185_kucinko_profesi Професійний довідник учителя літератури. Видавнича група "Основа"
 Скачать 1.9 Mb.
|
|
Картки-інструкції (для організації диференційованих домашніх завдань) містять завдання й інструктивну інформацію для учнів. У них визначається послідовність здійснення учнем розумових операцій та практичних дій, обсяг самостійної роботи, основні напрями самостійного пошуку. Такі картки-інструкції допомага- ють раціоналізувати самостійну роботу учня. Об’єктом для ана- лізу тут можуть бути літературні твори, що вивчаються, мему- арна, науково-популярна література, колекції творів суміжних ми стецтв. Подібні завдання можна використовувати для розвитку літературного та художнього світогляду школярів, їх інтересів, здібностей і смаків. Технічні засоби навчання (ТЗН) — це обладнання й апаратура, які застосовують у навчальному процесі з метою підвищення його ефективності. ТЗН розрізняють за такими функціями: особливостями використаного матеріалу: образотвор чий, сло- весний, схематичний показ тощо; видом сприйняття: зорові, слухові, наочно-слухові, аудіо-, ві- зуальні й аудіовізуальні; способом передавання матеріалу: за допомогою технічної апара- тури чи без неї — у традиційний спосіб, у статиці чи динаміці, готові таблиці та матеріали для їх складання, моделі, картини, кінокадри, плівки тощо; організаційними формами роботи з ними: фронтальна, на основі демонстраційних засобів, чи індивідуальна, на основі роздано- го учням візуального (образотворчого) матеріалу. Екранні засоби: мультимедійна дошка, презентація Microsoft PowerPoint, діапозитиви, діафільми, дидактичні матеріали для епі- проекції. Інформацію з екрана учні сприймають емоційно, це сприяє зосередженню їх уваги на об’єктах вивчення, що є важливим для інтенсифікації та підвищення ефективності навчального процесу. 178 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури До наочно-слухових (аудіовізуальних) засобів належать: електронні презентації зі звуковим супроводом, які поєднують два основних засоби створення ситуації — зображення і сло- во, їм властива мобільність (звуковий супровід можна вмика- ти та вимикати, використовуючи вибірково, повторювати по- трібну частину аудіограми); вони розширюють організаційно- методичні можливості для поєднання зорової та слухової наочності, особливо на уроках розвитку мовлення; кінофільми та кінофрагменти забезпечують динаміку зобра- ження, синхронне подання звуку та зображення, доповнюють мовленнєвий ряд музичним супроводом тощо. Розрізняють де- кілька типів навчальних кіноплівок: цілісні фільми, які скла- даються з декількох частин, і кінофрагменти (5–10 хв). Правила підготовки і проведення уроку з використанням ТЗН 1. Детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку на- вчального матеріалу. 2. Визначити обсяг та особливості знань, які повинні набути учні (уявлення, факти, гіпотези тощо), необхідність демонструван- ня предмета, явища або їх зображення. 3. Дібрати і проаналізувати аудіовізуальні та інші дидактичні за- соби, визначити їх відповідність змісту й меті уроку, можливе дидактичне призначення. 4. З’ясувати, на якому попередньому пізнавальному досвіді від- буватиметься вивчення кожного питання теми. 5. Визначити методи та прийоми для активної пізнавальної ді- яльності учнів, досягнення ними міцного опанування знань, умінь і навичок. Використання комп’ютерів відбувається за такими напрямами: як засіб індивідуалізації навчання — за допомогою завдань та індивідуальної роботи з комп’ютером учні досягають знач- них успіхів у опануванні матеріалу; комп’ютер фіксує всі етапи роботи учня, оцінює її; учитель може проаналізувати дії учня; як джерело інформації — через комп’ютер можна отримувати значний обсяг інформації, однак комп’ютерна інформація не повинна замінювати підручник, книги, інші джерела знань; як засіб оцінювання, обліку та реєстрації знань — для цього використовуються програми з контрольними та екзаменацій- ними завданнями, відповідями на них та нормативами оціню- вання кожної відповіді; комп’ютер не тільки оцінює відповіді, а й видає рекомендації щодо виправлення помилок; 179 Засоби навчання. використання комп’ютерних і медіазасобів на уроках… як засіб творчої діяльності учня — сучасне програмне забезпе- чення дає змогу учням творчо працювати; текстовий редактор — замінює друкарську машинку, маючи значно більше функцій (обрання шрифту, його розміру, кольо- ру, розміщення друкованого тексту; корекція написаного, за- міна блоків тексту тощо); графічний редактор — сприяє розвитку художніх навичок, до- помагає в проектуванні; музичний редактор — дає змогу писати музику, здійснювати музичне оформлення презентацій; як засіб заохочення до навчання в ігровій формі — робота на комп’ютері стимулює успішне виконання такого навчального завдання, як дослідницький пошук, формує певний тип ми- слення; забезпечує тренінг певного виду діяльності; як засіб допомоги дітям із дефектами фізичного й розумового розвитку, оскільки є засобом комунікації дитини із зовнішній світом; для таких дітей розробляють спеціальні програми, що враховують особливості їх розумової діяльності, допомагають ефективному навчанню. Застосування в навчальному процесі інформаційних техно- логій (ІТ) сприяє підвищенню ефективності навчальних занять, об’єк тивності контролю знань учнів, прискорює накопичення ак- тивного словникового запасу. Основні види комп’ютерних навчальних програм Комп’ютерний підручник — програмно-методичний комплекс, що забезпечує можливість самостійно опанувати навчальний курс або його розділ; контрольні програми — програмні засоби, призначені для пере- вірки й оцінювання знань, умінь і навичок; тренажери — засоби формування та закріплення навичок, пе- ревірки досягнутих результатів; ігрові програми — засоби, що забезпечують додаткові до на- вчальних програм дидактичні можливості: ділові ігри орієн- товані на розв’язання однотипних завдань, розважальні ігрові програми впливають на формування світогляду школярів. Електронні системи навчання Бази даних містять різноманітну статистичну, текстову, гра- фічну й ілюстративну інформацію в необмежених обсягах із обо в’яз ковим її форматуванням; використовуються для 180 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури оперативного пошуку необхідної інформації, відсутньої в під- ручниках та посібниках; бази знань містять певний обсяг інформації з конкретної теми, структурованої так, що в кожному її елементі є посилання на інші логічно пов’язані з ним елементи; це дає змогу отримува- ти інформацію в потрібній послідовності (програмні продукти, що містять бази знань, належать до класу гіпермедіа); гіпермедіа-технології надають можливості для роботи з текста- ми через виділення ключових об’єктів (слів, фраз, малюнків) та організацію перехресних посилань між ними; мультимедіа-технології пов’язані зі створенням мультимедіа- продуктів: електронних книг, мультимедіа-енциклопедій, ком п’ю терних фільмів, баз даних тощо; вони поєднують ані- мацію, текстову, графічну, аудіо- та відеоінформацію. За допомогою мультимедіа-технологій створено «електронну книгу» — навчальний засіб, озвучені сторінки якого відобра- жаються на екрані дисплея, комп’ютерні дидактичні та роз- вивальні ігри, що сприяють розширенню світогляду учнів, стимулю ють пі знавальний інтерес, формують необхідні вмін- ня й навички; мережові технології — робота в комп’ютерних мережах сприяє підвищенню грамотності, розвитку мови, інтересу до навчан- ня; завдяки доступу до професійних банків і баз даних шко- лярі отримують інформацію про розвиток наукових проблем, беруть участь у роботі дослідницьких колективів; телекомунікації — доступ до телекомунікацій підвищує ін- формаційну озброєність учителів, дає змогу спілкуватися зі своїми колегами, проводити спільну навчальну, наукову та методичну роботу; телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Internet (див. розділ 16; 2.5). Умови педагогічної доцільності використання засобів навчання на уроках літератури Наявність мотивації добору засобів навчання та чітке визна- чення їх дидактичних функцій у структурі аналізу літератур- ного твору; максимальне використання навчальних можливостей, специ- фічних виразних властивостей різноманітних технічних засо- бів навчання; забезпечення раціональної діяльності вчителя й учнів на уроці. 181 Засоби навчання. використання комп’ютерних і медіазасобів на уроках… Отже, однією з обов’язкових умов педагогічної доцільності ви- користання ТЗН є необхідність врахування художньої специфіки словесного образу. Мотивуючи добір певного аудіозапису чи відео- матеріалу, учитель повинен відповісти на запитання: Навіщо вчи- телеві використовувати ТЗН на уроці? Якою мірою це сприятиме поглибленню сприйняття твору, що вивчається? Які освітні, ви- ховні та розвивальні задачі уроку вони допоможуть розв’язати? Педагогічно доцільне використання ТЗН передбачає також до- тримання низки вимог до виконання учнями навчальних завдань під час роботи з наочно-слуховими (екранно-звуковими) посібни- ками. У методиці існує положення, згідно з яким питання, постав- лені учням після демонстрації ТЗН, мають бути зорієнтовані на подальше поглиблене сприйняття ними літературного твору, його морально-естетичний аналіз та оцінку. Необхідно, щоб цей аналіз здійснювався обов’язково з опорою на ті емоційні переживання, які отримали учні під час демонстрації наочно-слухових засобів. 182 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури 3.14 урок виразного читання: правила, вимоги, критерії оцінювання, складання партитури Виразне читання — це мистецтво відтворення в живому слові думок та емоцій (якими насичений художній твір), а також на- міру виконавця і його ставлення до виконуваного твору. Для визначення цього мистецтва використовують також термі- ни художнє читання, декламація (можна вживати ці терміни як синонімічні). Виразне читання на уроках світової літератури — це не лише мистецтво виконання художнього тексту, а й предмет навчання цього мистецтва, і метою такого навчання є формування естетич- но розвиненого читача, здатного відчувати художнє слово, уміти насолоджуватися прочитаним (О. О. Ісаєва). Декламації, мелодекламації та художньому виконанню на уро- ках світової літератури приділяється багато уваги. Завдання вчи- теля — допомогти учням відчути силу слова, що впливатиме на почуття, думки, волю, характер і здатність отримувати морально- естетичне задоволення від художнього твору. Мистецтвом усного виконання будь-якого тексту є виразне читання (від імені опові- дача), читання напам’ять — декламація (від імені ліричного ге- роя), а майстерність володіння виконавським словом називають художнім читанням. Художнє читання — це публічне виконання творів літератури (віршів, прози, публіцистики); особливий вид естрадного ми- стецтва. Процес навчання майстерного виконання творів складний, тому вчителеві бажано на кожному уроці з літератури вдоскона- лювати ті вміння, які учні опановують на уроках виразного чи- тання. Послідовність підготовки вчителя до уроку виразного читання 1. Сприйняття тексту. Відчуття краси й одержання естетичної на- солоди від прочитаного через уяву і почуття. 183 урок виразного читання… 2. Аналіз тексту. Розмірковування над твором, відтворення в уяві створених автором картин, перечитування окремих епізодів із повторним переживанням естетичної насолоди, зіставлення своїх міркувань з висновками дослідників. 3. Визначення виконавських завдань і шліфування манери вико- нання. 4. Вправляння в декламації. 5. Визначення й уточнення запитань, які потрібно пояснити. Структура уроків виразного читання Готуючи учнів до уроку виразного читання, слід пропонувати їм переписати текст твору (уривок) у робочий зошит (через рядок, залишаючи місце для позначок). Хід уроку 1. Вступна бесіда (слово вчителя). Створюється атмосфера зацікавленості твором (історичний, со- ціальний, біографічний, лексичний коментар). 2. Взірцеве читання вчителем твору. Можливим є виразне читання підготовленого заздалегідь учня, прослуховування звукового запису. 3. Читання учнями тексту мовчки. Заглиблення в текст, відчуття звучання, підготовка до бесіди. 4. Поділ тексту на ланки. Таку роботу проводять для загострення уваги учнів на компо- зиції твору чи окремої її частини й підготовки до наступного читання кожної частини зокрема. 5. Читання окремих частин тексту. Містить коментар до тексту, вправи в промовлянні складних слів, словосполучень, зворотів, складання партитури най- складніших частин тексту, обговорення інтонації, техніки мовлення, логіки читання в емоційно-образної виразності. Прийоми навчання читати виразно 1. Урахування інтонаційного забарвлення кожного розділового знака. 2. Наочна ілюстрація зображуваного з метою викликати в уяві слухачів живі картини, бажання прочитати твір. 3. Прийом зіставлення спонукає до обговорення, оцінювання добору потрібної інтонації, запобігає помилкам (зіставлення виконання учнів і вчителя, двох учнів, відтворення інтонації з відтінком шаржування тощо). 184 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури 4. Усне малювання для розвитку творчої уяви, наближення до розуміння образів. 5. Бесіда за продуманими запитаннями (мета — зрозуміти суть, уявити картину, визначити почуття автора, ставлення учнів, знайти вдалі інтонації). 6. Хорове читання (позбавити учнів дискомфорту й знайти най- оптимальніше звучання). 7. Читання за особами (пошук варіантів виконання, випробуван- ня здібностей учнів у виконанні різних ролей). 8. Аналіз досягнень і недоліків у техніці мовлення, орфоепії, наго- лосах, логіці читання, емоційно-образній виразності (конкрет- ні, суттєві зауваження, співчуття, щира доброзичливість). 9. Уважне слухання (використовуючи аудіозапис як зразок, до- цільно давати додаткові завдання: а) вдумливо, уважно прочитати текст очима; б) прочитати вголос, вслухаючись у власне виконання, або чи- тати текст очима так, щоб відчути, як він звучить; в) прослухати цей текст у виконанні артиста й зіставити його інтонаційну редакцію зі своєю). Вимоги до виразного читання 1. Відтворення емоційної насиченості твору (внутрішнє «бачен- ня», робота творчої уяви читця — особливо поетичного тексту). 2. Розуміння ідейно-художнього смислу, а не лише фактичного змісту тексту. 3. Уміння висловити своє особисте ставлення, передати зміст і на- стрій слухачам. Партитура художнього тексту — це графічне відтворення зву- чання художнього твору. Складаючи партитуру, позначають паузи, наголоси, підвищен- ня й зниження тону, інтонаційні переломи тощо, особливо коли потрібно показати, як здійснити інтонаційну фігуру, що не визна- чена розділовим знаком. Скласти партитуру — означає розмітити текст умовними позначками, які допомагають уникнути логічних помилок у процесі повторних читань. Основні партитурні знаки Знак Значення Весна Пряма лінія під словом — для позначення логічного наголосу 185 урок виразного читання… Знак Значення / Коротка пауза // Середня пауза /// Довга пауза ↑ Підвищення тону → Рівний тон ↓ Зниження тону Засумувала Пунктир під словом (словами) — для позначення уповільнення вимови ∩ Лігатура вгорі між словами — для зв’язки слів, вимовлених на одному диханні {«Я твій!..»} Фігурні дужки вказують на зміну адресата Учитель може запропонувати учням такі пам’ятки для виро- блення навичок виразного читання віршових творів. Пам’ятка «Як навчитися виразно читати віршові твори» 1. Вдумливо прочитай вірш. 2. З’ясуй лексичне значення незрозумілих тобі слів. 3. За змістом та ідеєю твору визнач настрій, з яким читатимеш твір. 4. У кожному рядку визнач (підкресли олівцем) стрижневе сло- во, тобто слово, на яке падає логічний наголос (слово, яке слід інтонаційно голосом виокремити, адже воно є найвагомішим в рядку чи реченні). 5. Познач олівцем паузи: а) кома — ледь помітна пауза (/); б) двокрапка і тире — помітна пауза (//). в) крапка — явна пауза із інтонацією завершеності (///). 6. Ліворуч від кожного рядка постав стрілку, що передає тон чи- тання: а) підвищення тону — стрілка вгору ( ↑); б) зниження тону — стрілка вниз ( ↓); в) рівний тон — горизонтальна стрілка ( →). 7. Прочитай кілька разів вірш із дотриманням вимог усіх позначок. 8. Читаючи вірш, уявляй картини, які виникають, і запам’ятовуй їх послідовність. 9. Вивчивши вірш напам’ять, виразно прочитай його своїм близь- ким і з’ясуй, що б вони побажали тобі для кращого прочитання твору. Врахуй їхні побажання. 186 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури Пам’ятка декламатора 1. Перед читанням напам’ять мовчки повтори про себе текст вірша. 2. Перед тим як декламувати, прийми зручну і правильну позу (стань рівно, розправ плечі, набери потрібну кількість повіт- ря). Для впевненості на початку читання можеш дивитися пе- ріодично на двох-трьох учнів, з якими товаришуєш (щоб по- чуватись упевнено), а згодом, опанувавши ситуацію, розсіюй свою увагу по всьому класу. 3. Назви автора і твір, який читатимеш. 4. Читання вірша можеш супроводжувати жестами, проте рухи рук мають бути стриманими, щоб не втомлювати й не відволі- кати слухачів. 5. Не поспішай під час читання, набирай повітря рівними части- нами під час пауз. 6. Декламуючи, уявляй картини, які озвучуєш, і з відповідним темпом та настроєм передавай їх. 7. Не варто занадто голосно читати вірш, оскільки майстерність у читанні художнього твору визначається передусім темпом, інтонацією, дотриманням пауз, настроєм, а також мімікою, жестами тощо. |