185_kucinko_profesi Професійний довідник учителя літератури. Видавнича група "Основа"
 Скачать 1.9 Mb.
|
|
Тема уроку. Формулювання теми уроку, пропонованої учням, за бажанням учителя може істотно відрізнятись [70, с. 139, 140] від формулювання тем у календарно-тематичному плані та клас- ному журналі, для яких є характерним науково-діловий стиль. У поурочному плані й на дошці тему формулюють художньо (з неї починається розмова з учнями й дуже важливо, щоб вони відчули інтерес до почутого). Формулюючи тему уроку, учитель передусім мусить дбати про те, як зосередити увагу учнів на го- ловному, спрямувати їх на глибоке сприйняття матеріалу, заці- кавити ним. Щоб глибоко й усебічно розкрити тему уроку, потрібно привча- ти учнів до розуміння її змісту, виокремлення визначального сло- ва або словосполучення. Слід пам’ятати, що формулювання теми не можна зводити до сенсаційного звучання, воно має безпосеред- ньо стосуватися фактичного матеріалу уроку [74, с. 139, 140]. Тему уроку не обов’язково щоразу оголошувати на початку за- няття. Залежно від змісту й задуму уроку вчитель може сам визна- чати місце і час для цього. Епіграф до уроку. Якщо в темі чітко й лаконічно виражено зміст уроку, то епіграф висловлює його основну думку, накреслює шляхи до її розкриття. Учитель може кілька разів звернутися до епіграфа впродовж уроку: на початку, коли визначає завдання; 59 технологія підготовки до уроку протягом уроку, коли учні його виконують, і наприкінці, коли підбивають підсумки [74, с. 141]. Обираючи епіграф, потрібно пам’ятати, що вдалий його добір може допомогти створити відповідний емоційний настрій учнів та сприятиме кращому опануванню теми. Якщо вчитель практи- кує використання епіграфів до уроку, це в подальшому допомо- же учням краще розуміти літературні твори, що мають епіграфи, оскільки учні вчаться встановлювати асоціативні зв’язки джерела епіграфічної цитати й авторського тексту, розмірковують про при- чини, з яких письменник обрав саме ці слова для висловлювання власної думки. Епіграфи можна використовувати, вивчаючи літературні тво- ри і під час роздумів на загальні теми. Епіграф пишуть на дошці праворуч, під темою (у лапки епіграф не беруть, обов’язково зазна- чаючи ініціали та прізвище автора). Підсумки уроку — важлива завершальна ситуація, суть якої полягає в тому, що вчитель має чітко бачити весь процес навчан- ня на конкретному уроці й оцінити його реальні результати. Для цього потрібно відповісти на запитання: Чи виконано завдання уроку? Чи були учні достатньо активними під час уроку? Чого вони навчилися, що нового дізналися? Наскільки якісно опановано навчальний матеріал? Як учні самі оцінюють свою роботу на уроці? Як оцінює вчитель роботу учнів? (Кожна оцінка має бути вмо- тивованою.) Для того щоб учитель міг краще визначити результативність уроку, можна запропонувати учням заповнити таблицю «ЗХВ» («Знаю. Хочу дізнатись. Вивчив»). Знаю Хочу дізнатись Вивчив Перші дві колонки учні заповнюють на початку уроку, остан- ню — наприкінці. Якщо наприкінці уроку виявилося, що є нереа- лізовані прагнення учнів, зазначені в другому стовпчику, учитель може їх використати на наступному уроці або скерувати учнів до джерел, де можна цю інформацію знайти. У пригоді молодим учителям стануть різноманітні «Техноло- гічні картки (конструктори) сучасного уроку» (див. Додаток). 60 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури 3.5 планування (календарно-тематичне, поурочне) Чільне місце у програмованому навчанні посідає навчальна програма, яка визначає послідовність кроків, кожний із яких є мікроетапом в опануванні знань та вмінь. Мікроетап складаєть- ся з трьох частин: 1) порція навчального матеріалу; 2) контрольне завдання; 3) указівки щодо повторення попереднього та переходу до наступ- ного кроку програми. На основі навчальної програми вчитель-предметник складає календарний, тематичний (календарно-тематичний) та поурочні плани. План — певна послідовність розміщення навчального матеріалу та визначення послідовності дій, спрямованих на досягнення навчально-виховної мети як учителем, так і учнями [74, с. 114]. 3.5.1. Календарно-тематичне планування Календарно-тематичне планування — чи не найперший шкіль- ний документ, який мусять розробити вчителі на початку кож- ного семестру. Розробляючи розгорнуте календарно-тематичне планування уроків літератури, необхідно виважено розподілити навчальні години за темами, визначити методи і прийоми роботи, спрямовані на досягнення мети, поставленої чинною програмою. Слід уникати механічного розподілу годин, використовуючи орі- єнтовний розподіл годин за темами, поданий у програмах із літе- ратури, слід запланувати час на окремі підтеми, беручи до уваги насамперед складність теоретичного чи практичного засвоєння певного дидактичного матеріалу. Слід пам’ятати про те, що пояснення нового матеріалу є ефек- тивним тоді, коли його супроводжують закріпленням і далі повто- ренням (відсутність цих елементів у плануванні уроку та систе- мі уроків негативно позначається на міцності опанованих знань, часом знижує рівень свідомого сприймання матеріалу, оскільки учень недостатньо розуміє, яким чином опановані знання пов’язані з уже здобутими ним). 61 планування (календарно-тематичне, поурочне) Щороку курс навчання доцільно розпочинати з повторення тих найважливіших питань із раніш вивченого за програмою, знання яких є обов’язковим для опанування нового матеріалу. Перш ніж спланувати роботу, учитель також мусить деталь- но ознайомитися з підручниками, за якими працюватимуть учні впродовж навчального року. Якщо підручник містить інформацію, що перебільшує обсяг програми, обов’язково вивчається лише матеріал, визначений програмою. Плануюючи, важливо добре продумати систему тренувальних вправ, керуючись вказівками пояснювальної записки до програми; не перевантажувати учнів домашніми завданнями, водночас дава- ти дітям достатню кількість класних і домашніх вправ, потрібних для закріплення вивченого; для домашніх завдань доцільно добира- ти вправи, виконання яких вимагає від учнів активного мислення. Схема календарно-тематичного плану 1 № за порядком 2 Тема уроку 3 Дата проведення 4 Кількість годин на уроки різних типів вивчення художніх творів 5 виразного читання 6 позакласного (додаткового) читання 7 розвитку зв’язного мовлення 8 контролю й узагальнення 9 повторення 10 Літературні хвилинки 11 Для вивчення напам’ять 12 Теорія літератури 13 Міжлітературні зв’язки 14 Міжпредметні зв’язки 15 Наочність і ТЗН 16 Література до уроку 17 Для самостійного опрацювання 62 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури 18 Домашнє завдання 19 Примітки 1. Нумерація необхідна для перевірки загальної кількості сплано- ваних уроків (у програмі зазначено кількість годин для кожно- го класу, яку вчитель мусить використати протягом навчаль- ного року згідно із розкладом). 2. Тему уроку формулюють науково-діловим стилем з урахуван- ням тексту анотації, яку подають до кожної теми в програмі. 3. Дату зазначають згідно із розкладом уроків. Кількість годин, відведених на уроки різних типів, учитель пла- нує згідно із загальною кількістю годин на рік і розподіляє само- стійно, якщо чинні програми такого планування не пропонують. 4. Уроки вивчення художніх творів планують для читання та робо- ти за змістом програмових художніх творів. 5. Уроки виразного читання — для цілеспрямованого навчання виразного читання епічних, ліричних і драматургічних творів (дозволяють зрозуміти особливості різних жанрів та полегшу- ють розуміння змісту і вивчення напам’ять). 6. Уроки позакласного (додаткового) читання — для підвищення рівня літературної освіти учнів, оскільки вони за рекоменда- цією вчителя додатково прочитують ще одну книжку (чи де- кілька книг певної тематики) та обговорюють її на окремому уроці, ретельно підготувавшись. 7. Уроки розвитку зв’язного мовлення. Для розвитку мовленнє- вих навичок учнів практикують такі форми роботи: розгорнуті відповіді на запитання (усно та письмово), написання творів- мініатюр, відгуків на твори мистецтва, конкурси, презентації, ігри тощо. 8. Уроки контролю й узагальнення мають на меті перевірку знань, умінь та навичок учнів із вивченої теми («ураховується повно- та, свідомість і міцність опанування найважливішої наукової інформації, яка передбачена програмами й фактично вивчена на уроках чи інших видах занять; знання й розуміння зв’яз ків і взаємозалежностей між вивченими явищами, законами, за- кономірностями і правилами, уміння користуватися набутими знаннями для правильного пояснення конкретних фактів і явищ реальної дійсності, самостійність суджень» [102, с. 245]). 9. Уроки повторення — завершальні уроки, на яких проводиться повторення і систематизація здобутих знань та підбивається загальний підсумок. 63 планування (календарно-тематичне, поурочне) 10. Літературні хвилинки — окремий елемент уроку. Учитель роз- повідає учням про важливі літературні події сучасності чи по- дає додатковий матеріал за темою (за умови доречності такої інформації на конкретному уроці). 11. Вивчення напам’ять — тільки напружена робота пам’яті забезпе- чує літературну освіту учнів. Крім цього, доведено, що заучуван- ня текстів напам’ять сприяє покращенню пам’яті взагалі. Ви- вчені напам’ять уривки учні можуть цитувати, відповідаючи на запитання; вірші, вивчені за програмою з української літератури допоможуть розкрити міжлітературні зв’язки, місце і значення української літератури у світовому літературному процесі. 12. Теорія літератури. Питання теорії літератури передбачені про- грамою і розглядаються під час опрацювання навчального матеріалу. Спочатку учитель повідомляє первинні відомості з теорії літератури, опісля теоретичний матеріал повторюєть- ся й закріплюється. Завершує роботу дослідницька діяльність учнів, яка полягає в оперуванні опрацьованим теоретичним матеріалом. 13. Міжлітературні зв’язки — знаходження паралелей між україн- ською та світовою літературами. Увівши до планування таку рубрику, учитель матиме змогу показати учням складність лі- тературного процесу з його взаємовпливами, традиціями, но- ваторством. Подавати цей матеріал доцільно під час вивчення оглядових тем (доба, літературні напрями тощо); монографіч- них тем (життєвий і творчий шлях письменника, його творчі та особисті контакти, переклади тощо); історії задуму твору, сюжету; власне художнього твору; значення творчості пи- сьмен ника. Вивчити особливості розвитку літератур найкраще допоможе прийом порівняння (порівняння літературних явищ у площині осмислення своєрідного шляху кожної окремої лі- тератури виявляє її специфіку, а також деякі загальні законо- мірності літературного процесу). Матеріал для рубрики можна добирати за темами [74, с. 120–121]. 14. Міжпредметні зв’язки. Розвиток літератури завжди тісно пере- плітався з історичною добою та її проблемами, з відповідними тенденціями в розвитку культури (архітектури, живопису, музики, театру, мови тощо). Показуючи тло, на якому ство- рювався літературно-художній твір, учитель допомагає учням глибше зрозуміти позицію автора, суть твору та окремих літе- ратурних образів; розкрити основні тенденції епохи. 15. Наочність та ТЗН на уроках літератури доцільно використову- вати тільки в тому випадку, якщо залучення наочності й ТЗН 64 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури спрямоване на сприйняття та краще розуміння художнього тексту. Визначаючи складові цієї рубрики, важливо пам’ятати про неприпустимість переобтяження ними уроку літератури — ані в кількості, ані в часі [74, с. 122]. 16. Література до уроку. Учитель розпочинає свою підготовку до уроку саме з добору та перегляду літератури, якої зазвичай буває досить багато. Місія вчителя полягає в тому, щоб обра- ти тільки найцікавіші та найзмістовніші розділи, увівши їх до відповідної рубрики плану. 17. Для самостійного опрацювання. Ця рубрика допоможе словес- нику спланувати, а потім реалізувати всі можливі форми орга- нізації самостійної роботи учнів: спостерігати за навколишнім світом, щоб потім порівняти з описами в художньому тексті; ви- писувати з тексту художні засоби, визначаючи їх роль у тексті; порівнювати кілька різнопланових критичних статей; самостій- но аналізувати (ідейно-тематично чи проблемно) прочитаний ху- дожній твір; порівнювати в тематичному (або в проблемно-ідей- ному, теоретико-літературному, історико-літературному тощо) плані два твори, літературний твір з його екранізацією або ін- сценуванням; давати оцінку виставі (кінокартині, творам музи- ки та живопису) за мотивами художнього твору; узагальнювати вивчений матеріал. Основна роль у цій рубриці належить само- стійному читанню художніх творів [74, с. 123]. 18. Домашнє завдання є важливим етапом у навчально-виховному процесі, оскільки дає змогу закріпити вивчений на уроці ма- теріал, визначити слабкі знання з окремих питань, підготува- тися до сприйняття матеріалу наступного уроку завдяки вико- нанню підготовчих чи випереджальних завдань. 19. Примітки. Оскільки календарно-тематичний план складають задовго до часу проведення уроків, учитель не завжди може передбачити труднощі, що можуть виникнути під час роботи з темою. У вчителя можуть з’явитися певні ідеї, які в кожному конкретному випадку сприятимуть покращенню якості уроку та його результативності. Для приміток варто залишити до- статньо місця, щоб можна було занотувати свої відкриття, до- повнення, поради чи зауваження. 3.5.2. Поурочне планування Поурочне планування (проектування уроку) (див. розділ 3.5.3; додаток) — робота вчителя, пов’язана з підготовкою до про- ведення уроку. 65 планування (календарно-тематичне, поурочне) Така діяльність складається з двох етапів: 1) підготовчого: опрацювання наукової літератури до відповідних тем і знайомство із сучасними надбаннями педагогічної науки; 2) проектування: безпосередня підготовка до проведення конкрет- ного уроку чи системи уроків у межах теми або розділу. Проектуючи урок, необхідно передусім пам’ятати про таке: чітке визначення мети уроку (навчальної, розвивальної, ви- ховної); вимоги до структури уроку; доцільність використання дібраних методів і прийомів роботи на уроці на різних його етапах; вимоги до підготовки й організації уроку; вимоги до змісту уроку та процесу навчання; наявність системи видів самостійної роботи на уроці; урахування диференційованого підходу до знань учнів на уроці; доцільність використання наочності на уроці; відповідність змісту й обсягу домашнього завдання нормам. Проектуючи урок, учитель мусить чітко визначити поетапні цілі уроку та пов’язані з цим дії вчителя й учнів [34, с. 104–105]: Етап уроку Мета Дії вчителя й учнів 1. Мобілізуючий початок уроку (по- передня організа- ція класу) Психологічне налашту- вання учнів на майбут- нє заняття; забезпечення нормаль- ної атмосфери на уроці Взаємне привітання вчителя й учнів; перевірка відсутніх; перевірка зовнішнього стану при- міщення; перевірка робочих місць, робочої пози та зовнішнього вигляду учнів; організація уваги 2. Вивчення нового матеріалу на уроці Опанування фактів та основних ідей; опанування методу дослідження матеріалу, що вивчається; опанування методики відтворення матеріалу, що вивчається Навчальні завдання й опрацювання нового матеріалу; оголошення нового матеріалу вчи- телем; самостійне вивчення матеріалу на уроці 3. Закріплення про- йденого на уроці Міцне опанування знань Повторення фундаментальних по- нять; підсумкове повторення 66 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури Етап уроку Мета Дії вчителя й учнів 4. Контроль та оці- нювання знань учнів Вироблення критеріїв оцінювання знань; вироблення позитивної мотивації до отриман- ня знань; виховання об’єктивної самооцінки Усне опитування; самостійні роботи; контрольні роботи; заліки, екзамени 5. Домашнє завдання Розвиток самостійності та творчого мислення; удосконалення методів самостійної роботи Роз’яснення домашнього завдання; індивідуалізація домашнього за- вдання; перевірка й оцінювання домашнього завдання 6. Узагальнення та систематизація знань Вироблення системи знань, умінь, навичок, здібностей, якостей Повторювально-узагальнювальні роботи; підсумкове повторення Вимоги до створення ефективного уроку за І. П. Підласим 1. Використання новітніх досягнень науки, передової педагогіч- ної практики, побудова уроку на підґрунті закономірностей нав чаль но-виховного процесу. 2. Реалізація на уроці оптимального співвідношення дидактич- них принципів і правил. 3. Забезпечення належних умов для продуктивної пізнавальної діяльності учнів з урахуванням їх інтересів, нахилів і потреб. 4. Установлення усвідомлюваних учнями міжпредметних зв’язків. 5. Зв’язок із раніше набутими знаннями й уміннями, спирання на досягнутий рівень розвитку учнів. 6. Мотивація й активізація розвитку сфер особистості. 7. Логічність та емоційність усіх етапів навчально-виховної ді- яльності. 8. Ефективне використання педагогічних засобів. 9. Зв’язок із життям, виробничою діяльністю, особистим досві- дом учнів. 10. Формування практично необхідних знань, умінь, навичок, ра- ціональних прийомів мислення і діяльності. 11. Формування вміння учитися, потреби постійно поповнювати знання. 12. Ретельна діагностика, прогнозування, проектування і плану- вання кожного уроку [34, с. 106]. 67 планування (календарно-тематичне, поурочне) Плануючи урок, потрібно враховувати таке: методи чи прийоми роботи на уроці слід використовувати з пев- ною метою, обумовленою задумом уроку; використані методи і прийоми мають бути обумовлені вікови- ми особливостями учнів; організаційні форми слід узгодити з методичними прийомами; для виконання певного виду роботи має бути надано достатньо часу (але призначений для виконання вправи час повинен бути чітко обмеженим); учителю й учням слід постійно взаємодіяти, щоб забезпечити включення учнів у навчальний процес; кожний вид діяльності слід логічно завершувати. Якщо вчитель ставить за мету навчати учнів за допомогою ак- тивних методів та формувати в них критичне мислення, він му- сить чітко усвідомлювати: що робити перед, протягом і після уроку; як допомогти учням читати помірковано та критично; як налагодити активні та продуктивні дискусії; як навчити учнів співпрацювати в групах; як пов’язати вивчене з реальним життям; як планувати інтегровані уроки та теми; як оцінювати роботу учнів; як раціонально розподіляти час на виконання запланованих видів роботи на уроці. 3.5.3. Конспект уроку Конспект уроку — це найдетальніший план роботи вчителя, що належить до оперативного планування і завершує систему пла- нування уроків та виконує в ній організаційну функцію. Він є результатом безпосередньої підготовки вчителя до уро- ку і розробляється на підставі поурочного плану для паралельних класів із зазначенням особливості роботи в кожному із них. Конспект уроку має містити конкретні завдання, які повинен розв’язати учитель на уроці, ураховуючи рівень підготовленості всіх груп учнів (для забезпечення оптимальних педагогічних дій). Доцільним буде, крім загальної мети уроку, зазначити й цілі, до- сягнення яких забезпечить досягнення мети загалом; зазначити необхідне обладнання уроку: наочні посібники, технічні засоби 68 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури навчання тощо. Далі конкретизують зміст навчання з урахуван- ням досягнень учнів та прогнозуванням кінцевих результатів; по- слідовно записують види робіт і вправи із дозуванням часу на їх виконання; підкреслюють можливі міжпредметні зв’язки; зазна- чають домашні завдання. Певної форми поурочного плану не існує. Він може бути деталь- ним або стислим, елементи конспекту можна виконувати у вигляді рисунків і схем, однак він обов’язково має відтворювати весь хід уроку, його основний зміст і методи роботи, місце і зміст фізичного експерименту, використання ТЗН та комп’ютерної техніки, місти- ти вказівки щодо технічного застосування знань, визначати зміст домашньої роботи учнів. Загальноприйнята структура уроку I. Вступна частина 1. Організація учнів до навчання. 2. Оголошення теми уроку. 3. Визначення освітньо-виховної та розвивальної мети уроку. 4. Повторення вивченої теми (за бажанням учителя). II. Основна частина уроку 1. Стисла інформація вчителя щодо матеріалу нової теми. 2. Включення учнів класу в самостійну роботу для опанування нового матеріалу. 3. Спонукання учнів до осмислення нової інформації, її уза- гальнення та позитивної реакції на процес здобуття знань. 4. Опанування нових наукових термінів або певного специфіч- ного понятійного апарату. 5. Підведення учнів до узагальнень, обґрунтувань, висновків або закономірностей на підставі нового опанованого матеріалу. III. Заключна частина уроку 1. Пояснення домашнього завдання (бажано за 10 хв до кінця уроку). 2. Виконання вправ на узагальнення чи практичне застосуван- ня здобутих на уроці знань і вмінь. 3. Загальний підсумок уроку з відзначенням його позитивних та негативних моментів. У процесі підготовки до уроку вчитель мусить передбачити в його структурі застосування фронтальних, групових та індиві- дуальних форм організації навчальної діяльності учнів на уроці (див. розділ 2.4). |