Инфектология. О. Л. ІвахівТернопільУкрмедкнига2002медсестринство
 Скачать 1.33 Mb.
|
|
МА. Андрейчин О.Л. Івахів Тернопіль «Укрмедкнига» 2002 МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ Підручник складається із загальної та спеціальної частин. У загальній частині викладено специфіку інфекційних хвороб, їх класифікацію, принци- пи діагностики, лікування та профілактики. Значну увагу приділено режиму роботи інфекційного стаціонару та основам догляду за хворими. У спе- ціальній частині висвітлено низку важливих інфекційних хвороб. З враху- ванням особливостей нозологічної форми описано участь медичної сестри в обстеженні пацієнта, догляді за ним, організації харчування, наданні ліку- вальної допомоги, забезпеченні протиепідемічного режиму. Підручник відповідає програмі, затвердженій Міністерством охоро- ни здоров’я України, й адресується студентам медичних навчальних за- кладів І і ІІ рівнів акредитації за спеціальністю “Медсестринство при інфекційних хворобах”, також буде корисним для післядипломної освіти медичних працівників. ББК я 723 А 63 УДК 616.9-083(075.3) Рецензенти : зав. кафедри інфекційних хвороб Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова, доктор медич- них наук, професор Д.Ф. Кириченко; викладачі інфекційних хвороб Рівненського базового медич- ного коледжу ММ. Денисевич, Р.О.Харитонюк. Андрейчин МА, Івахів ОЛА 63 Медсестринство при інфекційних хворобах: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 385 с. + 8 с. вкладка 93 мал ISBN 966-7364-94-1 ISBN 966-7364-94-1 ? Андрейчин МА, Івахів О.Л., 2002 ББК я 723 УДК 616.9-083(075.3) Зміст Передмова ...................................................................................6 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Вчення про інфекційні хвороби .................................................8 Основи діагностики інфекційних хвороб .................................18 Влаштування і режим роботи інфекційної лікарні ................. 48 Принципи і методи лікування інфекційних хворих ................. 59 Догляд за інфекційними хворими та їх харчування ................ 75 Основи профілактики інфекційних хвороб ............................. 92 СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА Робота медичної сестри з хворими на кишкові інфекції ...... 112 Шигельоз ............................................................................ 112 Сальмонельоз ..................................................................... 121 Харчові токсикоінфекції .................................................... 130 Ботулізм ............................................................................. Холера ................................................................................ 145 Черевний тиф ..................................................................... 158 Паратифи А і В .................................................................. 167 Вірусні гепатити................................................................. 170 Лептоспіроз........................................................................ Теми для самостійного опрацювання ................................ 188 Єрсиніози ........................................................................... 188 Бруцельоз .......................................................................... 196 Амебіаз ............................................................................... 203 Балантидіаз ........................................................................ 209 Лямбліоз ............................................................................ Робота медичної сестри з хворими на інфекції дихальних шляхів ..................................................................................... 217 Грип .................................................................................... 217 Парагрип ............................................................................ 228 МА. Андрейчин, О.Л. Івахів Респіраторно-синцитіальна хвороба .................................. 232 Риновірусна хвороба ......................................................... 235 Аденовірусна хвороба ........................................................ 237 Дифтерія ............................................................................ 242 Менінгококова хвороба ..................................................... Теми для самостійного опрацювання ................................ 259 Ангіна ................................................................................. 259 Герпетична хвороба ........................................................... 266 Інфекційний мононуклеоз. Робота медичної сестри з хворими на кров’яні інфекції ...... 279 Висипний тиф і хвороба Брілла ........................................ 279 Малярія .............................................................................. Чума ................................................................................... 295 Туляремія ........................................................................... Теми для самостійного опрацювання ................................ 311 Геморагічні гарячки ........................................................... Робота медичної сестри з хворими на інфекції зовнішніх покривів .................................................................................. 317 ВІЛ-інфекція/СНІД ........................................................... 317 Сибірка ............................................................................... 331 Правець .............................................................................. Сказ .................................................................................... Теми для самостійного опрацювання ................................ 356 Бешиха................................................................................ 356 Еризипелоїд ........................................................................ 362 Додатки ................................................................................... 368 5 Передмова ПЕРЕДМОВА На початку го тисячоліття від Різдва Христового інфекційні хвороби, як цене прикро, залишаються актуальною проблемою люд- ства. За неповними даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, з 52 млн людей, які щороку помирають від різних хвороб, 17 млн припадає на інфекційні захворювання. Особливе занепокоєння викли- кають недавно відкриті ВІЛ-інфекція і пріонові хвороби, які поки що невиліковні. В Україні за медичною допомогою щорічно звертаються понад 10 млн інфекційних хворих, тобто кожний й житель. Але ця вража- юча цифра віддзеркалює не всю інфекційну захворюваність. Поза ува- гою державних закладів охорони здоров’я і реєстрацією залишається багато хворих, які займаються самолікуванням або не потребують листка непрацездатності. Таке поширення інфекційних хвороб не тільки наносить велику шкоду здоров’ю населення, але й зумовлює вагомі економічні втрати та сприяє інфляції. Найвищий рівень захворюваності зумовлений сезонним розпов- сюдженням грипу та інших гострих респіраторних хвороб, яким досі не вдалося поставити належний заслін. Активізувались кір, епідеміч- ний паротит, краснуха, що уражають як дітей, так і дорослих. Дуже розповсюдились герпетичні хвороби і вірусні гепатити. Погіршилась епідемічна ситуація стосовно лептоспірозу, сибірки, трихінельозу, кліщо- вого енцефаліту. Протягом останніх років майже у два рази виросла захворюваність на сальмонельоз, відзначались крупні спалахи дизен- терії, інших бактерійних і вірусних проносів. Великі зусилля були спрямовані на ліквідацію епідемій дифтерії та холери, що постигли країну в минулому десятиріччі, проте загроза їх повернення триває. Турбують завезені випадки малярії та потенційна небезпека появи її природних осередків. Не виключена можливість проникнення в нашу країну таких тяжких хвороб, як висококонтагіозні геморагічні га- рячки, шигельоз Григор’єва-Шига, різні тропічні інфекційні та пара- зитарні хвороби. Зростання вагомості інфекційних хворобу загальній структурі захворюваності людей диктує потребу поліпшити відповідну підго- товку медичних кадрів. Разом з тим в Україні досі не було підруч- ників з інфекційних хвороб для медичних сестер. У виданому за на- шою редакцією “Довіднику фельдшера (Київ: Здоров’я, 1997) інфекційні МА. Андрейчин, О.Л. Івахів хвороби висвітлені дуже стисло у формі, яка розрахована на дипло- мованого фахівця. Тому викладання предмету в медичних училищах і коледжах здійснюється переважно за допомогою застарілих російсько- мовних посібників і підручників, які не відповідають сучасним вимо- гам. Дивує також відсутність навчальної літератури з інфекційних хвороб, в якій би надавався пріоритет освоєнню студентом практич- них навичок. Запропонована книга є першою спробою задовольнити потребу медичних коледжів і училищ України в підручнику з інфекційних хво- роб. Матеріал подано у повній відповідності до навчальної програми для студентів, які опановують спеціальність “Сестринська справа”. Основну увагу приділено висвітленню інфекційних хвороб, що актуальні для України. Акцент зроблено на функціональні обов’язки медичної сестри при наданні хворим діагностичної та лікувальної допомоги, планування та організацію сестринського догляду, тактику при наданні екстреної долікарської допомоги. Підручник складається із загальної і спеціальної частин. У загальній частині викладено сучасне вчення про інфекційні хвороби, способи їх виявлення й лікування, принципи медичної етики та деон- тології. У спеціальній частині описано 43 найбільш розповсюдже- них і небезпечних хвороб. Вони розділені на 4 групи за переважною локалізацією збудника в людському організмі та механізмом пере- дачі. Робота медичної сестри з інфекційними хворими висвітлена з врахуванням клінічних і епідеміологічних особливостей конкретної хвороби. Підручник добре ілюстровано кольоровими та чорно-білими ма- люнками, які повинні сприяти засвоєнню навчального матеріалу і, що особливо важливо, опануванню майбутніми спеціалістами діагнос- тичними й лікувальними маніпуляціями. До кожної теми наведено питання для самоконтролю, завдання і ситуаційні задачі. Автори будуть вдячні читачам за всі слушні зауваження й по- бажання, спрямовані на поліпшення підручника в разі його переви- дання у майбутньому. 7 Загальна частина ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА ВЧЕННЯ ПРО ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ Q ОСНОВИ ДІАГНОСТИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ Q ВЛАШТУВАННЯ І РЕЖИМ РОБОТИ ІНФЕКЦІЙНОЇ ЛІКАРНІ Q ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРИХ Q ДОГЛЯД ЗА ІНФЕКЦІЙНИМИ ХВОРИМИ ТА ЇХ ХАРЧУВАННЯ Q ОСНОВИ ПРОФІЛАКТИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ Q МА. Андрейчин, О.Л. Івахів ВЧЕННЯ ПРО ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ Інфекційні (заразні) хвороби супроводжують людство впро- довж усієї історії. Кількість людей, які померли від цих хвороб, не піддається ніякому підрахунку. Можна стверджувати, що загину- ло у багато разів більше, ніж від таких соціальних і природних лих, як війни, голод, повені, пожежі та землетруси, разом узятих. Час від часу виникали спустошливі епідемії. Вражаючою за масштабами і наслідками була епідемія чуми в Х ст, яка має історичну назву “чорна смерть. Вона знищила біля 25 млн на- селення Європи та 13 млн жителів Китаю. УХ ст. від іншої дуже небезпечної хвороби – натуральної віспи – загинула деся- та частина населення Землі. На роки першої світової війни (1914- 1918 рр.) припала тяжка епідемія грипу, яка вразила понад 500 млн чоловік, з них померли близько 20 млн, тобто стільки, як на фронтах від бойової травми. Завдяки досягненням науки і планомірній профілактичній роботі вдалось ліквідувати деякі інфекційні хвороби (наприклад, згадану натуральну віспу). Але й сьогодні заразні хвороби, а на- раховується їх майже 1 500, залишаються однією з найчастіших причин смерті та інвалідності. Вони займають перше місце серед причин тимчасової втрати працездатності. З’явилась низка не- відомих раніше хвороб, серед них смертельна – ВІЛ-інфекція/СНІД, що розповсюдилась у всіх країнах. Отже, попри деякі успіхи в боротьбі з інфекційними хворобами, вони зберігають свою акту- альність. До інфекційних належить велика група хвороб, що спри- чинюються патогенними вірусами, бактеріями, найпростішими та іншими збудниками. При розгляді інфекційних хвороб широко користуються тер- міном “інфекція”, який походить від латинського слова infectio – 9 Вчення про інфекційні хвороби заражати. У цей термін часто вкладають різні поняття, найчасті- ше етіологію замість добре зрозумілого слова “збудник”. Не- рідко мають на увазі саме проникнення збудника в організм лю- дини чи тварини, у такому разі краще вжити термін заражен- ня”. Іноді поняття “інфекція” ототожнюють з інфекційною хворобою, що може привести до непорозуміння. Сучасна наука під терміном “інфекція”, або “інфекційний процес”, розуміє взаємодію між макроорганізмом і мікроорганіз- мом у певних умовах довкілля. Важливо зазначити, що кожна сторона, яка бере участь в інфекційному процесі, має власні інтереси. Зокрема, макроорганізм хоче зберегти постійність свого внутрішнього середовища, яка є неодмінною умовою здоров’я. А патогенний мікроб, котрий вторгся в це середовище, хоче використати його ресурси для власного відтворення. Розрізняють декілька форм взаємовідносин макро- і мікро- організму. „ Макроорганізм негайно знищує (позбувається) збудника інфекційної хвороби, не давши можливість йому збільшити свою чисельність. Зрозуміло, що при цьому ніякі ознаки хвороби не виникають. Ця форма взаємовідносин можлива у випадку, коли організм людини володіє достатніми силами захисту. „ Мікроорганізм знаходить в організмі людини сприятливі умови для проживання і відтворення, але не проявляє шкідливого впливу, і зовні це нічим не проявляється. Лише спеціальні дослі- дження дають змогу виявити патогенного агента. Людина зали- шається практично здоровою. Така форма співіснування зветься носійством. При носійстві захисні сили макроорганізму гальму- ють процес розмноження збудника, не даючи йому досягти “кри- тичної маси”, яка потрібна для розвитку хвороби. Не причиняючи шкоди носію, воно дає змогу збуднику зберегти себе і пов’язане з ризиком зараження інших людей. Між макро- і мікроорганізмом існує хитка рівновага. За певних умов (ослаблення захисних сил макроорганізму) носійство може перейти у хворобу МА. Андрейчин, О.Л. Івахів „ Після проникнення збудника виникає безсимптомна (іна- парантна – від слова inapparante – невідомий, прихований) форма гострого інфекційного процесу. В органах, де перебуває і розмно- жується збудник, виникають помірні зміни, але без будь-яких клінічних проявів хвороби. Наслідком цього процесу є вироб- лення імунітету, завдяки якому людина, як правило, позбувається збудника. „ В організмі людини збудник інтенсивно розмножується і проявляє патогенні (хвороботворні) властивості. Тому відбува- ються патологічні зміни, що супроводжуються клінічними про- явами. Іншими словами, розвивається інфекційна хвороба з ха- рактерними для неї зовнішніми ознаками (симптомами). Таким чином, інфекційну хворобу треба розглядати лише як один з варіантів взаємовідносин макро- і мікроорганізму. Разом з тим, це найвищий ступінь інфекційного процесу, під час якого має місце поломка компенсаторних можливостей людсь- кого організму, що проявляється клінічними симптомами (по- ява загальної слабості, больових відчуттів, підвищення темпера- тури тіла, висипання тощо). Інфекційні хвороби суттєво відрізняються від інших хвороб. Відмінні ознаки інфекційних хвороб • наявність специфічного збудника • заразливість, або контагіозність • циклічність перебігу • вироблення імунітету до повторного зараження Наявність специфічного збудника. Кожна інфекційна хвороба має свого збудника. Наприклад, грип спричинюється віру- сом грипу, що з родини ортоміксовірусів ( Influenzae virus), холера вібріоном холери ( Vibrio cholerae), малярія – малярійним плазмодієм ( Plasmodium malariae), сибірка – сибірковою бакте- рією ( Bacillus anthracis). Збудниками можуть виступати представники різних царств і груп. Вони наведені в таблиці 1, у порядку від найпростіших за 11 Вчення про інфекційні хвороби будовою (пріони) до найскладніших (членистоногі). Пріони вдалось відкрити недавно. Це білки, які не мають власної нуклеїно- вої кислоти. Вони спроможні відтворювати себе, користуючись генами клітин людини або тварини, в яких паразитують. Таблиця 1. Класифікація збудників інфекційних хвороб Розмаїття збудників породжує таке ж розмаїття інфекцій- них хвороб. Кожний вид збудника має специфічні властивості, які вносять свої особливості в інфекційний процес. З іншого боку, організм кожної людини має індивідуальну неповторність. А тому варіантів перебігу інфекційної хвороби безліч, що дуже утруднює їх діагностику, лікування і попередження. Найважливішою властивістю збудника інфекційної хвороби є його патогенність, тобто генетично зумовлена спроможність спричиняти патологічний (хворобливий) стан. Відповідно до цього всі мікроорганізми ділять на патогенні, умовно-патогенні та непа- тогенні (сапрофіти). Ступенем чи мірою патогенності виду і шта- му мікроба є вірулентність. Високовірулентні мікроорганізми мають велику хвороботворну силу і, навпаки, маловірулентні – слабку. Вірулентність не є постійною властивістю мікроорганізмів, вона може змінюватись у процесі хвороби, під впливом лікування, різних фізичних, хімічних і біологічних агентів. ??????? ????????? ??????? ????? ??????? ????? ?????? ?????? ?????? ?????????? ????????? ? ?????? ?????????? ???????? ???????? ???????? ????????? ????? ??????????? ????????? ???????????? ???????? ??????? ??????? ??????? ???????????? ?????????? ?????????? ?????????? ??????????? ?????? ?????????? ??????????? ?????????? МА. Андрейчин, О.Л. Івахів Інша важлива властивість збудника інфекційної хвороби – його інвазивність, тобто здатність проникати в тканини людсько- го тіла. Проявити інвазивність, тобто агресивність, мікроб може, продукуючи відповідні ферменти – гіалуронідазу, стрептокіназу та ін. Патогенні властивості збудника безпосередньо пов’язані з його токсигенністю, тобто спроможністю нагромаджувати і виді- ляти токсини (отруйні речовини). Розрізняють екзо- та ендоток- сини. Екзотоксини виробляються і виділяються живими мікро- організмами (збудники дифтерії, ботулізму, правця та ін.). Ендо- токсини тісно зв’язані з мікробною клітиною, тому вивільняються тільки при її руйнуванні. Важливо зазначити, що екзотоксини різних збудників мають суттєві відмінності щодо механізму дії, вибірковості та характеру ураження різних органів людського організму. Ендотоксини не проявляють такої специфічності. Заразливість – дуже важлива риса інфекційної хвороби, яка склалась у процесі еволюції живого світу. Вона свідчить про те, що організм хворого може стати джерелом збудника для інших людей. Завдяки цьому відбувається розповсюдження інфекцій- них хвороб і виникають епідемії. Заразливість можна оцінити за допомогою індексу контагі- озності, тобто шляхом визначення співвідношення числа захво- рілих до числа осіб, які були в контакті з хворим (не менше 100 осіб). При кору цей показник наближається до 1, або 100 %, при дифтерії 0,2, або 20 %, при гепатиті А – 0,4-0,6, або 40-60 %. Сприйнятливість до інфекційної хвороби вказує на відсутність імунітету до неї. Циклічність перебігу.Вона характерна для гострих інфек- ційних хворобу розвитку яких розрізняють такі періоди: „інкубаційний; „початковий; „основних клінічних проявів; „видужання. Інкубаційний період триває від моменту проникнення збуд- ника в організм (зараження) до появи перших ознак хвороби. У 13 Вчення про інфекційні хвороби цей час збудник розмножується і виникають певні зміни в організмі, які ще не мають клінічних проявів, тобто відбуваються на субклінічному рівні. При одних хворобах інкубаційний період дуже короткий, у межах декількох годин – однієї доби (грип, харчова токсикоінфекція), при інших – триває тижні й місяці (вірусні гепатити) і навіть роки (ВІЛ-інфекція/СНІД). На початковий період припадають перші загальні ознаки хвороби, які є її передвісниками: відчуття нездужання, швидка втома, зниження апетиту, біль голови, мерзлякуватість, незначне підвищення температури тіла тощо. Такі зміни спостерігаються при багатьох хворобах, тому діагностика складає значні труд- нощі, часто не можлива. Період основних клінічних проявів, або розпалу хвороби, характеризується розгортанням повної клінічної картини зі спе- цифічними проявами. Систематичне спостереження за хворим іноді дає змогу виділити стадію наростання симптоматики, стадію власне розпалу, на яку припадає пік клінічної картини, і стадію її згасання. До найважливіших виявів інфекційної хвороби належать: гарячка, нежить, кашель, висипка, біль у горлі, суглобах, м’язах, блювання, пронос, збільшення печінки і селезінки, лімфаденіт тощо. Розмаїття симптомів дає змогу ліпше об?рунтувати діагноз і разом з тим часто вимагає диференційної діагностики з дуже ба- гатьма хворобами. Тривалість розпалу хвороби коливається в широких межах – від декількох днів до багатьох місяців. Гостра форма хвороби може затягуватись і перейти в хронічну. При сприятливому перебігу настає видужання. Воно може бути повним, тобто з відновленням усіх порушених хворобою функцій організму, і неповним, коли зберігаються її залишкові явища. Останні нерідко вказують на можливість рецидиву (по- вернення хвороби). У період видужання, який іноді затягується на півроку і більше, може сформуватись хронічна форма хвороби (наприклад, при гепатитах В, С і D). До інших небажаних наслідків належить збереження носійства збудника (при черевному тифі, сальмонельозі, дифтерії та ін.). МА. Андрейчин, О.Л. Івахів Розрізняють різні ступені тяжкості хвороби: легкий, середній і тяжкий. Вони зумовлені вираженням інтоксикації організму, гарячки, характером розладів різних органів і систем, ускладнень. Об’єктивна оцінка тяжкості хвороби в конкретного хворого по- трібна для визначення адекватного об’єму лікувальних заходів. Циклічність інфекційної хвороби свідчить про мінливість її клінічної картини з плином часу. А це, усвою чергу, вимагає постій- ного спостереження за хворим і своєчасної корекції лікування. Вироблення імунітету |