Одним з головних та найважливіших завдань держави є охорона життя та збереження здоровя громадян у процесі виконання трудової діяльності
 Скачать 3.48 Mb.
|
|
Рис. 27. Знак радіаційної небезпеки Знак радіаційної небезпеки є попереджувальним знаком, тобто таким, що покликаний привернути увагу до об’єктів потенційної або дійсної небезпеки щодо впливу на людей іонізуючого випромінювання. Він повинен мати форму і розміри, які відповідають вимогам ДСТУ 17925-72. Крім того, допускається чорне фарбування внутрішнього кола, трьох пелюсток і облямівки трикутника, якщо знак застосовується на об’єктах, пофарбованих у кольори, схожі з червоним і жовтим, а також для маркування транспортних пакувальних комплектів. У зазначеному на рисунку місці в разі потреби допускається розміщення напису, який пояснює або попереджає про небезпеку. Наприклад: “І клас робіт”, “II клас робіт”, “III клас робіт”, “Гамма-випромінювання!”, “Нейтронне джерело!” або “Радіоактивність!”. Допускається нанесення вертикальних червоних смуг, які позначають категорії устаткування, тощо. У приміщеннях, призначених для виконання робіт І та II класів, засоби щодо управління загальними системами опалення та газопостачання, а також стиснутого повітря, водопостачання і групові електричні щитки мають розташовуватися поза їх межами. Виробничі операції з радіоактивними речовинами у камерах і боксах повинні виконуватися за допомогою дистанційних засобів або рукавичок, які герметично вмонтовані у фасадну стіну боксу або камери. Керування арматурою на комунікаціях газу, води або вакууму має здійснюватися з панелі, винесеної на фасадну стіну боксу або камери. Для виготовлення технологічного і захисного устаткування необхідно використовувати матеріали або покриття, що характеризуються слабкосорбуючими властивостями та є стійкими до речовин, реактивів, десорбційних кислих і лужних розчинів, які застосовуються. У приміщеннях для виконання робіт II класу і третьої зони І класу підлога і стіни, а у приміщеннях першої і другої зон І класу - також і стеля, повинні бути вкриті спеціальними слабкосорбуючими матеріалами, стійкими до впливу мийних засобів. Приміщення для здійснення робіт, що належать до різних класів і зон, рекомендується фарбувати в різні кольори. Краї покриття підлоги повинні бути підняті та вирівняні зі стінами. У разі наявності трапів підлога має бути улаштованою з певним ухилом. Кути приміщень мають бути заокруглені. Полотна дверей та віконні рами повинні мати найпростіші профілі. Висота приміщень для роботи з радіоактивними речовинами повинна відповідати нормативним вимогам. Площа приміщень для виконання робіт І та II класів планується, виходячи з розрахунку не менше ніж 10 м2на одного працівника. Устаткування і робочі меблі повинні мати просту конструкцію та бути обладнані покриттям зі слабкосорбуючими властивостями, яке полегшує видалення радіоактивних забруднень. Обладнання, інструментарій та меблі мають бути закріплені за приміщеннями кожного класу (зони) і відповідно помарковані. Переведення приміщень з одного класу (зони) до інших дозволяється тільки після здійснення радіаційного контролю з обов’язковою заміною маркування. Кількість радіоактивної речовини на робочому місці повинна бути мінімально необхідною для виконання певного виробничого завдання і не перевищувати встановлених значень сумарної активності радіонукліду (радіонуклідів) відповідного класу. Рекомендується використовувати розчини найменшої питомої активності або готові розчини, а не порошки радіоактивних речовин. За можливості вибору слід застосовувати радіоактивні речовини, що мають найменшу групу радіаційної небезпеки. Кількість робочих операцій, під час виконання яких вельми можливими є втрати радіоактивних речовин (пересипання порошків, сублімація тощо), необхідно зводити до мінімуму. У разі проведення ручних операцій з радіоактивними розчинами слід використовувати піпетки з грушами або автопіпетки. При роботі з відкритими джерелами належить застосовувати пластикові плівки, фільтрувальний папір та інші допоміжні матеріали одноразового використання для обмеження забруднення робочих поверхонь, устаткування і приміщень, виробничі операції необхідно проводити на лотках і піддонах, виконаних зі слабкосорбуючих матеріалів. У випадку виконання робіт з відкритими джерелами на кожному підприємстві повинно бути виділене окреме приміщення або місце для зберігання засобів ліквідації непередбачених забруднень (дезактивуючі розчини, інвентар для прибирання приміщень тощо). Зниження рівнів зовнішнього та внутрішнього опромінення обслуговуючого персоналу має забезпечуватися за допомогою проведення додаткових заходів, серед яких слід відзначити: дистанційне і автоматизоване обслуговування установок; захист (екранування) обладнання установок, в яких зосереджена велика кількість радіоактивних речовин; дотримання граничних значень потужності доз у робочих приміщеннях; використання засобів індивідуального захисту; виведення радіонуклідів з організму завдяки застосуванню раціонів лікувально-профілактичного харчування. У разі роботи з відкритими джерелами захист від радіоактивних забруднень навколишнього середовища і робочих приміщень, відповідно до вимог НРБУ-97, мають забезпечувати вентиляційні та повітроочисні пристрої. Потоки повітря при цьому мають спрямовуватися з приміщень з меншим рівнем забруднення у приміщення з імовірно більшим його рівнем. З метою запобігання виникнення зворотного ходу повітря необхідно встановлювати клапани надлишкового тиску. Проектування вентиляції, кондиціювання повітря та опалення виробничих будинків і споруд підприємства, а також гігієнічну оцінку викидів вентиляційного повітря в атмосферу та його очищення перед викиданням належить здійснювати відповідно до вимог дійсних санітарних норм і правил щодо проектування промислових підприємств. В необхідних випадках, а для підприємств, на яких виконуються роботи І класу - в обов’язковому порядку, встановлюється допустимий рівень викидів радіоактивних речовин в атмосферу, що визначається відповідно до вимог НРБУ-97 і підлягає затвердженню у Міністерстві охорони здоров’я. Забороняється використання систем рециркуляції повітря, які не передбачають очищення від радіоактивних і токсичних речовин, а також аерації приміщень для робіт І та II класів. У будинках, в яких для робіт з радіоактивними речовинами виділяється тільки частина загальної площі, необхідно передбачити улаштування роздільних систем вентиляції: окремо для приміщень, в яких проводяться роботи з радіоактивними речовинами, і окремо для приміщень, що не пов’язані із застосуванням радіоактивних речовин. Забруднене повітря, яке видаляється з укриттів, боксів, камер, шаф та іншого устаткування, має підлягати очищенню перед видаленням в атмосферу. Слід уникати розведення цього повітря до його очищення. На підприємствах, на яких проводяться роботи І і II класів, належить передбачити розміщення витяжних труб, висота котрих має забезпечувати зниження об’ємної активності радіоактивних речовин в атмосферному повітрі до значень, що не перевищують встановлену межу дози для населення. Дозволяється видаляти вентиляційне повітря без очищення, якщо його об’ємна активність у викиді не перевищує припустимої для робочих приміщень норми, і відповідно сумарний викид за рік не перевищує установленого значення допустимого викиду. При цьому рівні сумарного зовнішнього і внутрішнього опромінення населення не повинні перевищувати встановленої межі дози для конкретного підприємства, що наведена у НРБУ-97. Розрахункова швидкість руху повітря у робочих отворах витяжних шаф і укриттів встановлюється на рівні 1,5 м/с. Якщо кількість шаф складає більше трьох, то при визначенні витрати повітря, що видаляється, ураховується лише половина площі всіх робочих отворів. В герметичних камерах і боксах при закритих отворах має забезпечуватися розрахункове розрідження, що складає не менше ніж 20 мм вод. ст.. Камери і бокси в обов’язковому порядку повинні бути обладнані приладами для контролю ступеня розрідження. Повітропроводи витяжної вентиляції і фільтри розраховуються, виходячи із необхідності забезпечення швидкості руху, яка дорівнює 1 м/с в отворах боксів і камер, що періодично відкриваються. Допускається тимчасове зниження розрідження в камерах і боксах в межах експлуатаційних характеристик фільтрів до 10 мм вод. ст., а також тимчасове зниження швидкості руху повітря в отворах витяжних шаф, які відкриваються, до 0,5 м/с за умови, що об’ємна активність повітря робочих приміщень не перевищує припустиму за НРБУ-97 концентрацію для категорії А. Особливі вимоги пред’являються до водопостачання і каналізації. Зокрема, такі приміщення повинні мати холодне і гаряче водопостачання з душовими із запасом води і мийних засобів, а також каналізацію. Допускається скидання радіоактивних відходів у господарську побутову каналізацію, але тільки за умов дотримання вимог НРБУ-97. Зберігання радіоактивних відходів різних категорій має здійснюватися в окремому приміщенні або на спеціально відведеній для цих цілей ділянці, яка обладнана відповідно до вимог щодо приміщень, призначених для виконання робіт II класу. Збереження радіоактивних відходів належить здійснювати лише у спеціальних контейнерах-збірниках. Для первинного збирання твердих радіоактивних відходів можуть бути використані пластикові або паперові мішки, які завантажуються у збір- ники-контейнери. Рідкі радіоактивні відходи повинні збиратися в спеціальні ємності. їх треба концентрувати і переводити у твердий стан в установі, на підприємствах і закладах, де вони утворюються, або в спеціальних організаціях, які працюють з радіоактивними відходами. Для тимчасового зберігання і витримки збірників з радіоактивними речовинами, що містять у-випромінювачі, мають бути передбачені спеціальні захисні колодязі або ніші. Вилучення збірників з колодязів і ніш можливе лише за допомогою спеціальних пристроїв, які виключають переопромінення обслуговуючого персоналу. Конструкція контейнерів-збірників для тимчасового зберігання радіоактивних відходів має передбачати здійснення їх механізованого навантаження та розвантаження. Розмір і конструкція контейнера визначається як видом і кількістю радіоактивних відходів, так і основними характеристиками випромінювання. Потужність дози у-випромінювання на відстані 1,0 м від контейнера з радіоактивними відходами має становити не більше ніж 100,0 мкГр/год. Потужність дози у-випромінювання на межі ділянки для тимчасового зберігання радіоактивних відходів не повинна перевищувати 5,0 мкГр/год. Контейнери з радіоактивними відходами, які містять радіоактивні речовини (радій, торій тощо), зберігаються у витяжних шафах або в укриттях, обладнаних системою витяжної вентиляції, зі швидкістю руху повітря в робочих отворах витяжних шаф не менше ніж 1,5 м/с. Для збереження радіоактивних відходів у вигляді радіоізотопних приладів, що призначаються для використання у виробничих умовах з потужністю дози не більше ніж 1,2 мкГр/год на відстані 1 м від поверхні приладу з джерелом, розміщення спеціальних збірників не є обов’язковим. Спеціальних вимог щодо приміщень, а також місць у приміщеннях, де зберігаються зазначені радіоактивні відходи (за винятком випадків, коли порушена герметичність капсули приладу), не передбачається. Організацію збирання, зберігання і видалення радіоактивних відходів здійснює відповідальна особа, яка призначена наказом адміністрації установи. He менше одного разу на рік спеціальна комісія, до складу якої, крім осіб, що здійснюють інвентаризацію джерел іонізуючого випромінювання, обов’язково входить особа, яка відповідає за збирання, зберігання і видалення радіоактивних відходів та перевіряє правильність ведення обліку наявних в установі радіоактивних відходів. Перевезення радіоактивних відходів регламентується відповідними санітарними правилами і має здійснюватися з використанням спеціально обладнаних транспортних засобів, конструкція яких узгоджується з Державною санітарно-епідеміологіч- ною службою Міністерства охорони здоров’я України та іншими регулюючими органами. Застосування цих транспортних засобів для інших цілей, і передусім для перевезення нерадіоактивних вантажів, забороняється. Допускається перевезення радіоактивних відходів повітряним, водним, залізничним або спеціально наданим автомобільним транспортом у механічно міцних герметичних упаковках, які відповідають вимогам правил безпеки при транспортуванні радіоактивних речовин. Переробку радіоактивних відходів, а також їх поховання здійснюють спеціалізовані організації з поводження з радіоактивними відходами. В окремих випадках можливе здійснення всіх етапів робіт з радіоактивними відходами в одній організації за винятком їх видалення та поховання, якщо це передбачено проектом та регламентовано спеціальним дозволом органів державного регулювання ядерної і радіаційної безпеки. Забороняється поховання радіоактивних відходів будь-якої категорії у рідкому стані. Рідкі радіоактивні відходи перед похованням обов’язково переробляють у тверді. Розглядаючи засоби індивідуального захисту та особистої гігієни, які зменшують ступінь негативного впливу іонізуючого випромінювання, слід відзначити, що їх дія має бути, в першу чергу, спрямована на джерело випромінювання та устаткування робочих місць. Використання засобів індивідуального захисту повинно розглядатися як додатковий або вимушений, або винятковий захід і застосовуватися в ситуаціях, коли безпека робіт не може забезпечуватися конструкцією устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колективного захисту. Всі особи, які працюють або відвідують ділянки робіт з відкритими радіоактивними джерелами, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту залежно від виду і класу робіт. Причому засоби індивідуального захисту, призначені для робіт з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді, мають або виготовлятися з матеріалів, які добре дезактивуються, або бути одноразовими. У комплекті спецодягу для персоналу категорії А, який виконує роботи І класу та окремі роботи II класу, мають бути передбачені основні і додаткові засоби індивідуального захисту, залежно від рівня та характеру можливого радіоактивного забруднення. Основний комплект засобів індивідуального захисту складається з комбінезона або костюма, шапочки, спецбілизни, шкарпеток, легкого взуття або черевиків, рукавичок, паперових рушників і носовичка одноразового використання, та, у разі потреби, зимового спецодягу (ватної тілогрійки, штанів тощо), засобів індивідуального захисту органів дихання відповідно до характеру можливого радіоактивного забруднення повітря тощо. Під час виконання робіт II класу та окремих робіт III класу персонал категорії А має бути забезпечений халатами, шапочками, рукавичками, легким взуттям і, у разі необхідності, засобами захисту органів дихання. Найдоцільніше застосовувати білий (нефарбований) бавовняний спецодяг з мінімальною кількістю швів, клапанів, застібок, кишень, які є місцями імовірного накопичення радіоактивних речовин і утруднюють дезактивацію всього виробу. При роботах з радіоактивними розчинами, а також в умовах можливого забруднення повітря і поверхонь приміщень радіоактивними аерозолями з урахуванням їх характеру (робота з порошками, випаровування радіоактивних розчинів, прибирання робочих приміщень тощо), крім комплекту основних засобів індивідуального захисту, необхідно застосовувати додаткові засоби для захисту органу зору, обличчя, рук та тіла. До засобів індивідуального захисту органу зору належать окуляри відкритого та закритого типів, які захищають очі і навколишні ділянки обличчя від дії пилу, твердих часток, бризок рідин та слабко проникаючого іонізуючого випромінювання. До засобів індивідуального захисту обличчя належать ручні, наголовні та універсальні щитки, що захищають не лише очі, але й все обличчя. Для захисту очей від жорсткого /^-випромінювання слід використовувати спеціально розроблений для цих цілей захисний щиток. Захистити очі від шкідливого впливу інших видів іонізуючого випромінювання дозволяють окуляри та щитки із скельцями-світлофільтрами. Перед їх використанням необхідно переконатися в тому, що скельця за своїм маркуванням повністю відповідають необхідним для здійснюваної операції захисним вимогам. До засобів індивідуального захисту рук і тіла належать захисні пластикові рукавички, фартух, напівхалати, нарукавники, екрани та гумове або пластикове спецвзуття. Засоби захисту рук і тіла у разі роботи з радіоактивними речовинами повинні мати високі захисні властивості, і насамперед, повинні бути непроникними для радіоактивних речовин у рідкому стані та у вигляді пилу, хімічно стійкими до впливу агресивних середовищ, до складу яких входять радіоактивні речовини. Необхідно зазначити і те, що захисні рукавички мають бути міцними, еластичними, зручними та легко очищатися від радіоактивного забруднення. Конструкція манжет рукавичок, призначених для ізолюючих костюмів, повинна забезпечувати їх герметичне приєднання до рукавів костюма. При виконанні зварювальних робіт, а також під час різання металу, що забруднений радіонуклідами, персонал повинен бути забезпечений спеціальними засобами індивідуального захисту зварника з іскростійких матеріалів, які підлягають ефективній дезактивації. У разі здійснення робіт, пов’язаних з імовірним забрудненням повітря приміщень радіоактивними речовинами, газами або парою (робота з порошками, випаровування розчинів, ліквідація аварій, ремонтні роботи тощо) слід застосовувати фільтруючі або ізолюючі засоби індивідуального захисту органів дихання. Головним критерієм, який визначає необхідність використання таких захисних засобів, є концентрація радіоактивних та інших шкідливих речовин у повітрі робочої зони. Засоби індивідуального захисту добираються із урахуванням зафіксованої або очікуваної концентрації радіоактивних речовин у повітрі. їх використання має обмежити індивідуальне річне надходження радіонуклідів до організму персоналу категорії А у кількості понад 0,1 допустимого надходження, що установлене відповідно до вимог НРБУ-97. Засоби індивідуального захисту повинні також забезпечити неперевищення концентрацій інших шкідливих речовин у повітрі, яке вдихається, встановлених значень гранично допустимих концентрацій тощо. Якщо застосування фільтруючих засобів не забезпечує незаперечну радіаційну безпеку працівників, необхідно використовувати ізолюючі захисні засоби (пневмо- шоломи, пневмокостюми, а в окремих випадках - автономні ізолюючі апарати). Всі засоби індивідуального захисту мають підтримуватися у належному стані і в разі потреби перевірятися у встановленому порядку (за відповідною методикою) на міцність, передбачену технічними умовами, та повну відповідність вимогам протирадіаційного захисту. Працівники зобов’язані проходити необхідний інструктаж щодо правильного користування захисними засобами. Спецодяг та засоби індивідуального захисту повинні підлягати обов’язковому дозиметричному контролю. Радіоактивне забруднення спецодягу, засобів індивідуального захисту і шкірних покривів персоналу категорії А не повинне перевищувати допустимі рівні, наведені в НРБУ-97. При переходах з приміщень, в яких проводяться роботи більш високого класу, в приміщення, де відбуваються роботи більш низького класу, необхідно контролювати рівні радіоактивного забруднення засобів індивідуального захисту, особливо спец- взуття та засобів захисту рук. При переході з другої до третьої зони необхідно знімати додаткові засоби індивідуального захисту. У разі виходу з приміщень, де проводяться роботи з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді, необхідно перевірити чистоту спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, зняти їх і при виявленні радіоактивного забруднення направити на дезактивацію, а самому працівнику ретельно вимитися під душем. Основний спецодяг і білизна для персоналу категорії А повинні регулярно направлятися на дезактивацію до спеціалізованої пральні. Зміна основного спецодягу і білизни має здійснюватися персоналом не рідше ніж 1 раз на 10 днів. Додаткові засоби індивідуального захисту (плівкові, гумові тощо) після кожного використання мають підлягати проведенню попередньої дезактивації в санітарному шлюзі або в іншому спеціально відведеному місці. Якщо після здійснення попередньої дезактивації забруднення перевищує допустимий рівень, що визначений у НРБУ-97, вони направляються до спеціалізованої пральні. Якщо забруднення засобів індивідуального захисту зумовлене радіонуклідами з періодом напіврозпаду понад 15 діб, яке не підлягатиме дезактивації в спеціалізованій пральні, такі захисні засоби слід витримувати у спеціально відведених місцях на підприємстві для зниження рівня забруднення до величин, наведених у НРБУ-97. Забруднення особистого одягу і взуття не допускається. Тому у випадку забруднення радіоактивними речовинами особистий одяг і взуття підлягають обов’язковій та ретельній дезактивації під контролем служби радіаційної безпеки, а у випадку неможливості очищення - похованню. На підприємствах, на яких робота з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді може призводити до радіоактивного забруднення шкірних покривів осіб, віднесених до категорії А, слід використовувати дезактивуючі препарати (миючі засоби), які ефективно виводять забруднення і не збільшують рівень надходження радіонуклідів через шкіру до організму. Якщо еквівалентні індивідуальні дози опромінення рук у працівників, що належать до категорії А, близькі до граничних, необхідно застосовувати засоби захисту шкіри від іонізуючого випромінювання, забезпечення якими у необхідному обсязі входить до обов’язків адміністрації підприємства. В приміщеннях, призначених для виконання робіт з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді, забороняється: перебування персоналу без необхідних засобів індивідуального захисту; перебування осіб, які постійно не працюють у цих приміщеннях, без письмового дозволу адміністрації або служби радіаційної безпеки; перебування осіб, які постійно не працюють на підприємстві, без супроводу та письмового дозволу адміністрації або служби радіаційної безпеки. |