Инфектология. О. Л. ІвахівТернопільУкрмедкнига2002медсестринство
 Скачать 1.33 Mb.
|
|
Питання для самоконтролю. Назвіть принципи лікування інфекційних хвороб. 2. Які розрізняють основні групи антибіотиків? 3. Назвіть основні противірусні препарати. 4. Якими правилами треба користуватись у хіміотерапії? 5. Види ускладнень хіміотерапії. 6. Порядок надання невідкладної допомоги при анафілактичному шоку. Застосування бактеріофагів. 8. Місце специфічних імуноглобулінів і сироваток у лікуванні інфекцій- них хворих. 9. Методика введення гетерологічної сироватки. 10. Перечисліть види патогенетичної терапії. 11. Способи дезінтоксикації організму. 12. Способи відновлення водно-електролітного балансу. Які властивості лікарських рослин використовуються у лікуванні хворих? Мал. 26. Апарат лазерний фізіоте- рапевтичний АЛФ-2. 75 Догляд за інфекційними хворими та їх харчування Завдання і ситуаційні задачі 1. Виконайте пробу на чутливість до антибіотика. 2. Промийте шлунок хворому на харчову токсикоінфекцію. 3. У хворого К. після введення внутрішньом’язово розчину пеніциліну з’явились відчуття стиснення грудей, блідість шкіри, різко знизився артеріальний тиск. Яке ускладнення виникло у хворого Ваша тактика. Хворий Р. поступив в інфекційне відділення з підозрою на дифтерію ротоглотки. Йому призначено ввести 50 тис. МО гетерологічної про- тидифтерійної сироватки. Як необхідно вводити препарат. У хворого закінчується введення розчину через підключичний катетер. Ваші дії? ДОГЛЯД ЗА ІНФЕКЦІЙНИМИ ХВОРИМИ ТА ЇХ ХАРЧУВАННЯ Доля інфекційного хворого часто залежить від якості до- гляду за ним. Уважне, чуйне та доброзичливе ставлення медич- ного персоналу зміцнює віру хворого у швидке поліпшення стану та видужання. Основні обов’язки палатної медичної сестри • доглядати за хворими і стежити за їх станом, температурою тіла, фізіологічними відправленнями та сном • своєчасно і чітко виконувати призначення лікуючого та чергового лікарів • контролювати дотримання хворими призначеної дієти й режиму, сприяти цьому; про порушення доповідати старшій ме- дичній сестрі або лікареві • негайно повідомляти лікаря про погіршання стану хворого • надавати невідкладну допомогу хворому до прибуття лікаря • берегти спокій хворих і своїми діями та словом зміцнюва- ти їх віру у видужання • підтримувати протиепідемічний режиму палаті та відділенні • акуратно вести медичну документацію • берегти майно лікарні • керувати роботою молодшого медичного персоналу МА. Андрейчин, О.Л. Івахів Застереження! Про появу у хворого нових ознак хворо- би треба негайно повідомити лікуючого лікаря або завідувача відділення. Палатна медична сестра переважно обслуговує хворих декіль- кох палат або боксів, що розташовані поряд. Її робоче місце зна- ходиться в коридорі. Воно оснащене письмовим столом, кріслом, шафою і тумбочкою. В ящиках столу (тумбочки) зберігається медична документація, у шафі – термометри, шпателі, шприци, стерилі- затор, добовий запас медикаментів. Дверцята меблів повинні закрива- тись на ключ. Для надання невідкладної допомоги відділення осна- щене аптечкою з набором необхідних медикаментів згідно з регла- ментованим списком (адреналін, норадреналін, мезатон, еуфілін, строфантин, кордіамін, кофеїн, преднізолон, реополіглюкін тощо). Особливому контролю підлягає зберігання і використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які віднесені до списку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України. На постах дозволяється зберігати їх у замкнених вог- нетривких сейфах або металевих шафах, надійно прикріплених до підлоги чи стіни. Перелік таких постів визначається і затвер- джується наказом головного лікаря закладу. Ключі зберігають- ся в уповноваженої матеріально-відповідальної особи. Предмет- но-кількісний облік ведеться в журналі, що пронумерований, про- шнурований і завірений круглою печаткою та підписом головного лікаря або завідувача відділенням. На сестринський пост ліки та інструменти видає старша ме- дична сестра. Чергова медсестра повинна пересвідчитись в їх якості, розписатись за одержані для конкретних хворих нарко- тичні та сильнодіючі препарати. Сестринський пост працює цілодобово. Під час передачі чер- гування обидві медсестри (та, яка здає чергування, і та, що прий- має) роблять спільний обхід хворих. Сестра, котра заступає на чергування, зобов’язана підійти до кожного хворого, ознайоми- тись з його санітарно-гігієнічним станом, пересвідчитись у вико- нанні всіх діагностичних і лікувальних призначень, а також оці- нити санітарний стан палат і допоміжних приміщень. Особливої уваги потребують тяжкохворі та пацієнти, які поступили за зміну. 77 Догляд за інфекційними хворими та їх харчування Після цього медсестра, яка заступає на чергування, приймає всю наявну медичну документацію, інструменти, медикаменти, ключі від меблів. Обидві сестри розписуються в зошиті передачі чергувань. На ранковій конференції, яку проводить завідувач відділен- ня, медичні сестри доповідають про кількість хворих, називають прізвища прибулих і вибулих, повідомляють про зміни у стані здоров’я окремих хворих за ніч, детальніше інформують про тяж- кохворих і осіб з гарячкою, звітують про виконання призначень лікаря, висловлюють побажання і пропозиції щодо поліпшення обслуговування хворих. Палатна медсестра відповідає за збереження і оформлення медичної документації. Зокрема, вона оформляє температурні листи, підклеює аналізи і вкладні листи в карту стаціонарного хворого, робить відмітки про отримані хворим ліки і відзначає виконані маніпуляції в листку призначень, веде зошит призначень хворим, складає порційник на харчування, виписує вимогу на отримання ліків, веде журнал їх витрат, заповнює направлення в лабораторії. Треба зазначити, що підви- щення температури тіла (гарячка) належить до основних клінічних проявів багатьох інфекційних хво- роб, може свідчити про розвиток ускладнення, має діагностичну цінність. Тому до вимірювання температури треба ставитись як до важливого методу обстеження хворого. Її вимірюють ртутним термометром 2 рази надень на- тще – з 6 до 8 год і перед вечерею з 16 до 18 год. Типове місце виміру – пахвова ямка (мал. Перед вимірюванням її треба ви- терти від поту. За вказівкою ліка- ря нерідко температуру визнача- ють через кожні 2-3 год (наприк- Мал. 27. Розміщення медичного термометра в пахвовій ділянці: а – правильне; б – неправильне. б а МА. Андрейчин, О.Л. Івахів лад, при сепсисі), вдаються до вимірювання в паховій складці, ро- товій порожнині, прямій кишці. У нормі температура в пахвовій ямці становить 36-37 С, що на 0,5-0,8 С нижче, ніж слизових оболонок. На вимірювання температури ртутним термометром треба потратити 8-10 хв. Тому при масових обстеженнях спочатку орі- єнтовно визначають температуру за допомогою термометра Тер- мотест” – до чола прикладають індукторну полімерну пластинку при температурі 36-37 Сна ній зеленим кольором засвітить- ся літера N (норма, а при вищій температурі – літера F (febris – гарячка). Особам, в яких вона виявилась підвищеною, визначають рівень температури за допомогою ртутного термометра. Застереження! Вимірювати температуру тіла після їжі не бажано, оскільки вона буде дещо вищою. Використані медичні термометри замочують в 1 % розчині хлораміну на 30 хв або в 3 % розчині перекису водню на 80 хв, ополіскують у воді та протирають насухо. Після вимірювання температури в прямій кишці медичний термометр замочують у 3 % розчині хлораміну на 1 год, знежирюють, промивають водою та висушують серветкою. Крім гарячки, до основних симптомів інфекційних хвороб належать: загальні ознаки інтоксикації (загальна слабість, біль голови, зниження і втрата працездатності, апетиту, сверблячка), диспепсичні явища (нудота, блювання, метеоризм, пронос, різні висипання (плями, розеоли, пухирчики та ін.), запалення дихаль- них шляхів з нежитем, кашлем, задишкою, збільшення лімфатич- них вузлів, запалення піднебінних мигдаликів, жовтяниця, збільшен- ня печінки та селезінки, симптоми запалення головного мозку й мозкових оболонок та ін. З плином часу одні симптоми зника- ють, інші з’являються. Таке розмаїття і мінливість симптоматики вимагають від лікарів і медсестер уважного спостереження за динамікою клінічної картини, періодичного опитування пацієнта та його медичного огляду. 79 Догляд за інфекційними хворими та їх харчування Основним обов’язком палатної медичної сестри є догляд за хворим, тобто створення умов, які б сприяли його видужанню. Хворий повинен перебувати в чисто прибраній і тихій палаті, яка регулярно провітрюється. Персоналу не дозволяється голосно розмовляти і створювати шум. Спокій і тиша потрібні всім паці- єнтам, але найбільше хворим на нейроінфекції. При цих хворобах розвивається гіперестезія шкіри (підвищена чутливість до под- разників), фото- та акузофобія (тобто вразливість до світла і звуків). Додаткові шуми, зумовлені голосною розмовою, сміхом, неакуратним пересуванням предметів, зачиненням дверей, поси- люють страждання хворого, можуть призвести до ускладнень. Гарячкові хворі нерідко нервозні, схильні до капризу та негати- візму. Це вимагає від медсестри неабиякої витримки, осуд чи вияв невдоволення не тільки недоречні, ай недопустимі. Ліжко хворого повинно бути зручним, матрац пружним, про- стирадло – без складок. Постільну білизну замінюють щотижня, а в разі значного забруднення – негайно. Своєчасна заміна білизни в пацієнтів викликає приємні емоції, усвідомлення того, що ним опікуються. Хворим без свідомості, при нетриманні сечі та калу під тазо- ву ділянку кладуть поліетиленову плівку або клейонку, а зверху м’яку пелюшку. Такий захід дає змогу зберегти сухим прости- радло і матрац. До перевдягання гарячкового хворого треба ви- терти від поту, а також підігріти чисту білизну праскою або на опалювальній батареї. Догляд за шкірою. Стан хворого може вимагати тривало- го ліжкового режиму. Хворий без свідомості або в дуже тяжкому стані часто лежить водному положенні. Це створює умови для розвитку застійної пневмонії та пролежнів, які можуть сер- йозно погіршити прогноз. З метою попередження таких усклад- нень рекомендується: щоденно обтирати тіло рушником, змоче- ним теплою водою або столовим оцтом (у першу чергу шкірні складки, місця найбільшого потоутворення); частіше переверта- ти хворого поперемінно на лівий і правий бік та спину усувати складки на простирадлі; змазувати шкіру рослинною олією або МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 10 % розчином камфорного спирту в місцях найбільшого тис- нення (ділянки лопаток, крижів, сідниць, пяток, підкладати під них надутий гумовий круг, загорнутий ум яку пелюшку. Палат- на сестра зобов’язана під час чергування оглянути тяжкохворо- го й у випадку появи червоної плями на шкірі, що вказує на початок формування пролежня, протерти це місце 10 % розчи- ном камфорного спирту або одеколоном, змінити положення тіла так, щоб поліпшити кровопостачання уражених тканини і змен- шити застійні явища. Важче боротись із пролежнями, коли вже з’явились пухирі та некроз шкіри й глибших тканин. Утворення їх може призвести до ще тяжчого ускладнення – сепсису. На- явність пролежнів свідчить не тільки про тяжкий загальний стан хворого у зв’язку з інфекційною хворобою, але й часто про недо- статній догляд за ним. Пухирі обробляють 1 % спиртовим розчином діамантового зеленого, після чого накладають суху повязку. Змертвілу ткани- ну лікар видаляє, рану промиває 5 % розчином калію перманганату. Медична сестра 2-3 рази надень замінює повязку. Після очищення ранової поверхні від гнійно-некротичних мас перехо- дять на застосування мазевих пов’язок. Догляд за ротовою порожниною. При недогляді в ро- товій порожнині відбувається інтенсивне розмноження мікро- флори, що призводить до приєднання запалення слизової обо- лонки, гнійного паротиту (запалення привушної слинної залози), іноді до глоситу (запалення язика), що є дуже тяжким усклад- ненням. Тому ротова порожнина потребує ретельної гігієни. Хворі, які можуть самі себе обслужити, уранці та ввечері чистять зуби з використанням антисептичної зубної пасти, після кожного вжи- вання їжі полощуть рот теплою водою, яку бажано підсолити (пів чайної ложечки кухонної солі на склянку води, або содовою водою (1 чайну ложку соди на склянку води. Тяжкохворим декілька разів надень протирають слизову ротової порожнини, язик, ясна і зуби ватним тампоном, змоченим 2 % розчином на- трію гідрокарбонату або розчином фурациліну 1:5 000. Суху слизову оболонку та язик обробляють звіробійною або обліпи- 81 Догляд за інфекційними хворими та їх харчування ховою олією. Якщо з’являється герпетична висипка, вдаються до лікування ацикловіром (мазь місцево або таблетки всередину). Застереження! Перед обробкою ротової порожнини треба вийняти знімальні зубні протези. Догляд за очима. При появі гнійних виділень і склею- ванні вій на очну щілину кладуть ватний або марлевий стериль- ний тампон, змочений в розчині фурациліну 1:5 000 або калію перманганату 1:10 000. Через декілька хвилин іншим тампоном, зволоженим антисептичним розчином, протирають повіки від зов- нішнього до внутрішнього кута очної щілини. Застереження! Кожне око треба обробляти іншим сте- рильним тампоном, щоб запобігти перенесенню мікробів. Догляд за вухами. При інфекційних хворобах рідко звер- тають увагу на гігієну вух. Проте ряд хвороб (грип, аденовірусна інфекція, черевний тиф, сепсис) може ускладнюватись запален- ням органа слуху. Останнє може спричинити сепсис. Тому по- трібно наполягати, щоб хворі мили вуха з милом. Якщо у слуховому ході з’являється сірчана пробка, її треба видалити. З цією метою у вухо вносять декілька крапель 3 % розчину перекису водню або стерильного вазелінового масла і на декілька хвилин закривають слуховий хід ватним тампоном. Далі за допомогою ватної турунди круговими рухами видаляють пробку. Якщо хво- рий поскаржився на біль у вусі чи гнійні виділення з нього, треба негайно інформувати про це лікаря. Догляд за порожниною носа. Хворий повинен стара- тись звільнити носові ходи від вмісту (слиз, гній, кірки). Якщо він не спроможний зробити це сам, медична сестра вводить по черзі в кожний носовий хід ватну турунду з вазеліновим маслом або гліцерином і через 2-3 хв круговими рухами видаляє кірки. При тяжкій хворобі та штучній вентиляції легень накопичення у верхніх дихальних шляхах слизу і гною може призвести до роз- витку аспіраційної пневмонії, що ще більше погіршує стан хворого. Щоб цього не сталось, ротову порожнину та носоглотку очи МА. Андрейчин, О.Л. Івахів щають від нашарувань, користуючись корнцангом з ватно-марле- вим тампоном та електровідсмоктувачем. Контроль за роботою шлунка та кишечника. Медич- на сестра зобов’язана слідкувати за діяльністю шлунково-киш- кового тракту. Поява нудоти, блювання, болю в животі, метеоризму, проносу чи запору – все цене повинно пройти поза її увагою. Про будь-які зміни потрібно доповідати лікуючому лікареві. Догляд за хворим при блюванні • заспокоїти його, якщо дозволяє стан, посадити, надіти фар- тух із клейонки чипов язати серветку • поставити відро біля ліжка • притримувати голову хворого за лоб долонею • після блювання дати хворому води прополоскати рот і витерти лице рушником. Якщо хворий дуже ослаблений чи без свідомості • необхідно повернути на бік його голову, зафіксувати в такому положенні за допомогою подушок (мал. 28) • підставити до рота лоток • шию і груди закрити рушником • блювотиння показати лікарю. При дизентерії треба огляну- ти випорожнення хворого й про їх частоту, консистенцію, колір, до- мішки крові та слизу зробити відмітку в карті стаціонарного хворого. Дуже важливо запримітити появу чорного кольору калу у хворого на черевний тиф, бо він є об’єктивним доказом ускладнен- ня хвороби кишковою кровоте- чею. При холері та сальмонельо- зі хворі з блювотою і проносом втрачають значну кількість води та електролітів. Для оцінки сту- пеня зневоднення вимірюють Мал. 28. Положення, яке необхідно надати хворому при блюванні. 83 Догляд за інфекційними хворими та їх харчування об’єм блювотиння і випорожнень, збираючи їх у відро зоб ємними поділками. Застереження! Тяжкохворого не дозволяється залиша- ти без догляду під час здійснення ним фізіологічних потреб, бо у будь-який момент може наступити запаморочення, втрата свідомості, сповзання зі судна. При запорі, що триває понад 2 доби, медсестра робить хворому очисну клізму. У разі метеоризму призначають легко пере- травлювану їжу без грубої клітковини, виключають чорний хліб грубого помолу, квасолю, горох, капусту. Дають усередину відвар кропу та ентеросорбент (мікросферичне активоване вугілля). Роблять очисну клізму з напаром квітів ромашки, вставляють газовідвідну трубку в задній прохід. Застереження! Газовідвідну трубку дозволяється утри- мувати в прямій кишці не більше х год, щоб не утворився пролежень. Хворі, які втратили свідомість або перебувають на суворому ліжковому режимі, потребують допомоги при здійсненні природ- них потреб. Їм подають у ліжко сечоприймач або підкладне судно. Цей посуд попередньо обробляють слабким розчином перманганату калію, щоб позбутись запаху сечі. Після використан- ня обробляють 1 % розчином хлораміну або 0,5 % розчином хлорного вапна. Контроль за сечовипусканням. Здійснюючи загальний догляд, медсестра слідкує за частотою сечовипускання, кольором і прозорістю сечі, вимірює діурез і заносить дані в карту стаціо- нарного хворого. У випадку затримки виділення сечі треба по- класти теплу грілку на низ живота. Якщо цене допомогло, то роблять катетеризацію сечового міхура. При появі болю та по- червоніння вічка треба порадитись з лікарем про доцільність усу- нення катетера з уретри, щоб не розвинувся пролежень. Догляд за хворим з гарячкою здійснюється з врахуван- ням вищенаведених порад. Якщо хворого морозить, його треба МА. Андрейчин, О.Л. Івахів покласти в ліжко, вкрити ковдрою, до ніг прикласти грілку, напої- ти гарячим чаєм з калиною, липовим цвітом, малиною або цвітом бузини. У будь-який момент перегрів організму може спричини- ти втрату свідомості та порушення серцево-судинної діяльності. |