Предмет, мета та завдання спеціальної методики початкового навчання української мови
 Скачать 1.22 Mb.
|
|
- аналогічне формування поняття про те, що величина, розмір предмета - теж ознаки. Розгляд мотрійок (велика, маленька), олівців (довгий, короткий) тощо; * визначення предмета за даними ознаками: духмяний, жовтий, кислий, на дереві висне (що це?) - лимон. Лимон, який? Уточнення того, що жовтий - це колір, кислий - це смак тощо. Складання словосполучень: кислий лимон, жовтий лимон тощо. їх графічний запис. Логопед звертає увагу дітей на те, що слова, до яких ставлять питання який? яка? яке? які? допомагають нам краще, яскравіше уявити предмет або явище, про яке говориться; • добір слів ознак до одного предмета, що допомагає не тільки поширити словник, але й зрозуміти, що один предмет може мати кілька ознак. Наприклад: ялинка, яка? • формування уявлення про те, що ознаки допомагають розрізняти предмети. Логопед демонструє два яблука (два м'яча) різних за своїми ознаками, звертається до однієї дитини з проханням подати яблуко. Дитина виконує прохання. Логопед ставить питання іншим дітям: Яке Сашко подав яблуко? (червоне, велике). А мені потрібно було зелене, маленьке. Що потрібно запитати, щоб правильно виконати завдання? - Яке яблуко? Аналогічно проводять роботу з різними предметами, щоб діти визначали ознаки і вчилися правильно ставити питання; • визначення порядку слів - ознак предметів. Дітям пропонують порахувати, скільки слів - ознак предметів назвав логопед. Наприклад: новий, великий. Скільки слів я сказала? Яке перше слово? Яке друге слово. Назвіть самостійно по два слова, до яких можна поставити питання який? або яка? • Необхідно слідкувати за тим, щоб діти не розділяли слова сполучником і. Поступово кількість слів зростає. Формування у дітей поняття слова - назви ознак предметів є основою до подальшого вивчення в школі граматичного поняття «прикметник». 4. Спеціальна методика ознайомлення зі словесним складом речення Усвідомлення дитиною мови і її елементів, зазначав О.М.Гвоздєв, необхідне не тільки для навчання читання та письма, але й для того, щоб вона могла зробити запропоновану їй систему знань предметом своєї навчальної діяльності. Саме з цією метою усвідомлення побудови речення, словесного складу мовлення, так як і усвідомлення самого ходу роздумів, є особливо важливим. Д.Б.Ельконін у своїх роботах наполегливо підкреслював думку про те, що мовленнєва діяльність, а саме звукова матеріальна її форма, подібно до іншої предметної діяльності, рано стає об'єктом орієнтування і діяльності дитини і тим самим об'єктом її пізнання. Рівень усвідомленого ставлення до мовленнєвої діяльності, згідно Л.С.Виготського, характеризується трім, що мовлення, його формальна сторона стає предметом усвідомлених мимовільних дій. У результаті цих дій усвідомлюється символічне відношення між мовним знаком і значенням, формується функціональне використання цих значень. Л.С.Ви-готський показав, що тільки в результаті оперативного навчання мовлення стає для дитини предметом усвідомленого та мимовільного відношення. Всю роботу з формування усвідомлення словесного складу мовлення будують згідно вимог передбаченої програми корекційного навчання та виховання дітей із ПМР старшого дошкільного віку (III рівень ЗНМ, ФФНМ). Навчальний матеріал підбирається з поступовим ускладненням. Формування у дітей усвідомленого поняття «речення», його будови, словесного складу мовлення відбувається у відповідності з послідовністю рівнів дій, визначених П.Я.Галь-періним: 1) матеріальний рівень дії (з предметами або з матеріальними зображеннями суттєвих властивостей цих предметів); 2) рівень дії у голосному мовленні; 3) рівень дії у розумі. Параметр рівнів дії є головним, оскільки його показники відображають основні зміни дії на шляху перетворення її у розумову дію. З метою навчання дітей виділення слів із речення і, таким чином, надання їм елементарних практичних уявлень про речення і слово, в основу методики покладений прийом ви ділення слів шляхом їх перерахунку, тобто прийом порядкового та кількісного аналізу слів у відповідь на певні запитання. Але спочатку дітям дають уявлення про те, що таке «речення» шляхом його усвідомленого побудування за допомогою картинок, демонстрацією дій і запитань дорослого. Увесь процес навчання відбувається у декілька етапів. / етап. Розвиток сформованості та диференціації смислового висловлювання. Використовують завдання на складання речення за демонстрацією дій. Дитині пропонують уважно спостерігати за діями дітей, логопеда та скласти у відповідності з цими діями велике речення (Наприклад інструкція дитині: Валерія, полий квіти. Діти промовляють, що робить Валерія. Наступним завданням є складання речень за сюжетними картинками. Дітям пропонують подивитися на сюжетні картинки, відповісти на запитання логопеда. Інструкція: Склади речення за сюжетною картинкою (Ластівка годує пташенят. їжачок несе гриби. Синочок вітає маму. Хлопчик читає книгу. Кухар готує їсти. Перукар стриже дитину), інструкція: Склади речення за картинкою (кар тинки ті ж самі) за запитаннями (у тому випадку, коли попереднє завдання діти не виконали). Логопед показує по-черзі картинки і діти, дивлячись на них, відповідають на запитання (Хто годує пташенят? Хто несе грибочки? Що робить хлопчик? Що робить кухар? Хто стриже дитину?). Наступним завданням є складання речення за опорними словами. Дітям показують картинки і називають опорні слова, за якими вони повинні були скласти речення, правильно узгоджуючи закінчення в ньому. Наприклад: На, сонце, небі, світить. Діти за цими словами придумують речення: На небі світить сонце. Інструкція: склади речення з такими словами (Хлопчик, картина, фарби, малювати; штани, праска, прасувати, Оля; килим, віник, замітати, дівчинка; тканина, ножиці, різати, мама). в реченні виражається закінчена думка; - в реченні про когось чи про щось розповідається; - слова в реченні пов'язані між собою за змістом; - речення починається з великої літери, а в кінці речення стоїть крапка. 3. Диференціація «слова» та «речення». Спочатку дітям дають поняття «слова-назви предметів», «слова-назви дій предметів», «слова-назви ознак предметів» за відповідною методикою (див. §3). Наступним етапом роботи є усвідомлення поняття «речення». Дітям показують предметну картинку або промовляють два-три слова:«Дівчинка танцює», «Світить со нечко» та запитують - скільки слів було названо. Звертають увагу на те що, якщо слова між собою дружать, то вони допомагають нам про щось дізнатися. Це і буде речення. Слово на відміну від речення позначає якийсь певний предмет, або його ознаку чи дію, а речення вже розкриває повідомлення, несе в собі певну інформацію про цей предмет. Повідомляють про те, що в реченні може бути два, три, чотири і більше слів. Пропонують визначити кількість слів у реченні, викладаючи відповідну кількість смужечок. Наприклад, «Дівчинка танцює» - діти викладають дві смужки. Навчаючи дітей ділити речення на слова, застосовують термін «речення», не пояснюючи його. Визначають також, що в реченні виражається закінчена думка. Для цього дітямпоказують картинку із зображенням.: «Дівчинка яка плаче, бо проводжає маму». Діти повинні визначити, хто зображений на картинці? (дівчинка), що вона робить? (плаче), чому дівчинка плаче? (проводжає маму). Після цього логопед говорить дітям незакінчене речення: (Дівчинка гірко...?). Запитує дітей, чи все зрозуміло в цьому реченні. Вона проводжає ...? (Кого проводжає дівчинка?). Діти визначали, кого проводжає дівчинка і чому вона плаче. Чому дівчинка гірко плаче? Проводять роботу з формування того, що в реченні про когось або про щось розповідається. Для цього логопед показує дітям картинку і просить відповісти на запитання. Речення: їжак несе яблука. - Хто зображений на картинці? (їжачок). Що робить їжачок? (їжачок несе яблука). Про кого розповідається в реченні? (Про їжака). Логопед просить дітей скласти речення за картинкою і визначити про кого розповідається. Слова у реченні пов'язані за змістом. Цю вправу проводять спочатку на матеріалі складання дітьми речень за картиною. Наприклад, логопед показує дітям картинку «Сон», називає слова ц, спить, хлопчик, ліжкуі пропонує переставити слова так, щоб вийшло речення. Таким чином, діти складали із слів речення. Після цього логопед пропонує дітям без наочності - на слух визначити, чи пов'язані слова між собою. Наприклад, слова в, пішли, діти, ліс. Діти з'ясовували, що це не речення, а набір слів. Потім переставляють слова у відповідному порядку, щоб вийшло речення. Отже, речення - це слова, які дружать між собою, допомагають нам дізнатися про щось, або про когось. Речення вже розкриває повідомлення, несе в собі певну інформацію про предмет, або його ознаку чи дію. В реченні може бути два, три, чотири і більше слів. Речення починається з великої літери, а закінчується крапкою. Цю роботу проводять за допомогою графічної моделі речення. Логопед спочатку пояснює дітям, що речення завжди починається з великої літери. Показує графічне зображення початку речення. Слова, які є в реченні, позначаються так: коротке слово позначається короткою смужкою, а довге слово позначається довгою смужкою. В кінці речення обов'язково стоїть крапка, яка свідчить про закінчення певної думки. Наприклад: Настала сувора зима. Ь_. - графічне позначення цього речення. Вова пише на дошці. Ь__. Пізніше проводять роботу з диференціації поняття «слово», «речення». Для цього дітям роздають короткі смужки та довгі. Звертають увагу на те, що слово ми позначаємо короткою смужкою, а речення - довгою. Називають вперемішку слова та речення, діти показують відповідні смужки. З метою кращого усвідомлення понять «речення» та «слово», як модель використовують великий прямокутник - це буде речення, як одне ціле повідомлення. Слова ж записують за допомогою кольорових смужок, показуючи тим самим дітям, що слова в реченні пишуться окремо у відповідній послідовності і мають різні лексичні значення. Для диференціації понять «слово» та «речення» використовують такі ігрові вправи, як «Знайди за описом предмет», «Відгадай загадку - придумай речення із словом-відгадкою». Далі дітей вчать «записувати речення» з поступовим збільшенням кількості слів - тобто викладати його ілюстративно-графічну і графічну схеми. IV етап. Розвиток розуміння зв'язку слів у реченні. З метою розвитку стану сформованості розуміння зв'язку слів у реченні пропонують такі можливі завдання (1) з опорою на картинки; 2) з опорою на слухове сприймання): Інструкція: уважно подивись на малюнок і склади речення. (Хлопчик грається). Матеріал: сюжетні картинки. Викладають схему речення та підраховують кількість слів у ньому, слова називають по-порядку. (Перше слово - хлопчик, друге слово - грається). Відтворюють речення з опорою на смужки. Далі логопед прибирає першу смужку і пропонує дітям «прочитати» речення .... грається. Логопед акцентує увагу на те, чи вийшло речення?, що ми дізналися із речення?, чому речення не вийшло? Смужку повертають на своє місце. Речення відтворюють повністю. Поступово структуру речення ускладнюють, аналогічно відпрацьовуючи в ньому всі слова. Після цієї роботи логопед підводить дітей до того, як важливо не губити слова у реченні. Також дітей вправляють у розумінні зв'язку слів у реченні з опорою на слухове сприймання. Цю роботу проводили аналогічно, але без опори на картинку. Для цього логопед називає дітям частинку речення. Спочатку пропускає перше слово, потім друге, потім - третє. V етап. Розвиток вміння аналізувати речення. Роботу починають з формування вміння складати речення з 3-х слів за предметно-дійовою картинкою (нап риклад, «Дівчинка протирає посуд»). Діти підраховують кількість слів у реченні. Кожній дитині дається слово. Наприклад: У Валерії — слово дівчинка. У Микити — слово протирає. УОленки - слово посуд. Логопед за допомогою запитань запитує дітей: Валерія, яке твоє слово по порядку? (Перше). Стань першою. Микита, яке твоє слово по порядку? (Друге). Станеш другим. Олена, яке твоє слово по порядку? (Третє). Станеш третьою. Діти за допомогою картинки визначають послідовність слів у реченні. Після опрацювання цього логопед переходить до викладання схеми речення із трьох слів за іншою предметно-дійовою картинкою. Запитанням «Скільки слів у реченні?» логопед уточнює кількість слів у реченні, яке перше слово, друге та третє. Кожний раз, коли діти виділяють наступне слово, логопед промовляє речення повністю, інтонаційно виділяючи потрібне слово. Якщо дитина не розуміє, використовують смужки для проговорювання речення (на кожне слово окрема смужка). Логопед разом із дитиною проговорює речення і викладає кожне слово смужкою, потім знову запитує. На кожне запитання діти відповідають повним реченням. §5. Спеціальна методика формування складового складу слова При нормальному розвитку дитини оволодіння нею складовою структурою відбувається поступово через ряд фаз, які закономірно змінюють одна одну. До трьох років усі труднощі складотворення виявляються подоланими. У цьому ж віці з'являється так зване мовне чуття, коли дитина здібна оцінити правильність і виявити дисгармонію не лише свого, але й чужого висловлювання (Є.Н.Вінарська, Д.Б.Слобін, Г.М.Ляміна). Існує залежність оволодіння складовою структурою слова від стану фонематичного сприймання, артикуляційних можливостей, семантичної недостатності мотиваційної сфери дитини; а за даними останніх досліджень - від особливостей розвитку немовленнєвих процесів: оптико-просторової орієнтації, ритмічної і динамічної організації рухів, здібності до серійно-послідовної обробки інформації (Г.В.Бабіна, Н.Ю.Сафонкіна). У свою чергу, формування складової структури впливає на успішність оволодіння граматичної будови мови, засвоєння звукового аналізу, письма та читання. У дітей із ПМР дошкільного віку одним із найбільш складних для корекції є таке виявлення мовленнєвої патології, як порушення складової структури слів. Цей дефект мовленнєвого розвитку характеризується труднощами у вимові слів складного складового складу (порушення порядку складів у слові, пропуски або додавання нових складів чи звуків). Як правило, діапазон даних порушень є достатньо широким: від незначних труднощів вимови слів складної складової структури в умовах спонтанного мовлення до грубих порушень під час повторення дитиною двох- і трьохскладних слів без збігу приголосних навіть з опорою на наочність. Отже, в системі корекційної роботи з дошкільниками з ПМР певне місце приділяється завданням формування у дітей правильної вимови слів різної складової структури, усвідомлення принципу складового складу слова, умінь чути і називати кількість складів у слові, визначати їх послідовність, складати слова із заданих складів. Склад є вимовною та словотворчою одиницею мови. Уміння складового аналізу передбачає складні розумові дії. Крім цього, під час навчання складового ділення слів необхідне знайомство з наголосом, який не існує окремо від слів. Лінгвісти називають склад фізичним носієм наголосу. Завдяки наголосу слово сприймається як звукова єдність. Методикам роботи над складовим складом слова з різними категоріями дітей приділяли увагу такі дослідники, як Л.Б.Єсєчко, Е.Рибіна, Г.А.Каше, С.ФЛваненко, Г.М.Со-ломатіна, С.Є.Большакова, З.Є.Агранович та інші. Корекційна робота з подолання порушень складової структури слів складається з розвитку мовленнєвослухового сприймання та мовленнєворухових навичок. У ній можна виділити два етапи: час заучування слів, у яких найчастіше зустрічаються уподібнення та перестановки, використовують схеми слова з позначенням на ній голосних звуків. Роботу з вимови слів і речень випереджує відтворення різних складових рядів. Даний вид роботи доцільно проводити на етапі: автоматизації і диференціації звуків, які опрацьовують. Особливої уваги надають розвитку у дітей запам'ятовування ряду складів зі слуху, без зорової опори на артикуляцію логопеда. До кінця навчання діти повинні вміти після одноразового прослуховування відтворити ряд із 3-4 елементів різної звукової будови (ка-па-та-на; ас-ос-ус-іс тощо). Комбінацію складів для вправ підбирають таким чином, щоб вони слугували підготовкою до вимови слів певного складу. Для закріплення роботи над складами пропонують такі прийоми: порахувати кількість складів; викласти фішки за кількістю складів; визначити однаковий звук у ряді; пригадати склади з однаковим голосним; пригадати склади із заданим приголосним; повторити ряд складів у зворотному порядку; повторити лише перший або останній склад заданого ряду; скласти склад із заданих звуків тощо. Для закріплення роботи над складами зі збігом приголосних пропонують: проаналізувати склад (назвати перший, третій, другий звуки); скласти склад так, щоб попереду йшли приголосні (або голосні); дібрати склад з двох приголосних і одного голосного; порівняти склади (на - кна, та - ста, ас - акс тощо). Під час опрацювання слів різної складової структури враховують: 1) структура слів, які опрацьовують, розширюється і ускладнюється за рахунок конструкцій, які вже є у мовленні дітей; 2) формування складової структури відбувається на основі певних схем слів, які закріплюють як ізольовано, так і у складі фрази; 3) у більш тяжких випадках роботу починають з викликання або закріплення слів-звуконаслідувань, які вже є у мовленні дитини (особливу увагу приділяють повторенню звуконаслідувань, що надає певні можливості для засвоєння складового ряду, наприклад: гав-гав, няв-няв, топ-топ); 4) перехід до двоскладових слів здійснюється за допомогою вже засвоєних простих складових конструкцій: дітям пропонуються двоскладові слова типу ПГ+ПГ з однаковими складами, які повторюються (мама, баба). На початковому етапі при низькому рівні мовленнєвого розвитку основним завданням є накопичення елементарного експресивного словнику шляхом викликання у дітей наслідувальної мовленнєвої діяльності у формі будь-яких звукових виявлень, а також розширення обсягу розуміння мовлення. На цьому етапі використовують слова з простою складовою структурою, які не включають артикуляцію складних звуків, і головною метою є уточнення складового контуру слова (його довжини). Робота з «немовленнєвими» дітьми починається з викликання або закріплення звуконаслідувань. Далі доцільно переходити до роботи зі словами типу ПГ, ПГП (на, дай, тут, топ, там). їх вимова, як правило, супроводжується жестами. З появою у дитини потреби наслідувати слову дорослого, працюють над відтворенням наголошеного складу, а потім інтонаційно-ритмічного малюнку слова одно-, дво- і трискладових слів (на даному етапі звуковий склад слова дитина може сприймати приблизно). Порядок відпрацювання слів із різними типами складової структури рекомендований Є.С.Большаковою. Ця послідовність сприяє уточненню звукового контуру слова. З дітьми, що мають більш високий рівень мовленнєвого розвитку проводиться робота з розрізнення та відтворення складового контуру слів. Увагу дітей спрямовують до різниці у вимові слів. Дітям пояснюють, що є слова короткі, які вимовляють швидко, а слова довгі вимовляють довше. Слово логопед вимовляє по складах, потім супроводжує плесканням у долоні. У перший період навчання склад називають частиною слова (визначення «склад» вводиться у другому періоді навчання).
|