лекции по анатомии человека. анатомия. 1. Предмет та зміст анатомії, сучасні напрями та методи досліджень. Анатомія людини
 Скачать 1.55 Mb.
|
|
58. М’язи м’якого піднебіння: характеристика, іннервація і кровопостачання. 1) m. palatopharyngeus — підтягує глотку доверху; n. vagus 2) m. palatoglossus — звужує зів; n. vagus 3) m. uvulae — вкорочує язичок; n. vagus 4) m. levator veli palatini — піднімає м’яке піднебіння; n. vagus 5) m. tensor velli palatine — опускає м’яке піднебіння; гілочки n. mandibularis Кровопостачання: м’язовий стовбур a. palatina ascendens 59. Язик: розвиток, зовнішня будова, функції, іннервація і кровопостачання. Вади розвитку язика. Розвиток: з перших трьох зябрових дуг Будова: м’язовий орган, має овально-видовжену форму. Має верхівку, тіло і корінь. Край язика (margo linguae) є межею між його верхньою та нижньою поверхнями. Верхня поверхня, або спинка язика (dorsum linguae), опукла та шорстка. По серединній лінії спинки язика проходить борозна (sulcus medianus linguae). Перпендикулярно їй поперечно прямує межова борозна (sulcus terminalis linguae). Попереду межової борозни розміщена передня частина спинки язика, а позаду — задня частина. Заглиблення у місці сходження серединної та межової борозен має назву сліпого отвору язика (foramen caecum linguae), який є залишком щитоподібно-язикової протоки (ductus thyroglossalis). На нижній поверхні язика розташовується вуздечка язика (frenulum linguae). У власній пластинці кореня язика є непарний язиковий мигдалик (tonsilla lingualis). Функції: орган смаку, перемішування їжі, ковтання, мова. Іннервація: М’язи – язикові гілки n . hypoglossus Загальна чутливість передніх двох третин – n . lingualis (гілка n . mandibularis , від n . trigeminus ) Смакова чутливість передніх двох третин – chorda tympani (гілка n . facialis ) Уся чутливість задньої третини – язикові гілки n . glossopharyngeus Уся чутливість кореня язика – чутливі гілки n . pharyngeus superior (від n . vagus ) Кровопостачання: a. lingualis (гілка a . carotis externa ). Венозний відтік по v. lingualis до v. jugularis interna. 60. Язик: будова слизової оболонки, іннервація і кровопостачання. Будова: на поверхні відкриваються числення протоки слинних залоз. Підслизова основа відсутня. Епітелій і власна пластинка утворюють сосочки (papillae linguales). Іннервація: Загальна чутливість передніх двох третин – n . lingualis Смакова чутливість передніх двох третин – chorda tympani Уся чутливість задньої третини – язикові гілки n . glossopharyngeus Уся чутливість кореня язика – чутливі гілки n . pharyngeus superior Кровопостачання: a . lingualis , v. lingualis. 61. Сосочки слизової оболонки язика: топографія, функціональна характеристика, іннервація і кровопостачання. 1) ниткоподібні (papillae filiformes) — вкривають всю поверхню спинки язика, найчисельніші, затримують їжу на поверхні язика, мають больові та температурні рецептори; 2) конічні (papillae conicae) — вкривають всю поверхню спинки язика, найчисельніші; 3) грибоподібні (papillae fungiformes) — розташовані у передній частині спинки, містять смакові бруньки; 4) сочевицеподібні (papillae lentiformes) — схожі на грибоподібні, але менші, розташовані між ними; 5) жолобуваті (papillae vallatae) — найбільші, розташовані на межі кореня і тіла, містять майже половину смакових бруньок; 6) листоподібні (papillae foliatae) — розташовані по краях, містять смакові бруньки. Іннервація: Передні дві третини – chorda tympani Задня третина – язикові гілки n . glossopharyngeus Корінь язика – чутливі гілки n . pharyngeus superior Кровопостачання: a. lingualis, vena lingualis. 62. М’язи язика: розвиток, класифікація, характеристика, іннервація і кровопостачання. Розвиток: з міотомів Класифікація: поділяються на власні та скелетні. Характеристика: I. Власні м’язи язика змінюють його форму: 1. Верхній поздовжній м’яз (m. longitudinalis superior) — вкорочує язик, піднімає його верхівку вгору; при односторонньому скороченні відводить верхівку язика вбік. 2. Нижній поздовжній м’яз (m. longitudinalis inferior) — вкорочує язик, опускає його верхівку вниз; при односторонньому скороченні відводить верхівку язика вбік. 3. Поперечний м’яз язика (m. transversus linguae) — звужує та видовжує язик, скручує його у трубочку. 4. Вертикальний м’яз язика (m. verticalis linguae) — видовжує язик та робить його більш плоским. II. Скелетні м’язи язика змінюють положення язика: 1. Підборідно-язиковий м’яз (m. genioglossus) — тягне язик вперед та вниз. 2. Під’язиково-язиковий м’яз (m. hyoglossus) — тягне язик дозаду та вниз. 3. Шило-язиковий м’яз (m. styloglossus) — тягне язик до заду та вгору, а при односторонньому скороченні — убік. Іннервація: n. hypoglossus Кровопостачання: a. lingualis, vena lingualis 63. Ротові залози: класифікація, розвиток, топографія, будова. Класифікація: залежно від характеру секрету, що виробляється, виділяють: серозні залози, які виділяють рідку слину; слизові залози, які виділяють густу слину; змішані залози, які виділяють серозно-слизовий секрет. Розвиток: є похідними багатошарового плоского е пітелію Топографія: Привушна залоза – на бічній поверхні гілки нижньої щелепи; Піднижньощелепна залоза – на внутрішній поверхні тіла нижньої щелепи; Під’язикова залоза – на внутрішній поверхні тіла нижньої щелепи. Будова: залози складні розгалужені альвеолярні або (малі) трубчасто-альвеолярні. 64. Малі слинні залози (glandulae salivatoriae minores): розвиток, топографія, іннервація і кровопостачання. Розвиток: є похідними багатошарового плоского епітелію Топографія: розташовані в слизовій оболонці і підслизовій основі стінок ротової порожнини, м’якого піднебіння, у товщі щічного м’яза. За місцем розташування виділяють такі групи малих слинних залоз: губні залози (glandulae labiales); щічні залози (gll. buccales); кутні залози (gll. molares); піднебінні залози (gll. palatinae); язикові залози (gll. linguales). Іннервація: симпатичні та парасимпатичні вегетативні волокна Кровопостачання: артерії, що кровопостачають слизову оболонку. 65. Привушна залоза (glandula parotidea): розвиток, топографія, будова, іннервація і кровопостачання. Розвиток: є похідною багатошарового плоского епітелію Топографія: розміщена попереду та внизу від вушної раковини, на бічній поверхні гілки нижньої щелепи та по задньому краю жувального м’яза. Будова: складна альвеолярна залоза, за характером секрету – серозна. Має поверхневу і глибоку частини. Привушна протока, або протока Стенона, відкривається в присінку рота на рівні II верхнього великого кутнього зуба. Іннервація: чутлива інформація по привушних гілках вушно-скроневого нерва (гілка n . mandibularis від n . trigeminus ). Виділення слини контролюється парасимпатичними волокнами (від вушного вузла) малого кам’янистого нерва, та симпатичними волокнами від сплетення зовнішньої сонної артерії. Кровопостачання: привушні гілки a . temporalis superficialis , венозний відтік у v . retromandibularis . 66.Під’язикова залоза :розвиток, топографія, будова, іннервація і кровопостачання. Під’язикова залоза ( glandula sublingualis ) є складною розгалуженою трубчасто-альвеолярною залозою, що виділяє секрет. Має видовжену форму і розташована під слизовою оболонкою дна ротової порожнини на верхній поверхні щелепно-під’язикового м’яза( m . mylohyoideus ) де утворюється під’язикова складка( plica sublingualis ). Під'язикова залоза має велику і малі під'язикові протоки: ductus sublingualis major, велика під'язикова протока, з'єднується з підщелепною протокою і відкривається спільним отвором на caruncula sublingualis ; ductus sublinguales minores, малі під'язикові протоки, відкриваються дрібними отворами на слизовій оболонці в ділянці plica sublingualis . Іннервація : чутлива інформація від залози передається по волокнах язикового нерва ,що є гілкою нижньощелепного нерва (третя гілка трійчастого нерва – V черепного нерва). Команда на виділення слини передається по парасимпатичних післявузлових волокнах барабанної струни ,що є гілкою лицевого нерва ( VII черепний нерв). Кровопостачання: забезпечує під’язикова артерія , що є гілкою язикової артерії , і підборідна артерія ,що є гілкої лицевої артерії. Венозна кров відтікає по однойменних венах. 67.Піднижньощелепназалоза:розвиток,топографія,будова, іннервація і кровопостачання. ПІДНИЖНЬОЩЕЛЕПНА ЗАЛОЗА ( GLANDULA SUBMANDIBULARIS) Залоза має потовщену округлу форму, часточкова. Вона є складною альвеолярно-трубчастою залозою,що виділяє змішаний секрет.Піднижньощелепна залоза розташована в піднижньощелепному трикутнику. Її верхня поверхня прилягає до m . mylohyoideus .Піднижньощелепна протока , ductus submandibularis , огинає задній край m . mylohyoideus , йде по верхній його поверхні медіально від під’язикової залози і відкривається під язиком на caruncula sublingualis . Кровопостачання забезпечують гілки лицевої артерії .Венозна кров відтікає в лицеву вену. Лімфатичні судини від залози впадають у піднижньощелепні лімфатичні вузли. Іннервація чутлива інформація передається по волокнах язикового нерва ,що є гілкою нижньощелепного нерва(третя гілка трійчастого нерва – V черепний нерв ).Команда на виділення слини передається по парасимпатичних післявузлових волокнах барабанної струни ,що є гілкою лицевого нерва ( VII черепний нерв). 68.Зів:межі, сполучення. Зів (fauces) — це отвір, який сполучає порожнину рота з глоткою. Він обмежений зверху м’яким піднебінням, знизу — коренем язика, з боків — піднебінно-язиковою та піднебінно-глотковою дужками. Перешийок зіва (isthmus faucium) — це простір між обома піднебінно-язиковими та піднебінно- глотковими дужками. Піднебінно-язикова дужка (arcus palatoglossus), являє собою складку слизової оболонки, що з’єднує м’яке піднебіння з коренем язика; в основі цієї дужки лежить однойменний м’яз. Піднебінно-глоткова дужка (arcus palatopharyngeus) являє собою складку слизової оболонки, що з’єднує м’яке піднебіння зі стінкою глотки; в основі цієї дужки лежить однойменний м’яз. Між дужками є мигдаликова ямка (fossa tonsillaris), у якій лежить піднебінний мигдалик (tonsilla palatina). 69.Піднебінний мигдалик :топографія,будова,функція, іннервація і кровопостачання. ПІДНЕБІННИЙ МИГДАЛИК, TONSILLA PALATINAПіднебінний мигдалик парний, розташований у мигдаликовій ямці, fossa tonsillaris між піднебінно-язиковою і піднебінно- глотковою дужками. Мигдалик має овальну форму і складається з лімфоїдної тканини, яка утворює лімфатичні вузлики. Піднебінний мигдалик має такі утворення: - capsula tonsillae, капсула мигдалика, оточує мигдалик зовні і складається з тонкої пластинки сполучної тканини; - fossulae tonsillae, ямочки мигдалика, розташовані на його поверхні, вони надають мигдалику схожість із шкарлупою мигдального горіха; -cryptae tonsillares, крипти мигдалика, являють собою сліпі заглиблення, які відкриваються в ямочках. Функція :у мигдаликах утворюється велика кількість лімфоцитів ,а численні захисні речовини здатні знешкоджувати і знищувати віруси і бактерії. Іннервація :чутлива іннервація від кожного мигдалика передається по мигдаликових гілках ( rr . tonsillares ) язико-глоткового нерва ( IX черепний нерв) та піднебінного нерва,що є гілками верхньощелепного нерва (гілка трійчастого нерва ;V черепний нерв);парасимпатичні завузлові волокна ,які відходять від крило-піднебінного вузла,що є складовими великого кам’янистого нерва (гілка лицевого нерва ; VII черепний нерв). Кровопостачання : піднебінний мигдалик живлять мигдаликові гілки ( rr . tonsillares ) висхідної піднебінної артерії (гілка лицевої артерії), висхідної глоткової артерії (гілка зовнішньої сонної артерії),а також низхідної піднебінної артерії ( гілка верхньощелепної артерії). Венозна кров від мигдалика відтікає по 3-4 мигдаликових венах ( vv . tonsillares ) у крилоподібне сплетення , а з нього – у занижньощелепну вену. 70.Глотка :розвиток, частини,будова стінки, іннервація і кровопостачання. Глотка (pharynx) — одночасно є органом травної і дихальної системи, у якому перехрещуються травний і дихальний шляхи.Розташовується в ділянці голови і шиї спереду від тіл шийних хребців і має три частини: носова, ротова, гортанна. У носову частину зпереду відкриваються хоани, а збоку — отвори слухових (евстахієвих) труб. Носова частина глотки відноситься тільки до органів дихальної системи. На передній стінці ротової частини відкривається зів, а в гортанній частині — вхід у гортань. М'язова оболонка глотки утворена скелетними м'язами, що забезпечують проштовхування харчової грудки: стискачами (констрикторами - верхнім, середнім і нижнім) і піднімачами (шило-глотковий і піднебінно-глотковий м'язи) глотки. Ротова частина глотки є спільною для органів травної і дихальної системи. Гортанна частина глотки відноситься тільки до органів травної системи. Із ротової порожнини харчова грудка проходить через ротову і гортанну частини глотки і далі внаслідок ковтання потрапляє до стравоходу. Стінка глотки утворена трьома оболонками: слизовою оболонкою, м’язовою оболонкою і адвентиційною оболонкою. У слизовій оболонці залягають глоткова (аденоїди) і трубні мигдалини, які разом з піднебінними і язиковим мигдаликом утворюють лімфоепітеліальне кільце Пирогова. Іннервація :гілки язикового-глоткового нерва ( IX черепний нерв) і блукаючого нерва (Х черепний нерв), а також післявузлові симпатичні нервові волокна гортанно- глоткових гілок від верхнього шийного вузла утворюють у стінці глотки нервове сплетення, що забезпечує іннервацію глотки. Кровопостачання: глоткові гілки висхідної глоткової артерії і висхідної піднебінної артерії від лицевої артерії , а також глоткові гілки нижньої щитоподібної артерії від щито-шийного стовбура ,що постачають артеріальну кров у всі структури оболонок глотки. Венозна кров відтікає у глоткове сплетення , а з нього по глоткових венах у внутрішню яремну вену. 71. Носова частина глотки: топографія,сполучення , особливості будови стінки , іннервація і кровопостачання. Носова частина глотки (pars nasalis pharyng is ) чисто дихальна частина,вона через хоани (choanae) сполучається з носовою порожниною (cavitas nasi) , простягається від склепіння глотки до рівня піднебінної завіски, що відповідає межі між тілами II -III шийних хребців. На її бічних стінках з обох боків є глоткові отвори слухових труб (ostia pharyngea tubarum au d itivarum), які сполучають глотку (pharynx) з барабанною порожниною (cavitas tympani). Між глотковим отвором і м’яким піднебінням ( palatum molle ) розміщене парне скупчення лімфоїдної тканини– трубний мигдалик( tonsilla tubaria). Позаду від глоткового отвору слухової труби ( ostium pharyngeum tubae auditivae ) є глотковийзакуток ( recessus pharyngeus). На межі верхньої та задньої стінок глотки (склепіння глотки – fornix pharyngis) розміщений: - непарний глотковий мигдалик (tonsilla pharyngealis ), або аденоїдний мигдалик, який має: - ямочки мигдалика (fossulae tonsillae ); - крипти мигдалика (cryptae tonsillae ). Кровопостачання: гілки висхідної глоткової, висхідної та низхідної піднебінних артерій. Венозний відтік здійснюється через навкологлоткове сплетення у внутрішню яремну вену. Лімфа відтікає в глибокі шийні та заглоткові лімфатичні вузли. Іннервація: глоткове нервове сплетення (язикоглотковий і блукаючий нерви, верхній шийний симпатичний вузол) . 72.Ротова частина глотки :топографія, сполучення ,особивості будови стінок, іннервація і кровопостачання. Ротова частина глотки ( pars oralis pharyngis )простягається від піднебінної завіски( velumpalatinum ) до входу в гортань ( larynx ), тобто на рівні зіва (fauces ), що відповідає висоті тіла третього шийного хребця ( vertebra cervicalis tertia). Між коренем язика ( radix linguae ) та надгортанником ( epiglottis ) проходять: - серединна язиково-надгортанна складка( plica glossoepiglottica mediana); - парна бічна язиково-надгортанна складка ( plica glossoepiglottica lateralis ), між якими розміщена надгортанна долинка ( vallecula epiglottica). У ротовій частині глотки ( pars oralis pharyngis ) перехрещуються травний та дихальний шляхи. При акті ковтання носова частина глотки ( pars nasalis pharyngis ) відокремлюється від ротової частини глотки ( pars oralis pharyngis ) піднебінною завіскою ( velum palatinum ). При акті ковтання гортань ( larynx) піднімається догори, а надгортанник ( epiglottis ) закриває вхід до гортані ( aditus laryngis ). Кровопостачання: гілки висхідної глоткової, висхідної та низхідної піднебінних артерій. Венозний відтік здійснюється через навкологлоткове сплетення у внутрішню яремну вену. Лімфа відтікає в глибокі шийні та заглоткові лімфатичні вузли. Іннервація: глоткове нервове сплетення (язикоглотковий і блукаючий нерви, верхній шийний симпатичний вузол) . 73.Гортанна частина глотки: топографія , сполучення, особливості будови стінки, іннервація і кровопостачання . Гортанна частина глотки ( pars laryngea pharyngis )починається на рівні входу до гортані( adituslaryngis ) і сполучається з порожниною гортані ( cavitas laryngis ). З боків від входу до гортані ( aditus laryngis ) гортанна частина глотки ( pars laryngea pharyngis ) розширюється і утворює парні грушоподібні закутки ( recessus piriformes), присередньо від нихрозміщені складки верхнього гортанного нерва ( plicae nervi laryngei superioris ), де проходять: - верхня гортанна артерія (arteria laryngea superior); - внутрішня гілка верхнього гортанного нерва (ramus internus nervi laryngei superioris ). У місці переходу глотки ( pharynx ) в стравохід ( oesophagus ) є глотково-стравохідне звуження( constrictio pharyngooesophagealis ). Кровопостачання: гілки висхідної глоткової, висхідної та низхідної піднебінних артерій. Венозний відтік здійснюється через навкологлоткове сплетення у внутрішню яремну вену. Лімфа відтікає в глибокі шийні та заглоткові лімфатичні вузли. Іннервація: глоткове нервове сплетення (язикоглотковий і блукаючий нерви, верхній шийний симпатичний вузол) . |