мовознавство селиванова. Удк8Г42ббк81
 Скачать 9.73 Mb.
|
|
Практичне заняття Тема Базові поняття теорії мовної комунікації 1. Проблема дефініції комунікації. 2. Проблема розмежування невербальної та вербальної кому нікації. 3. Комунікація і спілкування. 4. Типи вербальної комунікації. 5. Співвіднош ення понять ком унікативної ситуації, комунікативного аюу й дискурсу. Завдання 1. Ознайомтесь із параграфами Язык животных в природе, Говорящие животные підручника В.П. Беляніна Психолингвистика- МС. Законспектуйте фрагмент книги В.В. Красних Основы психолингвистики и теории коммуникации, - МС. Розгляньте схему 8. Структура коммуникативного акта нас. Проаналізуйте відповідність цієї схеми її описові на вказаних сторінках книги. О працю йте словникову статтю «Лінгвосинергетика» із «Лінгвістичної енциклопедії» О.О. Сел Іванової. - Полтава, 2010. Як застосовується принцип синергетичності щодо базових понять теорії мовної комунікації? 4. Визначте за матрицею параметрів тип вербальної комунікації: 1943 рік 26/X / 1943 Сьогодні я знову в Москві. Привіз з Києва стареньку свою матір. Сьогодні ж узнав од Большакова і тяжку новину: моя повість «Україна в огні» не вподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постановки. Що його робити, ще не знаю. Тяжко на душі і тоскно. 1 не тому тяжко, що пропало марно більше року роботи, і не тому що возрадуються вразі і дрібні чиновники перелякаються мене і стануть зневажати. Мені важко од свідомості, що «Україна в огні» - це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо, видно не потрібно, крім панегірика (О. Довженко). Пелюстинка мешкала у трояндовій оселі. Принцеса сама була мов ніжний пуп ’янок. Її волосся закосичувалося білими лілеям и або червоними маками чи блакитними барвінками. На світанку ця славна дівчина усміхалася. Її лагідна усмішка осяювала весь Квіткокрай (О. Мрійко, Пригоди квіткової принцеси). С учасні норм ат ивні грам ат ики не заж ди послідовно дотримуються дихот омії парадигмат ичних (нелінійних) і синтагматичних (лінійних) одиниць. Коректність викладу матеріалу передбачає, по-перше, послідовне розмежування інваріантних (абстрактних) і варіантних (конкретних) одиниць І. Козленко, стаття). Дорогий друже! Вітаю тебе зі святом Бажаю здоров я тобі та всім близьким. Як т вої справи? Чи отримав ти мого попереднього листа Як почувається Галина- От і принесли нам лебеді на крилах життя. - Життя? - Еге ж і весну, і життя. Тепер, внучку, геть-чисто все почне о м ивати: скресне крига на ріках та озерах, розмерзнеться сік у деревах, прокинеться грім у хмарах, а сонце своїми ключами відімкне землю- Діду, а які у сонця ключі? - Золоті, внучку, золоті. - 1 як воно відмикає ними землю- А ось так якоїсь доброї години гляне сонце із свого віконечка ннич, побачить, що там і земля, і люди, і худібка, і птиця помарніли і кучили за весною, тай спитає місяця-брата, чине пора землю відімкнути? Місяць кивне головою, а сонце посміхнеться і на промінні спустить у ліси, у луки, в поля і на воду ключі, а вони вже ікають своє діло! (М. Стельмах, Гуси-лебеді летять). 49 До дошки піде Степан Ткаченко. Записуй формулу, що в листочку. Нижче завдання. Будь ласка, всі пишемо, а Степан коментуватиме. - Відгадай загадочку на городі молода пишні косирозпліта, у зеленії хустинки золоті хова зернинки. - Це пшениця? - Це гречка- Та ні, які ж у гречки хустинки. Ау пшениці? - Тоді що це? - Та кукурудза ж. Напередодні свого ювілею письменник завітав у Черкаси - місто йому не чуже. Звідси, з Золотонощини, походить його батько. Мама — з Харківщини. 84. Птах, чий спів нагадує гру на флейті. 86. Французький модельєр Кристіан... 87. Зірковий образ Кристини Орбакайте. Всім встати. Суд іде. За справою виголошується вирок. У мене особисте питання до Вас, шановний губернаторе Скажіть, будь ласка, як можна прожити на ті підвищені пенсії, про які Ви так гучно заявляєте? За останній р ік моя пенсія підвищилася аж на 2 гривні 24 копійки, а ціни підвищилися на 50-200 відсотків. - Лікарю, можна зайти- Проходьте. Ваша аналізи вже готові. Що я можу Вам сказати, дорогенький. Треба оперуватися негайно. - Боже, в мене ж робота. Та ще м ен і треба їхати у відрядження. - Як хочете, але якщо тягнути, може бути гірше. Поки що я напишу, які ліки треба купити. 5. Проаналізуйте фрагмент тексту. Випишіть паравербальні засоби спілкування, охарактеризуйте їхній тип і роль у спілкуванні. Випишіть приклади внутрішнього мовлення персонажів. Як вони взаємодіють із вербальними засобами діалогічного мовлення персонажів тексту Охарактеризуйте конкретні наміри персонажів- комунікантів у діалоговій комунікації художнього тексту- Ви вже поснідали? Так рано - сказала вона досить буденним, як йому видалося, голосом. Отаві враз захотілося, щоб вона повторила вчорашнє запрошення подивитися її етюди, запросила його відразу після сніданку, щоб він потім зміг ще викликати собі таксі й устигнути на аеродром до відльоту рейсового літака на Київ. Вона вміла читати його думки і настрої, тож повинна була й тепер... Але Таїса сказала зовсім інше: - А я, бачите, причепурилася Іду в кіно. Сьогодні показують Дорогу Фелліні. - Бачили? Він повинен був сказати, що не бачив, і відразу ж напроситися разом з нею, але образа на Таю за те, що не захотіла вгадати його бажання, примусила бовкнути неправду- Бачив. Нічого спеціального. - Тоді, - вона стала східцем вище за Отаву і, мружачись, розглядала його, — тоді ви підете і подивитеся ще раз- Навіщо? - А щоб не казати про цей фільм таких дурниць. - Можгу я мати свою думку 1 взагалі... — Він не витримав і сказав майже благальне: — Могли б вине піти на цього Фелліні? - Дозвольте поцікавитися — чому? - Ну, підете іншим разом. А сьогодні... Я б дуже хотів поглянути на ваші етюди. - На мої етюди? - Тая трохи повагалася. - Ну гаразд. Але це можна й згодом... - Ні, я хотів... - Агавам хотілося зараз же. Може, мені й не снідати? - Та ні, поснідайте. - Ви дозволяєте? Що ж. Я подумаю під час сніданку, чи мені йти на Фелліні, чи показувати вам ці... етюди. - Боюся, що ви мене можете не застати,- ображено промовив ( )тава. 51 - Ага, вирішили їхати додому? І то негайно? Ну, гаразд. Я вип 'ю чаю, а потім покажу етюди. Слаба жінка. Нічого не вдієш. Вона війнула перед очима в Отави своїм яскравим платтям і пішла до їдальні. А Отава стояв на сходах і знетямлено посміхався усім знайомим, що прямували на сніданок. Що він наробив? Що накоїв? І два слова, мов муха об шибку, билися йому в голові: «Славнозвісний... горезвісний...» (П. Загребельний, Диво). Сторожке, крутолобе зайшло, стало перед учителями прикрившись недоброю скривленою осмішкою. «Ану, що ви мені зробите?» В щілинах очей виклик, з губів не сходить посмішка, напружена й мовби далека. В усій постаті зухвальство, удавана веселість, бравада самозахисту. А під цим вдаваним вловлюється прихований біль, насторога, нервове жування чогось найгіршого. Звідки, з яких блукань, з яких горювань принесло воно сюди свою упередженість і цей упертий затаєний спротив? - Так оце ти і є Порфир Кульбака? - Там написано. Директор уважно вдивлявся в папери. - Школу кинув. Вдома не ночував... Де ж ти ночував? - Аде ніч застане. - У нас треба говорити точніше: де саме? - Уже ж весна можна переночувати і в березі під човном... Або в клубі на горищі... - А вдень? По зблідлому від хвилювання обличчю сонячним зайчиком перемайнуло щось світле: - Вдень рибку ловив. - На які ж гачки? - По-вашому, на гаки-самодери гачив? - А то ні? Зухвальська посмішка вбік, і відповідь ухильна, приправлена рибальським жартом: -Гачив, га ч и в-п о тижню йДніпра не бачив... Директор уважно розглядав новачка: ще одне дитя цього розш аленілого віку. Бездоглядне дитя плавнів та шелюгів дніпровських... Зблідле стоїть, знервоване, а оченята бистрі, 52 смішковиті — в них так і світиться інтелект, Хай неіиліфований, незагнузданий, але явно ж проблискує десь у глибині очей, - такого не зарахуєш до розумово відсталих. Буйної, видно, вдачі козак... Руки в саднах, черевики розтовчені, новенька синтетична курточка на боці вже розпанахана - клапоть висить, неначе собака зубами видер... І десь уже перейняло цю вульгарну манеру говорити: розтягує слова, кривить рота. Стоїть недбало, поглядом нишпорить по кабінету, покрадьки перебігає по вчителях, у передчутті психологічної дуелі. Не боюся вас. Остригли-хай... А бити не маєте права Ось такого вам передають. Порушник чи, можливо, навіть досвідчений маленький браконьєр перед вами — бувають із таких дуже запеклі... І вгадай: як воно поведеться в новім для нього осідлиську? Змириться з новим становищем чи буде викручувати вам мізки своїми вибриками! Мабуть, уже вміє бути винахідливо злим і жорстоким, - наплакалась, видно, мати від нього. -Т ак, так, - директор знов зазирнув у папери. -Мат ір кинув Бродяжив... Затриманий у порту при спробі пробратися на океанське судно. Це до вас у Нижню Комишанку, - директор усміхнувсь, — вже океанські заходять? Хлоп я вловило іронію, відповіло в тон- Крізь очерети навряд чи проб ’ються... - 1 потім серйозно: - Я аж у тому порту був, де морські курсанти свій парусник швартують. - А ти чого там опинивсь? - На кораблі дивитися -х іб а не можна? - Мабуть, і далі збиравсь мандрувати? - Може, й збиравсь. - Куди ж, як не секрет- Ну хоча б на лиман- А на лимані що? - Як що? Там - життя! Право-воля! Птаство зі всього світу! Хмарами - його і на озерах, і в очеретах... Веслом махнеш - сонця не видно! Хлоп я враз якось змінилось, останні слова були сказані просто і натхненням. - А після лиману ще кудись були наміри? 53 — А що? Куди душа забажає... Галасвіта! Вчителі перезирнулися між собою, і найстарша з них повновида сива жінка, запитала: — Це якийсь новий континент галасвіта? Поясни, будь ласка де він. - А ви матір мою спитайте... Тільки що - так одразу: «А-а, галасвіта б ти пішов!» — Галасвіта — це десь, мабуть, на місці загиблої А тлантиди, — сказав директор — Одне слово, збився з курсу, блукаючи у своїх галасвітах... Тікав, а чого? Від кого й куди тікав? —Я й від вас утечу. - Зловимо, — спокійно мовив директор. - Один філософ казав: «Світ повив мене, т ане спіймав», але то був, певне, недосконалий світ... А наш такий, що одразу руку тобі на плече ходіть-но з нами, товаришу Кульбако... - Втечу! Втечу! Хоч і ланцюгом прикуйте! В очах директора, де перед цим була привітність, враз похолоднішало: - Тільки ти, будь ласка, не лементуй! 1 руки - з кишень, бо кишені позашиваємо. І в очі мені дивись О. Гончар, Бригантина ТЕМА 3. ПРОБЛЕМА ОДИНИЦІ ТА ЗРАЗКА МОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ 1. Мовленнєвий акт як мінімальна одиниця мовної комунікації. Теорія мовленнєвих актів. 2. Проблема класифікації мовленнєвих актів. 3. Одиниці діалогічного спілкування: комунікативний хід, репліковий крок, секвенція, ад’яцентна пара, інтеракційний юніт. 4. Проблема зразка мовної комунікації (мовленнєвий жанр, жанр дискурсу. Проблема типології дискурсу за сферою спілкування. 1. Мовленнєвий акт як мінімальна одиниця мовної комунікації. Теорія мовленнєвих актів У теорії мовної кому нікації однією із проблем є встановлення мінімальної одиниці мовленнєвого спілкування. Такою одиницею називають речення, висловлення, однак вони є одиницями синтаксичного рівня мови та мовлення відповідно. Останнім часом як найменшу одиницю мовленнєвого спілкування розглядають мовленнєвий акт. Ф. Бацевич, слідом за російською лінгвісткою Н. Арутюновою, подвійно кваліфікує мовленнєвий акт як цілеспрямовану мовленнєву дію, що здійснюється згідно із принципами та правилами мовленнєвої поведінки, прийнятими в даному суспільстві, і як мінімальну одиницю нормативної соціомовленнєвої поведінки в межах прагматичної ситуації. Дослідник трактує мовленнєвий акт як елементарну складову спілкування, одиницю руху інтенцій мовця в комунікації, найпростіший крок спілкування. Українська дослідниця І. Шевченко цілком слушно зазначає, що в новій когнітивно-комунікативній парадигмі, де постмодернізм прийш ов на зміну м еханістичності й раціоналізм у, а конструктивізм - інтерпретаціоналізму, поняття мовленнєвого акту не відкидається, а набуває нового змісту, тобто саме його треба визнати мінімальною одиницею дискурсу як мовленнєву взаємодію мовця і слухача для досягнення певних перлокутивних цілей мовця шляхом конструювання ними дискурсивного значення в ході спілкування. На її думку, мовленнєвий акт складається з аспектів адресанта, адресата, іллокутивного, денотати вного, локутивного, інтенційного, ситуативного, контекстуального, метакомуніка- тивного аспектів і розгортається за певним когнітивним сценарієм з урахуванням прагматичних пресупозицій. Зважаючи на цена відміну від висловлення, мовленнєвий акт є багатошаровим утворенням у процесі комунікативної діяльності, що поєднує знаковий статус із намірами та діями мовця щодо адресата, реакцію якого акт передбачає; контекстом і ситуацією, у якій відбувається процес комунікації. П ротиставлення мовленнєвого акту, з одного боку, реченню як одиниці мови й висловленню як одиниці мовлення, з іншого, демонструє, на думку В. Дем’янкова, прагнення поглянути на мовлення й мову крізь призму дій носія мови і кваліфікувати значення як уживання висловлення в конкретній ситуації. Однак не всі дослідники поділяють думку про мовленнєвий акт як найменш у одиницю сп ілкування, вваж аю чи його віртуальним елементом, у якому лише потенційно закладена здатність до спілкування зі «стерильним співрозмовником». М. Макаров наголошує, що мовленнєві акти виокремлюють й ідентифікують a posteriori в жорсткій системі координата не в рухливій позиції учасників спілкування у процесі плавного розгортання комунікативних структур. Ця оцінка є цілком справедливою стосовно класичної теорії мовленнєвих актів, де акт, дійсно, обмежений одним аспектом - мовцем та його наміром. Однак залучення мовленнєвих актів до теорії мовної комунікації на правах одиниці комунікації, дискурсу за умови перегляду його природи і з урахуванням всіх складників комунікативної події, до якої він занурений, на наш погляд, є перспективним і дає підстави визнати мовленнєвий акт мінімальною одиницею комунікації. 56 Як мінімальна одиниця мовної комунікації мовленнєвий акт отримує нову дефініцію. М овленнєвий акт - це інтенційно зумовлене, граматично й семантично організоване висловлення, інтегроване з комунікативною взаємодією адресанта й адресата в певній комунікативній ситуації. Тим самим на мовленнєву дію, представлену цим висловленням, нашаровуються паравербальні, невербальні, контекстуальні, ситуативні параметри, на тлі яких мовець втілює власні наміри відносно адресата, що репрезентує в акті власну реакцію. Сучасні дефініції мовленнєвого акту різняться здебільшого ключовим словом. У наведеному вище тлумаченні підкреслено вербальний статус мовленнєвого акту. Натомість російський мовознавець М. Нікітін наголошує на процесуальному статусі акіу мовлення, який є, на його думку, «здійсненням ін тен ц ії мовця шляхом мовлення, це - комунікативно-цільовий аспект мовленнєвих утворень, що беруться у цілісності їхніх конситуативних зв’язків». Загалом, питання про мінімальну одиницю мовленнєвого спілкування перенесене здебільшого до сфери дискурсології і залишається відкритим. Тим більше, що в науковій літературі спостерігаються спроби підмінити термін «мовленнєвий акт інтеракційним актом (В. Едмондсон), комунікативним актом Т. ван Дейк), дискурсивним актом (Г. Хене, Г. Рейбок). Проте термін «інтеракційний акт найбільш придатний для діалогічного спілкування, комунікативний акт має щей більш широке значення процесу спілкування в певній комунікативній ситуації, як це зазначено у викладі попередньої теми. Термін «дискурсивний акт є найбільш можливим майбутнім еквівалентом мовленнєвого акту з огляду на бурхливий розвиток дискурсології. Уведення до наукового обігу лінгвістики мовленнєвого акту поряд із реченням і висловленням зумовлене виокремленням третього рівня, співвідносного з мовою й мовленням. Як відомо, Ф. де Соссю р у межах лін гвал ьн о ї діяльн ості (langage) розмежовував мову (langue) як колективне надбання всіх її носіїв і мовлення (parole) як його реалізацію в дії. Дослідник не обмежував предмет мовознавства мовою і вважав, що факт мовлення завжди передує мові, тому нагальною потребою, на його думку, є створення двох лінгвістик- лінгвістики мови й мовлення. Однак поняття лінгвальної діяльності у Ф. де Соссюра було нечітким, тому найбільш вагомою та впливовою тривалий час була ідея дихотомії, витоки якої простежуються ще в діалозі Платона «Софіст». Раніше за Ф. де Соссюра ідею потрійного розподілу мови, мовлення й мовленнєвої діяльності висунув німецький лінгвіст Г. Габеленц у книзі «Мовознавство» 1891 p., що було розвинуто на початку XX ст. у працях радянського вченого JI. Щерби. Ідея дихотом ії зум овила подальше спрям ування м овознавчих досліджень у бік мовлення, однак жорстке протиставлення мови й мовлення викликало, з одного боку, критичне ставлення О. Єсперсен, Дж. Фьорс й ін.), з іншого, сприяло пошукові третього плану, який мав «заповнити прірву між мовою й мовленням», за образним висловом румунського лінгвіста Е. Косеріу. На статус третього рівня претендували мовленнєва діяльність (JI. Щерба), норма як явище індивідуального мовлення, що являє собою повторювані та прийняті в певному колективі закономірності та зразки (Е. Косеріу), індивідуальне мовлення Ю. Степанов, текст або дискурс (Е. Бюйссанс, М. Черемісина) тощо. Ще у 20-ті p. p. XX ст. австрійський психолог і лінгвіст К. Бкшер запропонував тетратомію мовної діяльності як альтернативу соссюрівській дихотомії мови й мовлення. За К. Бюлером, тетратомія передбачала чотири складники: мовленнєву дію, мовленнєвий акт, мовний витвір, мовну структуру (перші два компоненти співвіднесені з мовцем, інші між особистісні, абстрактні). Дефініція мовленнєвого акту у К. Бюлера була нечіткою, проте він розрізнив мовленнєву дію як продукт однієї людини в конкретній ситуації й сам акт мовлення, який, можливо, позначав цю дію як сприйняту та зрозумілу іншим. З іншого боку, мовленнєвий акт, за К. Бюлером, був частиною мовленнєвої дії, яка складається з дій мовця і слухача. Цілісна концепція мовленнєвого акту була запропонована англійським філософом і логіком Дж. Остіном, який у лекціях у Гарварді 1955 p., на основі котрих у 1962 р. було посмертно видано його книгу «How to do things with words», слідом за В. фон Гумбольдтом, акцентував увагу на діяльнісній і телеологічній 58 природі мови, а мовлення розглядав як знаряддя здійснення цільової установки мовця в діяльнісній ситуації мовленнєвого акіу. Дж. Остін став фундатором теорії м овленнєвих актів, яка склалася у Великобританії в межах неопозитивістського напряму філософії представленого працями Б. Рассела, Дж. Мура, Г. Райла, Дж. Уісдома, А. Айєра, а також під впливом ідей Л. Вітгенштейна щодо взаємодії мови, життя й мовлення як діяльності людини за певними правилами соц іальної гри. Абсолютизуючи інструм ентальну функцію мови, філософ постулю вав цілеспрямований і регламентований характер мовлення як діяльності людини, залежність мовлення від правил і конвенцій. Концепція Дж. Остіна ґрунтувалася також на деяких положеннях мовознавців: В. фон Гумбольдта, Ш. Баллі, Е. Бенвеніста, Е. Кошмідера, А. Гардинера, К. Бюлера й ін. За Дж. Остіїюм, єдність мовленнєвого акту забезпечують три операції, групи дій: 1) локуція - говоріння в сукупності фонетичного, фатичного (лексикалізації та граматикалізації висловлення) і ретичного (смислопородження й референтного співвіднесення) компонентів; 2) іллокуція - намір, мета, продуманий розрахунок (наприклад, інформування, наказ, залякування, попередження тощо); 3) перлонуція — наслідки досягнення результату мовленнєвого акту зважаючи на вплив мовця на свідомість і поведінку адресата (виконання наказу, острах, подив тощо). Тим самим, мовленнєвий акт постав як сукупність трьох дій. Така потрійна дія, за словами В. Дем’янкова, розширює інтерпретаційну граматику мови - «тоді й ураховується та обставина, що розуміння речення виходить далеко за межі буквального значення, і самого висловлення, і поданих із його допомогою намірів». Отже, мовленнєвий акт має подвійну природу з одного боку, він є дією, з іншого, знаковою одиницею, висловленням, якщо брати до уваги її фіксацію в мовленнєвому потоці, хоч межі висловлення у традиційном у розумінні можуть не збігатися з межами мовленнєвого акту. Висловлення може знаково відповідати кільком мовленнєвим діям. Наприклад, висловлення: Прошу тебе прийти бо без тебе мине впораємося - містить дві мовленнєві дії: прохання 59 і комплімент. І навпаки, кілька висловлень можуть позначати одну мовленнєву дію (наприклад, інформування). Дж. Остін розробив першу класифікацію мовленнєвих актів, увів поняття |