лекции по анатомии человека. анатомия. 1. Предмет та зміст анатомії, сучасні напрями та методи досліджень. Анатомія людини
 Скачать 1.55 Mb.
|
|
Нижня щелепа ( mandibula ) розвивається зі сполучнотканинної пластинки, що оточує хрящ Меккеля і спочатку складається з 2 половин. Обидві половини зростаються після народження на 1-2 році життя. Кістка має: 1. Тіло ( corpus mandibulae ): v Основа нижньої щелепи ( basis mandibulae ); v Коміркова частина ( pars alveolaris ); 2. Дві гілки, що мають відростки ( rami mandibulae ): v Вінцевий ( processus coronoideus ); v Виростковий ( processus condylaris) . Верхній край коміркової частини – arcus alveolaris містить 16 alveoli dentales , з septa interalveolaria et interradicularia ). На зовнішній juga alveolaria , посередині – protuberantia mentalis , а з 2 боків и знизу tuberculum mentale . Посередині внутр. поверхні тіла spina mentalis , збоку і нижче fossa digastrica . З побік підборідної ості linea mylohyoidea seu torus mandibularis ; вище – fovea sublinqualis , а нижче і латерально fovea submandibularis Гілка нижньої щелепи утворює з тілом кут. На зовн. поверхні знаходиться tuberositas masseterica , на внутр. – tuberositas pterygoidea , Передній край вінцевого відростка crista temporalis До виросткового відростка відносяться caput та collum ). У 20-40 річних людей кут нижньої щелепи наближається до прямого У старих людей, у яких випали зуби, кут нижньої щелепи стає тупим. 13. Мозковий череп: кістки, що його утворюють. Будова, особливості розвитку. Мозковий череп ( neurocranium ) – містить головний мозок, утворений з непарних кісток –os frontale, os sphenoidale, os occipital, os ethmoidale та парних os parietale, os temporale. Верхня частина calvaria, а нижня basis cranii. Склепіння черепа утворене лобовою лускою лобової кістки, тім’яними кістками, потиличною лускою потиличної кістки, лусковою частиною скроневої кістки, бічними відділами великих крил клиноподібної кістки. По серединній лінії є стріловий шов ( sutura sagittalis ) (з’єднує тім’яні кістки), у лобовій площині – вінцевий шов ( sutura coronalis ) (між лобовою та тім’яними кістками), а також лямбдоподібний шов ( sutura lambdoidea ) (між тім’яними кістками та потиличною кісткою). На бічній поверхні : лусковий шов ( sutura squamosa ) (між скроневою та тім’яною кісткою), зубчасті шви ( suturae serratae ) (між великим крилом клиноподібної кістки та скроневою, тім’яною і лобовою кістками). Розрізняють зовнішню і внутрішню основу черепа (basis cranii externa et interna). В центрі зовнішньої основи є великий отвір, з боків від нього – condyles occipitalis , Основу виростка пронизує канал під’язикового нерва. В задньому відділі є потиличний виступ, від якого відходять linea nuchales ). Попереду великого отвору є глотковий горбок. Внутрішня основа черепа має увігнуту нерівну поверхню. У ній виділяють 3 черепні ямки: передню, середню і задню. Передня черепна ямка утворена очноямковими частинами лобових кісток і дірчастою пластинкою решітчастої кістки. Середня черепна ямка утворена тілом і великими крилами клиноподібної кістки, передньою поверхнею кам’янистої частини і лусковою частиною скроневої кістки. Задня черепна ямка утворена потиличною кісткою, задньою поверхнею кам’янистих частин скроневих кісток і внутрішньою поверхнею соскоподібних відростків правої та лівої скроневих кісток, а також задня частина клиноподібної кістки і соскоподібні кути тім’яних кісток Мозковий череп починає утв. на 4-5 тижні ембр. розв. з мезенхіми,У людини склепіння черепа проходить дві стадії: перетинчасту і кісткову, а основа черепа – 3: перетинчасту, хрящову і кісткову. 14.Розвиток і будова скроневої кістки. Канали скроневої кістки, їх вміст. Скронева кістка (os temporale) починає форм. на 5-6 місяці внутрішньоутробного життя після появи центрів скостеніння в хрящовій слуховій капсулі. Зрощення починається ще до народження і до 13 років. Скронева кістка складається з 3 частин: pars petrosa , pars tympanica , ( pars squamosa ). Кам’яниста частина складається з піраміди й соскоподібного відростка. Має 3 поверхні: передню, задню, нижню; три краї: передній, верхній, задній; основу та верхівку. Барабанна частина, відкритого догори жолоба. Обмежує спереду, знизу і ззаду porus acusticus externus , продовженням якого є meatus . Барабанна частина відмежована спереду fissure petrotympanica , а ззаду fissura tympanomastoidea . Лускова частина має форму опуклої пластинки зі скошений верхнім краєм. Має 2 поверхні: зовнішню – скроневу, та мозкову. Відповідно до сусідніх кісток має клиноподібний край та тім’яний край, що закінчується тім’яною вирізкою. Канали скроневої кістки: 1) Сонний канал ( canalis caroticus ) починається на нижній поверхні піраміди зовнішнім отвором сонного каналу, канал закінчується на передній стінці барабанної порожнини внутрішнім отвором сонного каналу. Містить: внутрішню сонну артерію, внутрішнє сонне автономне нервове сплетення. 2) Сонно-барабанні канальці сполучають початок сонного каналу і барабанну порожнину. Містить сонно-барабанні артерії і нерви. 3) Внутрішній слуховий хід сполучає задню черепну ямку і кістки порожнини внутрішнього та середнього вуха. Містить лицевий нерв (7), присінково-завитковий нерв і присінковий чутливий вузол (8), присінково-завиткова артерія і вена. 4) Канал лицевого нерва сполучає внутрішній слуховий хід,. Містить лицевий нерв, поверхневу кам’янисту гілку (артерію) вгорі і шило-соскоподібні артерію та вену знизу. 5) Каналець барабанної струни сполучає канал лицевого нерва, барабанну порожнину і кам’янисто-барабанну щілину на зовнішній основі черепа. Містить барабанну струну (гілка лицевого нерва), задню барабанну артерію. 6) Барабанний каналець сполучає нижню поверхню кам’янисту частину скроневої кістки (ямочку), барабанну порожнину і передню поверхню кам’янистої частини скроневої кістки (розтвір каналу малого кам’янистого нерва). Містить малий кам’янистий нерв, нижня барабанна артерія знизу, барабанні нервові гілки зверху). 7) М’язово-трубний канал сполучає верхівку кам’янистої частини скроневої кістки і барабанну порожнину. Містить м’яз натягувач барабанної перетинки і верхня барабанна артерія, слухову трубу . 8) Соскоподібний каналець сполучає яремну ямку і барабанно-соскоподібну щілину. Містить вушну гілку блукаючого нерва (10). 9) Каналець присінка (водопровід присінка) сполучає присінок кісткового лабіринту внутрішнього вуха і задню черепну ямку через отвір канальця присінка, що розташований на задній поверхні кам’янистої частини скроневої кістки. Містить ендолімфатичну протоку перетинчастого лабіринту внутрішнього вуха, вену водопроводу присінка. 10) Каналець завитки (водопровід завитки) сполучає присінок кісткового лабіринту внутрішнього і нижню поверхню кам’янистої частини скроневої кістку. Містить перилімфатичну протоку і перилімфатичний простір внутрішнього вуха, вену канальця водопроводу завитки. 15.Мозковий череп: частини. Будова склепіння черепа, внутрішньої і зовнішньої поверхонь основи черепа, особливості їх розвитку. Мозковий череп ( neurocranium ). Верхня частина мозкового черепа - склепіння (calvaria), а нижня частина – основа черепа (basis cranii). Границею - лінія, проходить через зовнішній потиличний виступ, по верхній карковій лінії до основи соскоподібного відростка, над зовнішнім слуховим отвором, по нижньому краю виличного відростка скроневої кістки і по підскроневому гребеню великого крила клиноподібної кістки, потім по виличному відростку лобової кістки і по надочноямковому краю до лобово-носового шва. Склепіння черепа утворене лобовою лускою лобової кістки, тім’яними кістками, потиличною лускою потиличної кістки, лусковою частиною скроневої кістки, бічними відділами великих крил клиноподібної кістки. Передньобоковий відділ склепіння називають скроневою ямкою ( fossa temporalis ), підскроневий гребінь ведокремлює її від підскроневої ямки ( fossa infratemporalis ). На внутрішній поверхні склепіння помітні шви,пальцеподібні втиснення, артеріальні і венозні борозни. Розрізняють зовнішню і внутрішню основу черепа (basis cranii externa et interna). Майже в центрі зовнішньої основи є великий отвір, з боків від нього – потиличні виростки ( condyles occipitalis ), Основу виростка пронизує канал під’язикового нерва. Барабанна частина скроневої кістки від соскоподібного відростка відділена барабанно-соскоподібною щілиною. На нижній ділянці скроневої кістки є нижньощелепна ямка, перед нею – суглобовий горбок. Кам’яниста частина скрон. кістки відокремлена від потиличної кістки кам’янисто-потиличною щілиною ( fissure petrooccipitalis ), а від великого крила клинопод. кістки – клино-кам’янистою щілиною ( fissure sphenopetrosa ). На нижній поверхні зовн. основи також є рваний отвір ( foramen lacerum ). Внутрішня основа черепа У ній виділяють 3 черепні ямки: передню, середню і задню Передня черепна ямка утворена очноямковими частинами лобових кісток і дірчастою пластинкою решітчастої кістки. Середня черепна ямка утворена тілом і великими крилами клиноподібної кістки, передньою поверхнею кам’янистої частини і лусковою частиною скроневої кістки. Задня черепна ямка утворена потиличною кісткою, задньою поверхнею кам’янистих частин скроневих кісток і внутрішньою поверхнею соскоподібних відростків правої та лівої скроневих кісток, а також задня частина клиноподібної кістки і соскоподібні кути тім’яних кісток. На дні задньої ямки є парний яремний отвір, яким закінчується борозна сигмоподібної пазухи. Через отвори проходять: 9,10,11 черепні нерви, виходить внутрішня яремна вена. Мозковий череп починає утв. на 4-5 тижні ембр. розв. з мезенхіми, У людини склепіння черепа проходить дві стадії: перетинчасту і кісткову, а основа черепа – 3: перетинчасту, хрящову і кісткову. 16. Скронева і підскронева ямки, їх стінки, сполучення, вміст. Скронева ямка вгорі обмежена верхньою скроневою лінією, збоку виличною дугою, внизу підскроневим гребнем. Виповнена скроневим м’язом. Підскронева ямка обмежена вгорі підскроневим гребнем; спереду- верхньою щелепою; медіально- латеральною пластинкою крилоподібного відростку клиноподібної кістки; латерально – гілкою нижньої щелепи. Виповнена крилоподібними м’язами, судинними сплетеннями. Сполучення: з очною ямкою, з крилопіднебінною ямкою.  17. Крилопіднебінна ямка: стінки, сполучення, вміст. Крилопіднебінна ямка знаходиться між верхньощелепним горбом, прямовисною пластинкою піднебінної кістки та крилоподібним відростком клиноподібної кістки. Ямка з'єднується з рваним отвором, середньою черепною ямою (крізь круглий отвір), носовою порожниною (через клинопіднебінний отвір) та очною ямкою (через нижню очноямкову щілину). Зовні клинопіднебінна ямка продовжується у підвискову ямку. У крилопіднебінній ямці є багато жирової тканини, де лежить однойменний парасимпатичний вузол і проходять судини та нерви. 18. Очна ямка: стінки, сполучення, їх призначення, вміст. Розрізняють чотири стінки орбіти: верхня стінка - орбітальною частиною лобової кістки і малим крилом клиноподібної кістки; нижня стінка - орбітальною поверхнею верхньої щелепи і виличною кісткою; ззаду – орбітальним відростком піднебінної кістки; медіальна стінка - лобовим відростком верхньої щелепи, слізною кісткою, орбітальною пластинкою решітчастої кістки і тілом клиноподібної кістки; латеральна стінка - орбітальною поверхнею великого крила клиноподібної кістки і виличною кісткою. Орбіта з'єднується: через носослізний канал (canаlis nasolacrimalis) з носовою порожниною; через підорбітальний канал з ікловою ямкою; через нижню орбітальну щілину з підвисковою та крилопіднебінною ямками; через зоровий канал і верхню орбітальну щілину зі середньою черепною ямкою; через задній решітчастий отвір з носовою порожниною; через передній решітчастий отвір з передньою черепною ямкою; через виличний канал з висковою ямкою. З допомогою з’єднань можливе розповсюдження інфекції. В очній ямці розміщується очне яблуко, жирова клітковина, судини та нерви.  19. Носова порожнина: стінки, носові ходи, сполучення. Верхня стінка кісткової носової порожнини утворена носовими кістками, носовою частиною лобової кістки, дірчастою пластинкою решітчастої кістки і нижньою поверхнею тіла клиноподібної кістки. Зверху в носову порожнину звисають лабіринти решітчастої кістки. Нижня стінка кісткової носової порожнини утворена кістковим піднебінням, що складається з піднебінних відростків верхніх щелеп і горизонтальних пластинок піднебінних кісток. Бічну стінку кісткової носової порожнини утворює: носова поверхня тіла і лобовий відросток верхньої щелепи, носова кістка, сльозова кістка, решітчастий лабіринт решітчастої кістки, перпендикулярна пластинка піднебінної кістки, присередня пластинка крилоподібного відростка клиноподібної кістки. Носові раковини розділяють бічний відділ правої і лівої половин кісткової носової порожнини на три щілини – верхній, середній і нижній носові ходи. meatus nasi superior проходить між верхньою і середньою носовими раковинами, в нього відкриваються задні решітчасті комірки. Над задньою ділянкою -recessus sphenoethmoidalis в який відкривається отвір клиноподібної пазухи. meatus nasi medius проходить між середньою і нижньою носовими раковинами, у нього відкриваються передні і середні решітчасті комірки, отвір лобової пазухи за допомогою решітчастої лійки, верхньощелепна пазуха через верхньощелепний розтвір. Через foramen sphenopalatinum. meatus nasi inferior найдовший і найширший, у передній відділ цього ходу відкривається (canalis nasolacrimalis, який починається в орбіті від ямки сльозового мішка.  20. З’єднання кісток черепа: класифікація, будова, вікові особливості. Між кістками черепа є неперервні з’єднання у вигляді швів (в старечому віці більшість з них зазнає скостеніння) і перервні (суглоби). Розрізняють три види швів: 1. Зубчастий шов: а) вінцевий б) стрілоподібний в) лямбдоподібний. 2. Лускоподібний шов 3. Гладкий шов. Скроне-нижньощелепний суглоб утворений головкою нижньої щелепи і суглобовою ямкою скроневої кістки. Всередині суглоба є диск, який розділяє суглобову порожнину на два поверхи (верхній та нижній). За будовою комбінованим, за формою — виростковим, за функцією — двохосьовим, рухи нижньої щелепи, як опускання і піднімання, рухи вправо і вліво, вперед і назад. 21. Скронево-нижньощелепний суглоб: будова, м’язи, що на нього діють, іннервація, кровопостачання. належить до суглобів "м’язевого" типу - це парний, комбінований, інконгруентний суглоб, артикулюючі поверхні якого утворені суглобовими головками нижньої щелепи та суглобовими поверхнями скроневих кісток. Артикулюючі поверхні суглобових головок нижньої щелепи мають випуклу форму та злегка нахилені вперед по відношенню до шийок. Між двома артикулюючими поверхнями міститься суглобовий диск, що має волокнисту структуру. Рухи: жувальний, скроневий, медіальний крилоподібний, латеральний крилоподібний, щелепно-під’язиковий, підборідно-під’язиковий, двобрю-шний м’язи. Іннервація: трійчастий нерв (забезпечує чутливість м’яких тканин лицьової частини); нижньощелепний (виходить з черепа біля зчленування крізь нижню поверхню скроневої кістки); вушно-скроневий і жувальний (забезпечують чутливість і іннервацію оболонок суглоба). Кровопостачання: зовнішня сонна артерія, живить поверхнева скронева артерія, верхні і задні відділи суглоба отримують кровопостачання від окремо розташованих, дрібних судин. Відтік до занижньощелепної вени. 22. Хребтовий стовп: будова хребців, типи з’єднання між хребцями. З’єднання 1 шийного хребця із черепом. Вигини хребтового стовпа. Хребець складається з тіла хребця. За тілом розташовується дуга хребця. Тіло і дуга обмежують хребцевий отвір. Отвори формують хребтовий канал, де розташований спинний мозок. Хребці мають відростки. І шийний хребець – атлант (atlas) не має тіла, остистого і суглобових відростків. Форма його кільцеподібна. З боків І хребця розташовані бічні маси атланта, до яких приєднані передня і задня дуги атланта, утворюючи великий круглий хребцевий отвір. Між хребцями є всі види з’єднання, а саме: -синдесмози – наприклад, передня та задня поздовжні зв’язки, а також жовта зв’язка між дугами хребців (синеластоз); -синхондрози – це диски між тілами хребців; -синостози – це крижові хребці, які зрослися в одну крижову кістку; -діартрози – це суглоби, які утворені при зчленуванні верхніх суглобових відростків хребця, що лежить нижче, з нижніми суглобовими відростками хребця, що розташований вище. За будовою ці суглоби комбіновані, за формою плоскі, за функцією багатоосьові, але малорухомі. Тіла двох сусідніх хребців з’єднуються між собою за допомогою міжхребцевих дисків. Атланто – потиличний суглоб, articulatio atlantooccipitalis, відноситься до виросткових суглобів;. Обидві пари зчленованих поверхонь заключені в окремі суглобові капсули, але здійснюють рух одночасно, утворюючи єдиний комбінований суглоб. Допоміжні зв’язки: 1) передня атлантопотилична мембрана 2) задня атлантопотилична мембрана рухи навколо двох осей: фронтальної і сагітальної. У людини хребетний стовп складається з 33-34 хребців. Останні 9 хребців зростаються і утворюють крижову та куприкову кістки. Відділи хребта; шийний (складається з 7 хребців), грудний (з 12), поперековий (з 5), крижовий (з 5), куприковий (з 4-5). Хребет дорослої людини має вигини. Розрізняють вигини фізіологічні та патологічні. До фізіологічних належать: 1) лордоз - шийний і поперековий. 2) кіфоз -грудний та крижовий. У людей в нормі є також невеликий вигин хребта вбік — сколіоз.   23. Грудна клітка: будова кісток, що її утворюють. З’єднання ребер із грудниною та із хребцями. Грудна клітка — утворюється грудиною, ребрами, грудним відділом хребта. І ребро, на відміну від інших, розташоване горизонтально, має верхню і нижню поверхні, внутрішній і зовнішній краї. На верхній поверхні є горбок переднього драбинчастого м'яза. Позаду проходить борозна підключичної артерії, спереду – борозна підключичної вени. На І ребрі його кут збігається з горбком. Груднинно–реброві суглоби є плоский, простий, тривісний. Суглобові поверхні: реброва вирізка груднини, грудинний кінець ребра. Рухи навколо: вертикальної, стрілової, лобової осі. малорухомим, в якому відбуваються: піднімання ребер; опускання ребер. Допоміжний апарат: внутрішньосуглобова груднинно–реброва зв’язка, променисті груднинно–реброві зв’язки; перетинка груднини; реброво–мечоподібні зв’язки. Міжхрящові суглоби- знаходяться між ребровими хрящами VII – X ребер. Передні кінці цих ребер, не досягаючи груднини, з’єднуються кожний з хрящем розміщеного вище ребра з допомогою сполучної тканини.  Реброво–хребцеві суглоби з двох суглобів: суглоба головки ребра і реброво–поперечного суглоба. комбінованими суглобами. Суглобові поверхні: головка ребра і реброві ямки на хребцях; горбок ребра і реброва ямка поперечного відростка хребця. Рухи навколо осі, що проходить через ці два суглоби. Види рухів: обертання ребер, внаслідок чого відбувається: піднімання ребра; опускання ребра. 24) Скелет верхньої кінцівки: відділи,будова кісток, що їх утворюють. membrum superius складається з cingulum membri superioris pars libera membri superioris .. |