Инфектология. О. Л. ІвахівТернопільУкрмедкнига2002медсестринство
 Скачать 1.33 Mb.
|
|
Основні принципи профілактики інфекційних хвороб Основними принципами профілактики інфекційних хвороб є: визнання захисту населення від інфекційних хвороб одним із пріо- ритетних напрямів діяльності органів виконавчої влади та органів місцево- го самоврядування; дотримання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами санітарно-гігієнічних та санітарно-протие- підемічних правил і норм при здійсненні будь-яких видів діяльності; 369 Додатки комплексність проведення профілактичних, протиепідемічних, соціаль- них і освітніх заходів, обов’язковість їх фінансування; безоплатність надання медичної допомоги особам, хворим на інфекційні хвороби, у державних і комунальних закладах охорони здоров’я та в державних наукових установах; соціальний захист осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями; державна підтримка відповідних наукових розробок і вітчизняних виробників медичних імунобіологічних препаратів, лікарських і дезінфекц- ійних засобів та виробів медичного призначення, що застосовуються для профілактики, діагностики та лікування інфекційних хвороб. Стаття 12. Профілактичні щеплення Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієлі- ту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щеп- ленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмо- ви або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законам, ці працівники відсторонюються від виконання заз- начених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, праців- ники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах можуть проводитися обов’язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об’єктах прийма- ють головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ, охорони державного кордону, Служби безпеки України. МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 370 Медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та зобов’язані надати об’єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх закон- ним представникам про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення прово- дяться за їх згодою після надання об’єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п’ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об’єктивно інформованих батьків або інших законних представ- ників. Особам віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об’єктивної інформації таза згодою об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов’язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження – засвідчити це актом у присутності свідків. Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов’язкових профілактичних щеплень підлягають стати- стичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєст- рації поствакцинальних ускладнень встановлюються спеціально уповнова- женим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я. Стаття 17. Права та обов’язки громадян та їх об’єднань у сфері захисту населення від інфекційних хвороб Громадяни та їх об’єднання мають право на отримання достовірної інформації щодо епідемічної ситуації в Україні. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, установи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров’я зобов’язані періодично повідомляти через засоби масової інфор- мації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи. За відмову у наданні інформації, умисне перекручення або прихову- вання об’єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хво- роби посадові особи органів, установ та закладів, зазначених у частині другій цієї статті, несуть відповідальність згідно із законом 371 Додатки Громадяни та їх об’єднання мають право брати участь в обговоренні питань щодо розміщення та будівництва об’єктів, що можуть негативно впливати на епідемічну ситуацію, проектів загальнодержавних, регіональ- них і місцевих програм з питань захисту населення від інфекційних хво- роб і вносити пропозиції з цих питань до відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, установ і організацій. Стаття 19. Права осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, мають право на: безоплатне лікування у державних і комунальних закладах охорони здоров’я та державних наукових установах; отримання достовірної інформації про результати медичного огляду, обстеження та лікування, а також на отримання рекомендацій щодо запо- бігання поширенню інфекційних хвороб; звернення до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та (або) майну внаслідок порушення законодавства проза- хист населення від інфекційних хвороб. Іноземцям та особам без громадянства, які хворіють на інфекційні хвороби чи с бактеріоносіями, медична допомога надається в порядку, встановленому цим Законом та міжнародними договорами України. Стаття 20. Обов’язки осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, зобов’язані: вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запо- бігання поширенню інфекційних хвороб; виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охоро- ни здоров’я та наукових установ, в яких вони лікуються; проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обсте- ження. Стаття 22. Заходи щодо осіб, хворих на інфекційні хвороби, контактних осіб та бактеріоносіїв Особи, хворі на інфекційні хвороби, контактні особи та бактеріоносії, які створюють підвищену небезпеку зараження оточуючих, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, медичному нагляду та обстеженням. Особи, які хворіють на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хво- МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 372 роби, є носіями збудників цих хвороб або перебували в контакті з такими хворими чи бактеріоносіями, а також хворі на інші інфекційні хвороби у разі, якщо вони створюють реальну небезпеку зараження оточуючих, підля- гають лікуванню, медичному нагляду та обстеженням у стаціонарах відпо- відних закладів охорони здоров’я чи наукових установ. Порядок госпіталізації, лікування та медичного нагляду за хворими на інфекційні хвороби, контактними особами та бактеріоносіями, умови їх перебування у відповідних закладах охорони здоров’я та наукових уста- новах установлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я. Стаття 35. Облік та реєстрація інфекційних хвороб Облік інфекційних хвороб базується на системі обов’язкової реєст- рації кожного їх випадку незалежно від місця і обставин виявлення та оперативного (екстреного) повідомлення про нього відповідного закладу чи установи державної санітарно-епідеміологічної служби. Заклади та установи охорони здоров’я незалежно від форм влас- ності, суб’єкти підприємницької діяльності, що займаються медичною практикою, ведуть реєстрацію та облік інфекційних хвороб і подають відповідні статистичні звіти. Перелік інфекційних хвороб, що підлягають реєстрації, порядок ведення їх обліку та звітності встановлюються Кабінетом Міністрів України. Стаття 39. Заходи правового і соціального захисту медич- них та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб Захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов’язані з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комуналь- них закладів охорони здоров’я та державних наукових установ підляга- ють обов’язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України. Стаття 41. Відповідальність за порушення законодавства про захист населення від інфекційних хвороб Особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України. 373 Додатки Додаток 2 КАЛЕНДАР ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ В УКРАЇНІ (Витяг з наказу МОЗ № 276 від 31.10.2000 р ???????? ????? 1 ???? ???????? ? 2 3 ??? ?????- ??????? 1 1 ?????? 3 ?????? ???????? ? 2 ????????, ???????, ?????? 3 ???????????? 4 4 ?????? ????????, ???????, ?????? 3 ???????????? 4 5 ??????? ???????? ? 2 ????????, ???????, ?????? 3 ???????????? 4 6 ??????? 12-15 ??????? ????, ????????, ???????? 5 18 ??????? ????????, ?????? 3 ???????????? 4 3 ???? ???????????? 4 6 ????? ????????, ?????? 3 ???????????? 4 ????, ????????, ???????? 5 7 ????? ?????- ??????? 1 11 ????? ????????, ?????? 3 ????, ????????, ???????? 5 (??? ??????????? ?????????? ? 6 ?????) 14 ????? ?????- ??????? 1 ????????, ?????? 3 ???????????? 4 15 ????? ???????? (???- ????), ???????? (??????) 5 18 ????? ????????, ?????? 3 ??????? ???????? ? 2 ????????, ?????? 3 МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 374 Розділ 1. Щеплення за віком 1. Ревакцинації в 7 і 14 років підлягають діти з негативною реакцією на пробу Манту. Неприпустимо поєднання в один день щеплення проти туберкульозу з іншими парентеральними маніпуляціями. Для вакцинації недоношених дітей з масою тіла більше 2 000 га також дітей, не щеплених у пологовому будинку через наявність медич- них протипоказань, необхідно застосовувати вакцину БЦЖ-М. Діти, які не були щеплені в пологовому будинку через медичні про- типоказання, підлягають обов’язковій вакцинації в дитячих поліклініках після зняття протипоказань. Після виповнення дитині двомісячного віку перед виконанням щеплення БЦЖ слід провести пробу Манту і здійсню- вати щеплення у випадку негативного результату проби. Дітям з негативною реакцією на пробу Манту з 2 ТО при відсут- ності післявакцинного (БЦЖ) рубчика слід здійснювати додаткове щеп- лення через 2 роки після вакцинації або через 2 роки після ревакцинації БЦЖ. 2. Для вакцинації проти гепатиту В може застосовуватися альтернативна схема – 0, 1, 6 місяців життя дитини. Новонароджені, які народились від матерів – носіїв HBsAg, вакцину- ються за схемою – 0 (перші 12 год життя), 1, 6, 12 місяців життя дитини. При порушенні строку початку вакцинації проти вірусного гепатиту В інтервали між введеннями цієї вакцини зберігаються. Дозволяється по- єднання з щепленням проти дифтерії, кашлюку, правця та поліомієліту при наявності комбінованої вакцини, щеплення проводиться за схемою — 3, 4, 5 місяців від народження дитини. Вакцинації підлягають також дорослі: медичні працівники (студенти середніх та вищих медичних учбових закладів), які професійно мають контакт з кров’ю, її препаратами та здійснюють парентеральні маніпуляції. 3. Інтервал між першим і другим, другим і третім щепленням дорів- нює 30 днів. Інтервал між третім і четвертим щепленням повинен станови- тине менше 12 місяців і не більше 2 років. Щеплення дітей до 4 років поза строками Календаря призначаються з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразову вакци- націю до 3 років 11 місяців і 29 днів. Другу, третю тачетверту ревакцинації проводять в 11, 14 та 18 років АДП-М-анатоксином. Дітям, щепленим проти правця з приводу травми протягом останніх двох років, ревакцинацію в 11 років проводять АД-М- анатоксином 375 Додатки Діти до 6 років 11 місяців 29 днів, які мають протипоказання до введення АКДП-вакцини або перехворіли на кашлюк, щеплюються АДП- анатоксином. Вакцинація проводиться триразово (первинний вакцинний комплекс) з інтервалами між першим і другим щепленням 30 днів, між другим і третім – 9-12 місяців. Щеплення дітей після 6 років поза строками Календаря проводиться АДП-М-анатоксином чотириразове (первинний вакцинний комплекс інтер- вал між першим і другим, другим і третім щепленнями дорівнює 30 днів. Четверте щеплення проводиться через 6-9 місяців після третьої імунізації. Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, що раніше були щеплені, треба здійснювати АД-М-анатоксином через років після останнього щеплення. Подальші планові ревакцинації дорос- лих проводяться з інтервалом 10 років АДП-М-анатоксином. Підлітки та дорослі, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо імунізації, прищеплюються АДП-М-анатоксином триразово (інтервал між першим і другим щепленням має становити 30-45 днів, між другим і третім – 6-12 місяців). Ревакцинації здійснюються не раніше ніж через 3 роки після остан- нього щеплення проти дифтерії та правця. Для активної імунізації проти правця осіб старше 60 років, не щепле- них останні 10 років, використовувати скорочену схему вакцинації (одно- разове щеплення АП-анатоксином у подвійній дозі – 20 од/мл зобов яз- ковою ревакцинацією через 12 місяців дозою 10 од/мл) та в подальшому кожні 10 років без обмеження віку. 4. Для імунізації застосовується оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ). Інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ) може використовуватися для перших двох щеплень і при протипоказаннях до ОПВ – для будь-якого щеплення. Дитина, яка вакцинована проти поліомієліту без порушень Календаря щеплень і отримала загалом 4 дози ІПВ, подальшій імунізації проти поліомієліту підлягає лише за епідпоказаннями. Після щеплення ОПВ пропонується обмежити ін’єкції, парентеральні втручання, планові операції протягом 2 тижнів. 5. Вакцинація проти кору, епідемічного паротиту та краснухи проводиться моновакцинами або тривакциною у віці 12-15 місяців. Дітям, що не були вакциновані проти кору, паротиту чи краснухи, щеплення можна починати в будь-якому віці. Другу дозу вакцини проти кору, паротиту та краснухи рекомендовано вводити дітям у віці 6 років. Особи, які не отримали своєчасно другу дозу, повинні бути ревакциновані в 11 років. Особи, що не булираніше МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 376 вакцинованіабо не отримали ревакцинацію, можуть бути щеплені за епід- показаннями в будь-якому віці до 30 років. Перенесенезахворювання на кір, епідемічний паротит чи краснуху не є протипоказанням до щеплення тривакциною. Якщо в анамнезі пере- несені дві з названих хвороб, щеплення треба проводити лише моновакци- ною проти тієї інфекції, на яку дитина не хворіла. При наявності моновак- цини проти краснухи в першу чергу треба щеплювати дівчат 15-річного віку. Жінки дітородного віку, що не хворіли на краснуху і не були проти неї щеплені, можуть отримувати індивідуальні щеплення за власним ба- жанням згідно з інструкцією до вакцини. Додаток 3 ІНСТРУКЦІЯ з профілактики внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією (Витяг з наказу МОЗ № 120 від 25.05.2000 р.) В умовах стрімкого розповсюдження ВІЛ-інфекції серед населення кожен, хто звертається за медичною допомогою, повинен розглядатися як потенційний носій вірусу імунодефіциту людини. Відповідно кожне робо- че місце медичного працівника забезпечується засобами для запобігання передачі вірусу імунодефіциту людини від можливого вірусоносія або хворого на СНІД іншим пацієнтам, медичному і технічному персоналу. Загальні положення 1.1. Контроль за безпекою щодо ВІЛ-інфікування медичних праців- ників під час виконання ними професійних обов’язків покла- дається на режимну комісію лікувально-профілактичного закладу, склад якої затверджується відповідним наказом. Робочі місця забезпечуються інструктивно-методичними документами, аптечками для проведення термінової профілактики при аварійних ситуаціях, необхідним набором медичного інстру- ментарію для одноразового використання, дезінфекційними за- собами для проведення знезараження. 1.3. Медичний інструментарій, а також посуд, білизна, апарати тощо, забруднені кров’ю, біологічними рідинами*, та речі, які забруд- нені слизом, відразу після використання підлягають дезінфекції згідно з вимогами нормативної документації. Режим знезара- 377 Додатки ження аналогічний тим, які використовуються для профілакти- ки зараження вірусними гепатитами. Заходи профілактики при наданні медичної допомоги та обслуго- вуванні хворих, роботі з біоматеріалом. 2.1. Медичні працівники зобов’язані дотримуватись заходів пере- стороги під час проведення маніпуляцій з ріжучим та колючим інструментом (голками, скальпелями, ножицями і т.ін.). Для уникнення поранень після використання шприців голки з них не знімають до дезінфекції. Перед зануренням шприца з голкою в дезрозчин виймають тільки поршень. Бригади швидкої та невідкладної допомоги для збору викорис- таних шприців повинні мати ємності з матеріалу, який не про- колюється. 2.2. З метою уникнення поранень забороняється використовувати скляні предмети з відбитими краями для взяття крові та інших біорідин. 2.3. При маніпуляціях, які супроводжуються порушенням цілісності шкіри і слизових оболонок, розтині трупів, проведенні лабора- торних досліджень, обробці інструментарію і білизни, приби- ранні і т.ін., медичні працівники та технічний персонал повинні користуватися засобами індивідуального захисту (хірургічними халатами, гумовими рукавичками, масками, а в разі необхідності – захисним екраном, непромокальними фартухами, нарукавниками, окулярами. Ці заходи дозволять уникнути контакту шкіри та слизових оболонок працівника з кров’ю, тканинами, біологіч- ними рідинами* пацієнтів. Перед надяганням гумових рукавичок шкіру біля нігтьових фаланг слід обробити 5 % спиртовим розчином йоду. Медичні працівники з травмами, ранами на руках, ексудативни- ми ураженнями шкіри рук, які неможливо закрити лейкоплас- тирем або гумовими рукавичками, звільняються на період захво- рювання від безпосереднього медичного обслуговування хво- рих і контакту з предметами догляду за ними. Усі маніпуляції з кров’ю і сироватками в лабораторіях повинні виконуватися за допомогою ?умових груш, автоматичних піпе- ток, дозаторів. 2.6. Будь-які ємності з кров’ю, іншими біологічними рідинами, тка- нинами, шматочками органів тощо повинні відразу на місці взяття щільно закриватись гумовими або пластмасовими корками МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 378 2.7. У лікувальних закладах, для забезпечення знезараження при ви- падковому витіканні рідини, кров та інші біоматеріали повинні транс- портуватися в штативах, покладених у контейнери, бікси або пена- ли, на дно яких укладається чотиришарова суха серветка. 2.8. Транспортування проб крові та інших біоматеріалів* з ліку- вальних закладів до лабораторій, які знаходяться за межами цих закладів, повинно здійснюватись тільки в контейнерах (біксах, пеналах), що виключає випадкове або навмисне відкриття кри- шок під час їх перевезення (замок, пломбування, заклеювання місць з’єднання лейкопластирем). Ці контейнери після розван- таження обробляють дезрозчинами. Оптимальною є доставка в сумках-холодильниках. 2.9. Не допускається транспортування проб крові та інших біома- теріалів у картонних коробках, дерев’яних ящиках, поліетиле- нових пакетах. Не допускається вкладання бланків направлень або іншої документації в контейнер чи бікс. 3. Заходи при пораненнях, контактах з кров’ю, іншими біологічними матеріалами ВІЛ-інфікованого чи хворого на СНІД пацієнта. Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок медперсоналу, забруд- нення їх біоматеріалом пацієнтів під час надання їм медичної допомоги повинно кваліфікуватись як можливий контакт з матеріалом, який містить ВІЛ або інший збудник інфекційного захворювання. 3.1. Якщо контакт з кров’ю, іншими біологічними рідинами чи ма- теріалами супроводжувався порушенням цілісності шкіри (уколом, порізом), потерпілий повинен зняти рукавички робочою поверхнею усередину; – видавити кров з рани ушкоджене місце обробити одним із дезінфектантів (70 % розчином етилового спирту, 5 % настоянкою йоду при порізах, 3 % перекисом водню); – ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а потім протерти їх 70 % розчином етилового спирту на рану накласти пластир, надіти напальчник при необхідності продовжувати роботу одягти нові ?умові рукавички терміново повідомити керівництво лікувально-профілактич- ного закладу про аварію для її реєстрації та проведення екстре- ної профілактики ВІЛ-інфекції. 379 Додатки 3.2. У випадку забруднення кров’ю або іншими біорідинами* без ушкодження шкіри: – обробити місце забруднення одним з дезінфектантів (70 % розчином етилового спирту, 3 % розчином перекису водню, 3 % розчином хлораміну); – промити водою з милом і вдруге обробити спиртом. У разі потрапляння біоматеріалу на слизові оболонки: – ротової порожнини – прополоскати 70 % розчином етило- вого спирту порожнини носа – закапати 30 % розчин альбуциду очі – промити водою (чистими руками, закапати 30 % розчин альбуциду. Для обробки носа й очей можна викорис- товувати 0,05 % розчин калію перманганату. Для зниження вірогідності професійного зараження BІЛ-інфек- цією: – при підготовці до проведення маніпуляцій ВІЛ-інфікованому, медичний персонал повинен переконатися в цілісності складу Аптечки; – здійснювати маніпуляції в присутності іншого спеціаліста, який може у разі розриву гумової рукавички чи порізі продовжити виконання медичної маніпуляції; – не терти руками слизові оболонки. У разі попадання біоматеріалу на халат одяг зняти і замочити водному з дезрозчинів; – шкіру рук та інших ділянок тіла при їх забрудненні через одяг протерти 70 % розчином етилового спирту, а потім про- мити водою з милом і повторно протерти спиртом забруднене взуття дворазово протерти ганчіркою, змоченою у розчині одного з дезінфікуючих засобів. 4. Реєстрація аварій, нагляд за потерпілими та заходи для запобіган- ня професійного зараження. 4.1. В усіх лікувально-профілактичних закладах ведеться форма 108-о Журнал реєстрації аварій при наданні медичної допомо- ги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом». Відповідальність за ведення вказаного журналу та обов’язок проводити співбесіди з медперсоналом про загрозу інфікування покладають наголову режимної комісії. МА. Андрейчин, О.Л. Івахів 380 4.2. Після проведення в установленому порядку реєстрації аварії потерпілому пропонують (за його згодою) пройти обстеження на наявність антитіл до ВІЛ. Вперше кров для тестування за кодом 115 (медичний контакт) відбирається безпосередньо після аварії, але не пізніше 5 днів після неї. Позитивний результат свідчить про те, що працівник був інфікований ВІЛ раніше, й аварія не є причиною зараження. Якщо результат негативний, наступне тестування має проводи- тися через 3, 6 місяців і далі – через рік. 4.3. Якщо профаварія мала місце під час роботи з біоматеріалом, про який заздалегідь було відомо, що він інфікований ВІЛ, по- терпілому співробітнику на період нагляду за ним забороняєть- ся здавати донорську кров (тканини, органи) і проводиться екс- трена профілактика азидотимідином (АЗТ) чи його аналогами в дозі 800-1000 мг/добу протягом 3-4 тижнів (за згодою потерпі- лого). Розпочинати профілактичний прийом АЗТ бажано як- найшвидше, але не пізніше 24-36 годин після факту пошко- дження. 4.4. У разі виявлення у медичного працівника ВІЛ-інфекції на підставі форми облікової звітності № о надалі спеціальна комісія вирішує питання про визнання зараження професійним. 4.5. Наявність і ведення журналів реєстрації аварій і обстеження потерпілих медичних працівників контролюється органами охо- рони здоров’я та територіальними СЕС. 4.6. Результати обстеження медичних працівників є конфіденцій- ними. Примітка. * – за винятком сечі, слини, випорожнень у зв’язку з невеликою кількістю вірусів, що практично виключає можливість інфікування. У цьому ви- падку достатньо обробити шкіру водою з милом 381 Додатки Додаток Журнал реєстрації аварій при наданні медичної допомоги |