Практикум з Ботаніки. Навчальний посібник для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладів ііivрівнів акредитації з напрямку Агрономія
 Скачать 12.95 Mb.
|
|
Тема 29. ВІДДІЛ ХІТРІДІОМІКОТА – CHYTRIDOMYCOTA КЛАС ХІТРІДІОМІЦЕТИ – СНYТRIDIOMYOСЕТЕS Загальні зауваження. Цей відділ об’єднує близько 500 видів грибів примітивної будови. Організми в них одноклітинні, здебільшого внутрішньоклітинні паразити водяних грибів, водоростей та вищих рослин. Вегетативне тіло у вигляді голої цитоплазматичної маси або вкрите оболонкою. У найбільш примітивних організмів тіло без міцелію, а у складніше збудованих — із зародковим або ризоїдальним міце- лієм. Цей міцелій відрізняється від типового (гіф звичайного міцелію грибів) відсутністю власних ядер, а значить самостійністю та здатністю до розмноження. Безстатеве розмноження відбувається за допомогою одно- або дводжгутикових зооспор, що розвиваються у зооспорангіях. Воно пов’язане з водним середовищем і рухливими стадіями розвитку. Способи статевого розмноження — ізогамія, гетерогамія та гологамія. Гаметангії одноклітинні. Об’єкти. Порядок хітрідієві — Chytridiales. Представник ольпідій капустяний — Оlpidium brassicae (Wor.) Dang. Завдання . 1. Розгляньте і вивчіть загальний вигляд рослин розсади капусти, уражених чорною ніжкою. 2. Розгляньте і вивчіть будову ольпідія капустяного. 3. Зарисуйте зовнішній вигляд уражених рослин і гриб на різних стадіях циклу розвитку паразита. Обладнання і матеріали: мікроскопи МБР-1 або Біолам, лупи, гербарний і фіксований матеріал, уражений ольпідієм, таблиці, інше приладдя. Література: [1], с. 242—244; [5], с. 205—206; [6], с. 199—200; [7], c.177- 178; [9], с. 202—203; [8], ч. 2, с. 41—42; [11], c. 298-301; [13], c. 88-90. 170 Макроскопічне дослідження розсади капусти, ураженої ольпідієм. Користуючись лупою або малим збільшенням мікроскопа, ретельно розгляньте гербарні зразки та фіксований матеріал розсади капусти. Особливу увагу зверніть на загальний стан рослин. На молодих листочках, брунечці, підсім’ядольному коліні і верхній частині стебла мало помітно морфологічних змін. Листочки світліші, а на свіжому матеріалі помітні в’ялість рослин, зменшення тургору. Уважний розгляд нижньої частини стебла, кореневої шийки та кореневої системи свідчить про істотні зміни: стебельце має зморщену будову, а біля кореневої ніжки — чорне, звужене, легко ламається або згинається. Коренева система слаборозвинута: головний корінь у верхній частині — зморщений, чорнуватий, бічних корінців менше, галуження другого та наступних порядків виявлені тільки в окремих корінців. Методика виготовлення препарату ольпідія капустяного. Візьміть предметне і покривне скельця і протріть їх дочиста і досуха. На предметне скло, розміщене упоперек на пеналі, нанесіть краплину води. Знайдіть шматочок серцевини бузини і зробіть у ньому поздовжній розріз на глибину 1-1,5 см. У свіжих або фіксованих рослин розсади капусти виріжте шматочок головного корінця з кореневою шийкою або стебельце з кореневою шийкою. Вставте його у розріз серцевини так, щоб зріз кореневої шийки був на рівні зрізу серцевини. За допомогою гострої бритви або леза спочатку вирівняйте поверхню зрізу, а потім зробіть серію зрізів через кореневу шийку. Із них за допомогою лупи чи мікроскопа відберіть найкращі. Помістіть їх у краплину води, накрийте покривним скельцем і закріпіть на предметному столику. Мікроскопічне дослідження препарату. Користуючись малим і великим збільшенням мікроскопа, вивчіть будову кореневої шийки, ураженої ольпідієм. Під епідермісом у деяких клітинах паренхіми кори місцями помітні таломи паразита у вигляді грудочок цитоплазми. В інших великих за розмірами клітинах можна бачити поодинокі або групи (3—6) зооспорангіїв, які своїми шийками висовуються за межі стебла. У середині зооспорангіїв видно чисельні зооспори (рис. 76). Зарисуйте і позначте їх складові частини. Вивчивши макроскопічну та мікроскопічну будову, розглянемо окремі стадії циклу розвитку ольпідія капустяного. Розвиток паразита починається із зараження молодих рослин зооспорами, які, потрапивши на поверхню кореня, вкриваються оболонкою. Спора розчиняє оболонку клітини кореня і переливає в неї свій протопласт. У клітині господаря ядро паразита багаторазово ділиться, в результаті чого утворюється багатоядерний плазмодій. Він вкривається оболонкою, перетворюючись на зооспорангій. Останній утворює довгу шийку, яка проколює оболонки клітин господаря і висовується назовні. Через неї із зооспорангія виходять одноджгутикові зооспори, які здійснюють нове зараження. 171 При затримці проростання, зооспори можуть зливатися попарно, як гамети (ізогамія). Дводжгутикова зигота, що утворюється при цьому, заражує рослини так само, як і спора. Але протопласт паразита, розростаючись у клітині господаря, вкривається товстою зірчастою оболонкою і перетворюється у спочиваючу спору — цисту, яка зимує. Циста ділиться мейозом, проростає численними зооспорангіями, з яких виходять зооспори, що заражують рослини. Уражені корені чорніють, тоншають, загнивають і рослини гинуть. Висновок. Вегетативне тіло хітрідіоміцетів має вигляд плазмодію, в результаті чого їх відносять до нижчих грибів. Первинне ураження відбувається за допомогою зооспор, які розвиваються із зиготи — цисти. Вторинне зараження і поширення хвороби (у паразитних форм грибів) здійснюється рухливими джгутиковими зооспорами, що формуються плазмодієм гриба. Тести для самоконтролю 1. Чим представлене вегетативне тіло хітрідіоміцетів? 2. Чому хвороба, яку спричиняє ольпідій, називається чорною ніжкою розсади капусти? 3. Назвіть способи розмноження ольпідія капустяного. 4. Який вид міцелію властивий для хітрідіоміцетів, і чи можна .вважати його типовим для цих організмів? 5. Як відбувається ураження рослин хітрідієвими грибами, в якому стані? Рис. 76. Ольпідій капустяний: а – хвороба «чорна ніжка» на розсаді капусти; б — голі протопласти - плазмодії; в — зооспорангій у клітинах кореневої шийки; г — зооспори 172 Тема 30. ВІДДІЛ ООМІКОТА – OOMYCOTA КЛАС ООМІЦЕТИ — ООМYСЕТЕS Загальні зауваження. Ооміцети включають близько 300 видів. Вегетативне тіло — різною мірою розчленований одноклітинний міцелій. Розмножуються безстатево за допомогою зооспор, а наземні організми — конідієспор. Зооспори одно- і дводжгутикові, формуються у зооспорангіях. Спосіб статевого розмноження — оогамія. Антеридій і оогоній одноклітинні. Після злиття сперматозоїда і яйцеклітини виникає зигота, яка проростає ростком або зооспорангієм. У складі ооміцетів є багато збудників небезпечних хвороб сільськогосподарських культур. Об’єкти. Порядок пероноспорові — Peronosporales. Представник - фітофтора (картопляний гриб) — Рhytорhtora infestans (Моnt) Dе Вary. Завдання. 1. Розгляньте і вивчіть особливості циклу розвитку фітофтори. 2. Зарисуйте уражені листки та бульби картоплі. 3. Вивчіть і зарисуйте міцелій та окремі стадії циклу розвитку фітофтори. Обладнання і матеріали: мікроскопи МБР-1 або Біолам, лупи, скальпелі, леза, гербарні та фіксовані рослинні матеріали, уражені фітофторою листки та бульби картоплі, препарати, таблиці, інше приладдя. Література: [1], с. 244—247; [6], с. 206—208; [7], с. 179-180; [8], ч. 2, с. 42—45; [9], с. 202-205; [11], c.304-307; [13], c. 88-90. Макроскопічне дослідження листків і бульб картоплі, уражених фітофторою. Відберіть листки, уражені фітофторою. Хворі рослини мають почорнілі або побурілі листки. Найчастіше буріють верхівки або краї листкових пластинок чи їх часток. Візьміть такий листок і ретельно розгляньте уражену ділянку за допомогою лупи або при малому збільшенні мікроскопа. З нижнього боку видно павутинистий наліт, зумовлений чисельними конідієносцями. Зарисуйте уражену частину листка. Візьміть бульби картоплі, уражені фітофторою, або фіксовані зразки і ретельно розгляньте їх. Ви побачите на бульбах сірі плями. Під цими плямами помітне побуріння, яке в деяких екземплярів охоплює значну частину бульб. Якщо хвороба слабовиявлена і бульби висаджують, то у полі може відбутися спороношення гриба. В альбомі зарисуйте уражені фітофторою бульби з поверхні та у розрізі. Методика виготовлення препаратів листків і бульби картоплі. Для мікроскопічного дослідження окремих етапів циклу розвитку паразита можна виготовити кілька препаратів. Щоб вивчити шкідливість для рослин хвороби та характер ураження, доцільно зробити поперечний зріз листка. Для цього спочатку протріть предметне і покривне скельця. Предметне скло покладіть упоперек на пенал і нанесіть на нього краплину води. Потім візьміть серцевину бузини і зробіть у ній поздовжній розріз на глибину 1—2 см. У нього помістіть шматочок вирізаного ураже- ного листка картоплі. Поверхню вирівняйте скальпелем. Потім гострою бритвою або лезом зробіть серію тонких зрізів. За допомогою лупи вивчіть їх і найкращі 2—3 то- неньким пензликом перенесіть у краплину води. Накрийте покривним скельцем. Препарат закріпіть затискачами на предметному столику. 173 Другий спосіб виготовлення препарату простіший. На чисте предметне скло у краплину води нанесіть частину білого нальоту гриба з нижнього боку ураженої частини листка. Для цього користуються препарувальною голкою, краще з розплющеним кінцем. Треба змочити кінець голочки водою, зняти нею трохи нальоту гриба з листка картоплі і перенести у краплину води на предметне скло. Можна і так: взяти сухий уражений листок картоплі і нашкребти білий наліт у краплину води на предметному склі. Накрийте покривним скельцем.У бульби картоплі приготувати препарат можна так. Розріжте бульбу у місці найповнішого виявлення ураження. Гострою бритвою зробіть серію тонких зрізів. Із них за допомогою лупи відберіть найкращі, які охоплюють бульбу з самої поверхні ураженої ділянки. Помістіть їх у краплину води на предметне скло, накрийте покривним скельцем і закріпіть затискачами на предметному столику мікроскопа. Мікроскопічне дослідження препаратів. На препараті поперечного зрізу листка, ураженого фітофторою, ви побачите, що в листковій пластинці виділяються верхній і нижній епідерміси та мезофіл, диференційований на стовпчасту і губчасту паренхіми. Якщо зріз зроблений на межі між живою й ураженою частинами листка, то можна помітити, що в ураженій частині клітини стають бурими, зморшкуватими, особливо клітини стовпчастої паренхіми. Зверніть увагу на те, що окремі з них немовби Рис. 77. Фітофтора картоплі: а — пагін картоплі, уражений фітофторою; б — розріз ураженого листка (видно конідії на конідієносцях, що проникають через продихи назовні); в — зооспорангій; г - вихід зооспор; д - зооспори; е - проростання зооспори; є - конідія; ж - проростання конідієспори; з - бульби, уражені фітофторою; и, і, ї- міцелій фітофтори у клітинах бульби 174 пронизані тонюсінькими відгалуженнями міцелію. Вони називаються гаусторіями. З їх участю гриб висмоктує з клітини поживні речовини, після чого вони стають бурими. В окремих місцях ви бачите, що через продихи у нижньому епідермісі виходять пучки спорангієносців. Уважно розгляньте їх і переконайтеся, що вони одноклітинної будови, не мають поперечних перегородок. Конідієносці є продовженням чи виростами міцелію, який пронизує мезофіл листка. Вони мають розчленовану верхівку. Галуження конідієносців симподіальне. На їх верхівках і гілочках ви бачите мініатюрні лимоноподібні спорангії. На конідієносцях можна відшукати різні стадії формування спорангіїв. На другому препараті, як і на першому, ви знайдете велику кількість одних спорангієносців. У деяких із них уже немає спорангіїв, тим часом як в інших вони перебувають на різних стадіях розвитку. Крім того, ви бачите чимало окремих спорангіїв. Вони легко обриваються і переносяться вітром на листок картоплі, де у вологу погоду проростають, утворюючи 6—16 дводжгутикових ниркоподібних зооспор. Ці зооспори після деякого періоду спокою проростають у гіфи, які заглиблюються у живі клітини мезофілу листка картоплі (рис. 77). На препараті зрізу бульби картоплі ви побачите оливково-металеві ділянки ураженої запасаючої тканини. Клітини мало змінили свою форму та величину, але вміст їх став відмінним від живих клітин. Уражені клітини заповнені не лише крохмальними зернами, а й нитками міцелію фітофтори. Зарисуйте їх і покажіть зазначені частини для різних препаратів. Висновок. Міцелій ооміцетів (фітофтори) нечленистий, одноклітинний. Розмноження і поширення гриба відбувається за допомогою спорангіїв — конідій. Міцелій, руйнуючи мезофіл листка, знижує врожайність культур. Уражаючи бульби картоплі, фітофтора спричиняє картопляну гниль. Тести для самоконтролю 1. Який міцелій у пероноспорових грибів, у фітофтори? 2. Назвіть і поясніть способи розмноження ооміцетів. 3. Які екологічні фактори сприяють поширенню захворювань, викликаних ооміцетами? 4. Охарактеризуйте цикл розвитку фітофтори та її окремих стадій. Тема 31. ВІДДІЛ ЗИГОМІКОТА – ZYGOMYCOTA КЛАС ЗИГОМІЦЕТИ – ZYGOMYCETES Загальні зауваження. Зигоміцети — це здебільшого сапрофітні гриби. Вони мають одноклітинний, дуже розгалужений міцелій. Безстатеве розмноження відбувається за допомогою нестатевих і нерухливих спорангіоспор. Спорангієносець виносить спорангій у повітряне середовище, чим сприяє розсіюванню спор. Статевий процес зигогамний. Слід пам’ятати, що зливаються звичайно вмісти двох особливих клітин (гаметангіїв) того ж самого або різних міцеліїв, тобто 175 відбувається запліднення без утворення гамет. У зиготі відбувається злиття ядер гаметангіїв. Зигоспора проростає у спорангієносець із спорангієм. Об’єкт. Порядок мукорові — Мuсоrаlеs. Представник – мукор головчастий або головчаста цвіль — Мuсоr muсеdо (L.) Frеs. Завдання. 1. Розгляньте і вивчіть загальний вигляд мукора. 2. Ретельно вивчіть спорангієносець і спорангій мукора. 3. На таблицях і муляжах вивчіть окремі стадії циклу розвитку, а в альбомі зарисуйте повний цикл розвитку мукора. Обладнання і матеріали: мікроскопи МБР-1 або Біолам, лупи, пінцети, пророслий міцелій мукора, муляжі, інше приладдя. Література: [1], с. 247—249; [6], с. 208; [7], c. 180-182; [8], ч. 2, с. 45—47; [9], с. 201—206; [11], c. 301-302; [13], c. 90-91. Методика виготовлення препарату мукора. Для виготовлення препарату мукора беруть бактеріологічні чашки і застилають їх фільтрувальним папером. Папір змочують і на нього поміщають шматок білого хліба. Бажано посіяти спори мукора. Чашку закривають кришечкою і ставлять у термостат або біля батареї опалювальної системи. Згодом спори проростають і утворюється міцелій з спорангієносцями. У бактеріологічній чашці на пророщеному міцелії знайдіть спорангієносці зі спорангієм. Візьміть шматочок міцелію з голівчастим утворенням і помістіть його в краплину води на раніше підготовлене чисте предметне скло. Міцелій накрийте покривним скельцем. Готовий препарат закріпіть затискачами на предметному столику мікроскопа. 176 Мікроскопічне дослідження препарату мукора. Використовуючи мале і велике збільшення мікроскопа, уважно розгляньте і вивчіть мукор (рис. 78), утворений з однієї спори. Він нагадує молодий сіянець: нижня частина його у вигляді кореневої системи, багато раз галузиться і утворює велику кількість тонких розгалужень — гіф. У сукупності вони створюють міцелій, або грибницю, у вигляді дуже розгалуженої гігантської клітини без поперечних перегородок, тобто міцелій одноклітинний. Від грибниці вгору підносяться довгі нерозгалужені спорангієносці, які закінчуються коричнюватими або чорними спорангіями. В середині спорангія міститься колонка, яка являє собою продовження спорангієносця. Навколо неї формуються численні дрібні кулясті чорні спори. Весь внутрішній вміст оточує коричнюватий перидій (оболонка). Висновок. Міцелій мукора добре розвинутий, неклітинний, багатоядерний. Безстатеве розмноження відбувається за допомогою спорангіоспор. Статевий процес - зигогамія. Тести для самоконтролю Рис. 78. Гриб мукор: а — міцелій мукора; б, в, г—розвиток спорангія; д, е, є — зигогамія і розвиток зиготи; ж — проростання зрілої зигоспори: 1 — гіфи; 2 — міцелій; 3 — спорангій; 4—спорангієносець; 5 — перидій; 6—спорангіоспори; 7 — колонка 177 І. Який міцелій у мукора і який спосіб його живлення? 2. На якому субстраті оселяється мукор? 3. Які способи розмноження можна розрізнити у мукора? 4. Які два види спор формуються у мукора? 5. Назвіть складові частини спорангія. Тема 32. ВІДДІЛ АСКОМІКОТА – ASCOMYCOTA КЛАС СУМЧАСТІ ГРИБИ (АСКОМІЦЕТИ) — АSСОМYСЕТЕS Загальні зауваження. Клас аскоміцетів включає велику кількість видів. Багато з них є збудниками хвороб культурних рослин. Вони мають добре розвинутий багатоклітинний септований міцелій. Безстатеве розмноження відбувається за допомогою спор (апланоспор). Особливістю цих грибів є утворення сумок (асків), а в них — аскоспор. Останні - ендогенного походження. Органи статевого розмноження — архікарп (аскогон і трихогіна) і антеридій у період статевої зрілості утворюють велику кількість ядер, які містяться в цитоплазмі. Трихогіна, прикладаючись до ан- теридія, поглинає і переміщує внутрішній вміст з антеридія в аскогон. В аскогоні спочатку відбувається плазмогамія, утворення дикаріонів, а потім проростання аскогона в аскогенні гіфи. У кінцевих гіфах (майбутніх асках) відбувається запізніла каріогамія і виникнення зиготи, її ядро ділиться тричі, в результаті чого виникає вісім ядер, які дають початок утворенню восьми аскоспор. У циклі розвитку переважає стадія гаплоїдного міцелію, а дикаріонна стадія короткотривала. Для багатьох сумчастих грибів властивим є утворення плодових тіл: клейстотецію, перитецію та апотецію. За цією ознакою вони діляться на два підкласи: плодосумчасті та голосумчасті. У перших сумка захищена стерильним утворенням — перидієм, а другі його не утворюють. У них сумки розвиваються безпосередньо на міцелії і нічим не захищені. Об’єкти. Підклас еуаскоміцети — Еuаscomycetidae. Порядок еризіфові (борошнисторосяні) — Еrуsiphales. Представники: борошниста роса злаків - Еrуsiphe graminis DC. Мікросфера дуба — Місrоsphaera alphitoides Grif. еt Маubl. Порядок клавіцепітальні — Сlаvicepitales. Представник клавіцепс пурпуровий (ріжки жита) - Сlаvісерs рurрurea Тul. Порядок пецицальні – Peziziales. Представник зморшок їстівний – Morchella esculenta (L.) Pers. Завдання: 1. Розгляньте і вивчіть особливості розвитку борошнисторосяних грибів. 2. Розгляньте і вивчіть особливості циклу розвитку клавіцепітальних грибів. 3. Розгляньте і вивчіть особливості циклу розвитку пецицальних грибів. 4. Зарисуйте окремі етапи циклів розвитку розглядуваних грибів і позначте їх складові частини. Обладнання і матеріали: мікроскопи МБР-1 або Біолам, лупи, препарати, пінцети, скальпелі, живий та гербарний матеріал: листки пшениці, уражені борошнистою росою; листки дуба, уражені мікросферою; заспиртовані пророслі склероції клавіцепса пурпурового, плодові тіла зморшка їстівного, 178 пророслі склероції клавіцепса пурпурового (гербарні зразки) тощо. Література: [1], с. 249-259; [3], с. 112—117; [6], с. 209—214; [7], с, 182-184; [8], ч. 2, с. 47—60; [9], с. 206-213; [11], c.91-95; [13], c.91-95. Методика виготовлення препарату борошнистої роси злаків. Для виготовлення препарату скористайтесь листками пшениці чи іншого злака, уражених борошнистою росою (еризіфе злаків). На їх поверхні видно сіроповстисті подушечки від сплетіння численних гіф міцелію еризіфе злаків. На їх поверхні знайдіть коричневі або чорні кулясті тільця — замкнуті плодові тіла клейстотеції. За допомогою пре- парувальної голочки у краплину води на предметному склі нашкребіть плодових тіл. Голочкою рівномірно розподіліть їх і накрийте покривним скельцем. Готовий препарат покладіть на предметний столик мікроскопа і закріпіть його затискачами. Мікроскопічне дослідження препарату еризіфе злаків. Спочатку при малому, а потім при великому збільшенні мікроскопа знайдіть кулясті коричнюваті тільця. Це клейстотеції. Вони мають видовжені ниткоподібні причіпки, що відходять в усі боки від нижньої частини. Якщо ви злегка голочкою натиснете на покривне скельце, то потім можна побачити роздавлені клейстотеції. Уважно розгляньте їх і ви помітите, що в деяких висовуються сумки або аски з аскоспорами. У кожній з них видно по вісім аскоспор у вигляді золотистих овальних тілець. Оточуюча оболонка клейстотецію називається перидієм. Вона 179 Рис. 79. Борошнисторосяні гриби: а — еризіфе злакова; б — клейстотенії еризіфе; в — клейстотецій сферотеки; г— клейстотецій мікросфери; 1—міцелій; 2—конідії; 3—перидій; 4 — причіпки; 5 — аски; 6 — аскопори 180 має вигляд футбольного м’яча. Зарисуйте великим планом плодове тіло і покажіть відмічені його складові частини. Окремо зарисуйте листок злака (пшениці) і позначте ділянки, уражені еризіфе злаків, плодові тіла на повстистих міцелярних подушечках (рис. 79). Крім того, на поверхні листка знайдіть численні короткі, прості, безбарвні конідієносці. Конідії безбарвні, одноклітинні, звичайно розташовані ланцюжками. Зарисуйте і позначте їх. Методика виготовлення препарату мікросфери листка дуба. Методика самостійного виготовлення препарату мікросфери листка дуба або борошнистої роси листка дуба така сама, як і борошнистої роси злаків, ерізіфе. Мікроскопічне дослідження препарату мікросфери листка дуба. Користуючись малим і великим збільшенням мікроскопа, на препараті відшукайте великі коричнюваті кулясті плодові тіла — клейстотеції. Ви побачите, що від них по радіусах відходять безбарвні одноклітинні причіпки, які на верхівці розгалужуються, нагадуючи оленячі роги. Візьміть препарувальну голочку і злегка натисніть на покривне скельце. В результаті деякі клейстотеції тріскаються. У такому разі добре видно розірвану коричнювату оболонку або перидій та аски, що висовуються із сумки. У кожній з таких сумок ви побачите по чотири або вісім аскоспор (рис. 79, г). Одночасно зарисуйте листок дуба, уражений мікросферою. На ньому чітко видно борошнисті білясті плями — місця ураження листка у період конідіального спороношення. На уражених ділянках видно чисельні плодові тіла — клейстотеції. Зарисуйте їх. 181 Макроскопічне дослідження циклу розвитку клавіцепса пурпурового. Для цього візьміть колосок жита, уражений ріжками (склероціями), і зарисуйте його. У колоску ви побачите фіалкові ріжкоподібні утворення — склероції. На заспиртованому матеріалі або муляжах чи таблицях розгляньте пророслий склероцій. Добре помітно, що від нього відходять нечисленні строми у вигляді червонуватих кулястих тілець. Строми підносяться на різновеликих ніжках. На поздовжньому розрізі такої строми (готового або самостійно виготовленого препарату) видно напіввідкриті плодові тіла — перитеції. На дні перитеціїв містяться численні сумки, або аски, які викидаються у повітряне середовище в міру визрівання. У кожній з асок помітно по вісім ниткоподібних аскоспор. При розтріскуванні асок аскоспори потрапляють у повітряне середовище. Вітром вони переносяться на колоски жита, де, знаходячи сприятливі умови, проростають і утворюють стадію сфацелії. На цій стадії, що виявляється у вигляді розвинутого міцелію з окремими відгалуженнями утворюються кулясті одноклітинні сріблясті конідієспори. Вони обволікаються цукристою рідиною, утворюючи медяну росу. Під час наливання зерна гриб перехоплює поживні речовини і нагромаджує їх у міцелії в зав’язі. У результаті замість зернівки формується склероцій (рис. 80). Фактично склероцій — це щільне плетиво гіф гриба, заповнених поживними речовинами, і служить для його розмноження. Макроскопічне дослідження зморшка їстівного. Поставивши перед собою фіксований матеріал плодового тіла зморшка їстівного, уважно розгляньте загальний Рис. 80. Клавіцепс пурпуровий — ріжки жита: а — колос жита, уражений клавіцепсом пурпуровим; б — пророслий склероцій; в — поздовжній розріз голівки строми; г — перитецій; д — аска; е — краплі медяної роси на квітучому колосі; є — конідіальне спороношення: 1 — склероцій; 2—ніжка; 3—строма; 4 — перидій; 5—аска; 6—перитецій; 7— аскоспори; 8 — конідієспори 182 вигляд і зарисуйте його в альбомі. Зверніть увагу на те, що серед налиплих грудочок ґрунту виділяються окремі білі смужки залишку міцелію. Плодове тіло розчленоване на достатньо масивну слабозабарвлену у коричнюватий колір ніжку та ніби надіту на неї зморшкувату шапку. У шапці добре помітні численні заглиблення, інтенсивніше забарвлені у темно-коричнюватий колір — апотеції. Останні — це відкриті плодові тіла сумчастих грибів. 183 Методика виготовлення препарату гіменію зморшка їстівного. Із бактеріологічної чашки на кінчик голочки візьміть шматочок завчасно подрібненої маси зовнішнього шару апотецію. Найкраще взяти темно-коричнювату масу. Саме в ній ви знайдете гіменій. Цю масу покладіть у краплину води на вже підготовлене предметне скло. Масу матеріалу злегка подрібніть препарувальною голочкою і накрийте покривним скельцем. Препарат покладіть на предметний столик і закріпіть його затискачами. Мікроскопічне дослідження препарату гіменію зморшка їстівного. На самостійно виготовленому препараті ретельно вивчіть гіменій апотецію зморшка їстівного. Користуючись малим і великим збільшенням мікроскопа, відшукайте ді- лянку в полі зору, де найкраще виявлені його елементи. Гіменіальний шар добре помітний у вигляді палісадного шару сумок, які видовжені, циліндричні, перешаровані парафізами (безплідними нитчастими утвореннями). У кожній із них добре видно по вісім еліпсоїдальних сріблястих аскоспор. Частина вмісту сумок представлена епіплазмою, в яку заглиблені аскоспори. Нижній шар плетива гіф гриба, від якого розвиваються сумки і парафізи, називається субгіменієм, або субгіменіальним шаром. Ще нижче він перетворюється у щільніший шар міцеліарного плетива — гіменофор (рис. 81). Ця частина плодового тіла нагадує тканину вищих рослин. Але це тільки щільне плетиво клітин, які не об’єднані спільним обміном речовин. Тому вони створюють несправжню тканину плектенхіму. Висновок. Міцелій більшості сумчастих грибів багатоклітинний, септований. Внаслідок статевого процесу в аскоміцетів утворюються специфічні вмістища, які називаються сумками, або асками. У них формуються по 4—8 аскоспор. Сумки розвиваються безпосередньо на міцелії або у спеціальних тілах — клейстотеціях, перитеціях чи апотеціях. Безстатеве розмноження відбувається за допомогою Рис. 81. Зморшок їстівний: а-плодове тіло; б - гіменіальний шар: 1 — шапка; 2 — ніжка, 3- залишки міцелію, 4-апотецій; 5 - гіменофор; 6 - гіменій; 7-аскоспори; 8 - аски; 9 - парафізи 184 конідієспор. Багато із сумчастих грибів є злісними паразитами сільськогосподарських культур (еризіфе, мікросфера, клавіцепс, унцінула, сферотека). Тести для самоконтролю 1. Який міцелій у більшості аскоміцетів за будовою та плоїдністю? 2. Що є продуктом статевого процесу у аскоміцетів? 3. За допомогою чого відбувається безстатеве розмноження у сумчастих? 4. На які підкласи поділяються аскоміцети і за якими ознаками? 5. Назвіть типи плодових тіл аскоміцетів і стадії їх формування. 6. Назвіть хворобу, збудником якої є еризіфе злаків. 7. Назвіть хворобу, збудником якої є мікросфера. Наслідки хвороби. 8. Поясніть суть та стадії циклу розвитку клавіцепса пурпурового. 9. Який тип плодового тіла властивий для пецицієвих грибів? 10. Що собою являє гіменіальний шар і як він формується? |