Инфектология. О. Л. ІвахівТернопільУкрмедкнига2002медсестринство
 Скачать 1.33 Mb.
|
|
Застереження! Необхідно уважно стежити за діяльні- стю серцево-судинної системи. Раптове зниження температу- ри тіла може спричинити колапс. У разі колапсу треба негайно викликати лікаря і здійснити наступне: „забрати подушку з-під голови, опустити підголівник ліжка і підняти ножний кінець (мал. 29); „дати випити міцного чаю або кави та прикласти грілку до ніг; „за вказівкою лікаря ввести хворому підшкірно 1 мл 10 % розчину кофеїн-бензоату натрію і 2 мл 10 % розчину сульфо- камфокаїну; „після поліпшення стану витерти хворого рушником, зміни- ти білизну. Поетапна допомога хворому з гарячкою • хворий повинен перебувати на ліжковому режимі • показана молочно-рослинна дієта, годують часто, але мали- ми порціями • забезпечують часте пиття (чай, відвар плодів шипшини, молоко з медом або содою, соки, лужна мінеральна вода) • здійснюють гігієнічний догляд за тілом Мал. 29. Положення, яке необхідно надати хворому при колапсі. 85 Догляд за інфекційними хворими та їх харчування • при появі марення слід сповістити про це лікаря та органі- зувати індивідуальний посту випадку збудження зафіксувати хворого в ліжку спеці- альними поясами • вдатись до фізичних методів зниження температури тіла: холодні примочки на чоло (на 1 склянку холодної води додати 1 столову ложку оцту), грілки з холодною водою на ділянки сонних та стегнових артерій • за призначенням лікаря ввести внутрішньом’язово 2 мл % розчину анальгіну, 2 мл 1 % розчину димедролу В інфекційному відділенні функціонує процедурний кабінет. У ньому працює висококваліфікована медична сестра, яка повинна бездоганно володіти основними діагностичними та лікуваль- ними маніпуляціями, правилами асептики та антисептики. Свою роботу вона виконує в закритому медичному халаті з короткими рукавами, шапочці (косинці), марлевій масці та рукавичках. Кабінет оснащується робочими меблями, шприцами різної ємкості та голками до них, системами для внутрішньовенних вли- вань одно- і багаторазового користування, стерилізаторами (якщо в лікарні немає центральної стерилізаційної), а також медикаментами, які видала старша медична сестра згідно з призначеннями лікаря. Процедурна медсестра зобов’язана забезпечити правиль- не зберігання їх, вести точний облік сильнодіючих і наркотичних медикаментів, плазми, крові, плазмозамінників, лікувальних імуно- глобулінів і сироваток. Особливе значення має дотримання інструкцій з обробки медичного інструментарію та виконання протиепідемічних заходів. Після парентерального введення ліків медсестра спостерігає за станом хворого. Якщо розвивається алергічна реакція, треба почати надавати невідкладну допомогу та негайно викликати лікаря. Палатна медсестра веде журнал парентеральних призначень, в якому відмічає час їх виконання, вклеює в карту стаціонарного хворого етикетки ампул, з яких була перелита кров чи її компо- ненти, записує під щоденником про зроблені інфузії, вказавши склад рідини, час початку та завершення вливання. МА. Андрейчин, О.Л. Івахів Попередження алергічних реакцій у медичних сестер На організмсестри можуть шкідливо впливати різні меди- каменти, дезінфекційні та мийні засоби, з якими вона повсякденно працює. Найчастіше виникає професійний дерматит, що прояв- ляється свербінням і різними висипаннями на шкірі. Рідше вра- жаються дихальні шляхи, очі, шлунково-кишковий тракт, печінка та нирки. До найчастіших алергенів треба віднести пеніцилін, неоміцин і стрептоміцин. Безпечність на робочому місці можна досягти, виконуючи такі поради: „користуватись захисним одягом (халат, шапочка чи косин- ка, маска, фартух, рукавички, тапки, респіратор тощо) з врахуван- ням виконуваної роботи; „ретельно доглядати за шкірою рук заклеювати порізи та садна водонепроникною плівкою (одягати напальчники, мити й витирати руки після виконаної роботи, змазувати їх захисним і зволожувальним кремом; „перед роботою з хімічними препаратами уважно ознайо- митись з інструкцією до них і дотримуватись рекомендованих заходів безпеки; „не торкатись голими пальцями ліків: мазі брати за допо- могою лопатки, таблетки роздавати пінцетом або в гумових рукавичках щоб під час підготовки до ін’єкції розчини антибіо- тиків та інших медикаментів не потрапили в довкілля, треба повітря з шприца виштов- хнути в пустий посуд із зву- женим отвором (мал. 30); „якщо речовина попала на шкіру, в очі чи рот, треба негайно їх промити великою кількістю холодної води; „у кінці робочої зміни прийняти душ. Мал. 30. Звільнення від повітря шприца при заповненні ліками. 87 Догляд за інфекційними хворими та їх харчування Застереження! Марлеві маски не захищають від парів, пилу та аерозолю шкідливих речовин. Гумові рукавички мо- жуть спричинити дерматиту чутливих до гуми осіб. Харчування . У комплексному лікуванні інфекційних хво- рих воно займає важливе місце. Дієту визначає лікар залежно від діагностованої хвороби таз врахуванням індивідуальних особ- ливостей організму. Годування хворих здійснює медична сестра. Це її функціональний обов’язок, який вона не може передоручи- ти молодшому персоналу. Хворі повинні отримувати їжу не менше чотирьох разів надень у відведені години (сніданок, обід, підвечірок і вечеря. До- тримання часового режиму сприяє рефлекторній появі апетиту та кращому перетравленню їжі. Не менше значення має чистота одягу та рук медсестри, естетичний вигляд посуду. Їжа подається теплою, повинна мати привабливий вигляд і бути смачною. Треба подбати, щоб санітарка до початку прийому хворими їжі про- вітрила та прибрала палату. Порядок годування тяжкого хворого • підняти підголівник ліжка або підкласти дві подушки, щоб хворий напівсидів • лівою рукою підняти його голову, а правою подати ложку з їжею до рота • подавати страву через певні інтервали, щоб хворий не ква- пився і міг добре її прожувати та проковтнути • після закінчення годування витерти лице хворого сервет- кою чи рушником, опустити підголівник чи забрати зайву подушку, забрати рештки їжі і посуд Застереження! Не можна вливати їжу насильно та дозво- ляти розмовляти хворому під час годування, бо це може спри- чинити попадання їжі в дихальні шляхи. Непритомних хворих і пацієнтів з бульбарним паралічем го- дують через зонд. Процедуру виконує лікар за допомогою медсе- стри. Для її здійснення треба мати прокип’ячений шлунковий МА. Андрейчин, О.Л. Івахів зонд або шприц Жане, лійку та гліцерин. Вибір харчових сумі- шей, що їх випускає харчова промисловість, досить великий (різні “Енпіти”, продукти дитячого харчування Малютка та ін.). Щоб організм адаптувався до зондового годування, уперший день вводять лише половину добової дози, у наступні 2-3 дні об’єм суміші збільшують до енергетичної потреби хворого. Методика годування тяжкохворого через зонд • змазати гліцерином закруглений кінець тонкого стерильного зонда і ввести в носовий хід, а далі в носоглотку, стравохід і шлунок, дотримуючись відповідних правил • приєднати до зовнішнього кінця зонда лійку або шприц Жане • влити в лійку (циліндр шприца) підігріту харчову суміш • влити туди ж прокип’ячену воду, щоб таким чином проми- ти зонд • звільнити зонд від лійки чи шприца Жане і перекрити за- тискувачем його зовнішній кінець • смужками лейкопластиру приклеїти вільний кінець зонда до щоки Застереження! При просуванні зонда через носоглотку треба злегка притиснути його вказівним пальцем, обмотаним бинтом, до задньої стінки глотки. Після цього перевірити, чине потрапив кінець зонда у трахею. З цією метою до отвору зонда прикладають пушинку вати і дивляться, чи вона не коливається. За клінічними показаннями лікар може призначити хворому парентеральне харчування. Для цього використовують сте- рильний розчин глюкози, донорську плазму та альбумін, білкові гідролізати, жирові емульсії, суміші амінокислот, інфузійні кок- тейлі. Для харчування інфекційних хворих через рот найчастіше застосовують такі основні дієтичні столи. Стіл 2. Показаний при дизентерії, протозойних колітах, га- рячкових станах, реконвалесцентам черевного тифу і паратифів А та В. Подаються страви у протертому або подрібненому ви- 89 Догляд за інфекційними хворими та їх харчування гляді, щоб зменшити механічне подразнення шлунково-кишково- го тракту. Стіл 4. Використовується при інфекційних проносах (хар- чові токсикоінфекції, сальмонельоз, ешерихіоз, ротавірусний гаст- роентерит та ін.). Підбирають щадні для шлунка та кишок страви. Дозволено споживати каші, варену рибу, відварене мясо, кисіль, желе тощо. Заборонено споживати свіже молоко. Стіл 5. Призначається при гострих і хронічних вірусних гепатитах. Співвідношення білків, жирів і вуглеводів складає 1:1:4, тобто обмежується вживання жирів. Перевагу надають молоч- ним і рослинним продуктам. Забороняються гострі та смажені страви й приправи, бульйони, юшка. Стіл 7. Показаний при ураженні нирок. Обмежують вжи- вання солі, білків, рідини. Стіл 9. Призначається хворим на цукровий діабет. Обмежу- ють вживання вуглеводів, зокрема цукру. Стіл 13. Показаний при черевному тифі. Подається напіврідка, протерта їжа, легкозасвоювані продукти – протерті супи й каші, парові котлети, кефір, свіжий сир, сухарі. Стіл 15. Повноцінне харчування без будь-яких дієтичних обмежень. Основи деонтології в роботі медичної сестри. У своїй роботі медсестра, як і лікар, повинна керуватись принципом гума- нізму. Її професійна діяльність, кожний вчинок і крок мають бути пройняті любов’ю до людини, щирим і палким бажанням допо- могти. Давня назва професії медичної сестри – сестра милосер- дя” – вказує на чуйне, доброзичливе ставлення до хворих. Багато століть в уяві населення інфекційна лікарня була зв’язана із загрозою зараження іншою хворобою. Але структура сучасної інфекційної лікарні, суворе дотримання в ній проти- епідемічного режиму та висока професійна підготовка медичного персоналу практично виключають можливість внутрішньолікар- няного зараження. Розвіяти страх хворого мають як вміла тактика персоналу, так і відповідний (взірцевий) санітарний стан лікувального закладу МА. Андрейчин, О.Л. Івахів У ставленні до хворого медична сестра повинна мати почут- тя такту та невичерпне терпіння. Адже інфекційний хворий часто перебуває у полоні страху за своє здоров’я і життя, усвідом- лює заразну сутність захворювання. Його може турбувати думка про вірогідність зараження рідних і близьких, а також гнітить перебування в ізоляції. Палатна медична сестра повинна розуміти психологію підо- пічних, уміти переконати хворого в необ?рунтованості таких по- боювань, підбадьорити. Треба пояснити доцільність і безпечність здійснюваних діагностичних й лікувальних процедур. Це особливо стосується пацієнтів з іпохондричними думками, песимістич- ним настроєм. Уважне, турботливе ставлення допомагає відновити душев- ний спокій пацієнта, вселити віру у видужання. Своєчасно пере- дане тепле слово від рідних і близьких поліпшить його настрій. Хворому, котрий перебуває в дуже тяжкому стані, не можна відмо- вити в побаченні з ріднею. Обставини, в яких хворий заразився, нерідко пов’язані з по- рушенням елементарних правил особистої гігієни, незадовільни- ми побутовими умовами, аморальним інтимним життям, поганими звичками (наприклад, зараження на СНІД внаслідок ін’єкційного споживання наркотиків чи випадкових статевих зв’язків). Тому медична сестра повинна вміти зберігати лікарську таємницю. Все, що може нанести шкоду репутації та психічному стану хворого, не підлягає розголошенню. Це ж стосується діагнозу деяких інфек- ційних хвороб. Окрему проблему становлять так звані ятрогенні хвороби, тобто захворювання, що зв’язані з діяльністю медичних праців- ників. Будь-яке навмисно кинуте слово чи навіть вираз обличчя, неуважність до пацієнта можуть завдати йому психічну травму. Халатність при виконанні маніпуляцій (наприклад, неякісна сте- рилізація колючих і ріжучих інструментів) може призвести до зараження хворого збудниками СНІДу, вірусних гепатитів тощо. Тому дії медичної сестри завжди дуже відповідальні. Те, що наперший погляд здається дріб’язковим, може призвести до тяжких наслідків. 91 Догляд за інфекційними хворими та їх харчування Постійно перебуваючи біля хворого, медичні сестри є актив- ними співучасниками лікувального процесу. Успіх лікування у великій мірі залежить від їх сумлінної праці. Треба визнавати ефективною таку форму взаємин, коли лікарі та медичні сестри інформують одне одного, діляться своїми спостереженнями та роздумами, радяться, як ліпше організувати догляд та виконання призначень, особливо тяжко хворому. Грубою деонтологічною помилкою буде обговорення з хворим неправильних дій медич- ного персоналу. Для критики лікарських помилок і недоліків обслуговування можна використати конференції та виробничі зібрання. Запитання для самоконтролю. Особливості психіки інфекційного хворого. Обов’язки палатної медичної сестри. 3. Оснащення медсестринського поста. Порядок передачі робочої зміни черговими медсестрами. Методика вимірювання температури тіла. 6. Перечислити основні прояви інфекційних хвороб. 7. Вимоги до утримання інфекційного хворого в лікарняній палаті. 8. Особливості догляду за шкірою. 9. Догляд за ротовою порожниною. 10. Догляд за очима і вухами. 11. Догляд за порожниною носа. Догляд за функцією шлунково-кишкового тракту. Загальний догляд за хворим з гарячкою. 14. Порядок надання допомоги хворому з тривалою гарячкою. 15. Процедурний кабінет інфекційного відділення. 16. Профілактика алергічних реакцій організму в медсестер. Загальні вимоги до харчування хворих. 18. Методика харчування тяжкого хворого. Методика годування хворого через зонд. Коротка характеристика основних дієтичних столів. 21. Деонтологічні засадив роботі медичної сестри. МА. Андрейчин, О.Л. Івахів Завдання і ситуаційні задачі 1. Виміряйте температуру хворому. У тяжкохворого, який перебуває в ліжку 10 днів, з’явилась червона пляма на шкірі сідниці. Про що це свідчить? Ваші дії? 3. Нагодуйте тяжкохворого. 4. У хворого М. після зниження температури тіла виникло запаморо- чення, зблідло лице, знизився артеріальний тиск. Надайте невідкладну допомогу. 5. У хворої В. виникло блювання. Ваша тактика? ОСНОВИ ПРОФІЛАКТИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ Науково-технічний прогрес і економічне зростання дали змо- гу людству досягти значних успіхів у боротьбі з інфекційними хворобами. Видатною подією була ліквідація на планеті нату- ральної віспи, про що в 1980 році повідомила Всесвітня організа- ція охорони здоров’я (ВООЗ). Як відомо, впродовж останнього тисячоліття ця особливо небезпечна хвороба забрала десятки мільйонів людей, а багато з тих, хто вижив, осліпли або на все життя залишились із понівеченим віспинами обличчям. Подола- ти натуральну віспу вдалось завдяки багаторічному щепленню всього населення земної кулі високоефективною вакциною. Окрилена перемогою над натуральною віспою, ВООЗ у кінці 70-х років приступила до реалізації розширеної програми імуні- зації всіх дітей проти кору, дифтерії, кашлюку, правця, поліомієлі- ту та туберкульозу. І сьогодні в розвинутих країнах ці хвороби, за винятком туберкульозу, стали рідкістю, вони на грані ліквідації. Проте захворюваність на багато інфекційних хвороб зали- шається ще дуже високою, а їх розповсюдження – глобальним. Особливої шкоди людству завдають грип, вірусні гепатити, саль- монельоз, дизентерія, малярія, гельмінтози. Бувають роки, коли епідемія грипу вражає до 15 % населення і більше. Через зни- ження опірності людського організму, спричинене екологічними негараздами, масовим застосуванням антибіотиків та іншими факторами, все більшої ваги набирають хвороби, зумовлені умовно- 93 Основи профілактики інфекційних хвороб патогенними мікроорганізмами і навіть представниками нормаль- ної мікрофлори людського тіла. З’явились нові інфекційні хворо- би, про які раніше не було відомо, – легіонельоз, геморагічні га- рячки Ласса, Марбург і Ебола, ВІЛ-інфекція/СНІД, пріонові хво- роби тощо. В Україні давно немає чуми, поворотного тифу, натуральної віспи, трахоми, до поодиноких випадків знижено захворюваність на висипний тиф, поліомієліт, правець, бруцельоз. Але внаслідок соціальних потрясінь і економічного спаду, зумовленого складно- щами перехідного періоду, протягом останнього десятиріччя спо- стерігались епідемії дифтерії та холери, стрімко виросла захворю- ваність на туберкульоз, венеричні хвороби, ВІЛ-інфекцію/СНІД. Таким чином, інфекційні хвороби не тільки зберігають акту- альність, але й спричинили появу нових проблем, розв’язання яких вимагає колосальних наукових зусиль і матеріальних затрат. Відносини у сфері захисту населення від інфекційних хво- роб регулюються Основами законодавства України про охоро- ну здоров’я (додаток 1). Профілактика інфекційних хворобу цілому складається з таких розділів: „здійснення оздоровчих заходів на державному рівні (підви- щення матеріального благополуччя народу та якості медичної допомоги, санітарний контроль за будівництвом, умовами праці, побуту та відпочинку); „проведення медичних заходів, спрямованих на зниження інфекційної захворюваності та ліквідацію деяких з хвороб; „пропаганда санітарних знань і підвищення культури населення; „попередження занесення інфекційних хворобу країну. Щоб попередити появу інфекційних хвороб, треба знати зако- номірності їх розповсюдження та володіти ефективними методами недопущення можливих і ліквідації наявних захворювань. Вивчен- ням поширення заразних хвороб серед людей та розробкою спо- собів їх запобігання і викорінення займається епідеміологія. Один з основних постулатів цієї науки твердить, що розпов- сюдження будь-якої інфекційної хвороби складається з трьох ланок – джерела збудника, механізму його передачі та сприйнят- МА. Андрейчин, О.Л. Івахів ливого організму, що послідовно відтворюються. Цей процес існує до тих пір, поки діють усі названі ланки. Якщо ж знешкодити дже- рело збудника або розірвати механізм його передачі чи сприйнят- ливий організм зробити несприйнятливим, подальше поширення інфек- ційної хвороби припиняється. Відповідно до цих знань усі профі- лактичні (протиепідемічні) заходи можна розділити натри групи. |