лекции по анатомии человека. анатомия. 1. Предмет та зміст анатомії, сучасні напрями та методи досліджень. Анатомія людини
 Скачать 1.55 Mb.
|
|
Анатомія порожнини носа. Носова порожнина -канал, який проходить у сагітальному напрямку крізь лицевий кістяк. Вона розташована між передньою черепною ямкою, ротовою порожниною, парними верхньощелепними і решітчастими кістками. Зовні носова порожнина відкривається ніздрями, а назад – хоанами. Розділена посередині носовою перегородкою, що складається з кісткової та хрящової частин. Перша представлена перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки та лемішем, 2-га – чотирикутним хрящем. Верхня стінка носової порожнини -носовими та лобовою кістками, ситоподібною пластинкою решітчастої кістки та передньою стінкою основної пазухи. Нижня стінка носової порожнини -піднебінними відростками верхньої щелепи, горизонтальною пластинкою піднебінної кістки. Спереду дна носової порожнини є різцевий канал, через який проходять однойменні нерв та артерія. Латеральна стінка носової порожнини -носовою кісткою і лобовим відростком верхньої щелепи, медіальною поверхнею тіла верхньої шелепи, решітчастою кісткою, вертикальною пластинкою піднебінної та медіальною пластинкою криловидного відростка основної кістки. Тут є 3 носові раковини: нижня, середня та верхня. Нижня носова раковина -самостійну кістку, а інші раковини є відростками, що відходять від медіальної стінки решітчастого лабіринту. Під кожною носовою раковиною є відповідний носовий хід. Простір між носовими раковинами та перегородкою є загальним носовим ходом. У передній третині нижнього носового ходу –отвір носослізного каналу. На латеральній стінці середнього носового ходу - щлина півмісяцевої форми, що веде до заглиблення – лійки. У лійку відкривається спереду та зверху вивідний отвір лобової пазухи, біля його заднього кінця – отвір верхньощелепної пазухи. У найкоротший верхній носовий хід відкривається отвір клиноподібної пазухи та задніх комірок решітчастої кістки. Слизову оболонку носової порожнини розділяють на 2 ділянки: дихальну і нюхову. Дихальна ділянка займає простір від дна носової порожнини до середини середньої носової раковини, вкрита багаторядним циліндричним миготливим епітелієм із великою кількістю келихоподібних клітин, що виділяють слиз. Нюхова зона розташована у верхніх відділах слизової оболонки носової порожнини – від середнього краю середньої носової раковини до склепіння носової порожнини. Слизова оболонка тут вкрита специфічним епітелієм, який складається з опорних, базальних та нюхових нейросенсорних клітин. 95. Носова порожнина: присінок, носові ходи, приносові пазухи, їх сполучення, іннервація і кровопостачання слизової оболонки порожнини носа. Ніс починається з двома отворами – ніздрями, закінчується – двома хоанами. Початкова частина носової порожнини – пристінок носа , обмежений зверху і ззаду носової порожнини порогом носа, утворений верхнім краєм бічної ніжки великого крилового хряща. На бічній стінці носової порожнини розташовані 3 носові раковини: верхня, інколи й найвища, середня, нижня. Проміжки між раковинами -носовими ходами. Верхній носовий хід – між верхньою і середньою носовими раковинами. У нього відкдкриваються задні решітчасті комірки, а в клино – решітчастий закуток – отвір клиноподібної пазухи. Середній носовий хід – між середньою і нижньою раковинами. Через решітчасту лійку відкрив. Отвір лобової пазухи. У півмісяцевий розтвір відкриваються верхньощелепна пазуха – пазуха Гаймора , а також передні і середні решітчасті комірки лабіринту решітчастої кістки. Нижній носовий хід – зверху обмежена нижньою носовою раковиною, а знизу – нижньою стінкою носової порожнини. У нього відкриається отвір нососльозової протоки. Між присередньою поверхнею 3 носових раковин і носовою перегородкою є щілиноподібний простір – спільний носовий хід . Усі три носові ходи дозаду продовжуються у носоглотковий хід , який закінчується хоаною. Навколоносові пазухи – це невеликі за об’ємом порожнини, які знаходяться у кістках лицевого черепа. Усі вони в нормі заповнені повітрям, яке проникає сюди з порожнини носа через вічка або канали. Верхньощелепна, або гайморова, пазуха парна, найбільшою , має 5 стінок: верхню, нижню, внутрішню, задню і передню. Верхня стінка гайморової пазухи є нижньою стінкою орбіти. Нижня стінка пазухи утворена твердим піднебінням. Задня стінка пазухи відповідає верхньощелепному горбові, що відділяє пазуху від крилопіднебінної ямки. Передня, або лицева, стінка пазухи утворює передню стінку верхньої щелепи. На передній стінці знаходиться вдавлення – собача ямка, вище якої відкривається канал, де проходить друга гілка трійчастого нерва. Внутрішня стінка верхньощелепної пазухи відповідає рівню нижнього і середнього носових ходів, Ця стінка межує також з кістковими комірками решітчастого лабіринту, звідки запальний процес може переходити на верхньощелепну пазуху. Лобна пазуха парна, міститься в товщі луски лобної кістки. У ній розрізняють передню, задню, внутрішню і нижню стінки. Вивідний протік цієї пазухи – лобно-носовий канал – відкривається у середній носовий хід, Решітчастий лабіринт складається (з кожного боку) з 3-10 невеликих кісткових комірок (клітин), що можуть мати різну величину. Їх поділяють на три групи: передні, середні й задні. Передні та середні комірки решітчастого лабіринту відкриваються у середній носовий хід, а задні – у верхній. Основна (клиноподібна) пазуха парна, міститься в тілі основної (клиноподібної) кістки. У цій пазусі розрізняють верхню, нижню, передню, задню, внутрішню і зовнішню стінки. У передній стінці знаходиться отвір – вічко, яким основна пазуха відкривається у верхній носовий хід. 96. Гортань: топографія, хрящі, зв’язки, м’язи, еластичні мембрани, частини порожнини, іннервація, кровопостачання. Гортань (larynx) — дихальна трубка і голосовий апарат. Верхнім відділом вона відкривається в глотку, а нижнім переходить в трахею. Верхній край гортані V шийного хребця, а нижній - VI шийного хребця. Хрящі гортані (гіалінові) До непарних належить : щитоподібний хрящ, надгортанник, і перснеподібний , а до парних – черпакуватий, ріжкуватий ( хрящ сантоніні) та клиноподібний ( хрящ Врісбера) Надгортанник побудований з еластичного хряща, а інші – з гіалінового. М'язи гортані 1. Змінюючі вхід в гортань: розширюють: щито-надгортанний м'яз; звужують: черпакувато-надгортанний м'яз. 2. Діючи на голосові зв'язки: напружують: персне-щитовидна розслабляють: щито-черпакуватий м'яз (голосовий). 3. Діючі на голосову щілину: розширяють: задній персне-черпакуватий м'яз; звужують: латеральний персне-черпакуватий;поперечний черпакуватий;косий черпакуватий До волокнисто–еластичної мембрани гортані (membrana fibroёlastica laryngis) належать: - еластичний конус (conus elasticus)утворює на кожній стороні гортані голосову зв’язку (lig. vocale); - чотирикутна перетинка (membrana quadrangularis) Волокнисто–еластичні перетинки гортані (membranae fibroёlasticae laryngis) разом з хрящами гортані (cartilagines laryngis) утворюють скелет гортані. Порожнина гортані має три відділи – пристінок гортані, голосник, підголосникові порожнина. Пристінок гортані починається входом гортані, який сполучається з ротовою порожниною, вхід обмежований з боків – черпакувато-надгортанними складками, спереду надгортанником, ззаду – верхівками черпакуватих хрящів. Пристінок простягається від входу в гортань до пристінкових складок, які обмежують щілину привіска. Середня звужена частина гортані простягається від пристінкової щілини до голосової щілини, утвореної голосовими складками. Нижня частина – підголосникова порожнина . Звужуючись, вона переходить в трахею. Тут у живої людини можна побачити пристінкові та голосові складки. Кровопостачання: аа. laryngea superior et inferior, (які відходять від верхньої і нижньої щитовидних ар-й). Артерії гортані анастомозируют з однойменними гілками протилежної сторони, а вени утворюють сплетення. Відтік венозної крові відбувається по однойменних венах у внутрішні яремні і плечоголовні вени. Іннервація : верхнім і поворотним гортанними нервами (Гілки блукаючих нервів), а також гілками від симпатичного стовбура.; N. laryngeus superior ; N. laryngeus recurrens dexter; N. laryngeus recurrens sinister . 97. Трахея і головні бронхи: розвиток, топографія, будова, іннервація, кровопостачання. Трахея розвивається шляхом випинання вентральної стінки головного кишки. Каудальная частина дихальної трубки відщеплюється від головного кишки і стає трахеєю. Трахея починається від гортані, її перстневидного хряща, зазвичай на рівні нижнього краю VI шийного хребця. В межах шийної частини (pars cervicalis) налічується 6-8 хрящових кілець. Шийна частина трахеї спереду закінчується на рівні яремної вирізки грудини, що відповідає рівню нижнього краю II грудного хребця або верхнього краю III грудного хребця ззаду. Будова стінки трахея – основу складають 16 гіалінових хрящів , які мають форму неповних кілець. Хрящі сполучені між собою кільцевими зв’язками. Задня стінка називається перетинчастою і складається з не посмугованої м’язової та сполучної тканини. Головні бронхи (bronchi principales)відходять від трахеї(trachea)на рівні верхнього краюVгрудного хребця (vertebra thoracica) і прямують до воріт відповідної легені (hilum pulmonis). Розрізняють правий головний бронх (bronchus principalis dexter) і лівий головний бронх(bronchus principalis sinister). Вони мають подібну до трахеї (trachea) будову. Правий головний бронхширший від лівого і за напрямком є майже продовженням трахеї (trachea). Він складається з 6-8 хрящових півкілець.Лівий головний бронхдовший і вужчий,відходить від трахеї(trachea)під меншим кутом,ніж правий. Він складається з 9-12 хрящових півкілець. Головні бронхи (bronchi principales) є бронхами першого порядку, від них починається бронхове дерево (arbor bronchialis). Кровопостачання:Артерії: -rr.tracheales із a.thyroidea inf(truncus thyrocervicales); a. Subclavia - rr.trachlealis із a. thoracica interna ;a. Subclavia - rr.trachleales et bronchiales із arcus aortae; -rr. Bronchiales et mediastinales із aortae thoracica . Вени:- vv . trachleales із v . thyroidea з brahiocephlicae dexter et sinister; -vv.trachleales et bronchiales в brachiocephale dexter et sinister; -v. broncheale в v. azygos et v. hemiazygos accesoria ( всі вени з системи v. cava sup.) Іннервація: plexus trachleales et bronchiales dexter et sinister частково з plexus aorticus thoracicus в складі Ч-, ПС-, laryngeus reccurents et n. bronchiales від n. vagus 98. Легені: топографія, зовнішня будова, функції, іннервація, кровопростачання. Корінь легені. Легені – парні дихальні органи, які розміщені в плевральних порожнинах. Здійснюють газообмін між вдиханим повітряі кров’ю. За формою нагадують неправильні конуси. Права коротша та ширша за ліву і більша від неї за об’ємом . Зовнішня будова: 1. Основа 2. Верхівка 3. Поверхні: реберна, діафрагмальна, медіастенальна 4. Щілини: ліва легеня - косою щілиною ділиться на верхню та нижню частки; права легеня - косою та горизонтальною щілинами діляться на верхню, середню та нижню частки. 5. Ворота (на медіастенальній, входить корінь: бронх, артерія, вєни, нерви, лімфатичні судини). Топографія: Верхівки легень знаходяться на 3-4 см вище ключиці, а ззаду дос. Рівня остистого відростка 7 шийного хребця. Передня границя правої легені – від верхівки 2 ребра по linea parasternalis до 4 , де прох. Нижня границя. Передня границя лівої легені – 3 ребро, нижня границя – 6 ребро. Основа легень лежить на діафрагмі. Медіальна поверхня правої легені прилягає до правого передсердя, вище – до правої плечоголової та нижньої порожнистої вен, ззаду від воріт – до стравоходу. Корінь легені На середостінній часині знаходиться серцеве втиснення та ворота легень. Через них в легені входять головні бронхи, нерви та легеневі артерії, а виходять легеневі вени та лімфатичні судини, що утворюють корінь легень. Топографія: Справа головний бронх розташований зверху, нижче – легенева артерія , спереду і знизу від якої – легеневі вени. Спереду від кореня розташована висхідна аорта , верхня порохниста вена , перикард і частина правого передсердя. Зверху та ззаду – непарна вена. До кореня лівої легені прилягає дуга аорти спереду, ззаду – стравохід. Кровопостачання: аа. bronchiales, від грудної аорти Вени: vv. Bronchiales впадає в vena cava superior , частково в v pulmonares Іннервація : plexus pulmonares від n. vagus, ganglion thoracica trunci sympathici 99. Легені: бронхіальне дерево, альвеолярне дерево, ацінус, іннервація, кровопостачання. Бронхіальне дерево. Від головного бронха відходять вторинні бронхи, які також розгалужуються та утворюють бронхіальне дерево.Найменші бронхи закінчуються альвеолярними протоками та альвеолами. Фіброзні стінки великич бронхів мають хрящові півкільця з’єднані ззаду пучками гладких м’язів. Слизова оболонка бронха покрита миготливим епітелієм. В дрібних бронхах хрящові півкільця замінені хрящовими зернами. В бронхіолах хрящів нема. Кільцеподібні пучки гладких м’язів лежать суцільним шаром. Альвеолярне дерево – це утворення , яке складається з дихальних бронхіол, альвеолярних проток, мішечків та альвеол. Його структурно-функціональною одиницею є легеневий ацинус. Якщо реконструювати в просторі, то він виглядає у вигляді грона. Від кожної дихальної бронхіоли відходять альвеолярні ходи, що закінчуються сліпими альвеолярними мішечками. Стінки альвеолярних ходів і мішечків складаються з альвеол, в яких епітелій стає одношаровим, плоским (дихальний епітелій) і вони заповнені повітрям. Стінку кожної альвеоли обплітає густа сітка кровоносних капілярів. В стінці є теж еластичні волокна, завдяки чого можливе зменшення і збільшення об’єму при диханні. Легеневий ацинус – це сукупність дихальних бронхіол , альвеолярних протоків , альвеолярних протоків , альвеолярних мішечків та альвеол , що являють розгалуження однієї кінцевої бронхіоли, разом з оточуючою їх сполучною тканиною. Функція: газообмін між повітрям та кров’ю. Легеневий ацинус складається з п’яти частин: альвеолярних бронхіол, альвеолярних ходів, альвеолярних мішечків, легеневих альвеол, кровоносних капілярів, які тісно прилягають до альвеол. Кровопостачання: аа. bronchiales, від грудної аорти Вени: vv. Bronchiales впадає в vena cava superior , частково в v pulmonares Іннервація : plexus pulmonares від n. vagus, ganglion thoracica trunci sympathici . 100. Плевра: загальна характеристика, листки, плевральні закутки, межі плевральних мішків. Плевра – це серозна оболонка легень, яка складається зі сполучнотканинної основи, вкритої мезотелїєм. Розрізняють два листки: вісцеральну та парієнтальну плевру. Парієтальна поділяється на середостінну) , реброву та діафрагмальна. Біля нижнього краю кореня легені вісцеральна плевра переходить у парієнтальну й утворює складку – легеневу зв’язку. Плевральна порожнина – це вузька замкнута щілина між пристінковою та нутрощевою плеврою, у якій міститься серозна рідина. Переходячи з однієї частини в іншу, плевр. Утворює плевральні закутки: реброво-діафрагмовий, реброво-середстінний, хребтово-середостінний, діафрагмово-середостінний. Межі плевральних мішків. Реброво-діафрагмовий закуток: в місці переходу ребрової частини пристінкової плеври в діафрагмову частину. Найнижча точка – на рівні 9 ребра (права); на рівні 10 ребра ( зліва) Реброво- середостінний закуток: утв. в ділянці переднього краю легені при переході ребрової частини пристінкової частини в середостінну частину. Більш виражений у лівій плевральній порожнині в ділянці серцевої вирізки лівої легені. Хребтово-середостінний закуток: розт. Вертикально та утворюється в ділянці переднього краю легені при переході ребрової частини пристінкової плеври в середостінну частину. Заповнений легенею. Діафрагмово-середостінний закуток: розташований у стріловій площині і утв. при переході діафрагмової частини пристінкової плеври в середостінну частину. 101. Середостіння: визначення, відділи, органи, що їх утворюють. Середостіння - mediastiastinum – це комплекс органів, розміщених між середостінними плеврами. Спереду воно обмежене передньою грудною стінкою; ззаду – хребтом, шийками ребер, і перед хребтовою фасцією; знизу – діафрагмою. Середостіння поділяють на верхнє та нижнє. Межею між ними є умовна горизонтальна площина, проведена на рівні верхнього краю коренів легень (біфуркації трахеї), що відповідає IV-V грудних хребців ззаду і 2-3-му межреберью спереду. Верхнє середостіння, вище межі; тимус, вн. Грудні а. і в., порожниста в., дуга аорти, ліва підключична арт., верх стравоходу, плечо-головний стовбур, пр. і л. блукаючі нерви. Нижня середостіння,розташоване нижче цій площині, є переднє, середнє і заднє. Переднє середостіння розміщене між тілом груднини та перикардом. Включає до свого складу клітковину та відроги внутрішньо грудної фасції, в листках якої розташовані внутрішні грудні артерії та вени, загруднинні та передні середостінні лімфатичні вузли. Заднє середостіння розміщене між перикардом і біфуркацією трахеї та хребтом ззаду. Воно включає низхідну аорту, непарну та напівнепарну вени, блукаючі нерви, симпатичні стовбури та нутряні нерви, грудну протоку та лімфатичні вузли,грудна частина стравоходу. |