Клiнiчна_фармакологiя_навчал_нии_посiбник. Навчальний посібник до практичних занять для студентів медичних факультетів вищих медичних навчальних закладів

• Название: Навчальний посібник до практичних занять для студентів медичних факультетів вищих медичних навчальних закладів
• Дата: 08.02.2022
• Размер: 466.6 Kb.
• Имя файла: Клiнiчна_фармакологiя_навчал_нии_посiбник.docx
• Тип: Навчальний посібник; #354745
• страница: 7 из 28

Завдання 2. Ознайомтесь з таблицею 2, призначте антикоагулянти пацієнту:

1. 
   з тромбозом глибоких вен;
   
2. 
   з синдромом дісемінованого внутрішньосудинного згортання;
   
3. 
   для попередження системної емболії після інфаркту міокарда;
   
4. 
   з тромбоемболієй легеневої артерії;
   
5. 
   з тромбозом, емболієй;
   
6. 
   з нестабільною стенокардієй, не-Q інфарктом міокарда.
   

Таблиця 2. Застосування, побічні ефекти та дозування антикоагулянтів.

Ліки	Застосування	Побічні ефекти	Дозування
Непрямі антикоагулянти
Варфарин	Венозний тромбоз, фібриляція передсердь, ТЕЛА, для попередження системної емболії після інфаркту міокарда	Нудота, алопеція, геморагічний інсульт, уртікарний висип, дерматит, блювота, анорексія, абдомінальні спазми, приапізм	2-10 мг/добу перорально, внутрішньовенно; доза корегується під контролем протромбінового часу (PT) і міжнародного нормалізаційного індуксу (INR)
Нефракціонований гепарин
Гепарин	Тромбоемболія, синдромом дісемінованого внутрішньо­судинного згортання, профілактика тромбозу глибоких вен	Геморагічний інсульт, озноб, лихоманка, уртікарний висип, місцеве подразнення, еритема, помірна біль, гематома або висип у місці ін’єкції, синці	Під шкіру: 10,000–20,000 МО у 2-3 дозах. Внутришньовенно 5000–10,000 МО через 4—6 годин; Внутришньовена інфузія 5000–40,000 МО/добу.
Низькомолекулярний гепарин
Дальтепарин (Fragmin)	Нестабільна стенокардія, не-Q інфаркт міокарда, профілактика тромбозу глибоких вен	Геморагічний інсульт, синці, тромбоцитопенія, озноб, лихоманка, біль, еритема і подразнення в місці ін’єкції	Стенокардія або інфаркт міокарда: 120 МО/кг, під шкіру через 12 годин в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою; Тромбоз глибоких вен: 2500 МО під шкіру 1 раз на добу
Еноксапарин (Klexane)	Профілактика тромбозу глибоких вен, профілактика і лікування тромбоемболії легеневої артерії, нестабільна стенокардія, не-Q інфаркт міокарда	Геморагічний інсульт, синці, тромбоцитопенія, гіперкаліємія, гіперчутливість, лихоманка, біль і еритема в місці ін’єкції	Профілактика тромбозу глибоких вен: 30 мг кожні 12 годин під шкіру або 40 мг один раз на добу під шкіру; під час хірургічної операції з ризиком тромбоемболічних ускладнень: 40 мг/добу під шкіру; лікування ТЕЛА та тромбозу глибоких вен: 1 мг/кг під шкіру кожні 12 годин; нестабільна стенокардія, не-Q- інфаркт міокарда: 1 мг/кг під шкіру кожні 12 годин

Завдання 3. Ознайомтесь з таблицею 3, призначте тромболітики пацієнту з:

1. 
   гострим ішемічним інсультом;
   
2. 
   гострим інфарктом міокарда;
   
3. 
   тромбозом коронарної артерії;
   
4. 
   внутрішньовенним катетером;
   
5. 
   тромбоемболієй легеневої артерії.
   

Таблиця 3. Застосування, побічні ефекти та дозування тромболітиків.

Ліки	Застосування	Побічні ефекти	Дозування
Альтеплаза (Actilyse)	Гострий інфаркт міокарда, гострий ішемічний інсульт, тромбоемболія легеневої артерії	Кровотеча, екхімози	Гострий інфаркт міокарда: загальна доза 100 мг; внутрішньовенно в 1-у годину вводять 60 мг, у 2-у годину - 20 мг і через 3 години 20 мг; для пацієнтів масою менше 65 кг доза знижується до 1.25 мг/кг
Стрептокіназа (Streptase)	Гострий інфаркт міокарда, тромбоемболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен	Кровотеча	Лізис тромбу коронарної артерії: 20,000 МО внутрішньовенно; тромбоемболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен: 250,000 МО внутрішньовенно на протязі 30 хвилин, після - 100,000 МО на протязі 24—72 годин
Урокіназа	тромбоемболія легеневої артерії, лізис тромбу в коронарній артерії, промивання внутришньовенного катетера	Кровотеча	Тромбоемболія легеневої артерії: 4400 МО/кг внутрішньовенно на протязі 10 хвилин, після - 4400 МО/кг/годину на протязі 12 годин; Лізис тромбу: 6000 МО/хвилину внутрішньовенно на протязі 2 ч

Завдання 4. Ознайомтесь з таблицею 4 і пояснить взаємодії тромболітиків.
Таблиця 4. Взаємодії тромболітиків.

Комбінації ліків		Фармакологічний ефект
Тромболітики	Ацетилсаліцилова кислота, дипіридамол, антикоагулянти		Підвищення ризику кровотечі

ІІІ. Навчальні задачі

1. 
   У хворого з імунною тромбоцитопенією після перенесеного ГРВІ розвинулась клініко-гематологічна картина рецидиву тромбоцитопенічного стану з наявністю синячкового синдрому та кровотечі з ясен. Ан. крові: Ер. – 4,1*10¹²/л, Hb – 120 г/л, КП – 0,94, Л – 5,1 г/л, Тр – 50 г/л, ШОЕ – 9 мм/год. Призначення яких препаратів повинно бути першочерговим при цьому стані? Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків.
   
2. 
   В приймальне відділення лікарні машиною ШД було доставлено жінку 44 років. Об’єктивно: стан важкий, шкірні покриви бліді, Т-38,40С, некротична ангіна, розлита болючість живота, пульс – 104 уд. за хвилину АТ- 90/60 мм рт.ст. Аналіз крові – анемія, різке зниження гранулоцитів. Відомо, що тривалий час жінка хворіє на ревматоїдний артрит. Який з препаратів необхідно призначати в першу чергу? Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків.
   
3. 
   Хворий 65 років скаржиться на слабкість, втомлюваність, біль у кістках; загальний стан середньої тяжкості, температура тіла 37,4 °С; при пальпації відмічається збільшення периферичних лімфатичних вузлів, печінки та селезінки. В периферичній крові – кількість лейкоцитів – 30,0*10⁹/л, гемоглобін – 90 г/л, еритроцити – 3,25*10¹²/л, сегментоядерні гранулоцити – 3%, лімфоцити – 97%. Встановіть діагноз. Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків.
   
4. 
   Хвора Г., 32 років, скаржиться на підвищення температури тіла до 38,5 °С, загальну слабкість, біль в кістках, збільшення селезінки. При обстеженні виявлені зміни в аналізі крові: кількість лейкоцитів – 50,0*10⁹/л, гемоглобін – 105 г/л, еритроцити – 3,5*10¹²/л, тромбоцити – 520,0*10⁹/л, бласти – 2%, промієлоцити – 5%, мієлоцити – 4%, мета мієлоцити – 15%, сегментоядерні нейтрофіли – 32%, лімфоцити – 12%. При ультразвуковому дослідженні розміри селезінки - 25,0х8,0 см. Ваш діагноз? Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків.
   
5. 
   Чоловік 64 років з гіпертонічною хворобою в анамнезі, після емоційного перенапруження відчув сильний біль голови, виникло блювання, втратив свядомість. Був госпіталізований. При огляді: шкірні покриви гіперемовані, загальний гіпергідроз, АТ 180/120 мм рт.ст., дихання типу Чейн-Стокса, опущений правий кут рота, права рука звисає "нагайкою", права стопа ротована назовні. Ваш ймовірний діагноз? Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків.
   
6. 
   У хлопчика 10 років, який мешкає в Закарпатті, на 4-й день гарячки з’явилась нерясна геморагічно-петехіальна висипка, місцями у вигляді червоних та фіолетових смужок з переважною локалізацією на шиї, грудній клітці, в пахвових ямках, над ключицями. На гіперемійованій слизовій зіву точкові крововиливи, кровотеча з носа. В легенях жорстке дихання, тони серця глухі, брадикардія, здуття і біль в животі, збільшені печінка і селезінка. Олігурія, протеїнурія, гематурія, циліндрурія. В крові нейтрофільний лейкоцитоз, тромбоцитопенія, прискорена ШОЕ. Лікар-інфекціоніст виставив діагноз геморагічна гарячка. Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків.
   
7. 
   Пацієнт 26 років поступив в стаціонар через 3 тижні після закінчення жнив. Стан тяжкий, дезорієнтація у часі і просторі, висока гарячка до 400 С, на шкірі петехії та екхімози, на спині лінійні крововиливи, кровоточивість із носа та ясен, була блювота “кавовою гущею”. Симптом Пастернацького різко позитивний. При лабораторному обстеженні: нейтрофільний лейкоцитоз, тромбоцити – 100*10⁹/л, гематокрит – 0,55, добова кількість сечі 70 мл, протеїнурія, еритроцитурія. Лікар-інфекціоніст виставив діагноз геморагічна гарячка з нирковим синдромом. Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків.
   
8. 
   Підліток, 13 років, який хворіє на гемофілію А, після бійки в школі потрапив до лікарні. Діагностовано правобічний гемартроз колінного суглоба, позаочеревинну гематому. Що слід призначити хворому в першу чергу? Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків.
   
9. 
   У хворого, 65 років, якому 9 років тому було відведено субтотальну резекцію шлунка з приводу виразкової хвороби, виявлено залізодефіцитну анемію: Ер – 3,0*10¹²/л, Нb – 58 г/л, КП – 0,6. Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків.
   
10. 
    Жінка, 23 років, скаржиться на підвищення температури тіла до 37,4 °С, появу геморагічної висипки на нижніх кінцівках, біль у попереку, появу червоної сечі. Захворіла 3 дні тому після переохолодження. Об’єктивно: шкіра бліда, на поверхні гомілок і стегон спостерігається дрібна геморагічна симетрична висипка. ЧСС – 90 за хвилину, АТ – 115/90 мм рт.ст. Симптом Пастернацького слабко позитивний з обох боків. У крові: Лей – 9,6*10⁹/л, Тр – 115*10⁹/л, ШОЕ – 31 мм/год. Аналіз сечі: білок – 0,33 г/л, Ер змінені – 30 – 40 у полі зору, Лей – 5 – 8 у полі зору. Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання, побічні дії та взаємодії запропонованих ліків.
    
11. 
    Хворому К., 59 років., з інфарктом міокарда в анамнезі, лікар призначив аспірин. Які Ваші рекомендації щодо застосування даного лікарського засобу (доза, шлях уведення, кратність застосування, можливі побічні ефекти)?
    
12. 
    Хворий Ж., 56 років, госпіталізован з венозним тромбозом. Лікар призначив гепарин під шкіру. Ікі заходи повинні бути проведені з метою попередження побічних ефектів гепарину?
    
13. 
    Хворий Щ., 57 років, доставлений до реанімаційного відділення з гострим інфарктом міокарда. Вирішено починати тромболітичну терапію з застосуванням стрептокінази. Які заходи повинні бути проведені для запобігання ускладнень тромболітичної терапії?
    

ІV. Тести для контролю засвоєння матеріалу

Тести вихідного рівня

1. 
   До лікарні бригадою ШМД доставлена жінка 32 років. Відомо, що протягом останніх 2 років знаходилась на диспансерному обліку з приводу аутоімунної гемолітичної анемії. Об’єктивно: стан середньої важкості, температура –37,3°С, шкіра жовто-лимонного кольору, пульс –98 за хвилину, АТ- 80/55 мм рт.ст., збільшена селезінка. Аналіз крові: Ер. - 2,6*10¹²/л, Hb-70 г/л, КП-0,94, Лей. - 6,1 Г/л, ШОЕ 19 мм/год, непрямий білірубін - 58 мкмоль/л. Що необхідно призначити в першу чергу?
   
   1. 
      Еритроцитарна маса
      
   2. 
      Інтерферон
      
   3. 
      Преднізолон в/в
      
   4. 
      Трансфузія консервованої крові
      
   5. 
      Ферум-лек в/в
      
2. 
   До iмуномодулюючих препаратів екзогенного походження вiдносять:
   
   1. 
      Граноцит
      
   2. 
      Ендоксан
      
   3. 
      Лейкомакс
      
   4. 
      Тiмалiн
      
3. 
   До iмунодепресантних препаратів відносяться:
   
   1. 
      Ендоксан
      
   2. 
      Сандимун
      
   3. 
      Тiмалiн
      
   4. 
      Тiмоген
      
4. 
   До природних антикоагулянтів відносяться:
   
   1. 
      Антитромбопластiн
      
   2. 
      Гепарин
      
   3. 
      Синкумар
      
   4. 
      Фенiлiн
      
5. 
   Кров’яні активатори профiбринолiзу:
   
   1. 
      Стафiллокiназа
      
   2. 
      Стрептокiназа
      
   3. 
      Урокiназа
      
   4. 
      Фiбрiнолiзокiназа
      

Еталони відповідей

№ тесту	1	2	3	4	5
Відповідь	С	D	B	B	D

Тести кінцевого рівня знань

1. 
   Тканинні активатори профібринолізу:
   

1. 
   Профiбрiнолiзокiназа
   
2. 
   Стафiлокiназа
   
3. 
   Стрептокiназа
   
4. 
   Фiбрiнолiзокiназа
   

2. 
   Основний патогенетичний метод лікування хвороби Вiллебранда:
   

1. 
   Антигемофiльна плазма
   
2. 
   Антистафiлококова плазма
   
3. 
   Десмопресин
   
4. 
   Крiопреципiтат
   
5. 
   Трансфузiї еритромаси
   

3. 
   Основні методи патогенетичної терапії аутоiмунної форми тромбоцитопенiчної пурпури:
   

1. 
   Глюкокортикоїднi гормони
   
2. 
   Сандоглобулiн
   
3. 
   Спленектомiя
   
4. 
   Штучне розродження
   

4. 
   Основні методи патогенетичної терапії геморагiчного синдрому, зумовленого антикоагулянтами непрямої дiї:
   

1. 
   Вiкасол у великих дозах /20 - 30 мг/кг/
   
2. 
   Вiкасол у невеликих дозах /5 - 10 мг/кг/
   
3. 
   Свiжозаморожена плазма
   
4. 
   Суха плазма
   

5. 
   Добовi дози гепарину /ОД/, що використовуються для лiкування I-ї стадiї ДВЗ-синдрому:
   

1. 
   2500 - 5000
   
2. 
   5000 - 10000
   
3. 
   10000 - 20000
   
4. 
   20000 - 40000
   

6. 
   Пацієнту призначається перша доза варфарина. До введення препарату які заходи повинні бути проведені?
   

1. 
   Введення навантажної дози гепарину
   
2. 
   Визначення концентрації калія в плазмі крові
   
3. 
   Добовий моніторинг ЕКГ
   
4. 
   Визначення протромбінового часу
   
5. 
   Визначення часу кровтечі
   

7. 
   Ризик кровотечі збільшується, якщо пацієнт приймає гепарин разом з препаратом:
   

1. 
   Алопуринол
   
2. 
   НПЗЗ
   
3. 
   Дигоксин
   
4. 
   Фуросемід
   
5. 
   Нітрогліцерин
   

8. 
   Якщо під час тромболітичної терапії у пацієнта почалась кровотеча, необхідно призначити:
   

1. 
   Гепарин
   
2. 
   Свіжозаморожена плазма
   
3. 
   Діуретик
   
4. 
   Протаміну сульфат
   
5. 
   Еноксапарин
   

9. 
   Абсолютні протипоказання до проведення тромболітичної терапії при інфаркті міокарда у літніх і старих:
   

1. 
   Ураження мозкових судин
   
2. 
   Наявність цукрового діабету
   
3. 
   Наявність оперативних втручань, травм, розладів мозкового кровообігу не більш 6 місяців тому
   
4. 
   Наявність хронічного гастриту
   
5. 
   Наявність хронічного виразкового коліту
   

10. 
    Скільки діб вводять гепарин при інфаркті міокарда?
    

1. 
   1 доба
   
2. 
   2 доби
   
3. 
   3-4 доби
   
4. 
   10 діб
   
5. 
   до 15 діб
   

Еталони відповідей

№ тесту	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Відповідь	C	A	A	A	D	D	B	B	C	C

Заняття 4

КЛІНІКО-ФАРМАКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АНТИГІПЕРТЕНЗИВНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

І. Теоретичні питання

1. 
   Загальні принципи лікування артеріальної гіпертензії.
   
2. 
   Класифікація антигіпертензивних препаратів.
   
3. 
   -Адреноблокатори: механізм дії, фармакокінетичні властивості, терапевтичне застосування, побічні ефекти, взаємодія з іншими ліками.
   
4. 
   Антагоністи кальція: механізм дії, фармакокінетичні властивості, терапевтичне застосування, побічні ефекти, взаємодія з іншими ліками.
   
5. 
   Інгібітори карбоангідрази: механізм дії, фармакокінетичні властивості, терапевтичне застосування, побічні ефекти, взаємодія з іншими ліками.
   
6. 
   Петльові діуретики: механізм дії, фармакокінетичні властивості, терапевтичне застосування, побічні ефекти, взаємодія з іншими ліками.
   
7. 
   Осмотичні діуретики: механізм дії, фармакокінетичні властивості, терапевтичне застосування, побічні ефекти, взаємодія з іншими ліками.
   
8. 
   Калій-зберігальні діуретики: механізм дії, фармакокінетичні властивості, терапевтичне застосування, побічні ефекти, взаємодія з іншими ліками.
   
9. 
   Тіазидні та тіазидоподібні діуретики: механізм дії, фармакокінетичні властивості, терапевтичне застосування, побічні ефекти, взаємодія з іншими ліками.
   
10. 
    Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту: механізм дії, фармакокінетичні властивості, терапевтичне застосування, побічні ефекти, взаємодія з іншими ліками.
    
11. 
    Антагоністи рецепторів ангіотензина ІІ: механізм дії, фармакокінетичні властивості, терапевтичне застосування, побічні ефекти, взаємодія з іншими ліками.
    
12. 
    -Адреноблокатори: механізм дії, фармакокінетичні властивості, терапевтичне застосування, побічні ефекти, взаємодія з іншими ліками.
    

ІІ. Теоретичний матеріал

2.1. Загальні принципи лікування артеріальної гіпертензії.

Артеріальна гіпертензія (АГ) – стан, при якому систолічний артеріальний тиск (АТ) складає 140 мм рт.ст. і вище і/або діастолічний АТ 90 мм рт.ст. і вище за тієї умови, що цього значення набуте в результаті як мінімум трьох вимірювань, проведених в різний час на тлі спокійної обстановки, а хворий цього дня не приймав ЛЗ, що змінюють АТ.

Цілі фармакотерапії АГ включають:

• 
  попередження поразки органів-мішеней і/або забезпечення зворотного розвитку виниклих змін;
  
• 
  зниження рівня АТ до 140/90 мм рт.ст. (у осіб молодого і середнього віку до 120-130/80 мм рт.ст.);
  
• 
  збільшення тривалості життя хворого.
  

Відсутність лікування АГ веде до високого ризику смерті від серцево-судинних катастроф.
2.2. Класифікація антигіпертензивних препаратів.

Антигіпертензивні препарати – одна з найчисленніших і різноманітних по механізму дії груп ліків. Початок і інтенсивність їх застосування залежить від конкретної клінічної ситуації. Вибір антигіпертензивного препарату визначається клінічним статусом хворого, зокрема, рівнем серцево-судинного ризику, наявністю органних поразок, супутніх захворювань, а також його побічними ефектами.

До антигіпертензивних препаратів першого ряду на теперішній час входять наступні ліки:

• 
  -адреноблокатори (бетаксолол, метопролол, пропранолол)
  
• 
  антагоністи кальцію (амлодипін, дилтіазем);
  
• 
  інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (каптоприл, еналаприл, лізиноприл);
  
• 
  антагоністи рецепторів ангіотензина ІІ (ірбесартан, лозартан, and valsartan);
  
• 
  діуретики (фуросемід, гідрохлортіазид).
  

При наявності протипоказань до призначення препаратів першого ряду застосовують альтернативні ліки:

• 
  препарати центральної дії;
  
• 
  симпатолітіки;
  
• 
  -адреноблокатори;
  
• 
  гангліоблокатори (бензогексоній);
  
• 
  вазоділататори (міноксидил).
  

2.3. Механізм дії антигіпертензивних препаратів

Механізм дії -адреноблокаторів пов'язаний з блокадою -адренорецепторів, що знаходяться в серці (зменшення мінутного об’єму серця за рахунок зниження частоти і сили серцевих скорочень), нирках (зменшення вивільнення реніну в юкста-гломерулярному апараті).

Деякі -адреноблокатори (наприклад, карведилол) можуть одночасно блокувати як -адренорецептори, так і -адренорецептори. Небіволол, крім селективного стимулювання ₂-адренорецепторів, сприяє утворенню оксиду азоту ендотелієм судин.

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), знижують активність ферменту (АПФ), що перетворює ангіотензин І (АТІ) у ангіотензин ІІ (АТІІ)

Зниження концентрації АТІІ в крові забезпечує :

• 
  зменшення вироблення альдостерону;
  
• 
  зменшення тонусу судин;
  
• 
  зменшення вироблення адреналіну.
  

Ці та інші ефекти приводять до пониження рівня АТ.

Блокуючи ангіотензинові рецептори перешкоджають взаємодії ангіотензину ІІ з ними, що приводить до зниження його ефектів:

• 
  зменшення вироблення альдостерону;
  
• 
  зменшення тонусу судин;
  
• 
  зменшення вироблення адреналіну.
  

Це приводить до пониження рівня АТ.
2.4. Застосування антигіпертензивних препаратів

Антигіпертензивні ліки застосовуються при лікування артеріальної гіпертензії, легеневої гіпертензії, портальної гіпертензії та інших станах. При недостатній ефективності монотерапії призначається комбінована терапія, що включає два і більше антигіпертензивних засоба. Деякі антигіпертензиві ліки застосовуються тільки при гіпертонічних кризах при неефективності інших ліків (бензогексоній).
2.5. Побічні ефекти антигіпертензивних препаратів

До найбільш частих побічних ефектів антигіпертензивних ліків відноситься ортостатична гіпотензія, особливо на ранніх етапах лікування. Ця реакція зменшується при поступовій зміні положення тіла з горизонтального на вертикальне. Може виникати рефлекторна тахікардія (ніфедипін), брадікардія (метапролол), уповільнення провідності в АВ-вузлі (-адреноблокатори, верапаміл), кашель (інгібітори АПФ), гіпокаліемія (гідрохлортіазид), еректильна дисфункція (неселективні -адреноблокатори, тіазидні діуретини), бронхоспазм (неселективні -адреноблокатори) та інші.


2.6. Протипоказання ефекти антигіпертензивних препаратів

Антигіпертензивні ліки протипоказані при відомій гіперчутливості до них. Інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензина ІІ протипоказані в другому та третьому триместрах вагітності, так як можуть негативно вливати на плід та стати причиною його смерті. Тіазидні діуретини протипоказані при подагрі внаслідок того, що сприяють затримці сечової кислоти в організмі. Неселективні -адреноблокатори протипоказані при бронхообструктивному синдромі, оклюзійних захворюваннях судин нижніх кінцівок та інше.

2.6. Застереження при прийомі антигіпертензивних препаратів

Антигіпертензивні ліки обережно призначають при нирковій і печінковій недостатності, електролітному дисбалансі, під час лактації і вагітності, у пацієнтів похилого і старечого віку, гіповолемії, коронарній і цереброваскулярній недостатності, під час гемодіалізу.

2.7. Взаємодії антигіпертензивних препаратів

Гіпотензивний ефект більшості антигіпертензивних ліків збільшується при комбінованому їх призначанні. Багато ліків можуть зменшувати ефективність антигіпертензивних препаратів (антидепресанти, інгібітори МАО, блокатори Н₁-гістамінових рецепторів). Ефект інгібітори АПФ може зменшуватися при призначенні разом з неспецифічним протизапальним засобом. Абсорбція інгібіторів АПФ, як і більшості інших ліків, зменшується при застосуванні разом з антацидами. При призначення інгібіторів АПФ зі спіронолактоном великий ризик розвитку гіперкаліємії. Зменшується гіпотензивний ефект при призначенні антагоніста рецепторів ангіотензина ІІ разом з неспецифічним протизапальним засобом або фенобарбіталом.

ІІ. Самостійна робота

Завдання 1. Об’ясніть взаємодії -адреноблокаторів з наступними ліками:

1. 
   верапаміл;
   
2. 
   індометацин, ібупрофен, барбітурати;
   
3. 
   діуретики;
   
4. 
   клонідин;
   
5. 
   лідокаїн;
   
6. 
   циметидин.
   

Завдання 2. Ознайомтесь з таблицею 1 і призначте -адреноблокатори пацієнту з:

1. 
   гіпертензієй;
   
2. 
   доброякісною гіпертрофієй простати.
   

Таблиця 1. Застосування, побічні ефекти та дозування

-адреноблокаторів.

Ліки	Застосування	Побічні ефекти	Дозування
Доксазозин (Cardura)	Гіпертензія, доброякісна гіпертрофія простати	Головний біль, слабкість, запаморочення, нудота, постуральна гіпотензія, запаморочення, диспепсія, діарея, тахікардія, серцебиття, набряк, сексуальна дисфункція	Гіпертензія: 1—16 мг/добу перорально; доброякісна гіпертрофія простати: 1—8 мг/добу перорально
Празозин	Гіпертензія	Запаморочення, головний біль, сонливістьслабкість, нудота, серцебиття	1—20 мг/добу перорально у декількох дозах
Теразозин (Kornam)	Гіпертензія, доброякісна гіпертрофія простати	Запаморочення, головний біль, сонливість, слабкість, сонливість, нудота, набряк, серцебиття, диспное, закладеність носу, синусит	1—20 мг/добу перорально

Завдання 3. Ознайомтесь з таблицею 2 і призначте антагоністи рецепторів ангіотензина ІІ пацієнту з гіпертензієй.
Таблиця 2. Застосування, побічні ефекти та дозування антагоністів рецепторів ангіотензина ІІ.

Ліки	Застосування	Побічні ефекти	Дозування
Лозартан (Cozaar)	Гіпертензія	Діарея, абдомінальний біль, нудота, головний біль, запаморочення, гіпотензія	25–100 мг/добу перорально в одній або двох дозах
Кандесартан	Гіпертензія	Як лозартан	16–32 мг/добу перорально у декількох дозах
Ірбесартан	Гіпертензія	Як лозартан	75–300 мг/добу перорально в одній дозі
Valsartan (Diovan)	Гіпертензія	Як лозартан	80–320 мг/добу перорально

Завдання 4. Ознайомтесь з таблицею 3 і проаналізуйте взаємодії антагоністів рецепторів ангіотензина ІІ.
Таблиця 3. Взаємодії антагоністів рецепторів ангіотензина ІІ.

Комбінації ліків		Фармакологічний ефект
Антагоністи рецепторів ангіотензина ІІ	НПЗЗ, Фенобарбітал		Антигіпертензивний ефект може зменшуватися