митьд. щитовидка. Рак щитовидної залози

• Название: Рак щитовидної залози
• Анкор: митьд
• Дата: 09.11.2021
• Размер: 78.14 Kb.
• Имя файла: щитовидка.docx
• Тип: Документы; #266980
• страница: 1 из 11

РАК ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ

Клініко-морфологічна характеристика тканин щитовидної залози
Функція щитовидної залози пов’язана з обміном йоду. Тиреотропний гормон виконує, головним чином, функцію регулятора процесу окислення в клітинах. Різниця між рівнем метаболізму в клітинах при відсутності тиреоїдного гормону і рівнем метаболізму в нормі зумовлюється дією цього гормону. Тиреоїдний гормон виробляється, накопичується і виділяється у відповідності до потреб тканин та постачання організму йоду. Головна функція щитовидної залози – секреція специфічного гормону.

У щитовидній залозі виявлено оно амін луванн, або С-клітини, які продукують поліпептидний гормон кальцитонін. Одержано дані про походження С-клітин з ультимобронхіальних тілець-дериватів 4-ї зябрової дуги.

С-клітини щитовидної залози поряд з клітинами каротидних тілець, адреналін- і норадреналінпродукуючими клітинами наднирників, клітинами передньої частки гіпофіза, оно ам-продукуючими клітинами шлунка та іншими клітинами, які виробляють поліпептидні гормони і здатні до активного накопичення попередників оно амін л та їх оно амін лування, входять до так званої АПУД-системи.

У щитовидній залозі відкрита також потужна клітинна система, яка накопичує біогенний оно амін-серотонін, клітини Ашкінази або В-клітини.

Фолікулярні клітини, які продукують головний гормон щитовидної залози – тироксин, позначають як А-клітини. Описана номенклатура клітин зручна для користування завдяки її кратності і відповідає функціональному початку, закладеному в цих клітинах.

На разі обговорюється питання гістогенезу різних клітинних популяцій щитовидної залози. Припускається, що В-клітини також мають загальне джерело розвитку з фолікулярними А-клітинами. Але в цілому не викликає

сумнівів той факт, що у щитовидній залозі існують самостійні групи А-, В- і С-клітин.

Хірургічна анатомія щитовидної залози

Щитовидна залоза є найбільшим органом внутрішньої секреції людини. Складається вона з двох часток і перешийку. В ряді випадків перешийок може бути відсутнім. Слід сказати про значні відмінності у формі і масі залози в залежності від віку, статі і низки інших умов. Основний структурний елемент щитовидної залози – фолікул, заповнений колоїдом.

Частки щитовидної залози розташовуються з обох боків перших п’яти кілець трахеї. Права частка залози, як правило, більша за ліву. Залоза має зовнішню і внутрішню капсули, між якими існує щілинний простір, в якому проходять численні кровоносні судини. Зовнішня капсула охоплює залозу разом з гортанню, внутрішня покриває безпосередньо поверхню залози, щільно зростаючись з її паренхімою. Внутрішня капсула має також фіброзні відростки, які проникають у тканину залози. На задній поверхні бокових часток між власною і фасціальною капсулами в пухкій жировій клітковині розташовуються паращитовидні залози. Їх кількість може варіювати від 2-3 до 12, довжина їх у дорослих складає 6 мм, товщина від 1 до 4 мм.

Щитовидна залоза займає лідируючу позицію щодо багатства кровопостачання в організмі. Судини залози утворюють між собою безліч анастомозів, а також анастомозують з судинами глотки, трахеї, гортані та стравоходу. Кровопостачання щитовидної залози здійснюється двомаверхніми,двоманижнімиінепарноющитовидноюартеріями. Остання зустрічається непостійно і відходить частіше від плече-головного стовбура, рідше – від підключичної артерії.

Нижня щитовидна артерія поблизу нижнього краю бокової частки залози розташовується поруч зі зворотним нервом, який може проходити між залозистими гілками або позаду чи спереду вказаної артерії.

Венозна система щитовидної залози розвинута більш сильно, ніж артеріальна, і також багата анастомозами. Верхні і середні щитовидні вени впадають у внутрішню яремну вену, нижні – в плече-головну. Непарна вена, на відміну від однойменної артерії, постійна, частіше впадає у ліву плече- головну вену.

Лімфатичні судини щитовидної залози збирають лімфу в передгортанні (дельфініїв вузол), претрахеальні, паратрахеальні, глибокіяремнілімфатичні

вузли,атакожлімфовузлипередньогосередостіння. Саме в указаних групах лімфатичних вузлів, як правило, локалізуються регіонарні метастази.

Захворюваність.

Рак щитовидної залози не є рідкісною онкологічною патологією, хоча у структурі захворюваності посідає місце у другій десятці. На його частку припадає близько 1% усіх злоякісних пухлин. Підвищений інтерес до цієї нозологічної форми пов’язаний з катастрофою, яка відбулася на Чорнобильській АЕС, та її наслідками. Дослідженнями була підтверджена гіпотеза про роль попереднього іонізуючого опромінення у походженні раку щитовидної залози. У зв’язку з цим захворюваність в Україні на протязі ряду років має тенденцію до збільшення. Так, якщо в 1991 році захворюваність в Україні склала 2,7 випадків на 100000 населення, то вже в 1995 – 3,3, а в 2004, відповідно, 4,8. В Донецькій області цей показник дещо нижчий (в 2004 році – 3,9 на 100 тис. населення). Причому, якщо серед жінок цей показник складає 5,5 на 100 тисяч жіночого населення, то серед чоловіків тільки 1,9. Смертність від раку щитовидної залози в Україні 2004 року склала 0,8 випадків на 100 000 населення (у жінок – 0,9, у чоловіків, відповідно, 0,6). Найвища смертність спостерігається в Житомирській (1,3), Запорізькій (1,2), Полтавській (1,2) областях, а найнижча – в Хмельницькій (0,4), Миколаївській (0,4) та Івано-Франківській (0,4).