185_kucinko_profesi Професійний довідник учителя літератури. Видавнича група "Основа"
 Скачать 1.9 Mb.
|
|
пізнання — ознайомлення з ідеєю, проблемою; сприйняття — зіставлення нового зі своїм досвідом, переробка інформації; опанування — зіставлення власного досвіду з досвідом довкіл- ля, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, перегляд на- копиченого, наявних засобів, методів, бажання вдосконалити те, що вже існує; уплив — обрання засобів, методів нової діяльності, реалізація, порівняння результатів особистісного впливу. Учитель повинен опанувати вміння повсякчас ставити учня в умови, які змушують школяра самостійно розв’язувати питан- ня. У центрі уваги педагогів має перебувати кожен учень як уні- кальна особистість, а навчання орієнтуватися на учня, який свідо- мо ставиться до засобів пізнання [81, с. 118]. Технології, які сприяють формуванню творчої особистості Технологія створення психологічних умов підготовки школярів до творчої діяльності Діяльність учня не повинна регламентуватись, а її процес слід організувати так, щоб у ньому були елементи творчості, які перед- бачають комбінування, аналогізування, універсалізацію, випадко- ві видозміни. Потрібно викликати цікавість до предмета. 248 Розділ 4. новітні освітні технології… Інтерес виступає важливою умовою творчої діяльності. Важ- ливу роль у стимулюванні в школярів інтересу до праці відігра- ють завдання, що потребують творчої переробки, узагальнення, систематизації, вмінь і навичок порівнювати й аналізувати вже відоме, експериментування, пошуку; створення умов для розвит- ку ситуативного інтересу, який відіграє роль «пускового» меха- нізму в здійсненні діяльності; використання ігрових моментів, що стимулюють прояв самостійності учнів, їх творчих можливостей; розв’язання творчих завдань. Технологія використання на уроці навчальних та навчально-творчих завдань Технологічна схема узагальненого заняття пошукового типу (за В. Шубинським), яка сприяє творчому розвитку учнів: 1) висунення логічної суперечності, парадоксу; 2) постановка проблеми; 3) розв’язання проблеми; 4) аналіз проблеми, висунення гіпотез; 5) роздуми, задуми, синтез нових знань, породження нового; 6) творче моделювання; 7) критичний аналіз і теоретичне обґрунтування результатів роз- в’язання проблеми; 8) експериментальна перевірка результатів творчої діяльності та впровадження їх у життя. Технологічна схема уроку, яка сприяє розвитку продуктивної пізнавальної діяльності: 1) стартовий рейтинг (5 хв)*; 2) оголошення теми, мети, плану уроку; 3) робота учнів (у групах) над конспектом-опорою (10 хв); 4) дискусія за змістом вивченого матеріалу за допомогою опор, головних понять (20 хв); 5) підсумкова самостійна робота з теми. Технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери сприяє формуванню творчої особистості, діяльність якої відрізня- ється новизною, неповторністю, оригінальністю, для якої потреба у творчості є життєвою потребою, а творчий стиль діяльності — найхарактернішою рисою [81, с. 109–127]. * На підготовчому етапі вчитель розподіляє матеріал на блоки; до кожного блоку готує 4–5 головних про- блемних питань. Відповіддю на ці питання є опорні конспекти (не більше ніж одна сторінка). Кожен конспект-опора містить 3–4 ключових слова-поняття, на основі яких проводиться рейтинг-опитування. Оцінюється відповідь за п’ятибальною системою; максимум балів — 25. Відповіді мають бути миттє- вими, стислими. За опанування матеріалу блоку виставляється оцінка. 249 особистісно орієнтована освіта 4.1.6. Технологія колективного творчого виховання Сутність технології колективного творчого виховання — фор- мування особистості під час роботи на користь інших людей; в ор- ганізації певного способу життя колективу, де все ґрунтується на засадах моральної та соціальної творчості. Ця технологія — особистісно орієнтована: кожному учневі зна- йдеться справа до душі, яку він може організувати, зробити найкра- ще. Ця технологія об’єднує ділову та міжособистісну сфери діяльно- сті людини. Основний педагогічний результат технології — розвиток громадянської самосвідомості та здібностей до соціальної творчості. Мета технології — забезпечити соціальне замовлення на люди- ну нового, демократичного суспільства, якій притаманна активна життєва позиція. Технологія колективного творчого виховання передбачає: створення колективу на основі прагнення до високих ідеалів, привабливих для дітей, які формуються життєвою позицією педагога та справами, скерованими на громадську турботу про поліпшення навколишнього життя; побудову колективу на принципах змінності всього активу, ко- лективного планування, організації й аналізу спільних справ, взаємин, учинків; організацію діяльності суспільно значимої (для людей), осо- бистісно значимої, художньо-інструментованої (ритуалами, законами, традиціями), одухотвореної щирістю, гумором, ро- зумінням дорослими потреб дитинства; особливу позицію педагога як старшого товариша, здатного до співпраці з вихованцями, позицію, що забезпечує повне вза- єморозуміння, взаємодію педагогічного та дитячого колективів. Умови виховної ефективності колективних творчих справ Єдність життєво-практичного та виховного спрямування для поліпшення життя всередині колективу та навколишнього життя; творчий характер кожної справи: здійснення неперервного пошуку найкращих розв’язань життєво важливих завдань на всіх стадіях організації; єдність окремих стадій організації кожної справи. Структурні компоненти технології 1. Колективна організаторська діяльність — усі члени колективу залучаються до процесу планування, підготовки, виконання й аналізу спільних справ. 250 Розділ 4. новітні освітні технології… 2. Колективна творчість — дає можливість спілкуватися в колек- тиві не за шаблоном, не за заданим сценарієм, а з вигадкою, фантазією, імпровізацією, грою, відкриває нове саме для цих учнів, для цього колективу. 3. Колективна постановка мети — колективне цілепокладання має два напрямки: вироблення загальної довгострокової мети та визначення конкретних дій на певний період часу. 4. Ситуації-взірці — обмежений у часі (від декількох годин до місяця) відрізок колективного життя, у якому діти та доро слі живуть підвищено інтенсивним, напруженим життям згідно з принципами демократизації, гуманізму, творчості. 5. Емоційне насичення колективного життя — набір засобів, спе- ціально спрямованих на збільшення емоційної напруження, збудження почуттів єднання, довіри, душевного підйому; за- соби поділяються на дві групи — символи (значки, емблеми, форма, девізи тощо) та обряди. 6. Суспільне спрямування діяльності колективу — важливо, щоб діти під час діяльності, здійснюваної на користь людям, розу- міли стан цих людей і хотіли їм допомогти [81, с. 181–196]. Глосарій колективних творчих справ («Портфель учителя») Атака — операція, яка має на меті швидке виправлення тих помічених у навколишньому житті недоліків, які можна усунути силою свого колективу та його друзів. Такі атаки здійснюються в короткий термін, протягом однієї або декількох годин. Вечір веселих завдань — декілька пізнавальних ігор-оглядів, які переходять одна в одну і становлять своєрідну ігрову сюїту, учасники якої, об’єднані в невеликі команди, виконують творчі завдання і по черзі виступають зі своїми рішеннями-експромтами. Сюїта може містити гру в оркестр, естафету веселих завдань, пі- сенне коло. Вечір-подорож — пізнавальний огляд, учасники якого обміню- ються один з одним знаннями, враженнями, припущеннями щодо навколишнього життя. Прикметною особливістю такої зустрічі є використання прийому подорожі, що дає змогу обмінюватися досвідом, колективно відкривати світ у жвавій, захопливій формі, розвивати допитливість, винахідливість, творчу уяву, товариську взаємодопомогу. Вечір розгаданих і нерозгаданих таємниць — захоплива гра, що дозволяє у жвавій, невимушеній формі обмінюватись знаннями, думками, здогадками; вона навчає ставити запитання, доводити і спростовувати, вести колективний пошук істини, спираючись на 251 особистісно орієнтована освіта відомості, отримані з найрізноманітніших джерел — підручників, книжок, журналів, газет, кіно, радіо, телебачення. Захист фантастичних проектів — пізнавальна справа-огляд, під час якої кожна група учасників демонструє підготовлений нею про- ект, де втілено уявлення авторів про одну зі сторін життя в майбут- ньому і дано відповіді на запитання інших учасників, і намагаєть- ся якомога переконливіше обґрунтувати свої пропозиції. Збори-диспут — пізнавальна творча справа, мета якої — поста- вити перед учасниками життєво важливе, складне, справді спірне питання (або декілька таких питань, що об’єднані однією темою), виявити й зіставити різні думки, захоплюючи всіх колективним пошуком найкращого рішення. Місто веселих майстрів — масова рольова гра, що задовольняє і розвиває інтерес школярів до діяльності людей різноманітних професій та залучає до романтики колективного творчого життя. Прес-конференція — пізнавальна творча справа-огляд, що ор- ганізується у формі рольової гри-бесіди членів певної делегації з представниками мас-медіа. Сюрприз — колективна трудова справа-операція: творчий по- дарунок, підготовлений дітьми та їх старшими друзями на радість іншим. Турнір-вікторина — пізнавальна справа-огляд, у якій беруть участь декілька команд, і учасники кожної команди колективно готує запитання та відповіді за обраною темою або за декількома темами. Турнір знавців — пізнавальна справа-огляд, проводиться де- кількома колективами, кожен з яких по черзі організує творче змагання (свій тур) між іншими учасниками. Турнір знавців мож- на проводити в класі або між класними колективами, а також між зведеними командами старших і молодших школярів. 4.1.7. Педагогічна технологія «Створення ситуації успіху» Ситуація успіху — це суб’єктивній психічний стан задоволення наслідком фізичного або морального напруження виконавця справи, творця явища; це поєднання умов, які забезпечують успіх як результат праці; це те, що може організувати вчитель для успішного навчання учня і досягнення ним радості. Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визна- чає свій результат як успіх. Усвідомлення ситуації успіху учнем, 252 Розділ 4. новітні освітні технології… розуміння її значущості виникає в суб’єкта після здолання своєї боязкості, невміння, незнання, психологічного ураження та ін- ших труднощів. Створена ситуація успіху стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими, для подальшого руху дитини вгору щаблями розвитку особистості; заряд активного оптимізму, здобутий у юності, гартує характер, підвищує життєву стійкість і здатність до протидії. Організація ситуації успіху розв’язує багато проблем щодо агресивності дитини, неслухняності як постійної риси характе- ру, ізольованості в групі, лінощів тощо. Коли педагог має спра- ву з такими учнями, починати слід із ситуації успіху: дати учню можливість пережити успіх, а потім здивуватися разом з ним пси- хологічній силі успішної діяльності в перетворенні особистості [81, с. 198–199]. Головна мета діяльності вчителя — створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному ви- хованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили. Успіх — це удача в діяльності, досягнення якихось результатів, суспільне визнання особистості. Залежно від того, ким і як підготовлений, чим умотивований, як підтримуваний, він може бути очікуваним, підготовленим та не- підготовленим, короткочасним і тривалим, періодичним і частим, миттєвим і стійким, направленим на подальше життя дитини. Ситуація успіху має характер штучно створеної, адже педагог деякий час посилює оцінний акцент на позитивних якостях праці учня, при цьому зовсім не зважає на наявні недоліки. Педагог ро- зуміє тимчасовість створюваної ситуації, яка надалі коригується шляхом поступового вказування на недоліки та їх спільного, а по- тім і самостійного виправлення. У такий спосіб, штучність створе- ної ситуації повністю зникає. З педагогічної точки зору ситуація успіху — це таке цілеспря- моване, організоване поєднання умов, за яких створюється мож- ливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу загалом. Це результат продуманої та підготовленої стратегії й тактики вчителя [8, с. 31]. З психологічної точки зору успіх — це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого особи- стість прямувала в своїй діяльності, або збігся з її очікуваннями, сподіваннями (з рівнем домагань), або перевершив її [8, с. 31]. 253 особистісно орієнтована освіта Навіть інколи переживаючи ситуацію успіху, дитина може за- знати незгладимих емоційних вражень і різко змінити на краще своє життя. Із соціально-психологічної точки зору успіх — оптимальне спів- відношення між очікуванням оточуючих, особистості та результа- тами їх діяльності. У тих випадках, коли очікування особистості збігаються або перевершують очікування оточуючих, найбільш значних для особи, можна говорити про успіх. Може змінюватись коло людей, думку яких цінує особистість, але сутність успіху не змінюється [8, с. 31]. Успіх, пережитий дитиною неодноразово, розпочинає період прихованих можливостей особистості, перетво- рення та реалізації духовних сил. У цій педагогічній технології учнів умовно розділили на групи. «Надійні» — учні різного віку, які мають гарні здібності, сум- лінно ставляться до своїх обов’язків, активні в громадській роботі; вони привчені до самостійності й упевнені в собі; рівень їх домагань адекватний їх можливостям. Основа їх надійності — у постійному відчутті радості, яка відбулася, тому в роботі з такими дітьми спеціальної методики не по- трібно. «Упевнені» — здібності таких дітей можуть бути вищими, аніж у «надійних», однак система їх роботи не є настільки відлаго- дженою, періоди підйому, злету змінюються розслабленням; такі діти дуже емоційно реагують як на перемоги, так і на не- вдачі. Недоліками таких дітей є швидке звикання до успіхів, переростання впевненості в самовпевненість. «Невпевнені» — цілком успішні школярі, пізнавальні інтере- си яких зазвичай пов’язані з навчанням, вони мають гарні здібності та відповідально ставляться до справи, однак часто бувають невпевненими в собі, що є наслідком заниженої само- оцінки, нестійкого настрою, складної психологічної атмосфери в сім’ї, епізодичних невдач тощо. Найбільш хворобливо такі діти реагують на необ’єктивність оцінювання та на несправед- ливість учителів. «Зневірені» — це переважно діти, які мають непогану підготов- ку, здібності, успіхи в навчанні, однак після відчутої колись радості через якісь причини втратили сподівання на неї. При- чинами відчаю можуть бути серія невдач, безтактність педаго- га, позиція сім’ї тощо. Працюючи з такими дітьми, потрібно пам’ятати, що чим менше в дитини надії на успіх, тим скоріше вона замикається в собі, тим важче йде на контакт, унаслідок чого може стати ізгоєм поміж однолітків [81, с. 205]. 254 Розділ 4. новітні освітні технології… Прийоми технології «Створення ситуації успіху» 1. «Здійснена радість» — для деяких учнів очікування успіху є звичним, для деяких епізодичним, а для деяких зовсім одно- разовим — це і є стан здійснення радості. «Невтручання» — максимальне надання самостійності в роз в’я- занні проблем «надійним» учням. Краще залишити їх на де- який час у спокої і дати можливість самим розібратися в собі та ситуації, що склалася. «Холодний душ» — під час роботи з «упевненими» дітьми вчи- тель не поспішає з поліпшенням оцінок, навпаки, дещо відтя- гує час. Учитель не тільки не «поливає бальзамом» зачеплене самолюбство, ущемлені амбіції рідних, але й трохи «передає куті меду» (за А. Макаренком). «Емоційне погладжування» — категорії «невпевнених» дітей слід уселити віру в себе, похвалити за будь-що, навіть незна- чне; усмішкою, поглядом дати зрозуміти учню, що серце і душа вчителя розкриті для нього. «Анонсування» — спершу слід обговорити з учнем, що йому потрібно буде зробити — така попередня підготовка створить психологічну настанову на можливий успіх, надасть упевне- ності у власних силах. «Гидке каченя» — у роботі зі «зневіреними» учнями важливо вчасно побачити, упізнати таку дитину, створити умови для її розквіту, повірити в неї, прагнути допомогти вдосконалитися. «Миша в метані» — у роботі зі «зневіреними», які ще не втра- тили бажання перемоги, потрібно вчасно надати допомогу як з боку вчителів, так і з боку учнів, потрібно підтримати праг- нення дитини стати на ноги, вселити впевненість у власні сили, показати учню, що і вчитель, і діти бачать у ньому особистість, яка здатна здолати труднощі [81, с. 206]. 2. «Неочікувана радість» — це психологічний стан задоволення від того, що результати діяльності людини виявилися вищими від очікуваних. «Сходи» (чи «Стань у стрій» ) — учитель веде вихованця вго- ру поступово, крок за кроком, підіймаючись разом із ним сходинками-етапами знань, психологічного самовизначення, знаходження віри в себе й оточуючих: етап «Психологічна атака» — переломити стан психологіч- ного напруження, створити умови для емоційного контакту учителя з учнем; етап «Емоційне блокування» — обмежувати розгортання об- рази, розчарування, утрати віри у власні сили; допомогти |