185_kucinko_profesi Професійний довідник учителя літератури. Видавнича група "Основа"
 Скачать 1.9 Mb.
|
|
«Парнас» (назва гори в Греції, де, за еллінськими міфами, мешкали музи на чолі з богом Аполлоном; це слово вживається як символ мистецтва (зокрема поезії), як найвищий рівень ху- дожньої досконалості) — назва групи французьких поетів, що затвердилася за ними після виходу з друку збірки «Сучасний Парнас» (1866). Відмовившись від романтичного бунтарства та сентиментального ліризму, парнасці проголосили свої естетич- ні засади: відхід від «прози життя» у світ поезії, використання чудових форм вірша та вишуканої поетичної мови. Вони орієн- тувалися на естетичні принципи і довершили культуру поетич- ного мислення Т. Готьє («мистецтво для мистецтва»), Ш. Лекон- та де Ліля. До угрупування входили Т. де Банвіль, Ф. Коппе, А. Сюллі-Прюдом, К. Мендес, Л. К. де Рикар, Ж. М. Ередіа та ін. У виданнях прихильників «чистої» поезії брали участь П. Вер- лен, С. Малларме та ін. Протиріччя між поетами спричинили розпад групи. Художні здобутки парнасців у царині поетичних форм, ритмомелодики та мови значно вплинули на подільший розвиток французької поезії, а з нею — і на інші європейські лі- тератури. «Плеяда» — французька поетична школа доби Відродження, назва якої добрана на честь групи поетів-александрійців, утвори- лася 1549 року. До її складу входили П. де Ронсар, Ж. Дю Белле, Ж. А. де Бії, Е. Жодель, Р. Белло, Ж. Дора, П. де Тіар. «Плея- да» здійснила сміливу реформу літератури, запровадила нові для французької літератури жанри та форми (ода, сонет, елегія, 358 додатки еклога, комедія, трагедія тощо). У пізніші періоди в ній проступа- ють риси бароко та класицизму. У 90-ті рр. ХІХ ст. група українських письменників (Леся Українка, В. Самійленко, М. Славінський та ін.) створила літера- турну організацію під назвою «Плеяда», підкреслюючи тим самим свою спадкоємність у традиції високого поетичного мистецтва. «Плуг» — спілка селянських письменників; заснована 1922 ро- ку у Харкові. Мала свої філії в Києві, Полтаві, Вінниці, Кам’янці- Подільському, Сумах, Лубнах, Прилуках та ін. Ініціаторами створення «Плуга» були С. Пилипенко, А. Панів, І. Сенченко, Г. Коляда, І. Шевченко. До складу «Плуга» входили Д. Бедзик, С. Божко, А. Головко, О. Ведміцький, В. Гжицький, Наталя За- біла, І. Кириленко, В. Минко, П. Панч, П. Усенко та ін. У своїй «ідеологічній та художній платформі» «Плуг» декларував бажан- ня творити нову культуру, зображати життя нового села, керу- ючись «настановами» компартії. Однією з провідних ідей спілки протягом 20-х рр. була ідея «змички міста з селом». Спілка не ставила перепон щодо користування тими чи іншими художніми засобами, хоч під впливом офіційної критики віддавала перевагу реалізму, часто спримітизованому. Спочатку в рядах спілки було 63 письменники, згодом — кіль- касот. У період Літературної дискусії 1925–1928 рр. «Плуг» кри- тикували за «масовизм» і «просвітянство», зниження художніх критеріїв, що спричинило «чистку» його рядів. Відчутними були зусилля спілки щодо виховання молодих літературних кадрів, які в міру зростання переходили до літературних об’єднань «Гарт», ВУСПП «Молодняк», ВАПЛІТЕ, «Нова генерація». «Плуг» мав свої видавництва, періодичні та неперіодичні видання. Ідеологом «Плугу» виступав С. Пилипенко. На початку 30-х рр., у час сум- нозвісного «заклику ударників у літературу», було створене дочір- нє об’єднання «Плугу» — «Трактор». На початку 1931 р. «Плуг» був перейменований на Спілку пролетарсько-колгоспних письмен- ників. Після постанови ЦК ВКП(б) «Про перебудову літературно- художніх організацій» (1932) «Плуг» припинив своє існування. Празька школа — група українських поетів і письменників, які після громадянської війни 20-х рр. ХХ ст. опинилися за кор- доном, переважно в Європі, і тривалий час мали своїм культурно- організаційним центром Прагу. «Празька школа» охоплює творчість Ю. Липи, Ю. Клена, О. Лятуринської, Г. Мазуренко, О. Ольжича, О. Теліги, Л. Мосендза. Проза письменників, яких В. Державин на- звав «Празькою школою», вагома змістом, цікава формою. 359 характеристика основних культурних епох, напрямів, стилів, методів і течій Представники «Празької школи» — це передусім поети, по- кликані в літературу бажанням оповісти про себе та свій час. Лі- рика була для них формою самовираження, швидкого реагування, а проза — глибшого осмислення, багатогранного відтворення жит- тя. Тому й намічався в письменників перехід до прози, у чомусь схожий та відмінний водночас: для одних — це віднайдення свого «Я», для інших — пошуки нових амплуа, для декого — наслідок розчарування в можливостях самовираження. До так званої «празької школи» входили Ю. Дараган, Є. Ма- ланюк, О. Ольжич, Л. Мосендз, О. Теліга, Н. Лівицька-Холодна, О. Лятуринська, О. Стефанович та ін. Це поєднання письменників і поетів уважати літературною організацією можна лише умовно, адже воно не мало ні статуту, ні членства, ні структури, як, скажі- мо, «Гарт» чи ВАПЛІТЕ. Чимало представників організації жило не тільки в Празі, а й у Варшаві, Львові та інших містах Європи. «Пражани» витворили довкола себе потужні силові поля «аристо- кратизму духу», стали осередком формування нового типу укра- їнця, який зумів інтелектуалізувати чуттєву стихію української ментальності, дисциплінував її, увів у тверді береги перспективної форми, надав українському руху чіткого спрямування. Яскравим документом такої якісної зміни в культурі та літературі була їхня історіософічна лірика. Також поети-пражани заклали особливий тип художньої мови в XX ст. (історична, археологічна, релігійна, міфологічна, мілі- тарна лексика), що залишила глибокий слід в українській поезії і своїми можливостями збагачувала й збагачує наступні літера- турні покоління. У контексті ідейно-естетичних, філософських, стильових шукань української літератури XX ст. пражани зали- шилися самобутніми й органічними в рідній культурі та перед сприйманням тих чи інших інновацій, а ті експерименти, що були їм властиві, лише поповнили невичерпні можливості українського художнього слова. Празький лінгвістичний гурток — осередок діяльності одного з основних напрямів структурної лінгвістики, створений 1926 року. До нього входили чеські (В. Матезіус, Я. Мукаржовський, В. Гав- ранек та ін.) та російські (Н. Трубецькой, Р. Якобсон) учені- мовознавці. Основна ідея — уявлення про мову як функціональну систему, про автономність поетичної мови. Празький лінгвістич- ний гурток подав оригінальне розв’язання проблеми синхронії — діахронії, найповніше його концепція розкрилася у фонології, в актуалізації проблеми художнього знака, крізь яку розглядалася 360 додатки літературна творчість як комунікативний процес (теорія «бінарних опозицій») тощо. Діяльність Празького лінгвістичного гуртка по- значилася на розвитку структуралізму в літературознавстві. Прерафаеліти — група англійських поетів і художників, які 1848 року об’єдналися до «Прерафаелітського братства», спира- ючись у своїх поглядах і художній практиці на творчість італій- ських художників дорафаелівської доби (Джотто, С. Ботічеллі), на поезію Данте й англійських романтиків. Для цього угрупування характерними були культ краси, містичні мотиви тощо. Очолював «братство» художник і поет Д. Г. Росетті. 1850 року прерафаелі- ти випустили чотири номери часопису «Росток». Їхня творчість вплинула на деяких представників декадансу наприкінці ХІХ ст. (А. Суїнберн, О. Уайльд та ін.). «Слово» — об’єднання українських письменників в еміграції. Ідея створення його з’явилася під час наради літераторів 26 черв- ня 1954 р. в Українському літературно-мистецькому клубі в Нью- Йорку. Офіційно організація «Слово» була проголошена на уста- новчих зборах 19 січня 1957 р. «Слово» є продовженням основних принципів свого попередника — МУРу. Воно об’єднало україн- ських письменників із багатьох країн світу з метою сприяння роз- витку незалежного письменства, літературно-мистецької критики та зв’язку літератури з читачем. До членів-засновників об’єднання належали Е. Андієвська, І. Багряний, Віра Вовк, О. Зуєвський, І. Керницький, І. Качуровський, Ю. Лавріненко, Вадим Лесич, Б. Кравців, Є. Маланюк, Б. Нижанківський, Яр Славутич, О. Тар- навський, Ю. Шевельов та ін. Від установчих зборів до 1975 р. головою «Слова» був Г. Костюк, потім — О. Тарнавський, а після його смерті в 1992 р. — Л. Палій. Об’єднання періодично прово- дить з’їзди, у яких беруть участь делегати від філій з Австралії, Англії, Аргентини, Бразилії, Канади, Німеччини, США, Франції та інших країн. З 1962 р. «Слово» видає неперіодичний орган під однойменною назвою (вийшло 12 випусків), австралійська фі- лія — альманах «Нові обрії». Члени «Слова» брали участь у між- народних конгресах ПЕН-клубу, де виступали на захист репресо- ваних українських письменників на батьківщині. Після здобуття Україною державної незалежності встановилися тісні контакти між об’єднанням і Спілкою письменників України. СПУ (Спілка письменників України) — літературна організація України, яка об’єднує письменників, літературних критиків, лі- тературознавців; створена 1934 року як складова частина Спілки 361 характеристика основних культурних епох, напрямів, стилів, методів і течій письменників тогочасного СРСР. Мала назву СРПУ (Спілка радян- ських письменників України). Вищий орган СПУ — з’їзд, виконав- чий — правління. У різні часи СПУ очолювали І. Кулик, А. Сенчен- ко, О. Корнійчук, М. Рильський, М. Бажан, О. Гончар, Ю. Смолич, В. Козаченко, П. Загребельний, Ю. Мушкетик. Вона розгалужена на обласні організації, має власне видавництво («Український пись- менник»), періодичні видання («Літературна Україна», «Вітчиз- на», ««Київ», «Дзвін», «Березіль» та ін.). Створена як провідний канал так званої «політики партії в галузі художньої літератури», СПУ однією з перших у 80-ті рр. розгорнула активну діяльність, спрямовану проти втручання компартії в духовну сферу, у худож- ню творчість, стала одним із осередків національного відродження та розбудови незалежної Української держави. «Танк» — літературне угрупування української еміграційної мо- лоді, відгалуження «празької школи», засноване 1929 року у Вар- шаві за ініціативи Ю. Липи (Н. Лівицька-Холодна, А. Крижанів- ський, Є. Маланюк, П. Холодний-син, О. Теліга, Б. Ольхівський, П. Зайцев, В. Дядик та ін.). «Танк» виник як результат полеміки творчої молоді в еміграції з Д. Донцовим, схильним до нав’язування національної заангажованості та недооцінки естетичних якостей художніх творів, підпорядкування творчості ідейній доктрині. На- креслюючи перед собою мету формування «державницької літе- ратури», орієнтуючись на «синтез героїзму, господарності, волі», «танківці» намагалися врівноважити критерії правди і краси, по- збавити їх небажаного протистояння, відстояти творчу автономію національного митця, не відмежованого і від своїх громадських обов’язків. Про це мовилося у виданні «Статті про “Танк”» (1929), де містився програмовий «Лист до літераторів» Ю. Липи та «Група “Танк”» Є. Маланюка. І хоч це літературне угруповання розпало- ся в 1929 р. (не без втручання Д. Донцова, занепокоєного появою непідвладних йому художніх структур), його ідеї реалізувалися пізніше на сторінках часопису «Ми» [див.: «Ми»], газети «Назу- стріч», до складу авторських колективів яких входили колишні «танків ці», власне, представники «празької школи». 1933 року група перейменувано на видавництво «Варяг»; у Вар- шаві мала своє однойменне видавництво. Літературна премія Нобелівська премія — одна з найбільш престижних міжнарод- них премій. Заснована згідно з заповітом шведського підприєм- ця, винахідника та філантропа Альфреда Бернарда Нобеля, який 362 додатки винайшов динаміт. Весь свій статок (близько 31,5 млн шведських крон) він призначив на фінансування міжнародної премії. Згідно з його волею, річний прибуток він цієї спадщини має ділитися на 5 рівних частин між особами, які попереднього року найбільше прислужилися людству в різних галузях діяльності. 1900 року був створений Нобелівський комітет, який виплачує премії. Вручення премій почалося 1901 року. Прийняття рішення про присудження премії миру довіре- но норвезькому Нобелівському комітету, члени якого обира- ються Стортингом (парламентом Норвегії) з числа норвезьких громадсько-політичних діячів, але вони повністю незалежні від Стортингу в ухваленні рішення про лауреата. Премія миру може присуджуватися як окремим особам, так і офіційним та громад- ським організаціям. За час існування премії було лише одне нововведення: 1968 ро- ку Шведський банк з нагоди свого 300-річчя запропонував виді- лити гроші на премію з економіки, і Нобелівський комітет взяв на себе зобов’язання з їхнього розподілу. За традицією, премії з фізи- ки, хімії, медицини, літератури й економіки вручає в Стокгольмі в Концертному залі король Швеції. За статутом Нобелівського фонду, висувати номінантів із літе- ратури можуть такі особи: члени Шведської академії, інших академій, інститутів і спіль- нот з аналогічними завданнями й цілями; професори історії літератури та мовознавства університетів; лауреати Нобелівських премій у галузі літератури; голови авторських союзів, що представляють літературну твор- чість у відповідних країнах. Лауреати Нобелівської премії в галузі літератури 2011 — Томас Транстрьомер (Tomas Transtr ömer) — Швеція 2010 — Маріо Варґас Льоса (Mario Vargas Llosa) — Перу 2009 — Герта Мюллер (Herta M üller) — Румунія 2008 — Жан-Марі Ґюстав Ле Клезіо (Jean-Marie Gustave Le Cl ézio) — Франція 2007 — Доріс Мей Лессінг (Doris May Lessing) — Англія 2006 — Ферит Орхан Памук (Ferit Orhan Pamuk) — Туреччина 2005 — Гарольд Пінтер (Harold Pinter) — Велика Британія 2004 — Ельфріда Єлінек (Elfriede Jelinek) — Австрія 2003 — Джон Максвелл Кутзее (John Maxwell Coetzee) — Ав- стралія 2002 — Імре Кертес (Imre Kert ész) — Угорщина 363 характеристика основних культурних епох, напрямів, стилів, методів і течій 2001 — Відьядхар Сураджпрасад Найпол (Vidiadhar Surajprasad Naipaul) — Сполучене Королівство Тринідад 2000 — Гао Сінцзянь (Gao Xingjian) — Китай 1999 — Ґюнтер Ґрасс (G ünter Grass) — Німеччина 1998 — Жозеф Сарамаґо (Jose Saramago) — Португалія 1997 — Даріо Фо (Dario Fo) — Італія 1996 — Віслава Шимборська (Wis ława Szymborska) — Польща 1995 — Шеймас Гіні (Seamus Heaney) — Велика Британія 1994 — Кендзабуро Ое (Kenzaburo Oe) — Японія 1993 — Тоні Моррісон (Toni Morrison) — США 1992 — Дерек Волкотт (Derek Walcott) — США 1991 — Надін Гордімер (Nadine Gordimer) — ПАР 1990 — Октавіо Пас (Octavio Paz) — Мексика 1989 — Каміло Хосе Села (Camilo Jos é Cela) — Іспанія 1988 — Нагіб Махфуз (Naguib Mahfouz) — Єгипет 1987 — Йосип Бродський (Joseph Brodsky) — Росія 1986 — Воле Шоїнка (Wole Soyinka) — Нігерія 1985 — Клод Сімон (Claude Simon) — Франція 1984 — Ярослав Сайферт (Jaroslav Seifert) — Чехія 1983 — Вільям Ґолдінґ (William Golding) — Велика Британія 1982 — Ґабрієль Ґарсія Маркес (Gabriel Garcia Marquez) — Ко- лумбія 1981 — Еліас Канетті (Elias Canetti) — Туреччина/Велика Бри- танія 1980 — Чеслав Мілош (Czes ław Miłosz) — Польща/США 1979 — Одісеас Елітіс (Odysseus Elytis) — Афіни, Греція 1978 — Ісаак Башевіс Зінгер (Isaac Bashevis Singer) — США 1977 — Вісенте Алейксандре (Vicente Aleixandre) — Іспанія 1976 — Сол Беллоу (Saul Bellow) — США 1975 — Еудженіо Монтале (Eugenio Montale) — Італія 1974 — Ейвінд Юнсон (Eyvind Johnson), Гаррі Мартінсон (Har- ry Martinson) — Швеція 1973 — Патрік Вайт (Patrick White) — Австралія 1972 — Генріх Белль (Heinrich Boell) — Німеччина 1971 — Пабло Неруда (Pablo Neruda) — Чилі 1970 — Александр Солженіцин (Aleksandr Solzhenitsyn) — Росія 1969 — Семюел Беккет (Samuel Beckett) — Ірландія 1968 — Ясунарі Кавабата (Yasunari Kawabata) — Японія 1967 — Міґель Анхель Астуріас (Miguel Angel Asturias) — Гва- темала 364 додатки 1966 — Шмуель Йосеф Аґнон (Shmuel Yosef Agnon) — Ізраїль, Неллі Закс (Nelly Sachs) — Німеччина 1965 — Михайло Шолохов (Michail Sholokhov) — Росія, СРСР 1964 — Жан-Поль Сартр (Jean-Paul Sartre) — Франція 1963 — Георгос Сеферіс (Giorgos Seferis) — Греція 1962 — Джон Стейнбек (John Steinbeck) — США 1961 — Іво Андрич (Ivo Andri č) — Югославія 1960 — Сен-Жон Перс (Saint-John Perse) — Франція 1959 — Сальваторе Квазімодо (Salvatore Quasimodo) — Італія 1958 — Борис Пастернак (Boris Pasternak) — Росія, СРСР 1957 — Альбер Камю (Albert Camus) — Франція 1956 — Хуан Рамон Хіменес (Juan Ram ón Jiménez) — Іспанія 1955 — Галдор Кільян Лакснесс (Hallder Kiljan Laxness) — Іс- ландія 1954 — Ернест Хемінгуей (Ernest Miller Hemingway) — США 1953 — Вінстон Черчілль (Winston Leonard Spencer Chur chill) — Велика Британія 1952 — Франсуа Моріак (Fran çois Mauriac) — Франція 1951 — Пер Фабіан Лаґерквіст (P är Fabian Lagerkvist) — Швеція 1950 — Бертран Артур Вільям Рассел (Bertrand Arthur William Russell) — Велика Британія 1949 — Вільям Фолкнер (William Faulkner) — США 1948 — Томас Стернз Еліот (Thomas Stearns Eliot) — США 1947 — Андре Жид (Andre Paul Guillaume Gide) — Франція 1946 — Герман Гессе (Hermann Hesse) — Німеччина, Швейцарія 1945 — Габріела Містраль (Gabriela Mistral) — Чилі 1944 — Йоганнес Вільгельм Єнсен (Johannes Vilhelm Jensen) — Данія 1939 — Франс Еміль Сілланпяя (Frans Eemil Sillanp ää) — Фін- ляндія 1938 — Перл Бак (Pearl Buck) — США 1937 — Роже Мартен дю Ґар (Roger Martin du Gard) — Франція 1936 — Юджин О’Ніл (Eugene Gladstone O’Neill) — США 1934 — Луїджі Піранделло (Luigi Pirandello) — Італія 1933 — Іван Бунін (Ivan Bunin) — Росія 1932 — Джон Голсуорсі (John Galsworthy) — Англія 1931 — Ерік Аксель Карлфельдт (Erik Axel Karlfeldt) — Швеція 1930 — Сінклер Люїс (Sinclair Lewis) — США 1929 — Томас Манн (Thomas Mann) — Німеччина, США 1928 — Сігрід Унсет (Sigrid Undset) — Норвегія 1927 — Анрі Бергсон (Henri Bergson) — Франція 1926 — Грація Деледда (Grazia Deledda) — Італія 365 характеристика основних культурних епох, напрямів, стилів, методів і течій 1925 — Джордж Бернард Шоу (George Bernard Shaw) — Ірлан- дія/Англія 1924 — Владислав Реймонт (W ładysław Reymont) — Польща 1923 — Вільям Батлер Єйтс (William Butler Yeats) — Ірландія/ Англія 1922 — Хасінто Бенавенте (Jacinto Benavente) — Іспанія 1921 — Анатоль Франс (Anatole France) — Франція 1920 — Кнут Гамсун (Knut Pedersen Hamsun) — Норвегія 1919 — Карл Фрідріх Георг Шпіттелер (Carl Friedrich Georg Spitteler) — Швейцарія 1917 — Карл Адольф Г’єллеруп (Karl Adolph Gjellerup) — Да- нія, Генрік Понтоппідан (Henrik Pontoppidan) — Данія 1916 — Карл Густав Вернер фон Гейденстам (Carl Gustav Ver- ner von Heidenstam) — Швеція 1915 — Ромен Роллан (Romain Rolland) — Франція 1913 — Рабіндранат Тагор (Rabindranath Tagore) — Індія 1912 — Гергарт Гауптман (Gerhart Hauptmann) — Німеччина 1911 — Моріс Метерлінк (Maurice Maeterlinck) — Бельгія 1910 — Пауль Йоганн Людвіг Гейзе (Paul Johann Ludwig Heyse) — Німеччина 1909 — Сельма Лагерлеф (Selma Ottilia Lovisa Lagerlef) — Швеція 1908 — Рудольф Крістоф Ойкен (Rudolf Christoph Eucken) — Німеччина 1907 — Редьярд Кіплінг (Rudyard Kipling) — Велика Британія 1906 — Джозуе Кардуччі (Giosue Carducci) — США 1905 — Генрик Сенкевич (Henryk Sienkiewicz) — Польща 1904 — Фредерік Містраль (Frederic Mistral) — Провансаль, Хосе Ечеґарай-і-Ейсаґірре (Jose Echegaray Y Eizaguirre) — Іспанія 1903 — Б’єрнстьєрне Б’єрнсон (Bj ørnstjerne Martinus Bj ørnson) — Норвегія 1902 — Хрістіан Матіас Теодор Моммзен (Christian Mattias Theodor Mommsen) — Німеччина 1901 — Сюллі-Прюдом (Sully Prudhomme) — Франція Хоча Україна не має своїх Нобелівських лауреатів, вона є бать- ківщиною п’яти з них, зокрема одного в галузі літератури (1966) — Йосеф Шмуель Аґнон народився 17 липня 1888 р. у м. Бучач, Австро-Угорщина (тепер Тернопільська область). Низка науковців, які одержали Нобелівську премію, провели певний час, навчаючись або працюючи в Україні. У Харківсько- му університеті навчалися Саймон Кузнець та Ілля Мечніков. 366 додатки В Українському фізико-технічному інституті та Харківському університеті викладав Лев Ландау. Ігор Тамм викладав у Одесь- кому політехнічному університеті та у Таврійському універси- теті, у якому також навчався. Іван Павлов деякий час працював в Одеському університеті. Декількох українців та вихідців з України було номіновано на здобуття Нобелівської премії, але з різних причин нагороди вони не отримали. До домінантів належали Ісмаїл Гаспринський, Іван Франко, Павло Тичина, Микола Бажан, Іван Багряний, Улас Сам- чук, Василь Стус, Олесь Гончар та Віктор Ющенко. 367 технологічна картка (конструктор) основних типів уроків додаток IV технологічна картка (конструктор) основних типів уроків Тип уроку Урок засвоєння нових знань* Вид навчальних занять Бесіда, лекція, уявна подорож / екскурсія, відеоурок, навчальна конференція тощо Час, хв** Прийоми та методи (за вибором) Етапи уроку Організація початку уроку 1 Привітання Перевірка домашнього завдання 3–5 Фронтальне опитування; повідомлення учнів; літературний диктант; 2***; 7; 9; 23; 27; 30; 51 Мотивація навчальної діяльності 1–2 Здивування; опорне слово; незавершена розповідь тощо (див. розділ 4.9) Актуалізація та корекція опорних знань 3–5 6; 7; 13; 14; 30 Вивчення: нової теми основних понять/ термінів робота з книгою 20 Слово вчителя; конспектування; 18; 34; використання ТЗН; 3; 40; 42 тощо 46; 56; 57 Первинне закріплення знань 5 Фронтальний усний тест; асоціативні схеми; 2 Узагальнення та систематизація знань 2 5; 7; 11; 16; 17; 21; 28 Контроль та самоперевірка знань. Рефлексія 2–5 20; 47 13 (останній стовпчик) Підбиття підсумків уроку 1 Слово вчителя Повідомлення домашнього завдання 1–2 * Мета уроку — вивчення та первинне усвідомлення нового навчального матеріалу, осмислення зв’язків і відносин в об’єктах вивчення. ** Час може несуттєво змінюватися залежно від специфіки теми, підготовленості класу тощо. *** Тут і далі — див. Додаток I. 368 додатки Тип уроку Урок формування умінь і навичок* Вид навчальних занять Гра, змагання, уявна експедиція, тренінг тощо Час, хв Прийоми та методи (за вибором) Етапи уроку Організація початку уроку 1 Привітання Актуалізація та корекція опорних ЗУН, перевірка домашнього завдання 5 7; 13 (1–2 графи); 30; фронтальне опитування; повідомлення учнів; літературний диктант; 7; 23; 27; 30; 51 Мотивація навчальної діяльності 1–2 Здивування; опорне слово; незавершена розпо- відь тощо 2; 20 Вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні і пізнавальні вправи Робота з підручником 20 Слово вчителя; конспектування; складання плану/ шпаргалки; використання ТЗН; 3; 18; 40; 42 тощо; 46; 57 Первинне застосування нових знань (пробні вправи) 5 Фронтальний усний тест; асоціативні схеми 4; 39; 41 Самостійне застосування учнями знань у нових ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, за- вданням) 10 5; 7; 9 ; 17; 24; 26; 31; 45; 47; 9; 24; 26; 13 (3-й стовпчик) 36 Підбиття підсумків уроку 1–2 Слово вчителя; 6; 28; 29; 33 Повідомлення домашнього завдання 1–2 * Мета уроку — вторинне осмислення вже відомих знань, формування вмінь і навичок їх застосування. 369 технологічна картка (конструктор) основних типів уроків Тип уроку Урок застосування знань, умінь і навичок* Вид навчальних занять Різні види занять, самостійна робота учнів, тренінг, написання творчих робіт тощо Час, хв Прийоми та методи (за вибором) Етапи уроку Організація початку уроку 1 Привітання Актуалізація та корекція опорних ЗУН, перевірка домашнього завдання 5 7; 13 (1–2 графи); 30; фронтальне опиту- вання; повідомлення учнів; літературний диктант; 2; 4; 7; 10; 14; 23; 27; 30; 45; 51 Мотивація навчальної діяльності 1–2 Здивування; опорне слово; незавершена розпо- відь тощо Осмислення змісту, послідовності застосування способів виконання дій 8; 12; 16; 22; 25; 43; 44; 47 Самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою учителя 1; 24; 26; 36 Звіт учнів про роботу 5; 15; 17; 20; 35; 52 Теоретичне обґрунтування резуль- татів 19 Підбиття підсумків уроку Слово вчителя; 28; 29; 33 Повідомлення домашнього завдання * Мета уроку — опанування вмінь самостійно в комплексі застосовувати знання, уміння й навички, ви- користовувати їх у нових умовах. 370 додатки Тип уроку Урок узагальнення і систематизації знань* Вид навчальних занять Оглядова лекція, бесіда, опитування, виконання системи завдань тощо Час, хв Прийоми та методи (за вибором) Етапи уроку Організація початку уроку 1 Привітання Повідомлення теми, мети, завдань уроку та мотивація учіння 1–2 Здивування; опорне слово; незавершена розпо- відь тощо; 2; 4 Відтворення й узагальнення понять і засвоєння відповідної системи знань 6; 12; 21; 31; 32; 52 Узагальнення та систематизація основ- них теоретичних положень науки і від- повідних ідей 1; 8; 15; 16; 22; 25; 48 Звіт учнів про роботу 9; 11; 19; 20; 35; 41; 45; 49 Підбиття підсумків уроку Слово вчителя; 28; 29; 33 Повідомлення домашнього завдання Тип уроку Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок** Вид навчальних занять Гра-змагання, аукціон, огляд знань, самостійна робота учнів, взаємопе- ревірка, контрольна робота тощо Час, хв Прийоми та методи (за вибором) Етапи уроку Організація початку уроку 1 Привітання Мотивація навчальної діяльності 2 Перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять 4; 20; 39 Перевірка глибини осмислення учня- ми знань і ступеня їх узагальнення 1; 49 Застосування учнями знань у стан- дартних і змінених умовах Контрольні тести; 51; самостійна робота; 12; 24; 26; 36 * Мета уроку — опанування знань у системі, приведення одиничних знань у систему. ** Мета уроку — визначення рівня опанування знань; корекція знань, умінь, навичок. 371 технологічна картка (конструктор) основних типів уроків Тип уроку Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок Вид навчальних занять Гра-змагання, аукціон, огляд знань, самостійна робота учнів, взаємопе- ревірка, контрольна робота тощо Час, хв Прийоми та методи (за вибором) Етапи уроку Збирання виконаних завдань, пере- вірка, аналіз, оцінювання Підбиття підсумків уроку Слово вчителя; 28; 29; 33 Повідомлення домашнього завдання Підґрунтям навчально-пізнавальної діяльності учнів є діяль- ність, спрямована на виконання завдань, що поступово ускладню- ються, за рахунок комплексного охоплення знань, застосування їх на різних рівнях. Тип уроку Комбінований урок * Вид навчальних занять Бесіда, лекція, уявна подорож / екскурсія, перегляд відео, гра, зма- гання, уявна експедиція, тренінг, написання творчих робіт тощо Час, хв Прийоми та методи (за вибором) Етапи уроку Організація початку уроку 1 Привітання Перевірка виконання учнями домаш- нього завдання практичного характеру 4; 10; 37 Актуалізація та корекція опорних знань, умінь, навичок 5 2; 7; 13 (1–2 графи); 30; фронтальне опитування; повідомлення учнів; літературний диктант; 7; 14; 23; 27; 30 тощо Перевірка раніше засвоєних знань 6; 45 Мотивація навчальної діяльності 1–2 Здивування; опорне слово; незавершена розповідь тощо (див. розділ 4.9) Сприймання та усвідомлення учнями нового матеріалу 8; 9; 15; 16; 20; 31; 38; 42; 46; 47 * Комбінований урок передбачає досягнення двох або декількох рівноцінних цілей: опанування нових знань і перевірка раніше вивченого матеріалу; опанування нових знань і застосування раніше набутих навичок і вмінь; формування вмінь і навичок та їх застосування на практиці та ін. 372 додатки Тип уроку Комбінований урок Вид навчальних занять Бесіда, лекція, уявна подорож / екскурсія, перегляд відео, гра, зма- гання, уявна експедиція, тренінг, написання творчих робіт тощо Час, хв Прийоми та методи (за вибором) Етапи уроку Осмислення, узагальнення і система- тизація знань 1; 5; 11; 16; 19; 21 Підбиття підсумків уроку Слово вчителя; 28; 29; 33 Повідомлення домашнього завдання Уроки розвитку зв’язного мовлення (написання переказу) Вид навчальних занять Урок навчального переказу* Час, хв Урок перека- зу з творчим завданням Час, хв Урок кон- трольного переказу Час, хв Етапи уроку Організація початку уроку 1 Вступна бесіда 2 Перше читання тексту 2–3 Бесіда за змістом про- читаного 3–5 Пояснення нових слів та їх запис на дошці 3–5 Складання плану 3–5 Самостійне скла дання учня- ми переказу 7–10 Мовний аналіз тексту 4–5 Повторне читання тексту 3–5 Підготовка чорнового варіанту переказу 10 Редагування роботи та переписування її начисто 5 Самоперевірка учнями написаного в чистовому варіанті 3–5 Перевірка та аналіз робіт До наступного уроку Доопрацюван- ня переказів * Зазвичай використовують спарені уроки; якщо урок один — роботу учні завершують вдома. Робота з доопрацювання навчальних переказів проходить після їх перевірки. 373 алфавітний поКажчиК 374 алфавітний покажчик А Аболіціонізм — 338 Абстрагування — 106 Абстракціонізм — 328 Абсурд — 106 Автобіографія — 141 Автонім — 107 Активізація — 270 Алегорія — 107 Алюзія — 107 Альманах — 107 Ампліфікація — 107 Амфібрахій — 151 Аналіз — 133 Аналогія — 107 Анапест — 151 Анахронізм — 108 Анекдот — 142 Анотація — 108 Антипод — 108 Антиутопія — 108 Античність — 321 Аплікація — 109 Апогей — 109 Апокрифи — 109 Апофеоз — 109 Архітвір — 109 Архітектоніка — 110 Афоризм — 110 Б Байка — 158 Балада — 158 Бароко — 322 Бейт — 158 Бесіда — 37 Білий вірш — 158 Біографія — 142 Брахіколон — 158 Бревіарій — 142 В Вальдорфська педагогіка — 237 Варіація — 111 Вдосконалення — 31 Веди — 111 Веризм — 322 Верлібр — 158 Видіння — 111 Виховний — 55 375 алфавітний покажчик Відродження — 323 Відсторонення — 112 Відступ — 116, 121 Відчуження — 112 Вірш — 112 Віршування — 150 Вміння — 15 Г Газель — 158 Гармонія — 112 Гедонізм — 112 Гекзаметр —152 Географічний — 21 Геонім — 113 Герменевтичний — 138 Герметизм — 323 Героїчне — 113 Гімн — 158 Гіпербола — 113 Глоса — 158 Гомерівське питання — 113 Градація — 114 Гротеск — 114 Гуманізм — 114 Гурток — 217 Д Дактиль — 151 Деталь художня — 115 Детектив — 142 Дискусія — 38 Диспут — 38, 93 Дифірамб — 158 Діалог — 115 Доба — 321 Довідка — 88 Дольник — 151 Домінанта — 115 Драматизм — 116 Е Евристика — 90 Екзистенціалізм — 332 Екскурс — 116 Екскурсія — 41 376 алфавітний покажчик Експозиція — 116 Експресіонізм — 333 Експромт — 159 Елегія — 159 Еліпс — 154 Ельконін–Давидов — 244 Епіграф — 116 Епікруза — 154 Епітет — 154 Епіфора — 154 Епопея — 142 Епос — 116 Епоха — 321 Есе — 142 Ескіз — 159 Естетизм — 334 З Закріплення — 31 Залік — 26 Запозичення — 118 Застосування — 19 Збірка — 118 Збірник — 119 Звукопис — 155 І Ідея — 119 Ідилія — 159 Ізоколон — 155 Ізометризм — 155 Ізохронізм — 155 Імажизм — 334 Імажинізм — 335 Імпресіонізм — 335 Інверсія — 155 Інтегрований урок — 73 Інтерпретація — 119 Інтертекстуальний — 138 Інтуїтивізм — 336 К Казка — 143 Календарно-тематичний — 60 Каліграма — 159 Кантилена — 159 377 алфавітний покажчик Канцона — 159 Касида — 160 КВК — 72 Кита — 160 Кінцівка — 119 Кларизм — 337 Класик — 119 Класифікація — 18 Класицизм — 323 Клаузула — 155 Кода — 156 Колаж — 119 Колізія — 119 Комбінований — 33 Комедія — 143, 172 Коментар — 120 Комічне — 141 Компаративний — 91 Композиція — 120, 320 Компонент — 120 Консонанс — 154, 156 Конспект — 67 Константа — 156 Конструктивізм — 337 Консультація — 33 Контекст — 120 Контекстуальний — 138 Контраст — 120 Контроль — 212 Контрольна — 34 Конференція — 73 Конфлікт — 120 Концепція — 120 Корекція — 212 Критерії — 10 Кубізм — 338 Культурологічний — 102, 137 Л Легенда — 144 Лейтмотив — 120 Летризм — 338 «Листопад» — 352 Лінгвістичний — 137 Лінгвопорівняльний — 92 Ліризм — 121 Лірика — 149, 160 Література — 101, 121 Літературний процес — 122 Літота — 156 «Логос» — 352 378 алфавітний покажчик М Макаронічний вірш — 161 Марінізм — 339 Матриця — Метафора — 156 Метод — 123 Метонімія — 156 Метричне віршування — 150 «Ми» — 355 «Мистецький льох» — 355 Мініатюра — 161 Міф — 123 Міфологічний — 118, 138, 142 Міфологія — 123 Мовностильовий — 106 Модернізм — 339 «Молода Бельгія» — 352 «Молода муза» — 352 «Молода Німеччина» — 353 «Молода Польща» — 353 «Молода Україна» — 354 Монтессорі — 240 МУР (Мистецький український рух) — 354 Н Навички — 15 Навчальний — 10 Натуралізм — 324 Неореалізм — 340 Неоромантизм — 328, 341 Нобелівська премія — 361 Новела — 125, 144 Ноктюрн — 161 «Нью-йоркська група» — 356 О ОБЕРИУ (Об’єднання реального мистецтва) — 356 Обладнання — 57, 69 Образ — 125 Ода — 161 «Озерна школа» — 357 Оксиморон — 156 ОПОЯЗ (Общество по изучению языка) — 357 Оптимізація — 17, 84 Особистісно орієнтоване навчання — 218, 220, 235 Оцінювання — 10, 19 379 алфавітний покажчик П «Парнас» — 357 Паузник (павзник) — 151 Пафос — 139, 156 Переказ — 49, 195 Період літературний (доба, епоха) — 321 Підсумки — 59, 268 Пізнавальний — 38 «Плеяда» — 357 «Плуг» — 358 Побутовий — 92 Повідомлення — 135 Повтор — 157 «Поезія конкретна» — 341 Позакласний — 216 Поліметрія — 157 Поліфонія — 157 Пообразний — 106 Популізм — 341 Портфоліо — 228, 276 Послідовний — 106 Постмодернізм — 325 Потік свідомості — 124, 160 Празька школа — 358 Празький лінгвістичний гурток — 359 Практикум — 33, 39, 47 Прерафаеліти — 360 Преромантизм — 341 Прийоми — 56, 68 Проектування — 64, 218 Проза — 128 Пролог — 128 Просвітництво — 325 Прототип — 128 Псевдонім — 128 Психологічний — 31, 80, 148, 235, 247, 254 Р Реалізм — 326 Ремінісценція — 128 Ренесанс — 323 Репортер — 304 Репродуктивний — 42, 91, 195 Реферат — 317 Рецензія — 88, 304 Речитатив — 157 Ритміка — 157 Рівень — 75, 207, 306 Розвиток дії — 128 Розповідь — 87, 200 Рококо — 342 Романтизм — 327 Роман — 146 380 алфавітний покажчик С Салон — 217 Самоконтроль — 214 Самооцінювання — 214 Сатира — 141 Сенкан — 304 Сентенція — 157 Сентименталізм — 342 Силабічне — 151 Силабо-тонічне — 151 Символ — 129 Символізм — 343 Систематизація — 212 Сітка Елвермана — 305 «Слово» — 360 Снігова куля — 305 Соціальний — 140 Співбесіда — 33 СПУ (Спілка письменників України) — 360 Стаття — 148 Стилістичний — 107, 137, 200 Стиль — 129 Стопа — 152 Строфа — 152 Структура — 19, 35, 45 Структурний — 52, 81 Сугестивний — 264 Схема — 61, 69, 74 Сюжет — 129 Сюжети мандрівні — 129 Т «Танк» — 361 Твір — 202 Тезаурус — 89 Тези — 88 Тема — 130 Тенденційність — 130 Теорія літератури — 101 Тести — 306 Тетралогія — 148 Течія літературна — 130 ТЗН — 57, 63, 94, 177 Тип літературний — 130 Тонічне (віршування) — 151 Трагедія — 148 Трагікомедія — 148 Трагічне — 131 Триптих — 131 381 алфавітний покажчик У Узагальнення — 46, 66, 71 Умовність — 131 Умовчання (апосіонеза) — 131 Уособлення — 131, 157 Уподібнення — 131 Урок — 29, 33 Усвідомлення — Утопія — 131 Уява — 130, 336 Ф Фабула — 131 Фантастика — 149 Феєрія — 175 Фейлетон — 149 Філологічний — 138 Філософський — 142, 148, 204, 344 Фінал — 131 Формування — 46 Х Хоку (хайку) — 163 Хорей — 151 Хроніка — 149 Ц Цикл — 132 Цитата — 88 Ш Шість тямущих капелюхів — 307 Шпаргалка — 308 Щ Щоденник — 99, 149, 308 Я Ява — 175 Ямб — 151 382 Н а в ч а л ь н о - м е т о д и ч н и й п о с і б н и к Серія «Професійний довідник» КУЦІНКО Ольга Германівна ПрОфесійний ДОвіДниК Учителя літератУри Технічний редактор О. В. Лєбєдєва Комп’ютерне верстання Є. С. Островський Підп. до друку 10.11.2011. Формат 60 ×90/16. Папір офсет. Гарнітура Шкільна. Друк офсет. Ум. друк. арк. 24,0. Зам. № 11—11/14—05. ТОВ «Видавнича група “Основа”». Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 2911 від 25.07.2007. Україна, 61001 Харків, вул. Плеханівська, 66. Тел. (057) 731-96-32. E-mail: zl@osnova.com.ua Віддруковано з готових плівок ПП «Тріада+» Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 1870 від 16.07.2007. Харків, вул. Киргизька, 19. Тел.: (057) 757-98-16, 757-98-15. 383 ДЛЯ НОТАТОК _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ _________________________________________________________ 384 |