Метод виклад з мат-ки 2. Спеціальна методика викладання математики зміст методика розв'язування арифметичних задач
 Скачать 7.16 Mb.
|
|
... ... 9 + 9= 8 + 9=; перший доданок (зменшуване) змінюється, збільшуючись на 1, а другий доданок (від'ємник) постійний: 7 + 3 = 7 + 4= 11 – 3 = 11 – 4 = 8 + 3= 8 + 4= 12 – 3= 12 – 4 = 9 + 3= 9 + 4= 13 – 3= 13 – 4 =. В.В. Ек1 пропонує знайомити школярів з кожним новим випадком обчислення прикладів з більшими числами у вигляді таблиць:
У 2-му класі обчислення прикладів на додавання і віднімання з переходом через розряд виконується у рядок. Для цього вчитель використовує запис під лінією, де проводиться пояснення проведеного алгоритму обчислення. На дошці записується приклад: 7 + 4 =. Під ним проводиться лінія, під якою розкладається другий доданок таким чином, щоб перший доповнював 7до10:4 = 3 + 1. Приклад обчислюється: 7 + 3 = 10 і 10+1 = 11. Сума переноситься у приклад над лінією: 7 + 4 = 11. Це буде мати такий вигляд: 7 + 4 = 11 4 = 3 + 1 7 + 3 = 10 10 + 1 = 11 Приблизно таким самим чином вчитель пояснює і запис та обчислення прикладів на віднімання: "Нам потрібно обчислити приклад 12–3. Запишемо його у зошиті. Проведемо під ним лінію. Розкладемо від'ємник на такі складові, щоб він у собі містив 2 одиниці: 3 = 2 + 1. Віднімаємо 2 одиниці від 12: 12 – 2 = 10. Потім з 10 одиниць віднімаємо 1, яка залишилась після розкладання 3: 10 – 1 = 9. 9 переносимо у приклад, записаний над лінією". Покажемо приклад такого запису: 11 – 2 = 9 3 = 2 + 1 12 – 2 = 10 10 – 1 = 9   Для перевірки усвідомлення розумово відсталими учнями алгоритму виконання обчислень вчитель ставить запитання: "Для чого ми розклали від'ємник на розряди? Скільки одиниць відняли спочатку? Скільки потім? Скільки усього одиниць відняли?" Надалі учні самостійно повинні пояснювати дії, які вони виконують.Випадки додавання і віднімання необхідно зіставляти. Корисно зіставляти відповіді спеціально підібраних прикладів цілого стовпчика: "Виконати обчислення і відповісти на запитання: чому відповіді в прикладах першого стовпчика збільшуються, а в прикладах другого зменшуються?" 9 + 3 = 9 – 3 = 9 + 4 = 9 – 4 = 9 + 5 = 9 – 5 = Обчислення прикладів на додавання і віднімання з використанням 1 та 0 у межах 20 обов'язково потрібно зіставляти: 14 + 0= 0+14= 14 – 0 = 14 + 1= 1 + 14= 14 – 1 = При цьому не можна забувати і приклади типу: 14 – 14 = 0, 15 – 14 = 1. їхнє пояснення повинно супроводжуватись використанням наочності. У 2-му класі можна використовувати різні слова для пояснення дій додавання і віднімання (див табл. 4.6), або скласти таблицю, при використанні якої учні за напрямком дій змогли б виконати обчислення (див табл. 4.7). Таблиця 4.6.
Таблиця 4.7.
Для закріплення знань про обчислення прикладів з переходом через розряд вчитель використовує приклади з трьома і більше компонентами, з пропущеними компонентами. Причому ці приклади повинні даватись у співвідношенні з прикладами на два компоненти. Такі завдання дозволяють розумово відсталим учням краще усвідомити алгоритм обчислення: 7 + 3 + 5= 12 – 2 – 3 = 8 + + 6= 12 – – 3 = 7 + 8 = 12 – 5 = У 2-му класі розумово відсталі учні починають знайомство з арифметичними діями множення та ділення. За програмою з математики передбачається вивчення випадків множення і ділення чисел у межах 20. Передумовою утворення таких знань є формування вміння обчислювати приклади на додавання та віднімання з однаковими доданками та від'ємниками або приклади з невідомими компонентами: 2 + 2 + 2 + 2 = 8 12 – 3 – 3 – 3 = 3 2 + + + = 8 12 – – – = 3 Виконання таких завдань готує ґрунт для майбутнього обчислення прикладів на множення і ділення. При роботі над ними (особливо у випадках наявності невідомих компонентів) потрібно добиватись того, щоб учні правильно підбирали однакові доданки або зменшувані. Якщо школяр підбирає неоднакові компоненти, але результат отримує правильний, ні в якому разі не потрібно знижувати за таку      роботу оцінку. Вчитель повинен пояснити завдання ще раз, у разі необхідності виконати його спільно з учнем.Приклади на додавання варто чергувати з прикладами на віднімання. Під час обчислення складних прикладів робота спрямовується на вироблення у розумово відсталих звички проводити їхній розгорнутий аналіз, вчити планувати свої розумові дії, розвивати орієнтовну основу пізнавальної діяльності. Наприкінці цієї теми для з’ясування можливості виконання даної дії так само, як і при вивченні дій додавання і віднімання у межах 10, школярам даються обчислення і таких прикладів: 3 – 13 =, 12 – 15 =. Також доцільно обчислювати пари прикладів: 5 + 15 = і 5 – 15 =; 0 + 15 = і 0 – 15 =, вимагаючи від дітей при цьому пояснень, чому перший приклад вирішити можна, а другий - ні. Подібні завдання поступово виробляють в учнів звичку спочатку аналізувати числа, а вже потім переходити до виконання дій. У 2-му класі учні складають таблиці додавання і віднімання чисел у межах 20. 4.4. Розв'язування арифметичних задач у 2-му класі У 2-му класі школярі продовжують розв'язувати задачі на знаходження суми і залишку і знайомляться з задачами на збільшення і зменшення числа на декілька одиниць. Потрібно сказати, що на початку шкільного навчання розумово відсталі часто не диференціюють висловлювання "стільки ж". Для них воно не несе в собі арифметичного змісту. Тому завдання вчителя показати школярам цей прихований арифметичний контекст, що міститься в цих словах, вказати на нього. Для цього педагог постійно вставляє це висловлювання в текст задач, показує на предметах тощо. Якщо це поняття не сформувати у 1-2-му класах, то навіть у старших класах школярі відчуватимуть труднощі і будуть робити помилки під час роботи над задачами, у яких використовуються терміни "стільки ж". Робота у вказаному напрямку починається з розв'язування задач типу: "У Сашка 5 горіхів. У Петра стільки ж. Скільки горіхів у Петра?"; "У Петра було 8 гривень. Він витратив стільки, скільки мав. Скільки грошей витратив Петро?"; "У Василя було 4 яблука, у Кості - стільки ж. Скільки яблук було у дітей?". Розв'язки таких задач записуються і порівнюються між собою. По мірі усвідомлення школярами даного висловлювання переходимо до розв'язання задач з виразом "стільки, скільки ... і ще ...". Наприклад: "У Сашка було 5 горіхів, у Петра стільки ж, скільки у Сашка і ще 2 горіхи. Скільки горіхів було у Петра?"; "У Сашка було 5 горіхів, у Петра стільки ж, скільки у Сашка, але без 2-х.. Скільки горіхів було у Петра?". Лише після того, як школярі оволодіють цим прийомом, можна переходити до розв'язування задач типу: "У Сашка було 5 горіхів, а у Петра на 2 більше. Скільки горіхів було у Петра?" У 2-му класі також проводиться робота з доповнення умови простої задачі запитанням, складанням умови задачі за запитанням. Оскільки для них це ще досить складний вид діяльності доцільно використовувати для цього знайомі школярам теми з їхнього побуту. навчання, відпочинку і брати невеликі числові дані. Вираз "збільшити на", "зменшити на" частіше використовується під час обчислення прикладів. Але для того, щоб не сформувати у школярів стійкого стереотипу його застосування, доцільно розв'язувати задачі типу: "У Петра було 8 кролів, потім їхня кількість збільшилась на 2. Скільки стало кролів у Петра?" У 2-му класі учні знайомляться зі складеною арифметичною задачею. Це задачі з відомим дітям сюжетом, які мають здебільшого практично-дійовий характер. Структура складених арифметичних задач, з якими знайомляться розумово відсталі школярі у 2-му класі така, що при їх розв'язуванні дії над числами виконуються у порядку їхньої подачі в умові. Задачі на 2 дії, з якими знайомляться учні допоміжної школи, є блоками, які стають основою для розв'язання задач на 3-4 дії в старших класах. Перш ніж перейти до розв'язування складених задач учням пропонуються прості задачі зі вставлянням до них додаткових умов. Для тою, щоб перейти від розв'язання простої задачі до складеної. В.В. Ек пропонує використовувати такі прийоми: 1. Розбирається і розв'язується проста задача, а потім до неї додається певна умова і задача допускає продовження: "Сашко знайшов 5 грибів. Петро - 7. Скільки грибів знайшли хлопчики?     5 гр. + 7 гр. = 12 гр. Коли хлопчики принесли гриби додому, 2 з них виявились поганими. Скільки їстівних грибів залишилось?" 12 гр. – 2 гр. = 10 гр. Після цього учні пригадують всю задачу і етапи її розв'язання. 2. Спочатку розв'язується перша проста задача, потім друга ("Сашко знайшов 5 грибів, а Петро - 7. Скільки грибів знайшли хлопчики?" і "Петро і Сашко знайшли 12 грибів. Коли вони принесли їх додому, 2 виявились поганими. Скільки грибів залишилось?"). Після розв'язання другої задачі учням пропонується порівняти їх.
Якщо учні самостійно не зможуть скласти задачу, вчитель це повинен зробити за них, а учні повторити текст. 3. Вчитель пропонує школярам розв'язати складену задачу, повністю її аналізує, просить зробити висновки: дану задачу розв'язати однією дією не можна, тому що для цього не вистачає даних. Вона розв'язується у дві дії1. У допоміжній школі використовуються всі три прийоми розв'язування задач, але перевагу потрібно надавати тому, який найбільш доступний для розумово відсталих учнів. Вміння розв'язати задачу - це значить не лише чітко уявити собі її зміст, але й уміти користуватися минулим досвідом розв'язання подібних задач. У 2-му класі школярі починають знайомитись з розв'язуванням простих задач на множення. Для організації роботи над ними вчитель запасається достатньою кількістю наочних посібників, які можна об'єднати у пари, трійки, четвірки (рукавички, малюнки вишень, табуретки на трьох ніжках, автомобілі тощо). Для ефективнішого пояснення задач на множення педагог використовує малюнки. При цьому потрібно зазначити, що при розв'язуванні цих задач малюнок зразу ж робиться повністю. Наприклад: "У чотирьох тарілках лежало по три горіхи. Скільки всього горіхів лежало у тарілках?"   Пропонуючи для розв'язування задачі, педагог використовує наочність і може давати різні формулювання однієї і тієї ж задачі: "На станцію техобслуговування до двох автомобілів привезли по 4 нові шини. Скільки шин привезли на станцію?"; "На станцію техобслуговування до автомобілів "Волга" та "Славута" привезли по 4 нові шини. Скільки шин привезли на станцію?" Завдання вчителя - не лише навчити школярів розв'язувати ці задачі, але й сформувати вміння усвідомлено замінювати один варіант задачі іншим. Потрібно зазначити, що не всі школярі можуть досягнути такого результату. Багатьом розумово відсталим учням через наявні у них психічні порушення не вдається навчитись виконувати цю взаємозаміну у 2-му класі. Але вчитель, який наполегливо працює над цим завданням, може з ним впоратись у 3-4-му класах. Розв'язування задач на множення потрібно постійно порівнювати з розв'язуванням задач на додавання. Вчитель при цьому вказує, в яких випадках задача на множення може замінюватись задачею на додавання, а в яких - ні. У 2-му класі розумово відсталі школярі знайомляться з розв'язуванням задач на ділення на частини. їхній аналіз також проводиться з використанням малюнків або наочних посібників. Бажано, щоб наочні посібники школярі могли взяти в руки і розкласти на відповідні частини. Наприклад: "На день народження Миколи мама випекла дітям тістечка. Всього вона напекла 16 тістечок (вчитель бере блюдо). Коли до нього прийшли друзі, вона розклала їх на 4 тарілки порівну (цю операцію школярі повинні виконати самостійно. Для цього вони беруть з блюда тістечка по одному і розкладають їх на тарілочки). По скільки тістечок було на кожній тарілочці? Виколеться запис: 16:4 = 4.   Можна розв'язувати аналогічні задачі з використанням малювання на дошці, набірного полотна, предметів, зібраних під час екскурсій, на прогулянці тощо.Контрольні запитання.
Рекомендована література.
|