Инфектология. О. Л. ІвахівТернопільУкрмедкнига2002медсестринство
 Скачать 1.33 Mb.
|
|
Догляд і лікування хворих. Хворі і цистоносії підляга- ють обов’язковій ізоляції, краще в стаціонарі. Дієта і догляд такі ж, як при дизентерії. Як етіотропний засіб використовують метронідазол (трихопол, флагіл) протягом 5-7 днів. Препарат можна поєднувати з антибіотиками (тетрацикліном, мономіцином) і хінгаміном (дела- гілом). Менш ефективні похідні 8-оксихіноліну (ентеросептол, мексаформ, інтестопан), ятрен. При позакишковому амебіазі застосовують метронідазол, еметину гідрохлорид (по 1,5-2 мл 2 % розчину 2 рази на добу внутрішньом’язово чи підшкірно) або дегідроеметин, курс ліку- вання триваліший. Абсцеси печінки лікують хірургічним способом. При наша- руванні вторинної інфекції призначають антибіотики. Для ліку- МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 208 вання анемії застосовують препарати заліза, кровозамінники, рідше гемотрансфузії. Для санації амебоносіїв призначають фурамід (по 0,5 г 3 рази надень протягом 10 днів), метронідазол, тетрациклін, хінгамін. Реконвалесцентів виписують після клінічного одужання, відсутності в калі слизу, еозинофілів, кристалів Шарко-Лейдена і паразитів (два від’ємних результати копроцитоскопічного дослі- дження). Профілактичні заходи В ендемічних осередках прово- дять паразитологічне обстеження осіб, які працюють в харчовій промисловості чи до них прирівняні. В оточенні хворих й носіїв роблять дезінфекцію випорожнень, приміщень і побутових речей, як при інших кишкових інфекціях. До важливих протиепідеміч- них заходів належать оздоровлення довкілля, контроль чистоти води, знищення мух, санітарно-освітня робота серед населення. Специфічна профілактика не розроблена. Питання для самоконтролю. Назвіть збудника амебіазу, його життєвий цикл. Як розповсюджується ця хвороба. Клінічні ознаки кишкового амебіазу. 4. Основні прояви позакишкового амебіазу. 5. Як підтвердити діагноз амебіазу? 6. Правила забору матеріалу для протозооскопічного дослідження. 7. Які препарати застосовуються для лікування хворих на амебіаз? 8. Як запобігти захворюванню? Завдання і ситуаційні задачі 1. Складіть план з’ясування епідеміологічного анамнезу при підозрі на амебіаз. 2. Напишіть тези санітарно-освітньої бесіди про профілактику амебіазу. 3. Хворому на амебіаз лікар призначив протозооскопічне і серологічне дослідження. Заберіть у хворого відповідний матеріал і оформіть його відправлення в лабораторію. 4. З наведеного переліку ознак виберіть характерні для кишкового аме- біазу: біль в епігастрії; збільшена селезінка; випорожнення нагадують 209 Балантидіаз “малинове желе біль у правій клубовій ділянці; лейкоцитоз випо- рожнення нагадують рисовий відвар; нормальна температура тіла? 5. У хворого Ф. протягом 5-ти днів гектична гарячка з ознобом і пітли- вістю, біль у правому підребер’ї, жовтяниця. Печінка збільшена, болю- ча. Тривалий час живу Середній Азії, хворіє на хронічний коліт нез’ясованої етіології. Яке захворювання можна запідозрити? БАЛАНТИДІАЗ Балантидіаз ( balantidiasis) – протозойна зоонозна хвороба, яка характеризується виразковим ураженням товстої кишки і проявами загальної інтоксикації. Етіологія. Збудник хвороби – Balantidium coli – нале- жить до найпростіших. Життєвий цикл паразита включає дві стадії – вегетативну і цистну. Вегетативна форма В. coli є найбільшою серед найпрості- ших, овальна, вужча з одного боку. Тіло інфузорії вкрите оболон- кою з війками, коливання яких забезпечують рух збудника. На передньому кінці розташований ротовий отвір, оточений дещо довшими війками, що сприяють захопленню харчових грудочок. Вегетативні форми паразита чутливі до несприятливих умов довкілля і швидко в ньому гинуть. Цисти В. coli округлої форми, досягають 50-60 мкм у діаметрі, можуть зберігати життєздатність у довкіллі протягом декількох тижнів. Епідеміологія. Балантидіаз належить до кишкових інвазій. Резервуаром збудника є домашні свині, які інвазовані в 60-80 % випадків і постійно виділяють цисти з фекаліями. Виявлено зара- женість пацюків, собак, але їхню роль в епідеміології балантидіа- зу не з’ясовано. Дуже рідко, особливо в поганих санітарних умо- вах, інвазована людина може ставати додатковим резервуаром збудника. Механізм зараження – фекально-оральний. Цисти найчастіше передаються через воду, забруднену фекаліями свиней, а також при догляді за ними, рідше – при спілкуванні з хворою людиною. Додат- ковими чинниками передачі збудників можуть бути ?рунт, овочі, мухи МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 210 Балантидіаз реєструється переважно серед сільських жителів, які займаються свинарством, працівників боєнь, м’ясокомбінатів. Патогенез. Зараження відбувається через рот. Балантидії розмножуються в просвіті товстої кишки і проникають в її сли- зову оболонку. Довкола паразитів, що занурились у кишкову стінку, виникає запальна реакція тканини з набряком та інфільтра- цією. Центральна частина вогнища запалення некротизується і утворюються глибокі виразки з підритими краями. Вони розмі- щуються, як правило, у місцях перегинів кишкової стінки, пере- важно в сліпій, сигмоподібній і прямій кишках. Паразитування В. coli, розвиток запальної реакції і гнійно-некротичних змін у товстій кишці зумовлюють утворення токсичних речовин, які спри- чинюють інтоксикацію організму. Клінічні прояви Інкубаційний період триває 1-3 тиж. Ба- лантидіаз може перебігати в субклінічній, гострій, хронічній (рецидивній і безперервній) формах. В осередках інвазії мож- ливе носійство В. coli, яке з часом переходить у захворювання. Субклінічна форма характеризується відсутністю ознак інток- сикації і дисфункції кишок. Захворювання розпізнається при ен- доскопічному дослідженні, що виявляє катарально-геморагічне або виразкове ураження слизової оболонки товстої кишки. Аналіз крові вказує на еозинофілію. Гостра форма балантидіазу перебігає зазвичай з виражени- ми явищами загальної інтоксикації і симптомами коліту. Захво- рювання починається з підвищення температури тіла до високих цифр. Гарячка часто має неправильний характер, супроводжується ознобами. Виникають біль голови, нудота, багаторазове блювання, прогресує загальна слабість. Постійними ознаками є сильний біль у животі, метеоризм і діарея. Випорожнення рясні, водянисті, смер- дючі, часто з домішками слизу, крові і гною. Частота дефекацій коливається від 3-5 до 15-20 разів за добу. Хворі худнуть, облич- чя змарніле, очі запалі. Язик з білим нальотом. Живіт здутий, пальпуються болюча товста кишка, збільшена печінка. У крові відзначається знижений вміст еритроцитів і гемоглобіну, нейтро- фільний лейкоцитоз, еозинофілія. При ректороманоскопії вияв- ляють глибокі виразки – від точкових до 3-4 см у діаметрі, краї їх 211 Балантидіаз нерівні, підриті, дно вкрите некротичними масами, часто чорного кольору. Гостра форма триває 2 міс. Якщо не лікувати, захворю- вання переходить у хронічну форму. Хронічна рецидивна форма балантидіазу перебігає 5-10, а той більше років з чергуванням періодів загострення, що тривають 1-2 тиж., і періодів ремісії (до 3-6 міс.). Ознаки загальної інтокси- кації менш виражені, ніж при гострій формі хвороби, кишкові розлади часто переважають над загальнотоксичними, турбує метеоризм. Печінка великих розмірів. Хворий виснажений, розвива- ються дистрофічні явища (мала, б). Хронічна безперервна форма балантидіазу характеризується монотонним перебігом з помірно вираженими кишковими проява- ми, метеоризмом і незначною інтоксикацією. Через декілька років призводить до сильного виснаження (кахексії) хворого. Ускладнення. Кишкові усклад- нення дуже небезпечні, можуть зумо- вити летальний вислід захворювання. До них належать кишкова кровотеча, перфорація виразок з розвитком гнійно- го перитоніту, апендицит. Мал. 40. Хвора на балантидіаз: а – до лікування; б – після лікування. а б МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 212 Лабораторна діагностика. Діагноз підтверджують такими методами: ? паразитоскопічним. Досліджують випорожнення, гній, за- браний з поверхні виразок при ректороманоскопії, біоптати країв виразок. Правила забору і дослідження матеріалу такі ж, як і при амебіазі. Виявляють рухомі вегетативні форми В. соlі; ? паразитологічним (додатковий). Балантидії культивують на штучних живильних середовищах. Догляд і лікування хворих. Лікують хворих у стаціо- нарі. Дієта і догляд такі ж, як при дизентерії. Найбільш ефективним етіотропним препаратом є мономіцин, що використовується по 150 000-250 000 ОД 4 рази вдень двома п’ятиденними курсами з інтервалом 5-7 днів. При тяжкому пере- бігу хвороби проводять три курси, мономіцин поєднують з окси- тетрацикліном. Відзначено позитивний ефект від метронідазолу, хініофону (ятрену), ампіциліну. Поряд з етіотропною терапією, показані дезінтоксикаційні засоби (5 % розчин глюкози, реополіглюкін, 5-10 % розчин аль- буміну) і препарати, що підвищують загальну реактивність орга- нізму. При тяжких формах проводять гемотрансфузії. Розвиток гострого апендициту або кишкових ускладнень ба- лантидіазу є показанням до екстреного хірургічного втручання. Виписування реконвалесцентів здійснюється за умови клінічного одужання і двох негативних результатів паразитоско- пічного дослідження. Профілактичні заходи Необхідні суворе дотримання са- нітарно-гігієнічних норм при догляді за свиньми, знезаражування їх фекалій, санітарний благоустрій населених місць, а також своє- часне виявлення й адекватне лікування хворих. Випорожнення осіб, які контактували з хворими на балантидіаз, потрібно дослі- дити на наявність цист інфузорій. Питання для самоконтролю. Назвіть збудника балантидіазу. 2. Як розповсюджується ця хвороба. Клінічні форми балантидіазу, їх прояви 213 Лямбліоз 4. Як підтвердити діагноз балантидіазу? 5. Принципи лікування хворих на балантидіаз. 6. Як запобігти захворюванню? Завдання і ситуаційні задачі 1. Складіть план з’ясування епідеміологічного анамнезу при підозрі на балантидіаз. 2. Напишіть тези санітарно-освітньої бесіди про профілактику баланти- діазу. 3. Хворому на балантидіаз лікар призначив протозооскопічне обстежен- ня. Заберіть у хворого відповідний матеріал і оформіть його відправ- лення в лабораторію. 4. З наведеного переліку ознак виберіть характерні для гострої форми балантидіазу: біль в епігастрії; випорожнення рясні, смердючі, з доміш- ками крові і гною лімфоцитоз; еозинофілія; випорожнення нагадують рисовий відвар; збільшена селезінка; нормальна температура тіла. 5. В інфекційне відділення поступила свинарка зі скаргами на метеоризм, періодично виникаючий пронос, тупий біль у животі, значне схуднення. Хворіє протягом 5-ти років. Яке захворювання можна запідозрити? Ваші дії? ЛЯМБЛІОЗ Лямбліоз ( lambliosis) – інвазія найпростішими (лямблія- ми, що перебігає переважно безсимптомно, рідше спричинює розлади функції дванадцятипалої кишки та інших органів трав- лення. Етіологія. Збудник – Lamblia проходить ве- гетативну і цистну стадії розвитку. Цисти перетворюються на вегетативну форму, головним чином, у дванадцятипалій кишці під впливом травних ферментів. За допомогою присмоктувального диска лямблії чіпляються до ворсинок слизової оболонки. Час- тина паразитів потрапляє у нижні відділи кишок, де не знаходить сприятливих умов для існування, перетворюється на цисти і виді- ляється назовні. МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 214 Епідеміологія. Джерелом паразитів є хвора людина або лямбліоносій. У розповсюдженні лямблій активну роль відіграє персонал дитячих закладів і, особливо, харчоблоків. Механізм передачі збудника фекально-оральний. Зараження відбувається при споживанні забруднених харчових продуктів і води, а також через руки, побутові речі. У дитячих садках і яслах цисти лямблій часто знаходять при обстеженні санвузлів, іграшок, майданчиків. Найчастіше заражаються діти віком 1,5-4 роки (20-50 %). У дорослих лямблії знаходять у 2-4 рази рідше, переважно у хво- рих з дисфункцією кишок і шлунка. Частота зараження вища влітку і восени. Патогенез. Здебільшого інвазія перебігає безсимптомно. Ознаки хвороби з’являються при дуже масивній інвазії та зни- женій опірності організму. Інтенсивне розмноження лямблій на слизовій оболонці у верхніх відділах кишок спричинює пору- шення пристінкового травлення і всмоктування, стимулює розмно- ження мікрофлори. Частіше розвиваються моторні та ферментативні порушен- ня дванадцятипалої кишки, рідше – запалення. У патологічний процес можуть залучатися інші відділи травного каналу, жовчні протоки і міхур, підшлункова залоза. Але безпосередньо на ці органи лямблії не діють, у жовчі вони швидко гинуть. Можливість внутрішньотканинного паразитування лямблій не доведена. Клінічні прояви. Розрізняють безсимптомне лямбліоно- сійство і лямбліоз як хворобу. У 90 % дітей з інвазією будь-яких ознак хвороби виявити не вдається. При масивній інвазії перева- жають симптоми ураження верхнього відділу травного каналу. Діти скаржаться на нудоту, слабкий тупий або переймистий біль у животі, зниження апетиту, здуття живота. Час від часу їх тур- бують бурчання в животі і пронос, рідше закрепи. При тривалій хворобі відзначаються частий біль голови, безсоння, швидка ро- зумова і фізична стомлюваність. Обличчя бліде, є ознаки вегето- судинної дистонії. Під час пальпації епігастрію спостерігається незначна болючість. 215 Лямбліоз При обстеженні хворого виявляють дискінезію кишок, жовч- них проток і міхура за гіпертонічним, аз часом й за гіпотонічним типом, може приєднуватися бактерійний холецистохолангіт. Підви- щується або знижується шлункова секреція, пригнічується зов- нішньосекреторна функція підшлункової залози. Лямбліозна інвазія часто поєднується з кишковими інфек- ціями (дизентерія, сальмонельоз, балантидіаз). Ускладнення. Розвиваються рідко. Здебільшого це дуо- деніт, ентерит чи гастроентерит, холецистохолангіт, спричинені активізацією умовно-патогенної мікрофлори. Лабораторна діагностика. Діагноз підтверджують такими методами: ? паразитоскопічним. ?рунтується на виявленні цисту свіжому, ще теплому калі і вегетативних форм лямблій у дуоденальному вмісті при мікроскопії. Дослідження доцільно провести 3-5 разів з проміжками 1-2 дні. Розглядають нативні мазки і препарати, пофарбовані розчинами Люголя й еозину. Частота знахідок збільшується при застосуванні методів формалін-ефірного збага- чення, фазово-контрастної і люмінесцентної мікроскопії з допо- могою акридинового оранжевого; ? імунологічним. Виявляють протилямбліозні антитіла в ре- акціях гальмування міграції лейкоцитів, бластної трансформації лімфоцитів, пошкодження нейтрофілів. Догляд і лікування хворих. Хворих можна лікувати як в умовах лікарні, так і вдома. Застосовують такі препарати: аміно- хінол (2 курси по 5 днів з перервою між ними 5-7 днів), фуразо- лідон (5-7 днів), метронідазол (5-7 днів) або фазижин (1-3 дні). Добре зарекомендувала себе така схема лікування: фуразолідон віковою дозою протягом 5 днів і фазижин одноразово. Через 2 тиж. роблять контрольну мікроскопію дуоденального вмісту і калу. Санацію здорових носіїв не проводять. Прогноз сприятливий, але можливі рецидиви. Тому важливо вилікувати супровідні захворювання органів травлення і підви- щити опірність організму (загартування, імуностимулятори). МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 216 Профілактичні заходи Необхідно дотримуватись сані- тарно-гігієнічних правилу сім’ї та дитячих колективах. Потрібно мити руки після туалету і перед їдою. Воду перед вживанням треба кип’ятити, овочі та фрукти – ретельно мити і ошпарювати окропом. Необхідно проводити щоденне вологе прибирання при- міщень дитячих закладів. Для дезінфекції використовують роз- чини хлораміну, натрію метасилікату в таких концентраціях, як при інших кишкових інфекційних хворобах. Питання для самоконтролю. Назвіть збудника лямбліозу. 2. Як розповсюджується ця хвороба. Основні клінічні прояви лямбліозу. 4. Правила забору матеріалу для паразитоскопічного дослідження. 5. Які препарати застосовуються для лікування хворих на лямбліоз? 6. Як запобігти захворюванню? Завдання і ситуаційні задачі 1. Складіть план з’ясування епідеміологічного анамнезу при підозрі на лямбліоз. 2. Напишіть тези санітарно-освітньої бесіди про профілактику лямбліозу. 3. Хворому на лямбліоз лікар призначив протозооскопічне і серологіч- не дослідження. Заберіть у хворого відповідний матеріал і оформіть його відправлення в лабораторію. 4. У хворої зі скаргами на нудоту, здуття живота і періодичний пронос у вмісті дванадцятипалої кишки виявлено джгутикові паразити. Яке захво- рювання можна запідозрити? 5. З наведеного переліку хіміотерапевтичних засобів виберіть ті, що застосовуються для лікування хворих на лямбліоз: фуразолідон, пені- цилін, амінохінол, ампіцилін, метронідазол, мономіцин, тетрациклін, фталазол 217 Грип РОБОТА МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ З ХВОРИМИ НА ІНФЕКЦІЇ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ ГРИП Грип ( grippe, influenza) – гостра вiрусна хвороба люди- низ крапельним механiзмом передач збудника, епiдемiчним i пандемiчним розповсюдженням. Характеризується ураженням дихальних шляхiв, вираженою iнтоксикацiєю, гарячкою i помiрними катаральними явищами. Грип та інші гострі респіраторні хвороби (ГРХ) є найпоши- ренішими хворобами людини. За даними ВООЗ, на них щороку хворiє кожний третiй житель планети, на їх долю припадає 75 % усiх iнфекцiйних захворювань, а в роки епiдемiй – до 90 %. Грип та iншi ГРХ посідають перше мiсце серед причин тимчасової непрацездатностi. Етiологiчним чинником ГРХ можуть бути по- над 200 рiзних РНК- і ДНК-вiрусiв, а також iншi мiкроорганiзми. За етiологiєю можна видiлити 5 основних нозологiчних форм: грип, парагрип, респiраторно-синцитiальна, риновiрусна, аденовiрусна хвороби. Етіологія. Збудник грипу – пневмотропний вiрус, що містить РНК. Залежно вiд антигенної будови, розрiзняють три типи вiрусу: А, В i С. Перехресний iмунiтет вони не спричинюють. До складу бiлкової оболонки вірусу грипу А входять два антигени – гемаглютинiн і нейрамінідаза, що позначаються відповідно літера- ми Н і N. Цьому типу вірусу притаманна велика мінливість, тому він викликає розвиток епідемії і пандемії. Антигенна структура вірусів типів В і С значно стійкіша, вони менш мінливі, пандемію спричинити не можуть. Віруси грипу мало стійкі в довкіллі, швидко гинуть при на- гріванні, під впливом сонячного проміння, дезінфекційних розчинів, довше зберігають життєздатність при низьких температурах МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 218 |