мовознавство селиванова. Удк8Г42ббк81
 Скачать 9.73 Mb.
|
|
Практичне заняття Тема Паравербальні й невербальні складники комунікативної ситуації 1. Паравербальні засоби комунікації. 2. Невербальні засоби комунікації. 3. Імплікатури, їхні типи. 4. Підтекст. Засоби створення підтексту. 5. Пресупозиції, їхні типи. 6. Постсупозиції. 7. Фонові знання. Завдання 1. Ознайомтесь із параграфом «Паравербальные компоненты устного дискурса книги І.М. Горелова і К.Ф. Седова Основы психолингвистики. - МС. Ознайомтесь із темою «Невербальні засоби спілкування» із підручника JI.B. Савченко «Ораторське мистецтво: історія красном овства і сучасна риторична комунікація». - Сімферополь, 2009. - С. 294-354. 3. Опрацюйте статтю Л.В. Солощук «Невербальні складові англомовного дискурсу із книги Дискурс як когнітивно- комунікативний феномен. - Харків, 2005. - С. 145-180. 4. Виокремте у фрагменті художнього твору текстові кінеми, охарактеризуйте їхні функції, типи; мовні засоби, які їх формують. Визначте тип співвідношення текстових кінем із вербальними засобами мовлення персонажів. Охарактеризуйте невербальні складники зм одельованої автором твору комунікативної ситуації. У кабінет і Л обода побачив чоловіка прит омленого, з посрібленими скронями. Набряклі, уважно примружені очі, голос твердий, баритонистий, але зичливий. .. Запросив сісти і найперше про батька запитав: - Як там старий твій? - Трагедія у мене з батьком, - вихопилось мимоволі, і помітивши тінь настороженості в секретаря, Лобода поспішив уточнити: - Не політичного характеру. Збунтувався старий. І, бувши певним, що тут уже все відомо, коротко виклав суть батькового бунту. В глибині душі зародилось бажання цим навіть розжалобити секретаря, сподівався, що буде господар кабінету на його боці, але підтримки чомусь не почув, інше почув: -М огут ній у тебе батя. Трудяга. Без порожняви в душі... Моноліт. Майнула була думка вразити секретаря, викласти йому, як свою, оту батькову ідею, що старий у гніві вифантазував щодо Скарбного... Грандіозна ж ідея! Перетворити Скарбне, затопити його або осушити! Чи принаймні створити на його базі мисливське господарство закритого типу з козулями, з дикими кабанами, на яких можна було б полювати після втомливого службового дня після відповідальної роботи. Полював же колись там Петро Петрович, що зі своїх мисливських трофеїв опудала робив, досі в соборі вепрячі його шедеври шкіряться - хочу такий спосіб 150 людина хотіла себе увічнити... Кожен якось хоче увічнитись... Проте в останню мить зачіплянський «геній» таки стримався, не дозволив собі покласти на стіл цю скороспілу ідею з мисливським господарством, якесь чуття самозахисту підказало: почекай, не квапся, адже не відомо ще, як твоя ініціатива буде тут сприйнята Це тобі, брате, не кольоретки! (О. Гончар, Собор). Отавин колега професор Паливода підготував до видання великий кольоровий альбом з софійськими і михайлівськими мозаїками. Про той альбом було багато мови, про нього роздзвонили навіть за кордоном, здається, обіцяли повезти його на всесвітню виставку в Нью-Йорк. Передмова і коментар до альбому друкувалися шістьма мовами. Подія! Але зненацька професор Паливода, упорядник альбому, автор передмови й коментарів, десь зник. Згодом в інституті було пояснено, що професор Паливода - ворог народу. Професора Отаву запросив до себе один з керівників інституту. - Що ж будемо робити, товаришу професор? — спитав він. - Не розумію, — обережно промовив Отава- Альбом цей ваш. ці... як їх?... Мозаїки... Отава якось не міг відразу зв ’язати факт зникнення Паливоди з мозаїками, бо що не кажи, а відстань у часі - неймовірна: мозаїки робилися в одинадцятому столітті, а професора Паливоди не стало в двадцятому. - Мозаїки наші унікальні, - цілком щиро сказав Отава. Молодий керівник в душі подивувався професоровій наївності, але не виказував цього. - Це я знаю - так само стурбовано мовив він. - Але ж цей... як його?... Паливода... Підвів він нас. Не тією людиною виявився... - Вчений він був бездоганний! - твердо сказав Отава- А яхібащ о —подивувався молодий керівник. -Я т еж нічого як про вченого. Але, як сказав поет Ученым можешь тыне быть а гражданином быть обязан». Отава знизав плечима. Цитата була не зовсім точна, але яке це, зрештою, мало значення? - Так що жми будемо робити з цими... як їх?... з мозаїками? — знову затяг своєї молодик. 151 - Треба видавати! - В цьому Отава не мав жодного сумніву. - А я хіба кажу - не видавати? Не можна не видавати! Всі вже знають. Вже тираж готовий. - Тов чому ж справа - Отава вдавав, що ніяк не збагне, до чого хилить його співрозмовник. - А Паливода! - схопився той і пробігся по кабінету. Отава мовчав, і керівникові сподобалася його злякана мовчанка. - Я розумію, що ви теж цього не хочете. Бо ви - чесний радянський учений. Ми тут довго радилися, і от є така думка — він пильно подивився на Отаву, - запропонувати вам, щоб ви підписали передмову і коментар до цих... як їх?... мозаїк, значить замість Паливоди... Ви відомий спеціаліст, вас скрізь знають. Та щей- він засміявся наївно, по-парубочому, - і прізвища ж у вас козацькі: Отава, Паливода... - Ні, я не можу цього зробити, - підвівся Отава- Та ви сядьте Куди ви? Не треба гарячкувати. Спокійно подумайте- Ні! - Отава вже йшов до дверей- Але ж, товаришу професор... - Ніколи! Я тільки вчений. Моя спеціальність — стародавнє мистецтво. - Але ми з вами- Яне мож у продовжувати цієї розмови. — Отава вже тримався за дверну ручку- Ну, гаразд. Кого б винам порадили? - Не знаю. Не можу вам бути корисний (П. Загребельний, Диво. Визначте підтекстову інформацію і засоби, що її створюють у текстових фрагментах. З другого поверху долинули звуки рояля хтось грав Баркаролу Чайковського. - Прекрасна музика, - послухавши деякий час, розчулено сказав агроном, - прекрасна і ніжна, мов весняні квіти. Алея нічого в ній не розумію. Такий жаль. В квітах розумію, а отв музиці - ні. 152 Для того, щоб розбиратися в музиці, треба їсти лише редиску і чорний хліб, - сказав брюнет і, засміявшись власному дотепові, знову подавився кісточкою. - До чого тут редиска і всі ваші дотепи? Якщо хочете, то я вам розповім одну історію, і ви самі переконаєтесь, що не слід говорити так зневажливо про музику і про людей, які їй служать... П. Загребельний, Учитель). Втікати, - сказав Борис. - 1 то якнайшвидше. - Гаразд. Куди втікати? -Н у. В ліс... до партизанів... - Вони лишили тобі свою адресу- Знайдемо! Що ми - вже не зможемо знайти партизанів? - Якщо це так легко, тоді фашисти вже давно їх познаходили П. Загребельний, Диво- Пане гетьмане, — мовив єлейно, — ви втомилися походами але світло ваших перемог опромінює нас, і близька та година- Усі ви берете світло, - перебив Жолкевський старосту, - тільки ніхто не квапиться підливати оливи, щоб лампа, яка дає те світло, не загасла. Починайте, вашмость (Р. Іваничук, Манускрипт з вулиці Руской). 6. Реконструюйте імплікатури у фрагментах текстів. Лобода з свого боку теж докинув цитатку, навмисне так, щоб і ті бурсаки чули: - Зевес тоді лигав сивуху і оселедцем заїдав! - В бібліотеку завтра піду, - каже военком, - дістану цю поему й візьмуся за неї Правда, я ще не дуже вмію по-вашому, але опаную: наполегливість у мене солдатська (О Гончар, Собор). Я одружуюсь. За машину запросили чимало грошей- А це правда, Петре, що і кров із шкіри виступає, так тебе тиснена тих швидкостях? - нарешті запитує він. — І що, буває, й непритомніє ваш брат - Зі мною не траплялося. Якби трапилось, то з вами тут чарку не пив би (О. Гончар, Тронка). Скільки трави пропадає в степу, а в них, у колгоспі худоба дохне. Дощ перейшов у мокрий сніг, а потім сипнуло враз крупою і в ній усе втонуло (В. Шевчук, Терновий світ). Ось він одружиться, поставить хату й слухатиме веселий щебет діток... Вогонь заблимав і згас - тягне з вікна холодним духом. Коли мороз, вода у кварті шерхне, береться льодом... 7. В изначте пресупозиції, постсупозиц ії та їхні типи у висловленнях. Авторка «Марусі Чурай» є найвидатнішою поетесою України. Інт ерв’ю з популярною українською групою було досить цікавим. Я здійснив кілька сходжень на Монблан. Щоразу, коли він приїздив до Черкас, він виступав перед студентами. У мене народилася ще одна донька. Можливо, завтра сніг таки піде. За зовнішнім виглядом риба нагадує Пегаса. До складу продукту входить нітрит натрію. Автор, крім власних книжок, мав 7 книг перекладів. Залиште мене в спокої хоч 31 грудня. Згідно з інформацією офіційного сайту уряду США сума допомоги Україні буде витрачена на шість головних напрямків. 8. Які енциклопедичні знання потрібно залучити для розуміння наведених повідомлень? 154 Одбодлерили, одсєверянили Порозкопували душі в кав ’ярнях І встає сонце з відблисками багряними, І простягає лагідно - «всі заходи марні» (В. Семенко). Завтра день прокинеться І приголубить усе розхристане -усе хлоп ’яче і молоде — омайнрідене, омонтекрістене - ранком весняним по вулиці йде (В. Семенко). Розметерлінить поет Марінеттову тишу, Перетворить аеропланно затоплений дзвін, Замість драми - переживатиме на розі афішу - Що ж тоді робитиме він? (В. Семенко). Ідалія Полетика, прославилася бабонька, цькувапа собі генія, знічев я, просто так. Тепер в музеях Пушкіна зі стін очима кліпає, за віяло ховається, коли екскурсовод ні-ні тай скаже: — Ось вона, та сама світська дамочка, котра цькувала генія. Нікчемна, ай вона отрути жменьку вкинула, де наклепи варилися, і є в його загибелі також її вина (Л. Костенко). Минають фронди і жіронди, минає славне і гучне. Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине (Л. Костенко). 155 ТЕМА 5. МОДЕЛІ КОМУНІКАЦІЇ 1. Поняття моделі комунікації. 2. М оделі мовного знака як підґрунтя комунікативного моделювання. Модель комунікативного знака К. Бюлера. 3. Інформаційно-технічні моделі комунікації. 4. Комунікативна модель Р. Якобсона. 5. Семіотична модель художньої комунікації Ю. Лотмана. 6. Прагмалінгвістичні моделі комунікації. 7. Діалогічна модель комунікації. 1. Поняття моделі комунікації Вивчення процесу ком унікації й розуміння системи комунікативної ситуації неможливе без їхнього моделювання. Моделлю (від лат. modulus - міра, зразок, норма) є абстрактний формалізований та ідеалізований знаковий образ спрощеного відтворення певного об’єкта (оригіналу), штучно створений дослідником із метою вивчення ознак, складників цього об’єкта, способів його існування й функціонування. Моделювання застосовую ть за умови немож ливості чи ускладненості дослідження оригіналів у природному середовищі для визначення їхніх характеристик, оптимізації управління й користування об’єктами, для перевірки гіпотез тощо. Моделлю є будь-яка система, що має мисленнєве представлення, матеріальну репрезентацію і здатна заміщати об’єкт дослідження так, щоб його вивчення надало нову інформацію про цей об’єкт. Головним принципом моделювання є гомоморфізм, згідно з яким усе, що є в моделі, наявне в модельованому явищі, але не все, що є в цьому явищі, наявне в моделі. Конструкт, повністю тотожний з оригіналом, не є моделлю. Американський філософ 156 А. Коржибський висунув цей принципу базовому постулаті процесів сприйняття дійсності: Карта — не територія» (все, що є на карті, є на території, але не все, що є на території, представлене на карті). Р. Піотровський сформулював основні вимоги до побудови моделі: вона має бути спрощеним аналогом, а не копією оригіналу; не бути складнішою за нього. Модель має бути вільною від суперечностей, тобто, по-перше, логічно коректною, подруге, вичерпною, по-третє, гранично простою за умови пріоритету першого над другим і третім і другого над третім. Модель повинна мати універсальний характер і застосовуватися щодо класу об’єктів, а також реалізувати пояснювальну спроможність, евристичні (пошукові) властивості та прогнозувати можливі закономірності й тенденції існування об’єкта дослідження. Підґрунтям моделювання може бути гіпотеза, її перевірка потребує накладання моделі на оригінальний об’єкт й дальшої експериментальної діяльності. Процес моделювання містить три елементи: суб’єкт-дослідник, об’єкт дослідження і модель, яка визначає відношення між першим і другим елементами. М одель ком унікат ивної сит уації являє собою системну кореляцію певних складників, взаємодія яких сприяє передачі інформації, інформаційному обміну та комунікативному впливу. Р. Варт назвав скандальною ситуацію в науці, коли існує безліч способів найдокладнішим образом описати відчужений від людини завершений продукт її мовленнєвої діяльності, але немає жодної скільки-небудь задовільної моделі живого продукування усного тексту, виникнення невловимої структури дискурсу. Моделі мовного знака як підґрунтя комунікативного моделювання. Модель комунікативного знака К. Бюлера П опередниками комунікативних моделей були моделі семіозису — процесу створення мовного знака відповідно до закономірностей знакової системи певної мови, що передбачає отримання мовною формою змісту, тобто пов’язування певної 157 структури знань у вигляді значення з відповідною формою. На моделювання комунікації найбільший вплив мали тріада семіозису Ч. П ірса, модель сем іотичного трикутни ка й модель комунікативного знака К. Бюлера. Американський логік, філософ і математик, основоположник прагматизму й семіотики Ч. Пірс (1839-1914) не створював моделі знака, однак він запропонував тріаду знакового процесу, яка містила знаковий засіб, позначений об ’єкт й інтерпретанту. Інт ерпрет ант ою дослідник вважав дію на інтерпретатора у процесі семіозису об’єкта різних чинників (емоцій, логічних міркувань, поведінки). Ч. Пірс розглядав інтерпретанту як особливе значення, віднесене до наслідків, практичних результатів, що сприяє успіху, ефективності комунікативних дій. Його тріада передбачала передусім урахування прихованих суб’єктів семіотичної діяльності, хоч не відкидала жорсткий зв’язок імені зоб єктом, що не був фізичною сутністю. Як зазначаю ть інтерпретатори концепції Ч. Пірса, процес семіозису у тріаді потенційно не закінчений, оскільки інтерпретанта сама постає як знак і може формувати власну тріад уз в ’язків із новою інтерпретантою , іншими словами одна думка шляхом її ін терпретац ії приводить до іншої. П ослідовник ЧП ірса американський філософ Ч. Моррис (1901-1979) запропонував п’ятикомпонентну схему семіозису, що складалася зі знака, інтерпретанти, інтерпретатора, сигніфіката й денотата. Тим самим Ч. Моррис увів до знакового процесу чинник адресата, зробивший перший крок до розгляду семіозису як міжсуб’єктної інтеракції. С ем іо т и ч ни й (концептуальний, еп істем ологічний) т рикут ник був представлений у напрямі логічної семантики позитивістами К. Огденом й А. Ричардсом у науковій праці «The Meaning o f meaning» 1923 p., хоч задовго до цього модель трикутника запропонував німецький математик, логік і філософ Г. Фреге (1848-1925). Однак у трикутнику Г. Фреге складник проекції на дійсність був відсутній (його кутами були форма (Form), значення (Bedeutung), на підставі якого можуть формуватися з вязки з позамовною дійсністю , та смисл (Sinn)). Але в англомовному світі праці Г. Фреге стали широко відомі лише після Другої світової війни завдяки тому, що чимало німецьких й австрійських логіків і філософів змушені були під час війни 158 емігрувати у США (наприклад, Р. Карнап, К. Гьодель, А Тарський). Саме вони посприяли появі англійських перекладів праць Г. Фреге і популяризації його ідей. На відміну від трикутника Г. Фреге, кутами трикутника К. Огдена й А. Ричардса були ім’я як знак, десигнат як понятійний зміст, або значення, і денотат як предмет дійсності (в інших термінах - референт. Сторона трикутника, яка поєднувала денотат з ім’ям, у цій моделі позначена пунктиром, оскільки зв’язок між знаком і річчю , як вваж али позитивісти, не може бути безпосереднім: він опосередкований пізнавальною здатністю людини (див. схему Схема 1. Семіотичний трикутник К. Огдена й А. Ричардса Трикутник К. Огдена й А. Ричардса став базою мод елі комунікат ивного знака австрійського психолога й лінгвіста К. Бюлера (див. схему 2). У книзі «Теорія мови», написаній у 1921 р. і виданій лише у 1934 р, він запропонував концепцію мови як органона, яка грунтується на вченні Платона про мову яко ап и т для того, щоб одна людина могла повідомити іншій щось про речі навколишнього світу. Учений звернувся до феномена мовлення, що, за його словами, «постійно виникає і при взаємодії між Я и ТИ або в об’єднанні МИ, де це відбувається доволі регулярно. Однаково далекі від істини закону всі занадто узагальнені правила мудрих учителів, які займаються цим мінливим, подібно погоді, явищем людського мовлення». К. Бюлер назвав свою схему моделлю «представлення повної конкретної м овленн євої події в сукупності з ж иттєвим и обставинам и, у яких вона застосовується певною мірою регулярно. Дослідник розмістив мову у вигляді трикутника в центрі простору в оточенні предметів і ситуацій, відправника й одержувача, які корелюють із мовою у плані репрезентації, |