Клiнiчна_фармакологiя_навчал_нии_посiбник. Навчальний посібник до практичних занять для студентів медичних факультетів вищих медичних навчальних закладів
 Скачать 466.6 Kb.
|
|
Завдання 2. Ознайомтесь з таблицею 2, призначте антиаритмічні препарати ІІ класу для лікування хворого на: суправентрикулярну аритмію; мігрень; стенокардію напруги; сінусову тахікардію; артеріальну гіпертензію; тремор; інфаркт міокарда. Таблиця 2. Застосування, побічні ефекти та дозування антиаритмічних препаратів ІІ класу.
Завдання 3. Ознайомтесь з таблицею 3, призначте антиаритмічні препарати ІІІ класу для лікування хворого з шлуночковою аритмієй, яка погрожує життю. Таблиця 3. Застосування, побічні ефекти та дозування антиаритмічних препаратів ІІІ класу.
Завдання 4. Ознайомтесь з таблицею 4, призначте антиаритмічні препарати ІV класу для лікування хворого зі шлуночковою аритмією, яка погрожує життю. Таблиця 4. Застосування, побічні ефекти та дозування антиаритмічних препаратів ІV класу.
Завдання 5. Ознайомтесь з таблицею 5, призначте антиаритмічні препарати для лікування хворого з : тріпотіння передсердь; фібриляція передсердь; передсердна тахікардія; пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія; синдром WPW; синусова тахікардія; суправентрикулярна тахікардія з аберантним проведенням; Torsades de pointes; фібриляція шлуночків; шлуночкова тахікардія. Таблиця 5. Клінічні ознаки та лікування деяких аритмій.
Завдання 6. Пояснить взаємодії антиаритмічних препаратів. прокаїнамід з серцевими глікозидами; хінідін з барбітуратами або циметидином; хінідін з верапамілом; пропранолол с прокаїнамідом; прокаїнамід с антихолінергічними ліками; прокаїнамід з лідокаїном; бета-блокатори з лідокаїном; Пропранолол інсуліном, пероральним гіпоглікемічними ліками. Завдання 7. Заповніть таблицю 6. Таблиця 6. Засоби купірування небезпечних для життя аритмій.
Завдання 8. Заповніть таблицю 7. Таблиця 7. Засоби для тривалого лікування аритмій.
ІІІ. Навчальні задачіХвора, 44 р., кардіалгія, задишка, болі виникли вперше на фоні частого серцебиття. Об’єктивно: пульс 120-140 на хв, аритмічний, АТ – 160/100 мм рт.ст., на ЕКГ зубці Р не визначаються, інтервали RR різні, QRS не деформований. Яке порушення ритму у хворої? Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків. У хворого Ф., 42 років, раптово виник напад серцебиття, що супроводжувався загальною слабкістю, задишкою, пульс 170 за хвилину На ЕКГ: ЧСС – 180 за хвилину, ритм правильний, QRS - 0,10 с. Після масажу в ділянці каротидного синуса спостерігалось зниження ЧСС до 75 уд. за хвилину Яке порушення ритму було зареєстроване у хворого? Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків. У хворого 35 років, після фізичної перевтоми раптово з’явилось серцебиття, задишка та тупий біль в ділянці серця. Протягом 12 років знаходиться на диспансерному обліку з приводу ревматизма та мітральної вади серця без порушень кровообігу Об’єктивно: АТ – 110-130/85 мм рт.ст. PS – 96 за хвилину, ЧСС – 130 за хвилину На ЕКГ замість зубців Р зареєстровані дрібні хвилі різної форми, інтервали R-R мають різну тривалість. Який найбільш ймовірний діагноз? Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків. У хворого 59 р. під час фізичного навантаження з’явились серцебиття, задишка, тупий біль в ділянці серця, нудота. Три роки тому переніс дрібно вогнищевий інфаркт міокарду. Об’єктивно: АТ – 145/90 мм рт.ст., пульс – 110 за хвилину, ритмічний, середньої величини. На ЕКГ замість зубців Р зареєстровані хвилі з частотою 310 за хвилину, ритмічні, комплекси QRS не змінені, інтервали R-R мають однакову тривалість. Яке ускладнення розвинулось у хворого? Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків. У хворої 35 років, рік тому діагностовано гіпертонічну хворобу з кризовими станами. Не лікувалась. Після тривалої фізичної перенапруги (прала білизну) раптово з'явились почуття страху, збудженості, серцебиття, інтенсивний головний біль, біль в області серця, епігастрії, попереку, часте сечовиділення, нудота, блювота. Шкіра волога. Обличчя бліде. пульс – 170 за хвилину, ритмічний. Тони серця гучні. АТ - 220/110 мм рт.ст. Цукор крові - 7,2 ммоль/л, лейкоцитоз, еритроцитоз. Який найбільш імовірний діагноз? Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків. Хвора 20 років, прооперована з приводу дифузного токсичного зобу ІІІ ст. Після операції у хворої з'явились серцебиття, пітливість, почуття страху, пронос. Шкіра волога, гаряча на дотик, температура тіла - 40 °С. Набряки відсутні. пульс – 160 за хвилину, аритмічний, миготлива аритмія, напружений. АТ - 170/60 мм рт.ст. Тони серця звучні. Яке ускладнення розвинулось у хворої? Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків. Хворий, 35 років, під час інтенсивного фізичного навантаження раптово знепритомнів. Хворіє на гіпертрофічну кардіоміопатію. При огляді, дихання аперіодичне, шумне, пульс і серцеві тони не визначаються. На ЕКГ – хаотичні скорочення. 50/20 мм рт.ст. Що у хворого? Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків. У хворої, 30 років, яка перебуває в терапевтичному відділенні з приводу ревматичного ендокардиту, раптово почався напад серцебиття. пульс –170 за хвилину, ритмічний, слабкий. На ЕКГ: інтервали R–R рівні, шлуночкові комплекси не змінені. В анамнезі: ГРВЗ, бронхіти. Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків. Пацієнтка, 34 років, відчула сильне серцебиття, запаморочення, виражену загальну слабкість. Об’єктивно: хвора бліда, незначна активність призводить до появи запаморочення. пульс – 200 за хвилину, ритмічний, ниткоподібний, АТ – 80/50 мм рт.ст. На ЕКГ: зубці Р не визначаються, інтервали R–R однакові та становлять 0,3 с, QRS – 0,09 с. Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків. Хворому К., 48 років, для лікування аритмії був призначений пропранолол. Яку інформацію необхідно надати пацієнту з приводу призначення цього препарату? Хворому Е., 56 років, з приводу шлуночкової аритмії був призначений лідокаїн. До лікаря звернувся літній чоловік, який страждає ІХС, постійну форму фібриляції передсердь. Дайте рекомендації пацієнту з поясненням побічних ефектів препаратів. Які параметри необхідно аналізувати при моніторингу ефективності і безпеки лікування? До лікаря звернулася жінка 54 років, яка страждає варикозною хворобою вен, що ускладнилася трофічною виразкою гомілки. Дайте рекомендації щодо тактики лікування в даному випадку (препарати для внутрішнього і зовнішнього застосування). Проаналізуйте побічні ефекти препаратів. Які параметри необхідно аналізувати при моніторингу ефективності і безпеки лікування? У хворого К., 42 років, діагноз: ІХС. Стенокардія напруження ІІ ФК. Дифузний кардіосклероз. Фібриляція передсердь. ХСН ІІІ ФК. Відзначає задишку і серцебиття при незначній фізичній активності, кашель, загальну слабкість, набряки гомілок. При аускультації серця тони приглушені, миготлива аритмія із ЧСС 92 уд. в 1 хвилину. Частота дихальних рухів 23 в 1 хвилину. Набряки нижніх кінцівок. Проаналізуйте побічні ефекти препаратів. Які параметри необхідно аналізувати при моніторингу ефективності і безпеки лікування? ІV. Тести для контролю засвоєння матеріалуТести вихідного рівня Хвора, 44 р., кардіалгія, задишка, болі виникли вперше на фоні частого серцебиття. Об’єктивно: пульс 120-140 на хв, аритмічний, АТ – 160/100 мм рт.ст., на ЕКГ зубці Р не визначаються, інтервали RR різні, QRS не деформований. Який препарат є найбільш доцільним? Бетаксолол Верапаміл Дилтіазем Етмозин Лідокаїн Хворий 68 р., знаходиться в палаті інтенсивного спостереження. Раптово у нього виникають судоми, короткочасна втрата свідомості. пульс – 32 за хвилину, АТ – 160/90 мм рт.ст. ЕКГ – зубець Р – 75 за хвилину, комплекс QRST – 32 за 1 хв. В відведеннях І, aVL, V5-V6 патологічний зубець Q, сегмент S-T вище ізолінії, негативний зубець Е. Який з лікарських засобів найбільш доцільно призначити? Атропіну сульфат Верапаміл Гепарин Нітрогліцерин Строфантин Хворий 67 років скаржиться на напади серцебиття, перебої в роботі серцевої діяльності, біль в ділянці серця, задишку в спокої. Стан важкий. Акроціаноз, тони серця аритмічні, приглушені. пульс – 120 за хвилину, АТ – 120/80 мм рт.ст. Печінка + 2 см., набряки гомілок. ЕКГ – ритм несинусовий, неправильний, ЧСС – 160 за хвилину, хвилі f. Калій плазми – 4,8 ммоль/л. Який з препаратів слід застосувати в першу чергу? Аміодарон Верапаміл Дигоксин Калію хлорид Новокаїнамід Хворий Г., 68 років, 8 років страждає на ішемічну хворобу серця, в анамнезі інфаркт міокарда. Раптово, після емоційного навантаження, виник приступ сильного серцебиття, втратив свідомість. Об’єктивно: стан хворого важкий, шкірні покриви вологі, бліді. Пульс та частота серцевих скорочень не підраховуються. АТ - 110/80 мм рт.ст. Знято ЕКГ: ЧСС - 240 за хвилину, комплекси QRS 0,14 с. Застосування якого з медикаментозних засобів є найбільш доцільним? Верапаміл Лідокаїн Натрія аденозинтрифосфат Пропранолол Строфантин У хворої, 27 років, під час фізичного навантаження з’явилось серцебиття, біль в ділянці серця. На протязі 4 років хворіє на ревматизм з мі тральною вадою серця без порушення кровообігу. На ЕКГ ЧСС =180 за хвилину, зубець Р негативний, комплекс QRS – 0,08 с, зубець Т позитивний, малої амплітуди, інтервали R-R однакові. Який антиаритмічний препарат необхідно призначити в даному випадку? АТФ внутрішньовенно Верапаміл Лідокаїн Панангін Сульфат магнію Еталони відповідей
Тести кінцевого рівня знань Хворий, 48 р., скаржиться на приступи втрати свідомості з судомами. Стан тяжкий, ціаноз губ. АТ 160/80 мм рт.ст. Рs 28 за хвилину, брадикардія. На ЕКГ атріветрикулярна блокада з ЧСС 30 ударів за хвилину, від’ємний зубець Т і ST нижче ізолінії в V2-V4. З яких препаратів почати лікування? Внутрішньовенно атропін Внутрішньовенно вазодилетатори Внутрішньовенно нітрогліцерин Внутрішньовенно серцеві глікозиди Електроімпульсна терапія Хворий, 52 р., доставлений в БРІТ без свідомості. Стан важкий, зіниці розширені, реагує на світло. Дихання шумне, пульс на променевих і сонних артеріях не прощупується. АТ 40/20 мм рт.ст. На ЕКГ – мерехтіння шлуночків з частотою 210 за хвилину З якого з методів слід розпочати реанімаційні заходи? Внутрішньовенне введення адреналіну з атропіном Внутрішньовенне введення кордарону Внутрішньовенне введення лідокаїну Електроімпульсна терапія (дефібриляція) Зовнішній масаж серця У процесі інтубації трахеї внаслідок подразнення рефлексогених зон гортані та трахеї виникла зупинка серця. Який препарат слід увести в першу чергу в систему кровообігу в процесі реанімації: Адреналін Атропін Еуфілін Піпольфен Промедол Чоловік, 30 років, на виробництві одержав травму електрострумом з наступним розвитком клінічної смерті. Лікарем медпункту негайно почате проведення зовнішнього масажу серця, штучної вентиляції легень. Реанімаційна бригада швидкої допомоги, що прибула через 20 хвилин, при дослідженні ЕКГ виявила асистолію. Найбільш доцільні наступні дії: Внутрісерцеве введення адреналіну Внутрішньовенне введення лідокаїну Внутрішньовенне введення реополіглюкину Електроімпульсна терапія Припинення реанімації в зв'язку з явною безперспективністю Клінічна смерть наступила від дії електроструму. Серцево-легенева реанімація проведена успішно. Під час транспортування потерпілого погіршення показників гемодинаміки, на електрокардіограмі - політопна шлуночкова екстрасистолія. Які антиаритмічні препарати найбільш ефективні в даній ситуації? Дігоксин Ізоптин Кордарон Лідокаїн Новокаїнамід Хворому на артеріальну гіпертензію, 75 рокiв, виник пароксизм фібриляції передсердь з частотою серцевих скорочень 150 за хвилину АТ 120/70 мм рт.ст. З якого препарату ви не будете розпочинати лікування пароксизму? Атенолол Верапаміл Дігоксин Ділтиазем Новокаінамід Антиаритмічні препарати якого класу показані для тривалого лікування шлуночкової екстрасістолії у хворих на ІХС, які перенесли інфаркт міокарда: ІА клас ІВ клас ІС клас ІІІ клас ІV клас Кордарон може викликати наступні побічні дії: Синусова тахікардія Різке подовження електричної систоли Укорочення електричної систоли (QТ) Розвиток AB-блокади Зниження артеріального тиску крові Препарат, що відноситься до неселективних бета-адреноблокаторів: Бісопролол Метопролол Бетаксолол Небіволол Пропранолол Протипоказання до призначення бета-блокаторів: Тахікардія Брадикардія Гіпокоагуляція крові Зниження моторної функції кишечника Гіперкоагуляція крові Для лікування пароксизму передсердної тахікардії у хворих старшого віку препаратами вибору є: Етацизін Хлористий калій Обзідан Дигоксін Верапаміл Для лікування пароксизму вузлової тахікардії в хворих старшого віку препаратами вибору є: Кордарон Верапаміл Новокаінамід Хінідін Дигоксін Показанням до застосування місцевих анестетиків служить: Тріпотіння передсердь Шлуночкова екстрасистолія Часта передсердна екстрасістолія Суправентрикулярна пароксизмальна тахікардія Усі перераховані види аритмій Препаратами першого вибору для лікування нападу пароксизму фібриляції передсердь у літніх і старих хворих є: Ізоптін Хінідін Кордарон Новокаінамід Лідокаін Для лікування пароксизму шлуночкової тахікардії показаний: Обзідан Лідокаін Дігоксин Ізоптін Коринфар Антиаритмічні препарати якого класу показані для тривалого лікування шлуночкової екстрасістолії у хворих на ІХС, які перенесли інфаркт міокарда: ІА клас ІВ клас ІС клас ІІІ клас ІV клас При шлуночковій екстрасістолії на фоні синусової брадікардії показаний: Кордарон Корданум Верапаміл Атропін Гилуритмул З яким із перерахованих препаратів можна поєднати бета-адреноблокатори у літніх і старих людей: Ізоптін Коринфар Кордарон Ритмілен Хінідін Верапаміл протипоказаний при одному із названих порушень серцевого ритму: Передсердна пароксизмальна тахікардія Вузлова пароксизмальна тахікардія Суправентрикулярна пароксизмальна тахікардія на тлі додаткових шляхів проведення збудження Передсердна екстрасистолія Тріпотіння передсердь Відносним протипоказанням до електроімпульсного лікування порушень ритму серця є попередній прийом: Симпатомиметиків Хінідіна Препаратів калію Сечогінних засобів Насичення серцевими глікозидами При пароксизмі якої суправентрикулярної аритмії серцеві гликозиди протипоказані? Тріпотінні передсердь Фібриляції передсердь Вузловій тахікардії Наявності додаткових шляхів проведення Передсердної тахікардії Який із препаратів збільшує концентрацію дигоксіна в крові при одночасному застосуванні: Хінідин Пропранолол Фенобарбітал Гілуритмул Верапаміл Критерії насичення кордароном: Синусова брадікардія Подовження інтервалу QТ Сплощення і подовження зубця Т Вище перераховані критерії Поширення комплексу QRS Фармакологічна стимуляція серцевої діяльності при раптовій зупинці кровообігу проводиться шляхом внутрішньовенного введення: Гідрокарбоната натрію Адреналіну Хлористого калію Лідокаіну Усіх названих препаратів Для попередження раптової зупинки кровообігу при атриівентрикулярній блокаді ІІ-ІІІ ступеня, яка швидко виникла, необхідно швидко ввести: - Атропін - Кордарон - Лідокаін - Хлористий калій - Новокаінамід Який з антиаритмічних препаратів можна призначити для попередження пароксизмів фібриляції передсердь при синдромі слабкості синусового вузла: Этацизін Кордарон Ізоптін Анаприлін Жодний із названих препаратів Внутрішньовенне струйне введення аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ) може відновити синусовий ритм при: Шлуночковій тахікардії Фібриляції передсердь Атріовентрикулярній тахікардії Прискореному ідіовентрикулярному ритмі Тріпотінні передсердь Антиаритмічний препарат, що не має аритмогенного ефекту: Хінідин Кордарон Мекситіл Дізопірамід Пропранолол Показання до застосування прокаїнаміда: Передсердна і шлуночкова екстрасистолія Шлуночкова пароксизмальна тахікардія Приступи фібриляції і тріпотіння передсердь Усі перераховані вище види аритмій Брадикардія Блокатори кальцієвих каналів крім основної дії: Підвищують нирковий кровоток і натрійурез Підвищують діурез Знижують нирковий кровоток і калійурез Підсилюють клубочкову фільтрацію Підсилюють канальцеву реабсорбцію Основний механізм дії лідокаїну: Підвищення автоматизму синусового вузла Зменшення автоматизму ектопічних вогнищ Зниження збудливості волокон Пуркінье і міофибрилл Уповільнення швидкості проведення через атріовентрикулярний вузол Адреноблокуючий ефект Препаратом вибору для профілактики нападів тахікардії при синдромі слабкості синусового вузла є: Пропранолол Дигоксин Атропін Аміодарон Новокаінамід Еталони відповідей
Заняття 6 КЛІНІКО-ФАРМАКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА БРОНХІАЛЬНУ ПРОХІДНІСТЬ. ПРОТИЗАПАЛЬНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ. І. Теоретичні питанняСимпатоміметики: механізм дії, фармакокінетичні властивості, терапевтичне застосування, побічні ефекти, взаємодія з іншими ліками. Антіхолінерічні препарати: механізм дії, фармакокінетичні властивості, терапевтичне застосування, побічні ефекти, взаємодія з іншими ліками. Похідні ксантину: механізм дії, фармакокінетичні властивості, терапевтичне застосування, побічні ефекти, взаємодія з іншими ліками. Ліки, що використовуються в лікуванні бронхіальної астми: кортикостероїди, антагоністи лейкотриєнових рецепторів, кромони, муколітики. Похідні ксантину: механізм дії, фармакокінетичні властивості, терапевтичне застосування, побічні ефекти, взаємодія з іншими ліками. Нестероїдні протизапальні засоби: механізм дії, фармакокінетичні властивості, терапевтичне застосування, побічні ефекти, взаємодія з іншими ліками. ІІ. Теоретичний матеріал2.1. Бронходилататори Бронходилататорами називають ліки, які застосовуються для послаблення бронхоспазму, що асоціюється з респіраторними порушеннями (бронхіальна астма, ХОЗЛ). Вони включають 2-адреноміметики, М-холінолітики, похідні ксантину. 2.1.1. β2-Адреноміметики. Багато симпатоміметиків застосовуються як бронходилататори, відносяться до β2-адреноміметиків. При бронхоспазмі ці ліки збільшують внутрішній діаметр бронхів і дозволяють повітрю увійти до альвеол, чим зменшують респіраторний дистрес. Симпатоміметичні бронходілататори протипоказані для пацієнтів з гіперчутливістю до цих ліків, хворих з аритмією і тахікардією, вогнищевими пошкодженнями мозку, церебральним атеросклерозом, закрито-вугольною глаукомою. Сальметерол не показаний при бронхоспазмі. Симпатоміметики використовуються обережно при гіпертензії, серцевій недостатності, глаукомі, гіпертиреоїдизмі, цукровому діабеті, гіпертрофії простати, судомах в анамнезі, при вагітності. Необхідно пам’ятати, що може виникнути адитивний ефект при використанні двох симпатоміметиків. Підвищується ризик виникнення гіпертензивного кризу при призначенні симпатоміметиків разом з інгібіторами моноаміноксидази. β-Адреноблокатори можуть пригнічувати кардіальний, бронходилатуючий і вазодилатуючий ефект симпатоміметиків. При сумісному використанні симпатоміметиків з теофіліном підвищується ризик кардіотоксичності. При призначенні адреналіну з інсуліном або пероральними гіпоглікемічними ліками необхідно використовувати підвищені дози останніх. 2.1.2. Похідні ксантину Бронходилатуючий ефект похідних ксантину обумовлений прямим релаксуючим ефектом на гладенькі м’язи бронхів. Похідні ксантину протипоказані для пацієнтів з відомою гіперчутливістю, пептичною виразкою, судомами, неконтрольованими аритміями, гіпертиреоїдизмом. Ці ліки обережно використовуються у пацієнтів віком більше 60 років, з захворюваннями серця, гіпоксемією, гіпертензією, хронічною серцевою недостатністю, захворюваннями печінки. При призначенні ксантинів разом з симпатоміметиками можуть виникати додаткові кардіоваскулярні ефекти. Деяка їжа містить ксантини (кава, шоколад) і може підвищувати ризик негативного впливу на серцево-судинну і центральну нервову системи. Тютюнопаління, нікотинові гумки, барбітурати, фенітоїн, петльові діуретики, ізоніазид, рифампіцин можуть знижувати ефективність ксантинів. Підвищується ризик розвитку токсичності ксантинів після призначення ксантинів під час вакцинації, прийому пероральних контрацептивів, глюкокортікоїдів, β-адреноблокаторів, циметидину, макролідів, тиреоїдних гормонів, алопуринолу. 2.2. Препарати попередження приступів бронхіальної астми Для попередження нових приступів бронхіальної астми застосовують декілька груп ліків з протизапальними властивостями: кортікостероїди, інгібітори лейкотриєнів, антагоністи лейкотриєнових рецепторів та кромони. 2.2.1. Кортікостероїди У відповідь на адренокортикотропний гормон, що утворюється в передній долі гіпофізу, у корковому шарі наднирників декретується декілька гормонів (глюкокортікоїди, мінералкортикоїди, статеві гормони). Глюкокортикоїди та мінералкортикоїди називаються взагалі кортикостероїди. Глюкокортикоїди регулюють функцію імунної системи, регулюють обмін вуглеводів, протеїнів, ліпідів, контролюють протизапальні механізми. Механізми дії. Кортікостероїди, такі як беклометазон, флутиказон, тріамцинолон призначають в інгаляціях з метою пригнічення запалення в бронхах у хворих на бронхіальну астму. Крім того, кортікостероїди підвищують чутливість β2-рецепторів, що покращує ефективність агоністів β2-рецепторів. Глюкокортікоїди після досягнення таргетних клітин зв’язуються з рецепторами та ініціюють комплексний вплив на організм людини. Ця група включає кортізон, гідрокортізон, преднізон, преднізолон, тріамцинолон. Глюкокортікоїди застосовуються в якості замісної терапії при наднирковій недостатності, для лікування алергічних реакцій, колагенозах (системний червоний вовчак), захворювань шкіри. Протизапальна активність цих гормональних ліків дозволяє їх застосовувати яз протизапальні засоби та імуносупресанти для супресії запалення та модифікування імунної відповіді. Протипоказання, попередження і взаємодії. Кортикостероїди протипоказані при відомій чутливості до них. Кортикостероїди обережно застосовуються при скомпрометованій імунній системі, глаукомі, захворювання нирок або печінки, судомах, цукровому діабеті, під час вагітності та лактації. Кетоконазол може підвищувати концентрації будезоніду і флутиказону в плазмі крові. Глюкокортікоїди протипоказані для пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як туберкульоз, грибкові та антибіотик-резистенті інфекції. Глюкокортикоїди застосовуються обережно у пацієнтів з недостатністю нирок або печінки, гіпотиреоїдизмом, виразковим колітом, дивертикулі том, виразковою хворобою, цукровим діабетом. Глюкокортікоїди застосовуються при вагітності та в період лактації тільки при станах, що загрожують життю. 2.2.2. Антагоністи лейкотриєнових рецепторів і інгібітори лейкотриєнів Антагоністи лейкотриєнових рецепторів включають монтелукаст і зафірлукаст. Механізми дії. Лейкотриєни відносіться до бронхоконстрикторних субстанцій, синтез яких прискорюється під час запалення. Блокування біологічних властивостей лейкотриєнів приводить до бронходилатації. Монтелукаст і зафірлукаст завдяки блокуванню лейкотриєнових рецепторів респіраторного тракту попереджують набряк слизової оболонки бронхів і прискорюють бронходилатацію. Протипоказання, попередження і взаємодії. Препарати протипоказані при відомій гіперчутливості до них. Монтелукаст і зафірлукаст не застосовуються під час гострої атаки бронхіальної астми. Їх обережно застосовують у пацієнтів з дисфункцією печінки, на протязі вагітності та лактації. Призначення зафірлукаста і ацетилсаліцилової кислоти підвищує плазмові концентрації зафірлукаста. При призначення зафірлукаста разом з варфарином посилюється ефект антикоагулянта. Призначення зафірлукаста з теофіліном або еритроміцином може привести до зниження концентрації зафірлукаста в плазмі крові. 2.3. НЕСТЕРОЇДНІ ПРОТИЗАПАЛЬНІ ЗАСОБИ Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЛ) включають велику кількість лікарських засобів, що мають протизапальну, антипіретичну і анальгетичну активність. 1.1. Механізми дії НПЗЗ завдяки пригнічення активності циклооксигенази зменшують синтез простагландинів. НПЗЗ інгібують активність двох ферментів: циклооксигеназа-1 (ЦОГ-1), циклооксигеназа-2 (ЦОГ-2). Протизапальний ефект НПЗЗ обумовлений пригніченням ЦОГ-2. Ульцерогенний ефект НПЗЗ пов’язаний з пригніченням ЦОГ-1. Нові НПЗЗ (целекоксиб і рофекоксиб) практично не впливають на активність ЦОГ-1. Але тривале застосування селективних інгібіторів ЦОГ-2 (особливо рофекоксибу) може бути пов’язано з підвищенням розвитку тромботичних ускладнень. 1.2. Протипоказання, попередження і взаємодії НПЗЗ не застосовуються при наявності гіперчутливості. Є докази перехресної алергії до різних представників групи НПЗЗ. Взагалі, всі НПЗЗ протипоказані у третьому триместрі вагітності та на протязі лактації. НПЗЗ необхідно застосовувати обережно при наявності кровотечі, захворюваннях нирок, серцево-судинних захворюваннях, враженні печінки на у пацієнтів похилого та старечого віку. НПЗЗ подовжують час кровотечі та посилюють ефект антикоагулянтів, препаратів літію, циклоспорину. НПЗЗ можуть послаблювати ефекти діуретинів та антигіпертензивних ліків. Довготривале застосування НПЗЗ з ацетамінофеном може підвищити ризик пошкодження нирок. Целекоксиб Целекоксиб протипоказаний при наявності гіперчутливості до нього, а також до сульфонамидів, інших НПЗЗ, вагітності і лактації. Целекоксиб обережно застосовується при наявності виразкової хвороби, хворим літнього віку та хворим, які отримують антикоагулянти або стероїди. При комбінованому застосуванні целекоксибу і антикоагулянтів підвищується ризик кровотечі. |