Дудик_Стилiстика укр. мови_2005. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 2.12 Mb.
|
|
Загальновживана лексика — слова й лексичні сполучення слів, якими користується кожен, хто володіє певною мовою. Вони пов'язані з повсякденним життям усіх громадян, позначають такі реалії, в яких кожен мовець щодня має потребу, і тому вони всім зрозумілі. До загальновживаної лексики належать:
144 Стилістика мовних одиниць
Загальновживана лексика здебільшого використовується як стилістично й емоційно нейтральна чи майже нейтральна, бо загальновживані слова зазвичай не містять оцінки, відображають не чуттєве, а логічне сприймання їх мовцями. Водночас і на загальновживані слова з усталеним лексичним значенням і граматичними ознаками може нашаровуватись значення виразно стилістичне, передусім емоційне. Слова йти, дощ емоційно нейтральні, але речення Пішов дощ можна вимовити не тільки з нейтральною розповідною інтонацією, а й з більшою чи меншою почуттєвістю (радістю чи смутком: Пішов дощ!), відповідно речення сприйметься не нейтрально, а емоційно. Отже, виокремлення в лексиці мови емоційно нейтральних загальновживаних слів (і наукових термінів) переважно умовне. Загальновживані слова окремо і особливо в реченні (Книга!, Сонце!) можуть набувати найрізноманітнішої емоційності. Активний розвиток у XX ст. науки, техніки і культури спричинився до розвитку загальновживаної лексики, до ширшого, ніж раніше, використання її не тільки в нейтральному, а й у певному стилістично забарвленому, емоційному значенні. Слова, які спершу належали тільки до професійної лексики (радіо, трамвай, лекція, конференція, ракета, атомна енергія, телебачення та ін.), стали загальновживаними. Загальновживана лексика властива всім стилям літературної мови в їх писемній і усній формах, тому її називають міжстильовою. На фоні цієї лексики розпізнають шари незагальновживаної лексики. Стилістично обмежена лексика Увесь словниковий склад літературної мови (частково і діалектного мовлення) становить загальновживана лексика і лексика стилістично обмежена (незагально-вживана, або спеціальна). Лексична стилістика і її одиниці 145 У своєму повному вияві стилістично обмежена лексикаохоплює всі слова й лексичні сполучення слів, які перебувають поза межами лексики загальновживаної. В єдності всіх своїх шарів стилістично обмежена лексика найчисельніша, комунікативно й стилістично найрозгалуженіша. Схематично можна виділити такі групи стилістично обмеженої нормативно-літературної лексики: професійно-виробнича, офіційно-ділова, науково-термінологічна, побутова й емоційна та ін. Кожна з груп незагальновживаної лексик має своє стилістичне забарвлення й використання. Водночас фонетико-грама-тичні й функціональні межі між ними не усталені, мінливі, проміжні, взаємодоповнювальні, стилістично чітко не розмежовані. Наприклад, загальновживане за радянських часів слово-термін процент тепер стало пасивним, тоді як слово відсоток функціонально активізувалось, перейшло до активного лексичного складу мови. Професійно-виробнича лексика. Ця група охоплює дуже велику кількість слів, які властиві мовленню осіб певної професії. Це переважно назви знарядь і матеріалів праці, виробничих процесів, характерних для різних професій, спеціальностей. Наприклад, лексеми оранка, сівба, боронування, угноєння, хімічні і мінеральні добрива, косовиця, обмолот тощо переважають у мовленні працівників сільського господарства, врубмашина, штрек, вуглекомбайн — у мовленні шахтарів, слова домна, мартен, вагранка частіше за інших використовують металурги, бетон, цегла, поверх, риштування — будівельники, вмикач, вимкнення струму, рубильник, високовольтна дуга — електрики, рея, камбуз, кубрик, такелаж, нордвест — моряки і т. ін. Обсяг професійно-виробничої лексики швидко збільшується, уточнюється семантично в науковій, навіть у побутовій сфері, через що розгортається стилістично, функціонально. Терміновані професійно-виробничі лексеми нерідко наповнюються певними особистісни-ми емоціями, зрозумілими багатьом учасникам розмови. Цю лексику дедалі ширше використовують в усному виробничому мовленні, у публіцистиці, в художній літературі тощо, напр.: Кожен з робітників так небагато виготовляє — гайку, болт, елерон, частину фюзеляжу, крісло для пілота, шасі... А всі разом — літак! (В. Собко). 146 Стилістика мовних одиниць Лексика професійно-виробничих галузей, маючи своєю основою минуле, активно створюється і в наш час. Офіційно-ділова лексика. Вона представлена словами, рідше — сполученнями слів, які найчастіше використовуються в писемному мовленні: в ділових паперах, у канцелярському спілкуванні, в урядових, державних актах, постановах (заява, оголошення, справа, акт, довідка, розпорядження та ін.). Офіційно-ділова лексика найбільшою мірою формує офіційно-діловий стиль мови. Окремий шар офіційно-ділової лексики — це назви державних організацій, закладів і позадержавних (об'єднань за інтересами, віросповіданням, віком тощо): міністерства; партії, клуби, церкви та ін., а також і найменування осіб, які обіймають відповідні посади: Президент України, міністр; староста та ін. Офіційно-ділова лексика широко використовується в усному мовленні (в діалогах і монологах), у державних установах, на виробничих підприємствах тощо. Частина ділової лексики стає загальновживаною. Надмірне використання офіційно-ділової лексики поза типовими для неї сферами може надавати мовленню гумористичного, іронічного забарвлення. Отже, тільки у власне діловому мовленні ця лексика стилістично найдоречніша і комунікативно вмотивована. Науково-термінологічна лексика. Однією з найчисленніших груп лексем у словниковому складі кожної сучасної розвиненої літературної мови, отже й української, є науково-термінологічна (наукова) лексика, яка обслуговує потреби загальнонаукового і галузево-наукового спілкування. Ця лексика відображає минуле і сучасне в науковому сприйманні людиною себе самої і всього навколишнього, зберігає вже пізнане людством для прийдешніх поколінь. У науковій лексиці розрізняють такі основні шари: — загальнонаукова лексика (іншомовна і українська). Це слова-терміни, які використовуються в усіх галузях знань, у виробництві, частково і в сучасному побуті освічених верств населення: аналіз, аналізувати, синтез, індукція, дедукція, клас, класифікація, класифікувати, демонстрація, експеримент, система, систематизація, аргумент, абстракція, теорія, аналогія; наука, дослідження, твердження, положення, практика, спостереження та ін.; Лексична стилістика і її одиниці 147 — науково-галузева (спеціальна) лексика. Розрізняють лексику філософську, етично-естетичну, психологічну, педагогічну, історичну, філологічну (мовознавчу й літературознавчу), математичну, фізичну, біологічну, медичну, сільськогосподарську, інженерно-технічну, будівельну та ін. Нині в світі сукупно налічується понад 22 тисячі різних наук, їх розділів, професій, спеціальностей, і всі вони оперують певною кількістю розрізнювальних термінів. Термінами є однозначні слова й сполучення слів. Це лексеми з точно визначеною семантикою. З поширенням наукових знань терміни все більше використовуються у мовленні, доповнюючи собою загальновживану лексику: трактор, комбайн, мотор, апарат, термометр, грип, переливання крові, суспільство, виробництво, шахта, вугілля тощо. Загальновживані слова, які використовуються у певних галузях знань, також сприймаються як терміни. Наприклад, слово корінь у біології — частина рослини, яка міститься в землі і якою рослина висмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами. На основі первинного значення цієї лексеми сформувалися інші значення: корінь (слова) в лінгвістиці і корінь у математиці. Ці три семантично різні лексеми є омонімами . Слово «корінь» використовується і переносно: Вони [єзуїти] всьому злу корінь (Панас Мирний); Багато що в ній [статті] подобалося й Тарасові, особливо думки про єдиний корінь слов'янських народів (О. Іваненко). Наукова лексика найповніше відображає всесвітній і національний прогрес, інтелектуальне зростання, оновлення, збагачення всіх народів. Стилістична спроможність власне наукових лексем досить обмежена, проте не зовсім нейтральна, бо кожне слово може вживатись тропеїчно, переносно, забарвлюючись у таких випадках певною почуттєвістю, емоційністю. Побутова лексика. Як і науково-термінологічна, побутова лексика становить одну з найпоширеніших груп у словниковому складі мови. Побутову лексику часто називають специфічно-побутовою, її використовують у побутовій сфері життя людини. Елементами побутової лексики є назви 148 Стилістика мовних одиниць Лексична стилістика і її одиниці 149 деталей побуту (селянського, робітничого та ін.), найчастіше — назви одягу, їжі, предметів, меблів тощо. У специфічно побутовій лексиці розрізняють кілька груп:
Побутова лексика широко використовується в щоденному невимушеному, найтиповішому, наймасовішо-му усному спілкуванні, а також у багатьох творах художньої літератури, в публіцистиці. Специфічно побутова лексика постійно поповнюється спеціальними назвами з різних галузей техніки, культури, напр.: телевізор, радіоприймач, холодильник, пральна машина, електром'ясорубка, овочерізка, газова плита, домашня бібліотека тощо. Отже, побутова лексика стилістично різноманітна і життєво важлива, тому широко й часто використовується у мовленні усіх стилів мови, хоча, певна річ, з неоднаковою частотністю в кожному з них. Емоційна лексика. Виокремлення в лексиці літературної мови емоційних, емоційно-експресивних лексем здійснюється не за власне мовною ознакою, а за почуттєвою, тобто позамовною, ознакою. Номінативне словосполучення «емоційна лексика» є відносною термінологічною назвою, бо кожне слово (поле, вікно, зелений, читати тощо) може стати в певному реченні, контексті емоційним, набути виразної почуттєвості. Якнайбільшою мірою це залежить від суб'єктивно-індивідуального враження, почуття, з яким конкретний мовець використовує певне слово в усному чи писемному мовленні. Існують, однак, дві основні умови, за яких слова можуть ставати виразниками позитивної чи негативної емоційності, почуттєвості: 1) слово само по собі має таку індивідуальну сутність, яка дає йому змогу виражати певне почуття, емоцію. До них належать: — слова, яким властива органічна емоційність: позитивна (кохання, радість, здоров'я, щастя, дружба, відданість, щирість, веселий, чудовий, прекрасний, захоплюючий, порядний, радісно, весело, чудово) або негативна (ворог, ненависть, огида, погань, злість, злодій, боягуз, бандит, жахливий, огидний, мерзенний, зрадливо, противно);
2) залежно від контексту (в писемному мовленні) або ж від конкретної ситуації (в усному мовленні) будь-яке емоційно нейтральне чи емоційно забарвлене слово може вживатись неоднозначно, набувати різної емоційності, навіть протилежної порівняно з тією, яка найчастіше об'єктивно (позаконтекстно й позаси-туативно) йому властива. Так, прикметник смачний має значення «приємний на смак», однак у реченні Той борщ був такий смачний, що вербівські бурлаки, виголодавшись після дороги, через велику силу набивали ним пельку (І. Нечуй-Левицький) слово смачний сприймається з негативним, іронічним забарвленням. Слово милостивий із значенням «який виявляє милість» у реченні Отам-то милостивії ми Не-нагодовану і голу Застукали сердешну волю Та й цькуємо (Т. Шевченко) має протилежне, негативне, осудливе, іронічне значення. Отже, емоційна лексика сама собою, особливо ж у контексті, в певній конкретній життєвій ситуації, стилістично досить виразна, експресивна, що й дає змогу кожному мовцеві вдаватись до емоційної лексики за найрізноманітніших обставин мовлення і з певною комунікативно-стилістичною метою. 150 Стилістика мовних одиниць Лексична стилістика і її одиниці 151 Стилістичне вживання іншомовної лексики У сучасній українській мові широкі стилістичні можливості мають іншомовніслова— слова, запозичені з інших мов. Іншомовна лексика української мови охоплює слова і сполучення слів, які увійшли до її складу:
Термін «іншомовна лексика» в словниковій системі української (і кожної іншої) мови дещо умовний і однобічний, бо прикметниковими формами «іншомовне», «іншомовні» можуть позначатись і ті слова, іншомов-ність яких уже не відчувається (школа, левада — давні засвоєння із давньогрецької мови), і виразно чужомовні, що усвідомлюють навіть ті, хто не володіє лінгвістичними знаннями з історії слів рідної мови. Чужомовні слова й сполучення слів українська мова засвоювала з часів активного формування нашої мови (з VI ст.), їх кількість важко визначити навіть приблизно. В українській нормативній лексиці прийнято виділяти за походженням такі її основні шари:
баритися, зволікати, линути, очолити, напувати, байдуже, мабуть, бо, адже та ін. Слова, які мають спільноєвропейські, праслов'янські корені, в українській мові зазнали різних змін: фонетичних (зачарований — чарівний; шести — шостий) і граматичних, особливо морфемних. До них належать:
Окрему групу іншомовної лексики становлять старослов'янізми:врата, брег, вождь, храм, єдність, мислитель, гординя, глашатай, грядущий, премудрий, соратник та ін. Багато засвоєнь в українській мові з інших слов'янських мов:
Найтиповіші і наймасовіші запозичення й засвоєння іншомовних слів — це ті лексеми, які в різний час українська мова переймала з неслов'янських мов, зокрема: — з давньогрецької мови (грецизми): ангел, ідол, іко на, єпископ, Євангеліє, монах, монастир, клірос, лампа да; філософія, історія, етнографія, педагогіка, фонети ка, граматика; демократія, партія, пролетаріат; електрон; поема, ода, епос, проза, комедія, хорей, ідея; Андрій (свіжий, бездоганно здоровий); Панас, Афанасій (безсмертний); Василь (царський); Євген (благородний); 152 Стилістика мовних одиниць Лексична стилістика і її одиниці 153 Зоя (життя); Галина (спокій, ясність); Лідія (народжена в Лідії); Олександр (захисник чоловіків); Петро (камінь, скеля); Тарас (неспокійний, бунтівний) та ін. Вони проникли в нашу мову безпосередньо або через старослов'янську та інші європейські мови; — з латинської мови (латинізми): адміністрація, декрет, агітація, агресія, конгрес, конституція, ора тор; юрист, адвокат, нотаріус, прокурор, апеляція; ан гіна, ампутація, аспірин, інстинкт, рецепт; антена, колектор, турбіна; вектор, інтеграл, аберація; асимі ляція, афікс, префікс, інфінітив; абітурієнт, аудито рія, атестат, декан, інститут, університет, екза мен, конспект, лекція, ректор, факультет, студент, літера; латинізми особливо прислужились у збагаченні суспільно-політичної лексики, різних галузевих термі нологій — юридичної, медичної, математичної, грама тичної тощо;
осавул, отаман, сагайдак; гайдамака, бурлака, козак, хан, султан, ярлик; аршин, базар, кабала, казна; беркут, кабан, бугай, судак, сазан; ковбаса, балик, лапша, кумис, халва; капкан, халат, чалма, каптан та ін. Такі засвоєння досить давні, деякі з них сягають дописемних часів; — з фінської мови: камбала, морж, норка, нерпа, пельмені, салака, сьомга. Частина іншомовних слів особливо активізувалась уже в незалежній Україні: істеблішмент (структура та інститути влади; правлячі, панівні кола суспільства); комп'ютер (електронна обчислювальна машина); маркер1(той, хто прислуговує під час гри на більярді та підраховує очки) і маркер2(сільськогосподарське знаряддя або пристосування в сівалці, яким роблять на ріллі борозенку перед сівбою, садінням); маркет (магазин самообслуговування з великим асортиментом продовольчих товарів); маркетинг (система управління підприємством, яка передбачає комплексне врахування становища на ринку збуту для прийняття рішень); імплементація (виконання державою міжнародних правових норм; введення результатів референдумів у конституцію держави); ксерокс (апарат, яким що-небудь написане, сфотографоване копіюється методом ксерографії, з використанням особливого пристрою); дистрибуція (розподіл, розчленування; у лінгвістиці — сума всіх оточень, текстів, у яких трапляється певна мовна одиниця, бо кожна з них (крім речення) має більш чи менш обмежену здатність поєднуватися з іншими подібними до неї одиницями); офіс (установа; контора, канцелярія якої-небудь фірми, підприємства). Велика кількість іншомовних лексем — це і н тер -націоналізми, тобто слова, котрі, як правило, у фонетично й граматично видозміненій формі використовуються майже в усіх літературних мовах, особливо в мовах європейського і північноамериканського регіонів. Отже, іншомовна (чужомовна) лексика дуже численна, тематично й структурно різноманітна. Вона використовується в усіх стилях мови, особливо в науковому, дещо менше — в публіцистичному. Ця лексика значною мірою демонструє собою той чи інший стан, рівень розвитку кожної окремої літературної мови, її словникове багатство, різноаспектні стилістичні можливості. 154 Стилістика мовних одиниць Лексична стилістика і її одиниці 155 Використання іншомовної лексики підлягає певним загальним стилістичним нормам, найголовніша з яких — однозначність. їх слід уживати з усталеною семантикою, фонетико-граматичною формою, з дотриманням вимог стилю. Тільки доладне використання запозичень не переобтяжує мовлення, посилює такі його якості, як сучасність, простота, зрозумілість, доречність, тобто стилістичність висловлення. Лексико-семантичні групи слів і їх стилістика До лексичного складу мови належать певні групи повнозначних слів з неоднаковою семантикою. їх прийнято називати лексико-семантичними. |