1. Публіцистичність як стильова ознака, манера письма. Публіцистика
 Скачать 0.66 Mb.
|
|
Раціональне більшою мірою властиве свідомості, а емоційне - несвідомому. Раціональне: візуальна частина особи, більшою мірою свідома, в рівній мірі властива соціальному і індивідуальному. Емоційне: кінестетична частина особи, більшою мірою несвідома, в рівній мірі властива соціальному і індивідуальному. Раціональний компонент охоплює сукупність знань, які забезпечують формування професійно-зорієнтованого ставлення, що виявляються в поглядах, поняттях, інформованості, розумінні необхідності підготовки задля професійної діяльності. Емоційний компонент охоплює емоційні та мотиваційні стани, емоціне ставлення до знань, умінь, навичок, визначаючи рівень інтересу, включає результати самопізнання та емоційно-ціннісне ставлення до своєї особистості. Людина як частина світу завжди з ним не лише душею і тілом, але й думкою і почуттями, пізнає та змінює світ, вона переживає все, що відбувається. Ці переживання і складають сферу емоцій і почуттів. Емоція — частина природи, маніфестація якої виражається мімікою, жестами, фонотацією (невербально) та словом чи конфігурацією слів (вербально). Ставлення людини до світу закріплюється в почуттях. Емоційність — „психологічна характеристика особистості, стан і рівень розвитку її емоційної сфери”. Журналістові властиве емоційне мислення (надає раціональному пізнанню емоційне забарвлення), тобто це психічний процес, який виражає потребу свідомого вираження емоцій, що пов’язане з оціночною діяльністю. Емоції — важливий елемент діяльності журналістів, вказують на функціональне поле понять, відтворюють відповідні емоційні компоненти — картини світу. Найкраще запам’ятовується емоційно-вагома інформація. 8.Реклама і інформація: спільне і відмінне. Таня 8. Реклама і інформація: спільне і відмінне. (джерела – Закони про рекламу та інф-цію) Реклама - це процес інформування населення про товар, ознайомлення з ним, переконання в необхідності його покупки. Також це комплекс засобів нецінового стимулювання збуту продукції і формування попиту на неї. Так, відповідно до статті 1 Закону „Про рекламу"(1996), реклама - це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку. Що таке інформація і чи має реклама статус інформації? Згідно з Законом України "Про інформацію", інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Інформація не може бути об’єктом авторського та суміжних прав, а реклама, навпаки - є. Зокрема, заборонено імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі іншої продукції. Інша характеристика поняття „реклама" - це її обов’язкова направленість на невизначене коло осіб. Це коло може бути у соціальному розрізі (діти, школярі, жінки, чоловіки тощо). Однією з вимог Закону "Про рекламу" є заборона телерадіопрацівникам займатися рекламою під виглядом інформації. Таким чином, реклама є спеціальною інформацією, яка має особливий статус і не співвідноситься як окреме і загальне з інформацією, передбаченою Законом України "Про інформацію". Підхід щодо відмежування реклами від загального поняття інформації є виправданим. Це пов’язано із специфікою рекламної діяльності, яка направлена на отримання прибутку, і тому повинна визнаватися такою, що належить до сфери майнових і пов’язаних з ними правовідносин. Дія Закону "Про рекламу" не поширюється на правовідносини, пов’язані з інформацією, яка відбиває соціальні події, інтереси політичних партій, релігійних і громадських організацій та/або призначена для їх підтримки. Особливий статус має і соціальна рекламна інформація - це інформація державних органів з питань здорового способу життя, охорони здоров’я, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту та безпеки населення, яка не має комерційного характеру. В такій інформації не повинні згадуватись конкретна продукція та її виробники. Рекламна діяльність полягає у донесенні до споживача спеціальної інформації про предмет реклами. Основними принципами рекламної діяльності є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди. 9.Журналістське розслідування та його складові.таня 9.Журналістська майстерність як феномен. Складові журн.майстерності. (джерело – В.Здоровега „Теорія і методика журн.творчості”) Особливість сучасної демократичної журналістики – ЗМІ становлять „четверту владу”. В тоталітарній журналістиці журналіст насамперед повинен був вміти переконливо, популярно пропагувати, будувати твір для легкого сприйняття, „оволодіння” читачем. Сьогодні ж розуміння текстової діяльності як суспільного явища, покликаного регулювати соціальні відносини в суспільстві, є основою журн.діяльності. Майстерність журналіста полягає у здатності та вмінні написати і сказати про будь-що грамотно і переконливо. Складові журн.майстерності: оперативність, актуальність, компетентність, правдивість, сміливість, аргументованість, переконливість, цікавість, стислість і досконалість викладу. У ході практичної діяльності журналіст мусить набувати знання з усіх сфер життя – науки, економіки, культури. Літературна майстерність в журналістиці – вміння оперативно інформувати, відгукуватись на актуальні питання, глибоко і компетентно проникати в суть суспільних подій і явищ, правдиво узагальнюючи їх у певних групових, державних, загальнолюдських інтересів, сміливо, аргументовано, цікаво і переконливо втілювати власні думки і думки співрозмовників у стислій і досконалій формі, домагаючись певних духовних і практичних результатів. Слід зауважити, що загальні вимоги професіоналізму по-різному реалізуються у тому чи іншому потоці журналістської інформації. Репортерська робота - це динамізм, оперативність, вміння шукати цікаву інформацію. Аналітичні жанри- тлумачення, осмислення, новизна та оригінальність думки. Публіцистика – образне бачення подій і людей, узагальнення їх у суто індивідуальний спосіб. Індивідуальна та колективна журн.майстерність: в кожній редакції має бути ансамбль талановитих журналістів. На відміну від худ.літератури, успіх якої визначають окремі талановиті й неповторні особистості, успіх газети, радіо, каналу залежить від колективу редакції, її диригента. В Україні ЗМІ за інтелектуальним рівнем, на жаль, ще не стали самостійною силою, мозком суспільства, джерелом найважливішої соціальної інформації, а не просто пропагандистом і агітатором, якими є якісні видання Франції, Німеччини, Великобританії. Молодій журналістикці незалежної України бракує загального високого рівня професіоналізму, доброї поінформованості та об”єктивності, вона заразилася глобальним прагненням що б то не стало розважати. Проблеми: потрібне підвищення мовної культури, виражально-зображувальних можливостей. 10.Характер у журналістському творі і способи його відтворення. Термін "характер" введений давньогрецьким філософом Теофрастом. У трактаті про характери він, під кутом зору сатирика і мораліста, описав ЗО характерів. В основу його класифікації покладена одна з характерних рис: "удавання", "лестощі", "нудний оповідач". Сучасна психологія під характером розуміє сукупність тих, яскраво виділених і якісно своєрідних психічних рис людини, які впливають на її поведінку та вчинки в різних обставинах - у стосунках з людьми, оцінці суспільних явищ тощо. Характери виховуються суспільним ладом, громадським оточенням. Слід відрізняти характер у житті від характеру в літературі та характеру в публіцистиці. Характер у художньому творі - це зображені у світлі авторського ідеалу, відносно постійні властивості і мінливі стосунки, які утворюють своєрідну соціально-психологічну єдність, що формується і виявляється у зовнішній і внутрішній діяльності людини в найрізноманітніших ситуаціях. Характер у публіцистичному творі має немало точок зіткнення з характером літературним. Та, не дивлячись на таку спільність, характер у публіцистиці має свої творчі можливості, закономірності й специфіку. "Технологія" відтворення характеру різноманітна. Від літературного характеру вона відрізняється здебільшого самим принципом (соціально-типовим) відбору життєвого матеріалу. І попри все, хоча публіцистична творчість і не вимагає об'ємного психологізму, багато творів вигідно різняться саме скрупульозним дослідженням душевних порухів героя. Для митця, відомо, домінанта творчості - образ для публіциста домінанта - думки. Та все ж "психологічний профіль" особистості - відправна точка. Якщо в літературі характер створюється, то в публіцистиці він відтворюється. І можна це зробити двома способами: номінативним і динамічним. Джерела пізнання характеру людини - бесіди з нею, листи, щоденники, автобіографія, матеріали ЗМІ (в тому випадку, коли про героя вже писалося попередниками-журналістами). В них автор шукає опорні риси характеру, з'ясовує звички, вподобання, інтереси, що дає змогу багатомірно відтворити духовний світ героя. При цьому автор оперує серією методів, що виробила творча практика: бесіда, спостереження, усне опитування, анкета тощо. Джерела пізнання і методи вивчення характеру, сприяють цілеспрямованому відбору життєвого матеріалу з позицій типового, соціально значимого та індивідуально неповторного. Для відтворення характерів в журналістиці існує різноманітний інструментарій поетики: портрет, мовна характеристика, пейзаж, інтер'єр, внутрімонологічна мова, специфічні засоби виразності - аналогії, ремінісценції, асоціації, паралелі, статистичний матеріал. 11.Синтез документального й художнього в журналістському творі. таня Синтез док. худ. в журн. твор Не порушуючи документально основи журналіст мало "допису " сво ю творчою уявою. Журналістика, публіцистика використовують образно-понятійний метод ві раження д йсност . Образн сть нада журн. творам виразност , емоц йно забарвленост . Виразн сть цифри, цитати, документальний образ - надзвичайно складне мистецтво худ. тип зац факту. В образному потенц ал журнал стики завжди присутн й оптим зм мислення автора, що в ц лому в дпов да духу принцип в творчого процесу. Журнал стська нформац я як певна частина соц. нформац я документоване,публ чно оголошеними в домостями.Факт- д йсно под я, що реальна в дбулася. Журнал стика , образно кажучи, на фактах сидить, фактами запряга . Факт, як м крочкоп чна частинка реально д йсност , н би вбира в себе певн ознаки, маленьку частинку ц реальност . 12Деталь в журналістському творі. В теорії журналістської творчості під деталлю розуміють різновид образу, що являє собою яскраву рису, виразну подробицю. Деталь, хоч і не має самостійного значення, все ж служить глибшому і яскравішому змалюванню картини, образу, портрету людини, підкресленню важливого у створенні ілюзії неповторного. Вона надає переконливості публіцистичному письму, робить його вагомішим, змістовнішим, тому широко використовується в журналістських жанрах. Яскрава деталь в портреті людини, характері, манері говорити, жестикулювати, сміятися - важливий засіб індивідуалізації, а разом із тим і типізації образу. Іноді, якась деталь може бути домінантою всього твору, набувати глибокого алегоричного значення. Проходячи через твір, вона надає йому певної тональності, композиційної цілісності, і в такому випадку може мати відносно самостійне значення. Правдивість деталей, поряд із типовістю характерів і обставин, є важливою рисою реалізму, достовірності письма. Способи використання деталі залежать від специфіки матеріалу, жанру і, звичайно, майстерності журналіста. Уміння автора оперувати промовистими деталями (документальними і художніми) збагачує його палітру, підносить твори до рівня високої майстерності. 13Конфлікт – основа сюжетної дії. Вплив конфлікту на вибір жанру. Конфлікт у журналістському творі – це відображення, документованих, реальних суперечностей життя. на відміну від художнього твору, для якого характерне узагальнення відтворення, у журналістському суперечності об’єктивної дійсності відтворюються безпосередньо. Завдання журналістики полягає у тому, щоб оперативно підмітити реальні суперечності на конкретних життєвих прикладах, сформулювати практичну проблему, що потребує розв’язання, вивчення, дослідження, обговорення. Конфлікт зумовлює запитання, проблему, якщо це не елементарне повідомлення про факт, подію. Якщо у художньому творі конфлікт реалізується у сюжеті, тобто у системі подій, взаємин між персонажами, розкритті їхніх характерів у дії та вчинках, то у журналістському творі реальна життєва суперечність розкривається переважно за допомогою логіки понять. Головним у публіцистичному творі є авторська думка, яка цементує увесь життєвий матеріал. Дія, яка розгортається у журналістському творі, не завжди завершена. Суперечність між реальним і бажаним потребує вирішення насамперед у самому житті. Конфлікт журналістського твору – це нерідко суперечність між тим чи іншим життєвим явищем і позицією автора. Такий конфлікт лежить в основі статті, огляду, навіть рецензії. Автор можу заперечувати відтворювані явища як негативні. Це характерно майже для всіх критичних виступів, а їх сьогодні немало. Розповідь тримається саме на такому протиставленні. Воно ж є засобом зацікавлення читача, зосереджує його увагу, хоч у традиційний літературний сюжет не виливається. 14. Образ автора і авторське “Я”. Образ автора - не звичайний "образ", "характер" у творі, він так само не тотожний особистості журналіста, хоча в окремих випадках наближено відображає особливості цієї особистості. Якщо в художній літературі образ автора - все-таки образ зображений, тобто образ, який має автора (письменника), то в журналістиці ми маємо справу не з образом оповідача, а безпосередньо з автором. Іншими словами, маємо справу з автором-людиною, яка не ставить собі за мету створення власного образу. В цьому принципова різниця і унікальність образу автора в журналістиці. Авторське самовираження має кілька шляхів: або "риска в риску", або об'ємно і опукло. Проте співвідношення образу автора з реальною особистістю не завжди прямолінійно, адекватно проявляється у творі. Образ автора - не самоціль у творі. Журналіст у силу своєї місії творчості не прагне до цього. Текстові і нетекстові показники особливості, в цілому випливають із ситуаційної ролі автора, його контактів з матеріалом і читачем. Образ автора має формуючі ознаки і в одній публікації і в серії, і в індивідуальній, і в суспільній свідомості читача. Характер образу автора в журналістиці має першочергове значення при вивченні індивідуального стилю. Але треба мати на увазі і такий аспект авторської поведінки, як його ставлення до предмету відображення і його "власна" участь в оповіданні. Типологічні варіанти характеру "образу автора" засвідчують: автор поза подіями, або автор - безпосередній учасник цих подій, або автор, який "перевтілився" в героя. Отже, образ автора можна трактувати як образ, що об'єднав всі прямі й дотичні прояви у творі особистості журналіста, його індивідуального стилю, ставлення до героїв та подій. Ступінь повноти образу автора та його прояву в тексті різний: якщо твір автобіографічний, у ньому він фіксується з максимальною виразністю і повнотою. Зрозуміло, образ автора тісно пов'язаний з емоційно-виразним способом втілення теми і знаходиться в прямій залежності від мови та стилю твору, тобто "емоційним підтекстом". Не слід забувати, що журналістика, публіцистика "тримається" на самому характері автора. Не менш важливо для нього знайти правильне співвідношення того, що називається "поглядом з середини" (він не повинен бути в ролі стороннього спостерігача чи регістратора і разом із тим, повинен залишатися громадянином своєї країни). Тоді створений ним же самим образ авторе буде цілісним і привабливим. Авторське "я" - це вияв ставлення автора до відтворюваних ним фактів, явищ, подій, журналістська позиція, що випливає з авторських відчуттів і роздумів. Яскравість, переконливість журналістського виступу залежить від змістовності й виразності життєвого матеріалу, актуальності теми й журналістської майстерності. Ця майстерність включає також в себе прийоми мовностилістичного оформлення матеріалу, серед яких чимала роль належить авторському "я" - способу виявлення журналістом своєї причетності до відтворюваних подій. Така манера надає викладові оригінальної тональності, більшої переконливості, щирості й теплоти. Уміле використання авторського "я" - показник журналістської майстерності, глибокого осмислення життєвого матеріалу. Нерідко в журналістській творчості ліричні забарвлення думки і почуття автора ніби передаються ліричному герою. Оскільки ліричні твори пишуться від першої особи, часто ототожнюють поняття "ліричний герой" і "автор", хоча відомо: у формі суб'єктивних відчуттів автор прагне правдиво передати думки й почуття свого сучасника, типові переживання людини певної соціальної групи. 15.Особистість в журналістиці і особистість журналіста. Сутність оригінальності особистості визначається її здатністю до самостійності і самоутвердження, підтримання стабільності свого "я", самоконтролю, вмінням регулювати власну поведінку і емоційно-психічні реакції, зберігати свою думку, брати відповідальність на себе. Принцип зображення людини як особистості з позиції того, як вона стверджується і реалізується у системі суспільних відносин - основний в журналістсько-публіцистичній творчості. Публіцист має враховувати соціально-біологічну, соціально-організаторську, соціально-реляційну, соціокультурну сторони та поведінку особистості. Сучасна публіцистика враховує дані психології, особливо результати досліджень психологічної структури і властивостей особистості в журналістиці. Як стверджують учені-психологи, ця структура складається із "блоків-систем": спрямованість; особливість психічних процесів і властивостей; індивідуально-типологічні особливості; можливості (досвід); система самоуправління. Відображаючи особливість, публіцистика тим самим впливає на неї, прагнучи розкрити діалектику взаємозв'язку особистості і суспільства, показати людську особистість як частку соціально-історичного цілого. Водночас публіцистика - творення людського розуму, його сили і спрямованості. За кожним твором стоїть людина, автор-творець. І він сам, автор, має бути особистістю. Чи варто взагалі займатися особистістю журналіста? Таке запитання хоча й не ставилося руба, але в багатьох публікаціях наукового характеру, давало про себе знати. Зовнішній привід для такої постановки питання бачиться в тому, що читач не байдужий до персони самого автора: хто він і звідки родом, як прийшов у журналістику, який у нього характер, де живе і як працює? В чому своєрідність творчого буття сучасного журналіста? Не тільки відточена майстерність, широкий діапазон і сміливість в розробці тем і проблем захоплюють читача. Захоплює сам світ особистості, її пристрастей і конфліктів. Все, що пишеш, має бути надто особистим. Відомо: творча індивідуальність складається із багатьох компонентів - інтелект, темперамент, характер, емоції, почуття, які у взаємодії складають систему людського "я". Визначальним є і те, що публіцист - носій певної соціальної ролі і соціально значимі риси особистості публіциста відіграють вирішальну роль у його творчості. Публіцист, як "жива особистість" (так називав авторське "я" І.Гончаров), ніколи не виступає в ролі абстрактного гуманіста. Він не споруджує собі словесного п'єдесталу, не носиться з собою. Він повсякчас серйозний, не боїться, що йому буває тяжко. |