Одним з головних та найважливіших завдань держави є охорона життя та збереження здоровя громадян у процесі виконання трудової діяльності
 Скачать 3.48 Mb.
|
|
Значення коефіцієнта природної освітленості при боковому освітленні лікарняних приміщень, % радиційно під час розміщення та планування лікарняних будівель велика увага приділяється забезпеченню доступу сонячних променів у палати. Тому важливою гігієнічною вимогою у ході проектування і будівництва лікувально-поліклінічних закладів є дотримання рекомендованої орієнтації вікон приміщень відносно сторін світу (табл. 37). У разі потреби необхідно передбачити захист приміщень від перегріву сонячними променями з використанням жалюзі або інших пристосувань. Таблиця 37 Рекомендована орієнтація вікон приміщень лікувально-профілактичних закладів відносно сторін світу
Примітка: Пн - північна, Пд - південна, 3 - західна, C - східна, ПнС - північно-східна, ПнЗ - північно-західна, ПдС - південно-східна, ПдЗ - південно-західна. * Допускається орієнтація вікон палат, загальна кількість ліжок в яких складає не більше ніж 10 % від загальної кількості ліжок у відділенні. Різноманітні функціонально-технологічні вимоги ставляться і до штучного освітлення лікарняних приміщень, для чого використовують як лампи розжарювання, так і люмінесцентні лампи. За допомогою останніх, як правило, здійснюється загальне освітлення, проте останнім часом вони знайшли широке визнання і для організації локального освітлення. Н Нормативні значення штучного освітлення приміщень лікувально-профілактичних закладів ормативні значення показників щодо мінімального освітлення робочих поверхонь у разі використання загального штучного освітлення приміщень лікувально- профілактичних закладів наведені в таблиці 38.
Таблиця 38 Примітка: * В дужках - висота над рівнем горизонтальної площини підлоги, для якої нормується рівень освітлення. ** Мають бути передбачені штепсельні розетки для місцевого штучного освітлення. Крім загального освітлення, потрібно передбачити розміщення настінних світильників біля кожного ліжка на висоті 1,7 м від підлоги. Саме на такій висоті мають бути розташовані настінні світильники і в кабінетах лікарів та біля кушеток для огляду хворих. Усі палати повинні бути оснащені черговим нічним освітленням. Для цього світильники встановлюються у спеціальних нішах біля кожних дверей на висоті 0,3 м від підлоги (в дитячих і психіатричних відділеннях - над прорізом дверей на висоті не менше ніж 2,3 м). Вимикачі загального та чергового нічного освітлення мають установлюватися за межами палати, в коридорах біля входу в палату або централізовано біля поста медичної сестри. В психіатричних відділеннях усі вимикачі загального і нічного чергового освітлення розміщуються таким чином, щоб забезпечити доступ до них лише обслуговуючого персоналу. Подібні вимоги ставляться і до установлення інших елементів (штепсельні розетки для пересувної апаратури тощо) електрообладнання. Налагоджуючи локальне освітлення в палатах, слід створити необхідну безпеку для хворих шляхом улаштування світлозахисної арматури світильників, а також передбачати таке їх розміщення, яке дозволяє легко вмикати і вимикати приліжкові світильники, не порушуючи комфортності зорового сприймання хворих ввечері та їх сну вночі. Необхідно передбачити і улаштування аварійного освітлення для цілої низки приміщень, до числа яких, передусім, належать операційні, пологові зали, перев’язувальні, маніпуляційні, реанімаційні палати та палати інтенсивної терапії. Санітарно-гігієнічний та протиепідемічний режим лікарні Багаторічний міжнародний та вітчизняний досвід експлуатації лікувально-профілактичних закладів дозволяє усвідомити та визначити незаперечну необхідність організації відповідного санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму як обов’язкової і надзвичайно важливої умови щодо нормального та ефективного їх існування. На всіх етапах зародження та наступного розвитку клінічної медицини, починаючи від Гіппократа і до наших днів, її видатні представники неодноразово підкреслювали, що адекватне лікування хворого можливе лише за умов суворого дотримання певних гігієнічних рекомендацій, котрі мають бути органічною частиною схем лікування, які використовуються. Однак організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму в лікуваль- но-профілактичних закладах залежить не тільки від їх відповідності основним архітектурно-планувальним, технологічним і гігієнічним вимогам. Достатньо важливе, а іноді й вирішальне значення має дотримання вимог, які охоплюють різнобічне коло питань і передбачають забезпечення оптимального санітарного стану приміщень, обладнання та інвентарю, систему проведення дезінфекційних заходів, охорони та гігієни праіу медичного персоналу, особисту гігієну хворих тощо. Відповідно до нормативних документів, серед загальних вимог щодо забезпечення адекватного санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму сучасних стаціонарів, у першу чергу, слід відзначити той факт, що всі приміщення, обладнання, медичний та інший інвентар лікувально-профілактичних закладів потрібно тримати в чистоті. Вологе прибирання приміщень (миття підлоги, протирання меблів, обладнання, підвіконня, дверей тощо) здійснюється з використанням мийних і дезінфекційних засобів не рідше двох разів на добу, а у разі необхідності - частіше. Протирання віконного скла зсередини має проводитися один раз на місяць. Увесь інвентар для прибирання (відра, миски тощо) повинен мати чітке маркірування з назвою приміщень і видів робіт, що виконуються, використовуватися суворо за призначенням та зберігатися окремо. Генеральне прибирання палат та інших функціональних приміщень і кабінетів, що передбачає ретельне миття стін, підлоги, всього обладнання, а також протирання меблів, світильників та захисних жалюзі, має проводитися згідно із затвердженим графіком не рідше одного разу на місяць. Водночас генеральне прибирання (миття і дезінфекція) операційного блоку і перев’язочних повинно проводитися один раз на тиждень із обов’язковим звільненням приміщень від обладнання, меблів та іншого інвентарю. У стаціонарі постійно має зберігатися 2-3-місячний запас мийних і дезінфекційних засобів. Для збирання сміття, а також інших відходів у коридорах, туалетах та інших допоміжних приміщеннях розташовують урни, в процедурних та інших аналогічних приміщеннях, пов’язаних із медико-технологічним процесом - педальні відра. Приміщення, що потребують особливого режиму стерильності, асептики та антисептики (операційні, перев’язочні, пологові зали, палати реанімації та інтенсивної терапії, палати для новонароджених та недоношених дітей, а також для дітей віком до 1 року, процедурні, інфекційні бокси, бокси бактеріологічних і вірусологічних лабораторій, молочні кімнати), після прибирання, а також у процесі поточної експлуатації необхідно періодично опромінювати стаціонарними або пересувними ультрафіолетовими бактерицидними лампами, виходячи із розрахунку I Вт на 1 м3 приміщення. Палати та інші приміщення, що потребують доступу свіжого повітря, провітрюють не менше чотирьох разів на добу з використанням кватирок, фрамуг або стулок. Один раз на рік, а у разі необхідності і частіше, потрібно проводити поточний ремонт приміщень, причому усунення дефектів (ліквідація затікань на стелі і стінах, слідів сирості, цвілі, ремонт тріщин, щілин, вибоїн), що мають місце, необхідно проводити негайно. Капітальний ремонт приміщень і споруд із заміною застарілого інженерного обладнання, систем опалення, вентиляції, каналізаційно-водопровідних мереж та санітарно-технічного обладнання має проводитися залежно від їх реального стану та може бути поєднаний з реконструкцією стаціонару. Під час проведення поточного або капітального ремонту функціонування приміщень повинно бути припинено. Документація (наприклад, кошторис) на проведення капітального ремонту, поєднаного з реконструкцією, обов’язково узгоджується із державною санітарно-епідеміологічною службою та закладами Державного комітету з нагляду за охороною праці. Відремонтовані споруди та приміщення після виконання всіх робіт, передбачених кошторисом на ремонт або реконструкцію, обстежує приймальна комісія за обов’язкової участі представників регіональної санітарно-епідеміологічної станції, яка за підсумками обстеження оформлює відповідний акт. Щороку, але не пізніше ніж за 2 тижні до початку опалювального сезону, проводять підготовку всіх приміщень до зими (профілактична перевірка і ремонт систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря, засклення і утеплення вікон, утеплення дверей, тамбурів тощо). Адміністрація лікарні за договорами із дезінфекційною службою організовує постійну профілактичну дезобробку приміщень спрямовану на боротьбу з комахами і гризунами. Заміна білизни для хворих має проводитися не рідше одного разу на 7 днів. Забруднену білизну замінюють терміново. Заміну постільної білизни породіллям слід проводити один раз на 3 дні, натільної білизни і рушників - щодня, підкладних серветок- у разі необхідності. Заміна білизни хворим після операції має проводитися систематично до припинення виділень із ран. Забруднену білизну збирають у спеціальну тару (поліетиленові мішки, спеціально обладнані білизняні візки тощо), яка є пристосованою для цього. Тимчасове зберігання забрудненої білизни (не більше ніж 12 годин) у відділеннях потрібно проводити в санітарних кімнатах або в інших спеціально відведених для цього приміщеннях у закритій тарі (металеві діжки, щільні ящики та інші ємності, які легко підлягають дезінфекції). Для роботи із забрудненою білизною персонал забезпечують санітарним одягом (халат, косинка, рукавички, маска). Чиста білизна зберігається в спеціально відведених приміщеннях (білизняні). Безпосередньо у відділеннях зберігається лише добовий запас чистої білизни, які розміщують у відповідних приміщеннях, забезпечених полицями з гігієнічним покриттям, що легко підлягають вологому прибиранню і дезінфекції, або на робочих місцях (на постах медичних сестер та в інших приміщеннях із чистим режимом) за наявності спеціально виділених для цього звичайних (краще вбудованих) шаф. В акушерських стаціонарах (пологових будинках), приміщеннях з асептичним режимом та у відділеннях для новонароджених дітей повинна використовуватися лише стерильна білизна. Допускається перебування хворих у стаціонарах у домашньому одязі. У відділенні хворому видають індивідуальний рушник та індивідуальні предмети догляду: склянка, якщо потрібно - напувальник та підкладне судно. Можна мати свої зубну щітку, пасту, мило, бритву, чашку, ложку тощо. Білизна і тара мають бути промаркіровані для кожного відділення. Зберігати у відділеннях немаркіровану білизну не дозволяється. Прання лікарняної білизни здійснюють централізовано у спеціальних пральнях, розміщених при лікарнях. Лише в окремих випадках допускається прання лікарняної білизни у міських комунальних пральнях за умов виділення в них спеціальних технологічних ліній, що виключають можливість контакту лікарняної білизни з нелі- карняною. Білизну інфекційних, обсерваційних і гнійно-хірургічних відділень перед пранням піддають дезінфекції у спеціальних приміщеннях шляхом обробки дезінфекційними розчинами в пральних машинах. Доставка забрудненої білизни в пральню та забирання чистої має здійснюватися в упакованому вигляді: в закритій тарі зі щільної тканини, спеціально закритих контейнерах на колесах, які мають маркіровку з позначками “чиста” або “брудна” (білизна) та засвідчують її належність певному закладу. Тара не повинна мати яких-небудь дефектів, щоб уникнути забрудненню білизни під час транспортування. Перевезення брудної і чистої білизни в одній тарі не допускається. Прасування тканинної тари (мішків) має здійснюватися одночасно з білизною. Після виписування кожного хворого або забирання померлого матраци, подушки, та покривала замінюють і у разі необхідності піддають дезінфекційній обробці. Під час надходження до стаціонару хворі (за винятком тих, що мають медичні протипоказання) у разі необхідності і залежно від результатів огляду мають пройти спеціальну санітарну обробку в приймальному відділенні (прийняти душ, ванну, зрізати нігті тощо). Для цього кожному хворому видають мило та мочалку для індивідуального користування. Після санітарної обробки кожний хворий отримує комплект чистої натільної білизни, піжаму, а також тапочки. Гігієнічне миття хворих, за відсутності медичних протипоказань, має здійснюватися не рідше одного разу на 7 днів, що обов’язково відмічають в історії хвороби. Гігієнічний догляд за важкохворими (умивання, протирання шкіри, обличчя та інших ділянок тіла, полоскання ротової порожнини тощо) проводиться після приймання їжі і, у разі забруднення, тіла. Якщо необхідно, організовують гоління та стрижку хворих. Медичний персонал лікарень, пологових будинків та інших лікувально-профілак- тичних закладів має бути забезпечений комплектами робочого (санітарного) одягу: халати, косинки та змінне взуття (тапочки) у кількості, яка забезпечує його заміну відповідно до вимог режиму для стаціонару конкретного профілю. Зберігають робочий одяг та взуття в індивідуальних шафах. Крім того, у відділенні постійно має знаходитися повний комплект санітарного одягу для термінової його заміни у разі забруднення. Зберігається одяг для персоналу централізовано і окремо від білизни хворих. І нарешті, слід відзначити, що медичний персонал стаціонару має бути охайним і акуратним. Робочий (санітарний) одяг має повністю закривати домашній одяг і волосся. Взуття персоналу операційних, пологових блоків, реанімаційних палат, перев’язувальних та маніпуляційних, відділень для новонароджених має бути виготовлене з нетканого матеріалу, доступного для дезінфекції. Медичний персонал інших підрозділів, що здійснює консультативну допомогу, а також технічний та адміністративно- господарський персонал, який виконує тимчасову роботу в підрозділах стаціонарів, повинні мати перемінний одяг і взуття. Студенти, що навчаються у відділеннях та операційних блоках, також мають бути забезпечені змінним спеціальним одягом лікувального закладу. Перебувати в робочих халатах і взутті за межами лікувально-про- філактичного закладу суворо забороняється. Лікарі, медичні сестри та акушерки перед оглядом кожного хворого (породіллі), виконанням процедур, а також після виконання таких видів діяльності, як прибирання приміщень, заміна білизни хворим та відвідування туалету, повинні обов’язково мити руки, двічі намиливши їх милом. Під суворим контролем має перебувати режим роботи медичного персоналу в асептичних відділеннях (хірургічний стаціонар і реанімаційні палати, палати, що обслуговують хворих з імунодефіцитними станами тощо), в яких щодня обов’язково слід проводити санітарний огляд працівників перед початком роботи (термометрія, огляд зіва та шкіри). Особи із запальними або гнійними процесами, гарячкою, із симптомами грипу або гострих респіраторних захворювань до роботи в асептичному відділенні не допускаються. Усі працівники асептичних відділень перед початком роботи проходять через санітарний пропускник, роздягаються, замінюють вуличне взуття на кімнатне, миють і обробляють руки шкірним антисептиком та одержують комплект стерильного одягу (халат, бахіли, штани, сорочку, маску, косинку та шапочку). Медичний персонал повинен працювати в чотиришарових марлевих пов’язках, які мають щільно затуляти демічними умовами перебування у ньому. В минулі роки переважним об’єктом поширення внутрішньолікарняних інфекцій були акушерські та хірургічні стаціонари. Хоча із зрозумілих причин вони і сьогодні продовжують привертати особливу увагу, незаперечно, можна з повним правом стверджувати, що сьогодні внутрішньолікарняні інфекції достатньо маніфестно проявляють себе у стаціонарах будь-якого профілю. В хірургічних та урологічних стаціонарах найбільшу складність являє собою поєднання стафілококової та грамнегативної мікрофлори. В гінекологічній практиці вельми небезпечною є ще й анаеробна мікрофлора. Останніми роками підвищену зацікавленість викликає проблема профілактики внутрішньолікарняних інфекцій у відділеннях та палатах для хворих з імунодефіцит- ними станами (гемобластози, СНІД тощо). Продовжують зберігати велике епідемічне значення і бути надзвичайно небезпечними, передусім в пологових будинках та дитячих відділеннях, діарейні інфекції (сальмонельози, ешерихіози тощо). Загалом перелік збудників внутрішньолікарняних інфекцій залишається досить широким, нараховуючи декілька десятків представників. До їх числа необхідно віднести аеробні грампозитивні бактерії (золотистий та епідермальний стафілокок, пневмококи, стрептококи та ін.), аеробні грамнегативні бактерії (ешерихії, клебсієла, си- ньогнійна паличка, протей та ін.), анаеробні дріжджеподібні гриби, віруси тощо. Основними шляхами передачі внутрішньолікарняних інфекцій є природний та ар- тифіціальний або штучний шляхи (рис. 24).  Рис. 24. Основні шляхи передані внутрішньолікарняних інфекцій рот і ніс. Для масок, що використані, виділяють каструлю, відро або бачок з кришкою, знезаражують їх методом кип’ятіння або замочують в одному із дезінфекційних розчинів з наступними пранням та стерилізацією. Чисті маски зберігають у закритих стерилізаційних коробках. Маски міняють через кожні 4 години. У разі виходу персоналу з асептичного відділення (блоку) і повторного входу до нього вся процедура вказаної вище обробки повторюється, включаючи зміну комплекту одягу на стерильний. Медичний персонал блоку палат асептичного відділення та палат, які обслуговують хворих з імунодефіцитними станами, проводить оброблення рук, яке поділяється на гігієнічне та хірургічне. Для гігієнічної обробки рук застосовують 80 % етиловий спирт, 0,5 % розчин хлор- гексидину біглюконату в 70 % етиловому спирті, а також 0,5 % або 0,125 % (за активним хлором) розчин хлораміну. Ємності з розчинами встановлюють перед входом у кожну палату та процедурну. Обробку рук проводять шляхом їх протирання стерильним ватним тампоном, змоченим одним із вищевказаних антисептиків. Хірургічну обробку рук персоналу і шкірних покривів хворих проводять у разі проведення трансплантації кісткового мозку, а також перед маніпуляціями, пов’язаними з порушенням цілості шкірних покривів: внутрішньосудинні вливання, внутріш- ньом’язові ін’єкції тощо. Основні етапи хірургічної обробки рук медичного персоналу такі: миють руки проточною водою з милом протягом 1 хвилини, споліскують (для змивання мила), насухо витирають стерильною марлевою серветкою, обробляють одним із наступних препаратів: 0,5 % спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату (протягом 2-3 хвилин руки протирають ватним тампоном) або 2,4 % розчином рецептури “С-4”, 2 % розчином (за вільним йодом) йоддицерину (протягом 4 хвилин) та витирають стерильною марлевою серветкою. Закінчивши виконання професійних обов’язків, рекомендують змастити руки пом’якшувальними засобами, наприклад сумішшю гліцерину - 50 мл, дистильованої води - 40 мл та нашатирного або етилового спирту - 5 мл. Санітарна обробка асептичного відділення (блоку) передбачає проведення поточного прибирання палат та допоміжних приміщень відділення, що здійснюється щодня, а також генеральне прибирання. Поточне прибирання асептичних палат проводять двічі на день — після ранкового туалету хворого із застосуванням мийно-дезінфекційних розчинів та заміною натільної і постільної білизни, а також після вечірнього туалету. Генеральне прибирання палат асептичного відділення проводять 1 раз на 2 тижні, а також після виписування або смерті хворого, поточного ремонту відділень з використанням дезінфекційних засобів, камерного знезараження м’якого інвентарю та знезараження повітря. Як дезінфекційні розчини під час проведення генерального прибирання використовують ті з них, що мають спороцидну активність, наприклад 6 % розчин перекису водню з 0,5 % розчином мийного засобу. Розчини готують безпосередньо перед використанням. Норма витрати дезінфекційного розчину становить 150-200 мл/м2. Під час організації харчування хворих, і передусім у ході приготування страв, необхідно суворо дотримуватися поточності виробничого процесу. В першу чергу, не можна допускати появи зустрічних потоків готової продукції та сировини. Продукти, що надійшли на харчоблок, мають відповідати вимогам чинної нормативно-технічної документації і супроводжуватися документами, які підтверджують їх якість. He допускаються до приймання харчові продукти без супроводжувальних документів, з простроченим терміном зберігання та ознаками псування. У супроводжувальній документації про якість продуктів, особливо тих, які швидко псуються, обов’язково повинні бути вказані дата і час вироблення продукту, а також дата і час його кінцевого терміну реалізації. На продовольчих базах, які постачають продукти лікувально-профілактичним закладам, м’ясо до приймання допускається тільки за наявності на ньому відповідного штампу. Забороняється приймати сирі яйця гусей і качок, а також курячі яйця з інкубатора, крупи та борошно, що пошкоджені амбарними шкідниками. He допускається зберігання сирих продуктів та напівфабрикатів разом із готовими виробами, зберігання зіпсованих та підозрілих щодо якості продуктів разом із доброякісними, а також зберігання у приміщеннях разом із продуктами тари, господарчих матеріалів та нехарчових товарів. Продукти з гострим запахом (оселедці, спеції тощо) мають зберігатися окремо від інших продуктів. Холодильні камери для зберігання продуктів, які швидко псуються, повинні мати спеціальне маркування відповідно до основних видів продуктів. Під час складання меню-розкладки обов’язково мають бути враховані норми харчування, а також основні принципи складання меню та дієт. До початку видачі їжі у відділення якість готових страв контролюється кухарем, який готує страву, а також бракеражною комісією, що здійснює відповідний запис у бракеражному журналі. До складу бракеражної комісії входять лікар-дієтолог (дієтсестра), завідувач виробництва (шеф-кухар) та черговий лікар. Періодично повинен проводити бракераж готової їжі головний лікар лікувально-профілактичного закладу. Якість готової їжі перевіряють таким чином: ополоником із котла для перших страв та ложкою з котла для других страв беруть готову їжу. Безпосередньо знімають пробу окремою ложкою із ополоника або із тарілки других страв. Ложка, що її використовують для взяття їжі, після кожної страви миється гарячою водою. Після зняття проби у бракеражному журналі здійснюється запис про якість приготованої страви, вказується час проведення бракеражу і надається дозвіл на вживання страв. Щодня на харчоблоці має залишатися добова проба приготовлених страв, яка може стати необхідною у разі виникнення харчових отруєнь і використовуватися для подальшого лабораторного аналізу з метою визначення недоброякісних продуктів або страв. Протягом дня для добової проби відбирають страви, що зазначені в меню- розкладці, у чисто вимиті стерильні скляні банки. Після 24 годин зберігання добова проба викидається у харчові відходи. Кришки і банки перед відбором добової проби підлягають кип’ятінню протягом не менше ніж 5 хвилин. Для добової проби беруть півпорції перших страв, порційні другі страви (котлети, битки, сирники тощо) відбирають цілими у кількості не менше ніж 100 г. Під час роздачі їжі температура перших страв і гарячих напоїв не повинна бути нижчою за 75 °С, температура других страв - нижчою за 65 °С, температура холодних страв і напоїв - має коливатися у межах від 7 до 14 °С. Від часу приготування до моменту роздачі перші і другі страви можуть стояти на гарячій плиті до 2 годин. Ka- тегорично забороняється змішувати їжу з її залишками від попереднього дня та їжею, виготовленою раніше. В буфетних стаціонарних відділень має бути передбачено 2 окремих приміщення: роздаточна (площею не менше ніж 9 м2) і мийна для посуду (площею не менше ніж 6 м2) з п’ятигніздовою ванною. Роздають їжу хворим буфетниці і чергові медичні сестри відділень у халатах із маркіруванням “Для роздачі їжі”. Контроль за роздачею їжі, відповідно до призначених дієт, здійснює старша медична сестра. Молодший медичний персонал до роздачі їжі не допускається. В місцях приймання передач для хворих у відділеннях мають бути вивішені списки дозволених (із зазначенням їх максимальної кількості) і заборонених продуктів. Продукти для хворих передаються в целофанових пакетах із зазначенням прізвища, імені та по батькові хворого і вказанням дати передачі. Виявлені в холодильниках харчові продукти з простроченим терміном зберігання, без целофанових пакетів, без зазначення прізвища хворого, а також з ознаками псування відправляються у харчові відходи. Про правила зберігання передач хворий має бути поінформований зразу після приймання на лікування на відділення. Щодня чергова медична сестра відділення перевіряє дотримання правил і термінів зберігання продуктів у холодильниках відділень та приліжкових тумбочках. Під час миття посуду слід дотримуватися спеціальних правил, а саме: механічне звільнення посуду від залишків їжі здійснюється щіткою або дерев’яною лопаткою; миття посуду щіткою в першому гнізді ванни проводиться за температури води 50 °С з додаванням 1 % розчину тринатрію фосфату, кальцинованої соди або інших мийних засобів; знезараження посуду здійснюється шляхом кип’ятіння протягом 15 хвилин або в результаті опускання в друге гніздо ванни на 30 хвилин у 0,5 % розчин хлораміну або 0,1 % розчин сульфохлорметину; полоскання посуду в третьому гнізді ванни проводиться проточною водою за температури не нижче 65 °С; просушування посуду здійснюється на спеціальних полицях. Ганчірки для миття посуду та витирання столів після закінчення прибирання кип’ятять протягом 15 хвилин або замочують у 0,5 % освітленому розчині хлорного вапна або 1 % розчині хлораміну на 60 хвилин, після цього висушують та зберігають у спеціально відведеному місці. Матеріал для прибирання після миття підлоги заливають 0,5 % освітленим розчином хлорного вапна або 1 % розчином хлораміну на 60 хвилин в тому ж відрі, що використовували для прибирання, потім прополіскують 7 воді та сушать. На харчоблоці не дозволяється мити посуд і столові прибори з відділень. Для миття і зберігання кухонного посуду з відділень (термоси, каструлі, відра тощо) на харчоблоці має бути виділене окреме приміщення. Посуд для інфекційних відділень зберігати там забороняється. За відсутності умов для миття і зберігання кухонного посуду з відділень на харчоблоці він обробляється та зберігається у буфетних, де розташовують спеціальну ванну і виділяють місце для розміщення кухонного посуду. Для транспортування продуктів із баз, які забезпечують лікувально-профілактичні заклади, а також для перевезення готових страв у відділення використовується спеціальний автотранспорт, який має дозвіл (санітарний паспорт) державної санітарно-епідеміологічної служби для перевезення продуктів. Автотранспорт для перевезення готової їжі та продуктів повинен бути чистим. Щодня, і в разі забруднення транспорту та після кожного перевезення продуктів і готової їжі, його миють на майданчику для миття транспортних засобів зі стоком води в каналізаційну мережу. Для транспортування готової їжі в буфетні відділення лікарні використовують термоси, мармітні візки або посуд, які щільно закриваються кришками. Забороняється для цього застосовувати відра і каструлі. Щодня, а в разі забруднення і після кожного перевезення готової їжі, візки ретельно миють. Транспортування хлібобулочних виробів здійснюється в поліетиленових мішках, зберігати хліб в яких не дозволяється. Періодично мішки миють водою і просушують. Дозволяється перевозити хлібобулочні вироби у закритих ємностях (відрах, каструлях) з кришкою, і, навпаки, не дозволяється використовувати для цього тканини і мішки. Транспорт, який застосовується для перевезення продуктів і готової їжі, забороняється використовувати для яких-небудь інших цілей. На харчоблоці виділяються приміщення для зберігання мийних і дезінфекційних засобів. Інвентар для прибирання обов’язково маркірують та зберігають у маркірованих ємностях. Спецодяг працівників харчоблоку і буфетних відділень має пратися у пральнях. Забороняється прати одяг удома і в приміщеннях харчоблоку. Після кожної роздачі їжі ретельно прибирають буфетну та їдальню з використанням дезінфекційних засобів. Залишки їжі знезаражують методом кип’ятіння протягом 15 хвилин від моменту закипання або засипають сухим хлорним вапном. Щотижня з використанням дезінфекційних та мийних засобів миють стіни, освітлювальну арматуру, очищують скло від пилу та кіптяви. Матеріал для прибирання маркірують. Ганчірки, мийні та дезінфекційні засоби мають зберігатися в маркірованих ємностях у спеціально відведених місцях. Для дезінфекції приміщень (підлога, стіни, двері тощо) використовують 1 % освітлений розчин хлорного вапна або 0,5 % розчин хлораміну. Обов’язковою складовою багатогранного комплексу заходів щодо забезпечення ефективного санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режиму лікувально-профілактичних закладів є проведення інструментально-лабораторних досліджень, зокрема, визначення фізичних, хімічних та мікробіологічних показників стану навколишнього і внутрішньолікарняного середовища. На відміну від більшості інших об’єктів поточного санітарного нагляду, за якими інструментально-лабораторний контроль проводиться силами санітарно-епідеміо- логічної служби, в лікарнях необхідно поєднувати такий контроль з контролем, що здійснюється безпосередньо працівниками лікувально-профілактичного закладу. Потреба в цьому зумовлена тим, що гігієнічний і протиепідемічний режим лікарні є органічною складовою частиною внутрішньолікарняного режиму та заходів щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій і тому має бути об’єктом щоденної уваги медичного персоналу. Як компонент поточного санітарного нагляду, що здійснюється силами санітарно- епідеміологічної служби, об’єктивний контроль проводиться в рамках планових і позапланових обстежень за окремими показниками. Причому його періодичність чітко коригується з урахуванням конкретної санітарно-епідемічної ситуації в населеному пункті, лікувально-профілактичному закладі тощо. Внутрішньолікарняний контроль має проводитися систематично (за деякими показниками - щодня). Тому за згодою з місцевою санітарно-епідеміологічною станцією уточнюються об’єкти такого контролю, перелік показників та періодичність обстежень. Загальне керівництво системою внутрішньолікарняного контролю за дотриманням санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режиму забезпечує головний лікар або його заступник з лікувальної роботи. Якщо в лікарні є штатний лікар-гігієніст (епідеміолог), на нього покладаються оперативне керівництво і координація всієї роботи із забезпечення об’єктивного контролю за внутрішньолікарняним режимом, В інших випадках наказом по лікарні призначається лікар, який є відповідальним за цю роботу, має оперативний зв’язок із відділеннями і службами лікарні, а також із санітарно-епідеміологічною службою. Цей працівник складає, а головний лікар затверджує спеціальний план робіт щодо забезпечення санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режиму лікарні. План має включати перелік оперативних і перспективних загальних та, у разі необхідності, диференційованих за профілем відділень, заходів щодо забезпечення режиму із зазначенням відповідальних осіб і термінів виконання. За відсутності в лікарні спеціального структурного підрозділу (лікаря) з гігієни та епідеміології лабораторні дослідження мають виконувати працівники бактеріологічної та біохімічної лабораторій лікарні. Організаційно-штатні проблеми, пов’язані із залученням у сферу діяльності таких лабораторій, має вирішувати її керівництво, виходячи з конкретних умов і можливостей. В кожному лікувально-профілактичному закладі в обов’язковому порядку рекомендують проводити визначення температури, вологості та швидкості руху повітря, рівня освітленості та шуму, вмісту вуглекислого газу, показників хімічного та бактеріального забруднення повітря. Об’єктами дослідження під час проведення санітарно-бактеріологічного контролю є повітряне середовище, поверхні різноманітних предметів і обладнання, медичний інструментарій, перев’язувальний і шовний матеріал, руки медичного персоналу, шкіра операційного поля тощо. Лабораторії санітарно-епідеміологічної служби проводять такий контроль не рідше ніж двічі на рік, бактеріологічні лабораторії лікувального закладу контролюють ступінь обсіменіння повітря та різноманітних об’єктів один раз на місяць, а стерильність інструментарію, перев’язувального матеріалу, операційної білизни, рук хірургів та шкіри операційного поля (вибірково) визначається один раз на тиждень. Під час мікробіологічних досліджень щодо ступеня обсіменінні об’єктів навколишнього середовища (поверхонь) визначають наявність патогенних стафілококів, синьогнійної палички, бактерій кишкової групи та ентеровірусів. Крім рук медичного персоналу, бактеріологічному контролю підлягають: у наркозній - інтубаційні трубки, маски наркозних апаратів, трійник наркозного апарата, гофрована трубка, ларингоскоп, роторозширювач та дихальний мішок; у передопераційній - тази для миття рук хірургів, чисті щітки для миття рук та фартухи (клейончасті або поліетиленові); в операційній - операційний стіл, робочий стіл анестезіологів, шланг вакуум-відсмоктувача, шланг кисневої підводки та шкіра операційного поля; у післяопераційних палатах, перев’язувальних, відділеннях реанімації та інтенсивної терапії - ліжка, запасна апаратура для наркозу, шланг вакуум-відсмоктувача, шланг кисневої подушки, щітка на раковині, рушники для персоналу, термометри, внутрішня поверхня холодильника для зберігання медикаментів та перев’язувальний стіл (крісло). Контролю на стерильність підлягають перев’язувальний (марлеві серветки, ватні кульки, тампони тощо) і шовний (перевіряють кожну партію шовного матеріалу) матеріал, а також хірургічний інструментарій (безпосередньо після стерилізації), що підготовлений до використання. Шовний матеріал відбирають із банок по 1-2 мотки з кожної банки, перев’язувальний матеріал - із біксів. Кожну пробу вміщують у полум’ї пальника в суху стерильну колбу або пробірку. Хірургічний інструментарій, ножиці, голки з біксів після стерилізації переносять, дотримуючись стерильності, в колби або пробірки з живильним середовищем і прополіскують. Проводячи санітарно-мікробіологічне дослідження повітря приміщень лікарні, слід пам’ятати, що бактерії, віруси, рикетсії та інші види мікроорганізмів у ньому можуть бути в різноманітних станах: краплинному, краплинно-ядерному та пилоподібному. Таблиця 39 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||