46
Стилістика як лінгвістичне вчення
Стилістика як лінгвістичне вчення
47
 можуть поєднуватись між собою морфеми в словах, слова в словосполученнях і реченнях тощо;
— статистичний (математичний, або кванти
тативний, або кількісний) метод . Його сутність поля
гає в підрахунках будь-яких мовних одиниць: звуків у сло
вах, слів і членів речення в реченні, речень у тексті тощо.
Розглянуті вище методи своєрідно застосовують і в інших науках, бо все, що вивчається в кожній окремій галузі знань, може порівнюватись (об'єкти кожної окремої науки), має минуле й сучасне, свою особливу структуру. Усе, що наявне в природі, суспільному житті, підлягає статистичному аналізові.
Серед спеціальних методів (методів мовознавства) найсуттєвішим є порівняльно-історичний метод. Він поєднує в собі таку сукупність прийомів і процедур вивчення окремої мови, якими встановлюється минуле, історичний розвиток певної групи мов, спільне в їх лексиці, фонетичній і граматичній системі. На цій основі визначається і спорідненість певних мов. Такі мови мають спільне походження — більш чи менш віддалене або й зовсім очевидне; їх називають спорідненими (індоєвропейська сім'я мов, германська група мов, східнослов'янська підгрупа мов та ін.).
У стилістиці зі спеціальною дослідною метою використовують і суто своєрідні методи аналізу того, що становить об'єкт і предмет мовностилістичних явищ, функціонування мовних одиниць, а саме:
— с тр укт ур но-стилістичний метод. Ним
передбачається врахування того, функцію (функції)
якої саме мовної одиниці належить визначати — фоне
ми, морфеми, слова, сполучення слів, словосполучення,
члена (членів) речення, речення чи тексту;
семантико-стилістичний метод. Він зорієнтований на визначення функцій семантично окремої чи окремих мовних одиниць — від морфеми (кореня слова, афіксів) і до тексту. З'ясовується своєрідність і залежність стилістичної функції мовної одиниці від її семантики. Напр.: кінь, але коник (зменшено-пестливе); кониченько (народно-поетичне, пестливе); конисько (зморений, слабосилий кінь): От-от, здавалося мені, ...приїхав віз, приволікся конисько (О. Кобилянська); конище (збільшене, часто зневажливе до кінь);
статистично-стилістичний метод. Цей метод передбачає врахування кількості функцій, що
їх може виражати певна мовна одиниця; також враховується кількість однотипних мовних одиниць (наприклад, суфіксів), спроможних виконувати якусь однотипну функцію;
— порівняльно-стилістичний метод. Спрямований на виявлення мовних одиниць, котрі виконують неоднакову функцію (наприклад, омоніми — слова однозвучні, але з іншою семантикою, або синоніми, які збігаються чи близькі семантично, проте різні за звуковим складом, через що й розрізняються стилістично, функціонально).
Сукупність взаємопов'язаних методів вивчення й засвоєння стилістичних функцій структурних одиниць мови становить методику стилістики.
Методика стилістики. Сутність методики стилістичного аналізу мовних явищ полягає в тому, щоб під час вивчення, наприклад, стилістики сучасної української літературної мови з найбільшою раціональністю, з науково-пізнавальною і навчально-виховною доцільністю побудувати і реалізувати процес вивчення курсу стилістики чи окремих її розділів, щоб з найбільшим успіхом і в достатньому обсязі формувати стилістичну культуру мовлення, використовуючи для цього різні методи навчання — індукцію й дедукцію, аналіз і синтез, спостереження, експеримент, порівняльно-історичний, статистичний та інші методи. Матеріалом для них слугує мова, всі її одиниці з тими стилістичними функціями, які їм властиві.
Теоретична і практична стилістика
Кожна галузь знань, отже й стилістика, послуговується неповторно-індивідуальною теорією і мовленнєвою практикою. Нерідко простежується така невмоти-вована реалія: йдеться про вживання слів-означень «теоретична» і «практична» до пояснювального (означуваного) слова «стилістика».
Умотивованим видається запитання про можливість або тільки теоретичної стилістики , яка б оперувала лише певною лінгвістичною теорією і зовсім не послуговувалась би при цьому конкретними фактами конкретної мови, або тільки практичної стилістики, тобто лише сукупності різнотипних мовних
48
Стилістика як лінгвістичне вчення
Стилістика як лінгвістичне вчення
49
одиниць певної мови (без трактування властивих їм функцій). Немає стилістики суто теоретичної чи суто практичної, бо вона становить єдність певної мовностилістичної теорії і практики. Така єдність наявна в усіх науках і їх розділах. Вона діалектична, тобто внутрішньо нерозривна. Тільки із спеціальною, переважно навчальною, метою можна вдаватись до термінологічних номінацій типу практична стилістика, як і практична фонетика, практична морфологіячи теоретична стилістика, теоретична фонетика і т. ін. Будь-яка конкретна галузь знань, отже й стилістика, становить теоретично-практичний набуток і таку ж неповторну, індивідуальну важливість.
Замість терміна «стилістика» точніше було б вживати термін «лінгвістична стилістика», щоб відмежувати власне лінгвістичний аспект стилістики від аспекту літературознавчого, бо літературознавча стилістика зазвичай обмежується тільки художньо-літературною сферою, не охоплюючи специфіки мовлення в межах інших стилів. Крім того, вона має інші завдання, в ній використовуються інші дослідні прийоми. Основне завдання літературознавчої стилістики полягає в тому, щоб своєрідно доповнити аналіз художнього твору в єдності його змісту й форми, щоб через художню форму, втілювану в мові, повніше відтворити ідейно-тематичну специфіку твору як своєрідного витвору мистецтва. Для цього потрібно виявити в художньому тексті типові для нього засоби мовної образності: метафоричне вживання слів, епітети, синоніміку та ін.
Навчальний посібник із стилістики російського мовознавця Дітмара Розенталя (1900—1994) має назву «Практическая стилистика русского языка». Таке означення до лексеми «стилістика» ввійшло до складу назви праці російського мовознавця М. Сенкевич «Практическая стилистика русского языка и литературное редактирование. Сборник упражнений» (1980), посібників сучасних українських мовознавців А. Коваль «Практична стилістика сучасної української мови» (1978) і Н. Бабич «Практична стилістика і культура української мови» (2003). Принциповій, чітко окресленій науковості означення «практична» не відповідає. Воно умовне, навіть зайве, бо будь-яка лінгвістична теорія не може не спиратись на мовленнєву практику, не оперува-
ти більш чи менш чітко визначеними фактами мови. Означення «практична» детермінується (зумовлюється, визначається) лише переважною прагматичною (практичною) спрямованістю певної галузі знань. Така ж загалом спрямованість властива й навчальним посібникам О. Гвоздева «Очерки по стилистике русского языка», М. Кожиної «Стилистика русского языка» тощо, які не вживають у назвах своїх праць слова-означення «практична». Зрештою, не цілком умотивована назва книги В. Звєгінцева «Теоретическая и прикладная лингвистика» (1963). Так звана прикладна лінгвістика — це тільки своєрідний напрям у лінгвістиці, певна його зорієнтованість, яка пов'язана з практикою машинно-автоматичного перекладу текстів, переважно наукових, з теорією і практикою передавання інформації каналами зв'язку тощо. Теоретична стилістика невіддільна від проблем практичної орієнтації, як і практична стилістика — від теоретичного осмислення мовностилістичних одиниць.
Висновки
Стилістика як окрема лінгвістична теорія і мовленнєва практика становить учення про функції, функціонування й використання мови. Об'єктом стилістикисучасної літературної мови є функції всіх її складових, елементів — фонем, морфем, слів, словосполучень, речень, функціональних еквівалентів (замінників) речення, текстів як найоб'ємніших і структурно найскладніших мовних і мовленнєвих реалій. Предмет цього курсу — лінгвістична й лінгводи-дактична теорія і практика стилістики, які викладено в друкованих працях із стилістики.
Термін українська стилістикаяк комплекс особливих лінгвістичних знань стосується тільки української літературної мови і майже не застосовний до українського діалектного мовлення, яке не всенародне, територіально обмежене й не має законодавчо-всена-ціональної нормативності.
Мовних одиниць, які б не виконували жодної стилістичної функції, немає. Навіть вимовляючи або записуючи окремий звук, людина робить це з певною метою, щоправда, не завжди чітко усвідомлюваною.
Основними термінами стилістики є: стилістика,стилістичнасистема мови,стилістична структура мови, стилі,жанри мовиі етил істе м а (кожна окрема функція кожної окремої мовної одиниці).
50
Стилістика як лінгвістичне вчення
Стилістика як лінгвістичне вчення
51
Стилістика української мови як особливий розділ лінгвістики доповнює знання проте, що вивчається в усіх інших розділах україністики — науки про українську мову.
Стилістика, як і кожна з інших ланок (розділів, частин) лінгвістики, послуговується особливим методом аналізу свого об'єкта (функцій усіх одиниць мови) — стилі стичним. Він є своєрідним продовженням будь-якого іншого аналізу — фонетичного, орфоепічного, акцентного, лексичного, фразеологічного, морфемного, морфологічного, синтаксичного тощо. Немає тільки стилістичних мовних одиниць. Сама по собі функція мовної одиниці — явище нематеріальне (отже, воно й не існує само по собі): якби не існувало певної фонеми, то не було б і виконуваної нею функції — смислорозрізнювальної, формо-розрізнювальної чи одночасно обох цих функцій. Тому немає власне стилістичного аналізу мови, всіх її складових частин. Є лише аналіз або фонетико-стилістичний, або морфемно-стилістичний, або лекси-ко-стилістичний, морфолого-стилістичний, навіть орфографічно-стилістичний і пунктуаційно-стилістичний. Однак такі терміни незручні, громіздкі, тому ними не послуговуються, використовуючи термін «стилістичний аналіз».
Такі реалії, як мова(мовний інвентар; рос. язык) і мовлення (процес використання мови, мовного інвентарю; рос. речь), є основою для того, щоб охопити науковим аналізом і похідні від них терміни і лінгвальні явища стилістикамовиі стилістика мовлення. Якщо терміном стилістика сучасноїукраїнської літературної мови акцентують на її статиці, безмежному функціональному багатстві (на безлічі, зокрема, слів, за кожним з яких закріпилась певна індивідуальна функція чи кілька функцій), то синонімічним терміном стилістикасучасногоукраїнського мовлення вказують на динаміку, дію, на зразкове й типове, найдоцільніше використання кожного із засобів мови — з тією функцією, яка усталилась за ним у процесі всенародного користування українською мовою в її усному і писемному літературному мовленні.
8.Терміни культура мови, культура мовлення і стилістика мови, стилістикамовленняпо-своєрідному синонімічні: оволодіння мовою на рівні двох перших слугує тією основою, на якій кожен опановує реалії двох інших, інакше кажучи, той мовець-українець, який оволодів мовною і мовленнєвою українською стилістикою, неодмінно опанує й те, що називають культурою української мови і культурою українського мовлення.
9. Індивідуальне мовлення в усіх своїх складниках неодмінно і якнайбільше характеризується тим, що вже усталилось у літературній мові. Наприклад, нормативність акцентно-варіантних форм завжди і завжди у всенародному мовленні є неусталеною, бо вони не розмежовані ні найменшим семантичним відтінком. Це один з багатьох небажаних виявів нинішньої нормативності сучасної української літературної мови.
10. Знання теорії стилістики вагомо збагачує практику стилістич
ного користування мовними одиницями в усіх стилях і жанрах мови.
Так само й мовленнєво-стилістична практика є тим чинником, який
стимулює витвір стилістичної теорії, в цьому випадку — стилістичної
теорії української мови.
У стилістиці як лінгвістичному вченні одночасно діють її об'єктивніявища, котрі сформувались і функціонують незалежно від волі окремої особи (суспільна свідомість громадян, знання мови, мовленнєва культура), іявищасуб'єктивні, які витворюються окремою особою і слугують показниками її індивідуальності, її неповторного Я.
Мовно-виражальні засоби стилістики неоднотипні за виконуваною функцією. їх можна диференціювати на дві групи: стилістичномаркованімовні явища, одиниці, які використовуються не в усіх стилях мови, а лише в якомусь одному стилі, і стилі стично немарковані.Наприклад, слова і сполучення слів лабіалізація, лапки, лексикографія, лексичне значення, лінгвістична географія, лінгвістичний аналіз тексту та ін. належать до типових мовознавчих термінів, через що вони функціонально обмежені тільки лінгвонауковою сферою, отже стилістично марковані. До своєрідно маркованих також належать лексеми рученята, рученьки, ручечка, ручище, яким властива обмежена й спеціалізована семантика і які не характерні для мовлення суто наукового чи офіційно-ділового, а використовуються переважно в мовленні розмовно-побутовому і художньому. Стилістично марковані також і фразеологізми, бо вони позначені виразною емоційністю і обмежено використовуються у книжних стилях мови. Стилістично немаркованими мовними одиницями є лексема рука та інші кореневі, несуфіксально-префіксальні слова, які використовуються в усіх стилях мови, але часто набувають у них певної емоційності, експресивності, втрачаючи при цьому статус стильової і стилістичної нейтральності. Окремо вимовлювані фонеми теж належать до стилістично нульових мовних одиниць, отже й немаркованих, стилістично нейтральних.
Стилістичнанормав мові— це та її функція, яка закріпилась за певною мовною одиницею (фонемою, морфемою, словом тощо). Усі можливі функції, що їх виконують усі одиниці мови як особливої цілісної системи, становлять її стилістичний потенціал і багатство, одночасно і нормативність як визначальну сутність літературної мови. Нормативність у мові — це всі елементи її структури, всі реальні параметри, форми і способи буття, функціонування л іте р атур-ної мови. Вони реалізуються в безлічі індивідуальних нормативних мовлень, які сукупно формують стилістичну нормативність усенародної літературної мови.
Діалектнемовленнятакож певною мірою має свою стилістику, бо і йому властиві такі комунікативні якості, як правильність, логічність, точність, образність, доречність тощо. Кожен із носіїв діалектного мовлення прагне мовленнєво репрезентувати себе якнай-
52
Стилістика як лінгвістичне вчення
Стилістика як лінгвістичне вчення
53
позитивніше. Діалектне мовлення також становить окрему комунікативну систему, яка історично сформувалася з двох складових:
з елементів, які властиві літературно-нормативній мові і кількісно та функціонально переважають у діалектному мовленні;
із так званих діалектизмів, які перебувають поза межами літературності, нормативності.
Як і кожен інший розділ науки про мову, стилістика, її об'єкт, усі функції, котрі властиві мовним одиницям, підлягають осмисленню в трьох визначальних вимірах — філософському, загальнонауковому (індуктивному й дедуктивному, аналізуючому й синтезуючому, спосте-режувальному, експериментальному) і власне лінгвістичному (порівняльному, історичному, порівняльно-історичному, зіставному, структурному, кількісно-математичному тощо). Що ж до методики вивчення об'єктів стилістики, тобто функцій, функціонування мовних одиниць, то вона повинна грунтуватись, з одного боку, на раціональному застосуванні названих вище методів дослідження, а з другого — узгоджуватись і доповнюватись найумотивованішою технікою вивчення явищ мовної і мовленнєвої стилістики в шкільному і вузівському викладанні.
Стилістика як особлива лінгвістична теорія й особлива мовленнєва практика може бути тільки теоретично-практичною мовленнєвою сферою діяльності та її осмислення, але не суто теоретичною чи тільки практичною, бо теорія без практики бездіяльна, а практика без теорії «сліпа», фактично неможлива без її теоретичного усвідомлення, засвоєння.
Стилістика у вузівському викладанні сучасної української літературної мови — навчально-завершальна дисципліна. Цей курс було б варто об'єднати з курсом культура мови,щоб студенти системніше й глибше опановували те, що становить зміст курсу стилістики сучасної української літературної мови.
Що є об'єктом і предметом вивчення стилістики?
Які підрозділи виокремлюють у стилістиці?
У чому своєрідність стилістичного аналізу мовних одиниць?
Чим відрізняються стилістика мови і стилістика мовлення, культура мови і культура мовлення?
Визначте об'єктивне й суб'єктивне в стилістиці.
Які мовні одиниці належать до стилістично маркованих, а які — до стилістично немаркованих? Наведіть приклади.
Поясніть термін «стилістична норма в мові й у мовленні».
Як пов'язані між собою такі реалії, як стилістика літературної мови і діалектне мовлення?
Розкрийте сутність методології і методів стилістики.
Чи можливий поділ стилістики на теоретичну і практичну?
У якому обсязі і з якою метою стилістику вивчають у шкільному курсі мови?
|
Скачать 2.12 Mb.