185_kucinko_profesi Професійний довідник учителя літератури. Видавнича група "Основа"
 Скачать 1.9 Mb.
|
|
3.9.2. Роль емоційного компонента у формуванні мотивації В емоційному блоці робота вчителя спрямовується на розви- ток емоційного компонента мотивації, основною характеристи- кою якого є емоційні переживання учня в навчальної діяльності. Навчання охоплює емоційну сферу учня, тому, впливаючи на неї, учитель стимулює мотивацію або, навпаки, приглушує її [60]. Так, емоції можуть бути позитивними (радість, захоплення, упевне- ність, гордість, цікавість, здивування тощо) і негативними (страх, образа, занепокоєння, приниження, досада тощо). Для формування емоційного компонента можна використати прийом: завдання «незавершеної розповіді на шкільні теми» (несподі- ваний виклик до дошки, можливість вибору складного чи лег- кого варіанту контрольної роботи, цікава проблема на уроці, самооцінка учнем своєї відповіді, ослаблений учительський контроль роботи учня біля дошки тощо); добір складних, але захопливих завдань, здатних створити ра- дісний настрій, грайливий стан, дозволить позбутися напру- ження; демонстрація вчителем розмаїтих пережитих на уроці емоцій, промовляння їх уголос для учнів (демонстрація власної емо- ційної відкритості); просити учня проговорити, описати свій емоційний стан у про- блемні, найнапруженіші моменти уроку; розвиток у собі емоційної виразності (як вербальними, так і не- вербальними засобами). 3.9.3. Формування мотивації навчання Для формування мотивації навчання використовують методич- ні прийоми, які умовно можна об’єднати в такі групи: 98 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури 1. Прийоми діяльності вчителя, що сприяють формуванню моти- вації загалом (спрямовані на створення сприятливої психоло- гічної атмосфери). 2. Спеціальні завдання на зміцнення окремих сторін мотивації (система ситуацій, вправ, завдань, спрямованих на форму- вання окремих аспектів внутрішньої позиції учня щодо на- вчання). 3. Формування мотивації на окремих етапах уроку (у діяльність учнів обов’язково має бути психологічно повна структура — розуміння й постановка учнями мети і завдань; виконання дій, прийомів, способів; здійснення самоконтролю та самооцінки). 4. Група завдань, що забезпечують індивідуальний підхід до фор- мування мотивації слабких дітей: Розвитку мотиваційно-пізнавальної сфери учнів сприяє вдале поєднання різних методів, засобів та організаційних форм, вико- ристаних учителем. Педагогу необхідно вміти оптимально співвід- носити функції, виконувані тією чи іншою групою методів («живе споглядання» під час спостереження, абстрактне мислення під час використання словесних методів, здійснення практичних дій), ха- рактер змісту досліджуваної теми, можливості учнів опановувати матеріал для того, щоб дібрати ті методи та засоби навчання, що дозволять у певних умовах формувати навчально-пізнавальну мо- тивацію й досягати поставленої мети. Для формування навчально-пізнавальної мотивації учнів до- цільно використовувати: друковані навчальні матеріали — дозволяють підвищити рі- вень поінформованості, розширити світогляд учнів, актуалі- зувати увагу, допитливість, інтерес, дають можливість постій- ного використання як джерела інформації, формують творчі здібності й розуміння значущості діяльності; аудиторні засоби навчання — розвивають уміння слухати й чути, формують усебічну культуру та цілісність світосприй- мання, дозволяють поглибити почуття прекрасного і зробити доступними твори мистецтва, унікальні малюнки та фотогра- фії, розширюють пізнавальні вміння і навички, забезпечують здобуття конкретних знань; комп’ютерну техніку — дозволяє підтримувати інтерес учнів до досягнень сучасності, прагнення до опанування електрон- ної техніки, що допомагає у швидкому пошуку потрібної ін- формації, підвищує поінформованість школярів, розвиває за- гальну культуру, ознайомлює з різноманітними підходами до розв’язання низки проблем. 99 програма діяльності учителя Класифік ації ме то дів нав чання та їх ди дак ти чних харак терис тик [60] М ет оди нав чання Фор ми нав чальної діяльнос ті Шляхи фор мув ання мо тив ації Інфор маційні ме - то ди нав чання Бесід а, лекція, розповідь, ог ляд, конс уль тація, зві т, д ем онс тра - ція, ек спер ти за, доповідь, розм ова, пояснення, ілюс трація, повід ом лення, кінопок аз, інс тр ук таж, аналіз різних носіїв інфор мації, ек ск урсії, інт ерв’ю, зу ст річ з вид ат ним гос тем Іст ори чний рак урс, біог рафії вид ат них дія чів і письм енників, фак ти, прив ернення уваг и, здив ування, цік авіс ть, зал учення ас оціа тивної па м’ ят і, е мо ції , д ис ку сія , у мі нн я с піл ку ва ти сь , п ра кт ич на не об хід ніс ть ма теріал у д ля фахівц я т а йог о цінніс ть для інт елек ту альног о розви тк у Операційні ме то - ди нав чання Робо та з підр учник ами, опорними сх ем ами, мнем онік ами, алг ори тм ами, орієн товними кар тк ами, пое тапне фор - мування знань, прак ти чні ме то ди, вправи, лабора торні робо ти, «роби, як я», тренінг , прог рам ування нав чання, ек сперим ен т, сам ос тійна робо та Ст ворення си ту ації, що аванс ує успіх, робо та зад ля дос яг нення май - бу тньої цілі, праг нення до ме ти, уважне ставлення до зміс ту, за - ох оч ен ня , в ис ув ан ня на вч ал ьн их ви мо г, г ру по ва ро бо та , с ам ос тій не до ся гн ен ня ре зу ль та ту, кр ит ик а т а с ам ок ри ти ка , с кл ад ан ня пл ан ів, аналіз випадків із прак тики, лю дськ а цінніс ть знання Тв ор чі ме то ди нав чання Аналіз конкре тних си ту ацій, бесід а за Сокра то м, ділова гра, «ді - ловий кошик», фор ум, обг ов орення напівг олосно, «д ум ай і с лу - ха й» , ін но ва цій на гр а, ла бір ин т д ій, м ет од ап ер це пц ії-і нт ер ак ції , «м оз ко ва ат ак а» , п ан ел ьн а д ис ку сія , п ро гр ам а с ам ор оз ви тк у, ст удія ак тивног о випадк у, еврис тик а, ме то д к он тро льних запи - та нь , м ет од пр об і п ом ил ок , т во рч ий ді ал ог, пр об ле ма ти за ція , ме то д «кр углог о с то лу », імі таційна гра, проек тування тощ о Ст ворення пізнавальних про тирі ч, проб лемно-пош ук ових си - ту ац ій, ем оц ійн ий на ст рій , н ав ча нн я, за сн ов ан е н а д іял ьн ос ті, допи тливіс ть, аналіз по дій, розв’я зання інцид ен тів і к онф лік тів, дос лід ження обс тавин, ігровий азар т, ро льова гра, сам оаналіз ді- ял ьн ос ті, ре фл ек сія , р еа кц ія ви кл ад ач а й ау ди то рії , к ол ек ти вн ий пош ук, по хвала, знання про мо жлив ос ті, фінанс ування, професій - на необ хідніс ть, очік ування М ет оди кон тро - лю та зв оро тног о зв’я зк у Семінар, ко локві ум, конференція, симпозі ум, залік, іспи т, захис т к урс ових робі т, вип ускна робо та, доповідь, рефера т, щ од енник відпрацьованої прак тики, рубіжний і під су мк о- вий кон тро ль, анк ет ування, вік торина За кр іпл ен ня на бу ти х з на нь , д ов ед ен ня їх до рі вн я н ав ич ок і в мі нь , ре троспек тивний аналіз, зм аг альніс ть, рей тинг , хі т-парад, якіс ть до ся гн ут их ре зу ль та тів , п ер ех ід від ко нт ро лю до са мо ко нт ро лю , цін ніс ть ко нт ро ль ни х х ар ак те ри ст ик , в ідк ри тіс ть ді аг но ст ик и, до ся гн ен ня по ст ав ле но ї м ет и, кіл ьк існ і к ри те рії рі вн я з на нн я, до ся гн ен ня в га лу зі інт ел ек ту ал ьн ог о р оз ви тк у, оц іню ва нн я с во єї діяльнос ті та діяльнос ті однок ласників, винаг оро ди, зад ов олення 100 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури Шляхи формування мотивації взаємозалежності від організаційних форм роботи (за кількістю учнів) Індивідуальна робота — дозволяє розвивати в учневі самопова- гу, можливості, волю, прагнення до самоконтролю, корекції власної поведінки, задоволення пізнавальних потреб; робота в парах — розвиває почуття підтримки, взаємовируч- ки, взаємодопомоги, здатність до взаємодії, співробітництва, спільного досягнення високого результату в діяльності; робота в малих групах — підвищує комунікативні вміння, зма- гальність, взаємозалежність під час досягнення результату; є можливість закріпити або змінити певний статус учня, про- демонструвати власні судження й вести дискусію, що дозволяє виявити неповторність, індивідуальність під час обговорення спільних проблем; робота у великих групах — стимулює становлення особистості учня та виявлення свого «Я» в колективі, учить пізнавати й ура- ховувати в спілкуванні індивідуальність інших людей, розвиває комунікативні навички, організаторські чи виконавські здіб- ності, відповідальність за роль, яка виконується в групі. 101 вивчення понять із теорії літератури 3.10 вивчення понять із теорії літератури Література (лат. litterae — буква, літера) — сукупність писа- них і друкованих творів певного народу, епохи, людства. Література відображає та зберігає знання й культуру народу та певного історичного періоду. Водночас вона є різновидом мисте- цтва, власне, мистецтвом слова, що відображає дійсність у худож- ніх образах, створює нову художню реальність за законами краси; результатом творчого процесу автора, зафіксованим у відповідно- му тексті за допомогою літер. Теорія літератури — галузь наукового знання про сутність, спе- цифіку художньої літератури як мистецтва слова, про засади, методи її вивчення, критерії оцінювання літературних творів. Як абстрактна, узагальнювальна наука про літературу вона формувалася поступово на основі роздумів, аналізу художньої творчості, мистецтва взагалі й у процесі диференціації гумані- тарних знань виокремилась наприкінці XVIII — початку XIX ст. у певною мірою самостійну науку, продовжуючи взаємодію з філо- софією, естетикою, поетикою, історією літератури й літературною критикою. Розділи теорії літератури Сутність, зміст і форма художньої літератури; специфіка та функції літератури як самостійного виду мисте- цтва. Сфера впливу теорії літератури Специфіка художньої творчості; аналіз конкретних літературних явищ; роди та жанри поезії; літературний процес; напрями, течії, школи; особливості стилю окремого письменника й літератури певної доби загалом. 102 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури Завдання теорії літератури Розгляд закономірностей розвитку мови художньої літерату- ри, особливостей віршування; дослідження загальних і спільних для кожної окремої націо- нальної літератури законів і закономірностей, що пов’язують літературу з навколишньою дійсністю, а також внутрішньолі- тературних законів. Жанри теорії літератури: монографія, стаття, огляд, есе. Рівні теоретико-літературних понять 1) Загальні поняття, загальні властивості літератури (образність, народність, типовість тощо); 2) поняття часткового характеру, які пов’язані зі структурою ху- дожнього твору (тема, ідея, проблеми, сюжет, композиція, ху- дожні засоби тощо); 3) поняття, пов’язані із закономірностями літературного розвит- ку (художній метод, індивідуальний стиль, літературний на- прям тощо) [74, с. 243]. Літературознавчі терміни, які повинні опанувати учні, ви- значені Програмою в рубриці «Теорія літератури», яка окреслює мінімум теоретико-літературних понять, необхідних учням для розуміння, аналізу й оцінювання художнього твору. Визнача- ючи зміст рубрики, автори Програми дотримувалися принципу співвідношення літературних понять із художніми творами та принципу типологічних зв’язків світової і рідної (української) лі- тератури. Тому рубрика розміщена після анотації до теми. Про- поновані літературознавчі терміни легко знайти й пояснити в ху- дожньому тексті, що впливає на його глибоке осягнення й розу- міння [74, с. 243]. Загальні методичні принципи, якими слід керуватися під час роботи над розв’язанням проблеми вивчення теорії літератури на уроці: науковості; наступності; доступності; співвідношення понять із теорії літератури із літературними творами, явищами, спадщиною митців, твори яких вивчаються; опори на культурологічний контекст; історизму; багатозначності; типологічних взаємозв’язків літератур. 103 вивчення понять із теорії літератури Прийоми вивчення теоретичних понять за О. Ю. Богдановою, Г. І. Бєленьким та Г. Л. Токмань [74, с. 251] Богданова О. Ю. Бєленький Г. І. Токмань Г. Л. 1. Накопичення фактів, характеристи- ка літературних явищ 1. З’ясовується одна або кілька прикмет поняття, що вивчається 1. Розглядається літературне явище 2. Загальне уявлення про прикмети певного явища 2. Подальше збагачення змісту поняття новими прикметами 2. Читається ху- дожнє слово 3. Визначення поняття або встанов- лення його характерних прикмет 3. Уведення поняття в прак- тику до повного наукового визначення 3. Розглянуте яви- ще називається певним терміном 4. Закріплення наявних прикмет по- няття або його визначення 4. Здійснюється абстрагування від тексту 5. Застосування поняття під час ана- лізу конкретного літературного явища 5. Узагальнення 6. Подальший розвиток поняття, зба- гачення його новими прикметами Введення нових понять теорії на уроках літератури 1) Дати визначення нового поняття, а потім показати спосіб його виявлення на літературних прикладах із матеріалу, що вивча- ється; 2) на підставі вивчення літературних творів та явищ узагальнити знання учнів, подавши нове теоретико-літературне поняття. Після визначення певного поняття можна запропонувати уч- ням знайти в художньому тексті, який вивчається, приклади, що ілюструють певне поняття, або самим дати визначення теоретич- ного поняття (наприклад, порахувавши кількість рядків і визна- чивши види римування, сформулювати визначення «онєгінської строфи»). Можна також запропонувати учням гру, у процесі якої учні мають співвіднести картки з назвами термінів з уривками із художніх текстів. Ознайомлюючи учнів із новим визначенням, учителеві варто звернутися не тільки до літературних фактів, а й до явищ світо- вого мистецтва й філософії. Наприклад, даючи поняття про ро- мантизм, потрібно наголосити на тому, що цей напрям сформу- вався під впливом ідеалістичної філософії, розвивався не тільки 104 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури в літературі, а й у живопису й музиці (потрібно назвати представ- ників напряму в різних видах мистецтва, продемонструвавши ре- продукції їх творів). Учителеві світової літератури слід обов’язково враховувати ма- теріал, який засвоюють школярі в курсі української літератури, його групування та головні завдання вивчення. Змістове наповне- ння базових програм для 11-річної школи, проведення паралелей між українською та світовою літературами, включення найкращих зразків українського письменства в контекст головних тенденцій у розвитку світової культури. Це також сприятиме увиразненню, реальному змістовому наповненню тверджень про причетність укра- їнців до творення світової цивілізації та світової культури. Разом із тим учителю слід не стільки аналізувати й інтерпретувати архаїчні (а тим більше сакральні) тексти (Біблію, Веди, Коран, твори дав- ньогрецької, давньоримської та середньовічної літератур, а також літератури доби Відродження), скільки здійснювати їх культуро- логічне і філологічне коментування. Потрібно увести учня в давню епоху та іноземну культуру, показати їх своєрідність і разом з тим спільні лінії розвитку світового культурного процесу. Методика вивчення літературного терміна «постмодернізм» [74, с. 255] Літературний напрям Знати Уміти Що? Як? Що? Як? Загальне уявлення про лі- тературний процес, місце в ньому літературного на- пряму. Визначення термі- нів: літературний процес, літературний напрям Слово вчителя, еври- стична бесіда, створен- ня схеми літературного процесу, робота зі словником літерату- рознавчих термінів Дати визначен- ня термінам: літературний процес, літера- турний напрям Легко й аргумен- товано оперувати цими термінами під час характеристики доби, аналізу худож- нього твору тощо Постмодернізм Генезис терміна. Риси поетики постмодернізму. Визначення терміна Слово вчителя, по- відомлення учнів, уза- гальнення вчителем, створення схеми «Риси поетики постмодерні- зму», робота зі слов- ником літературознав- чих термінів Дати визначення постмодернізму як літературно- му напряму, ви- значити прина- лежність твору до літературного напряму Знайти основні ознаки постмо- дернізму в ху- дожньому творі, аргументувати свої відкриття, зробити узагальнення 105 вивчення понять із теорії літератури Словникова робота — перший обов’язковий етап роботи з ху- дожнім текстом не тільки в середніх, а й у старших класах. Різноманітними видами словникової роботи вчитель має по- ступово створювати в учнів той лексичний запас, який необхідний для опанування нових теоретико-літературних понять. До складних для сприйняття учнями літературних термінів належать поняття, пов’язані із закономірностями літературного розвитку: художній метод, індивідуальний стиль, літературний напрям тощо. Для засвоєння подібних тем використовується на- самперед традиційна методика, але її реалізація в кожного вчите- ля може мати свою методичну забарвленість. |