Методичні-вказівки-2-курс-медицина-МС. Методичні вказівки до самостійної підготовки студентів 2 курсу медичного факультету (молодші спеціалісти) до практичних занять
 Скачать 376.68 Kb.
|
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 10. ОРГАНИ ЧУТТЯ.Тема.Орган зору, будова очного яблука, його оболонки. Допоміжні структури органу зору: фіксуючий апарат очного яблука, м’язи очного яблука, сльозовий апарат, провідний шлях зорового аналізатору. Акомодаційний, зіничний рефлекси. Конвергенція. Розвиток органу зору. Актуальність теми За допомогою органів чуття центральна нервова система отримує подразнення із зовнішнього світу у вигляді об'єктивних відчуттів. Орган зору – око складається з очного яблука і оточуючих його допоміжних органів. Око є периферичною частиною зорового аналізатору, який забезпечує сприйняття форми, величини, напрямку руху, властивостей предметів, формує зорові відчуття і образи за допомогою спеціалізованих нервових чутливих рецепторів, допоміжних органів і має складну анатомічну будову. Велика частина інформації про зовнішнє середовище надходить через орган зору. На основі зорового сприйняття забезпечується збереження і підтримання пози та інші складні координаційні процеси, які опосередковуються через провідні шляхи зорового аналізатору, рефлекторний зіничний і акомодаційні шляхи. Знання детальної будови очного яблука і акомодаційного апарату дозволить більш глибоко вивчити фізіологію і патоологічну фізіологію органу зору, на клінічних кафедрах визначити його патологію і вміти надати кваліфіковану лікарську допомогу. Ці знання необхідні також у вивченні неврології, гістології, патологічної анатомії, офтальмології, травматології та інших дисциплін. Мета навчання (загальна) : Вміти оцінювати інформацію про будову органа зору і його акомодаційного апарату для визначення на наступних кафедрах відхилень від норми, наявності та локалізації патологічних процесів. Конкретні цілі: уміти 1. Визначити і показати на вологому препараті оболонки очного яблука. 2. Визначити і показати ядро очного яблука: кришталик, склоподібне тіло. 3. Визначити і показати камери, війкове тіло, оптичні середовища очного яблука. Теоретичні питання: 1. Загальні питання розвитку органу зору, варіанти норми, аномалії. 2. Місце розташування органу зору, стінки очниці, вісь очниці, осі очного яблука. 3. Фізичні основи заломлення і сприйняття зображення на сітківці ока. Граф логічної структури теми (див. додаток). Джерела інформації:
Набір тестових завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
A. Райдужна оболонка і війкове тіло B. Сітчаста оболонка і зоровий нерв C. Зоровий нерв і судинна оболонка D. Війкове тіло і кришталик E. Кришталик і сітчаста оболонка
A. Війкового м'яза B. Війкових відростків C. Райдужки D. Шлемова каналу E. Кришталика
A. Звужувача зіниці B. Розширювача зіниці C. Війкового D. Верхнього косого E. Нижнього косого
С. Коротше 21,3 мм D. -
A. Судинна B. Війкове тіло C. Райдужка D. Фіброзна E. Сітчаста
A. Передня камера ока B. Зіниця C. Відростки війкового тіла D. Задня камера ока E. Венозний синус склери
A. Зовнішній зернистий B. Внутрішній зернистий C. Зовнішній сітчастий D. Шар колб і паличок E. Пігментний
A. Sklera B. Choroidea C. Retina D. Tunica fibrosa E. Iris Еталон відповідей: 1-B, 2-D, 3-C, 4-C, 5-D, 6-D, 7-E, 8-C Стислі методичні керівництва до роботи на практичному занятті На початку заняття викладач проводить перевірку рівня підготовки студентів до цього заняття з використанням контрольних питань. Проводиться корекція знань студентів. Більшу частину заняття студенти самостійно працюють на анатомічних препаратах. Під керівництвом викладача за допомогою атласу і графа логічної структури заняття студенти вивчають препарати, визначають їх топографію, частини, анатомічні утворення. Викладач контролює самостійну роботу студентів, здійснює корекцію знань і оцінює практичні навички. Потім проводиться тестовий контроль. Наприкінці заняття здійснюється аналіз роботи кожного студента на занятті, виставляються оцінки. Тема.Орган слуху, рівноваги та гравітації. Зовнішнє та середнє вухо. Внутрішнє вухо. Кортієв орган. Звукопровідний та звукосприймаючий апарати вуха. Провідні шляхи аналізатора слуху та статокінетичного аналізатора. Актуальність теми Слух – це здатність організму сприймати звукові подразнення за допомогою специфічних слухових утворень периферичного, провідникового і коркового рівнів. Слух є одним із чинників спілкування людей між собою за допомогою мови. Формування усного мовлення у дитини неможливе при порушенні слухового аналізатора. Присінково-завитковий орган об'єднує два органи чуття: 1) рівноваги (вестибулярний апарат) і 2) орган слуху, будучи відповідно периферичною частиною двох аналізаторів. Слуховий аналізатор забезпечує сприйняття звукової інформації про зміни в навколишньому середовищі, що дозволяє своєчасно реагувати на звук, визначати напрямок його, силу, приналежність звуку тим чи іншим джерелам. Периферична частина органу слуху поділяється на три відділи: зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо. Перші два відділи слугують тільки для проведення звукових коливань. Внутрішнє вухо містить периферичний, звукочутливий і статичний апарат аналізаторів слуху та рівноваги. Порушення сприйняття звукових коливань можуть локалізуватися в периферичній та центральній частини слухового аналізатора. Функція вестибулярної системи полягає в стабілізації становища тіла в просторі і координації рухів при його переміщенні. Органи, що проводять звук і сприймають звукові коливання і зміни положення тіла в просторі, як і їх нервові провідні шляхи складно влаштовані. Без знання детальної будови органів слуху і рівноваги неможливо правильно поставити діагноз пошкодження будь-якої частини вуха, його звукопровідної, звукосприймаючої системи і надання кваліфікованої лікарської допомоги. Ці знання необхідні для вивчення наступних розділів анатомії і клінічних дисциплін. Мета навчання (загальна) : Вміти оцінювати інформацію про будову органу слуху, гравітації і рівноваги для визначення на наступних кафедрах відхилень від норми, наявності та локалізації патологічних процесів. Конкретні цілі: уміти
Теоретичні питання.
Граф логічної структури теми (див. додаток). Джерела інформації:
Набір тестових завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання:
A. Вниз, досередини B. Вгору, досередини C. Вниз, назовні D. Вгору, вперед E. Вгору, назад
A. Через круглий отвір B. Через овальний отвір C. Через соскоподібну печеру D. Через євстахієву трубу E. Через вікно присінка
A. Paries caroticus B. Paries tegmentalis C. Paries mastoideus D. Paries jugularis E. Paries labyrinthicus
A. Завитка B. Напівкружні канали C. Присінок D. Завиткова протока E. Барабанні сходи
A. Ендолімфатичний B. З'єднувальний C. Напівкружні канали D. Барабанні сходи E. Водопровід присінка
A. Зовнішнє вухо B. Барабанна порожнина C. Перетинчастий лабіринт D. Кістковий лабіринт E. Слухова труба
A. Спереду B. Ззаду C. Зверху D. Внизу E. Центральне
A. В плямах еліптичного мішечка B. В вестибулярному вузлі C. В спіральному органі D. У спіральному вузлі E. В ядрах присінково-завиткового нерва Еталон відповідей: 1- Е, 2-D, 3-B, 4 –С, 5 –А, 6-Е, 7- А, 8 –В Стислі методичні керівництва до роботи на практичному занятті. На початку заняття викладач проводить перевірку рівня підготовки студентів до цього заняття з використанням контрольних питань. Проводиться корекція знань студентів. Більшу частину заняття студенти самостійно працюють на анатомічних препаратах. Під керівництвом викладача за допомогою атласу і графа логічної структури заняття студенти вивчають препарати, визначають їх топографію, частини, анатомічні утворення. Викладач контролює самостійну роботу студентів, здійснює корекцію знань і оцінює практичні навички. Потім проводиться тестовий контроль. Наприкінці заняття здійснюється аналіз роботи кожного студента на занятті, виставляються оцінки. |