Одним з головних та найважливіших завдань держави є охорона життя та збереження здоровя громадян у процесі виконання трудової діяльності

• Название: Одним з головних та найважливіших завдань держави є охорона життя та збереження здоровя громадян у процесі виконання трудової діяльності
• Дата: 18.08.2022
• Размер: 3.48 Mb.
• Имя файла: 116_xgi.docx
• Тип: Документы; #648285
• страница: 48 из 59

Інструкція з охорони праці (дяя лаборанта хімічного аналізу)

і. Загальні положення

Ця інструкція встановлює вимоги щодо охорони праці для лаборанта хімічного аналізу (далі - лаборант).

Роботи, що проводяться лаборантом, відносяться до робіт з підвищеною небез­пекою, і, отже, обов’язково повинні виконуватися відповідно до інструкції. Згідно з Законом України “Про охорону праці” особи, які не виконують вимоги інструкції з охорони праці, що запропонована, залежно від характеру порушень притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

1. 
   Лаборант має постійне робоче місце.
   
2. 
   Лаборант повинен виконувати такі види робіт:
   

• 
  проведення складних аналізів розчинів, реактивів, концентратів, готової продукції, допоміжних матеріалів, кислот, солей за установленою мето­дикою;
  
• 
  встановлення та перевірка складних титрів;
  
• 
  підготовка складних реактивів та перевірка їх придатності;
  
• 
  проведення в лабораторних умовах синтезу речовин за заданою мето­дикою;
  
• 
  проведення аналізу сумішей вибухонебезпечних органічних речовин;
  
• 
  оформлення та розрахунок результатів аналізу;
  
• 
  збирання лабораторних установок за існуючими схемами;
  
• 
  проведення арбітражних аналізів простої та середньої складності;
  
• 
  виконання інших робіт відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційно­го довідника.
  

3. 
   До виконання робіт за визначеним фахом допускаються особи, які:
   

• 
  досягли 18-ти років;
  
• 
  пройшли медичний огляд відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України № 45 від 30.03.1994 року та не мають медичних проти­показань;
  
• 
  пройшли навчання та інструктаж з питань охорони праці, в тому числі у разі виконання робіт з підвищеною небезпекою, мають навички з на­дання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків та оволоділи правилами поведінки у разі виникнення аварій і надзвичайних ситуацій.
  

4. 
   Лаборант зобов’язаний:
   

• 
  вміти користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
  
• 
  дотримуватися зобов’язань з охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього
  
• 
  трудового розпорядку підприємства, в тому числі: своєчасно розпочи­нати та закінчувати роботу, дотримуватися технологічної та обідньої пе­рерв, не виконувати роботи, не передбачені змінним завданням, не знахо­дитися на роботі у позаурочний час без відповідного дозволу керівника.
  

5. 
   В процесі виконання професійних обов’язків на лаборантів можливий вплив небезпечних і шкідливих виробничих чинників:
   

• 
  фізичних:
  

• 
  рухомі частинки виробничого обладнання, виробів, заготовок та матері­алів, що пересуваються;
  
• 
  напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися крізь тіло людини;
  
• 
  підвищена загазованість та запиленість повітря робочої зони;
  
• 
  підвищена або знижена температура повітря, поверхонь обладнання та матеріалів;
  
• 
  підвищена або знижена швидкість руху повітря;
  
• 
  недостатня освітленість робочої зони;
  
• 
  гострі кромки, задирки, шорсткість на поверхні заготовок, інструментів та обладнання.
  

• 
  хімічних:
  

• 
  токсична та подразнювальна дія шкідливих речовин на організм людини.
  

• 
  психофізіологічних:
  

• 
  нервово-психічні перевантаження (перенапруження окремих сенсорних систем, монотонність праці).
  

6. 
   На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, роботах, пов’яза­них із забрудненням, або на роботах, які здійснюються у несприятливих температур­них умовах, лаборанту за встановленими нормами безкоштовно видається спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту:
   

• 
  халат бавовняний ГОСТ ССБТ 12.4.103-83;
  
• 
  ковпак бавовняний ГОСТ ССБТ 12.4.011-89;
  
• 
  взуття шкіряне ГОСТ ССБТ 12.4.137-84;
  
• 
  окуляри захисні ГОСТ ССБТ 12.4.013-85;
  
• 
  респіратор ШБ “Пелюстка” ГОСТ ССБТ 12.4.004-74;
  
• 
  рукавички гумові ГОСТ ССБТ 12.4.103-83;
  
• 
  фартух спеціальний ГОСТ ССБТ 12.4.029-76;
  
• 
  мило та синтетичні миючі засоби.
  

7. 
   У разі проведення робіт в умовах можливого впливу на людину агресивних
   

хімічних речовин (кислоти, луги тощо), повинен застосовуватися одяг, виготовлений

з матеріалів, які забезпечують надійний захист від цих впливів.

8. 
   При виконанні своїх обов’язків лаборант зобов’язаний дотримуватися вимог санітарних норм та особистої гігієни і, отже, повинен:
   

• 
  приступити до роботи, одягнувши відповідні засоби індивідуального за­хисту;
  
• 
  прийняти і утримувати впродовж виробничої зміни робоче місце в чи­стоті і порядку;
  
• 
  зберігати і приймати їжу тільки у відведених місцях;
  
• 
  зберігати харчові продукти, в тому числі молочні продукти, що видаються на підприємстві, в холодильниках, які використовуються тільки з цією метою;
  
• 
  після роботи вимити забруднені частини тіла.
  

2. 
   Вимоги безпеки перед початком роботи
   
   1. 
      Перед початком роботи лаборант зобов’язаний перевірити та одягти засоби індивідуального захисту.
      
   2. 
      Ввімкнути систему припливно-витяжної вентиляції за 10-15 хвилин до по­чатку роботи.
      
   3. 
      На робочому місці лаборанта повинні бути розміщені тільки необхідні для ви­конання конкретної роботи реактиви, прилади та обладнання.
      
   4. 
      Лаборант перед роботою зобов’язаний перевірити справність приладів і об­ладнання, ввімкнути загальнообмінну припливно-витяжну вентиляцію та у разі необ­хідності - вентиляцію у витяжній шафі.
      
   5. 
      Перед проведенням робіт із застосуванням вакууму необхідно випробовувати установку на герметичність.
      
   6. 
      У разі виявлення несправностей виробничого обладнання та засобів колек­тивного захисту сповістити керівника робіт і не приступати до роботи до усунення виявлених несправностей.
      
3. 
   Вимоги безпеки під час роботи
   
   1. 
      Всі операції, пов’язані з використанням або можливим утворенням і виділен­ням отруйних, їдких, вибухонебезпечних речовин або речовин, які мають специфіч­ний запах, виконувати тільки у витяжній шафі при працюючій загальнообмінній вен­тиляції, із застосуванням засобів індивідуального захисту.
      
   2. 
      Для нагрівання легкозаймистих та горючих рідин не використовувати відкрите полум’я.
      
   3. 
      Змішування або розведення хімічних речовин, що супроводжуються виділен­ням тепла, слід виконувати тільки у термостійкому або порцеляновому посуді.
      
   4. 
      При нагріванні рідини у пробірці необхідно спрямовувати її вбік від себе та осіб, які знаходяться поруч.
      
   5. 
      При збовтуванні рідини, що знаходиться у колбах або пробірках, закривати їх пробками.
      
   6. 
      He здійснювати відбір дрібних порцій безпосередньо із великих бутлів та банок.
      
   7. 
      Лаборант повинен:
      

• 
  не залишати запалені пальники та інші нагрівальні прилади без нагляду;
  
• 
  не зберігати будь-які речовини невідомого походження без напису і ети­кеток;
  
• 
  зливати відпрацьований ефір, бензол та інші горючі рідини, а також від­ходи кислот і лугів тільки у спеціальну тару.
  

8. 
   Вимоги безпеки при роботі зі скляним посудом:
   
   1. 
      При збиранні скляних приладів та з’єднанні їх окремих частин гумовими трубками необхідно захищати руки рушником.
      
   2. 
      При роботі зі склом необхідно стежити за відповідністю марки скла характе­ру роботи, що проводиться.
      
   3. 
      Лаборант не повинен застосовувати нетермостійкі склянки і колби при нагріван­ні в них хімічних речовин на відкритому вогні або безпосередньо на електричній плитці, а також різко охолоджувати нагріті посудини, бо це може призвести до їх руйнування.
      
   4. 
      Скляний посуд не застосовується для роботи при підвищеному тиску.
      
   5. 
      Нагрівання рідини проводиться у відкритих колбах або приладах, що мають сполучення з атмосферою.
      
   6. 
      У разі потреби перенесення посудин з гарячою водою їх слід брати рушни­ком двома руками, підтримуючи дно.
      
   7. 
      При закриванні тонкостінної посудини пробкою слід тримати її за верхню частину горлечка, руки при цьому повинні бути захищені рушником.
      

3.9. Вимоги безпеки при роботі з легкозаймистими та горючими рідинами:

1. 
   Роботи з легкозаймистими та горючими рідинами повинні виконуватися тільки у витяжній шафі, що пристосована для такої роботи, у невеликих кількостях, при загальнообмінній вентиляції, що працює, та вимкнутих електроприладах і газо­вих пальниках.
   
2. 
   Нагрівання невеликих кількостей горючих рідин слід виконувати тільки на водяній бані і закритих електроплитах.
   
3. 
   Легкозаймисті та горючі рідини необхідно переносити у щільно закритому посуді, розміщеному у спеціальному металевому ящику з ручками.
   
4. 
   Зберігати легкозаймисті та горючі рідини слід у закритому товстостінному скляному посуді, розміщеному у металевих ящиках з кришками, стінки і дно яких по­винні бути викладені негорючим матеріалом.
   
5. 
   Загальний запас легкозаймистих рідин, що одночасно зберігаються, не пови­нен перевищувати добову потребу.
   

6. 
   Розлиті легкозаймисті рідини слід негайно засипати піском. Забруднений пі­сок необхідно збирати тільки дерев’яною лопаткою або совком.
   

7. 
   Нагрівання легкозаймистих та горючих рідин має проводитися тільки у кіль­кості 0,2-0,5 л, при цьому необхідно під нагрівальний прилад ставити кювету (лоток).
   
8. 
   Нагрівання легкозаймистих рідин можна виконувати тільки у приладах, що забезпечують повну конденсацію пари, яка утворюється.
   
9. 
   Посуд, в якому виконувались роботи з легкозаймистими та горючими ріди­нами, після закінчення їх проведення повинен негайно промиватися гарячою водою.
   

10. 
    Вимоги безпеки при роботі з їдкими та отруйними речовинами:
    

1. 
   Луги, кислоти й інші їдкі та отруйні речовини необхідно набирати у піпетку тільки за допомогою гумової груші, неприпустимо засмоктувати їдкі та отруйні ріди­ни у піпетку ротом.
   
2. 
   Всі роботи з кислотами, лугами та іншими їдкими і отруйними речовинами необхідно виконувати у гумових рукавичках, фартусі та захисних окулярах.
   
3. 
   Бутлі з кислотами слід тримати у захисній металевій тарі, що викладена не­горючим матеріалом, та переносити і піднімати тільки удвох.
   
4. 
   Переливання кислот і лугів з бутлів у дрібнішу тару також необхідно викону­вати тільки удвох за допомогою сифона і лише під місцевою витяжною вентиляцією.
   
5. 
   Для приготування розчинів кислот, кислоти необхідно приливати у воду тонкою цівкою при безперервному перемішуванні, а не навпаки.
   
6. 
   Великі шматки їдкого лугу слід розколювати на дрібні шматки у спеціально відведеному місці, попередньо накривши шматки, що мають розбиватися, щільною тканиною (бельтингом) або папером.
   
7. 
   Рекомендується замість монолітних шматків лугів застосовувати лускопо­дібні. Розчиняти твердий луг необхідно шляхом повільного його додавання невели­кими порціями до води при безперервному перемішуванні. Шматки лугу слід брати тільки щипцями.
   

10. 
    Вимоги безпеки при роботі з вакуумними системами:
    

1. 
   Будь-які роботи з використанням вакууму необхідно проводити у захисних окулярах або в масці.
   
2. 
   Вакуумна установка або окремі її частини, які являють найбільшу небезпе­ку в разі вибуху (скляні ємності великого об’єму), повинні бути екрановані дротяною сіткою або органічним склом.
   
3. 
   При необхідності нагріву або сильного охолоджування частини установки слід спочатку створити необхідне розрядження і тільки після цього розпочати обе­режне нагрівання або охолодження.
   
4. 
   Забороняється обігрівати скляні деталі працюючої вакуумної установки від­критим полум’ям, а також використовувати для їх охолоджування рідкий кисень, азот та інші низькотемпературні рідини.
   
5. 
   Перегінна колба і приймальна посудина повинні бути тільки круглодонними.
   

10. 
    Роботи в лабораторії повинні проводитися тільки на справному електро­обладнанні. У разі виявлення дефектів в ізоляції проводів, несправності рубильників, штепселів, розеток, вилок та іншої електроапаратури - про це слід негайно повідо­мити чергового електрика (керівника).
    
11. 
    Слід використовувати тільки переносні лампи з напругою 36 В у сухих при­міщеннях і лампи з напругою 12 В у приміщеннях з підвищеною небезпекою уражен­ня електрострумом.
    
12. 
    У випадках припинення подачі електроенергії всі електроприлади повинні бути знеструмлені.
    
13. 
    Вимоги безпеки під час використання витяжної шафи:
    

1. 
   Перед початком роботи необхідно перевірити наявність тяги.
   
2. 
   Необхідно зачинити всі відділення витяжної шафи створами, крім того, в якому будуть проводитися виробничі операції, та опустити створу нижче рівня об­личчя, але не нижче 0,4 м.
   

10. 
    В аналітичній лабораторії загальний запас легкозаймистих рідин, що збері­гаються одночасно, не повинен перевищувати добової потреби. Спільне зберігання реактивів слід здійснювати тільки з дотриманням правил пожежної безпеки.
    
11. 
    Всі роботи, пов’язані з можливістю виділення вибухопожежонебезпечних пари і газів, повинні проводитися у витяжних шафах при працюючій припливно-ви­тяжній вентиляції.
    
12. 
    В аналітичній лабораторії не допускається обробка підлоги і столів гасом, бензином та іншими органічними розчинниками - для цієї мети повинні застосовува­тися пожежобезпечні синтетичні миючі засоби.
    
13. 
    He допускається залишати на робочому місці промаслене ганчір’я і папір з огляду на ймовірність самозаймання, які потрібно збирати у металеві ящики із щіль­но закритими кришками і виносити наприкінці робочого дня у спеціально відведене місце, розміщене за межами лабораторії.
    
14. 
    Перевіряти наявність витоку газу необхідно тільки мильною емульсією.
    
15. 
    Паління дозволяється тільки у спеціально відведених місцях.
    
16. 
    У разі виявлення під час роботи несправностей на робочому місці, в облад­нанні та засобах колективного захисту слід негайно зупинити роботу, вимкнути об­ладнання, прилади, повідомити про це керівника робіт та без його вказівки роботу не відновлювати.
    
17. 
    Порядок повідомлення адміністрації про нещасний випадок:
    

1. 
   Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні терміново повідомити безпосереднього керівника робіт або іншу посадову особу і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги.
   
2. 
   Зберігати до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не за­грожує життю та здоров’ю інших і не призведе до більш важких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних випадків у майбутньому.
   

2. 
   Вимоги безпеки після закінчення роботи
   

Після закінчення роботи лаборант повинен:

1. 
   Вимкнути обладнання, газові пальники, електроприлади, закрити газ, воду, вимкнути електроенергію.
   
2. 
   Поставити вогненебезпечні речовини у сховище та прибрати робоче місце.
   
3. 
   У разі виявлення недоліків в роботі обладнання та несправності засобів ко­лективного захисту слід негайно повідомити безпосереднього керівника робіт або іншу посадову особу.
   
2. 
   Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
   

До аварійних ситуацій відносяться:

• 
  розгерметизація трубопроводів, обладнання тари з викидом продукту, його пари та пилу у виробниче та зовнішнє середовище;
  
• 
  загорання технологічних трубопроводів, обладнання, продукту перероблення та засобів індивідуального захисту;
  
• 
  відключення електропостачання, яке живить засоби колективного захисту, об­ривання і коротке замикання електрокомунікацій та електрообладнання.
  

1. 
   У разі розливу легкозаймистих речовин та горючих речовин необхідно зага­сити газові пальники, вимкнути електроживлення загальним рубильником, розлитий продукт засипати піском, пісок зібрати та усунути у безпечне місце.
   
2. 
   У випадку займання легкозаймистих речовин та горючих речовин необхідно:
   

• 
  негайно приступити до гасіння полум’я шляхом застосування відповід­них для даного випадку засобів гасіння (пісок, порошкові та інші вогне­
  

гасники);

• 
  негайно вимкнути вентиляцію, пальники та нагрівальні прилади;
  
• 
  винести з приміщення посудини з вогненебезпечними речовинами.
  

3. 
   У разі виникнення іскріння (спалахування) струмопровідних частин елек­трообладнання, лаборант зобов’язаний його негайно знеструмити і повідомити про це електрика та завідувача лабораторії.
   
4. 
   У випадку виникнення пожежі лаборант зобов’язаний:
   

• 
  припинити роботу;
  
• 
  знеживити електрообладнання;
  
• 
  закрити вентилі на лініях вакууму, газу та води;
  
• 
  негайно розпочати гасіння наявними засобами пожежогасіння і повідо­мити за телефоном “01” у пожежну охорону;
  
• 
  доповісти про те, що трапилося, завідувачу лабораторії або особі, яка його заміщує.
  

5. 
   Порядок надання першої долікарської медично ї допомоги у випадку травму­вання (отруєння).
   

1. 
   Лаборант повинен вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потер­пілому у разі нещасного випадку до прибуття лікаря.
   
2. 
   Послідовність надання першої допомоги:
   

• 
  усунути вплив на організм небезпечних та шкідливих чинників, які загрожу­ють здоров’ю та життю постраждалого (звільнити від впливу електричного струму, винести із забрудненої атмосфери, погасити одяг, що горить, тощо);
  
• 
  визначити характер та ступінь важкості травми, рівень загрози для життя по­страждалого та послідовність заходів щодо його врятування;
  
• 
  виконати необхідні заходи щодо врятування постраждалого за порядком тер­міновості (відновити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зо­внішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов’язку тощо);
  
• 
  підтримувати основні життєві функції постраждалого до прибуття медичного працівника;
  
• 
  викликати швидку медичну допомогу або лікаря та вжити заходи для тран­спортування постраждалого у найближчий лікарський заклад.
  

Допомога постраждалому, яка надається не медичним працівником, не повинна замінювати допомогу з боку медичного персоналу і повинна надаватися лише до при­буття лікаря.

3. 
   Конкретні дії щодо надання першої медичної допомоги постраждалому при
   

різних ураженнях описані в інструкції з надання першої (долікарської) медичної до­помоги, яка вивчається лаборантом у ході проходження первинного та цілого ряду наступних інструктажів з питань охорони праці. о

У зв’язку з відсутністю єдиної системи управління охороною праці, і особливо у мережі аптечних закладів, їх завідувачам та керівникам структурних підрозділів необ­

хідно постійно слідкувати за появою нових законодавчих положень, нормативних актів та правил з охорони праці. Особливо важливо, щоб це усвідомили фахівці з охорони праці, профспілкові активісти та представники трудових колективів. Право вимагати належних і безпечних умов праці та користуватися відповідними пільгами є невід’єм­ним конституційним правом працівників. Однак поки що роботодавець не зацікавле­ний витрачати кошти на охорону праці, а працівник не завжди володіє адекватною інформацією про свої права на відповідні пільги. Сьогодні державна політика та зако­нодавча творчість якраз і спрямовані на ліквідацію такої невідповідності. Свідченням цього є прийняття цілого ряду відповідних законів, постанов та нормативних актів. Зо­крема, доцільно звернути увагу на винятково велике значення атестації робочих місць за умовами праці, яку слід здійснювати, керуючись відповідною Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року. На жаль, досить часто роботодавець здій­снює таку атестацію лише з метою визначення професійної придатності співробітни­ків і нехтує порядком проведення оцінки робочих місць за умовами праці.

Необхідно відзначити, що саме комплексна атестація робочих місць за умовами праці надає право вимагати покращання умов виробничого середовища та обґрунто­вує доцільність використання відповідних пільг, організації лікувально-профілактич­ного харчування тощо.

Слід сподіватися і на те, що запровадженню комплексного підходу до охорони праці у фармацевтичній галузі буде сприяти створення Державного департаменту з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медично­го призначення. Тим більше, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №917 від 5.06.2000 року та внесених до неї змін згідно з Постановою №1419 від 26.09.2002 року цей департамент є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства охорони здоров’я України та йому підпорядковується.

2. 
   Гігієнічні вимоги до проектування та забудови аптечних закладів
   

Контроль за будівництвом та експлуатацією аптечних споруд посідає суттєве місце в роботі керівника аптечного закладу та провізора. Адже лише у споруді, яка побудо­вана або реконструйована за проектом, що відповідає будівельним нормам, будуть закладені надійні основи створення безпечних умов праці та дотримання санітарних правил і норм.

He слід забувати і про те, що аптечний заклад - це не тільки заклад з реалізації та виготовлення лікарських форм, але й центр санітарної культури та осередок зрос­тання рівня медичних знань населення. За таких особливостей до аптечних закладів має безпосереднє відношення великий комплекс заходів запобіжного та поточного санітарного нагляду, що мають здійснюватися на основі законів України “Про забез­печення санітарного та епідемічного благополуччя”, “Про охорону праці”, “Кодексу України про адміністративні правопорушення” тощо.

Під час проведення будівництва або реконструкції споруд аптечних закладів запо­біжний санітарний нагляд передбачає:

• 
  здійснення контролю за проектуванням;
  
• 
  участь у виборі земельної ділянки;
  
• 
  проведення контролю за проектуванням або будівництвом на стадії розробки проектів;
  
• 
  санітарну експертизу проектів;
  
• 
  прив’язування (розташування) будівлі до вибраної земельної ділянки;
  
• 
  здійснення контролю за ходом будівництва або реконструкції;
  
• 
  проведення контролю за виконанням проектних рішень та санітарних норм і правил;
  
• 
  участь у роботі з приймання в експлуатацію будівлі;
  
• 
  санітарну експертизу нових будівельних та оздоблювальних матеріалів і кон­струкцій.
  

Аптечні заклади у більшості випадків будуються за типовими проектами, хоча в останні роки вельми поширеним явищем є будівництво за індивідуальними проекта­ми, передусім в тих спорудах, що реконструюються.

Проте у будь-якому випадку офіційної чинності проекти набувають тільки після належної експертизи та наявності позитивних узгоджень. Керівники аптечного за­кладу або провізори, які виступають у ролі замовника на проектування та подальше будівництво, мають бути обізнані з основними елементами проекту будівництва та повинні грамотно викладати основний зміст замовлення на проектування. Замовники мають знати особливості місцевості та потреб населеного пункту в аптечних закла­дах. При цьому слід урахувати те, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів Укра­їни №447 від 12.05.1997 року “Про впрорядкування діяльності аптечних закладів та затвердження Правил роздрібної реалізації лікарських засобів” передбачається, що:

• 
  норма пішохідної доступності між аптеками повинна бути не менше 300—40-
  

1. 
   м у населених пунктах з населенням понад 1 мільйон чоловік та 600-700 метрів у населених пунктах з населенням до 1 мільйоне чоловік;
   

• 
  навантаження на одну аптеку не повинно перевищувати у населених пунктах з населенням до 300 тисяч мешканців - 16-18 тис. чоловік, від 300 тисяч до 1 мільйо­на- 14-16 тисяч чоловік, понад 1 мільйон - 12-14 тисяч чоловік.
  

Такі нормативи мають пряме відношення до вимог з охорони та безпеки праці, адже перевантаження аптек відвідувачами і, відповідно, замовленнями на виготов­лення ліків за рецептами, не будуть сприяти дотриманню належних умов праці пер­соналу аптек, а сукупність великої кількості відвідувачів зумовить погіршання мікро­кліматичних параметрів та стану повітря, в тому числі за цілою низкою бактеріоло­гічних показників у приміщеннях аптечних закладів.

Тому господарчі суб’єкти незалежно від форм власності повинні забезпечити від­повідність виробничих приміщень аптек та їх структурних підрозділів необхідним санітарно-гігієнічним умовам, а також вимогам охорони праці. Отже, знання норма­тивних документів, будівельних та санітарних правил і норм мають лягти в основу організації їх діяльності як на стадії замовлення проекту, так і в ході його подальшої експертизи, налагодження контролю за ходом будівництва, а також під час прийняття об’єкта в експлуатацію.

Відповідно до порядку розробки, погодження та затвердження документації для будівництва має бути проаналізований наступний перелік проектних документів:

• 
  паспортна частина;
  
• 
  пояснювальна записка;
  
• 
  архітектурно-будівельне рішення (ситуаційний план, генеральний план, благо­устрій території та, якщо потрібно, схема транспортних розв’язок);
  
• 
  інженерно-технологічна частина (якщо потрібно);
  
• 
  інженерно-технічне обладнання зовнішніх мереж;
  
• 
  оцінка впливу об’єкта на навколишнє середовище (за умов виникнення таких потреб його визначають за участю державних органів санітарно-епідеміологічної служби та екологічної інспекції);
  
• 
  організація будівництва;
  
• 
  контрольна документація;
  
• 
  відомості про обсяг робіт;
  
• 
  демонстраційні матеріали та макети (відповідно до завдання на проектування).
  

У ході погодження питань щодо прив ’язування (розташування) будівлі слід завчас­но отримати наступні документи:

• 
  рішення виконавчого комітету або сесії місцевої ради народних депутатів про виділення земельної ділянки;
  
• 
  погодження земельної ділянки із закладами санітарно-епідеміологічної служби;
  
• 
  завдання на проектування;
  
• 
  архітектурно-планувальні завдання;
  
• 
  довідка про можливе підключення споруди до мереж водопроводу, водовідве- день, теплофікації та електропостачання;
  
• 
  технологічний проект.
  

Замовнику проектів (керівникові аптечного закладу) слід знати, що проект має вмі­щувати текстову частину (паспортні дані кожного об’єкта і пояснювальну записку) та графічні матеріали, що займають найбільше місце у проекті і обов’язково повинні бути представлені у вигляді:

• 
  ситуаційного плану (у масштабі 1:5000) з нанесенням на нього усіх будівель та інженерних комунікацій, що межують з генеральним планом забудови;
  
• 
  генерального плану (у масштабі 1:500 або 1:1000) ділянки забудови з гідрогео­логічною характеристикою;
  
• 
  планів фасадів, поверхів, розрізів будинків і споруд із схематичним зображен­ням основних структурних та обгороджувальних конструкцій у масштабі 1:50; 1:100; 1:200.
  
• 
  принципових схем інженерно-технічного обладнання (опалення, водопоста­чання, водовідведення, вентиляція, електропостачання тощо).
  

Слід зауважити, що наведений перелік документів не є остаточним, адже вітчиз­няне законодавство набуває свого становлення та вдосконалення, відбуваються змі­ни у будівельних правилах і нормах, санітарних вимогах та вимогах з охорони праці тощо.

Однак у будь-якому випадку проведення експертизи проектів будівництва або ре­конструкції має визначити:

• 
  чи достатньо повно матеріали, що представлені, віддзеркалюють основну мету будівництва;
  
• 
  чи відповідають умови прив’язування проекту будівельним та гігієнічним нормативам;
  
• 
  чи відповідають перелік, особливості взаєморозташування та розміри примі­щень гігієнічним вимогам;
  
• 
  чи враховані будівельні, санітарно-гігієнічні, проектно-технічні вимоги і ви­моги безпеки та охорони праці при споруджені об’єктів, що проектуються;
  
• 
  які будівельні матеріали, конструкції та оздоблювальні композиції мають ви­користовуватися у будівництві з урахуванням їх тепло- та шумозахисних властивос­тей, ступеня ризику впливу на фізичні та хімічні властивості повітря тощо.
  

Крім того, залежно від особливостей аптечного закладу та провідних технологіч­них процесів вельми імовірним слід вважати і прискіпливе вивчення ряду інших пи­тань (технологічне обладнання, особливості оздоблювальних матеріалів та їх стійкос­ті до впливу мийних і дезінфікуючих засобів тощо).

Як під час замовлення проектів, так і в ході їх експертизи слід використовувати Державні будівельні норми (ДБН В 2.2.-10-2001) “Заклади охорони здоров’я”, що введені в дію Державним комітетом будівництва України з 1.04.2001 року.

На підставі матеріалів проведеної експертизи оформляють висновок на проект бу­дівництва (форма 303/0), який складається з наступних розділів:

1. 
   Констатувальна частина, в якій викладено головні дані запропонованого про­екту (серія, розробник, перелік поданих на експертизу матеріалів, дані експертизи і, в обов’язковому порядку, обґрунтований перелік недоліків з посиланням на відповідні нормативні документи).
   
2. 
   Висновок (погодження), в якому у залежності від кількості та характеру виявлен­ня недоліків у проекті має бути прийнято та обґрунтовано одне із імовірних рішень:
   

• 
  “Проект погоджений
  
• 
  “Проект відхиляється від погодження ”, при цьому мають бути вказані при­чини відхилення;
  
• 
  ".Проект погоджений за умови ”, при цьому слід викласти, за яких умов мож­ливе його подальше погодження після виправлення виявлених недоліків.
  

У разі погодження проекту він набуває офіційної чинності, що надає підприємству право відкрити фінансування на будівництво.

Наступним етапом є остаточне завершення вибору місця для розміщення земель­ної ділянки майбутнього аптечного закладу та контроль за послідовністю будівни­цтва. Необхідно зазначити, що крім вирішення питань щодо особливостей межування земельної ділянки (ситуаційний план) слід одержати вичерпні відомості про санітар­ний стан грунту, тобто сукупність фізичних, фізико-хімічних, хімічних, бактеріоло­гічних та біологічних властивостей, які визначають ступінь безпеки ґрунту в епідемі­ологічному та хімічному відношенні.

Серед великого переліку фізичних показників санітарного стану ґрунту слід вра­хувати такі:

• 
  рівень стояння ґрунтових вод, що має бути розташований на відстані не ближ­че 1,5 м від поверхні землі;
  
• 
  механічний стан, який має бути супіщаним або суглинистим;
  
• 
  рівень радіоактивності, що має перевищувати природний рівень не більше ніж у 1,5 рази (штучні радіонукліди повинні мати активність до 5 Кі/км²).
  

Серед бактеріологічних показників санітарного стану ґрунту слід відзначити:

• 
  колі-титр, що має становити 1,0-0,01;
  
• 
  титр анаеробів - 0,1-0,01;
  
• 
  кількість яєць гельмінтів - до 10 на 1 кг;
  
• 
  кількість личинок та лялечок мух - лише поодинокі екземпляри;
  
• 
  санітарне число - 0,86-1,0.
  

У разі отримання позитивних результатів щодо відповідності відведеної земельної ділянки санітарним і будівельним нормативам та вимогам охорони праці слід на під­ставі ретельного аналізу представленого проекту (генерального плану) провести роз­поділ території за призначенням, тобто здійснити функціональне зонування земельної ділянки.

Рис. 32. Варіант об'ємного планування прибудови аптек

Якщо аптечний заклад має будуватися на окремій земельній ділянці як самостійна споруда, то зонування ділянки повинне обов’язково ураховувати особливості кому­нального забезпечення мікрорайону, що розглядається (водопостачання, водовідве- дення, теплопостачання тощо).

Проте найчастіше аптечні заклади, що розташовані у міській житловій зоні, за­ймають перші поверхи громадських та житлових будинків або розміщуються як при­будови до них (рис. 32).

Один із можливих варіантів функціонального зонування земельної ділянки у жит­ловій зоні без комунальних зручностей, що властиво для сільської місцевості, наве­дений на рис. 33.

У разі окремого розміщення аптеки передбачається, що:

• 
  площа земельної ділянки має складати 0,05-0,2 га;
  
• 
  площа забудови не повинна перевищувати 15 % від загальної площі земельної ділянки;
  
• 
  площа озеленення має становити не менше 60 % від площі всієї ділянки;
  
• 
  відстань аптеки до червоної лінії забудови повинна складати не менше 15 м;
  

Рис. 33. Генеральний план розміщення аптеки

• 
  криниця має бути розміщена на відстані не менше ЗО м від помийних вигріб­них ям або сміттєзбірників;
  
• 
  на території земельної ділянки розташовується господарська зона для допо­міжних будівель та має бути передбачена наявність в’їздів на територію аптеки і до господарчої зони.
  

Для благоустрою території сучасних аптек нині широко використовуються малі архітектурні форми та оздоблювальні природні, керамічні або пресовані плити для покриття майданчиків, тротуарів, пішохідних стежок та зовнішніх сходових мар­шів. Тому як замовнику, так і виконавцям будівельних робіт слід більш широко вико­ристовувати для облаштування таких поверхонь матеріали з високою вологопроник- ною здатністю та з мінімально відшліфованими поверхнями. Нехтування подібними рекомендаціями досить часто призводить до падінь і травматизації як персоналу ап­тек, так і їх відвідувачів.

Власник аптечного закладу має нести відповідальність і, отже, турбуватися про безпеку руху на його території як транспортних засобів, так і пішоходів.

Тому територія аптечного закладу повинна утримуватися у належному санітарно­му стані і мати дорожні розмітки, пішохідні “зебри”, дорожні знаки, турнікети, пісок для використання при ожеледиці тощо.

Якість виконання будівництва споруд аптечних закладів та облаштування їх тери­торій у повній відповідності до проектних рішень значною мірою залежить від про­ведення належного санітарного нагляду з боку закладів державної санітарно-епіде- міологічної служби, авторів проекту та замовників. Інформацією про такий нагляд мають цікавитися управління архітектури, управління земельних ресурсів та відділи капітального будівництва виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів.

Практика здійснення контролю за будівництвом свідчить про те, що для повно­цінного санітарного та інших видів нагляду відвідувати об’єкт слід щоквартально, а у передпусковий період - щомісяця. Контроль за будівництвом проводять не менше ніж 3 рази на наступних стадіях:

2. 
   стадія - підготовчий період та інженерна підготовка території;
   
3. 
   стадія - “нульовий цикл”: копання котловану та зведення фундаменту;
   
4. 
   стадія - оздоблення та закінчення будівництва.
   

Одержані результати відзначають у відповідних актах, а їх матеріали передають бу­дівельній і проектній організаціям та замовнику. Працівники CEC на кожний об’єкт, що будується, відновлюється або реконструюється, заповнюють “Карту запобіжного санітарно-епідеміологічного нагляду за об’єктом будівництва (реконструкції) об’єк­та” за формою 305/0. В ході проведення контролю у разі виявлення певних порушень вимог або будівельних норм і правил, здійснюється оформлення протоколів із визна­ченням того, з чиєї вини вони допущені та встановленням конкретних термінів їх ви­правлення. Якщо виявлені порушення санітарних норм і правил не усуваються, CEC може винести постанову про призупинення будівництва.

Завершальним етапом є прийняття в експлуатацію аптечного закладу.

Відповідно до основних положень Постанов Кабінету Міністрів України № 990 від 06.12.1993 року і № 332 від 23.05.1994 року та ДБН В 2.2-9-99 р. “Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів” та “Інструкції про порядок прийнят­тя в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення” №449, що затверджена Головним державним санітарним лікарем України 05.08.1992 року, приймати в експлуатацію новобудову мають 2 комісії: робоча, яку створює замовник, та державна, яку створює місцевий орган самоврядування.

До складу робочої комісії (комісія замовника) можуть увійти як сам керівник за­кладу і провідні провізори, інженери фармацевтичних об’єднань, так і фахівці з охо­рони праці.

Перший етап діяльності робочої комісії полягає у розгляді документації, що по­дана на розгляд:

а) перелік будівельних організацій, які брали участь у будівництві;

б) комплекти робочих креслень на будівництво об’єкта;

в) сертифікати, технічні паспорти та технічні умови, погоджені з Міністерством охорони здоров’я України, або інші документи, що свідчать про якість будівельних матеріалів та конструкцій;

г) акти на роботи нульового циклу;

д) акти гідравлічних випробувань та приймання систем водопроводу, водовідве- день, газопостачання і центрального опалення;

е) акти приймання зовнішніх комунікаційних мереж;

є) акти приймання систем вентиляції, електропостачання тощо.

Другий етап діяльності робочої комісії зумовлює проведення нагляду за об’єк­том та перевірки повноти виконання оздоблення і благоустрою об’єкта відповідно до практичної документації та вимог з охорони та безпеки праці.

За наслідками роботи складають акт про готовність об’єкта до передачі державній приймальній комісії. Приймання об’єктів з недоліками не допускається.

Державна комісія може утворюватися із представників як владних структур, так і контролюючих органів: санітарно-епідеміологічна служба, пожежна та екологічна ін­спекції і, зрозуміло, представників Державного комітету з нагляду за охороною праці та відповідного профспілкового органу. Слід звернути увагу на те, що згідно з За­коном України “Про охорону праці” та порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України, роботодавець має отримати дозвіл на право експлуатації виробничих об’єк­тів. Питання подібного змісту знаходяться у компетенції місцевих органів виконавчої влади і вирішуються за поданням уповноважених з нагляду за охороною праці.

Державна комісія починає роботу після усунення недоліків, які виявила робоча комісія. Підсумком роботи державної комісії є акт приймання об'єкта та рішення про приймання його в експлуатацію.

Акт державної приймальної комісії затверджує виконавчий комітет місцевої ради або голова державної адміністрації. З моменту затвердження акту об’єкт вважається введеним в експлуатацію.

2. 
   Гігієнічні вимоги до внутрішнього планування, оздоблення та санітарно-технічного забезпечення аптечних закладів
   

Створення належних умов виробничого середовища є основою для безпеки та до­тримання вимог з охорони праці, і отже, вимагає наявності необхідної кількості при­міщень, їх оптимального взаєморозташування, створення належного освітлення та комфортного мікроклімату.

З