логоматьеготак. Принципи обстеження
 Скачать 2.82 Mb.
|
|
66 розкрийте зміст визначення "мовленнєва готовність до шкільного навчання" «мовленнєва готовність до шкільного навчання» 1. Звукова сторона. Повинно бути чітка, правильна вимова всіх звуків 2. Сформованість фонематичних процесів Включає: • Достатньо добре сформовані і розвинені фонематичні процеси – вміння розрізняти звуки по дзвінкості-глухості (бочка – почка), твердості – мякості (банка – білка), свистячі – шиплячі (сок – шок), слова, які відрізняються одним звуком. • навички аналізу і синтезу звуко-складового складу слова: вміти виділяти заданий звук з слова (є/немає тагого звуку), виділяти перший і останній звук в словах, визначати місце звука, а також їх кількість і послідовність звуків в слові. Визначати кількість складів в слові, дитина повинна вміти відбирати картинки з заданою кількістю складів. 3. Словниковий запас повинен відповідати віку. Словник дитини до 3500 слів. Вона повинна вміти узагальнювати і класифікувати предмети по групам: не лише пори року, овочі, фрукти, гриби, ягоди і т.д., але і головні убори, тканини, посуд, транспорт, профессії, інструменти, кімнатні рослини, геометричні фігури, шкільні принади, знати зимуючих і перелітних птахів, як називаються дитинчата тварин). 4. Мати граматично правильно оформлене мовлення. • вміти користуватися різними способами словозміни і словотворення ( стіл – столик, варення із вишні вишневе, сік з ананасу- ананасовий). • вміти утворювати і використовувати в мовленні іменники в однині і множині (вухо - вуха, книжка – книжки, багато олівців); • узгоджувати іменники з прикметниками (коричнева спідниця, коричневе пальто), правильно вживати в мовленні відносні та присвійні прикметники (лисий хвіст) • вміти вживати не лише прості, але і складні прикметники і т.д. (з-під столу, із-за дерева) 5. Звязне мовлення • вміти зв’язко, послідовно, а також чітко і точно формулювати основну думку. Використовувати мовні засоби, які відповідають виду висловлювання. • володіти навичкою повного і короткого переказу, складання опису, розповіді за картинкою, по серії картинок, з особистого досвіду. • володіти нормами мовленнєвого етикету: використовувати прийняті норми ввічливого мовленнєвого спілкування (звертатися у відповідності з віком співрозмовника, уважно його слухати, задавати питання, будувати висловлювання коротко або розповсюджено). 6. Мілка моторика. Оскільки дитині в школі належить оволодіти новим, складним видом діяльності – письмовим мовленням, рука повинна бути готова. 67 розкрийте механізм порушення мовлення при сенсорній алалії Алалія – це відсутність або недорозвиток мовлення, спричинений органічним ураженням мовленнєвих зон кори ГМ внутрішньоутробно чи в ранньому віці. Алалія може бути моторна (аферентна (кінестетична) і еферентна (кінетична)) і сенсорна ( з первинним порушенням сенсорного рівня слухового сприймання і з переважним порушенням перцептивного рівня слухового сприймання) Сенсорна алалія – первинний недорозвиток імпресивного мовлення центрального органічного ґенезу в дітей з достатнім рівнем сформованості тонального слуху. (ураження центру Верніке та ділянок, що прилягають до нього). Мовленнєва симптоматика сенсорної алалії Найсуттєвіші порушення проявляються в дітей з сенсорною алалією на рівні імпресивного мовлення. Порушення розуміння можуть бути настільки грубими, що дитина справляє враження глухої або розумово відсталої (останній висновок часто роблять при частковій сформованості експресивного мовлення). Маючи значні проблеми з диференційованим сприйманням звукової оболонки слова, діти часто спираються на ритмічне та інтонаційне оформлення мовлення. Дитина з сенсорною алалією чітко реагує на різну інтонацію вислову, може розрізнювати слова, а іноді й невеликі фрази з різною складовою та ритмічною структурою (Н. Трауготт, С. Мнухін). Однак таке сприймання є неповноцінним і фрагментарним. У кращому разі воно дає можливість дитині відносно непогано орієнтуватися лише в побутових висловах, що часто використовуються в її оточенні. Специфічною особливістю сприймання мовлення в дітей з порушеним перцептивним рівнем слухового сприймання є труднощі диференціації слів з однаковою складовою та ритмічною структурою. У складних випадках такі слова дитина не в змозі диференціювати, у легших – помилки виникають тільки при сприйманні слів, до складу яких уходять звуки близькі за акустичними ознаками. Труднощі розрізнення слів паронімів можуть бути в дітей з сенсорною алалією тривалий час, іноді навіть у старших класах школи. За даними В. Орфінської, у міру поступового оволодіння диференційованими ознаками фонем у мовленні дітей починають превалювати грубі спотворення послідовностей звуків у словах (елізії, контамінації, персеверації та антиципації). Такі спотворення є нестабільними: кожного разу, вживаючи слово, дитина вимовляє його по-іншому. Поступово зникаючи в усному мовлені, означені вище помилки переходять у писемне мовлення, спричиняючи стійкі дисграфії та дислексії. Лексичній стороні мовлення дітей з сенсорною алалією властива бідність та звуженість семантичної структури слова. Імпресивний словник містить переважно слова з близького побутового досвіду дітей. Це переважно іменники з конкретним значенням, невелика кількість широко вживаних дієслів, окремі прикметники. В експресивному мовленні слів може бути більше, проте їх значення дитина не розуміє, вживаючи такі слова переважно у складі стереотипних конструкцій, сприйнятих з мовлення інших людей. Нерідко при сенсорній алалії трапляються ехолалії – повторення (а у випадку сенсорної алалії імітування) щойно почутих слів чи невеликих фраз у відповідь на попередню репліку співрозмовника. Часто слова, представлені в експресивному мовленні, не мають предметної співвіднесеності. Через несформованість семантичних зв’язків між словами та труднощі диференціації звукової структури слів, в імпресивному мовленні дітей можуть бути труднощі розрізнення значень слів близьких за звучанням та семантикою, які в експресивному мовленні набувають характеру вербальних парафазій. Досить часто при сенсорній алалії зі збереженим сенсорним рівнем слухового сприймання (друга форма сенсорної алалії) спостерігають підвищену мовленнєву активність дітей при різкому дефіциті засобів спілкування та відсутності контролю за власним мовленням. Такий симптом у логопедії позначають терміном логорея. Натомість діти з порушеним сенсорним рівнем слухового сприймання, у яких відсутня здатність до імітації, широко використовують у своєму мовленні міміку та жести. У цілому загальною особливістю лексичної сторони мовлення дітей із сенсорною алалією є переважання активного словника над пасивним. У міру усунення грубих дефектів сприймання мовлення та зростання словника дітей з сенсорною алалією їхнє мовлення стає плавним, швидким, добре інтонованим. Проте смислове наповнення речень, їхнє граматичне оформлення залишається дефектним. І під час сприймання, і в експресивному мовлені діти звертають увагу переважно на лексичне значення слів та ігнорують їхнє граматичне оформлення. Саме тому, сприймаючи інструкції, діти виявляють невпевненість, очікують допомоги з боку товаришів чи педагога. У власному мовленні багато аграматизмів. Труднощі сприймання властиві не лише усному мовленню, але й читанню. Здебільшого вони пов’язані з ігноруванням дитиною граматичного оформлення слів, що проявляється під час сприймання складних поширених речень і особливо складних логіко-граматичних конструкцій. Через неточності розуміння прочитаної інформації дітям важко зрозуміти основну думку тексту, прихований підтекст тощо. 68. Охарактеризуйте заїкання як складне психофізичне порушення. Заїкання - складне порушення мовлення, що проявляється розладом її нормального ритму, мимовільними зупинками в момент висловлювання або вимушеними повтореннями окремих звуків і складів, що відбувається внаслідок судом органів артикуляції Класифікація Хвороба класифікується по ряду ознак. За типом і характером мовних судом захворювання підрозділяється на дві форми: тонічну, при якій виникає пауза в мовленні, або якийсь звук розтягується, і клоническую, що характеризується повторенням окремих звуків, складів або слів. Мовні судоми в залежності від періоду виникнення (на вдиху чи на видиху) поділяються на эксператорні і інспіраторні. В залежності від причин появи захворювання може бути симптоматичного або еволюційного типу. У свою чергу захворювання еволюційного типу поділяються на неврозоподобное і невротичне заїкання. Причини і симптоми Основних причин виникнення заїкання існує кілька. Насамперед - це дефекти в нервовій системі людини, що може бути безпосередньо пов'язане із спадковою схильністю (важка вагітність і пологи матері, родові травми або хворобливість дитини). Другою причиною заїкання є спонтанне виникнення захворювання в результаті таких факторів як перевтома, стреси і нервози, які можуть бути пов'язані з надмірною вразливістю. Причому захворювання в даному випадку проявляється особливо гостро при сильному емоційному збудженні і значних нервових переживання. Відзначимо також спадкову схильність і ускладнення після хвороб як причини виникнення заїкання. Основними симптомами захворювання є: зупинки на початку слова або складу, інші запинки, в тому числі продовження або повторення початкових складів і звуків; скорочення лицьових м'язів, м'язів ніг, рук і шиї мимовільного, рефлекторного характеру; використання описових синонімів і оборотів, що дозволяють замінити слова, склади і звуки, які хворий боїться або не може вимовити. Також до симптомів захворювання слід віднести появу різних фобій, у тому числі і так званої соціофобії. Заїкання у дітей Заїкання найчастіше виникає у дітей у віці від 2 до 6 років Стосовно до дітей 3 років заїкання не доречно говорити про ідеально правильної мови, так як можливість висловлювати свої думки за допомогою словесних комунікацій повноцінно формується на всьому шляху дорослішання, і далеко не всі люди навіть у зрілому віці можуть служити еталоном щодо правильності вимови і багатства використовуваних лексичних форм. Є певні критерії, за якими можна зрозуміти, що у трирічної дитини розвивається заїкання. Складність з виголошенням початкових звуків у словах повинна неодмінно звертати на себе увагу. Заїкання у дітей в початковій фазі може виражатися в помітних паузах перед виголошенням визначених словосполучень та слів. У розвиненій (очевидною) стадії труднощі з вимовою можуть супроводжуватися нетиповими рухами мімічної мускулатури, непередбачених закативанием очей, а також досить різкою і несподіваною жестикуляцією. Подібні зовнішні прояви вказують на очевидні труднощі нервово-психічного плану, які відчуває особистість, стикаючись з вимовою складного для себе слова. Від оперативності звернення до лікаря-логопеда залежить прогресія заїкання і перехід цього дефекту в більш складні форми. У зв'язку з цим настійно рекомендується робити візити до фахівця з певної регулярності. Серед ефективних способів лікування заїкання у дітей широко використовуються різні дихальні гімнастики і словесні вправи, що проводяться лікарем-логопедом з паралельною підтримкою близького оточення дитини. Саме від терпіння і уважності батьків залежить те, наскільки ефективним буде проведене лікування. Їм необхідно ретельно стежити за правильним розпорядком дня свого чада (де спеціальні заняття будуть чергуватися з періодами повноцінного відпочинку). 69. Розкрийте етапи корекційної роботи в групах з ФФНМ. Фонетико-фонематичне недорозвинення мовленнння (ФФНМ) — це порушення процесів формування вимовної системи рідної мови у дітей з різними мовними розладами унаслідок дефектів сприймання і вимови фонем. Корекційна робота з формування фонетичної сторони мовлення передбачає такі етапи: 1. Підготовчий 2. Постановка відсутніх звуків 3. Автоматизація поставлених звуків, введення їх в самостійне мовлення 4. Диференціації звуків Професор Р.Лєвіна в рамках психолого-педагогічної класифікації мовленнєвих порушень виділила групу дітей з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення (ФФН). До цієї категорії належать діти з нормальним фізичним слухом і інтелектом, у яких порушені вимовна сторона мовлення і особливий - фонематичний слух. Фонематичний слух і фонематичне сприймання - це тонкий систематичний слух, що дозволяє розрізняти і впізнавати фонеми рідної мови. ФОНЕМАТИЧНИЙ СЛУХ є частиною фізіологічного слуху, спрямований на співвіднесення і зіставлення звуків, які дитина чує з їх еталонами.Поняття "фонематичний слух" слід відрізняти від поняття "фонематичне сприймання".ФОНЕМАТИЧНЕ СПРИЙМАННЯ - це здатність розрізняти фонеми і визначати звуковий склад слова. Саме фонематичне сприймання допомагає відповісти на запитання: Скільки складів у слові сом? Скільки в ньому звуків? Який приголосний звук стоїть у кінці слова? Правильний розвиток фонематичного слуху і фонематичного сприймання покладено в основу безпомилкового засвоєння письма і читання в процесі шкільного навчання. 70. Сформулюйте порівняльну характеристику дітей з сенсорною алалією та дітей із зниженням фізичного слуху. Сенсорна алалія обумовлена ураженням центрального відділу мовнослухового аналізатору. Сенсорну алалію характеризує важке недорозвинення сприйняття мовлення, і як наслідок недорозвинення власного мовлення дитини. Тобто при збереженному слуху дитина не оволодіває розумінням мовлення. При сенсорній алалії дитина погано розуміє, або ж не розуміє зовсім звернену мову. Тобто, дитина чує мовлення, але не може зрозуміти, що саме їй говорять. Таких дітей часто направляють на аудіограму (перевірку слуху), але вона підтверджує, що слух у дитини в нормі. Для того, щоб привернути увагу сенсорного алаліка, необхідно попасти в його поле зору, доторкнутися до нього, тобто використання лише звукового впливу на нього є недостатнім. Для таких дітей важливу роль відіграє конкретна ситуація. Так, у звичній домашній обстановці сенсорний алалік може бути спокійний, спостережливий, багато лепече. Тоді як в незнайомому місці він або стає сильно збудженим (стукає, кричить), або ж навпаки стає загальмованим. В деяких випадках сенсорний алалік розуміє деякі прості побутові слова, але достатньо вжити ці слова у розгорнутому реченні – і він вже не сприймає його. Чаcто у сенсорних алаліків відмічається єхолалія (автоматичне повторення слів, що вимовляються ким-небудь з його оточення), але такі автоматичні повторення не усвідомлюються і не закріплюються. Спроби викликати повторне вимовляння таких слів виявляються безрезультатними. Частіше за все замість відповіді на питання дитина повторює саме питання. Сенсорна алалія зустрічається не часто. В більшості випадків зустрічається змішана форма алалії – сенсомоторна. Поняття «порушення слуху» часто використовується для опису широкого діапазону розладів,пов’язаних зі зниженням слуху,що включає і глухоту. Серед поширених причин зниження слуху можна назвати: пологові травми, інфекційні захворювання, отити, запалення, наслідки вживання певних медичних препаратів. Глухота визначається як цілковита відсутність слуху або його значне зниження, внаслідок якого сприймання та розпізнавання усного мовлення неможливе. Порівняно з глухими, діти зі зниженим слухом (слабочуючі) мають слух, який з допомогою аудіо підсилювальної апаратури, дає змогу сприймати мовлення оточуючих та самостійно опановувати мовлення (хоч і певною мірою спотворено). За належних умов навчання у дітей з порушеним слухом формується мовленнєве спілкування та розвивається мовленнєвий слух, що дає їм можливість достатньо успішно навчатися у звичайних школах, отримувати вищу та професійну освіту. Зниження слуху негативно позначається насамперед на розвитку мовлення й. Недоліки мовлення залежать від ступеня зниження слуху, віку дитини, часу,коли виникає цей дефект, та умов розвитку дитини. Слабочуюча дитина поволі засвоює окремі слова, тому словниковий запас ї дуже обмежений (20-30 слів, коли вона приходить до школи). Якщо порушення слуху не різке, оволодіння мовою відбувається з меншими затратами часу, і запас слів може бути достатнім. Проте недоліки мовлення виявляються у помилковому вимовлянні слів і помилках у граматичній будові . Слабочуючі діти не чують ненаголошених складів, тому неправильно розуміють значення окремих слів і неправильно їх застосовують. Мовлення всіх слабочуючих має певні особливості, а саме: змішування дзвінких з глухими; шиплячих зі свистячими; твердих звуків з м'якими, проривні "п", "т", "к"; замість "ц" і "ч" уживають один із звуків. Часто слабочуючі сприймають слово не повністю і в зв'язку з цим говорять частину слова, або вимовляють його неправильно. 71. Розкрийте зміст медичної класифікації заїкання. Характеристика неврозоподібної форми заїкання. Неврозоподібні стани за симптоматикою нагадують неврози (невроз – це психічний стан, який розглядається як психогенно-реактивні функціональні захворювання, що виникають під впливом стресових факторів різної сили та тривалості). Найчастіше неврозоподібний синдром виникає внаслідок органічного ураження ЦНС у ранньому дитинстві. Неврозоподібна форма заїкання починається у дітей поступово в 3-4 роки без психотравматичних причин. Заїкання збігається з періодом формування фразового мовлення. В початковому періоді заїкання має хвилеподібний тип перебігу, проте періодів вільних від судом немає. Якщо в цей період була відсутня логопедична допомога, мовленнєве порушення поступово обтяжується. М’язовий тонус за цієї хвороби заїкання нестійкий, рухи порушені. Порушена координація рухів рук, ніг, дрібної моторики рук, артикуляційної моторики. Найвиразніші порушення відмічаються у мімічній, артикуляційній та дрібній моториці рук; страждає динамічний праксис. Спостерігається різке порушення мовленнєвого дихання: слова вони вимовляються під час вдиху або в момент повного видиху. Неврозоподібна форма заїкання характеризується тим, що мовленнєві спотикання проявляються в різних ситуаціях – як наодинці з самим собою, так і в колективі. Активна увага заїкуватих до процесу мовлення полегшує мовлення, воно стає кращим. |