С. О. Караман, О. В. Караман орфоепічний тренінг Завдання і вправи
 Скачать 1.14 Mb.
|
|
Жанри та види ораторського мистецтва 243. Прочитайте. За змістом тексту поставте один одному запитання, дайте на них ґрунтовні відповіді. Складіть словничок значень виділеного слова. Риторика (грец. Rhetorike – ораторське мистецтво) – наука про красномовство. В основі цього слова форма грецького слова reo, що означала „говорити цілісно, доречно, гарно”. Від нього утворився іменник rhetor (ритор), що в процесі розвитку еллінської культури набувкілька значень: мовець на публіку, людина вищого стану, політик, оголошувач вироку в суді, учитель вимови, освічена людина, красномовець. Термін риторика з’явився зі значенням „уміння, вправність, мистецтво говорити” і став назвою посібників з гарної мови, підручників вимови, а з часом назвою теорії красномовства для переконання живим словом, шкільного навчального предмета з рідної мови. Передумовами виникнення риторики були суворе право і вільна думка. Проте, з’явившись, риторика стала в оборот краси слова. Латинський термін oratoria означав „мистецтво красномовства” і часто вживався як синонім практичної риторики. Від нього походить термін „ораторство”, який означає те саме поняття, що й красномовство (Л.Мацько). І. Поясніть розділові знаки в тексті. ІІ. Перекажіть текст (усно), правильно вимовляючи терміни. 244.Прокоментуйте вислови. Чи згодні ви з тезою: “Доля людини залежить від її уміння висловитися”? 1. Свідоме життя людини можна розглядати як послідовність і сукупність промов, якісного чи неякісного мовлення, від чого залежить її доля, а також доля навколишніх людей, отже, і всього суспільства (Г.Сагач). 2. Мовна неохайність ще ніколи не прикрашала людину (Я.Чорненький). 3. Риторика формує національний інтелект, що єнайціннішим ресурсом (Г.Багач). 4. Як часто неправильно вжите слово породжує помилкові судження (Г.Спенсер). 245. Прочитайте текст і проаналізуйте таблицю. Працюючи в парах, розробіть запитання до однокурсника. Підготуйте тести один одному. Протестуйте та оцініть слово партнера по співпраці.
Жанри ораторського мистецтва, жанри красномовства – різновиди усних публічних виступів. Усе розмаїття жанрів може бути впорядковане у вигляді родо-видової класифікації. Розрізняють такі основні роди монологічного красномовства: соціально-політичне, академічне – наукове й навчальне, соціально-побутове, лекційно-пропагандистське (масові публічні лекції), судове, військове, дипломатичне, торговельне, церковно-богословське (гомілетика), а також красномовство діалогічне. Кожний рід включає декілька видів та підвидів ораторського мистецтва. Жаргонно-арготична лексика – слова й звороти мовлення, характерні для мови тієї чи іншої відносно відокремленої соціальної трупи, яка виділяється за віковою (молодіжний жаргон), професійною (артистичний, спортивний жаргони) або якоюсь іншою соціальною ознакою (колись існували «мови» мандрівних торгівців, злодійське арго тощо), наприклад: кореш – друг, товариш; зав’язати – рішуче покінчити з чимось і под. Жести – більшою або меншою мірою розмежовувані й чітко сприймані властивості загальної моторики (рухів) людини, пов’язані з мовленням та спілкуванням (комунікацією) між людьми у цілому. Основні види моторики – міміка (рухи м’язів обличчя), пантоміміка (рухи усього тіла), жестикуляція (рухи рук – жести у вузькому розумінні слова). Культура загальної моторики оратора є складовою частиною його ораторської культури. Кожен оратор-професіонал прагне виробити індивідуальний ораторський стиль, зокрема й на рівні культури моторики (Л.Мацько). 246.Прочитайте тексти. Визначте, до якого жанру і виду красномовства вони належать. Наведіть аргументи як щодо змісту, так і щодо мовного оформлення промов. 1. Важкість красномовства. Але це пояснюється тим, що красномовство є щось таке, що дається більш важко, ніж це здається на перший погляд, і народжується з багатьох знань і старань... Насправді, адже тут необхідно засвоїти найрізноманітніші знання, без яких швидкість у словах є безглуздою й смішною; необхідно надати красу самому мовленню, і не лише відбором, але й розташуванням слів; й усі порухи душі, якими природа наділила рід людський, необхідно вивчити до тонкощів, тому що уся міць і мистецтво красномовства полягають у тому, щоб або заспокоювати, або збуджувати душі слухачів. До всього цього мають приєднатися гумор і дотепність, освіта, достойна вільної людини, швидкість і стислість як у відбитті нападу, так і у нападі, наповненому тонкою вишуканістю й благовихованістю. Крім того, необхідно знати всю історію давнього світу, щоб черпати з неї приклади; не можна також лишати знайомства з законами й цивільним правом... виконання вимагає стеження за рухами тіла, і за жестикуляцією, і за виразом обличчя, і за звуками та відтінками голосу... (Платон). 2. Україна сьогодні – незалежна держава, а проте треба визнати, що наступною фазою є нелегка фаза її зміцнення ... Ви вже заклали основи незалежних фінансів і незалежної армії, і те, й те справді вкрай необхідне для незалежної держави. Ви здобули ... міжнародне визнання, і це теж неабиякий успіх для України. А проте зміцнення української незалежності потребує ще величезних змін в українському суспільстві та економіці ... Якщо український народ буде терплячим і наполегливим, він стане в кінці цього шляху справді європейським народом, стане неповторним членом європейського співтовариства, господарем новочасної процвітаючої держави. Захід може допомогти вам у цьому, але основна й вирішальна праця має бути зроблена самими українцями. Я абсолютно переконаний, що обдарованість, наполегливість українського народу, його відчуття історичної перспективи сприятимуть успіхові цих нелегких перетворень. І я ні трохи не сумніваюсь, що ви є на доброму шляху до Європи – як новочасна, і що найважливіше, навіки вільна Українська держава (Збігнєв Бжезінський). 3. Досконалість твоєї краси не можуть перевищити твори мистецтва найкращих майстрів. Щодо порядності ти не тільки ні в чому не поступився своєю честю, але й обрав більш мудрий спосіб життя, ніж можна було б чекати від людини твого віку. І найбільший тому доказ – твоя поведінка. Ти настільки відрізняєшся природженою доброчесністю, що вже своєю мовою і привітністю здобув собі анітрохи не меншу славу, ніж за допомогою всього іншого: така переконливість і така витонченість властиві тобі, коли ти міркуєш серйозно і коли говориш жартома. Бо ти добродушний, але не наївний, красномовний, але не підступний, доброзичливий, але не без гідності. Про твою мужність з наведенням чисельних прикладів можуть розповісти дуже багато людей, особливо маючи на увазі твою участь у змаганнях, очевидцями яких вони були ... (За Демосфеном). 4. Ми підняли зброю не задля користолюбства якого або порожнього марнославства, а єдино на оборону вітчизни нашої, життя нашого і життя дітей наших, а так само й ваших! Всі народи, що живуть на світі, завжди боронили й боронитимуть вічно життя своє, свободу і власність; і навіть найнижчі на землі тварини, які суть звірина, худоба і птаство, боронять становище своє, гнізда свої і немовлят своїх до знемоги; і природа з волі Господа дала їм різне для того знаряддя в самих членах їх. То що ж нам, браття, бути нечулими і волочити тяжкі кайдани рабства в дрімоті й ганебному невільництву ще й по власній землі своїй (Богдан Хмельницький). 247. Випишіть з газет, журналів, художніх творів, „Історїї Русів” зразки політичних, академічних, судових та ювілейних промов. Визначте їх змістові та мовні особливості, оригінальність побудови. Виголосіть промову в класі відповідно до мети і ситуації. 248. Прочитайте початок промови на тему „Роль держави в забезпеченні прав громадянина”. Визначте основні віхи розвитку цієї теми, напишіть основну частину і висновки. Нашою найвищою цінністю є Людина. Наша головна мета – забезпечити умови для її самореалізації як особистості, як громадянина, як господаря. Усе можна висловити одним реченням: щоб Людина в нашій країні почувалася добре, їй потрібно дати можливість працювати й реалізувати себе. Тільки така держава, що служить своєму народові, може забезпечити ці умови. Аудіювання 249. Дайте відповіді на запитання: 1. Який зміст вкладається в поняття аудіювання? 2. З’ясуйте практичне значення аудіювання. 3. Назвіть усі види аудіювання. 4. Що передбачає продуктивне й репродуктивне аудіювання? 5. Назвіть функції глобального (ознайомлювального) аудіювання. 6. Що передбачає практичне аудіювання? 7. При потребі користуйтеся довідкою. Довідка Мовленнєва діяльність охоплює чотири види: аудіювання (слухання – розуміння), читання, говоріння і письмо. За останніми науковими даними час, який витрачає людина на чотири види мовленнєвої діяльності, розподіляється таким чином: аудіювання – 45%, говоріння – 30%, читання – 6%, письмо – 9%. Аудіювання та читання є рецептивними видами мовленнєвої діяльності, говоріння й письмо – продуктивними. Аудіювання є основою спілкування. Для багатьох професій уміння сприймати – розуміти усне мовлення необхідне у процесі виконання службових обов’язків. Необхідне воно і школярам та студентам, бо допомагає добре засвоїти матеріал. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання, яке одноразове, не повторюється. Репродуктивне аудіювання передбачає повторюваність усної інформації (наприклад, при написанні переказу вчитель читає текст 2–3 рази). Аудіювання – це такий вид мовленнєвої діяльності, під час якого людина одночасно сприймає усне мовлення й аналізує його. Сприймати усно передавану інформацію потрібно цілеспрямовано: глобально, докладно або критично. Глобальне, або ознайомлювальне, аудіювання вимагає від слухача загального охоплення змісту повідомлення, уміння визначати тему, основну думку повідомлення, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи. Докладне аудіювання передбачає якнайповніше сприймання змісту повідомлення, усвідомлення деталей змісту, кожного з його елементів. Критичне аудіювання, ґрунтуючись на глобальному і докладному, вимагає висловлення власної думки з приводу почутого, мотивованої оцінки сприйнятого твердження, критичного осмислення сприйнятого на слух. Цей вид аудіювання практикують під час переказу тексту з творчим завданням (З підручника). 250. Прослухайте текст. На кожен тест виберіть правильну відповідь. Як народилися славнозвісні «Запорожці» Між Д.І.Яворницьким та І.Ю.Рєпіним здавна склалась тепла й сердечна дружба. Зустрічі й листування між ними тривали сорок чотири роки. Збереглося 60 листів Рєпіна до Яворницького і 30 листів Яворницького до Рєпіна. У них багато цікавого матеріалу про життєвий і творчий шлях двох приятелів, їхня плідна дружба має свою цікаву історію. Яворницький, як відомо, був земляком великого художника. Обидва вони народилися й виросли на Харківщині. Але вперше зустрілися в Петербурзі 1887 року. Тут щороку святкували річницю з дня народження Т.Г.Шевченка, на яку збиралось українське земляцтво. Приводом до розмови й знайомства був задум художника намалювати запорожців, коли вони зібралися на раду й складають відповідь турецькому султанові на його наказ припинити напади на Крим. Вперше про цей сатиричний документ Рєпін почув 1878 року в мальовничому маєтку Абрамцево під Москвою, який належав відомому знавцеві мистецтва Саві Мамонтову. Художник одразу ж уявив собі цю сцену, той гомеричний регіт від дошкульних, солоних дотепів і олівцем тут же нарисував запорожців, що заходяться від сміху. Ідею митця – увічнити запорожців на полотні – гаряче підтримали його друзі. Рєпін з юним художником В.Сєровим помандрували навесні 1880 року на Запорожжя, щоб на власні очі побачити місцевість, зібрати потрібний матеріал та відшукати поміж українців характерні типажі. Восени 1880 року Рєпін повернувся до Москви. Тоді ж таки, в жовтні, до нього в майстерню зайшов Л.М.Толстой. Візит славетного письменника дав художникові новий поштовх у його малюнку. Оглянувши «Запорожців», Толстой помітив, що цей малюнок поки що являє собою етюд. Треба, щоб була відбита головна думка художника-реаліста: високе почуття національної гідності й гордості, непереможний запорозький дух, його сила. Розумні й справедливі зауваження Толстого змусили Рєпіна задуматися. Художник сприйняв їх із щирою вдячністю і одразу взявся переробляти ескіз. Він збільшує формат полотна, число дійових осіб, переставляє окремі постаті, створює враження великих зборів козаків. Ескіз картини художник уже мав, але для великого полотна йому ще багато чого бракувало. Крім того, Рєпін побоювався критики такого знавця Запорозької Січі, як Яворницький. Він запросив Дмитра Івановича до себе, щоб показати ескіз майбутньої картини. Через деякий час Дмитро Іванович прийшов до майстерні Рєпіна. З першого ж погляду картина Яворницькому сподобалася. Він щиро захопився, хвалив автора за вдалий сюжет, за його чудовий задум. Дмитро Іванович запропонував Рєпіну все, що потрібно було для цієї картини: книги з історії запорозьких козаків, свою колекцію зброї, жупани, чоботи, люльки, сулію з-під горілки, яку викопав у запорозькій могилі, навіть череп, знайдений на Чортомлицькій Січі. Віддав також фотознімки запорозького прапора, старих картин і Дніпрових порогів, фото нащадків запорожців – дніпровських лоцманів. Яворницький щиро перейнявся задумом Рєпіна. Він приводив до художника своїх земляків та знайомих, які позували йому під час створення картини, їх постаті й риси обличчя скидалися на запорозьких козаків. Це була найголовніша й найдорожча допомога Рєпіну. Ілля Юхимович гаряче взявся за роботу. Працював він над «Запорожцями» понад дванадцять років (з 1880 по 1891 рік). На великому полотні одна за одною з’являлися все нові й нові козачі постаті. Вони здавалися Дмитрові Івановичу прекрасними, а художник запевняв, що до них треба б «трохи доторкнутися пензлем». Картину ще було не закінчено, як до Яворницького прийшов Рєпін. Це було перед Різдвом. Вдарили великі морози. – А я до вас! – звернувся Рєпін. – Що сталося? – Їдьмо до мене! Я хочу посадити вас на картині за писаря. – Ілля Юхимович, я ніде не люблю виставляти себе напоказ. – Ні, ні! Я від вас не відстану! Кому ж бути писарем, як не вам? Яворницький довго опирався, але врешті згодився, і вони поїхали до Рєпіна. Майстерня художника в той час була на четвертому поверсі, під скляною покрівлею. Коли вони ввійшли, Ілля Юхимович глянув на Яворницького й сказав: – Що це ви такий похмурий? – В дорозі промерз. Тоді Рєпін вийшов до сусідньої кімнати, виніс звідти якийсь журнал з карикатурами й поклав на стіл перед Яворницьким. Той глянув на якийсь малюнок і посміхнувся. – Стривай, стривай! Ось цей вираз мені й потрібний! Не минуло і години, як Яворницький на картині уже сидів за столом у ролі січового писаря. Писар – одна з центральних постатей картини. Його лукава посмішка пробігає по всьому обличчі, утворюючи ледь помітні зморшки біля очей і неглибокі ямочки коло щільно стулених губ. З усього видно, що це особа хитра і, як кажуть, сам собі на умі. Писар добре чує всі ті дотепи й дошкульні слова, які йому диктує товариство, однак не квапиться писати їх на папері довгим гусячим пером. Але Рєпін ще не знайшов підхожої людини для Сірка. І ось навесні 1899 року художнику пощастило. Він зустрівся з генералом М.І.Драгомировим. Коли вперше його побачив, Рєпін аж вигукнув: «Живий Сірко!» Далі навколо Сірка на картині групувалися всі інші персонажі. Слава «Запорожців» облетіла всю Росію, перейшла й кордони. На виставках у Чикаго, Будапешті, Мюнхені, Стокгольмі картина мала великий успіх. «Запорожці» – один з найпопулярніших творів Рєпіна, втілення волелюбного характеру, широти душі й непокірності січового козацтва (І.Шаповал). 1. Д.Яворницький та І.Рєпін познайомилися: а) у Харкові; б) у Петербурзі; в) в Абрамцево; г) у Києві. 2. Задум картини виник під впливом: а) зустрічі з Яворницьким; б) розмов про лист козаків до султана; в) поїздки на Запорожжя; г) читання козацьких літописів. 3. Першим критиком картини був: а) В.Сєров; б) Л.Толстой; в) Д.Яворницький; г) М.Драгомиров. 4. Найголовніша допомога Рєпіну в створенні картини була надана Яворницьким у вигляді: а) порад; б) речей та козацьких атрибутів; в) прототипів козаків; г) розповідей про козаків. 5. У ролі січового писаря Рєпін зобразив Яворницького, тому що йому сподобався його: а) похмурий вигляд; б) постава; в) посмішка; г) хитрий погляд. 6. Центральна постать картини: а) писар; б) Сірко; в) скарбничий; г) кошовий отаман. 7. Тема опрацьованого тексту: а) історія створення картини «Запорожці» художником І.Рєпіним; б) історія дружби історика Д.Яворницького і художника І.Рєпіна; в) історія запорозького козацтва; г) пошуки Рєпіним прототипів для картини. 8. Дмитро Яворницький був: а) художником; б) поетом; в) істориком; г) прозаїком. |