185_kucinko_profesi Професійний довідник учителя літератури. Видавнича група "Основа"
 Скачать 1.9 Mb.
|
|
Система оцінювання презентацій і захисту проекту [65, с. 29] Критерії та їх показники Сума балів Портфоліо Методичний паспорт проекту 0–10 Розділ документації (статті, вирізки з газет, стислий опис висвітлення пробле- ми в ЗМІ, пропозиції громадських організацій, матеріали, інтерв’ю, анкетуван- ня, малюнки, фотографії тощо) 0–20 Сценарій презентації Естетичність; відповідність форми і змісту; оригінальність; відповідність проблемі проекту; відображення рольових функцій учнів 0–10 Продукт проекту Якість оформлення; доступність для розуміння; інформаційна цінність; практична цінність 0–10 229 проектна діяльність під час вивчення літератури Критерії та їх показники Сума балів Опис проекту Актуальність; науковість; джерела інформації, методичне забезпечення; розкриття суті проекту та його структури; висвітлення актуальності проекту в презентації; дотримання норм мови, стилю, друку 0–20 Презентація Чіткість і доступність виступів; глибина знання проблеми; змістовність відповідей на запитання; артистизм, уміння зацікавити аудиторію; використання наочності, технічних засобів; оригінальність 0–30 Загальна кількість 100 230 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури 3.21 інтегровані уроки Інтегрований урок — це урок, який проводять із метою роз- криття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відо- бражених у різних науках і відповідних їм навчальних пред- метах. Його проведення сприяє формуванню в учнів цілісної системи уявлень про діалектико-матеріалістичні закони пізнання навко- лишнього світу в їх взаємозв’язку та взаємозумовленості, а також поглибленню та розширенню знань учнів, діапазону їх практично- го застосування до процесів та явищ дійсності. У підготовці та проведенні інтегрованого уроку беруть участь кілька вчителів. Вони визначають зміст й обсяг навчального ма- теріалу з тих навчальних предметів, які вони викладають; обира- ють форми і методи реалізації навчального матеріалу; виділяють об’єктивно існуючі зв’язки між базовими знаннями учнів, які можна інтегрувати. При цьому враховується специфіка кожно- го навчального предмета та його можливості у розкритті загаль- них законів, теорій, ідей, які є інтегрувальною основою кількох навчальних предметів. Роль координатора бере на себе ведучий учитель із цієї проблеми. До його обов’язків належить, передусім, конструювання змісту дидактичного матеріалу, визначення його оптимального обсягу й ролі кожного вчителя на уроці, засобів їх взаємодії й активізації діяльності учнів на уроці, раціональ- ної технології реалізації змісту інтегрованого уроку, досягнення мети [82]. Структуру інтегрованого уроку зумовлюють метою та завдан- ням; визначають зміст навчання, особливості діяльності вчителів та учнів. Інтегрований урок — це здебільшого урок систематизації й узагальнення знань, умінь і навичок учнів. Оптимальна структура інтегрованого уроку 1. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. 2. Мотивація навчальної діяльності учнів. 3. Актуалізація та корекція опорних знань. 4. Повторення й аналіз основних фактів, подій, явищ. 5. Творче перенесення знань і навичок учнів у нові ситуації. 231 інтегровані уроки 6. Узагальнення та систематизація навчальних досягнень учнів; основних ідей і наукових теорій, предметів, що є складовими інтегрованого уроку. Класична структура організації таких уроків збагачується ак- тивними формами роботи — діловими іграми, створенням проб- лемних ситуацій, захистом ідей тощо. Такий методичний підхід дозволяє створити раціональну комплексну систему навчання, сприяє цілісному, якісному опануванню учнями фундаменталь- них знань, виявленню причинно-наслідкових зв’язків між поді- ями та стандартними алгоритмічними структурами. Під час інтегрованого навчання літературна грамотність вияв- ляється в знанні художніх текстів, умінні аналізувати твір, у опе- руванні літературознавчою термінологією тощо. Традиційна технологія проведення інтегрованого уроку 1. Повідомлення теми. 2. Ознайомлення учнів із метою та завданнями уроку. 3. Вступне слово ведучого вчителя чи учня (групи учнів). 4. Спілкування вчителів та учнів, коментарі, доповнення. 5. Опанування навчального матеріалу, рецензування. 6. Підбиття підсумків уроку. Інтегровані уроки дозволяють глибше опанувати тему, що ви- вчається. На такому уроці кожний учитель-предметник намага- ється подати суть того, що вивчається, зі своєї, специфічної для кожного предмета, точки зору. Не останню роль відіграє й оригі- нальність самої форми проведення уроків. Учнів відразу ж заці- кавлює присутність кількох учителів на уроці. Дитяча психоло- гія краще сприймає короткочасні повідомлення, різні за формою викладу та джерелом подання. Особливість спілкування з дітьми кожного окремого вчителя перетворює урок на евристичну бесіду з глибоким та детальним поясненням незрозумілих понять. Інтегровані уроки за змістом поділяють на три категорії: 1) вступні — до вивчення певного розділу; 2) вивчення нового матеріалу; 3) підсумкові. На таких уроках учням в описовій формі подають загальну картина тих явищ, які вивчатимуться. Цей урок є спареним. На ньому працюють кілька вчителів. Наприклад, учитель географії характеризує географічне положення, природні компоненти; учи- тель історії — зародження держави, заняття людей; учитель ма- лювання — мистецькі джерела: картини, архітектурні пам’ятки; 232 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури учитель літератури — найвизначніші явища культурного та літе- ратурного життя суспільства цієї країни, епохи тощо. Наводиться загальна картина, ставляться проблемні запитання. Це збуджує інтерес учнів. Спільно набуті знання застосовуються на практиці. Підсумки інтегрованого уроку підбиває провідний учитель ра- зом з учнями. Алгоритм їх дій є приблизно таким: співвідношення реально досягнутих результатів з поставле- ною метою та завданнями уроку, повідомлення про реалізацію змісту уроку (повністю, частково, не реалізовано); оцінювання найкращих повідомлень учнів з точки зору інте- грації знань; аналіз недоліків у діяльності учнів і виявлення резервів під- вищення ефективності інтегрованого уроку, рівня навчальних досягнень учнів. Підсумкові інтегровані уроки проводять після вивчення певно- го розділу або теми, коли учні вже мають ґрунтовні знання цього матеріалу. Використовуючи уже відому учням інформацію учи- телі пояснюють різноманітні процеси, розкривають перспективи здобуття знань із цього розділу. Готуючи інтегрований урок, учитель має звернути увагу на такі параметри: визначення педагогічно доцільної теми інтегрованого уроку з урахуванням об’єктивно існуючої основи змісту вивченого матеріалу з різних навчальних предметів; постановку й реалізацію мети та завдань уроку, мотивацію навчально-пізнавальної діяльності учнів; раціональність обрання змісту навчального матеріалу вчите- лями різних предметів, що забезпечує інтеграцію навчальних досягнень учнів, системність і глибину їх знань; раціональний вибір методів і засобів організації навчально- пізнавальної діяльності учнів; раціональність технології проведення інтегрованого уроку; інтеграцію зусиль «активних» і «пасивних» учасників у реалі- зації поставлених цілей та завдань інтегрованого уроку; реалізацію функціональних обов’язків провідного вчителя під час уроку; підбиття підсумків інтегрованого уроку й оцінка його ефектив- ності [82]. 233 РоЗділ 4 новітні освітні технології (Загальна хаРаКтеРистиКа та методичні РеКомендації щодо виКоРистання на уРоКах літеРатуРи) 234 Розділ 4. новітні освітні технології… Технологія — з грецької «знання про майстерність». Варіанти — «педагогічна технологія», «технологія навчання», «освітні технології», «технології в навчанні», «технології в осві- ті» — широко використовуються в психолого-педагогічній літера- турі й мають понад 300 формулювань, залежно від того, як авто- ри уявляють структуру і компоненти освітнього процесу. Чіткого визначення педагогічної технології на цей час не існує, оскільки питання й досі вивчається. Педагогічна технологія в загальнопедагогічному розумінні характеризує цілісний освітній процес із його метою, змістом і методами навчання. Окремо предметна педагогічна техноло- гія — це сукупність методів і засобів для реалізації визначеного змісту навчання в межах одного предмета (методика викладання предмета). 235 особистісно орієнтована освіта 4.1 особистісно орієнтована освіта Особистісний підхід — це певний методологічний інструмен- тарій, розробка якого має спиратися на синтез видобутих пси- хологічною та педагогічною наукою закономірностей будови, функціонування та розвитку особистості. Існує тільки один спосіб реалізувати особистісний підхід у на- вчанні — зробити навчання сферою самоствердження особистості. Особистісно стверджувана ситуація — це та, яка актуалізує сили особистості. Будь-які педагогічні успіхи зумовлені актуалізацією власних сил особистості вчителя й учнів. Особистісно орієнтована освіта реалізується через діяльність, яка має не тільки зовнішні атрибути спільності, а й своїм вну- трішнім змістом передбачає співпрацю, саморозвиток суб’єктів навчального процесу, виявлення їх особистісних функцій. Особистісно орієнтоване навчання — це таке навчання, цент- ром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність: суб’єктивний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти. І. С. Якиманська виокремлює три моделі особистісно орієнто- ваної педагогіки: 1) соціально-педагогічну — виховує особистість із попередньо за- даними якостями; технологія освітнього процесу основана на використанні ідей педагогічного управління, формування, ко- рекції особистості «зовні», без урахування суб’єктивного досві- ду учня, що виражається в одноманітності програм, методів, форм навчання, авторитарності; 2) предметно-дидактичну — пов’язану з предметною диференціа- цією, яка забезпечує індивідуальний підхід у навчанні; техно- логія предметної диференціації будується на врахуванні склад- ності й обсягу навчального матеріалу (завдання пониженої та підвищеної складності), забезпечується факультативними кур- сами, поглибленими програмами; 3) психологічну — визнання відмінностей у пізнавальних здібно- стях учнів, які в реальному освітньому процесі проявляються 236 Розділ 4. новітні освітні технології… в здібності до навчання; метою освітнього процесу є корекція здібності до навчання як пізнавальної [81, с. 32]. Метою особистісно орієнтованого навчання є процес психолого- педагогічної допомоги дитині в становленні її суб’єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначен- ні. Особистісно орієнтований підхід поєднує виховання й освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовки її до життєтворчості тощо. Завдання особистісно орієнтованого навчання Розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожної дитини; максимально виявити, ініціювати, використати, «окультури- ти» індивідуальний (суб’єктивний) досвід дитини; допомогти особистості пізнати себе, самовизначитися та само- реалізуватися, а не формувати попередньо задані якості; сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати повсякденне життя. Формування культури життєдіяльності особистості є найви щою метою особистісно орієнтованих систем і технологій [81, с. 34]. Головні вимоги до особистісно орієнтованих технологій (за І. С. Якиманською [112, с. 37–38]) Навчальний матеріал повинен забезпечувати виявлення змі сту суб’єктивного досвіду учня, включно із досвідом його поперед- нього навчання; виклад знань у підручнику (учителем) має бути направлений не тільки на розширення їх обсягу, структурування, інтегру- вання, узагальнення предметного змісту, а також і на постійне перетворення набутого суб’єктивного досвіду кожного учня; необхідне постійне узгодження суб’єктивного досвіду учнів із науковим змістом здобутих знань; активне стимулювання учня до самооцінної освітньої діяльно- сті, зміст і форми якої мають забезпечувати учневі можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження під час опанування знань; конструювання й організація навчального матеріалу, який дає змогу учневі вибирати його зміст, вид і форму під час виконан- ня завдань, розв’язування задач тощо; виявлення й оцінка способів навчальної роботи, якими кори- стується учень самостійно, стійко, продуктивно; необхідно забезпечувати контроль і оцінку не тільки результа- ту, а й процесу учіння; 237 особистісно орієнтована освіта освітній процес повинен забезпечувати побудову, реаліза- цію, рефлексію, оцінку учіння як суб’єктивної діяльності [112, с. 37–38]. Найпростішою ланкою, яку містить особистісно орієнтована технологія, є особистісно орієнтована педагогічна ситуація — си- туація, опинившись у якій дитина повинна шукати сенс, присто- сувати її до своїх інтересів, побудувати образ чи модель свого жит- тя, обрати творчий момент, дати критичну оцінку. Таке завдання неможливо розв’язати тільки на рівні знань і репродукції, тут не- має простих відповідей, рішень та істин. Той самий урок різним дітям дає різний пізнавальний і життєвий досвід [81, с. 37]. Загальноприйнятої класифікації особистісно орієнтованих тех- нологій поки що не існує, однак необхідно згадати про такі техно- логії, як вальдорфська педагогіка, методика Монтессорі, групова форма навчальної діяльності, методика розвивального навчання, робота над навчальним проектом, технології колективного творчо- го виховання, технологія «Створення ситуації успіху», сугестивна технологія. 4.1.1. Вальдорфська педагогіка Вальдорфська педагогіка є одним з різновидів утілення ідей «вільного виховання» та «гуманістичної педагогіки». Її можна охарактеризувати як систему самопізнання і саморозвитку індиві- дуальності за умови партнерства з учителем, у двоєдності чуттєво- го та надчуттєвого досвіду духу, душі й тіла. В основі вальдорфської педагогіки лежить учення про індиві- дуальність людини, основні компоненти якої — тіло, душа і дух. Р. Штейнер писав про чотири могутні галузі цивілізації — пізнан- ня, мистецтво, релігію і моральність, які можуть гармонійно по- єднуватися в одному корені — людському «Я». Це «Я» виступає в трьох головних функціях людської душі — волі, почуттях і ми- сленні, які перебувають у стані безперервного руху. Головна мета цієї педагогіки — розвивати новий спосіб пі- знання, адже для фізичних почуттів відкритий лише фізичний світ, а людина — істота духовна, яка має, крім фізичного тіла, ще й душу. Р. Штейнер надавав особливого значення розвитку духу та душі, а також розкриттю здібностей душі дитини, сприянню її духу в житті. Завдання вальдорфської школи полягає в тому, щоб упродовж тривалого часу розвивати здібності, а не збирати знання; її кре- до — це відмова від влади над дітьми. Головне завдання вчителя 238 Розділ 4. новітні освітні технології… вальдорфської школи — допомогти дитині в її духовному самовиз- наченні, створити максимальні умови для розвитку та закріплен- ня її індивідуальності. Наріжним каменем вальдорфської педагогічної системи є ди- тина, її внутрішній, динамічний, багатоколірний світ. За Р. Штей- не ром, організація життя дитини повинна бути максимально зорієнтована на психофізичні та біологічні ритми живої душі — ритм дихання, сну і денної діяльності, голоду і ситості, ритм тижня, пори року. Ритми не можна абсолютизувати для всіх і на всі часи. Вихователь має обрати такий ритм життя, який мак- симально підходить саме цій групі та цій дитині. Оптимальний ритм надає дитині почуття впевненості (ритм не можна плутати з режимом). Перший період — перші 7 років життя дитини — Р. Штейнер ви- значив, як «імітацію і приклад» (у неспокійної людини діти теж будуть неспокійними); дитина вчиться тільки шляхом імітації. Науковець уважає, що в сім років настає глибока криза в розвитку дитини, тому в цей період слід обережно ставитись до її психофі- зичного ресурсу, він категорично забороняє до настання семи років нав’язувати дитині інтелектуальне навантаження — математику, читання, письмо. Знайомство педагогів із дітьми відбувається за- довго до їх вступу до школи, на спільних заняттях малюванням, ліпленням, танцями тощо. Другий період — 7–14 років — відбувається інтенсивний процес формування почуттів дитини. Розклад дня у вальдорфській школі радикально відрізняється від загальноприйнятих, орієнтованих «вертикально», і складаєть- ся з трьох частин. Перша частина — «головний урок» та предмет, що поглиблено вивчається тепер і охоплює два перших уроки. Ця дисципліна визначається з гуманітарної або природничо-наукової галузі (література, фізика, історія), її вивчають 3–4 тижні поспіль як цілісну «епоху». Коли закінчується цей період («епоха»), діти починають вивчати інший предмет. Особливості змісту «навчання за епохами» по класах 1-й: прообрази і казки, від образу до літери; співи, евритмія; плетіння спицями; 2-й: чудеса і легенди; письмо; арифметика; флейта, малюван- ня; ручна праця; 3-й: створення світу і Старий Заповіт; ноти, малювання форм, плетіння гачком; |