185_kucinko_profesi Професійний довідник учителя літератури. Видавнича група "Основа"
 Скачать 1.9 Mb.
|
|
195 Розвиток усного та писемного мовлення учнів. словниково-фразеологічна робота Переказ — це письмова розповідь прочитаного чи прослухано- го та проаналізованого тексту. Перекази бувають: за метою — навчальні та контрольні; за місцем виконання — класні та домашні; за характером відтворення тексту — детальні чи стислі; за наявністю супутніх завдань — уведення певної лексики, еле- ментів твору, зміна часу дії, особи оповідача тощо; за мірою ознайомлення учнів із текстом — вивчений текст чи не- знайомий, новий. Класифікація переказів 1. Репродуктивні — детальний, стислий, вибірковий, із заміною особи оповідача, ускладнений граматичним завданням. 2. Репродуктивно-оцінні — переказ з елементами твору, тобто та- кий, що містить власні аналітичні міркування над текстом із уведенням коментарю, з елементами творчості — вигадування, продовження, завершення історії. Методика підготовки та проведення переказу залежить від його характеру: контрольний чи навчальний, детальний чи сти- слий, за вивченим чи незнайомим текстом. Велике значення має підготовка до переказу, попередження можливих помилок, розви- ток в учнів критичного ставлення до результатів своєї праці. Найстереотипніше проводять контрольні перекази. Спочатку вчитель проводить коротку вступну бесіду чи проголошує вступ- не слово про мету роботи, тематику, методику переказування. Потім він читає текст, перевіряє розуміння учнями його змісту загалом, а також окремих слів і виразів, пояснює незрозумілі слова, записуючи їх на дошці. За необхідності може бути запи- саний також план переказу. Після цього текст читають ще раз і учні починають писати. Використовувати словники чи іншу до- відкову літературу під час написання контрольного переказу за- боронено. Навчальні перекази є різноманітнішими за методикою прове- дення. Зокрема, особлива увага приділяється тим елементам пе- реказу, які є суто навчальними (стиснення тексту та добір фактів під час короткого викладу; трансформація граматичних форм зі зміною особи оповідача, часу дії тощо; використання в переказі оцінно-емоційної лексики, синонімів та синонімічних зворотів; установлення логічного зв’язку між окремими частинами перека- зу тощо). 196 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури Під час написання навчальних переказів ураховують моменти, що підкреслюють своєрідність саме цього виду переказу. Загаль- ними для всіх видів є такі етапи роботи: вступна бесіда, читання тексту, бесіда за змістом, словниково-фразеологічна робота, робо- та над стилем, попередження граматичних помилок, складання плану, переказ за планом, написання переказу, перевірка і аналіз роботи, виправлення переказу (див. розділ 3.3.2). Працюючи над детальним переказом, учні опановують не тіль- ки образотворчі засоби мови, а й лексику, фразеологію, синтак- сичну структуру речень — усі найхарактерніші особливості стилю письменника. Для того щоб наслідування зразка не зводилось до заучування текста та його механічного відтворення, особливу ува- гу слід приділяти аналізу пропонованого тексту й можливим варі- антам його відтворення. Під час написання стислих переказів, основний акцент необ- хідно робити на вмінні виділити в тексті головне й передати це го- ловне переважно своїми словами; переказів із граматичними та сти- лістичними завданнями — на вмінні користуватись тими формами, які слід використати в даній роботі; під час переказу з елемента- ми твору — навичкам аналізу й узагальнення, які є необхідними для виконання цього «проміжкового» виду письмової роботи, що містить елементи аналітико-синтетичного продуктивного мовлен- ня [70, с. 222–225]. З-поміж різних видів переказів, що найближаються до творів і значно сприяють розвитку розумової активності учнів, самостій- ності виконання завдань, свідомому підходу до їх розв’язання, провідне місце посідають творчі перекази (тобто в текст вносять певні зміни щодо вживання окремих граматичних форм, кон- струкцій і викладу змісту). Переказ — це підготовча ланка до самостійного написання тво- рів, створення власних аналогічних висловлювань. Переказ допо- магає розвивати пам’ять, проводити спостереження над мовою ав- тора, учить розуміти прослухане, удосконалювати культуру мов- лення, створювати й моделювати висловлювання, а також мі стить додаткову інформацію. Переказ із творчим завданням сприяє роз- витку творчої уяви, думки дитини, логічного мислення, обранню арсеналу мовних засобів, стилю, жанру висловлювання. Отже, усі види переказів (докладний, стислий, вибірковий) можуть перед- бачати розв’язання додаткового творчого завдання. Завдання до творчих переказів бувають досить різноманітними (переставити матеріал місцями, змінити особу доповідача, допо- внити текст матеріалом, якого в оригіналі не було, тощо). 197 Розвиток усного та писемного мовлення учнів. словниково-фразеологічна робота Типові завдання до творчих переказів 1. Переказати текст, змінивши особу. Якщо в тексті розповідь ве- деться від першої особи, пропонується передати її від третьої, (наприклад, від однієї з дійових осіб). 2. Написати переказ тексту, змінюючи послідовність окремих епізодів (наприклад, поставити на початок найцікавіший епі- зод). 3. Поширити текст оповідання, доповнюючи початок новим епі- зодом, додаючи своє завершення. 4. Замінити одні синтаксичні конструкції іншими. Якщо в тек- сті є пряма мова, пропонується написати переказ цього тексту з перетворенням прямої мови на непряму. 5. Замінити певні слова і словосполучення синонімічними. 6. Ввести в текст ті чи інші порівняння, метафори, епітети, при- слів’я, крилаті вирази, цитати. 7. Змінити літературно-художню форму тексту. Для такого пере- казу береться сюжетний вірш або байка і пропонується викла- сти зміст у прозовій формі. 8. Переказати зміст тексту, перенісши події в іншу епоху, відпо- відно змінивши розвиток сюжету, дійові особи. 9. Переказати оповідання з висловленням своїх міркувань, кри- тичної оцінки до змальованого в тексті тощо. Від класу до класу творчі завдання ускладнюються. Разом із завданням: «Перекажіть (докладно, стисло чи вибірково)», став- лять такі завдання: «Висловіть своє ставлення до порушеної авто- ром проблеми»; «Доповніть текст переказу своїми міркуваннями про…»; «Висловте свої думки з приводу…»; «Прокоментуйте зміст тексту…» тощо. Залежно від завдання оригінальний текст учнів може: 1) вписуватися в структуру первинного тексту під час переказу- вання; 2) продовжувати основний текст переказу; 3) становити окрему самостійну частину роботи. Для першого та другого випадків дуже важливим моментом є співвідношення створених учнями текстів зі змістом і структу- рою первинного тексту. Доповнення до переказу у вигляді окремої частини передбачає самостійний аналіз почутого і потребує розви- неного чуття стилю та вміння проникнути в підтекст, зрозуміти глибину авторського задуму, знайти опору в тих словах, словоспо- лученнях, реченнях, якими висловлено основну думку. Характер виконання творчого завдання (обсяг, жанр, тип, стиль тощо) учні обирають самостійно. 198 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури Наприклад, учням пропонують відповісти на запитання, ви- словити свою думку з приводу викладеного в тексті. У цьому разі до первинного тексту не вноситься жодних змін (учень докладно відтворює готовий текст, а свої думки викладає після переказу). Якщо ж пропонується записати початок (вступ), кінець (висно- вок) до первинного тексту чи ввести в нього елементи опису, діа- лог, роздум тощо, переказати зміст тексту від імені іншої особи або літературного героя, то в цих випадках переказ за змістом від- різняється від первинного тексту. Переказати текст від імені іншої особи учні можуть у такі способи: за умови, якщо школярі замінили особу оповідача, вони мо- жуть вносити зміни у створений ними текст переказу завдяки переосмисленню змісту первинного тексту; якщо вони замінили форму, наприклад, першу особу на тре- тю (я — він, герой), то в такому разі у відтвореному тексті не повин но бути відступів від змісту та композиції первинного тексту. Залежно від завдання доповнення до переказу у вигляді твору за складністю й обсягом може бути: у формі елементарної відповіді на запитання, що складається з 4–5 речень; невеликого опису, цікавого для учня і важливого для розумін- ня порушеної в переказі проблеми; невеликого роздуму з проблеми, порушеної автором первинно- го тексту; невеликої розповіді, що містить доказ власної думки з проб- леми; розгорнутого роздуму з виділенням проблеми, порушеної в пер- винному тексті. Якщо творче завдання до переказу, оформлене учнем у ви- гляді нового текста, не є органічним продовженням переказу, а виступає як окремий мовленнєвий твір (анотація, відгук, твір- роздум із приводу порушеної в тексті переказу проблеми тощо), то його можна відділити від переказу, залишивши чистий рядок, він може також мати свій заголовок та епіграф. Отже, процеси і сприймання текста, і створення першого (чорнового) варіанта свого текста, і його редагування мають творчий характер. Творчий переказ — перехідний вид роботи від власне переказів до творів. У творчому переказі учень не тільки відображує зміст і деталі прочитаного уривка, а й відповідно до завдання сам робить 199 Розвиток усного та писемного мовлення учнів. словниково-фразеологічна робота певні зміни та додатки. В усіх випадках, коли учні пишуть твор- чий переказ, необхідно, щоб вони вловлювали тон та особливості розповідної манери автора уривка, щоб їхні доповнення до пропо- нованого учителем тексту були написані мовою, близькою до мови твору. Під час роботи над переказами провідними є поняття про текст, його тематичну, смислову, стилістичну і структурну ціліс- ність. Основні прийоми роботи над будь-якими видами переказів 1. Вступна бесіда Мета — підготувати учнів до сприймання тексту. 2. Прийоми, пов’язані зі сприйманням тексту: читання тексту вчителем (чи прослуховування аудіозапису); читання тексту учнями мовчки (якщо текст є перед очима); паралельне прослуховування тексту та читання (комбінований прийом роботи). Учитель обирає певний прийом залежно від: характеру пере- казу (докладний, стислий, вибірковий); складності тексту; підго- товленості класу до того чи іншого виду сприймання. Усвідомлен- ня учнями змісту передбачає три взаємопов’язаних види сприй- мання тексту: глобальне (сприймання загалом, коли важливо зрозуміти, про що йдеться, якою є основна думка, що головне в позиції автора); докладне (усвідомлення основних смислових блоків тексту з більшим чи меншим набором деталей залежно від виду пере- казу — докладний, стислий чи вибірковий); критичне (відпрацювання свого погляду на те, про що йдеться в тексті). Під час цієї роботи дуже важливим є акцент на активне сприй- мання тексту: «Визначте тему й основну думку висловлювання»; «Чому текст має такий заголовок?» тощо. 3. Бесіда за змістом Готує учнів до сприймання змісту, розвиває їхні мислительні здібності. Зауважимо: недоцільно ставити дуже багато запитань до тексту під час докладного переказу, оскільки це певною мірою знижує інтерес учнів до роботи. 200 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури 4. Аналіз структури тексту Школярі засвоюють, окрім тематичної та смислової, структур- ну цілісність тексту, поділяють текст на частини (підтеми і мікро- теми), кожна з яких пов’язана з основною думкою, спостерігають за способами зв’язку частин і речень у тексті. 5. Складання плану (простого і складного) Передбачає такі інтелектуальні вміння, як поділ тексту на смислові частини, формулювання кожного пункту плану, його оформлення, зіставлення плану і первинного тексту. До тексту з поєднанням різних типів мовлення (розповідного характеру з елементами опису та роздуму) можна скласти таку композиційну схему: Розповідь 1. Опис предмета. 2. Оцінювання предмета. 3. Роздум Ця орієнтовна схема підкаже учневі, з яких фрагментів скла- дається текст, а знання про будову типів мовлення допоможуть розчленити тип мовлення на слова і речення. 6. Добір робочих матеріалів Для розкриття окремих пунктів плану і провідної думки тек- сту загалом потрібні слова і вирази до первинного тексту, засоби, яких немає в тексті, а вони потрібні, наприклад, для стислого пе- реказування тексту (узагальнювальні слова чи речення, слова для зв’язку частин тексту тощо). 7. Мовний і стилістичний розбори тексту Під час такої роботи учні зосереджують увагу на визначенні ними завдання і мовленнєвої ситуації (кому адресоване висловлю- вання, з якою метою, де воно можливе), на залежність мовних за- собів і стилю мовлення від ситуації спілкування. Крім того, учні мають переконатися в доцільності авторського добору мовних за- собів і відповідності його комунікативному завданню й основній думці тексту. 8. Усний переказ (повний або частковий) Може бути використаний під час проведення всіх видів пере- казів. Особливо він є ефективним під час навчання вибіркового і стислого переказів, коли в учнів виникають труднощі в процесі самостійного оформлення зібраного матеріалу та створення нового тексту. 201 Розвиток усного та писемного мовлення учнів. словниково-фразеологічна робота 9. Редагування Цей прийом під час навчання зв’язного мовлення використову- ють на етапі підготовки до переказу з метою попередження мож- ливих недоліків, під час роботи з чернеткою, на уроці аналізу і пе- реказу, взаєморедагування. Окремо слід звернути увагу на специфічні прийоми, що пов’я- зані з формуванням умінь стисло, вибірково відтворювати текст: зіставлення переказів того самого тексту, різних за характе- ром відтворення (докладного і вибіркового, докладного і сти- слого); зіставлення планів докладного і стислого переказів; порівняльний аналіз первинного тексту та його стислого переказу; тематичний добір матеріалу з тексту та його систематизація; стиснення тексту; поширення тексту; визначення теми вибіркового переказу за його планом (або ро- бочими матеріалами); складання висловлювання з елементами оцінювання на основі первинного тексту тощо. Особливої уваги потребує та частина роботи, яка починається після переказування. Створюючи невеликий твір, учень має проду- мати початок тексту, висловити свої погляди, думки, почуття. Тому й у процесі виконання навчальних переказів, і під час підготовки до державної підсумкової атестації варто запропонувати учням лексич- ний матеріал, що містить слова, словосполучення, мовленнєві зворо- ти, які їм допоможуть під час оформлення власних висловлювань. Наприклад: На мою думку…; по-моєму…; я вважаю…; я переконаний, що…; мені хочеться зробити висновок…; я передбачаю, що…; я можу з упевненістю сказати (стверджувати), що…; деякі сумніви в мене виникають, коли…; я поділяю погляди…; не можна не погодитися з думкою (поглядом) автора (героя)…; я вважаю за доцільне…; та- кий погляд підлягає сумніву…; таке твердження я вважаю хибним, тому що…; я поділяю (не поділяю) погляди автора (героя)… тощо. Важливим моментом у методиці навчання і проведення уроку переказу є робота з чернеткою, редагування написаного. Форму- вання вміння вдосконалювати написане відбувається як на уроках із розвитку зв’язного мовлення, так і під час вивчення лексики, граматики і стилістики. Різновидом творчого переказу є переказ-переклад. Якщо в переказі учень відтворює готовий текст чи уривок із нього, то під час написання твору складає власний текст. 202 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури Твір — це власні роздуми учня з приводу прочитаного й про- аналізованого художнього твору чи власний художній твір; це оригінальний зв’язний текст, самостійно складений учнем усно чи письмово за певною темою. Уміння писати твір — це вміння переконливо, логічно й образно викладати свої думки. Мета написання твору: виявити рівень обізнаності учнів за певною темою (пробле- мою); з’ясувати ставлення учнів до певної проблеми; навчити учнів логічно, стисло, образно, грамотно будувати ви- словлювання, дотримуючись певного стилю мовлення; поглиблювати грамотність та культуру мовлення учнів через вироблення навичок застосування у творі знань з орфографії, морфології, синтаксису, лексики тощо; розвивати навички використання у творі прямої та непрямої мови, цитат, діалогу; розвивати спостережливість, пам’ять, свідоме ставлення до ро- боти, уміння користуватись додатковими джерелами; закріплювати навички організації праці під час написання твору. За характером основних джерел можна виділити три види творів: 1) на основі літературно-художніх творів, що вивчаються; 2) за витворами інших видів мистецтва (живопис, музика, театр, кіно тощо); 3) за матеріалами оточуючої дійсності та життєвого досвіду учнів. Велике значення має також тематика творів. Важливо так сформулювати тему, щоб вона стимулювала ак- тивний, творчий підхід учня до твору, збуджувала його думки та почуття, не залишала байдужим до долі героїв. Так, замість стан- дартного, стереотипного формулювання «образ героя» доцільніше уже в назві теми подавати емоційне зерно її розкриття. Для творів, особливо домашніх, слід пропонувати учням на вибір декілька рівноцінних за складністю тем. Це підвищує інте- рес до творів, спонукає учнів реально оцінити той досвід, на який вони зможуть спиратися, висвітлюючи обрану тему. Добираючи теми, також потрібно пам’ятати таке: одні теми мають переважно розповідний характер (вони є лег- шими: розповідь про проведення свята, про якийсь випадок із життя); |