митьд. щитовидка. Рак щитовидної залози

• Название: Рак щитовидної залози
• Анкор: митьд
• Дата: 09.11.2021
• Размер: 78.14 Kb.
• Имя файла: щитовидка.docx
• Тип: Документы; #266980
• страница: 5 из 11

Клініка раку щитовидної залози

Перебіг раку щитовидної залози характеризується, насамперед, відсутністю клінічнихпроявівупочатковомуперіодірозвиткухвороби.

У більшості випадків основним і першим симптомом є асиметричне збільшення щитовидної залози і наявність утворення, що пальпується. При метастазуванні в регіонарні лімфатичні вузли і навіть при виникненні віддалених метастазів загальний стан хворого, як правило, не погіршується. Болі, порушення ковтання і дихання трапляються рідко і переважно в термінальних стадіях захворювання.

З урахуванням особливостей клінічного перебігу раку щитовидної залози виділяють чотири його основні клінічні форми: струмоподібну, тиреоїдитоподібну, приховану і псевдозапальну.
При струмоподібнійформі раку клінічна картина стерта, залоза нерівномірно збільшена, консистенція її щільна або еластична. Метастази в регіонарних лімфатичних вузлах з’являються значно пізніше від первинної пухлини.
Тиреоїдитоподібна форма за клінічним перебігом дуже схожа з хронічним тиреоїдитом Хашимото і зобом Ріделя. Часто проявляється вираженим обтураційним синдромом.о
За прихованої форми раку, ріст первинної пухлини слабо виражений. Метастази в регіонарних лімфатичних вузлах виявляються раніше від первинної пухлини. Клінічно ця форма нагадує специфічний або неспецифічний лімфаденіт, позаорганні пухлини шиї, лімфогрануломатоз, лімфосаркому.
Псевдозапальна форма зустрічається досить рідко. У цьому випадку в результаті розпаду пухлини порушується загальний стан хворого. Клінічна картина досить схожа з клінікою гострого тиреоїдиту: підвищується температура тіла, відзначаються болісність та ущільнення тканини щитовидної залози, гіперемія шкіри передньої поверхні шиї.
Рак щитовидної залози до певної міри унікальний серед інших видів злоякісних пухлин через особливості його розвитку, своєрідні закони метастазування, рецидивування, гормональної активності пухлини, яка нерідко є функціонуючою.

Щитовидна залози доступна візуальному спостереженню і пальпації, тому дані анамнезу можна вважати близькими до істинного існування пухлини, яка клінічно визначається.
Рак щитовидної залози часто виникає на фоні раніше існуючого зобу і характеризується тривалим анамнезом. При цьому розвиток самої пухлини та клінічних симптомів захворювання триває довгий час. У багатьох випадках суб’єктивні відчуття на початку хвороби слабо виражені, непевні і не відрізняються від звичних для хворого відчуттів при зобі.
Ознакамиозлоякісненняранішеіснуючогозобає:стрімкеіпрогресуючезбільшення

залози, змінення темпів росту зоба, виникнення ділянок ущільнення, горбистості, обмеження зміщуваності.
У міру розвитку злоякісна пухлина проростає капсулу і поширюється на сусідні структури, уражаючи трахею, м’язи, судинно-нервовий пучок шиї, стискаючи зворотний і симпатичний нерви. В подальшому, при розвитку пухлини, найчастіше розвивається розлад дихання, пов’язаний зі стисненням трахеї пухлиною.
Пухлини, розташовані в задніх відділах щитовидної залози, проростають капсулу, яка в цих відділах досить тонка і викликають розладифонації,дихання,дисфагію. Напрямок росту злоякісної пухлини визначає превалювання тих чи інших симптомів захворювання, властивих як для первинної пухлини, так і регіонарних метастазів.

В літературі вказується на те, що озлоякіснення зоба найчастіше припадає на перше десятиріччя його існування. При розвитку раку в незміненій щитовидній залозі перебіг захворювання швидкий, з вираженими ознаками злоякісного росту. У цьому випадку рак, який розвивається у незміненій залозі, частіше характеризується розвитком пухлини в одній частці.

Таким чином, клінічна картина раку щитовидної залози на початкових стадіях розвитку невиражена.

Основний місцевий симптом – збільшення щитовидної залози або поява в останній більш щільної ділянки, іноді у вигляді пухлинного вузла в одній з часток, спостерігається більш ніж у 50% хворих. Встановити діагноз у цей період розвитку патологічного процесу важко, тому що аналогічні симптоми притаманні і доброякісним пухлинам щитовидної залози.

Другу групу складають хворі, в яких метастази в регіонарні лімфатичні вузли є першим симптомом захворювання.

В осіб, старших 40-50 років, особливо насторожує виникнення у незміненій щитовидній залозі солітарної пухлини. В даному випадку поява вузла змушує запідозрити його злоякісну природу. Клінічно, виникла пухлина має швидкий, прогресуючий темп росту, консистенція її щільна, візуально відзначається асиметрія залози. Спочатку пухлинний вузол виникає в одній частці, а потім може поширитись на перешийок і сусідню частку.

На початкових стадіях розвитку пухлинного процесу немає жодної патогномонічної ознаки хвороби. Наприклад, швидкі темпи росту пухлини можуть мати місце не тільки при злоякісному новоутворенні, але й при гострих тиреоїдитах, крововиливах у тканину щитовидної залози. З іншого боку, при папілярній аденокарциномі щитовидної залози пухлина має м’яко- еластичну консистенцію, а при деяких доброякісних пухлинах, навпаки, щільну.

Стрімке збільшення щитовидної залози, викликане крововиливом у залозу, може бути помилково прийняте за рак. Однак при крововиливі пухлина збільшується дуже скоро, існує відповідний анамнез захворювання. Клінічно у хворого досить швидко настає болісне напруження в проекції щитовидної залози, задишка, болі під час ковтання, охриплість голосу. У той же час, не треба забувати про те, що подібний клінічний перебіг має місце і при недиференційованих формах раку щитовидної залози, який має виражені ознаки злоякісного росту.
З клінічних ознак, які відображують наявність злоякісної пухлини, слід відзначити поступальненаростаннящільностіпухлинноїтканини,обмеження зміщуваності під час пальпації, відчуття дискомфорту. У той же час, вказані симптоми не є специфічними для раку щитовидної залози, подібна симптоматологія може спостерігатися при хронічному тиреоїдиті, петрифікації залози.

Аденоматозні вузли або зоб, імпрегновані солями кальцію, придають пухлині більшу щільність, що може симулювати рак. Але при цьому консистенція зоба або аденоми нерівномірна, щільні ділянки чергуються з м’якоеластичними, немає інфільтруючого росту.

Досить часто злоякісна пухлина діагностується при морфологічному дослідженні видаленого препарату вже після видалення довго існуючого вузла у щитовидній залозі. Здебільшого подібні помилки зустрічаються в загальнолікувальній мережі, коли на етапі установлення діагнозу не використовується пункційна біопсія пухлини з подальшим цитологічним дослідженням.

Переважання в клінічній картині раку щитовидної залози різних за характером і ступенем вираження клінічних симптомів, прихований почасти перебіг захворювання – одна з причин запущеності. Причому в більшому відсотку випадків переважає гіподіагностика. Не слід забувати і про те, що на початкових стадіях захворювання, коли пухлина не проростає капсулу залози, злоякісну пухлину цілком можна прийняти за вузловий зоб або аденому. Такого роду помилку можна пояснити, якщо взяти за аксіому те, що злоякісним пухлинам притаманний швидкий ріст, короткий анамнез захворювання, схильність до метастазування тощо. При раку щитовидної залози подібна характеристика може й не значитися.

Інша картина спостерігається в молодому віці. Труднощі при постановці діагнозу тут пов’язані з тим, що при невеликій первинній пухлині у клініці захворювання переважає метастазування у лімфатичні вузли шиї. Як правило, ці метастази трактуються як неспецифічний або туберкульозний лімфаденіт, лімфогрануломатоз, кісти шиї.

Вираження клінічних проявів захворювання при раку щитовидної залози не завжди однозначне. У багатьох хворих пухлина розвивається швидко і за короткий строк настає летальне завершення, що найчастіше спостерігається при недиференційованому раку залози. Інші форми раку щитовидної залози, навпаки, відрізняються повільним перебігом і слабо вираженими загальними розладами.