Рецензенти А. О. Заїнчковський
 Скачать 25.45 Mb.
|
 Метод зменшення залишкової вартості засновується на тому, що новий об'єкт основних засобів дає велику віддачу на початку терміну експлуатації, і тому економічно обгрунтовано нарахування більшої суми амортизації у першому році використання об'єкта і поступове її зменшення надалі. Цей метод слід використовувати у випадку, коли передбачається наявність ліквідаційної вартості; 3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та подвоєної річної норми амортизації. Річна норма визначається діленням 100 на кількість років корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів; 4) кумулятивним, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнту. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишається до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання. Сума чисел років - це сума порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт (наприклад, число років 5, сума чисел років дорівнює: 1+2 + 3+4+5=15). Кумулятивний метод амортизації, методи зменшення залишкової вартості та прискореного зменшення залишкової вартості - є методами прискореної амортизації основних засобів і найбільш привабливими для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об'єктів (коли вони практично нові) накопичується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об'єктів за допомогою амортизації, що входить до собівартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. При цьому в останні роки експлуатації цих об'єктів, коли збільшуються витрати на їх утримання і ремонт, сума амортизації, яка нараховується, незначна, що балансує витрати виробництва протягом терміну використання таких основних засобів; 5) виробничим, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити з використанням об'єкта основних засобів. 11. Витрати виробництва 177 Виробничий метод нарахування амортизації доцільно застосовувати у разі, коли обсяги виконання робіт (виготовлення продукції та надання послуг) можуть бути визначені достатньо точно. Розглянемо механізм нарахування амортизації основних засобів за вказаними методами:  При використанні методів нарахування амортизації основних засобів: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості і  Розрахунок сум амортизації за різними методами нарахування наведено в таблиці 11.4. Підприємства можуть також застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством (податкові методи): 1) метод зменшення залишкової вартості. Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації у відсотках до балансової вартості груп основних засобів (або окремих об'єкта 1 -ї групи) на початок звітного періоду в такому розмірі (у розрахунку на календарний квартал): / група 1-1,25%; / група 2 - 6,25 %; ^ група 3 - 3,75 %. -> До 1 січня 2003 року до групи 1 належали будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування); -> до групи 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; -* до групи 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.02. р. №349-ГУ норми амортизації для 1-ї, 2-ї і 3-ї груп основних фондів збільшені на 60% і становлять відповідно 2 %, 10 % і 6 % на квартал. Для нової 4-ї групи основних фондів норма амортизації становить 15 %. Вказані норми будуть застосовуватись з 1 січня 2004 року, а в 2003 році діють такі норми: -для 1-ї групи основних фондів- 1,25 %; -для 2-ї-6,25%; 11. Витрати виробництва 17В -для 3-ї-3,75%; - для 4-ї - 15 % на квартал. Підприємство за власним рішенням може встановити і менші норми амортизації. Як уже зазначено, згідно внесених змін до Закону №349, з 1 січня 2003 року основні фонди підлягають розподілу не на три, а на чотири групи: - група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; - група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; - група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4; - група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). До групи 4 включають відповідні основні фонди, придбані (виготовленні) після 1 січня 2003 року. В 2003 році до першої групи, крім об'єктів основних фондів, які були там раніше, включена вартість капітальних поліпшень землі, не пов'язаних з будівництвом. Раніше її обліковували у 3-ій групі. А з 2-ої групи виключено комп'ютери та інші машини для автоматичного опрацювання інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, їх перенесено у 4-ту групу. Таблиця 11.4. Розрахунок сум амортизації за різними методами нарахування   Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:   2) метод прискореної амортизації. Підприємство до 1 січня 2003 року мало право самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних засобів групи 3, що були придбані після набрання чинності Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року №283/97-ВР за такими нормами (у розрахунку на календарний рік): 1-й рік експлуатації- 15 %; 2-й рік експлуатації- ЗО %; 3-й рік експлуатації - 20 %; 4-й рік експлуатації- 15 %; 5-й рік експлуатації - 10 %; 6-й рік експлуатації - 5 %; 7-й рік експлуатації - 5 %. Але зазначене рішення не могло бути прийняте підприємствами, що випускали продукцію (виконували роботи, надавали послуги), ціни (тарифи) на які встановлювалися (регулювалися) державою або підприємствами, які були визнані такими, що займають монопольне становище на ринку. З першого січня 2003 року прискореної амортизації не існує. Якщо суб'єктом підприємницької діяльності було прийнято рішення про її застосування до 2003 року, то він має право вибору: 1) продовжувати їх амортизувати за старими правилами до досягнення балансовою вартістю об'єкта нульового значення; 2) у будь-який момент прийняти рішення про зупинення застосування прискореного методу нарахування амортизації та про включення такого окремого об'єкта основних фондів за його залишковою вартістю до відповідної групи основних фондів, амортизу-ючи їх у звичайному порядку. До елемента "Інші операційні витрати" належать: >>• витрати на відрядження фізичних осіб; »- витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства; >- витрати щодо виплати за участь у семінарах; >• витрати на проведення аудиту; >- витрати на транспортне обслуговування; >• оплата за використання та обслуговування технічних засобів управління; >- витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, які видані для ведення господарської діяльності; >- витрати на охорону праці; >- витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад; 11. Витрати виробництва_______________________________________________1 81 >- витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ; >• витрати зі страхування ризиків; >- податки, збори та інші обов'язкові платежі; >- витрати на оприлюднення річного звіту; >• інші витрати. Таким чином, розрахунок планових витрат за окремими елементами здійснюється так:  182 ________ IV. ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ І ФІНАНСІВ 11.3. СКЛАДАННЯ ЗВЕДЕНОГО КОШТОРИСУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ТА ПЛАНОВОЇ (НОРМАТИВНОЇ) КАЛЬКУЛЯЦІЇ Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції: / сировина та матеріали; /* купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій; / паливо й енергія на технологічні цілі; / зворотні відходи (вираховуються); / основна заробітна плата; / додаткова заробітна плата; / відрахування на соціальні заходи; / загальновиробничі витрати; / втрати від браку; / інші виробничі витрати; / попутна продукція (вираховується). До наведеної вище типової номенклатури статей калькуляції підприємства можуть вноситись зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції. Витрати на виробництво продукції у вартісному виразі формують її виробничу собівартість. Цей показник є одним із найважливіших економічних показників господарської діяльності підприємства, у якому відображають зростання продуктивності праці, економія ресурсів, технічний прогрес. Планування витрат виконується в такій послідовності [6]: -* складаються кошториси витрат і калькулюється собівартість продукції і послуг допоміжних цехів; -» складається баланс розподілу продукції і послуг допоміжного виробництва за калькуляційними напрямами і за внутрішньозаводськими підрозділами-споживачами; -» складаються кошториси витрат на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничих та інших виробничих витрат за цехами основного виробництва з наступним узагальненням їх по підприємству; -> калькулюється виробнича собівартість одиниці продукції за видами, розраховується виробнича собівартість усієї товарної продукції і продукції, що реалізується; -і складається зведений кошторис витрат на виробництво з розрахунками до нього. До зведеного кошторису витрат на виробництво входять витрати всіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у виробництві продукції. Зведений кошторис витрат на виробництво (з розбивкою за кварталами) складається на основі таких розрахунків: «і» витрат на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію в основному виробництві; »і» основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих виробництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг), з відрахуванням на соціальні заходи; 11. Витрати виробництва 183 *ї« кошторисів витрат (калькуляцій виробничої собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва; <• кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування; •І» кошторису загальновиробничих витрат; «І* кошторису інших виробничих витрат. У разі потреби складаються й інші розрахунки та кошториси. Розрахунок витрат на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію в основному виробництві складається на підставі даних про обсяг виготовлення окремих виробів і технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції або робіт (норм виходу чи видобутку продукції із вихідної сировини), встановлених для планового року з урахуванням передбачених у плані змін у використанні техніки, технології та організації виробництва. Ці норми використовуються як під час складання зведеного кошторису витрат, так і під час розробки планових калькуляцій. У планових розрахунках можуть використовуватися збільшені натуральні норми витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції або обсяг робіт у цілому, чи групові норми, розроблені для використання на деяких робочих місцях (дільницях, цехах), що мають однакові або подібні виробничі умови, споживають однорідну сировину або матеріали і виробляють однакову продукцію. На основі натуральних норм витрат і цін на матеріальні ресурси, що споживаються, визначаються норми витрат у вартісному виразі (з урахуванням вартості зворотних відходів). Витрати електроенергії оцінюються виходячи із середньої вартості відповідних видів енергії, що складається на підприємстві, з діючих тарифів на енергію, придбану в сторонніх підприємств і організацій, та планової собівартості енергії, що виробляється енергоцехами. Обгрунтування витрат на енергію здійснюється шляхом складання розрахунків виробництва і споживання з кожного виду енергії власного виробництва, і визначення потреб у покупній енергії. На підприємствах із великою номенклатурою виробів у планових розрахунках можуть використовуватися зведені норми витрат сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії на технологічні потреби у вартісному виразі на виріб у цілому. У цьому разі розрахунок витрат на сировину і матеріали здійснюється виходячи з номенклатурного плану виробництва і зведених норм матеріальних витрат у вартісному виразі. Розрахунок основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих виробництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг), здійснюється окремо для робітників, які знаходяться на відрядній оплаті праці, і робітників, які знаходяться на погодити оплаті праці. Сума основної заробітної плати робітників за відрядною оплатою праці визначається, виходячи з обсягу виробництва відповідних видів продукції, установленої трудомісткості (норм виробітку), відрядних розцінок і середньої годинної (денної, місячної) тарифної ставки. Сума основної заробітної плати робітників за погодинною оплатою праці визначається, виходячи з їх планової чисельності і середньої тарифної ставки або посадового окладу. Додаткова заробітна плата планується у розмірах, передбачених Кодексом законів України про працю, іншими актами законодавства України, колективними договорами підприємств із дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Відрахування на соціальні заходи здійснюються відповідно до законів України. "34 __________ IV. ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ І ФІНАНСІВ Кошториси витрат (калькуляції собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва складаються на основі даних про планові обсяги їх продукції, норм матеріальних та трудових витрат, які знаходять відображення у кошторисах витрат. Для цього загальна сума витрат допоміжних цехів розподіляється на основі окремого розрахунку використання їх продукції (робіт, послуг) за відповідними напрямами. Кошторис витрат на утримання та експлуатацію устаткування складається цехами основного виробництва. Кожна стаття кошторису обґрунтовується плановими розрахунками, вихідними даними для яких є: / планований склад устаткування і транспортних засобів, що визначаються виходячи з норм їх використання і планового обсягу виробництва; / нормативи витрат рухової енергії за окремими видами устаткування і середні ціни (собівартість) окремих видів енергії; ^ норми амортизаційних відрахувань; І/ нормативи обслуговування устаткування і транспортних засобів допоміжними робітниками; / розрахунки розподілу продукції (робіт, послуг) допоміжних цехів; ^ розрахунки потреби в малоцінних і швидкозношуваних предметах та інструментах. Одночасно із складанням кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування уточнюються кошторисні (нормативні) ставки цих витрат на одну машино-годину й одиницю продукції. Для розрахунку кошторису загальновиробничих витрат вихідними даними є: >- структура організації управління цехами, їх штатні розклади; >- норми витрат палива й енергії для опалення, освітлення та інших загально-виробничих потреб; >- норми амортизаційних відрахувань; >- розрахунок витрат на охорону праці; >* розрахунки розподілу продукції і послуг допоміжних цехів; >• розрахунок витрат на утримання пожежної і сторожової охорони; >- розрахунок витрат на професійну підготовку та перепідготовку за профілем підприємства кадрів, що перебувають у трудових відносинах із підприємством; >- норми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством. До загальної суми витрат у зведеному кошторисі входять не тільки витрати на виробництво товарної продукції, а й витрати, пов'язані з приростом залишків незавершеного виробництва, в тому числі напівфабрикатів власного виробництва, витрат майбутніх періодів. Для визначення виробничої собівартості валової продукції необхідно: 1) із загальної суми витрат на виробництво виключити витрати на роботи (послуги), що не входять до складу валової продукції. Виключається також вартість купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, якщо вони оплачуються за рахунок замовника понад ціну за виріб і не підлягають обробці на підприємстві. Перелік робіт, що не входять до складу валової продукції, підлягає уточненню на підприємстві; 2) врахувати зміну залишків витрат майбутніх періодів. У разі збільшення залишку цих витрат, сума приросту віднімається від суми витрат на виробництво, у разі зменшення - додається до неї; 1_ 1. Витрати виробництва 1 85 3) врахувати зміну залишків резервів наступних витрат. Приріст залишків резервів наступних витрат додається до підсумку витрат на виробництво, зменшення - віднімається. Сума, одержана після внесення зазначених вище змін, і являє собою виробничу собівартість валової продукції. Собівартість товарної продукції, обчислена виходячи із загальної суми витрат на виробництво, дорівнює собівартості, підрахованій виходячи з планових калькуляцій окремих видів продукції і їх товарного випуску. Планова (нормативна) калькуляція - це розрахунок планової (нормативної) собівартості одиниці продукції, здійснений за статтями витрат. Планова калькуляція складається на рік із розподілом по кварталах. Для окремих галузей промисловості із сезонним характером виробництва встановлюється інша періодичність складання калькуляції. Планова (нормативна) калькуляція складається на всі види продукції, які виготовляються у плановий рік. Планова калькуляція собівартості вперше виготовлених у плановому році виробів і виробів, що виготовляються на нових потужностях, складається, виходячи з проектних показників, за даними конструкторське - технологічної документації на базі діючих на початок звітного періоду норм, і є основою для обліку виробничих витрат, здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і виконанням завдань щодо зниження собівартості. Основою складання планової (нормативної) калькуляції на підприємстві є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі діючих (або очікуваних) на початок планового періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого удосконалення виробництва. Під час складання планової (нормативної) калькуляції визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції за плановий період. При цьому більша частина витрат входять до собівартості одиниці продукції у вигляді прямих витрат. Непрямі витрати включаються до собівартості окремих видів продукції за такими методами (базами розподілу): -> методом розрахунку кошторисних ставок. За цим методом розподіляються витрати на утримання та експлуатацію устаткування; -> методом пропорційного віднесення непрямих витрат до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (виконанні робіт, наданні послуг); -> методом пропорційного віднесення непрямих витрат до обсягу діяльності; -> методом пропорційного віднесення непрямих витрат до прямих витрат. Підприємства здійснюють розподіл непрямих витрат одним із зазначених методів, а за наявності в структурних підрозділах підприємства (цехах) окремих дільниць із замкнутим виробництвом або дільниць із різним рівнем організації та автоматизації -кількома методами відповідно до конкретних структурних підрозділів. Суми змінних та постійних загальновиробничих витрат включаються до планової собівартості і розподіляються між окремими видами продукції пропорційно до вибраної бази розподілу за розрахованими коефіцієнтами. Витрати на обслуговування виробництва, а також інші види витрат, на які норми не розроблені, можна включати до нормативної калькуляції згідно з кошторисами цих витрат. Планові калькуляції складаються на всі об'єкти діяльності підприємства. Форму розрахунку планових витрат наведено в таблиці 11.5. Таблиця 11.5. Розрахунок планових витрат |