Инфектология. О. Л. ІвахівТернопільУкрмедкнига2002медсестринство
 Скачать 1.33 Mb.
|
|
Питання для самоконтролю. Дайте характеристику збудника грипу. 2. Як розповсюджується хвороба. Основні клінічні прояви грипу. 4. Які ускладнення може спричинити грип? 5. Якими методами можна підтвердити діагноз? 6. Техніка забору матеріалу від хворого для лабораторного дослідження. 7. Принципи лікування хворих на грип. 8. Особливості догляду за хворим. 9. Як запобігти захворюванню на грип? МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 228 Завдання і ситуаційні задачі 1. Складіть план з’ясування епідеміологічного анамнезу при підозрі на грип. 2. Напишіть тези санітарно-освітньої бесіди про профілактику грипу. 3. Хворому на грип лікар призначив вірусологічне і серологічне дослід- ження. Заберіть у хворого відповідний матеріал і оформіть його відправ- лення в лабораторію. 4. Хворого на грип середньої тяжкості залишено для лікування вдома. Організуйте догляд за ним. У пацієнта С, хворого на грип, температура тіла 37,6 С. Чи доцільно застосовувати жарознижувальні препарати? 6. Медична сестра повторно відвідала хворого на грип, щоб ввести при- значений лікарем антибіотик. Звернула увагу на погіршання стану, появу задишки, ціаноз губ, посилення кашлю. Що треба зробити? 7. У хворого з дуже тяжкою формою грипу, ускладненого міокардитом виник набряк легень. Ваші дії? ПАРАГРИП Парагрип ( paragrippe) – гостра вірусна хвороба людини з крапельним механізмом передачі. Перебігає з переважним ура- женням гортані та бронхів, помірною інтоксикацією і гарячко- вою реакцією. Етіологія. Збудник – параміксовірус, що містить РНК. Роз- різняють його 4 типи, які, подібно до вірусу грипу, мають гемаглю- тинін і нейрамінідазу. Разом з тим, віруси не володіють антигенною мінливістю, тому епідемії та пандемії не спричинюють. Найбільш вірулентний вірус го типу. Епідеміологія. Джерелом збудника є хворий з клінічно вираженою або стертою формою парагрипу. Безсимптомне но- сійство зустрічається дуже рідко. Хворі виділяють вірус протя- гом 7-10 діб з краплями носоглоткового слизу, особливо інтен- сивно в перші дні захворювання при кашлі та чханні. Збудник передається з повітрям, значно рідше і в меншій кількості – через побутові речі. 229 Парагрип Сприйнятливість до парагрипу висока. На нього припадає коло 20 % гострих респіраторних захворювань у дорослих і до % – у дітей. Частіше спостерігається спорадична захворю- ваність, рідше – локальні спалахи. Захворювання виникають про- тягом усього року з невеликими підйомами в холодний період. Патогенез. Вірус розмножується переважно в епітелії сли- зової носа і гортані, де виникає запальний процес, який може розповсюдитись на трахею і нижні дихальні шляхи. Внаслідок набряку слизової оболонки гортані, нагромадження секрету в її просвіті та ларингоспазму може виникнути стеноз гортані (круп). Проникнувши в кров, віруси і продукти розпаду зумовлюють роз- виток інтоксикації організму та гарячки. Пневмонія є наслідком активізації бактерій. Майже всі люди переносять парагрип у дитячому віці. На- явність типоспецифічного гуморального імунітету не завжди за- побігає повторним захворюванням, які, одначе, перебігають легко. Клінічні прояви. Інкубаційний період триває від 2 до 7 діб. Частіше хвороба розпочинається з невеликого нежитю, кашлю, сухості та першіння в горлі, субфебрилітету. Токсикоз по- мірний або відсутній. Зрідка хворі скаржаться на мерзлякуватість, біль голови, ломоту в тілі, відзначають швидке підвищення темпе- ратури тіла до 39 С і більше. Лице звичайного кольору. Половина хворих має кон’юнк- тивіт. Ніс закладений, виділення з нього спочатку рідкі, серозні, а потім густі або слизово-гнійні. Гіперемія слизової оболонки зад- ньої стінки глотки помірна, на ній з’являються лімфоїдні фоліку- ли, іноді нам якому піднебінні – зернистість. Шийні та підще- лепні лімфатичні вузли збільшуються зрідка. Пульс відповідає температурі тіла. Тони серця ясні або приглушені. Іноді трохи збільшені печінка і селезінка. Периферична кров без змін, часом відзначаються помірний лейкоцитоз і моноцитоз. Ускладнення. Порівняно з грипом парагрип перебігає лег- ше. Ускладнення трапляються переважно в дітей перших років життя. У них може розвинутись стеноз гортані (несправжній круп) з яскравою картиною хрипкий голос, грубий “гавкаючий” МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 230 кашель, шумне дихання із затрудненим вдихом і втягуванням міжреберних проміжків, ціаноз шкіри та слизових. Такий стан триває 1-3 доби, може призвести до асфіксії і смерті. Парагрип часом ускладнюється синуситами, отитом, зумов- лює загострення хронічних хвороб, в інфекційний процес можуть втягуватись нижні відділи дихальних шляхів з розвитком пнев- монії. Лабораторна діагностика. Для підтвердження діагнозу застосовують такі методи: ? вірусологічний. Найбільш достовірним є виділення вірусу на культурі ниркового епітелію або ембріоні людини; Слиз із носового ходу або ротоглотки для дослідження беруть так само, як і при грипі. ? серологічний. За допомогою методу імунофлуоресценції вірус парагрипу можна виявити вже через декілька годин після забору слизу. Чутливим і специфічним є імуноферментний метод. Діагностика парагрипу можлива також за допомогою РГГА або РЗК з парними сироватками крові, забраними на початку захворювання і через 2-3 тижні. Діагностично значимим вважа- ють зростання титру антитіл у 4 рази і більше. Догляд і лікування хворих. Хворих на парагрип лікують переважно в домашніх умовах. Госпіталізації підлягають ті, в яких парагрип ускладнився крупом або пневмонією, діти віком до 2 років, а також особи із супровідними захворюваннями, які можуть за- гостритись. Специфічних методів лікування парагрипу немає. Місцево застосовують оксолінову мазь, при сильному нежитю – судинозвужувальні середники. У тяжких випадках доцільно ввести донорський гаммаглобулін або поліглобулін. У разі розвитку пневмонії призначають антибіотики (бен- зилпеніцилін, цефазолін, еритроміцин тощо), відхаркувальні засо- би, гірчичники. Якщо з’явились ознаки крупу, медична сестра повинна про це негайно сповістити лікаря і, не чекаючи його прибуття, почати надавати невідкладну допомогу. 231 Парагрип Невідкладні заходи при крупі • відволікальні засоби: гарячі ножні ванни (температура води С) чи ножні ванни з гірчицею • парові інгаляції або застосування аерозолю такого складу: натрію гідрокарбонат 4 % розчину 4 мл, рибонуклеаза – 0,05 г, еуфілін 2,4 % 5 мл, димедрол 1 % 1 мл, хлорофіліпт 1 % 5 мл • заспокійливі (настоянка валеріани, діазепам, оксибутират натрію) • антигістамінні (димедрол, супрастин, тавегіл) • сечогінні (фуросемід, лазикс) • глюкокортикоїди (преднізолон, гідрокортизон) • при неефективності вказаних заходів вдаються до інту- бації трахеї Прогноз більш сприятливий, ніж при грипі. У дітей при па- рагрипозному крупі та вірусно-бактерійних пневмоніях він може бути несприятливим. Профілактичні заходи Рекомендуються загальноприй- няті при інфекціях дихальних шляхів санітарно-гігієнічні та про- тиепідемічні заходи ізоляція хворих, часте провітрювання і воло- ге прибирання кімнат; кип’ятіння посуду й білизни; використан- ня обслуговуючим персоналом марлевих масок. З метою індивідуальної профілактики в епідемічних осередках застосову- ють інтерферон та оксолінову мазь. Важливе значення має попе- редження протягів, скупчень людей у дитячих закладах і на ви- робництві. Створені вакцини, які проходять випробування. Питання для самоконтролю. Охарактеризуйте збудника парагрипу. 2. Як можна заразитися парагрипом? 3. Як проявляється хвороба. Які ускладнення може спричинити парагрип? 5. Принципи лікування хворих. 6. Невідкладна допомога при крупі. 7. Як вберегти себе від захворювання? МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 232 Завдання і ситуаційні задачі 1. Складіть план з’ясування епідеміологічного анамнезу при підозрі на парагрип. 2. Хворому на парагрип лікар призначив вірусологічне і серологічне дослідження. Заберіть у хворого відповідний матеріал і оформіть його відправлення в лабораторію. 3. Хворий Ц. скаржиться на біль голови, помірний кашель, сухість в горлі, підвищення температури тіла до 37,6 Снежить. При огляді незначно виражений кон’юнктивіт, слизово-гнійні виділення з носа, виявлено помірну гіперемію слизової оболонки задньої стінки глотки. Яке захворювання можна запідозрити? Організуйте догляд за хворим. 4. З наведеного переліку ускладнень інфекційних хвороб виберіть ті, що можуть виникнути у хворого на парагрип: гостра ниркова недостатність, стеноз гортані, отит, гнійний менінгіт, синусит, гостра печінкова недо- статність, міокардит. 5. У хворої на парагрип голос став хрипким, з’явились грубий гавкаю- чий кашель, ціаноз губ, дихання стало шумним. Про що це свідчить? Ваші дії? РЕСПІРАТОРНО-СИНЦИТІАЛЬНА ХВОРОБА Респіраторно-синцитіальна інфекція ( infectio respiratoria syncytialis) – гостра вірусна хвороба з крапельним механіз- мом передачі, яка перебігає з ураженням нижніх відділів ди- хальних шляхів і помірною інтоксикацією. Етіологія. Збудник – вірус, що містить РНК і належить до роду пневмовірусів. Він не стійкий у довкіллі, швидко інакти- вується при нагріванні, під дією дезінфекційних засобів. Епідеміологія. Джерелом збудника є хворий з клінічно вираженою або стертою формою хвороби, рідше – вірусоносій. Хворі виділяють вірус протягом усього захворювання. Передаєть- ся вірус через повітря. До респіраторно-синцитіальної інфекції найбільш сприйнятливі немовлята. Протягом перших років жит- тя її переносять практично всі. 233 Респіраторно-синцитіальна хвороба Хвороба виявляється повсюди. Спалахи в дитячих закладах виникають частіше взимку або навесні. Серед контактних дітей віком 1-2 роки захворює коло 75 %, а серед дітей старшого віку до 30 %. У дорослих респіраторно-синцитіальна інфекція скла- дає 8-10 % від числа ГРХ і часто перебігає як змішана інфекція. Патогенез. Вірус проникає в епітелій дихальних шляхів. Запальний процес починається зі слизової оболонки носових ходів, охоплює глотку і розповсюджується на нижні дихальні шляхи. У дітей віком до 1 року може виникнути некротичний бронхіоліт із закупоренням просвіту бронхів тягучим слизом. Порушення дренажної функції бронхіального дерева веде до кисневої нестачі, ателектазу, емфіземи, приєднання вірусно-бактерійної пневмонії. Клінічні прояви Інкубаційний період триває 3-7 діб. У дітей старших вікових груп і дорослих респіраторно-синцитіаль- на інфекція, як правило, перебігає легко з переважним уражен- ням верхніх відділів респіраторного тракту. Хворі відзначають закладання носа, першіння в горлі, чхають, покашлюють. Слизова оболонка носоглотки гіперемійована, набрякла. Невдовзі почи- нає виділятись велика кількість вязкого слизу. Температура тіла нормальна або субфебрильна. Склад периферичної крові в нормі чи відзначається помірний лімфо- і моноцитоз. Хвороба триває 2- 10 діб. У кожної 4-5-ої дитини в ранньому віці респіраторно-синциті- альна інфекція перебігає з бронхіолітом і пневмонією. Поряд із задишкою та акроціанозом відзначаються підвищення температу- ри тіла і лейкоцитоз. Часто збільшені печінка і селезінка. У 50 % випадків пневмонія супроводжується нападами астми. Лабораторна діагностика. Для підтвердження діагнозу застосовують такі методи: ? вірусологічний. Вірус вирощують на клітинних культурах; Матеріал із ротоглотки і носа для вірусологічного дослід- ження забирають так само, як при грипі. ? серологічний. Здійснюється за допомогою РЗК і РН з парни- ми сироватками крові. Перспективним є імуноферментний метод МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 234 Для виявлення специфічного антигена в носоглоткових виді- леннях користуються методом імунофлуоресценції. Найбільший відсоток знахідок припадає на й день хвороби. Догляд і лікування хворих. Важливе значення надаєть- ся догляду за хворим, застосуванню загальнозміцнювальних і сти- мулювальних засобів. На початку захворювання доцільно вико- ристати людський лейкоцитарний інтерферон (закапування в ніс або інгаляції) чи стимулятори утворення власного інтерферону (амізон, аміксин, циклоферон тощо). У разі приєднання пневмонії, бронхіоліту та астматичного компоненту призначають антибіо- тики, бронхоспазмолітичні середники, протикашльові й відхарку- вальні (алтейний сироп, терпінгідрат, пертусин, нашатирно-анісові краплі), антигістамінні, гірчичники, банки, розтирання грудей скипидарною маззю, кисневу терапію. Якщо потрібна інтенсивна те- рапія, хворого переводять у реанімаційне відділення. Профілактичні заходи З неспецифічних заходів реко- мендуються ті самі, що й при грипі. Питання для самоконтролю. Епідеміологічні особливості хвороби. 2. Особливості патогенезу. Основні клінічні прояви. Перечисліть лабораторні методи діагностики. 5. Яке лікування повинні отримувати хворі? Завдання і ситуаційні задачі 1. Складіть план з’ясування епідеміологічного анамнезу при підозрі на респіраторно-синцитіальну хворобу. Хворому на респіраторно-синцитіальну хворобу лікар призначив віру- сологічне і серологічне дослідження. Заберіть у хворого відповідний матеріал і оформіть його відправлення в лабораторію. 3. У немовляти, хворого на респіраторно-синцитіальну хворобу, підвищи- лась температура до 40 С, з’явились задишка, акроціаноз. Про що це свідчить? Ваші дії? 4. Хворого на респіраторно-синцитіальну хворобу залишено для ліку- вання вдома. Організуйте догляд за ним 235 Риновірусна хвороба. З наведеного переліку медикаментів виберіть стимулятори утворення власного інтерферону: лаферон, циклоферон, амізон, людський лейко- цитарний інтерферон, реаферон, аміксин, інтрон А? РИНОВІРУСНА ХВОРОБА Риновірусна інфекція ( rhinovirosis) – гостра вірусна хвороба з крапельним механізмом передачі, що перебігає з пере- важним запаленням слизової оболонки носоглотки і сильним нежитем. Етіологія. Збудник – пікорнавірус, що містить РНК.Відо- мо 113 сероварів риновірусів, кожний з яких має свої антигени. Епідеміологія. Джерело збудника – хворий, який може виділяти вірус протягом усього захворювання аж до припинення нежитю (1-2 тижні). Не виключена можливість зараження від здорового вірусоносія. Віруси передаються через видихуване повітря з крапельками слизу, особливо інтенсивно під час чхання і нежитю. Сприйнятливість до риновірусної інфекції висока; хво- ріють як діти, так і дорослі. Оскільки існує багато сероварів вірусів, захворювання в однієї людини може виникати декілька разів про- тягом року. Для кожної місцевості характерний свій набір рино- вірусів. Рівень захворюваності підвищується в осінньо-зимовий період і ранньою весною, у сиру і холодну погоду. Частіше вини- кають спорадичні захворювання, рідше – локальні спалахи в сім’ях і колективах. Патогенез. Вірус розмножується в слизовій оболонці носа. Запальний процес супроводжується розширенням судин і набря- ком слизової, інфільтрацією її лімфоїдними клітинами, злущенням епітелію і рясними серозними виділеннями. У немовлят такі зміни можуть розповсюджуватись на гортань, трахею і бронхи, у випад- ку активізації бактерійної флори приєднується пневмонія. Імуні- тет типоспецифічний і нетривалий (до 2-3 років). Клінічні прояви Інкубаційний період триває 1-6 діб. За- хворювання може починатись із відчуття мерзлякуватості. Через МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 236 1-2 год з’являються закладення носа, чхання, слизові та водянисті виділення з носа, які в наступному можуть набувати жовтувато- го кольору (гнійні). У багатьох хворих покашлювання і дере в горлі, кон’юнктивіт зі сльозотечею, слабнуть нюх і смак. Загаль- на інтоксикація незначна або відсутня. Температура тіла нормальна чи субфебрильна. Обличчя бліде. Ніс напухлий, рот напіввідкритий. На губах нерідко з’являється герпес. Слизова оболонка носа гіперемійова- на, набрякла. Іноді незначно гіперемійовані м’яке піднебіння і задня стінка носоглотки. Тривалість захворювання не переви- щує 2 тижні. У дітей раннього віку хвороба може ускладнюватись трахео- бронхітом, пневмонією, синуситом, отитом. Лабораторна діагностика. Для підтвердження діагнозу застосовують такі методи: ? вірусологічний. Вірус можна виділити із змивів і мазків з носа, взятих у перші дні хвороби. Для його вирощування застосо- вують культури клітин. Частота виділення не перевищує 15-30 %; ? серологічний (основний). За допомогою РН і РЗК досліджу- ють парні сироватки, забрані на початку хвороби і через 1-2 тиж. Для швидкої діагностики риновірусної хвороби застосову- ють метод імунофлуоресценції. Догляд і лікування хворих здійснюють у домашніх умо- вах. Специфічних засобів немає. Доцільно призначати стимуля- тори інтерфероноутворення (амізон, аміксин, циклоферон тощо). Застосовують гірчичники на литки й підошви, гарячі ножні ванни, УВЧ, УФО на ділянку носа. У ніс вводять нафтизин, ефедрин, санорин, галазолін, роблять лужні інгаляції. Рекомендується за- капувати лейкоцитарний інтерферон у носові ходи. При бакте- рійних ускладненнях застосовують антибіотики. Профілактичні заходи Важливе значення має загарту- вання в комплексі з іншими заходами, що підвищують опірність організму. Об?рунтована ізоляція хворого в період вираженої ринореї. Контактним особам призначають оксолінову мазь або лейкоцитарний інтерферон у ніс. Імунізація не застосовується. 237 Аденовірусна хвороба Питання для самоконтролю. Особливості збудника хвороби. 2. Характерні клінічні ознаки риновірусної інфекції. 3. Медикаментозні та фізіотерапевтичні засоби, що застосовуються в лікуванні хворих. Завдання і ситуаційні задачі 1. Складіть план з’ясування епідеміологічного анамнезу при підозрі на риновірусну хворобу. Хворому на риновірусну хворобу лікар призначив вірусологічне і серологічне дослідження. Заберіть у хворого відповідний матеріал і оформіть його відправлення в лабораторію. 3. Чи характерна для риновірусної хвороби висока температура тіла? 4. За медичною допомогою звернувся хворий зі скаргами на рясні сли- зові та водянисті виділення з носа, покашлювання, сльозотечу. Загаль- ний стан задовільний, температура тіла нормальна, помірно виражений кон’юнктивіт, ніс напухлий, слизова оболонка гіперемійована, набрякла. Яке захворювання можна запідозрити? Надайте допомогу. |