лекции по анатомии человека. анатомия. 1. Предмет та зміст анатомії, сучасні напрями та методи досліджень. Анатомія людини
 Скачать 1.55 Mb.
|
|
Розвиток: Розвиток шлунка. Диференціація так званого шлунково-кишкового або гастроентерального відділу починається з виникнення шлункового розширення, яке є продовженням трубки стравоходу . Воно утворюється позаду зябрового відділу і спочатку лежить паралельно хорді. процеси росту обумовлюють поворот шлунка приблизно на 900 направо так, що після цього шлунок розташовується у фронтально-горизонтальній площині і його велика кривизна направлена вниз і вліво, а мала - вгору і вправо. На третьому місяці розвитку починається проліферація епітелію закладки шлунка в навколишнє мезенхіми, розташовану навколо кишкової трубки. На четвертому місяці утворюються шлункові залози. Розвиток кишечника. У чотиритижневого ембріона кишка являє собою просту трубку, в якій окремі ділянки кишкової трубки ще не розпізнаються. Навколо ентодерми кишкової трубки розташовується мезенхима, з якої розвиваються м'язові і сполучнотканинні елементи кишкової стінки. В процесі розвитку кишкової трубки вісцеральні листки спланхнотома зростаються вентральніше і дорсальніше кишкової трубки, утворюючи вентральний і дорсальний мезентерій. Кишкова трубка каудальніше шлункового розширення утворює дві петлі - малу і велику. З малої петлі розвивається дванадцятипала кишка, з низхідній частини великої петлі - худа і клубова кишки; з висхідної частини великої петлі формується ободова кишка. Починаючи приблизно з п'ятого місяця, закладка сліпої кишки розширюється, і таким чином утворює сліпий кишеню - червоподібний відросток. Потім формується поперечна кишка і спадний відділ ободової кишки. З каудального відділу кишкової трубки утворюється сигмовидная і пряма кишки. У зв'язку з тим, що довжина кишки значно збільшується, вона починає укладатися в петлі, утворюючи спочатку три, а потім сім кишкових петель. Сполучнотканинна основа серозної оболонки кишечника закладається з мезенхіми, а її мезотелій - з вісцерального листка спланхнотома. Розвиток печінки. Зачаток печінки з'являється у вигляді епітеліального випинання (вузлика) з вентральної стінки дванадцятипалої кишки. Передня частина цього випинання (pars hepatica), сильно розростаючись, утворює паренхіму печінки; задня (pars cystica) - жовчний міхур. Вже на ранній стадії розвитку від каудальної частини печінкового вузла відділяється закладка жовчного міхура, яке спочатку виглядає як щільне циліндричне освіту, а згодом в ньому утворюється просвіт. Pars hepatica з'єднується з випинанням кишкової стінки за допомогою печінкового протоку - ductus hepaticus, а жовчний міхур - за допомогою ductus cysticus. Частина мезентерій, що залишається не зайнятою печінкою і лежить між нею, шлунком і дванадцятипалої кишкою, стає малим сальником. Розвиток підшлункової залози. Підшлункова залоза утворюється з трьох зачатків - одного спинного і двох вентральних. Спинний зачаток (pancreas dorsale) з'являється у вигляді випинання дорсальній стійки дванадцятипалої кишки, вростаючого, в дорсальний мезентерій. Потім з'являється і парний вентральний зачаток підшлункової залози (pancreas ventrale), у вигляді двох випинань по боках від ductus choledochus. На сьомому тижні розвитку обидві закладки підшлункової залози міцно зростаються між собою. При цьому з дорсальній частині утворюються тіло і хвіст підшлункової залози, а з вентральної утворюється найбільша її частина - головка підшлункової залози. На третьому місяці ембріогенезу з'являються зачатки панкреатичних ацинусів, часточок, виникають клітинні вузлики, що дають початок острівців Лангерганса.З мезенхімних компонентів утворюються інтерстиціальна тканина і капсула підшлункової залози. 87. Стравохід: топографія, частини, будова, іннервація, кровопостачання. СТРАВОХІД (oesophagus) Стравохід є трубчастим органом довжиною 25-30 см, що має S-подібну форму і переходить у шлунок (gaster). Шийна частина стравоходу, відхилившись ліворуч, розташована попереду передхребтової фасції шиї і позаду трахеї, з якою вона пухко зростається. Стравохід на межі TIV —TV хребців перехрещує позаду лівий головний бронх, перетинає серединну лінію і відхиляється праворуч, залишаючись, як і раніше, поблизу хребта. На рівні TVIII хребця стравохід знову відхиляється ліворуч, відходить від хребта й огинає (спірально) спереду грудну частину аорти. На рівні тіла ТХ хребця проходить через стравохідний отвір діафрагми й на рівні ТХІ хребця зліва від серединної площини переходить у шлунок. Грудна частина стравоходу зліва вгорі вкрита медіастинальною плеврою, внизу й спереду межує з перикардом. Черевна частина стравоходу (2 — 5 см), вкрита очеревиною. У грудній і черевній частинах стравохід супроводжують правий і лівий блукаючі нерви, які на стінці стравоходу утворюють нервове сплетення. У стравоході виділяють: - шийну частину (pars cervicalis); - грудну частину (pars thoracica); - черевну частину (pars abdominalis); - іноді виділяють діафрагмову частину (pars diaphragmatica). Стінка стравоходу (paries oesophagi)складається з таких шарів: - слизової оболонки (tunica mucosa); - підслизової основи (tela submucosa); - м’язової оболонки (tunica muscularis); - зовнішньої (сполучнотканинної) оболонки,яку ще називають адвентиційною(adventitia); - серозної оболонки (tunica serosa); - підсерозного прошарку (tela subserosa). Серозна оболонка та підсерозний прошарок є тільки у черевній частині стравоходу (pars abdominalis oesophagi). Топографія стравоходу: - голотопія стравоходу: - розміщений в ділянці шиї (regio cervicalis); - у грудній порожнині (cavitas thoracis); - у черевній порожнині (cavitas abdominis); - скелетопія: - від рівня VI – VII шийних хребців до рівня XI грудного хребця (ab vertebra cervicali sexta – septima ad vertebram thoracicam undecimam); - синтопія: - шийна частина стравоходу (pars cervicalis oesophagi) розміщена попереду шийного відділу хребтового , спереду (trachea), збоку – судинно-нервовий пучок. Грудна частина стравоходу (pars thoracica oesophagi) розміщена у верхньому та нижньому задньому середостінні (mediastinum superius et inferius); у верхньому спереду -(trachea), позаду – хребтовий стовп; у нижньому попереду- знаходиться серце, а позаду -низхідна частина аорти (pars descendes aortae). Черевна частина стравоходу (pars abdominalis oesophagi) коротка, розміщена під діафрагмою, прилягає до задньої поверхні лівої частки печінки (lobus hepatis sinister). Стравохід має: - анатомічні звуження (constrictiones anatomicae); - фізіологічні звуження (constrictiones functionales). Анатомічні звуження (constrictiones anatomicae): - глотково-стравохідне звуження(constrictiopharyngooesophagealis) на рівні VI-VII шийних хребців; - бронхіальне звуження (constrictio bronchialis), на рівніIV-Vгрудних хребців - діафрагмове звуження (constrictio phrenica)розміщене на рівні ІХ-Х грудних хребців. Фізіологічні звуження (constrictiones functionales): - аортальне звуження (constrictio aortica) на рівніIVгрудного хребця. - черевне звуження (constrictio abdominalis) на рівні XI грудного хребця. Кровопостачання: Шийна частина — від нижніх щитоподібних артерій, грудна — від гілок грудної частини аорти, черевна — від гілок лівої шлункової артерії. Венозний відтік: Від шийної частини—в нижню щитоподібну і плечеголовні вени, грудної — у півнепарні вени і від черевної — через ліву шлункову вену (з системи ворітної вени). Інервація: Гілки блукаючого нерва шийних і грудних вузлів симпатичного стовбура, які на стінках стравоходу утворюють нервове сплетення. 88. Шлунок: розвиток, топографія, будова, іннервація, кровопостачання. Шлунок є мішкоподібним розширенням травної трубки, розміщується між стравоходом і тонкою кишкою. Функції: хім..переробка їжі, екскреторна, ендокринна, всмоктувальна (вода, алкоголь), знешкоджуюча, антианемічна. Частини шлунка: кардія, з кардіальним отвором( ostium cardiacum) Fundus/fornix – дно/склепіння шлунка Corpus – тіло шлунка Pars pylorica – воротарна/пілорична частина з: печери, каналу, воротаря з отвором. У шлунку розрізняють передню і задню стінки (paries), які утворюють кривизну шлунка – малу і велику (curvaturа), на великій є кутова вирізка incisura angularis. Топографія шлунка: -голотопія: в черевній порожнині (cavitas abdominis) у лівій підребровій і власне надчеревній ділянках; -скелетотопія:кардіальний отвір шлунка (ostium cardiacum gastris)на рівні XI грудного хребця зліва; воротарний отвір (ostium pyloricum) на рівні XII грудного – І поперекового хребців справа; дно шлунка (fundus gastricus) V міжребрового простору (spatium intercostale) -синтопія: до передньої стінки шлунка (paries anterior) вгорі прилягає діафрагма (diaphragma); до середини передньої стінки шлунка прилягає ліва частка печінки (lobus hepaticus sinister); задня поверхня шлунка прилягає до:селезінки (splen);підшлункової залози (pancreas);лівої нирки (ren sinister) з наднирковою залозою (glandula suprarenalis);поперечної ободової кишки (colon transversum). Нижня частина передньої поверхні шлунка ільна. Зовнішня оболонка шлунка – серозна оболонка (tunica serosa) –нутрощевий листок очеревини (вісцеральний листок). Шлунок вкритий очеревиною з усіх боків (інтраперитонеально). Ця оболонка утворює: -печінково-шлункову зв’язку (ligamentum hepatogastricum); -шлунково-діафрагмову зв’язку (ligamentum gastrophrenicum), яка йде до малої кривини; -шлунково-селезінкову зв’язку (ligamentum gastrolienale); -шлунково-ободовокишкову зв’язку (ligamentum gastrocolicum), яка йде до великої кривини. М’язова оболонка (tunica muscularis) – має: -поздовжній шар (stratum longitudinale); -коловий шар (stratum circulare); -косі волокна (fibrae obliquae). Внутрішня оболонка шлунка – слизова оболонка (tunica mucosa) – вистелена простим (одношаровим) призматичним залозовим епітелієм (epitelium simplex columnare). Завдяки добре розвинутому підслизовому прошарку -багато шлункових складок (plicae gastricae), колових і поздовжніх. Між цими складками розміщені шлункові поля (areae gastricae), в глибині яких містяться шлункові ямочки (foveolae gastricae), де відкриваються протоки шлункових залоз (glandulae gastricae). У ділянці малої кривини шлунка (curvatura minor) слизова оболонка утворює, в основному,поздовжні складки (plicae gastricae) для проходження рідкої їжі. Кровопостачання: Шлунок кровопостачають артерії, що відходять від черевного стовбура. До малої кривини шлунка ліва шлункова артерія , права шлункова артерія. До великої кривини шлунка права шлунково-чепцева артерія і ліва шлунково-чепцева артерія . До дна шлунка йдуть короткі шлункові гілки. Шлункові і шлунково-чепцеві артерії анастомозують між собою в ділянках малої і великої кривини й утворюють навколо шлунка артеріальне кільце Лімфатичні судини від малої кривини шлунка направляються до правих і лівих шлункових лімфатичних вузлів. Виносні лімфатичні судини від цих вузлів впадають у черевні лімфатичні вузли, а від них лімфа відтікає в поперекові лімфатичні вузли, а також безпосередньо в поперекові стовбури і грудну протоку. Іннервація шлунка У підслизовому прошарку стінки шлунка розташовані внутрішнє (Мейснера) і зовнішнє (Шабадаша) підслизові нервові сплетення, а між шарами м’язової оболонки – м’язове нервове сплетення (Ауербаха). (Х пара черепних нервів) 89. Тонка кишка: розвиток, топографія, будова, іннервація, кровопостачання. Тонка кишка (intestinum tеnuе) починається від воротаря шлунка на рівні межі між тілами XII грудного і I поперекового хребців. Складається з дванадцятипалої кишки, порожньої кишки і клубової кишки. Довжина всієї тонкої кишки у дорослої живої людини коливається від 2,2 до 4,4 м. Дванадцятипала кишка найкоротша і ширша, її довжина не перевищує 25–30 см. Діаметр тонкої кишки не перевищує 3–5 см. Тонка кишка утворює петлі, що попереду прикриті великим чепцем, а зверху і з боків обмежовані товстою кишкою. Стінка тонкої кишки складається з чотирьох оболонок: (tunica mucosa), вкритої одношаровим циліндричним епітелієм; (tela submucosa), (tunica muscularis), що побудована з гладких міоцитів і має два шари: (stratum longitudinale)та (stratum circulare); (tunica serosa), тобто очеревини (peritoneum) Дванадцятипала кишка вкрита серозною оболонкою переважно тільки попереду. У тонкій кишці продовжується хімічна переробка їжі й всмоктування розщеплених продуктів, відбувається її механічне перемішування і просування в напрямку до товстої кишки. Кишкові ендокриноцити виробляють біологічно активні речовини (секретин, серотонін, мотилін, ентероглюкагон, гастрин, холецистин, кінін та інші , є структури, що збільшують поверхню всмоктування- (plicae circulares) ,(villi intestinales) ,(cryptae intestinales) Дванадцятипала кишка (duodenum) має форму підкови, що огинає головку підшлункової залози, розташована заочеревинно. Лише її початковий розширений відділ – ампула або цибулина (ampula seu bulbus)і кінцевий відділ вкриті очеревиною майже з усіх боків. Інші відділи кишки вкриті очеревиною тільки попереду (розташовані екстраперитонеально). Виділяють чотири частини дванадцятипалої кишки: верхню, низхідну, горизонтальну і висхідну. Верхня частина (pars superior) 4–5 см, починається ампулою від воротаря шлунка праворуч відносно тіла XII грудного чи I поперекового хребця, утворює верхній згин дванадцятипалої кишки (flexura duodeni superior), переходячи в низхідну частину. За верхньою частиною розташована ворітна печінкова вена, загальна печінкова протока. Низхідна частина (pаrs descеndens) 8–10 см, починається від верхнього згину дванадцятипалої кишки на рівні I поперекового хребця і спускається вздовж правого краю хребта. На рівні III поперекового хребця , утворюючи нижній згин дванадцятипалої кишки (flexura duodeni inferior). Позаду від низхідної частини розташована права нирка, ліворуч і дещо позаду проходить загальна печінкова протока. Попереду до дванадцятипалої кишки прилягає корінь брижі поперечної ободової кишки і печінка. Горизонтальна частина, або нижня частина (pаrs horizontаlis seu pars inferior), 6–8 см і починається від нижнього згину дванадцятипалої кишки, йде горизонтально ліворуч на рівні тіла III поперекового хребця попереду нижньої порожнистої вени, повертає догори і продовжується у висхідну частину. Висхідна частина (pars ascеndens) 5–7 см, закінчується різким згином униз, вперед і вліво від краю тіла II поперекового хребця – це дванадцятипало-порожньокишковий згин (flexura duodenojejunalis), що є місцем переходу дванадцятипалої кишки в порожню кишку. Згин фіксований до діафрагми за допомогою (lig. suspensorium duodeni)За висхідною частиною розміщена черевна частина аорти, а в місці переходу горизонтальної частини у висхідну над дванадцятипалою кишкою проходять верхні брижові артерія і вена, що проникають в корінь брижі тонкої кишки. Між низхідною частиною і головкою підшлункової залози є борозна, у якій залягає кінцевий відділ спільної жовчної протоки.. Слизова оболонка дванадцятипалої кишки, що вистелена одношаровим циліндричним епітелієм, утворює численні .Ппоздовжня складка дванадцятипалої кишки (plica longitudinalis duodeni,закінчується підвищенням – великим сосочком дванадцятипалої кишки (papilla duodenі major), на вершині якого відкривається печінковопідшлункова ампула (ampulla hepatopancreatica). Вгорі (papilla duodeni minor) Порожню кишку (jejunum) і клубову кишку (ileum) називають брижовою частиною тонкої кишки, оскільки вони вкриті очеревиною з усіх боків (розташовані інтраперитонеально) і мають брижу, утворюють 14–16 петель, що прикриті попереду великим чепцем. Порожня кишка в діаметрі більша від клубової кишки, має вищі колові складки, розташовані щільніше. Складки брижової частини тонкої кишки утворені слизовою оболонкою і підслизовим прошарком,. Порожня і клубова кишки з усіх боків вкриті очеревиною (peritoneum) Між двома листками брижі у шарі клітковини проходять судини і нерви. Вздовж прикріплення брижі на кишці є вузька смужка, яка не вкрита очеревиною. У цьому місці артерії і нерви входять у стінку кишки. Кишкові ворсинки (villi intestinales), Вони забезпечують процеси пристінкового травлення, Кишкові ворсинки є пальцеподібними виростами , у якій містяться гладкі міоцити, ретикулярні волокна, лімфоцити, плазматичні клітини і еозинофільні гранулоцити, а також густа сітка судин усіх ланок гемомікроциркуляторного русла, зокрема капілярів. У центрі кожної кишкової ворсинки проходить широкий лімфатичний капіляр (синус)У ці капіляри з просвіту тонкої кишки надходять -жирні кислоти та гліцерин. Стовпчасті епітеліоцити з посмугованою облямівкою є основними клітинами, що забезпечують процеси пристінкового травлення і всмоктування у тонкій кишці. На поверхні мікроворсинок цих клітин адсорбуються ферменти і поживні речовини, Кишкові крипти (cryptae intestinales), трубчастими вростаннями епітелію у власну пластинку слизової оболонки кишки. Крипти часто галузяться, вони виконують не тільки секреторну функцію, але є й джерелом регенерації кишкового епітелію. Крипти вистелені п’ятьма видами клітин: стовпчастими епітеліоцитами з посмугованою облямівкою, келихоподібними клітинами, ендокриноцитами, стовпчастими епітеліоцитами без облямівки та епітеліоцитами з ацидофільною зернистістю, які ще мають назву клітин Панета. У власній пластинці слизової оболонки та підслизовому прошарку стінки тонкої кишки розташовані численні одинокі лімфоїдні вузлики (noduli lymphoidei solitarii), (noduli lymphoidei aggregati), розташовані переважно навпроти брижового краю кишки. Кровопостачання тонкої кишки До дванадцятипалої кишки підходять передня і задня верхні підшлунково-дванадцятипалокишкові артерії і нижня підшлунково-дванадцятипалокишкова, що анастомозують між собою і віддають до стінок кишки численні гілки. Однойменні вени впадають у притоки ворітної печінкової вени. До порожньої і клубової кишок підходять 15–20 порожньокишкових і клубовокишкових артерій, а також клубовокишкові гілки від клубово-ободовокишкової артерії .Найчастіше виносні лімфатичні судини цих вузлів впадають у поперекові лімфатичні вузли, а від них лімфа потрапляє у грудну протоку. Іннервація тонкої кишки Між оболонками стінки тонкої кишки розташоване кишкове нервове сплетення, що складається з підслизового, м’язово-кишкового і підсерозного сплетень. (Х пара черепних нервів) До дванадцятипалої кишки симпатичні волокна відходять від шлункового і печінкового нервового сплетення, а також від верхнього брижового симпатичного вузла. До порожньої і клубової кишок симпатичні волокна відходять від черевного і верхнього брижового 90. Товста кишка: розвиток, топографія, будова, іннервація, кровопостачання. |