185_kucinko_profesi Професійний довідник учителя літератури. Видавнича група "Основа"
 Скачать 1.9 Mb.
|
|
Тема (грецьк. thema — «те, що лежить в основі») — коло по- дій, життєвих явищ, представлених у художньому творі в тісному зв’язку з проблемами, які з них постають і потребують осмислення. Теми вічні — літературні теми загальнолюдського значення про пошук сенсу буття та роль особистості в контексті Всесвіту. Тому у світовій літературі, незважаючи на постійні зміни конкретно- історичних ситуацій, акцентуються визначальні мотиви людсько- го буття, пов’язані із життям та смертю, добром і злом, любов’ю та ненавистю тощо. Тенденційність у літературі — ідейна спрямованість літературно- художніх творів, яку письменник свідомо втілює в систему створе- них для цього образів. Соціальна та національна заангажованість є конкретним проявом тенденційності. Течія літературна — сукупність ідейно-естетичних принципів і прийомів, спільних для письменників певного літературного угрупування (наприклад, течії авангардизму — абстракціонізм, експресіонізм, сюрреалізм, конструктивізм, футуризм тощо, див. Додаток). Тип літературний — образ, персонаж літературного твору, який концентрує в собі риси характеру, спосіб мислення, світоглядні орієнтації певної групи людей або нації, залишаючись яскраво індивідуальним, неповторним. Письменник, маючи за приклад реальних людей (прототипів), за допомогою творчої уяви, перевті- лення, асоціативного мислення створює персонажів, які можуть бути яскравими типами людських особистостей або винятковими індивідами, що не мають аналогів у дійсності. Змалювання типо- вих персонажів — складний творчий процес, який часто познача- ють терміном «типізація». 131 вивчення понять із теорії літератури Трагічне — одна з естетичних категорій, яка характеризує ту грань освоєння світу, що спричинена сприйняттям глибоких страждань і навіть загибелі людей, які втілюють у собі суспільний естетичний ідеал. Трагічне тісно пов’язане з величним, оскільки виявляє гідність і велич людини, здатної до самопожертви. Ця ка- тегорія лежить в основі жанрових різновидів трагедії, але трагіч- ним пафосом бувають перейняті і твори епічні та ліричні. Трагічне по-своєму виявлялося у вершинних творах античності, класици- зму, екзистенціалізму тощо. Триптих (грецьк. triptychos — складений утроє) — композиція з трьох самостійних мистецьких творів одного автора, пов’язаних спільним ідейним змістом і мотивом. Умовність у мистецтві — поняття, яке може вживатись у двох значеннях: по-перше, мистецтво взагалі є умовним, бо читач (гля- дач) розуміє, що герої та події породжені або доповнені уявою митця; по-друге, умовність у мистецтві пов’язують із нереалістич- ними, тобто умовними, формами відтворення життя (фантастика, гротеск, притча тощо). Умовчання (апосіонеза) (грецьк. aposionesis — мовчання) — стилістична фігура, яка фіксує незакінчену, зненацька обірвану думку, підкреслює натяк на особливу ситуацію, що потребує де- лікатності, неординарного її розв’язання. Вона вживається в усіх літературних жанрах, найчастіше — у поезії. Уособлення — різновид метафори: художній прийом перене- сення якості живих істот на довколишні предмети, явища приро- ди або навіть абстрактні поняття. Уподібнення — розгорнуте порівняння, у якому розкривається низка подібних ознак між предметами, що розширює та поглиб- лює їх семантичне поле, витворює потік певних асоціацій. Утопія (грецьк. u — ні, topos — місце) — твір, у якому йдеть- ся про вигадку, нездійсненну мрію. Назва походить від твору анг- лійського мислителя Т. Мора «Золота книга, наскільки корисна, настільки й забавна, про найліпший устрій держави і про новий острів Утопію» (1516). Фабула (лат. fibula — байка, розповідь, переказ, історія) — елемент сюжету, що визначає межі руху сюжету в просторі й часі; розповідь про події, зображені у творі, на відміну від самих по- дій — сюжету твору. Фінал (італ. finale, від лат. finis — кінцівка, закінчення) — за- ключна частина, завершальний момент епічного та драматичного твору, де роз’яснюється смисл конфлікту та його розв’язка. У лірич- них творах роль фіналу виконує кінцівка — заключний мотив вірша. 132 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури Художні засоби — сукупність прийомів, способів діяльно сті письменника, за допомогою яких він досягає мети — творить художньо-естетичну цінність. Це — тропи, стилістичні фігури, принципи фоніки, формотворчі компоненти художнього твору (сюжет, композиція тощо). Художнє мислення — поширене серед літературознавців озна- чення процесу мислення митця, результатом якого є художні твори, що мають естетичну цінність. У письменника художнє ми- слення є образно-словесним. Художній світ — образна структура, що створена уявою пись- менника й утілена в тексті твору, складається з подій, постатей, їх висловлювань тощо. Художній світ трактується ще як друга, власне художньо-естетична вартість, що має духовний характер. Його єдність та своєрідність забезпечується темою, ідейним пафо- сом, композицією і стилем літературного твору. Цикл (грецьк. kyklos — коло) — низка пов’язаних явищ, які утворюють певне замкнуте ціле. У літературі — сукупність ху- дожніх творів одного жанру, які об’єднуються задумом автора в естетичну цілісність. Послідовність творів, які є складовими циклу, визначається плинністю настрою ліричного героя або роз- витком внутрішнього конфлікту. Різні за мотивами, структурою, строфічною будовою, жанрами твори циклу мають бути витримані в спільному стильовому ключі, завдяки композиційній єдності на- бувають додаткової естетичної вартості. Шекспірівське питання — питання, що виникло внаслідок не- достатніх відомостей про біографію В. Шекспіра. Це наштовхнуло деяких дослідників на думку, що Шекспір як реальна особа взага- лі не існував, а всі його п’єси створені різними авторами. З-поміж них називали імена Френсіса Бекона, лордів Ретленда, Дарбі, Окс- форда й навіть мореплавця Вальтера Ролея. 133 аналіз літературного твору 3.11 аналіз літературного твору Аналіз літературного твору — логічна процедура, сутність якої полягає в розчленуванні цілісного літературного твору на компоненти, елементи для розгляду кожного з них зокрема й у взаємозв’язках із метою осягнення, характеристики своє- рідності цього твору. Аналіз літературного твору опосередковується розумінням специфіки художньої літератури й структури літературного тво- ру, його безпосереднім естетичним сприйняттям. Мета, предметна спрямованість свідомості аналітика, засто- совані при цьому методи визначають види аналізу літературного твору (естетичний, психологічний, соціологічний тощо), які мо- жуть здійснюватися різними шляхами (проблемно-тематичний, пообразний, цілісний, «за актором» (повільне читання) тощо). У системі уроків із вивчення значного за обсягом епічного тво- ру зазвичай за етапами його вивчення виокремлюють три типи уроків: урок підготовки до аналізу літературного твору (вступний), урок аналізу художнього твору і заключний (узагальнювальний). 3.11.1. Підготовка до аналізу літературного твору (вступний урок) Урок підготовки до аналізу літературного твору є певною мірою завершеним і самостійним (у нього є своя тема, конкретні завдан- ня), однак існує його органічний зв’язок із побудовою всієї систе- ми уроків із даної теми. Цілком зрозуміло, що аналіз художнього твору можна розпочати лише тоді, коли учні не тільки прочита- ли текст, а й глибоко усвідомили його зміст. Тому розпочинати урок найдоцільніше з вільної бесіди або бесіди за заздалегідь під- готовленими запитаннями. Завершити бесіду можна складанням простого плану тексту (учням пропонується дібрати заголовки до окремих логічно завершених частин художнього твору). Завдання вступного уроку — підготувати учнів до осмислен- ня твору під час подальшого його аналізу, створити в класі необ- хідний емоційний настрій і розвити інтерес до вивчення твору. Розпочинати роботу потрібно з ознайомлення учнів з художньою 134 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури манерою письменника, адже вивчення кожного нового епічного твору (особливо в старших класах) — це зустріч із новою творчою індивідуальністю, оригінальною художньою манерою, яку учні мусять сприйняти, щоб зрозуміти багатство змісту твору, залучи- тись до нових естетичних хвилювань. Тлумачення твору, спрямоване на максимальний вияв його ви- ховного потенціалу, є основним завданням. Це випливає із суті ви- вчення літератури як мистецтва слова. Із метою підготовки учнів до розуміння морально-філософської проблематики твору вчителе- ві доцільно використовувати під час первинного сприйняття твору картки із судженнями критиків та літературознавців про головних героїв твору або деякі зображені у творі ситуації. Такі картки учні отримують для попередньої роботи над ними вдома. Слід пропо- нувати не тільки різні точки зору, висловлені в критичних стат- тях, але й добирати їх таким чином, щоб звернути увагу учнів на морально-філософські питання, які обговорюватимуться на уроці. Такий прийом під час початкового сприйняття твору активізує мислення учнів, вони краще усвідомлюють, що однозначні оцінки стосовно багатьох складних характерів, сповнених протиріч, бува- ють однобічними й не завжди об’єктивними. Викори стання тако- го прийому також допомагає учням будувати свої висловлювання, у яких вони, спираючись на певне судження, мають висловити свою точку зору. Словникова робота — важливий елемент уроку. Вона у серед- ніх класах спрямована на поглиблення навичок вдумливого вираз- ного читання та розуміння прочитаного, у старших — це перший етап самостійного дослідження художнього тексту [74, с. 197]. Усвідомлення учнями ходу аналізу твору — важлива умова як для ефективності самого аналізу, так і для успішного формування вмінь аналізу. Готуючись до вивчення великого епічного твору, учитель визначає певні акценти в його розборі. Виходячи з цього, він добирає для детального вивчення певні епізоди, визначає по- слідовність та прийоми їх розгляду. Саме тому коментування ходу аналізу, що проводитиметься, є важливим. Для текстуального вивчення слід обирати фрагменти, що відо- бражають героя на етапі становлення особистості, у кульмінаційні моменти його ідеологічних суперечностей та в найбільш напруже- ні моменти внутрішнього життя. Текстуальний розгляд указаних фрагментів дозволяє акцентувати увагу учнів на таких проблемах, як вибір життєвої позиції, соціальна активність людини та жит- тєві обставини, взаємозв’язок поколінь, вічні життєві цінності 135 аналіз літературного твору (любов, кохання, ставлення до природи й мистецтва, важливий життєвий вибір тощо). Відомо, що під час самостійного прочитання твору учні не за- вжди усвідомлюють наявність у ньому актуальної проблематики. Тому наприкінці вступного уроку важливо ще раз поставити перед учнями запитання, які б спрямували хід їх думок на цілісний під- хід до осмислення літературного образу й закріпили їх інтерес до аналізу твору, що вивчатиметься. Методи формування інтересів учнів до художнього твору Слово вчителя — основний метод формування інтересу учнів до твору. Повідомлення учителя про художню манеру письменника. Дуже важливо, щоб учитель на першому уроці аналізу дав учням зразки розбору художнього тексту, тобто не просто пояснив суть того чи іншого фрагмента, а й пояснив би, як він його осягнув. Потрібно, щоб учні побачили в героях твору особистостей, яким притаманні певні людські якості, щоб позиція героїв була представлена різнобічно; вивчення відповідних розділів не слід об- межувати протиставленням зовнішності та манер поведінки ідей- них антагоністів і їх ставлення до життя, мистецтва тощо. У заключній частині уроку слід узагальнити відомості про осо- бливості художньої манери письменника (у центрі уваги перебу- ватимуть психологічний аналіз та інтонаційний стрій) і зробити попередні висновки про життєві позиції та моральні устої героїв твору. Позиція оповідача у творі під час зображення внутрішнього світу героїв — найчастіше позиція зовнішнього спостерігача. Така позиція ускладнює пряме зображення хвилювань героя, вони пе- редаються через зовнішні прояви: учинки, жести, міміку тощо. Саме на них, та на ремарки, що свідчать про зовнішні прояви пе- реживань героїв необхідно звертати увагу учнів, щоб розвивати уяву, асоціативне мислення, уміння співвідносити різноманітні частини і деталі твору. Це полегшить процес проникнення учнів у психологію літературних героїв. Важливий елемент аналізу — діалог, оскільки важливим є не тільки зміст висловлювання, а і його форма та будова. Аналізу- ючи діалоги, можна запропонувати учням деякі завдання, щоб пояснити, як будова та форма висловлювань героїв, а також ре- марки оповідача, що супроводжують діалог, здатні розкрити ха- рактери та внутрішній стан героїв. Можна також запропонувати учням скла сти режисерський коментар діалогу або виразно його прочитати. 136 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури Режисерський коментар як вид навчального завдання з аналізу художнього тексту зазвичай пропонується до уривків драматур- гічного тексту. Робота над режисерським коментарем допомагає учням зрозуміти підтекст мови дійових осіб: їх бажання, почуття, ставлення до оточуючих, завдяки чому глибше зрозуміти зміст сце- ни, що аналізується. Для того, щоб створити режисерський комен- тар, учні, спираючись на текст, мають пояснити, яким тоном гово- рять дійові особи, який у них вираз обличчя, жести, міміка, пози тощо, розкрити, чого хоче і що почуває кожна дійова особа про- тягом усієї сцени. Роботу над режисерським коментарем доцільно розпочинати в середніх класах під час вивчення драматичних тво- рів, тоді в старших класах учні вмітимуть складати його і для про- зових творів. Режисерський коментар як прийом роботи над тек- стом діалогів у прозових творах є доречним ще й тому, що авторо- ві важливо донести до читача не стільки «правоту того чи іншого співрозмовника, а переконаність тих, хто сперечається, їх уміння в поглядах своїх і в житті займати крайні позиції та йти до кінця, вміння виразити свій світогляд у живому <…> слові» [113, с. 47]. Можливим є й інший варіант завдання зі створення режисер- ського коментаря: обравши декілька реплік літературних героїв, учні мають пояснити внутрішній стан героїв і почуття стосовно одне одного в момент діалогу, а потім відповідно до цього виразно прочитати репліки. Ознайомлення учнів із художньою манерою письменника ко- рисно також використовувати для самостійної роботи під час уроку й удома. Корисно звернути увагу школярів на деякі способи вира- ження авторського ставлення до героїв, які, прагнучи об’єктивності, дуже рідко прямо оцінюють героя; здебільшого це відбувається через зображення того, як до нього ставляться інші герої, через зображен- ня героя в неординарних ситуаціях або через його вчинки. Не менш важливими є художні деталі у творах: зображення пейзажів, психо- логічного стану героїв, вираження їх оцінок, ліричні відступи тощо. Повідомлення знань про художню манеру письменника та зразки аналізу, продемонстровані вчителем,— обов’язкова умова ефективного використання самостійної роботи учнів у наступному аналізі твору, розвитку в них уміння аналізувати художній твір. 3.11.2. Способи аналізу прозового літературно-художнього твору Учнів середніх класів загальноосвітньої школи ще зарано озна- йомлювати з власне аналізом твору. Учні мають пройти складний 137 аналіз літературного твору шлях опанування основних літературознавчих понять, набути знаня для подальшого аналізу текстів у старших класах. Так, у програмах для 5–7-го класів передбачено лише елементи ана- лізу твору. Запитання й завдання, запропоновані посібниками- хрестоматіями для середніх класів, також спрямовані здебільшого на з’ясування змісту тексту. Щоб підготувати школярів до аналізу художнього твору в стар- ших класах, потрібно врахувати програмові рубрики «Теорія літе- ратури» з української і світової літератури та розпланувати цей матеріал у логічній послідовності з огляду на твори, що вивчають- ся. Спираючись на календарно-тематичний план, учитель скла- датиме відповідну систему запитань, спрямованих на перевірку розуміння учнями як змісту, так і форми твору. Отже, упродовж навчання в 5–7-х класах вони поступово опанують елементи роз- гляду художнього твору, і лише тоді вчитель зможе розпочати його шкільний аналіз. На відміну від академічного, шкільний аналіз художнього твору має ще й виховне та розвивальне значення. Він навчає ро- зуміти й відчувати прекрасне, пробуджує дух творчості, розкри- ває особистість автора. Учитель має поєднувати глибокі знання літературознавства з методичною підготовкою. Шкільний аналіз художнього твору базується на літературознавчій концепції, але не копіює її [74, с. 199]. Види літературного аналізу [74, с. 200–203] Вид аналізу Характерні особливості аналізу Культуроло- гічний Передбачає дослідження художньої літератури в контексті національної та світової культур, її взаємопов’язаність із релігією, філософією, естетикою, літературною критикою, різними видами мистецтва; відображення характеру народу, традиції і новаторство в національній літературі, діалог культур та його вплив на літературний процес Лінгвістич- ний Метою є виявлення та пояснення використаних у художньому тексті мовних фактів у їх значенні та вживанні, причому лише настільки, наскільки вони пов’язані з розумінням літературного твору як такого (предметом аналізу є мовний матеріал тексту) Стилістичний Виявлення прийомів індивідуально-авторського використання мовних засобів, дослідження особливостей творчості письменника, якими його твори відрізня- ються від творів інших митців (ураховується сукупність ознак, які характеризу- ють твори певного часу, напряму та індивідуальну манеру письменника) 138 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури Вид аналізу Характерні особливості аналізу Філологічний Передбачає тлумачення тексту художнього твору з використанням прийомів дослідження мови, почерку, манери письменника Контексту- альний Передбачає наявність певного контексту, у якому твір вивчається та ана- лізується, найпильніша та найбільша увага приділяється тексту як формі вираження авторського суб’єктивного трактування об’єктивного світу. Роз- різняють такі контексти: 1) певної історико-літературної доби (визначення в ній місця твору); 2) творчості певного письменника (із визначенням у ній місця твору); 3) певної історичної доби (досліджується повнота відображення доби в літе- ратурному творі) Інтертексту- альний Передбачає порівняння першоджерела і художнього твору, що аналізується, для виявлення своєрідності художнього світу письменника в певному творі в зі- ставленні з тими зразками, які раніше існували в літературі й у чомусь близькі, подібні до нього (особлива увага звертається на цитати, ремінісценції й алюзії) Компаратив- ний Досліджуються явища мистецтва слова через порівняння їх з іншими такими явищами переважно в різних національних письменствах Психологіч- ний Спроба виявити пружини творчого процесу, зрозуміти намір автора, серйозну особисту основу його творчості («внутрішню форму» слова та образу, єдність форми й образу і його значення тощо) Міфологіч- ний Дослідження безпосереднього взаємовпливу літератури та міфів (наявність у літературному творі міфологічного загальновідомого сюжету або мотиву, які структурують його) Структурний Досліджується структурно-семантична єдність художнього цілого і понятійна система, що відбиває складну внутрішню організацію літературного твору та його контекстуальні зв’язки Герменев- тичний Охоплює відновлення і підготовку тексту, розв’язання проблеми його справж ності, часу написання, авторства, участі інших авторів, переробок, а також складання коментарів (лінгвістичних, літературних, історичних); де- тальні примітки можуть повідомити про джерела сюжету, образи-характери, літературні запозичення Аналізуючи художній твір, варто розрізняти ідейний зміст і художню форму. Ідейний зміст містить: |