Гігієна методичка. Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету
 Скачать 10.53 Mb.
|
СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ ЛЮДИНИ(за К.Леонгардом) – у нормальному стані:             нервово-психічний стан мотиваційна спрямованість характер темперамент здібності задатки та нахили – у патологічному стані:  До провідних особливостей особистості людини, які підлягають обов’язковому вивченню в ході проведення психогігієнічних досліджень слід віднести властивості темпераменту та характеру, мотиваційну спрямованість та особливості нервово-психічного стану. Отже, одне з визначальних місць в структурі особливостей особистості людини займають властивості темпераменту, що належать до первинних форм об’єднання різноманітних психологічних якостей і являють собою сукупність потреб, головним змістом яких є виконання стабілізаційної функції. У багаторівневій ієрархії характеристик особистості властивості темпераменту відрізняються від інших як тісним зв’язком з морфологічними, біохімічними та фізіологічними особливостями організму, так і прямим входженням в тканину багатьох вищих інтегративних систем. Отже, темпераментом слід називати відносну константу особистісного забарвлення переживань, характеристику індивідуального стереотипу реакцій у відповідь на вплив чинників навколишнього середовища та соціальних умов життя, спосіб емоційної реактивності та динаміки діяльності людини. Тому до числа головних показників ступеня вираження окремих рис темпераменту слід віднести екстравертованість або інровертованість особистості, емоційну врівноваженість силу спонукання або імпульсивність, швидкісні характеристики моторної діяльності та стійкості рухових проявів. Комплексне вивчення особливостей особистості людини обов’язково повинно передбачати дослідження властивостей характеру, виключне значення яких у процесі соціального становлення особистості підкреслюють їх чіткий зв’язок зі станом адаптаційних систем організму, високий рівень індивідуальних проявів, а також той факт, що кожна особливість характеру визначає окрему тенденцію до здійснення різного роду вчинків. Таким чином, якщо характеристики темпераменту є формальними, відносно незалежними від змісту діяльності, яка виконується, то характерологічні прояви забезпечують регуляцію діяльності стеження, переключення, передбачення та планування особистої поведінки. Високий рівень розумової та фізичної працездатності визначається комплексом чинників, котрі характеризують як особливості діяльності, що виконується, так і індивідуально-типологічні особливості організму. Серед останніх суттєва роль, безперечно, належить мотиваційній спрямованості та рівно суб’єктивного настрою. Так, висока позитивна мотивація зумовлює готовність суб’єкта до здійснення у стислі строки і з найбільшим ефектом діяльності, яка запланована. В ряді наукових досліджень під час аналізу динамічних зрушень працездатності навіть виділяється так званий установчий період, що пов’язаний з процесом формування мотиваційних установок та становленням відповідного рівня домагань та рівня контролю. Під психічним станом організму розуміють узагальнену картину психічного функціонування вищої нервової діяльності організму в обмежений проміжок часу, уявлення про яку в свідомості людини реалізується на основі самооцінювальних процесів. Адекватна, стала та гармонійна самооцінка сприяє найбільшій продуктивності різних видів діяльності і, отже, визначення психофізіологічних корелят самооцінки на основі факторного групування її провідних характеристик дозволяє здійснити комплексний аналіз психічного стану особистості. Більше того, саме самооцінка людиною свого стану в значній мірі зумовлює потребу в досягненні успіху і, відповідно, той рівень домагань, який проявляється у прагненні досягти певну, конкретну та складну мету. Отже, самооцінка психічного стану не лише відображає глибинне відношення людини до себе як особистості, але й визначає певний рівень її вимог до себе, безпосередньо пов’язана з саморегуляцією поведінки та є однією з центральних характеристик психічного розвитку. Основні методи вивчення стану психічного здоров’я: методики дослідження процесів формування та розвитку психофізіологічних функцій:
методики дослідження властивостей особистості:
Відповідно до нормативного підходупсихічне здоров’я людини визначається як континуум, тобто безперервний ряд перехідних станів або фаз. від абсолютної норми до порушень з клінічно-вираженою симптоматикою. Головні принципи нормативного підходу:
– специфічними за змістом; – непостійними, тобто такими, що періодично змінюються, за характером; – такими, що розвивають, мають тренувальне спрямування, за сутністю. Прийнято виділяти 4 групи здоров’я. Групи психічного здоров’я: І група – цілком здорові; ІІ група – з легкими функціональними, передусім, астенічними зрушеннями до нозологічного змісту; ІІІ група – з доклінічними станами і клінічними формами захворювань в стадії компенсації; ІV група – з клінічними формами захворювань в стадії субкомпенсації. Крім того, поглиблений аналіз закономірностей психічного розвитку людини, дозволяє виявити і чіткий кореляційний зв’язок між донозологічними (до клінічними) зрушеннями психічного здоров’я та відхиленнями у процесі формування особистості, передусім в дитячому та підлітковому віці. Тому серед патологічних радикалів індивідуальних змін характеристик вищої нервової діяльності найбільш вагомими вважають такі, як:
Відповідно до інтегративного підходупсихічне здоров’я людини розглядається як міждисциплінарне, мультикритеріальне поняття, що визначає особливості психічного стану людини в умовах постійної її взаємодії з чинниками середовища перебування. До числа чинників, які сприяють ломці адаптаційних механізмів відносять:
Тому основою для установлення психогігієнічних норм та градацій (можливих варіантів) результативності впливу різноманітних чинників навколишнього середовища та соціальних умов життя на психічне здоров’я людини, які мають різну інтенсивність дії, є: визначення стану функціональної системи (або систем), що реагують, передусім, в обов’язковому порядку, функціональних можливостей вищої нервової діяльності (за С.М. Громбахом):
оцінка ступеня напруження регуляційних систем (за В.П. Казначєєвим та Р.М. Баевським):
установлення характеру фізіологічного реагування (за П.І. Гуменером):
Крім того, в ході досліджень, що були проведені протягом останніх років, визначені та обґрунтовані перспективи використання таких кількісних показників оцінки характеру адаптаційних процесів організму та поведінкових реакцій, як індекс психофізіологічної адаптації, експрес-індекс стрес-індикації та індекс біхевіорального благополуччя. В основі визначення показників індексу психофізіологічної адаптації знаходиться виявлення особливостей зрушень провідних характеристик стану психофізіологічних функцій та особливостей особистості у період між вихідним та кінцевим етапами дослідження на підставі реєстрації наявності позитивних, негативних і стабільних за змістом результатів. |