Одним з головних та найважливіших завдань держави є охорона життя та збереження здоровя громадян у процесі виконання трудової діяльності
 Скачать 3.48 Mb.
|
|
Результати узагальненої комплексної оцінки умов праці представників основних медичних спеціальностей
 Рис. 9. Дані порівняльної оцінки умов праці за основними медичними спеціальностями Чинники виробничого середовища та трудового процесу - хімічні; 7 - вібрація; - аерозолі переважно фіброгенної дії; 8 - напруженість праці; - біологічні; 9 - іонізуюче випромінювання; - мікроклімат; 10 - важкість праці; - освітленість; 11 - інфразвук та ультразвук; - шум; 12 - електромагнітне випромінювання. Умови праці лікаря терапевтичного і хірургічного профілю, а також сімейного лікаря слід віднести до 3.3 класу шкідливості за показниками напруженості праці, умови праці військового лікаря - до 3.3 класу шкідливості за показниками важкості та напруженості праці (рис. 9). Важливо підкреслити, що до 3.3 класу шкідливості відносять умови праці, які характеризуються такими рівнями впливу чинників виробничого середовища, що здатні призводити не лише до підвищення рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, але й до появи початкових проявів професійно-зумовленої патології. Професіографічна оцінка основних медичних спеціальностей Ефективне та адекватне розв’язання проблем фізіології, гігієни та охорони праці, профорієнтаційної діяльності, і в першу чергу прогностичної діагностики ступеня засвоєння професійних умінь та навичок, неможливе без використання професіо- грам. Таке становище зумовлене насамперед тим, що лікарська професійна консультація, яка проводиться на наукових засадах, передбачає проведення об’єктивного та неупередженого порівняння індивідуальних особливостей людини, котра обирає певний фах, з низкою вимог конкретної спеціальності, що вміщуються у спеціально розробленому з цією метою переліку професійної відповідності, тобто у професіогра- мі. He є виключенням і медичний фах. Отже, професіограма являє собою науково-обґрунтований перелік конкретних вимог, які певна професія пред’являє до організму людини, що дозволяє шляхом аналізу, зіставлення та абстрагування визначити ступінь її професійної придатності та рівень майбутньої професійної успішності. Структура професіограм, як правило, визначається їх прямим призначенням. Проте у будь-якому випадку згідно з комплексною природою системи професійної орієнтації, що має місце, сучасна професіограма обов’язково повинна відтворювати усе розмаїття вимог певної професії до людини, вміщуючи як дані суто медичного змісту, так і відомості медико-біологічного, психологічного, психофізіологічного, психогігієнічного, біоритмологічного та соціального характеру. Тому, виходячи із необхідності запровадження під час проведення сучасних наукових досліджень системного підходу до вивчення особистості людини та її функціонального стану, професіограми, які використовуються для цілей професійної консультації, обов’язково повинні включати у свою структуру декілька підсистем. Причому найбільш вагомими, такими, що поєднують в собі численні вимоги медико-біологіч- ного, психологічного, психофізіологічного, психогігієнічного та біоритмологічного змісту, є такі її складові, як психофізіограми та психограми. Психофізіограма являє собою перелік та опис головних вимог, які пред’являються певною професією до індивідуальних властивостей людини, передусім до рівня розвитку психофізіологічних функцій. Відповідно психограма відображує низку професійно-значущих вимог до особливостей особистості. Важливо підкреслити, що саме на підставі урахування даних психофізіограм та психограм повинні розроблятися методики психофізіологічного і психогігієнічного обстеження молоді для визначення індивідуальної професійної відповідності дівчат і юнаків обраному фаху. Саме психофізіограми та психограми повинні стати основою для підбору методів досліджень з метою діагностування, прогнозування або корекції професійної перспективності підлітків як на етапі вибору спеціальності, так і під час професійного навчання. Методичною основою для проведення аналізу професійної діяльності, що знаходиться в основі розроблення професіограм, є достатньо різноманітні методики як за своїм змістом, так і за переліком засобів, котрі використовуються: бесіда, спостереження, опитування, анкетування, експертна оцінка, створення аналогій, екстраполяція тощо. Однак найбільш поширеними, безсумнівно, слід вважати методики експертної оцінки професійної діяльності та динамічного спостереження за професійною діяльністю. В основі методики експертної оцінки професійної діяльності знаходиться визначення основних профілів фаху, що підлягають вивченню та найбільш адекватно охоплюють і відображують його розмаїття (перший етап); розроблення спеціальної анкети бальної оцінки професійно-значущих якостей (другий етап); визначення кола експертів, тобто осіб, які мають або відповідний досвід роботи за досліджуваним фахом не менше 5 років, або відповідний досвід гігієнічної оцінки та наукового тлумачення проблем професі- ографічного змісту (третій етап); проведення власне експертизи (четвертий етап); обробка одержаних матеріалів та їх фізіолого-гігієнічне трактування (п’ятий етап). Водночас методика динамічного спостереження за професійною діяльністю надає можливість суттєво об’єктивізувати дані, які були отримані на попередньому етапі. Отже, розглянемо провідні психофізіографічні та психографічні особливості таких медичних спеціальностей, як: середній медичний працівник (медична сестра, фельдшер, акушерка тощо), лікар (лікар загальної практики, сімейний лікар тощо), військовий лікар (лікар, діяльність якого пов’язана з виконанням професійних обов’язків в умовах надзвичайних ситуацій). Так, високий ступінь професійної придатності середнього медичного працівника зумовлює потребу у надзвичайно вираженому рівні розвитку таких психофізіологічних функцій, як спритність та координація рухів рук і пальців рук, передусім під контролем зору, а також врівноваженість нервових процесів; таких особливостей особистості, як низький рівень нейротизму та гіпоманічних характерологічних проявів і, натомість, високий рівень внутрішнього контролю в ході виконання професійної діяльності; таких морально-етичних ознак особистості, як ввічливість, уважність, чуйність, спостережливість, працьовитість, старанність, акуратність, охайність, милосердя, щирість, чесність, правдивість, а також виражений інтерес до безпосереднього виконання професійних обов’язків. Дещо меншим, проте також достатньо вагомим, слід вважати ступінь впливу на рівень професійної успішності середнього медичного працівника таких психофізіологічних функцій, як витривалість нервової системи та сила процесів гальмування, функціональна рухомість нервових процесів, поєднана координація рук, кольоророз- різнення, проста та диференційована м’язово-суглобова чутливість, практичне мислення, стійкість і концентрація уваги; таких особливостей особистості, як низький рівень іпохондричних, депресивних, психопатичних, паранойяльних та шизоїдних характерологічних проявів, показників конфліктності і проблемності у взаєминах з оточуючими, високий рівень суб’єктивного контролю в галузі професійних і міжосо- бистісних взаємин та у відношенні до здоров’я і хвороби, особистісна орієнтація у процесі розв’язання професійних проблем безпосередньо на справу, яка виконується, високий рівень самопочуття та активності і, натомість, низький рівень як відкритої, так і завуальованої жорстокості у відношенні до людей; аритмічний тип денної працездатності; високий ступінь соціально-психологічної адаптивності, емоційної комфортності та прийняття інших в ході виконання професійних обов’язків; суттєва фізіологічна опірність до впливу стресових явищ, пов’язаних з перебігом процесів професійного навчання та виконанням професійної діяльності, а також такої морально-етичної ознаки особистості, як інтерес до результатів виконання професійної діяльності. Високий ступінь професійної придатності лікаря визначає необхідність у надзвичайно вираженому рівні розвитку таких психофізіологічних функцій, як спритність та координація рухів рук і пальців рук, передусім під контролем зору; оперативне, теоретичне (абстрактне), логічне та практичне мислення; витривалість нервової системи, сила процесів збудження та гальмування, а також врівноваженість нервових процесів; таких особливостей особистості, як низький рівень нейротизму, депресивних та гіпоманічних характерологічних проявів і натомість високий рівень внутрішнього контролю під час виконання професійної діяльності, а також таких морально-етичних ознак особистості, як ввічливість, уважність, чуйність, спостережливість, працьовитість, старанність, акуратність, охайність, милосердя, щирість, чесність, правдивість; виражений інтерес до безпосереднього виконання професійних обов’язків і, відповідно, до їх результатів. Дещо меншим, проте достатньо вагомим слід вважати ступінь впливу на рівень професійної успішності лікаря таких психофізіологічних функцій, як функціональна рухомість нервових процесів, критична частота злиття світлових миготінь, кольоро- розрізнення та гострота слуху, поєднана координація рухів рук і координація рухів рук без контролю зору, темп здійснення довільних рухів, проста та диференційована м’язово-суглобова чутливість, переключення, стійкість і концентрація уваги, просторове уявлення та температурна чутливість; таких особливостей особистості, як низький рівень іпохондричних, психопатичних, паранойяльних, психастенічних та шизоїдних характерологічних проявів, показників конфліктності і проблемності у взаєминах з оточуючими, високий узагальнений рівень суб’єктивного контолю, особливо в галузі професійних і міжособистісних взаємин, досягнень і невдач та у відношенні до здоров’я і хвороби, особистісна орієнтація у процесі розв’язання професійних проблем безпосередньо на справу, яка виконується, високий рівень самопочуття та активності і, натомість, низький як відкритої, так і завуальованої жорстокості у відношенні до людей; аритмічний тип денної працездатності; високий ступінь соціально-психологічної адаптивності і емоційної комфортності в ході виконання професійних обов’язків, самоприйняття та прийняття інших під час їх здійснення; суттєва фізіологічна опірність до впливу стресових явищ, пов’язаних з перебігом процесів професійного навчання та виконання професійної діяльності. Високий ступінь професійної придатності військового лікаря або лікаря, діяльність якого пов 'язана з виконанням професійних обов ’язків в умовах надзвичайних ситуацій зумовлює надзвичайно виражений рівень розвитку таких психофізіологічних функцій, як сила процесів збудження і гальмування, витривалість нервової системи, врівноваженість нервових процесів, стійкість уваги, оперативне, теоретичне (абстрактне), логічне та практичне мислення, кольоророзрізнення, гострота слуху, спритність та координація рухів рук і пальців рук, передусім під контролем зору; таких особливостей особистості, як низький рівень нейротизму, іпохондричних, депресивних та гіпоманічних характерологічних проявів і, натомість, високий рівень фізіологічної опірності до впливу стресових явищ та внутрішнього контролю в ході виконання професійної діяльності; таких морально-етичних ознак особистості, як ввічливість, уважність, чуйність, спостережливість, працьовитість, старанність, акуратність, охайність, милосердя, щирість, чесність, правдивість, а також виражений інтерес до безпосереднього виконання професійних обов’язків і, відповідно, до їх результатів. Дещо меншим, проте достатньо вагомим, слід вважати ступінь впливу на рівень професійної успішності військового лікаря таких психофізіологічних функцій, як функціональна рухомість нервових процесів, об’єм, концентрація, переключення та розподіл уваги, критична частота злиття світлових миготінь, гострота зору та швидкість зорового сприймання, диференційоване кольорозрізнення, темнова, світлова та просторова візуальна адаптація, диференційований лінійний окомір, образна зорова пам’ять, просторове уявлення, диференційована слухова чутливість, нюхова, тактильна, температурна та вестибуломоторна чутливість, диференційована оцінка часу (“почуття часу”) та темп здійснення довільних рухів, поєднана координація рук, координація рухів рук без контролю зору, проста та диференційована м’язово-сугло- бова чутливість; таких особливостей особистості, як низький рівень психопатичних, паранойяльних, психастенічних та шизоїдних характерологічних проявів, показників щодо конфліктності і проблемності у взаєминах з оточуючими, високий узагальнений рівень суб’єктивного контролю, особливо в галузі професійних і міжособистіс- них взаємин, досягнень і невдач та у відношенні до здоров’я і хвороби; особистісна орієнтація у процесі розв’язання професійних проблем безпосередньо на справу, яка виконується, високий рівень самопочуття та активності і, натомість, низький рівень відкритої жорстокості у відношенні до людей; аритмічний тип денної працездатності; високий ступінь соціально-психологічної адаптивності і емоційної комфортності, са- моприйняття та прийняття інших в ході виконання професійних обов’язків. Таблиця 21 В |