Главная страница
Навигация по странице:

  • Вали коробок передач

  • БМ. БМ-406-Ремонт-машин-Місайло_03-17.04 (1). Прочитати, законспектувати. Розділ Ремонт вузлів машин Тема 14 Ремонт вузлів машин План ремонт основних деталей трансмісії ремонт


    Скачать 1.41 Mb.
    НазваниеПрочитати, законспектувати. Розділ Ремонт вузлів машин Тема 14 Ремонт вузлів машин План ремонт основних деталей трансмісії ремонт
    Дата14.04.2022
    Размер1.41 Mb.
    Формат файлаdocx
    Имя файлаБМ-406-Ремонт-машин-Місайло_03-17.04 (1).docx
    ТипЗакон
    #473100
    страница2 из 16
    1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

    Ремонт деталей коробки передач


    Картери коробок передач (рис.14.101) виготовляють для всіх автомобілів із сірого або спеціального чавуну, НВ 170…229; картер коробки передач ГАЗ- 3110 відливають із алюмінієвого сплаву АЛ4, НВ 80.



    Рис. 14.101 - Основні дефекти картера коробки передач автомобілів ЗИЛ. Основні дефекти картера коробки передач наведені в табл.14.8.

    Якщо обломи не захоплюють тіла картера або обламано тільки одне вушко, то ці місця наплавляють газовим зварюванням; тріщини заварюють еле- ктродуговим зварюванням, якщо вони не проходять через отвори під підшип- ники й вісь блоку шестерень заднього ходу. Наявність інших видів пробоїн, обломів або тріщин вимагає вибракування картера коробки передач.

    Наплавлення газовим полум'ям здійснюють із підігрівом: спочатку картер нагрівають до температури 200…250°С протягом 20…25 хв., потім до 600…650°С і витримують у печі протягом 15…20 хв., після чого здійснюють заварку ацетиле- но-кисневим полум'ям, використовуючи наконечники №3 і 4.
    Таблиця 14.8 Дефекти картера коробки передач



    У якості присадочного матеріалу застосовують чавунні прутки Ø6 мм із вмістом кремнію не менш 2,5%. Після усунення дефектів наплавленням картер знову нагрівають до температури 600…650 °С і охолоджують разом з піччю.

    При заварці тріщин застосовують електродугове зварювання мідно- залізними електродами ОЗЧ-1 ∅4 мм із обмазкою УОНИ 13/55, що містить залі- зний порошок у кількості 18…20% від маси міді. Зварювання ведуть постійним струмом силою 150…160 А. Тріщину заварюють переривчастими ділянками до- вжиною 15…20 мм.

    Зноси всіх отворів під підшипники усувають позаванним залізненням, галь- ванічним натиранням або постановкою ДРД із буртиком. При цьому отвори попе- редньо розточують борштангою (тобто з однієї установки), щоб зберегти співвіс- ність, потім одним з перерахованих вище способів нарощують і знову розточують борштангою під розмір робочого креслення. Аналогічно відновлюють передній і задній отвори осі заднього ходу. Зноси торцевих поверхонь бобишок під блок шестерень заднього ходу усувають фрезеруванням. Збільшення при цьому розміру а компенсується постановкою шайб відповідної товщини або відновлення епок- сидними пастами.

    Після відновлення картер коробки передач повинен відповідати наступ- ним технічним вимогам:

    • міжосьові відстані: отворів під підшипники ведучого і веденого валів - про- міжного вала 123,25±0,050 мм; отворів підшипників ведучого і веденого валів - блоку шестерень заднього ходу 127,50±0,05 мм; отворів під підшипники промі- жного вала блоку шестерень заднього ходу 89,25±0,05 мм;

    • непаралельність осі поверхні Л та осей поверхонь В і М не більше 0,07 мм на довжині 400 мм; осі поверхні Л та осей поверхонь Ж і Г не більше 0,02 мм на довжині 200 мм;

    • непаралельність поверхні Н відносно осі поверхонь Ж і Г та поверхні К відносно поверхонь М і В не більше 0,05 мм на довжині 100 мм;

    • неплощинність поверхні П не більше 0,15 мм;

    • торцеве биття поверхні И відносно осі поверхні Л не більше 0,10 мм на ра- діусі 85 мм; поверхні И відносно осі поверхонь М і В не більше 0,08 мм на радіу- сі 75,0 мм; поверхонь Е і Д відносно осі поверхонь Ж та Г не більше 0,05 мм на довжині 100 мм.

    Вали коробок передач виготовляють в автомобілях ЗИЛ зі сталі 25ХГМ, HRC 60 65, у ГАЗ - зі сталі 35Х, МАЗ – зі сталі 15ХГНТА, HRC 58…62.

    В якості прикладу розглянемо основні дефекти ведучого вала коробки пе- редач автомобілів ЗИЛ (рис.14.102), які наведені в табл.14.9.



    Рис. 14.102 - Основні дефекти ведучого вала коробки передач автомобіля ЗИЛ. При товщині зуба (вона визначається на висоті 6,128 мм) менше 6,950 мм вал вибраковують. Для визначення стану зубів муфти в діаметрально протилежні за- падини зубів встановлюють кульки Ø6,50 мм і заміряють розмір б. Якщо розмір б

    буде більше 51,740 мм, то зуби вважаються зношеними і вал бракують.

    Зноси шийок під передній і задній кулькові підшипники усувають вібро- дуговим наплавленням, хромуванням або залізненням з наступним шліфуванням під розмір робочого креслення.
    Таблиця 14.9 Дефекти ведучого вала коробки передач



    Зношені шліци по товщині відновлюють наплавленням під шаром флюсу або в середовищі вуглекислого газу з наступним фрезеруванням шліців, їх термічною обробкою і шліфуванням під розмір робочого креслення.

    Зношування конусної поверхні під кільце синхронізатора, при якому розмір в буде менший 41,0 мм, і при перевірці на фарбу, при якому пляма контакту буде займати менше 70% поверхні, вимагає вибракування ведучого вала. Роз- мір в визначають конусним калібром. Його малий діаметр повинен бути 80 мм, а конусність 16 °. Відстань в заміряють від торця калібру з боку малого діаметра

    конуса до поверхні Е після монтажу його на конусну поверхню кільця синх- ронізатора. Контактну пляму визначають переміщенням калібру щодо конусної поверхні кільця після покриття його поверхні фарбою.

    Забоїни і відколи на торцях зубів муфти усувають зачищенням західної частини: при довжині зубів (розмір г) менше 6,0 мм вал бракують.

    Зношування отвору під роликовий підшипник усувають шліфуванням йо- го під перший (Ø44,18+0,027 мм) або другий (Ø44,38+0,027 мм) ремонтні роз- міри, а також постановкою відповідного розміру ДРД і шліфуванням її під розмір робочого креслення.

    Відновлений ведучий вал повинен відповідати наступним технічним вимо-

    гам:

    • нециліндричність поверхні В повинна бути не більше 0,008 мм;

    • биття поверхні Г відносно поверхонь И та К не більше 0,030 мм;

    • радіальне биття поверхні Ж відносно поверхні И та К не більше 0,050 мм, а по- верхні В відносно поверхонь И та К не більше 0,020 мм;

    • торцеве биття поверхні Е відносно поверхонь И та К не більше 0,025 мм, а пове- рхні Д відносно И та К не більше 0,080 мм;

    • шорсткість поверхонь В та Г повинна відповідати класу (Rа=0,25ч0,32), а поверхонь И, К, Е та Ж класу (Rа=1,0ч1,25).



        1. 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


    написать администратору сайта