хирургия. Місцеве знеболення та його види
 Скачать 215.45 Kb.
|
|
2)Вивихи та рани суглобів. (luxationes articulorum). Етіологія. Вивих суглоба — це зміщення анатомічного положення суглобових кінців кісток. У разі повного вивиху суглобові кінці кісток не стикаються, часткового — можливе неповне їх торкання. Вивихнутим вважаєть ся сегмент, периферичний щодо місця ушкодження. Природжені вивихи можуть виникати під час пологів, набуті — внаслідок травмування. Звичний вивих виникає спонтанно в разі порушення фіксації суглоба (патологія). При цьому спостерігається почергова зміна нормального і патологічного положень кісток. Простий вивих характеризується збереженням цілісності зовніш ніх покривів, ускладнений — наявністю рани. При простому вивиху капсула суглоба розтягується або розривається, сухожилки чи зв'язки суглоба також ушкоджуються. За ускладненого вивиху капсула суглоба значно розтягується або розривається. Сухожилки й фасції, що кріпляться безпосередньо біля суглоба, також ушкоджуються. Кістки зміщуються як у момент вивиху (первинний зсув), так і пізніше, під впливом м'язових скоро чень при спробі спертися на кінцівку (вторинний зсув). Відрив ділянки капсули, зв'язок і сухожилків під час вивиху супро воджується відриванням невеликих фрагментів кістки, частковим розшаруванням і тріщинами суглобового хряща. Для застарілого ви виху характерні глибокі зміни: суглобова капсула склерозується, змо рщується, суглобовий хрящ заміщується сполучною тканиною, сугло бові западини згладжуються, а краї вивихнутої кістки атрофуються. Подразнення окістя й суміжних м'яких тканин у ділянці розміщення суглобового краю вивихнутої кістки призводить до проліферації сполуч ної тканини. Іноді навколо вивихнутого суглоба формується сумка, що нагадує суглобову капсулу, подібну до суглоба (neoarthrosis). Неоартроз при вивиху кульшового суглоба у дрібних тв. (собаки, коти) в окремих випадках забезпечує майже нормальну рухливість кінцівки. Симптоми. Для вивиху характерна зміна форми суглоба, змен шення його рухливості, кульгавість. Пальпацією при одночасних па сивних рухах виявляють напрямок і межі зсуву вивихнутої кістки. Діагноз установлюють з урахуванням симптомів і даних рентге нологічного дослідження. Лікування. Вивихнуту кістку вправляють, суглоб фіксують у нормальному положенні, сприяють відновленню його функції. Під час вправляння відповідними рухами кінцівки просувають кістку, що змістилася, в зворотному напрямку щодо шляху, пройденого нею внаслідок вивиху. В момент вправлення вивиху чути характерне клацання. Вправлення вивихів виконують під наркозом або із за стосуванням нейролептаналгезії. Можливе й оперативне втручання (криваве вправлення) з проведенням артротомії. Рани суглобів(vulnera articulorum). Етіологія. Колоті, рі зані, кусані, забиті та інші рани суглобів можуть бути сліпими, про никними й наскрізними. Крім симптомів, характерних для ран взагалі, спостерігається витікання синовії. При суглобових рухах (активних чи пасивних) нерідко спостерігається всмоктування повітря в суглобову порожни ну і виштовхування його назовні з утворенням пухирців. Діагноз установлюють на підставі симптомів і результатів ар-тропункції. Голку вколюють з боку, протилежного рані, вводячи роз чин фурациліну або етакридину лактату; виділення рідини з рани підтверджує діагноз. У разі підозри щодо внутрішньосуглобового перелому проводять рентгенологічне дослідження. Лікування свіжих ран полягає в запобіганні розвитку інфекції й проведенні хірургічної обробки рани. При гемартрозі із суглоба ева куюють кров за допомогою артроцентезу. Накладають стискальну пов'язку. У разі забруднення рани суглобову порожнину промива ють через голку, якою проколюють суглоб на відстані від рани (на приклад, з протилежного боку). Для промивання використовують новокаїн-антисептичні розчини, в порожнині суглоба залишають розчини антибіотиків широкого спектра дії. Застосовують дренажі, які прокладають тільки в рані. Накладають пов'язку. Якщо травмовані тканини не вдається звільнити від забруднень, застосовують дренажі до появи рівномірних грануляцій. З цією ме тою в рановий канал вмішують марлю, імпрегновану сумішшю ан тибіотиків і сульфаніламідів, борною кислотою або сумішшю її з йо доформом. Тампон фіксують пов'язкою або провізорним швом. При цьому створюється не тільки бактерицидне середовище, а й сприят ливі умови для тривалого відсмоктування ексудату. Після загоєння суглобової капсули тампон видаляють. Регенеративні процеси стимулюють обробкою рани УФ-випромі-нюванням, застосуванням соку алое тощо. Іноді здійснюють загаль ну антисептичну терапію. 3)Техніка накладання імобілізуючих пов’язок. Гіпсові пов'язок. В емальований тазок з гіпсом кладуть марлевий бинт і на його розгорнутий кінець рукою втирають гіпс, щоб уся поверхня марлі, що має вигляд сітки, була заповнена порошком. Надмірна кількість гіпсу небажана, бо нагіпсований таким чином бинт не про сочиться водою. Нагіпсовану частину бинта пухко і швидко скачують і продовжують гіпсування наступної части ни. Нагіпсовують половину стандартного бинта, відрі зують і продовжують нагіпсовування другої половини бинта. Зручні в користуванні гіпсові бинти заводського виробництва. Уверхньому і нижньому кінцях майбутньої пов'язки, накладають помірної товщини шар вати до 10 см зав ширшки. Після цього починають накладати гіпсову пов'язку. Нагіпсований бинт занурюють у таз з теплою во дою, де тримають його до припинення виходження пу хирців повітря. Витягують і злегка віджимають лиш ки води і відразу ж бинтують кінцівку знизу вгору за типом спіральної пов'язки. Починають турами циркулярної пов'язки, залишивши 4—5 см нижнього краю ватної підкладки, яку слідом загортають і знову при хоплюють бинтом. Утворюється ватний валик, який запобігає травмуванню м'яких тканин затверділим гіпсом. Під час накладання по в'язку постійно моделюють, потираючи її з усіх боків долонями з гіпсовою кашею, тобто згладжують усі нерівності. Хімічним олівцем пишуть дату накла дання. Знімають гіпсову пов'язку спеціальними ножицями або за допомогою пилки.
2)Гнійне запалення копитцевого суглоба. (arthytis purulenta) Етіологія.септияне запалення суглобів найчастіше виникає внаслідок інфікування ран суглобів, переходу нагноєння з прилеглих тканин, бурс, сухожилкових піхв, а також при інфекційних хворобах. Патогенез і перебіг. Перебіг гнійного артриту має певну послідовність. Початкові зміни найчастіше виявляються в синовіальному і під синовіальному шарах капсули. Вони характеризуються запальною гіперемією, інтенсивною еміграцією поліморфноядерних лейкоцитів, переважно нейтрофілів; у меншій кількості виявляють моноцити, макрофаги, лімфоцити та ін.; можливі діапедезні крововиливи. В порожнині суглоба накопичується деяка кількість рідкого каламутного ексудату. Все це свідчить про гнійний синовіт. Симптоми. При гнійному синові ті спостерігається змішана кульгавість, рівномірний пастозний набряк. Місцева температура підвищена. Пальпація й пасивні рухи болючі. Температура тіла підвищується на 0,5-1,5◦С. у лейкограмі відзначається лейкоцитоз і зрушення ядра вліво. У разі емпієми суглоба функціональні зміни більш виражені, припухлість поширюється на деяку відстань від суглоба. Вивороти суглобової капсули виразно випинаються і флуктують. Діагноз установлюють на підставі симптомів і з урахуванням ступеня ураження елементів суглоба, а також уточнюють пункцією, бактеріологічним дослідженням ексудату і рентгенографією. Прогноз більш-менш сприятливий при гнійному синові ті та емпіємі суглоба; при інших формах ураження прогноз від обережного до несприятливого. Лікування. Застосовують циркулярну інфільтраційну анестезію; в порожнину суглоба вводять невелику кількість 3-5% розчину новокаїну або тримекаїну. Голкою діаметром не менш як 1 мм проводять артроцентез, видаляють ексудат і ретельно промивають суглоб 0,5% розчином новокаїну з антибіотиками або 0,5% розчином тримекаїну із сульфаніламідами, намагаючись звільнити його від фібрину. В суглобі залишають 5-10 мл анестетика з добавленням 20-50 мг хімотрипсину або 50-70 мг хімопсину і 1 г неоміцину сульфату або гентаміцину. Внутрішньом’язово вводять антибіотики пролонгованої дії у дозі 10 тис. ОД/кг маси. Лікування повторюють наступного дня і далі кожні 3-4 доби до виліковування (1,5-2 тижні). Крім місцевого лікування внутрішньовенно вводять розчини кальцієвих солей, 33% розчин етилового спирту з глюкозою, препарати антисептичної дії. Якщо гнійний синовіт зумовлений пораненням, додатково проводять хірургічну обробку рани, накладають пов’язку. 3)Техніка запобігання росту рогів. Для запобігання рогоутворенню у телят застосовують такі хімічні засоби. 1.їдке калі чи їдкий натр використовують у вигляді розчинів або олівців. Концен тровані розчини лугів втирають обережно в роговий зачаток і в шкіру основи рога (на ширину 2-3 мм) впродовж 1 -1,5 хв. При використанні олівців роговий відросток попередньо змочують водою. Для ефективнішої дії хімічних речовин верхівку рога зрізують ножицями, а шкіру біля основи рога скарифікують металевою щіткою. їдкі луги досить ефективно втирати телятам 3 —15-денного віку. Проте цей захід має недоліки, оскільки після втирання їдких лугів тв.и неспокійні. Крім того, телят потрібно ізолювати від корів для запобігання опікам вимені та інших місць на тілі тв.и. 2. Сірчана кислота в суміші з дихроматом калію (співвідношення 10 : 1), за спостереженням Л.І. Целіщева, глибоко проникає в тканини, не спричинює си льної больової реакції: струп утворюється сухий і повільно відпадає. Термічний спосіб.Щоб запобігти рогоутворенню у телят до місячного віку, можна користуватись розжареним металом, припікаючи ним рогові горбки. Для цього використовують електроприпікачі електропаяль ник, розжарений кусок заліза Найкращими віковими групами для термічного способу запобігання рогоутво ренню є 5 - 10-денні телята. Для обробки телят цього віку потрібні найменші експозиція й площа припікання, а опік, що виникає при цьому, вони переносять порівняно легко Кривавий спосібзастосовують у телят 15 - 25-денного віку. Перед операці єю коротко вистригають волосся навколо зачаткових горбків рога, шкіру проти рають йодованим спиртом, анестезують нерви рога. Після цього на роговий гор бок надівають трепан із зовнішнім діаметром 2,5 см або сталеву трубку, один кінець якої загострений, а другий з рукояткою. Швидким поворотом інструмен та навколо його поздовжньої осі розрізують прилеглу до відростка ділянку шкі ри. Коли інструмент досягне кістки черепа, трубку нахиляють на 90° і підрізують основу рога. Рану змазують 5 % спиртовим розчином йоду. Кровотеча припиняється через 3 - 5 хв. Рана загоюється впродовж 3-5 діб без ускладнень 1) Доброякісні і злоякісні пухлини. За клінічним перебігом новоутворення поділяються на доброякісні і злоякісні. Доброякісні пухлиниутворені клітинними елементами значного ступеня зрілості; такі пухлини характеризуються порівняно повільним експансивним ростом, вони не проростають у тканини і органи, а тільки розсовують їх; нерідко доброякісні новоутворення оточені капсулою. Доброякісні пухлини не дають метастазів і не спричинюють клінічно виражених змін загального стану тв.и. Такі пухлини порівняно легко відокремлюються від прилеглих тканин, у зв’язку з чим можливе їх радикальне видалення з наступним повним видужанням тв.и. До доброякісних пухлин відносять фіброму, ліпому, папілому, аденому, міому тощо. Злоякісні пухлини характеризуються проростанням прилеглих тканин у різних напрямах. Важливою особливістю злоякісного росту є метастазування – перенесення пухлинних клітин кров’ю або лімфою в інші ділянки тіла тв.и, де вони дають початок росту нових пухлин. Імплонтаційні метастази виникають під час тертя роз’їденої поверхні злоякісної пухлини з сусідніми ділянками, шкіра яких зазнає мацерації. При злоякісних пухлинах розвивається прогресуюче схуднення – кахексія. Після видалення злоякісних пухлин у зв’язку з інфільтративним ростом та метастазуванням часто виникають рецидиви. Серед злоякісних пухлин поширені рак, або карцинома, та саркома. Форми раку можуть бути різними. Фібринозний рак (скір) характеризується переважаннями строми над паренхімою; він твердий, дає метастази. Мозкоподібний рак складається з мало диференційованих клітин; пухлина майже не має строми, м’яка на дотик. Плоско клітинний рак проходить з багатошарового плоского епітелію; часто вражає шкіру та слизові оболонки. Плоско клітинний рак може зроговів ати (канкроїд). золотистий рак (аденокарцинома) проходить з циліндричного епітелію слизових оболонок і залоз. Саркоми побудовані за типом ембріональної сполучної тканини. Круглоклітинна саркома утворена дрібними тв.ами круглої форми. Веретено клітинна саркома складається з веретеноподібних клітин, що нагадують фібробласти. Поліморфноклітинна саркома побудована з клітин різної форми та розміру. Фібросаркома – пухлина, що утворилася з волокнистої сполучної тканини; її розглядають як незрілий аналог фіброми. Ліпосаркома утворена круглими клітинами з крапельками жиру в цитоплазмі. Хондросаркома побудована за типом гіалінового хряща, остеосаркома – за типом кісткової тканини, її клітини мають полігональну форму; пухлина порівняно швидко метастазує. 2)Особливості клінічного перебігу і лікування хвороб окремих суглобів. Характер етіопатогенезу захворювань суглобів багато в чому залежить від особливостей реактивності тваринного організму. У коней гнійному запаленню передує серозне, рідше - серозно-фібринозне; у ВРХ - серозно-фібринозне або фібринозне. У коней нагноєння розвивається швидше (через 48 - 72 год після ушкодження), ніж у великої рогатої х (5-15 діб). В проксимальних суглобах (лопатко-плечовому, кульшовому) асептичні синовіти майже не зустрічаються. Це обумовлено постійною дією на капсулу суглоба багатьох м'язів, що прилягають до неї або тут фіксуються. В найбільш рухливому відділі (позаду буг ра лопатки) капсула лопатко-плечового суглоба на значній відста нi не має фіброзного шару і синовіальна оболонка прилягає до пухкої клітковини, де залягає густа сітка коренів лімфатичних судин. Асептичні ексудативні про цеси, що відбуваються у проксимально розташованих суглобах, розсмоктуються. Однією з причин виникнення ексудативних артритів жуйних тварин є алер гія. У зв'язку з вираженим гіперергічним перебігом запалення у від годівельних бичків і кіз спостерігається бурхливе випотівання фібринозного та гнійного ексудату. Найчастіше уражуються заплесновий, путовий та копитцевий суглоби. В основі механізму функціональних порушень при хронічних асептичних синовітах лежать рефлек торні пристосування тварин до роботи суглоба в нових умовах. Якщо сила м'язів ще достатня для переборення підвищеного гідро статичного тиску в суглобовій порожнині, то відмічається лише не впевненість у рухах тварини, спотикання, швидке наростання втомлення під час роботи. У спокої тварина тримає хвору кінцівку в розслабленому стані або часто переносить_масу тіла з однієї кінців ки на іншу. Із збільшенням тиску в суглобовій порожнин і ущільнення стінок сила м’язових скорочень стає недостатньою, щоб вивести кінцівку з вимушеного напівзігнутого положення, в бік повної флексії, а також екстензії. Проявляється виражена кульгавість з укороченням кроку. У коней значно зменшується роботоздатність. Порівняно часте ураження артрозом заплеснового суглоба обумовлено вираженим примітивним типом зчленування кісток, що його утворюють. Захворювання починається з ушкодження центральної заплеснової кістки. Ця тонка губчаста кіст кова пластинка одна займає весь поперечник суглоба і приймає на себе всі поштовхи, що постійно йдуть в одному й тому самому напрямі. Коли до цього додаються зміни в поставі кінцівки і сила поштовхів стає неоднаковою в різних ділянках цієї кістки мікротравми концентруються на одному її боці. Цим і пояснюється виникнення трофічних порушень з ушкодженням суглобового хряща при первинному артрозі. Розвит кові хвороби сприяє нестача солей кальцію та фосфору, мікроелементів і вітамінів, відсутність інсоляції. Вторинний артроз розвивається при порушенні обміну речовин (мінерального, вітамінного, білкового). В епіопатогенезі захворю вання нерідко має значення тривале згодовування кислого корму яке сприяє видаленню з кісток солей для нейтралізації кислих еквівалентів кормів. Механічна стійкість кісткової тканини зменшується. Артрозні порушення нерідко охоплюють кілька суглобів. Вторинний артроз може мати масове поширення, особливо в зимово-весняний період. При лікуванні артритів, які виникають внаслідок токсико-алергічних ушкоджень (ревмартрит), протипоказане застосування холоду. Лікування ексудативних артритів ВРХ, особливості перебігу яких обумовлені сенсибілізацією і видовою реак цією організму на травму, слід проводити із застосуванням десенсибілізуючих препаратів (піпольфену, супрастину та ін.) та протео літичних ферментів (хімотрипсину, хімопсину). Поруч з цим при гнійних артритах доцільне внутрішньом'язове введення анти6іотиків прнолонгованої дії (біциліну-3, біциліну-5) одноразово в дозі 10-15 тис. О.Д. на 1 кг маси тіла тварини. При лікуванні хронічних артритів після втирання подразнюючих мазей слід накладати пов'язку, щоб не пошкодити губи та язик тварини. По можливості не слід робити втирання на зrинальній поверхні суглоба вкритої більш ніжною шкірою: тут після повторного застосування мазі може виникнути дерматит. Деформуючі артрити суглобів дистального розташування, оточені розвинутими м’язами, доцільно лікувати подразнюючими речовинами, наприклад, скипидаром у суміші з ефіром (порівну). Ліки вводять внутрішньом’язово (навколо суглоба). При цьому від сутнє абсцедування, а запалeння, що виникає сприяє розсмокту ванню патологічного розрощення тканин у ділянці суглоба. При ревматичному запаленні суглобів щоденно втирають леткі лініменти, до складу яких входять знеболюючі речовини (хлороформ, ефір та ін.) або метилсаліцилат. Крім того, застосовують саліцилат натрію (перорально або внутрішньовенно). Профілактика захворювань суглобів полягає в запобіганні закритим і відкритим травматичним ушкодженням. Особливу увагу звертають на стан підлоги у приміщеннях і на вигульних майданчиках, огорожі боксів тощо. Раціони повинні бути збалансовані за поживністю, вмістом мін. речовин, мікроелементів, вітамі нів; цукро-протеїновим відношенням. При згодовуванні кислого си лосу або жому проводять розкислення їх. Обов'язковими є регулярний активний моціон :і часта інсоляція тварин. Слід суворо дотри муватись відповідних правил експлуатації тварин, не допускають перевантажень кінцівок. Треба пам'ятати, що причиною багатьох хвороб кінцівок, У тому числі і суглобів(особливо у жуйних тва рин), є остеодистрофічні порушення. Тому особливу увагу звертають на профілактику рахіту, остеомаляції. |