мовознавство селиванова. Удк8Г42ббк81
 Скачать 9.73 Mb.
|
|
якоріння - психологічного пускового механізму каузаціі, що характеризується тенденцією будь-якого елемента досвіду викликати в пам’яті весь досвід і має рефлекторну й асоціативну природу. Наприклад, смакове чи одоративне відчуття викликає відповідні видимі образи або переживання, якісь сильні враження зумовлюють певну емоцію; кінестетичні явища визначають певну поведінку і т. ін. Якір є сегментом психічної структури особистості й має неусвідомлену або сплановану природу. Усвідомлене позитивне якоріння сприяє корекції психічних станів, керуванню настроєм і поведінкою (наприклад, позбавлення від поганої звички потребує усунення якоря задоволення, пов’язаного з цією звичкою). Якоріння досягають лише за умови підтримки стійкого стану рапорту. Сугестор повинен виявити в досвіді сугестента відповідні ресурси, які мають свідоме чи позасвідоме підґрунтя. Останнє є більш ефективним. Якір повинен бути унікальним, легко відтворюваним, виразним і не може ставати частиною повсякденної поведінки. Виникнення якорів пояснюють повторенням, що сприяє фіксації подразників у довгочасній пам’яті; емоційним навантаженням подразника. Ефективним є поліякоріння, оскільки чим більше стимулів пов’язуватиметься з певним психологічним станом, тим до більшого числа фрагментів це записуватиметься в пам’яті. І навпаки, зв’язок одного якоря з кількома психічними станами призводить до його послаблення та втрати. Надзвичайно вагомим є якоріння в рекламному дискурсі, РЯ-технологіях, іміджелогії тощо. Практичне заняття Тема Мовленнєвий вплив. Нейролінгвістичне програмування 1. Дискусійні проблеми природи мовленнєвого впливу. 2. Теорія мовленнєвого впливу: об’єкт, предмет, становлення. 3. Нейролінгвістичне програмування: об’єкт, предмет, становлення. 244 4. Принципи (пресупозиції) нейродінгвістичного програмування. 5. Техніки нейродінгвістичного програмування. Завдання 1. О працю йте статтю О.О. С еліванової М овні засоби репрезентації стратегічних програм в українському рекламному теледискурсі» у збірнику наукових праць У країнська журналістика: умови формування та перспективи розвитку». - Черкаси, 2007. - С. 234-240. 2. Запишіть 5 текстів телереклами або письмової реклами. Визначте комунікативні стратегії й тактики, мовні засоби їхньої репрезентації та невербальні чи паравербальні складники. Проаналізуйте техніки нейродінгвістичного програмування в рекламі. 3. Опрацюйте фрагменти книги В.П. Ш ейнова Искусство убеждать. — МС. Які стратегії й тактики мовленнєвого впливу застосовують комуніканти в наведених фрагментах текстів: Перед нами стоїть в довгій лівреї благообразно-суворий, сивий швейцар і холодно питає: - Що треба ? Але Зіні все те й за вухом не свербить. - Губернатора треба бачити, - недбало кидає вона й шукає очима вішалку, де б могла повісити своє пальто- їх превосходительство не приймають. - Що?? Вона озирається, високо підніма брови й здивованими очима дивиться на його. Вона здивована, але здивована з смішком в очах з смішком людини, яка знає, що дивуватись нічого, бо то єсть неправда, а буде так, як вона собі знає. - ї х превосходительства немає дома. - ще холодніше промовляє швейцар- Хіба? - весело дивується вона й скидає пальто. Дає його мені й повертається до швейцара - Ви певні в тому Кумедно! Але того не може бути, ви помиляєтесь. Він напевне дома. Напевне. Підіть, будь ласка, скажіть, що прийшла Зінаїда Сокоринська. Він знає. Дуже-дуже треба бачити. 245 Швейцар строго дивиться на неї й на мене. Алея твердо витримую його погляд, - мені навіть жаль його трошки, жаль його строгої поважності і довгої лівреї. - Я ж вам виразно кажу, що їх превосходительство не приймають зараз — з натиском говорить він до Зіни. Але Зіна весело-нетерпляче поводить плечима. - Ах, боже мій! «Приймають, не приймають». Ви підіть скажіть, що прийшла Зінаїда Сокоринська. Розумієте: Зінаїда Сокоринська. От і все. Ну, швидше, швидше... А то піду сама без вас, вам же гірше буде. Чудак ви! Швейцар обурюється, дивується, сперечається, але кінець кінцем якось непомітно від її упевненого сміху губить свою строгу поважність і нерішуче йде до губернаторських покоїв. Нас приймають. Зіна балакає, слухає, дивується і сміється. І видно, що вона рішуче не вірить у те, чому дивується, та щей знає, що то неправда і буде так, як вона знає. - Але ж у вашого нареченого витрушено бомби За це - каторга. Мине можемо таких злочинців випускати на поруки — розводить руками губернатор- Каторга — страшенно дивується Зіна. Але за тим дивуванням пробивається щось таке лукаве й певне, що губернаторові стає якось сумнівно і здається, що каторга - це, справді, вже занадто... - Але, во всякому разі, я тут нічого не можу помогти вам - ще ширше й безнадійніше розводить він руками. Але я про себе посміхаюсь. Сміється й Зіна, і зеленкуваті очі її, як дивний кришталь, блискають при поворотах усякими кольорами. І розмова кінчається тим, що сильний мира перестає вірити в свою силу, у велику злочинність Зіниного нареченого і схиляється до того, що коли другий сильний мира нічого не матиме проти, той він не буде перечити випуску нареченого на поруки Зіна сміється, прощається й виходить. Я за нею, мовчазний і зайвий. Сильний мира з приємною очумілістю дивиться нам услід. От, самі бачите, до чого зводилась моя роля! Але що я міг зробити, коли ця дівчина була утворена цілком інакше, ніж я, а я сам попав у такий момент, коли чоловік сам собі дивується? В. Винниченко, Зіна). 246 Доброго дня Ніно Дмитрівно! Яка сьогодні погода чудова, чине так? -Добридень, Сашко. Погода, дійсно, сьогодні гарна. - Скоро канікули, нарешті Ви відпочинете від нас- Так, всі втомлені — і ми, і ви. Мабуть теж не можете дочекатися канікул? - Так, але хотілося б закінчити рік з гарними оцінками. - А яку тебе справи з оцінками? - Та ніби нічого, якщо б по Вашому предмету підвищити бали. - А чому ж не вчив як потрібно? - Я вчив, але як тільки трошки гірше підготуюсь, Ви як відчуваєте і одразу питаєте. А коли гарно вивчу, то якось ніби й не помічаєте мене- Так, за двадцять років роботи всіх наскрізь бачиш, хто підготувався, а хто ні. - Але сьогодні я вже вивчив як слід. - Ну то подивимось. У крамниці. —Добрий день. У мене сьогодні день народження Мама хоче зробити салат, але немає зеленого горошку. Я знаю зараз крамниця зачиняється. Чи Вине дозволите мені зайти й купити горошок? Я швиденько. - А що без горошку вже ніяк не можна? - Розумієте, частувати особливо нічим, знаєте, який зараз час Криза. Особливо не розживешся. Вся надія на салати. А салат без горошку, вже зовсім погано. - Ну то проходь, іменинник. 5. Випишіть із матеріалів передвиборчого виступу буць-якого політичного лідера мовні засоби впливу. Які стратегії вони репрезентую ть? На які психічні ф ункції свідомості вони орієнтовані: на логіку мислення, емоції, почуття, відчуття, - або на підсвідомі механізми психіки? 247 ТЕМА 8. ДОРОБОК ДИСКУРСОЛОГІЇ В ТЕОРІЇ МОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ 1. Дискурсологія як лінгвістична дисципліна. Об’єкт і предмет дискурсології. 2. Дискурс-аналіз: передумови, завдання та проблематика. Критичний аналіз дискурсу теоретичне підґрунтя, завдання та проблематика. Політична лінгвістика. 4. Напрям етнографії мовлення в дискурсології. 5. Конверсаційний аналіз як напрям дискурсології. 1. Дискурсологія як лінгвістична дисципліна. Об ’єкт і предмет дискурсології Дискурсологія є мовознавчою дисципліною, представленою методологічно й теоретично різн ом анітн ими течіями, лін гвісти чн ими школами й окрем ими дослідж енням и, спрямованими на всебічний опис і характеристику мовленнєвого спілкування людей у специфічних і стандартних комунікативних ситуаціях з урахуванням соціальних, культурних, когнітивних, психологічних, етнічних й ін. чинників. Об’єктом дискурсології є різноманітні дискурсивні практики мови, а предметом - організація дискурсу. У темі 2 ми розглянули базове поняття дискурсології - дискурс - порівняно із поняттями комунікативної ситуації і комунікативного акту. Формування й динаміка різноманітних значень дискурсу визначали розроблення напрямів дискурсології, кожен із яких мав власні передумови, завдання та проблематику У сучасній дискурсології відбувається певна інтеграція різних галузей, доробок яких враховують у дискурсивно орієнтованих дослідженнях. Російський лінгвіст В. Карасику передмові до монографії М. Макарова Основы теории дискурса зазначає: «Теорія дискурсу, попри хиткість та багатозначність основного поняття, є одним із напрямів сучасної лінгвістики, який найбільше розвивається. Цей напрям прагне до синтезу наукових результатів, отриманих у різних галузях знань і насамперед - у мовознавстві, психології, соціології й етнографії. Незважаючи на численність дослідницьких концепцій та наукових шкіл, які розробляють цю теорію і нерідко гостро полемізують одна з одною, дослідники дискурсу об’єднані прагненням вивчати не абстрактну мовну систему, а живе мовлення в умовах реального спілкування». 2. Дискурс-аналіз: передумови, завдання та проблематика Одним із базових напрямів сучасної дискурсології є дискурс аналіз, або аналіз дискурсу З огляду на пріоритет уведення терміна дискурс американським лінгвістом 3. Харрисом, дослідники вважають, що й термін «аналіз дискурсу у значенні методу аналізу зв’язного мовлення, який служить для опису меж простого речення і для зв’язку мови з культурою, вперше вжив саме цей учений. Проте деякі мовознавці наполягають на тому, що назва дискурс- аналіз» виникла в межах Бірмінгемської групи дослідників й асоціюється з іменами Дж. Сінклера і М. Култарда (до цієї групи належать і М. Монтгомері, В. Едмондсон, М. Стабз й ін., хоч орієнтація їхніх досліджень дещо варіюється). В одній із наукових праць Дж. Сінклера і М. Култарда аналізу підлягало спілкування учня та вчителя, яке було описане на підставі положень соціально орієнтованої граматики М. Холлідея у версії 1961 р. Зазначмо, що М. Холлідей був учнем і послідовником фундатора Лондонської школи Дж. Фьорса і прихильником культурно-соціологічної теорії Б. Маліновського, який одним із перших поєднав вивчення мовної комунікації з польовими методами антропології та етнографії. Протягом 1970-1972 р. р. Дж. Сінклер і М. Култард здійснювали проект «The English Used 249 by Teachers and Pupils», метою якого було вивчення мовленнєвої взаємодії вчителя й учнів на шкільних уроках. Дослідників цікавило, хто контролює дискурс, які ролі виконують мовець і слухач, яким чином здійснюється введення нових тем розмови і як завершуються попередні, як струкгуровано дискурс тощо. Такий підхід до аналізу спілкування створив підстави для відходу від усталеного в 70-ті р. р. розуміння дискурсу як тексту, хоч і в контексті різних ситуаційних чинників, і переходу до дискурс- аналізу. У 80-ті р. р. із метою розмежування тексту й дискурсу було використано диференціацію їхніх аспектів: мовного й соціального, статичного й динамічного відповідно. Дискурс отримав нове значення комунікативної події, ситуації, що інтегрує текст з іншими її складниками, зокрема, екстралінгвальним и чинниками: соціальними, референційними (обставинами, часом, простором комунікації), когнітивними і психологічними, які опосередкують взаємодію учасників спілкування, їхні мотиви, цілі та стратегії. М. Макаров убачає передумови становлення дискурс-аналізу в наукових розробках російської формальної школи аналізу тексту, зокрема, в концепції структурного аналізу В. П роппа, в антропологічному спрямуванні європейського структуралізму К. Леві-Стросса, представників французької школи (Р. Варта, М. Фуко, Ж. Л акана, Ц. Тодорова, Ж. Д ерріда), а також у семіотичних теоріях Ч. Пірса, У. Еко, які надали різноманітним течіям лінгвістики, антропології, літературознавства, теорії комунікації загальні принципи й універсальну метамову, що зумовило встановлення міждисциплінарних зв ’язків. Аналіз дискурсу формувався і під впливом теорії мовленнєвих актів Дж. Остін, П. Стросон, Дж. Сьорль), лінгвопрагматики (зокрема, теорій X. Грайса і Дж. Ліча та їхніх послідовників), когнітивної психології й лінгвістики, завдяки чому отримав функціональне, психологічне та соціальне спрямування. Цьому сприяли також концепції Е. Бенвеніста, який вважав дискурс мовленням, невіддільним від мовця; Т. ван Дейка, який розглядав дискурс як спосіб актуалізації тексту в певних ментальних і прагматичних умовах; К. Пайка, який кваліфікував дискурс як результат процесу взаємодії в соціокультурному аспекті; а також праці французьких 250 учених М. Фуко та М. Пеше, які спрямували увагу на відношення між дискурсом й ідеологією та на процес боротьби дискурсів з огляду на ідеологічну боротьбу. Завданнями аналізу дискурсу є дослідження інтеракції, соціальної, текстуальної та психологічної контекстуалізації дискурсу, його типів і жанрів із певним набором змінних (соціальних норм, статусів і ролей комунікантів, їхніх конвенцій, стратегій, показників інтерактивності й ефективності спілкування); вивчення законом ірностей досягнення ком унікантам и ком унікативної кооперації або чинників породження комунікативного конфлікту, способів реалізації комунікативного суперництва; опис інституційних форм і типів дискурсів тощо. Ключовими проблемами аналізу дискурсу залишаються структура та стратифікація дискурсу встановлення його ознак, одиниць, категорій, типів, характеристика способів інтеракції та контекстуалізації; з ’ясування механізмів організації різних дискурсивних інваріантів, вироблення методів і процедур аналізу й опису дискурсів тощо. Дискурс-аналіз звертається насамперед до усних і письмових (друкованих) форм мовної комунікації у природних умовах реального світу. На думку М. Макарова, дискурс-аналіз ідейно тримається на трьох китах - трьох найважливіших категоріях: дії, (по)будові та варіативності. Коли люди щось говорять або пишуть, вони тим самим здійснюють соціальні дії. Конкретні властивості цих соціальних дій визначені тим, як усний дискурс чи письмовий текст побудовані, за допомогою яких саме ресурсів, відібраних мовцем з усього розмаїття мовних засобів, функціональних стилів, риторичних прийомів тощо. З одного боку, цікавим є сам процес побудови дискурсу. З іншого боку, оскільки усний дискурс чи письмовий текст вплетені до живої тканини соціальної діяльності та міжособистісної взаємодії, їхня варіативність утілює особливості різних соціально-діяльнісних контекстів і намірів авторів (адресантів). 251 3. Критичний аналіз дискурсу теоретичне підґрунтя, завдання та проблематика. Політична лінгвістика У межах дискурс-аналізу виокремлюють течію критичного аналізу дискурсу який постає як напрям сучасної дискурсології. Ця течія спрямована на емпіричне дослідження відношень між дискурсом і соціальним станом суспільства, а також їхнім розвитком під кутом зору критичного перегляду співвідношення між мовою та суспільством. Така орієнтація аналізу дискурсу передбачає вияв ідеологічних функцій мови у продукуванні, відтворенні та зміні соціальних структур, зв’язків і суб’єктів. Об єктомbi критичного дискурс-аналізу є владні відношення в суспільстві, а предметом - співвідношення між знаками, значенням и природної мови, ф іксованим ив дискурсі, й соціальними структурами, зв’язками, суб’єктами. Критичний аналіз дискурсу користується різноманітним дискурсивним матеріалом: текстами, записами радіо, телебачення, усного повсякденного мовлення. Представники цієї течії з’ясовують природу влади з огляду на мовне підґрунтя процесів домінування, дискримінації й контролю та вивчають конструктивну функцію дискурсивних практик. Теоретичним підґрунтям критичного дискурс-аналізу є) системно-функціональна й соціально-семіотична концепція британського лінгвіста М. Холлідея, який розглядав мову як знаряддя реалізації соціальних відношень; 2) теорія комунікативної дії німецького філософа та соціолога, представника Ф ранкфуртської школи Ю. Х абермаса, який обґрунтував зв’язок між лінгвокомунікативними та соціальними процесами й обстоював принцип установлення в суспільстві вільних від примусу комунікацій у межах усезагальної соціальної згоди; 3) лінгвістична антропологія та інтеракційна соціолінгвістика, яка розглядає інтеракцію як узгодження інтерпретацій на підставі контекстуалізації, що здійснюється шляхом співвіднесення з фоновими знаннями учасників; 4) ф ілософ ська концепція французького ф ілософ а- постструктураліста М. Фуко щодо влади як сили, що створює 252 суб’єктів й агентів дій і взаємодіє з дискурсивними практиками суспільства; 5) концепція лінгвістичного капіталу французького соціолога й етнолога П. Бурдьє, який вважав, що лінгвістичні знання соціально відтворюються в техніках домінування, а струкгуризація соціального простору здійснюється на базі різних капіталів (економічного, культурного й символічного), що є інструментами боротьби в цьому просторі; 6) теорія діалогічності гуманітарного пізнання М. Бахгіна; 7) модель соціолінгвістики В. Бернстайна; 8) структуралістські і постструктуралістські теорії розуміння мови як суб’єкта культури, здатного структурувати соціальні відносини, і тексту та дискурсу як конструктивних феноменів; 9) постмодерністська філософія Ж. Дерріда, Ж. Бодріяра й ін. (головні тези: немає нічого поза текстом, реальність - соціальний конструкт, який створюють ідеї, закріплені в нормах, інститутах і механізмах соціального контролю). Програмною працею критичного дискурс-аналізу стана книга Н. Феркло «Мова і влада» 1989 р, присвячена аналізові панівних дискурсів у Британії (політичної риторики тетчеризму й нової економічної реклами). Представниками критичного аналізу дискурсу є Т. ван Дейк, який очолює соціокогнітивний напрям; Н. Феркло, М. Култард, Дж. Гі, Д. Камерон, Т. Дант, П. Бурдьє, Б. Делінджер, Р. Фаулер й ін., які виходять із концепцій британської традиції, та Р. Водак і представники віденської групи, зосереджені на вивченні мови політики, вираженні в мові ідеологічних і політичних уявлень й ін. |