мовознавство селиванова. Удк8Г42ббк81
 Скачать 9.73 Mb.
|
|
217 12) прискорене поширення негативної інформації, на відміну від позитивної; 13) пряму пропорційність між мірою спотворення інформації та кількістю осіб, що її передають; 14) емоційне «зараження» як прагнення людей в однаковому емоційному стані об’єднатися; 15) посилення в півтора-два рази емоції шляхом її словесної репрезентації; 16) зменшення й усунення емоції за умови вдумливої розповіді про неї; 17) емоційне пригнічування логіки тощо. Наведені вище закони мають більше загальний психологічний характер, однак їхні положення можна застосувати в комунікативній діяльності. Особливі правила, спрямовані на ефективність спілкування, використовують у різних його типах. Серед правил спілкування особливу вагу мають правила переконання, оскільки саме переконання співрозмовників створює кооперативну комунікацію, баланс статусу обличчя комунікантів. Російський соціолог В. Шейнов у книзі Искусство убеждать наводить чотирнадцять таких правил, які допомагають переконати. Понад п’ятнадцяти років він проводив комунікативні тренінги з діловими людьми і впевнився в тому, що найбільшим недоліком у спілкуванні є невміння переконувати. Перше правило є правилом Гомера і полягає в тому, що порядок аргументації в переконуванні має бути таким сильний аргумент - середній - один найбільш сильний. Вважається, що слабкими аргументами не варто оперувати, а силу аргументів повинен визначити сам мовець. Друге правило належить Сократу і передбачає, що позитивній відповіді на важливе питання повинні передувати дві позитивні відповіді на незначні та прості питання. Це правило має фізіологічне обґрунтування, адже погодження з кимось (відповідь так) приводить до виділення ендорфінів - гормонів задоволення, а негативна відповідь супроводжується виділенням адреналіну, яке налаштовує людину на боротьбу та спротив. Третє правило належить Паскалю і ставить у залежність згоду людини з умовами лише почесної капітуляції, тобто, домагаючись 218 переконання, не заганяйте співрозмовника в кут і дайте йому можливість зберегти свій статус обличчя. Четверте правило розглядає залежність переконливості аргум ентів від ім ідж у та статусу того, хто переконує. Авторитетність людини, його підтримка колективом нерідко посилює її аргументи в переконуванні. Залежно від обставин і культур найбільш переконливим вважають статус чоловіка, за інших умов - жінки. П’яте правило вимагає від того, хто переконує, впевненої поведінки й неможливості зниження власного статусу обличчя. Ш осте правило, навпаки, забороняє зниження статусу співрозмовника, вияв неповаги, зневаги до нього. Сьоме правило встановлю є залежність переконання від особистого благородства і приємності мовця, про що говорив ще Аристотель. Восьме правило проголошує: при переконуванні треба починати не з того, що розділяє вас із співрозмовником, аз того, з чим ви погоджуєтеся. Дев’яте правило ґрунтується на принципі емпатії, уведеному американським психологом Е. Тітченером, і передбачає здатність до розуміння емоційно-психологічного стану співрозмовника у формі співпереж ивання. К ращ е розуміння партнера по комунікації оптимізує спілкування. Десяте правило стосується уважного слухання, яке є запорукою переконливості. Одинадцяте правило вимагає уникати конфлікгогенних слів і висловлень, які не сприятимуть переконанню, а лише призведуть до припинення спілкування. Д ванадцяте правило стосується потребив контролі за сприйняттям і розумінням співрозмовника, адже людині властиво послаблювати увагу й не завжди розуміти непрямі висловлення. Тринадцяте правило потребує уваги до паравербальних засобів спілкування, їх н ьо ї відп овід н ості вербальним , що в нейролінгвістичном у програм уванн і розглядається як конгруентність / інконгруентність. Невідповідність вербаліки та паравербаліки дасть змогу з’ясувати реакцію співрозмовника на аргументацію, а дотримання мовцем, який переконує, відповідності вербаліки та паравербаліки значно посилить вагу його аргументів. 219 Чотирнадцяте правило спрямоване на демонстрацію того, що запропоноване вами задовольняє якусь потребу співрозмовника. Дослідник виділяє серед цих правил активні, що посилюють позицію мовця (це 1, 2, 4, 7, 8, 9, 10, 14), і пасивні, недотримання яких може послабити процес переконання або зруйнувати його (це З, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13). Оптимальним вважається не порушувати пасивних правил і використовувати два-три активних. Порадами з метою успішного переконання також є застосування ефектних засобів, інсценування, вагомих питань, ключових слів з метою емоційної дії на співрозмовників і т. ін. З огляду на специфіку використання мовних засобів реалізація комунікативного кодексу передбачає дотримання мовленнєвого етикету - соціально, культурной етнічно зумовлених стереотипних правил мовленнєвої поведінки, що відображаються в певних мовних висловленнях і сполуках, паравербальних засобах, передбачених комунікативною стратегією ввічливості у прийнятих суспільством ситуаціях установки, підтримки й завершення контакту комунікантів відповідно до їхніх соціальних і позиційних ролей і відношень в офіційній і неофіційній сферах спілкування. Дотримання мовленнєвого етикету завжди служить оптимізації спілкування, спрямоване на комунікативне співробітництво за умови врахування соціальних, вікових, статевих, освітніх ознак комунікантів. Практичне заняття 7 Тема Комунікативна взаємодія: аксіоми, типи, складники 1. Комунікативна взаємодія та інтеракція. 2. Головні аксіоми комунікативної взаємодії. 3. Типи комунікативної взаємодії. 4. Умотивованість й інтенційність комунікативної взаємодії. 5. Проблема стратегій і тактик комунікантів. Завдання 1. Опрацюйте параграфи Речевая стратегия и речевая тактика, Речевая тактика и коммуникативные ходы книги ОС. Іссерс Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. - МС. Визначте тип комунікативної взаємодії, охарактеризуйте складники комунікативної ситуації: Син, стоячи біля колони, зустрічав свого старого усмішкою, любов ю, почуттям гордощів синівських за нього, а він... він наче не впізнав його! Не дійшовши кількох кроків до веранди, зупинивсь і, лишаючи сина непоміченим, суворо сказав до директора- Кликали? Директор мовив якось виправдально: - Син ось до вас... Тільки тепер Лобода Ізот глянув на сина. Глянув очима здивовано-недобрими, налитими кров’ю. Певна ознака, що не сиропами частувались діди на тій пасіці... Сіно стирчало із закудланої сивини, певно, спочивав після обіду в курені, краще було б не будити. В руці скрутень трави якоїсь цупкої тримав, наче ремінь у дитинстві. Ніякої родинності не виявив до сина. Уп ’явся червоним поглядом і мовчав. - Син ось ваш, — було повторено, щоб розрядити ніяковість. Батька наче ошпарило це слово- Син? Хіба в мене є син? — велике лице ще більше розбрякло, налилось. — Були сини Один - під Кривим Рогом, другий - у Берліні... Більше нема- Тату- Був тато! - гримнув на все подвір 'я. - Доки на руках тебе носив! Доки в колисці колихав! А зараз який тато? Достобіса. Нахлібник держави! У приют його! У богадільню! Старцюга бездітний, а не тато!.. Старий клекотів. Страшно було дивитись на нього, збагровілого: ще сонячний удар трахне, впаде хрестом серед двору і щелепу набік... Але старий не падав, стояв, як дзвін. Сцена була жахлива. Люди підходили, звідки вони й бралися, свідки ганьбища цього. Невдовзі вже чимало їх стояло по двору і аж під сараєм, попід повапнованим муром незрушно стояли нагадуючи ідолів скіфських, кимось звезених із степів і поставлених у безладі біля історичного музею. У сутичку не встрявали, проте Лободі-молодшому нестерпно було витримувати на собі їхні сухі, колючі погляди. Особливо пекла поглядом одна якась Сівілла 221 розкудлана, схожа на відьму... Почувався кинутим у лабети, в пастку. І подумати тільки, що все цене кошмар, не сон, що все в реальності: і Скарбне, і розпалахкотілий сонцем день, і цей вибух батьковоїлюті-ненависті. Приют Богадільня! Жахливо, жахливо. Навіть директора, видно, вжалила та «богадільня». - Не богадільня, дозвольте зауважити... До того ж свою частку син регулярно платить за вас. Жодного разу не доводилось посилати повістку... Старого це ще дужче кинуло в лють. Розкошлане віяло бороди рвонулося вгору: -Д яка ж тобі, що внески справно платиш!... - Ідо людей- Чусте? Внески платить на рідного батька Як профспілкові! На родителя Ух Життям не оплатиш! - знов ревнув до сина, і кров знову густо бурхнула йому в лице. Директор, занепокоєний, запропонував старому зайти в тінь, поберегтися сонячного удару, але ветеран пустив осторогу мимо вух. У гніві його, проте, було щось безпомічне, і цю безпомічність син уловив, і сам відчув, яку серці йому крізь образу озвалося щось таке, що рідко озивається. Якби можна було впасти отут до ніг батькові, дитинчам малим стати. Хай би до крові шмагав отим скрутнем рудим, як дротяним, хай би крізь илмаганину, крізь біль прийшло тобі прощення... Але схоже нате, що цього не буде Стояв чужий, розбагровілий у ненависті чоловік, з налитими кривавою люттю очима, із скрутнем іржавої трави у дрижачій великій руці. Сонце палило його, на півкулях чола рясно росилась роса. Жахливим було все самий цей день, і несамовитість людини, яка тобі доводиться батьком, і роса напруги, роса ненависті на чолі (О. Гончар, Собор). З. Охарактеризуйте мету комунікантів, їхні стратегії й тактики, відображені в комунікативних ходах. Виокремте реплікові кроки, комунікативні ходи, ад’яцентні пари, секвенції наведеного нижче фрагмента діалогу в художньому тексті. Охарактеризуйте мовні засоби репрезентації комунікативних тактик, паравербальні засоби і засоби внутрішнього мовлення. Баглай запалюється, коли мова заходить про історію виникнення собору та про зв ’язані з ним легенди, свідком 222 виставляється, звичайно, академіка Яворницького, а Гегшадій слухає усмішливо, про щось навіть перепитує, на пошерхлих губах блукає іронія: - Ти ж сучасний хлопець, Миколо, лев на курсі з теоретичної фізики, і я просто дивуюсь, як ти можеш захоплюватися анахронізмом, піддаватися., міражам. - Без міражів не було б і віражів. Так, я гадаю, на це міг би відповісти той, хто знається на законах аеродинаміки. А собор — цене тільки міраж. Найвища поезія, думка людська неминуче прагне зматеріалізуватись, і тут це сталося колись. Глянь, як пливе у блакиті! Невже тобі він байдужий? - Ти мені пояснив чім його сенс? Раніше споруди такого типу ясна річ, мали значення для людини, але сьогодні, року Божого шістдесят третього?.. Процесові старіння підлягає все. Як тобі відомо, старіє навіть метал- А цене старіє! Мистецтву, тільки йому дано володіти таємницями вічної молодості... Згодься, людській натурі притаманний потяг до ідеальних гармоній — свідченням того є хоча б математика, логіка, музика... І в цьому творінні поєдналося все, все гармонійно злилось, і виникла велика, вічна поезія. Невже тине почуваєш, що в отому гроні соборних бань живе горда нев 'януча душа цього степу Живе його мрія-задума, дух народу його естетичний ідеал... Нас з тобою не буде, а дев’ятиглав цей стоятиме, повинен стояти! - Навіщо? Розтлумач. - А навіщо я люблю Навіщо ти любиш? - Щодо мене, це надто сміливе припущення... - Такий собор, такий витвір, він належить не тобі, не мені, точніше, не тільки нам. І не тільки нації, яка його створила. Він належить всім людям планети! - Ого Пішли-по їхали... —Якась є колективна свідомість в народу, в людства - повинна ж вона передаватись у майбутнє! Повинна ж упам ’яті прийдущих зберегтись? Дикі степи тут з білими кіньми були, дикі води Вовчої, темні хащі Скарбного кишіли звіром... Тільки кроняєті дуби стояли над водою, як храми. І ось він прийшов, великий будівник, і своїм духом, своїм витвором оживив цей пустельний простір. Не знаю як хто, а я вже не уявляю цих степів без отого силуету собору дев ’ятиглавця. Ті, що будували його, вони думали про вічність. Людині властиво прагнути вічності, знаходити в ній для себе мету і натхнення.. Навряд чи взагалі є щось гідніше, як вдосконалювати свій дух, увічнювати себе в творіннях своїх і дарувати їх нащадкам. Чи це, по-твоєму, теж міражі? - А без них мені, скажімо, звичайному, простому смертному не можна й прожити? - Чому ж, можна. Можна прожити і без собору, і без пісні, і без Рафаеля. Без усього можна, на чому висять охоронні таблиці і на чому їх нема. Можна Анну Кареніну» читати в екстракті, на півтори сторінки тексту. Але чи залишились би ми тоді в повному розумінні слова людьми Чине стали б просто юшкоїдами, пожирачами шаиїликів? Тяглом історії? - Забуваєш ти, друже, про одну обставину: вік наш не в рицарських латах. Вік наш в атомному шоломі, і на цене можна не зважати. - Знаю, ти про всепланетний фінал. Але ж його може й не бути Замість тієї стадії буття яку біблійні поети назвали судним днем, може ж бути безконечність, безсмертя? - Безсмертя, якого воно кольору? Яке на смак- Кольору неба А смак свободи! - так воліє висловлюватись, розлігшись у пшениці, Баглай (О Гончар, Собор). Практ ичне занят т я 8 Тема Закони та правила ком унікативної взаємодії 1. Комунікативний кодекс, його складники. 2. Максими X. Грайса. Конверсаційні імплікатури спілкування. 3. Проблема правил спілкування в лінгвопрагматиці. 4. Загальні закони спілкування И. Стерніна. 5. Правила переконання й доведення. Полемічні правила. Мовленнєвий етикет. Завдання 1. Законспектуйте фрагменти книги В.П. Шейнова Искусство убеждать. - МС. Опрацюйте розділ Формулы речевого этикета в лингвокультурологическом описании книги Г.Ю. Богданович Русский язык в аспекте проблем лингвокультурологии- Симферополь, 2002. - С. 130-154. 3. Опрацюйте розділ «Представлення концептосфери мовної діяльності уф разеосистем і української мови» книги О.О. Селіванової «Нариси з української фразеології». - К ,- Черкаси, 2004. - С. 125-142. Які правила спілкування українців зафіксовані у фразеології української мови? 4. Які максими ефективного спілкування і правила переконання не застосовують співрозмовники в наведених ситуаціях? Спробуйте змоделю вати ці ситуації так, щоб створити кооперативну інтеракцію. - Вікторе Павловичу, відпустіть мене на дві години раніше. - А що трапилось? - Справа в тому, що приїжджає моя сестра з двома дітьми, мені її треба зустріти. - А може, ваш чоловік її зустріне? - Ой, що ви! Його керівник не відпустить, у них роботи багато. - А в нас мало роботи. Не можу Вас відпустити. До приймальні входить людина і прямує до дверей кабінету керівника. Секретарка: - Туди не можна! Олег Петрович зайнятий. Відвідувач: - Мене записано на цей час. Секретарка: - Я Вас не пам ’ятаю. Як Ваше прізвище? Відвідувач: Записався мій керівник, але він зайнятий і доручив це мені. Секретарка: - Ні, я не можу Вас пропустити. Вине записані. Виховательці дитячого садка телефонує завідувачка: - Наталя Петрівна! Завтра до нас приходить комісія Я хочу щоб відкрите заняття провели саме Ви. - Вибачте, я вже три дні працюю в першу зміну. А саме завтра в мене залік в університеті. - Знаєте, нам Ваше навчання вже кісткою в горлі! Тільки й робимо, що під Вас підлаштовуємося. Якщо Вине проведете заняття, я відміню Ваш графік і тоді навчання буде Вашою проблемою- Нехай відпрацьовує Ніна, це ж її обов ’язок. - Я все вже сказала. Розмову закінчено. - Сергію Миколайовичу! Я б хотіла піти у відпустку в літні. - Людмило Іванівно, у Вас відпустка у вересні. - Алея хочу в липні, у мого чоловіка відпустка також у липні, і ми хочемо поїхати разом на море- Усі хочуть. Я Вам нічим не зобов ’язаний. Даруйте, алея Вас і звільнити можу. - Ірино Петрівно! Доброго дня Це телефонує Ваша студентка, яка писала у Вас кваліфікаційну роботу. Зараз я пишу у Вас дипломну роботу. Ви повинні мені сказати тему і призначити консультацію. - А, це та студентка, яка навіть мені не зателефонувала й не сказала, яку оцінку вона отримала на захисті. - Я отримала п 'ятірку. Але ж я не знала, що я піду на п ’ятий курс і писатиму у Вас дипломну роботу- Ой, як же Вам важко буде в житті з таким спілкуванням. Ну, що ж приходьте завтра об одинадцятій. - Ні, я не можу, я йду до стоматолога- Ну, це Ваші проблеми. До зустрічі. 5. Визначте, які максими X. Грайса порушують комуніканти в наведених ситуаціях спілкування і які при цьому виникають конверсаційні імплікатури. - |