Всемирная история. Вступ всесв іст. Утвердження демократії в Афінах за Перикла
 Скачать 3.67 Mb.
|
|
Воєнна поразка та капітуляція Німеччини. Останнім центром опору нацистської Німеччини був Берлін. На берлінський напрям на початку квітня гітлерівське командування стягнуло основні сили, утворивши велике угруповання: У ході грандіозної за масштабами та напруженням Берлінської операції 1945 p., що розпочалася 16 квітня, радянські війська зламали відчайдушний опір гітлерівських військ. 28 квітня берлінське угруповання було розділене на три частини. 30 квітня взято рейхстаг, над яким розвідники 150-ї стрілецької дивізії лейтенант О. Берест і сержанти М. Єгоров і М. Кантарія встановили прапор Перемоги у війні з нацистською Німеччиною. Того ж дня А. Гітлер покінчив життя самогубством, а 1 травня розпочалася капітуляція Берлінського гарнізону. 1 травня 1945 р. німецьке військове командування запропонувало розпочати перемовини про перемир’я. 2 травня боротьба за Берлін закінчилася повною перемогою радянських військ. 8 травня 1945 р. у передмісті Берліна Карлсгорсті представники німецького командування на чолі з фельдмаршалом В. Кейтелем підписали Акт беззастережної капітуляції Німеччини. Капітуляція була прийнята за дорученням радянського уряду маршалом Радянського Союзу Г. Жуковим спільно з представниками США, Великої Британії, Франції. Потсдамська конференція. Після завершення війни в Європі 17 липня – 2 серпня 1945 р. відбулася Потсдамська конференція. Делегацію СРСР очолював Й. Сталін, CШA репрезентував Г. Трумен, який став президентом після смерті у квітні 1945 р. Ф. Рузвельта, а Велику Британію спершу представляв В. Черчілль, а потім лідер лейбористів, які перемогли на парламентських виборах, – К. Еттлі. На конференції було вирішено питання про майбутнє Німеччини, де мали бути проведені денацифікація, демілітаризація та демократизація. Було прийнято систему чотиристоронньої окупації Німеччини: СРСР, США, Великою Британією та Францією; визначено нові польські кордони на заході та сході; вирішено питання про передання СРСР Кенігсберга та області; про розподіл флоту Німеччини союзниками; про передання воєнних злочинців Міжнародному військовому трибуналові2; про заснування Ради міністрів закордонних справ, яка мала підготувати проекти мирних угод із Німеччиною та її союзниками. Щодо Німеччини, то, за рішеннями конференції, вона залишалася єдиною державою. Ішлося про те, щоб у майбутньому провести в країні загальні вибори та підписати з Німеччиною мирний договір, а до того часу владні функції. На конференції розглядалися також проблеми репарацій. Із загальної суми — 20 млрд доларів – 50 % мав отримати Радянський Союз. Ці кошти було вирішено компенсувати за рахунок промислового устаткування, яке вивозилося з Німеччини до СРСР. Домовились і про репатріацію військовополонених, які перебували в різних зонах. Отже, на Потсдамській конференції були закладені основи повоєнного розвитку не тільки країн Європи, а й усього світу. Розгром Японії. Велика Британія та США, ведучи війну проти Японії, надавали величезного значення участі в ній СРСР. Вступ Радянського Союзу у війну на Далекому Сході вважався союзниками по антигітлерівській коаліції обов’язковим. Оскільки в Японії, а також у Китаї, Маньчжурії та Кореї перебували значні сили японських сухопутних військ, уряди Великої Британії та США вважали, що для перемоги їм буде необхідно воювати не менше 18 місяців від часу капітуляції Німеччини, а тому війна може тривати до 1947 р. У Потсдамі Й. Сталін підтвердив готовність СРСР розпочати бойові дії проти Японії через три місяці після закінчення війни в Європі. 5 серпня 1945 р. СРСР заявив про денонсацію пакту про нейтралітет з Японією, а 9 серпня 1945 р. розпочав бойові дії. Ще 6 серпня 1945 p була скинута атомна бомба на м. Хіросіму, а 9 серпня 1945 р. така ж доля спіткала м. Нагасакі.. Було декілька причин такої акції з боку уряду США: збереження життів американських вояків; помста за Перл-Харбор; попередження Сталіну. У результаті успішних бойових дій Червоної армії японські війська були розгромлені, а 1 вересня 1945 р. радянський десант висадився на південні острови Курильського пасма. Наприкінці серпня 1945 р. американські війська окупували Японські острови. 2 вересня 1945 р. в Токійській бухті, на борту американського корабля «Міссурі» в присутності представників країн, що брали участь у війні проти Японії, відбулася церемонія підписання Акта бззастережної капітуляції Японії. Акт капітуляції Японії підписали представники японської сторони та генерал армії США Дуглас Макартур. Капітуляцією Японії завершилася Друга світова війна. Таким чином, закінчення Другої світової війни розпочало новий період історію, поразка Німеччини та її сателітів і перемога СРСР і західних союзників призвели до кардинальних змін у міжнародних відносинах та долях народів. СРСР і США як головні переможці перетворились на наддержави, які відразу розпочали запеклу конкуренцію у всіх сферах, їхнє суперництво протягом другої половини ХХ ст. визначало хід історії цілих народів, світ ставав біполярним. 44. «Холодна війна»: причини, перебіг, наслідки ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗГОРТАННЯ “ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ” (друга половина 40-х-60-ті pp.) “Холодна війна” — назва періоду в історії міжнародних відносин у XX ст., що характеризується загостренням ідеологічного й військово-політичного протистояння СРСР і США та їхніх союзників після Другої світової війни, нагнітанням міжнародної напруженості, створенням загрози виникнення нової світової війни, проведенням політики з “позиції сили”. Тривала до розпаду СРСР у грудні 1991 р. Початок “холодної війни” пов’язують із виступом колишнього прем’єр-міністра Великої Британії В. Черчилля 5 березня 1946 р. в американському місті Фултоні (штат Міссурі). Він закликав демократичні країни об’єднатися проти СРСР, створити “залізну завісу”, що покликана “врятувати Європу і весь світ від радянської експансії”. Причини “холодної війни” 1. Суперечності після Другої світової війни між країнами-переможцями, насамперед США і СРСР, перетворення їх на “наддержави”, взаємовідносини між якими були визначальним фактором у міжнародній обстановці другої половини XX ст. 2. Належність протидіючих держав до систем суспільного устрою — капіталістичної та соціалістичної, що зумовило надзвичайну гостроту і непримиренність цієї боротьби, 3. Намагання СРСР активно просувати ідею соціалізму в Центральній та Південно-Східній Європі, встановити радянську модель тоталітарного суспільства, радянський експансіонізм. 7. Боротьба за сфери впливу між СРСР і США. 8. Прагнення переваги над суперником у військовій, технічній, політичній, ідеологічній та інших галузях суспільного життя. СРСР по закінченні війни перетворилось на потужну військово-промислову державу, яка прагнула встановити свій вплив у світі. Проводиться шалена гонка озброєнь, створюються нові види озброєнь, збільшується кількість військових баз, відбувається воєнне протистояння. Гонка озброєнь поглинула величезні матеріальні ресурси й відволікала інтелектуальний потенціал розвинених країн світу на створення засобів масового знищення людей (атомна, воднева бомби). Радянські війська після визволення країн Східної Європи почали грубо втручатися в їхні внутрішні справи, запроваджувати тоталітарні режими “радянського зразка”, проти чого виступали США. Виникають конфліктні ситуації в деяких країнах, що свідчило про зростання напруженості міжнародної обстановки: • Кінець 1945 — початок 1946 pp. Конфліктна ситуація навколо Ірану. В 1941 р. для запобігання використанню території Ірану фашистською Німеччиною в Іран були введені війська Великої Британії та СРСР. По закінченні війни британські війська були виведені з Ірану, а радянські залишилися. СРСР створив на півночі Ірану Курдську та Азербайджанську автономії. Іранське питання розглядалося на Московській нараді міністрів закордонних справ (грудень 1945 р.) і в ООН. СРСР був змушений вивести свої війська. 5. На Заході була сформульована доктрина “стримування комунізму”. Доктрина — провідний теоретичний або політичний принцип у діяльності держави, партії. 12 березня 1947 р. — “Доктрина Трумена” про “стримування комунізму” і надання допомоги Туреччині та Греції в розмірі 400 млн доларів. Причини надання цим країнам допомоги: В Туреччині був низький рівень життя населення, назрівала небезпека соціального вибуху. СРСР прагнув розмістити радянські війська в зоні приток Босфор і Дарданелли. У Греції комуністи рвалися до влади, йшла громадянська війна, яку підтримувало радянське керівництво з баз Болгарії та Югославії. Економічна допомога сприяла виходу з кризи обох країн. 5 червня 1947 р. — “план Маршалла” — план оздоровлення Європи, обнародуваний державним секретарем Дж. Маршаллом у Гарвардському університеті; “План Маршалла” передбачав використання економічних методів (надання економічної допомоги країнам Європи) для досягнення політичних цілей. Він сприяв консолідації країн Західної Європи під лідерством США, посилив економічний, політичний і військовий вплив США, які стали гарантом незалежності та недоторканості Західної Європи. 10. Запровадження тоталітарно-комуністичних порядків у східній радянській зоні окупації Німеччини зірвало процес створення єдиної демократичної Німецької держави. У вересні 1949 р. в окупаційних зонах США, Великої Британії і Франції виникла Федеративна Республіка Німеччина (ФРН), а в жовтні 1949 р. радянська зона окупації перетворилася на Німецьку Демократичну Республіку (НДР). Втручання СРСР у внутрішні справи країн відбувалося і в Східній Азії. Під час війни з Японією радянські війська захопили Маньчжурію, перетворивши її на важливу базу збройної боротьби китайських комуністів за владу. Завдяки збройній допомозі з боку СРСР компартія Китаю дістала перемогу в громадянській війні 1945-1949 pp. і була проголошена Китайська Народна Республіка. Урядові війська Китаю за допомогою США утримали частину китайської території — о. Тайвань. Тут було збережено владу китайського уряду на чолі з Чан Кайші. Так відбувся політичний розкол Китаю. Після закінчення Другої світової війни Корею було поділено на дві зони окупації — радянську (у північній Кореї) й американську (на півдні Кореї). Передбачалося проведення у 1948 р. загальнодемократичних виборів на всій території Кореї й утворення єдиної корейської держави. Проте цього не сталося, бо у травні 1948 р. вибори відбулися лише на півдні Кореї, а на півночі було встановлено тоталітарно-комуністичний режим. На Корейському півострові виникло дві держави: • на півдні — Республіка Корея, • на півночі — Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР). 25 червня 1950 р. збройні сили КНДР здійснили напад на південну Корею. Рада Безпеки ООН засудила агресію КНДР. Трумен віддав наказ авіації та флоту США вступити у війну й американські війська отримали статус “миротворчих сил ООН”. КНДР допомагав Китай (1 млн китайських добровольців при підтримці танків і авіації). Війна в Кореї тривала з 1950 р. по 1953 р. 27 липня 1953 р. було підписано перемир’я, яке зафіксувало існування двох держав по 38-й паралелі — КНДР і Республіки Корея. Вогнище війни вдалося погасити, але корейське питання залишилося невирішеним. Країна на сьогодні розділена на дві частини — комуністичну КНДР і демократичну Південну Корею. Поразка Японії у Другій світовій війні створила сприятливі умови для національного визволення окупованих японськими військами країн південно-східної Азії. Кровопролитною була війна в Індокитаї. 1945 р. у північному В’єтнамі владу захопили комуністи, а уряд Франції хотів відновити колоніальний статус В’єтнаму. Французько-в’єтнамська війна тривала упродовж 1946-1954 pp. Відповідно до рішення Женевської наради (1954 р.) щодо Індокитаю військові дії припинилися, розмежування у В’єтнамі відбулося по 17-й паралелі, і Франція зобов’язалася вивести свої війська з Індокитаю. Стався політичний розкол В’єтнаму: • на півночі — комуністична ДРВ; • на півдні — Республіка В’єтнам, яка йшла капіталістичним шляхом розвитку. У середині 1976 р. відбулося об’єднання цієї країни. Вмсновок Таке протистояння поділило світ на два ворожі табори й зробило людство заложником загрози нової світової війни. Захід сприймав СРСР як небезпечну державу, яка прагне воєнним шляхом ліквідувати демократію та свободу і встановити комуністичний лад у всьому світі. Більшість країн світу опинилася в сферах впливу однієї з цих двох “наддержав” і була залучена до боротьби між ними. Середина 50-початок 60-х pp. Політика “холодної війни” дещо пом’якшилася. Є намагання врегулювати міжнародні проблеми мирним шляхом. Спостерігається тенденція переходу обох блоків до співробітництва. У 1959 р. Відбувся перший візит глави радянського уряду до США. Починається процес роззброєння: • 1960 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про роззброєння. • 1963 р. Підписано Договір про заборону випробування ядерної зброї в атмосфері, під водою, у космосі. • 1967 р. Було укладено Договір про заборону розміщення ядерної зброї в космічному просторі. Проте відбувається Відновлення конфронтації. У СРСР появилася ракетна зброя, що загрожувало безпеці США. 1961 р. Відносини між СРСР і США загострилися у зв’язку з проблемою Західного Берліна і будівництва Берлінського муру. 1962 р. Карибська криза, яка була врегульована лідерами СРСР і СЩА. Згідно з домовленостями СРСР вивіз із території Куби свої ракети і бомбардувальники Хл-28, а США зняли блокаду Куби і дали гарантії невтручання у внутрішні справи Куби. 1964-1973 pp. Американо-в’єтнамська війна. ДРВ активно підтримувала та організовувала партизанський рух на території Південного В’єтнаму. США втрутилися у, перебіг подій на півострові, прагнучи стримати поширення комунізму у світі. На Півдні В’єтнаму діяв півмільйонний американський експедиційний корпус, оснащений новітньою бойовою технікою. Північ В’єтнаму піддавалась інтенсивним бомбардуванням з повітря і моря з боку США. На територію В’єтнаму США скинули 7 млн 850 тис. т бомб, витратили на ведення війни 352 млрд доларів. У Південно-Східній Азії виникло небезпечне вогнище напруженості, яке тривало до початку 70-х pp., до укладення Угоди про припинення війни й відновлення миру у В’єтнамі, яка була підписана в Парижі 27 січня 1973 р. представниками ДРВ, Республіки Південний В’єтнам, США та Тимчасового революційного уряду, який контролював значну частину території країни. Інтервенція СРСР і його союзників у Чехо-Словаччину у 1968 р. ускладнила міжнародну ситуацію в Європі, показала всьому світовові кризу комуністичної системи. Висновки 1. Народи світу перетворилися на заложників політики “холодної війни”. 2. Існувала загроза нової світової війни. КІНЕЦЬ “ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ” (друга половина 80-х-90-ті pp.) Середина 80-х pp. Відносини між двома державами — СРСР та США — почали набувати нового характеру, який відповідав сучасним цивілізованим нормам. Причини встановлення нового характеру відносин між США та СРСР 1. Усвідомлення світовою спільнотою згубності ідеї насильницького розв’язання протистояння між Сходом і Заходом, розуміння фатальності воєнного конфлікту. 2. Економічна неспроможність СРСР та його союзників, економіка яких значно відставала від економіки розвинених демократичних країн. Неоправдані військові затрати важким тягарем лягали на плечі народів. 4. Прихід до влади нового радянського керівництва на чолі з М. Горбачовим, яке прагнуло припинення “холодної війни”. • СРСР залучався до Гельсінського процесу захисту прав людини; • обмежувалося виробництво ядерної зброї та її випробування; • скорочувалися звичайні види озброєнь; • розпочався процес пошуку компромісів у вирішенні світових проблем; • у міжнародній політиці визнавався принцип взаємної безпеки. Висновки 1. Вперше за післявоєнну історію вдалося домовитися про початок роззброєння, що було наслідком нового співвідношення сил у світі. 2. Перемога нового політичного мислення у зовнішній політиці СРСР, реальні кроки щодо втілення його в життя привели до завершення на початку 90-х pp. періоду “холодної війни” між Сходом і Заходом. Значення припинення “холодної війни” 1. Зменшилася загроза виникнення третьої світової війни. 2. Знизилися витрати на гонку озброєнь. 3. Покращилися відносини між державами у різних галузях. 4. Велика увага приділяється гуманітарним аспектам міжнародних відносин і становленню нового загальноєвропейського процесу, єдності світу. 5. СРСР дістав поразку у “холодній війні”, відбувся розпад СРСР і соціалістичної системи. 6. Відбувається становлення єдиного світового ринку, заснованого на ринковій економіці, приватній власності та конкуренції. Нова геополітична ситуація в світі після завершення “холодної війни” і краху комуністичного блоку Кінець 80-початок 90-х pp. — крах комунізму у Східній Європі, розпад СРСР й утворення на його руїнах 15 нових незалежних держав. З розпадом комунізму зникли: • конфронтація “Схід — Захід”; • двополюсність світу. Різко посилився міжнародний вплив США, який став єдиним військово-політичним лідером світу; • піднялася хвиля національно-визвольного руху на теренах колишнього СРСР, Югославії. У кривавих конфліктах та війнах розпалася Югославія, цивілізовано розійшлися чехи і словаки, утворивши 1 січня 1993 р. свої національні держави. Травень 1988 — березень 1989 pp. СРСР вивів свої війська з Афганістану. 3 жовтня 1990 р. Відбулося об’єднання Німеччини, що стало великою міжнародною подією, яка змінила політичну карту світу. 19 листопада 1990 р. Підписання учасниками Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ — з грудня 1994 р. ОБСЄ) Договору про звичайні збройні сили в Європі, що визначав колективні рівні НАТО та ОВД. 19-21 листопада 1990 р. Відбулася загальноєвропейська зустріч представників країн — учасниць Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), на якій було прийнято “Хартію для нової Європи”. Цей документ проголосив закінчення ери конфронтації і розколу Європи та початок епохи демократії, миру і єдності на континенті. 1990 р. Розпочалося виведення радянських військ із Східної Європи. 1991 р. Проголошено нову стратегію НАТО, розпочався процес розширення НАТО на Схід. Посилився вплив США і НАТО на вирішення міжнародних проблем. 1 липня 1991 р. Розпався військово-політичний блок соціалістичних країн — Організація Варшавського Договору (ОВД). |