Рататуй. Навчальний посібник для студентів, що навчаються у вищих навчальних закладах іii1V рівнів акредитації за напрямом Ветеринарна медицина
 Скачать 5.29 Mb.
|
|
Біологічне дослідження. Біологічну пробу ставлять на морських свинках. Матеріал — суспензію з паренхіматозних органів або сві- жовиділену культуру, вводять у ділянці черева підшкірно, в дозі 0,5— 1 мл. За тваринами спостерігають до 10 діб. При наявності збудника емкару вони гинуть протягом 16—48 год з характерними патолого- анатомічними ознаками. На місці введення матеріалу спостерігається кров’янистий ексудат, крововиливи. Шкіра погано відокремлюється від м’язів. Підшкірна клітковина набрякла, геморагічно інфільтрована, м’язи темно-червоного кольору, сухі. Газоутворення буває не завжди. В мазках-відбитках з поверхні печінки збудник має вигляд паличок, розміщених поодинці, по дві. Збудника емфізематозного карбункула необхідно диференціювати від Вас. anthracis, СІ. septicum. Роблять це на основі вивчення культуральних та біохімічних властивостей виділеної культури. З цією ж метою використовують і специфічні сироватки: ставлять реакцію аглютинації або нейтралізації. Для експрес-діагностики захворювання запропонована РІФ. Імунітет. Тварини, які перехворіли, набувають стійкого тривалого імунітету. За своєю природою імунітет при емфізематозному карбункулі антитоксичний та антибактеріальний. Для створення штучного імунітету запропоновано ряд біологічних препаратів. Перші вакцини являли собою висушені при 37 °С компоненти з уражених м’язів тварин, які загинули від 524 емфізематозного карбункулу. Однак препарати виявилися досить реактогенними. Пізніше стали виготовляти культуральні вакцини (Леклоні, Валле, 1928; Муромцев С. Н., 1929), Ф. І. Каган та А. І. Колесова (1958) запропонували концентровану гідроксидалюмінієву формалвакцину проти емфізематозного карбункула великої рогатої худоби й овець. Вакцину вводять внутрішньом’язово в дозі 2 мл, незалежно від віку тварини. Імунітет настає через 12—14 діб і триває 5—6 міс. На біофабриках України готують «Формолвакцину проти емфізематозного карбункула великої рогатої худоби і овець». Вакцинний штам збудника інактивований формаліном, антиген сконцентрований шляхом осадження за допомогою гідроксиду окису алюмінію. Препарат застосовують для імунізації великої рогатої худоби з 4- х, а овець – з 6-ти місячного віку . Імунітет формується на 14 добу і триває до 6 місяців. Запропоновано також живу вакцину на основі високоімуногенного штаму 2/14. Цей штам протягом 44 років підтримували на штучних живильних середовищах і він втратив вірулентність, зберігши імуногенні властивості. Жива вакцина, виготовлена на основі штаму 2/14, значно перевершує за імуногенністю концентровану гідроксидалюмінієву формолвакцину і, що особливо важливо, зумовлює імунітет тривалістю 12 міс і більше. З профілактичною та лікувальною метою зрідка застосовують специфічну сироватку, одержану шляхом гіперімунізації телят або лошат. Для лікування застосовують антибіотики тетрациклінового ряду. 525 Збудник правця ( СІ. tetani ) Стовбняк (Tetanus)— гостра ранова неконтагіозна інфекція людини та тварин. Характеризується підвищеною рефлекторною збудливістю, клонічними й тонічними скороченнями мускулатури тіла або окремих груп м’язів, високою смертністю. Хвороба у тварин була відома ще за 2—3 тис. років до нової ери. Стовбняк у людини вперше описав Гіппократ (IV століття до н. е.), звернувши увагу на ригідність м’язів (tetani — затвердіння), звідси й латинська назва захворювання Tetanus (рис. 37). Рис. 37. Ригідність м’язів при правцю. Захворювання зустрічається в усіх країнах світу. Переважає спорадичний його перебіг. Збудник—СІ. tetani. Відкритий Н. Д. Монастирським (1883) та А. Ніколайєрем (1884). Чиста його культура була одержана Кітазато, (1889). Належить до Групи 18 «Грампозитивні палички і коки, утворюючі спори» (Берджи, 1997 р.). Морфологія. СІ. tetani — тоненька паличка, довжиною від 3 до 12 мкм, діаметром 0,3—0,8 мкм (рис. 38 та 39). У культурах зустрічаються також ниткоподібні клітини. Рухлива (перитрих). 526 Капсул не синтезує, утворює спори. Останні розміщені термінально, діаметр їх у 2—3 рази перевищує діаметр вегетативної клітини, що надає мікроорганізму характерного вигляду барабанної палички. Спороутворення може відбуватися як у зовнішньому середовищі, так і в ураженому організмі тварини, в місці розмноження збудника. В культурі спороутворення спостерігається звичайно на 2—3-тю добу культивування. Збудник добре фарбується аніліновими фарбами. В молодих культурах завжди грампозитивний, у старих — грамнегативний. Рис. 38. Збудник правця. СЕМ. За Д. Канкель. 2007 р. Рис. 39. Збудник правця. Світлова мікроскопія. Інтернет 2008 р. Культуральні властивості. СІ. tetani—облігатний анаероб. Оптимальна для його розвитку температура 36—38 °С, р’Н — 7,4— 527 7,6. Збудник культивується на спеціальний живильних середовищах. На середовищі Кіта—Тароці зумовлює значну каламуть і незначне газоутворення. Через кілька днів середовище просвітлюється і утворюється пухкий осад. Культура має характерний запах паленого рогу. На глюкозо-кров’яному агарі мікроорганізм утворює колонії світло-сірого кольору з помітно випуклим центром. Краї колоній з відростками. Інколи формуються дрібні колонії-росинки. Навколо колоній спостерігається ніжна зона β-гемолізу. При посіві на МПЖ уколом, на 5—12-ту добу інкубації, спостерігається ялинкоподібний ріст та повільне розрідження желатини. При культивуванні на мозковому середовищі спостерігається незначне його почорніння. Біохімічні властивості. Збудник стовбняка в біохімічному відношенні малоактивний. Він не змінює ні моносахариди, ні багатоанатомні спирти. Лише окремі його штами здатні ферментувати глюкозу. СІ. tetani має незначно виражені протеолітичні властивості. Ферменти пероксидаза та оксидаза відсутні, що пояснює надзвичайну чутливість збудника стовбняка до атмосферного кисню. Резистентність. У вегетативнІй формі збудник термолабільний — гине протягом 20—ЗО хв при 60—70 °С, швидко інактивується під дією дезинфікуючих речовин у загальноприйнятих концентраціях. Спори ж, навпаки, надзвичайно резистентні. Більше 10 років вони залишаються життєздатними на різних об’єктах зовнішнього середовища. У запаяних ампулах ,в умовах кімнатної температури, спори не гинули до 30 років. Прямі сонячні промені вбивають спори збудника лише за 3-5 діб, кип’ятіння — протягом ЗО—50 хв, 10 %-ний розчин хлорного вапна 528 — за 10 хв, 5 %-ний розчин фенолу — за 8—10 год, 5 %-ний розчин креоліну — за 5 год, 1 %-ний розчин азотнокислого срібла — за 1 хв. Антигенна структура. Збудник стовбняка містить соматичний (О) та джгутиковий (Н) антигени. Перший груповий, останній — типо-специфічний. Спори містять лише соматичний антиген. За характеристикою джгутикового антигену розрізняють 10 серологічних варіантів збудника. У природі циркулюють переважно перші два сероваріанти. Різні серологічні варіанти продукують імунологічно однорідний екзотоксин, який нейтралізується протистовбнячною сироваткою. Патогенність. На відміну від більшості патогенних анаеробів збудник стовбняка не має факторів інвазивності. В той же час він продукує надзвичайно сильний фактор токсичності — екзотоксин. Останній містить два компоненти: тетаноспазмін та тетанолізин. Тетаноспазмін вдалося одержати у кристалічному вигляді. Він виявився термолабільною протеазою, збудованою з 13 амінокислот. Молекулярна маса його 67000—68000Д. Токсичність термолабільного екзотоксину становить 6,6 • 10 6 ЛД 5о для білих мишей на 1 мг азоту токсину. Екзотоксин продукується як в ураженому організмі, в місці локалізації збудника, так і на живильному середовищі. В останньому випадку його виявляють після 24-годинної інкубації, а в найвищій концентрації — на 5—7-му добу. З мікробної клітини екзотоксин виділяється секрецією, а також після її лізису. Тетаноспазмін є основним токсичним фактором. Він уражує нервові клітини, тобто характеризується нейротропністю. У значній кількості тетанолізин виявляють у культуральній рідині вже через 20— 30 год. Характеризується він гемолітичною 529 активністю, руйнується у присутності атмосферного кисню, має загальні властивості з тета-токсином, а також з пневмолізином пневмококів і 0-стрептолізином гемолітичних стрептококів. Співвідношення тетаноспазміну та тетанолізину у різних штамів може значно коливатися, що впливає і на характеристику зумовлюваних ними патологічних процесів в організмі уражених тварин. Екзотоксин СІ. tetani термолабільний — при 60 °С руйнується протягом 30 хв, при 65 °С — за 5 хв. Він інактивується під впливом сонячних променів, розчинів маргенцевокислого калію, кислот, лугів, йоду, азотнокислого срібла. Під дією формаліну екзотоксин переходить в анатоксин, який характеризується вираженою імуногенністю. До токсину СІ. tetani чутливі ссавці усіх видів. Найбільш чутливими є коні, потім вівці, кози, велика рогата худоба, свині, собаки, коти, а також люди. Більш чутливими є молоді тварини. Серед лабораторних тварин надзвичайно чутливі білі миші, морські свинки, кролі. Крім екзотоксину, факторами патогенності збудника стовбняка є також РНК-аза та фібринолізин. РНК-аза токсична для лейкоцитів, гальмує фагоцитарну їх активність. Патогенна дія фібринолізину пояснюється, зокрема, тим, що він сприяє всмоктуванню екзотоксину. Джерелом інфекції є переважно клінічно здорові тварини, у кишечнику яких є збудник стовбняка, де він розмножується і виділяється у зовнішнє середовище, контамінуючи різні об’єкти. Майже постійно збудник виділяється з добре угноєного грунту, де він тривалий час може не лише зберігатися, а й розмножуватися. Зараження відбувається через рани (спонтанні, операційні). Особливо небезпечні щодо цього розміжчені рани, із змертвілими 530 тканинами, а також глибокі колоті. У овець захворювання інколи виникає після стриження, кастрації. Зараження тварин може відбутися також при ускладнених родах, під час введення лікарських препаратів без дотримання належних правил асептики й антисептики. При наявності відповідних умов (анаеробіоз, змертвілі тканини), збудник розмножується у місці проникнення і продукує екзотоксин. Провідну роль у розвитку патологічного процесу відіграє тетаноспазмін. По осьових циліндрах або периневральним шляхом та частково гематогенним він досягає гангліїв спинного мозку й уражує нервові клітини. Це зумовлює підвищену рефлекторну збудливість, що й призводить до спастичного скорочення м’язів. Безпосередньою причиною цього явища є нагромадження клітинами ацетилхоліну у зв’язку з дефіцитом ферменту холінестерази, зумовленого токсином збудника. В результаті тонічного скорочення окремих груп м’язів виникають тонічні судороги. Процес поглиблюється дією інших факторів патогенності. Затрудняється дихання, робота серця, настає гіпоксія, розвивається респіраторний і метаболічний ацидоз і тварина гине внаслідок паралічу органів дихання та зупинки серця. Клінічні ознаки стовбняка настільки своєрідні, що дають змогу легко розпізнати захворювання ще до проведення лабораторних до- сліджень. Після певного інкубаційного періоду, який може тривати від 3—4 діб до 3—4 міс, спостерігається настороженість, виражена напруженість при руху тварини, жуйці, ковтанні. Незабаром з’яв- ляються судороги окремих груп м’язів. Хворі коні, наприклад, стоять з широко розставленими кінцівками. Ніздрі у них роздуті, дихання напружене, рот міцно закритий, мускули тверді, слизові оболонки ціанотичні. Температура в межах фізіологічної норми. На початку 531 захворювання апетит збережений, проте тварина не може ковтати корм. Спостерігається надзвичайна чутливість до будь-яких подраз- ників зовнішнього середовища (звук, доторкання, зміна освітлення та ін.). У таких випадках різко збільшуються судороги. Якщо хворих не лікувати, вони гинуть протягом 6—8 днів. У інших видів тварин ознаки подібні, хоч і спостерігаються інколи певні особливості. Так, у овець та кіз досить часто реєструють опістотонус — хворі лежать з відкинутою назад головою. При розтині трупів на серозних та слизових оболонках виявляють смугасті крововиливи, набряк легень, інколи ознаки пневмонії. Діагностика. Лабораторна діагностика грунтується на виявленні екзотоксину та виділенні збудника з наступною характеристикою його токсигенності. У лабораторію надсилають шматочки тканини, взятої з глибини рани, гній, тампони, бинти та інші матеріали, які торкалися до рани. Від трупів — шматочки печінки, селезінки, кров. Якщо стовбняк виник після родів або аборту, направляють виділення з піхви та матки, абортований плід. Спочатку здійснюють мікроскопічне дослідження. З патологічного матеріалу готують мазки, фарбують їх за методом Грама і мікроскопують. Виявлення типових грампозитивних паличок дає змогу лише запідозрити наявність збудника стовбняка. В природі циркулюють ряд інших надзвичайно подібних за,морфологією до СІ. tetani мікроорганізмів. Культуру збудника одержують, здійснюючи посів матеріалу на середовище Кіта—Тароці з наступним пересівом на глюкозо- кров’яний агар. Перед посівом досліджуваний матеріал прогрівають протягом 20 хв при 80 °С або 2—3 хв при 100 °С з тим, щоб 532 позбутися сторонньої неспороутворюючої мікрофлори. Призначену для виявлення екзотоксину культуру вирощують протягом 6—10 діб. Наявність екзотоксину в культурі чи безпосередньо у патологічному матеріалі визначають за допомогою біологічної проби. Патологічний матеріал спочатку подрібнюють і ретельно розтирають у ступці, додавши перед цим стерильний пісок. Одержану масу суспендують у подвійній кількості фізіологічного розчину, витримують 60 хв при кімнатній температурі, фільтрують через ватно- марлевий фільтр і вводять внутрішньом’язово двом білим мишам у дозі 0,5—1 мл або морським свинкам масою 300—350 г в дозі 3—5 мл у тазову кінцівку. Для виявлення токсину в культурі її спочатку звільняють від бацил та їх спор фільтруванням через бактеріальні фільтри або центрифугуванням. Одержану рідину ін’єктують за аналогічною методикою таким же тваринам. За зараженими тваринами спостерігають протягом кількох діб. При наявності у досліджуваному матеріалі токсину, приблизно через 48—96 год з’являються клінічні ознаки захворювання у вигляді тонічного скорочення мускулатури тіла. Тварини гинуть у характерній позі — з витягненими кінцівками і викривленим хребтом у бік кінцівки, куди вводили матеріал. Ідентифікацію токсину здійснюють за допомогою реакції нейтралізації на лабораторних тваринах. Суть її полягає у тому, що досліджуваний матеріал вводять разом з антистовбнячною сироваткою. Якщо вона запобігає захворюванню і загибелі тварини, роблять висновок про те, що матеріал містив відповідний токсин. Стовбнячний токсин можна виявити також і за допомогою інших серологічних реакцій, зокрема реакції пасивної гемаглютинації. 533 Перспективним є метод імунофлуоресценції, який дає змогу ідентифікувати збудника безпосередньо в патологічному матеріалі (експрес-діагностика) та в одержаній культурі. Імунітет. Численні спостереження свідчать, що людина, мавпи, свині, морські свинки не набувають природного активного імунітету проти стовбняка. У той же час жуйні тварини на це здатні. В організмі останніх постійно виявляють антитоксини. Вважається, що вони є результатом субінфекції, зумовленої розмноженням токсиноутворюючого збудника стовбняка в рубці. У деяких випадках імунітет може бути трансплацентарним або колостральним. Імунітет проти стовбняка антитоксичний. Введення антистовбнячного анатоксину зумовлює напружений імунітет до за- хворювання у людей та тварин. Можливість створення протистовбнячного штучного імунітету за допомогою анатоксину була доведена ще у 1890 p. Берінгом та Кітазато. У 1924 p. французькі дослідники Рамон та Декомбе запропонували методику одержання анатоксину, яка набула надзвичайно широке застосування. На відміну від попередніх авторів вони обробляли стовбнячний токсин не трихлористим йодом, а 0,2—0,5 %-ним формаліном протягом 3—4 тижнів. Пізніше методика одержання стовбнячного анатоксину вдосконалювалася головним чином у напрямі підвищення його імуногенних властивостей. Так, у 1954 p. Г. І. Єлизарівський запропонував метод одержання концентрованого стовбнячного анатоксину, що дало змогу зменшити прищеплювальну дозу його у 5 разів. Для приготування стовбнячного анатоксину використовують штами збудника з високою токсичністю та імуногенністю. Такі штами вирощують на спеціальних живильних середовищах, які забезпечують 534 оптимальні умови для нагромадження екзотоксину. Культуру вирощують протягом 5—7 діб при температурі 34—35 °С, контролюють на відсутність сторонніх мікроорганізмів (мікроскопічним дослідженням) і фільтрують через бактеріальні фільтри. Фільтрат-токсин перевіряють на стерильність і визначають концентрацію токсину на білих мишах масою 14—17 г. Мінімальний титр токсину повинен становити не нижче 1 : 80000 в 1 мл і вище. Токсин знешкоджують формаліном, внісши його 0,3—0,4 % і витримавши протягом 25—ЗО днів при температурі 39—40 °С. Потім анатоксин концентрують за допомогою хімічно чистих алюмінієвих галунів і консервують карболовою кислотою. Препарат контролюють на стерильність, нешкідливість та імуногенність. Стерильність перевіряють посівом на живильні середовища і подальшим культивуванням в аеробних і анаеробних умовах. Нешкідливість визначають на білих мишах, морських свинках і конях. Білим мишам масою 18—20 г препарат вводять підшкірно в дозі 0,5 мл, морським свинкам — 2 мл, коням — 5 мл. Анатоксин вважається нешкідливим, якщо протягом 10 днів тварини не захворюють. У коня на місці введення препарату припухлість не повинна перевищувати 15 см у діаметрі. У морських свинок допускається утворення на місці введення препарату потовщення шкіри та утворення невеликих виразок, що швидко заживають. Для визначення активності (імуногенності) анатоксину препарат вводять морським свинкам масою 300—350 г у дозі 0,5 мл підшкірно. Через 25—ЗО днів тваринам вводять по 200 мінімальних смертельних доз сухого чи консервованого гліцерином токсину. Контрольним тва- ринам вводять лише одну смертельну дозу того ж стовбнячного токсину. 535 Анатоксин вважається активним, якщо імунізовані ним морські свинки залишаться живими, а контрольні загинуть на 4—5-ту добу. Концентрований стовбнячний токсин використовують для про- філактичної імунізації у неблагополучних стадах тварин. Препарат вводять підшкірно у дозі 0,5 мл молодняку та дрібним тваринам і по 1 мл великим. Несприйнятливість до стовбняка настає через 21— З0 днів після імунізації і зберігається у коней 3—5 років, у інших тварин — не менше року. В Україні зареєстровано комбінований препарат «Nobi-Eyenza» проти грипу та правця коней (Нідерланди). Вакцина інактивована, містить антигени трьох штамів збуд ника грипу та очищений анатоксин збудника правця . Коней , які раніше не вакцинувались, щеплят з 4-х місячного віку з інтервалом 4 тижні та ревакцинують у 6 місяців . Імунітет фмується на 21 добу та триває 1 рік. З метою пасивної імунізації застосовують протистовбнячну гіперімунну сироватку. Одержують її гіперімунізацією коней, інколи великої рогатої худоби або овець. Протистовбнячну сироватку застосовують при пораненнях, опіках, перед кастрацією чи іншими маніпуляціями у неблагополучних стадах тварин. Дорослим великим тваринам сироватку вводять у кількості 8000 АО (антитоксичних одиниць), дрібним тваринам і молодняку — 4000 АО. При тяжких пораненнях дозу збільшують вдвічі. З лікувальною метою сироватка ефективна, якщо її вводять на початку захворювання. Доза її — 80 000 великим та 40 000 АО дріб- ним тваринам і молодняку. З профілактичною метою препарат застосвують підшкірно, з ліку- 536 вальною — півдози вводять підшкірно та півдози — внутрішньовенно. Рекомендується також вводити її інтрамускулярно навколо рани, по ходу нервових стволів. При лікуванні хворих сироватку вводять щоденно кілька днів підряд (звичайно 2—3), потім— залежно від перебігу захворювання. |