185_kucinko_profesi Професійний довідник учителя літератури. Видавнича група "Основа"
 Скачать 1.9 Mb.
|
|
4-й: розмежування загального й приватного; дріб; європейські міфи; орнамент, канон, вишивка; 5-й: гармонія й античність, Греція; десятковий дріб; оркестр, робота з деревиною; 6-й: Середні віки, боротьба добра і зла; Рим; фізика, проценти, геометрія, стругання; 7-й: простір і Ренесанс; алгебра, вірші, гаптування; 8-й: революція XIX ст.; економіка, хімія, композитори, робота з металом; 9-й: екологія, технічний прогрес і моральність; історія ми- стецтв, теслярна справа; 10-й: політика, історія, суспільство, фізика, драматургія, кера- міка; 11-й: суспільство, література, музика, скульптура, палітурна справа; 12-й: історія культури; імпровізація в усіх сферах. Серед дня, у другій його частині, школярі займаються таки- ми предметами, які активізують дихання і будуються як процес вправ: іноземна мова, музика і евритмія (мистецтво руху, коли мова і музика перебувають у гармонії з рухом виконавця). З пер- шого класу діти вивчають дві іноземні мови. У вальдорфській школі дитину не підганяють в її розвитку і не влаштовують хронометражів, зрізів, контрольних тощо, тому діти не бояться оцінок. Відсутній і директор — це не педагогічна монар- хія, а республіка рівноправних громадян — учителів, учнів, бать- ків, які пов’язані спільною діяльністю і взаємною відповідальністю. Третій період — 14–21 рік — відбувається розвиток мислення. Вальдорфські педагоги ніколи не кажуть дитині «ні» та «не можна»; один педагог веде всі предмети. Вони ніколи не критику- ють, не фіксують уваги на тому, що дитина зробила щось не так. Важливішим є процес, а не результат, оскільки дитина пізнає світ. У вальдорфських школах ніколи не виставляють оцінок, не принижують дитину порівняннями; наприкінці року діти пишуть вірш чи картину. Одна з особливостей в організації школи — роль батьків, тому що фундаторами школи зазвичай виступають вони. Батьки тісно співпрацюють з учителем та учнями. Випускники вальдорфської школи легко адаптуються в умо- вах ринкової економіки та швидко зростають у професійному пла- ні. Вони вчаться разом з учителями, і питання «як жити в цьому світі», напевне, ніколи їх не турбуватиме [81, с. 46–57]. 240 Розділ 4. новітні освітні технології… 4.1.2. Технологія саморозвитку Методика Марії Монтессорі є моделлю особистісно орієнтовано- го підходу до навчання і виховання. Її основою є ідея про те, що кожна дитина, з її можливостями, потребами, системою взаємин проходить індивідуальний шлях розвитку. Упродовж усього жит- тя Монтессорі уважно спостерігала за дітьми. Вона зрозуміла, що все, що вони роблять,— аж ніяк не випадково, і зробила висновок, що діти проходять певні етапи розвитку. З двох до чотирьох років дитина вимагає точного виконання всіх церемоній (якщо батьки привчать її до порядку в цьому віці, ця звичка залишиться на все життя); приблизно з 3,5 до 5,5 років дітям подобається писати, а з 4,5 до 5,5 років дітям подобається читати. Тільки до 6 років діти «вбирають» у себе запахи, кольори, звуки (яким покажуть у цей час дитині світ дорослі, таким вона його сприйматиме в жит- ті). У 5–6 років дитина виходить із власного світу і перетворюється на продуктивного дослідника довкілля і людей; у неї розвивається здатність до абстракції. У 9 років діти почуваються вченими, їм самим хочеться пояснити світ. Три провідних положення характеризують сутність педагогіч- ної теорії М. Монтессорі: 1) виховання має бути вільним; 2) виховання має бути індивідуальним; 3) виховання має спиратися на дані спостережень за дитиною. Завдання вчителя — допомогти дитині все зробити самій. Фе- номен педагогіки Марії Монтессорі полягає в її вірі в природу ди- тини, в її прагненні унеможливити будь-який авторитарний тиск на людину, яка формується, в її орієнтації на ідеал вільної, само- стійної, активної особистості. Вихідною біологічною передумовою є ідея про те, що життя будь-якої людини є існуванням вільної активності, а отже, дити- на, яка розвивається, має природжену потребу в свободі й спон- танності. Виходячи з цього, Монтессорі відмовилася бачити суть виховання у формувальному впливі на дитину, протиставивши йому проблему організації середовища, що найбільшою мірою від- повідає дитячим потребам, здібностям та інтересам. Монтессорі була переконаним противником класно-урочної системи. Вона відмовилася від парт, за якими діти мають сидіти нерухомо, від кафедри, яка ставить учителя в авторитарну пози- цію, і від колективних уроків, які не враховують індивідуальних здібностей конкретної дитини. Вона виступала проти єдиних для всіх навчальних програм, які не дозволяють дитині просуватися своїм темпом і реалізовувати свої інтереси. 241 особистісно орієнтована освіта Усе життя дитини — від народження до громадянської зріло- сті — є розвитком її незалежності й самостійності [81, с. 58–69]. 4.1.3. Організація групової навчальної діяльності учнів Групові форми навчальної діяльності виникли як альтернати- ва існуючим традиційним формам навчання. Вони відкривають для дітей можливості співпраці, взаємин, пізнання навколишньо- го світу, а вміле поєднання індивідуальної та групової організації навчальної діяльності допомагає успішному навчанню дітей. Під час індивідуальної роботи кожний учень працює самостійно, темп його роботи визначається ступенем цілеспрямованості, розвит- ку інтересів, нахилів. Темп роботи залежить також від навчальних можливостей, підготовленості учнів. Індивідуальній навчальній ді- яльності не властива пряма взаємодія учнів між собою, а контакти з учителем обмежені та нетривалі. В індивідуальній навчальній ро- боті діяльність слабких учнів приречена на невдачу, тому що в них є прогалини в знаннях, недостатньо сформовані вміння та навички навчальної самостійної роботи. Усі недоліки фронтальної та індиві- дуальної діяльності вдало компенсує групова форма роботи. Групова навчальна діяльність — це форма організації навчан- ня в малих групах учнів, що об’єднані спільною навчальною метою за опосередкованого керівництва вчителя і в співпраці з учнями [79, с. 8]. Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що групова на- вчальна діяльність сприяє активізації та результативності навчан- ня школярів, вихованню гуманних взаємин між ними, самостій- ності, умінню доводити та відстоювати свою точку зору, а також прислухатися до думки товаришів, культурі ведення діалогу, від- повідальності за результати своєї праці. Функції групової навчальної діяльності Мотиваційна — формується позитивна мотивація учіння шко- лярів; це відбувається в групах, де створено умови доброзичли- вості, чуйності, опанування учнями формами взаємодопомоги; навчальна — учні показують високі результати здобуття знань, формування умінь; розвивальна — організовується більш ритмічна діяльність кожного учня; доведено, що в цій роботі слабкі учні виконують за обсягом на 20–30 % більше вправ; 242 Розділ 4. новітні освітні технології… виховна — формується колективізм, моральні, гуманні якості особистості; організаційна — учні вчаться розподіляти обов’язки, спілку- ватися один з одним, розв’язують конфлікти, що виникають у спільній діяльності. Переваги групової форми навчальної діяльності 1) За той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи є набагато більшим; 2) зростає результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь; 3) формується вміння співпрацювати; 4) формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні взаєми- ни між дітьми; 5) розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль). Основні вимоги щодо використання групової роботи: методично обґрунтовано обирати той чи інший вид групової на- вчальної роботи на конкретному уроці, що визначається метою уроку, особливостями матеріалу, який вивчається; правильно формувати групи; ретельно продумувати структуру уроку з використанням гру- пових форм навчальної діяльності; розробляти інструкції, пам’ятки, які спрямовують групову на- вчальну діяльність; регулювати міру вчительської допомоги групам у процесі їх роботи; учити школярів співпраці під час виконання групових завдань. Форми групової навчальної діяльності на різних етапах уроку Етап уроку Форма діяльності Перевірка домашнього завдання Парна; ланкова (мала група) Вивчення нового матеріалу Диференційовано-групова Закріплення й удосконалення Ланкова; парна; диференційовано-групова; індивідуально-групова Повторення та застосування знань Парна; ланкова; кооперативно-групова 243 особистісно орієнтована освіта Для роботи в парах можна запропонувати відомі прийоми: взаємоперевірку, взаємодиктанти, складання плану оповідання, складання розгорнутої відповіді тощо. Під час роботи в ланці й групі, що складається із учнів з висо- ким, середнім та низьким рівнями знань, учитель керує роботою через пам’ятки та інструкції. Упровадження групової навчальної діяльності потребує додат- кових витрат часу, оскільки необхідно підготувати багато матері- алу до уроку. Організовуючи групову діяльність на занятті, учитель повинен дотримуватися таких вимог: 1) чітко формулювати пізнавальні завдання; 2) завдання мають бути проблемними, спонукати учнів до актив- но сті, до творчого мислення, до пошуку нових знань і способів дій; 3) уважно спостерігати за ходом навчальної діяльності в малих групах; 4) зосередити увагу на діяльності слабких учнів; 5) заздалегідь інструктувати ланкових, спрямовуючи їх роботу в групі; 6) не створювати змагання на швидкість виконання завдань; 7) постійно змінювати склад груп [81, с. 70–90]. 4.1.4. Технології розвивального навчання Розвивальне навчання — процес діяльності учнів, під час якого кожна дитина повинна самостійно або за допомогою вчителя осмислити матеріал, творчо застосувати його в нестандартних умовах і свідомо запам’ятати для подальшого навчання. При цьому відбувається самовдосконалення та самовираження дитини [81, с. 101]. Розвивальне навчання є основою формування творчої особистості. Головною метою розвивального навчання є формування актив- ного, самостійного творчого мислення учня і на цій основі посту- пового переходу в самостійне навчання. Завдання розвивального навчання: формування особистості з гнучким розумом, розвиненими потребами до надальшого пі- знання та самостійних дій, певними навичками та творчими здіб- ностями. 244 Розділ 4. новітні освітні технології… Принципи системи навчання навчання ведеться на високому рівні складності; у вивченні програмового матеріалу необхідно йти вперед швид- кими темпами; провідне місце посідають теоретичні знання; принцип усвідомленого опанування учнями навчального мате- ріалу, засобів застосування знань на практиці [81, с. 96]. Концепція розвивального навчання Ельконіна—Давидова спря- мована передусім на розвиток творчості на основі особистості. Ідею концепції Ельконіна—Давидоваможна висловити так: у мо- лодшому шкільному віці завдяки спеціально побудованому навчан- ню в дитини можуть бути сформовані здібності до самовдосконален- ня, саморозвитку, самопізнання, тобто дитина повинна поступово, за час навчання в молодших класах, набути «вміння навчатись». Цілеспрямовану навчальну діяльність характеризують такі особливості: 1. Особлива форма активності дитини, спрямована на зміну себе як суб’єкта учіння. Така діяльність орієнтована не на здобуття матеріальних або інших результатів, а безпосередньо на розви- ток учнів. 2. Головним змістом навчання повинні бути загальні способи дій щодо розв’язання різноманітних завдань, які спрямовували б діяльність учнів на оволодіння цими способами. Як відомо, однією з найхарактерніших ознак сформованості в учнів ці- леспрямованої навчальної діяльності є розрізнення ними кон- кретного результату своїх дій і загального способу, завдяки якому вони його досягли. 3. Необхідність з’ясування у процесі цілеспрямованої навчальної діяльності походження понять і позначуваних ними дій, під- твердження необхідності цих понять і дій для теоретичного пізнання відповідної галузі знань, а також теоретичних засад дій, що опановуються. Без цього неможливе свідоме і самостій- не засвоєння учнями нових понять. Це означає, що у процесі навчання знання не повинні даватися в «готовому вигляді», а вивчення нового поняття, розділу, теми має починатися з мо- тивації, тобто з роз’яснення, для чого і чому необхідно вивчати певний розділ, тему. 4. Організація навчання від абстрактно-загального до конкретно- окремого. Цим розвивальне навчання принципово відрізня- ється від традиційної дидактики, яка спрямовує пізнаваль- ний процес від окремого до загального. Розвивальне навчання 245 особистісно орієнтована освіта спирається на принцип змістового узагальнення, згідно з яким загальні знання передують знанням окремим, конкретним. Це означає, що вивчення певного розділу повинно починатися з ознайомлення школярів із загальними, абстрактними його основами, а потім поступово збагачуватися конкретними фа- кта ми та знаннями. 5. Науково-теоретичний характер цілеспрямованої навчальної діяльності. У процесі досліджень було доведено можливість формування у дітей дошкільного віку елементів теоретичного мислення. Тому основний зміст навчання повинен бути орі- єнтований на наукові, а не емпіричні знання. Його необхідно спрямувати на формування в учнів науково-теоретичного сти- лю мислення. Відповідно до особливостей цілеспрямованої навчальної ді- яльності формується її структура, складовими якої є навчально- пізнавальні мотиви, навчальне завдання, навчальні дії, оцінювання. Типологія уроків залежно від структури навчальної діяльності I тип — уроки на постановку навчального завдання. Своєрідність цих уроків у тому, що навчальне завдання виникає лише напри- кінці заняття, тобто учень протягом уроку осмислює те, чого не знає. Їх структура: оцінка можливостей учня; створення ситуації успіху через особистісну мотивацію; практичне завдання, яке може виконати кожний учень; рефлексія способу діяльності, обговорення того, що зроблено. II тип — уроки моделювання. Завдання, яке виникло на поперед- ньому році, виступає як модель і тягне за собою новий засіб дій (те, що придумала дитина, вона ніколи не забуде). III тип — уроки контролю. IV тип — уроки оцінювання діяльності. Мета постановки «навчального завдання» (за В. В. Давидовим і Д. Б. Ельконіним) полягає в тому, що учні опановують загальні засоби роботи з матеріалом, поширюють його на розв’язання тих завдань, де цей засіб можна застосувати; опанування цього засо- бу та його використання є основною метою навчальної діяльності. Для того щоб учитель розробив програму розвивального на- вчання, потрібно, щоб він: 1) вийшов за межі встановленої навчальної програми; 2) дав учню змогу займатися тими видами діяльності, що викли- кають у нього найбільшу зацікавленість, самостійно визначати інтенсивність та обсяг діяльності; 246 Розділ 4. новітні освітні технології… 3) лише допомагав учню поставити перед собою завдання й опа- нувати необхідні методи і навички їх застосування; 4) працював із класом, починаючи зі стартової діагностики знань з предмета (тест із шести завдань); 5) визначав типи завдань для різних груп учнів (шість груп). Готуючись до кожного уроку, учитель повинен продумувати й організовувати навчальну діяльність так, щоб: відбувався розвиток процесів сприйняття; учні оволодівали всім; в учнів поступово накопичувався індивідуальний досвід пошу- кової діяльності; розвивалася увага; формувалися якості, потрібні для комбінування, конструюван- ня, перебудови [81, с. 102–103]. Для організації розвивального навчання слід використовувати найбільш цікаві для учнів прийоми та методи: проблемні, продук- тивні, дослідницькі, що сприяють розвитку творчого мислення й уяви, однак при цьому не відкидається застосування інформа- ційних, репродуктивних і репродуктивно-продуктивних методів. Добрий результат дає колективний засіб навчання. Він здій- снюється під час спілкування учнів у динамічних парах. Особливості методики Одночасно в класі вивчають багато тем, наприклад на уроці по- закласного читання; з кожної теми добирають 15–20 розповідей; перед кожним учнем ставлять мету: опанувати матеріал статті так, щоб уміти її розповісти, відповісти на всі запитання; під час уроку учень опрацьовує почергово з кількома товари- шами тему, виступаючи то в ролі слухача (учня), то розповіда- ча (учителя); підсумковий контроль здійснює учитель разом із декількома учнями. Учитель повинен творчо планувати систему провідних знань і засобів діяльності учнів на основі глибокого вивчення їх реаль- них можливостей, для чого йому потрібно: володіти педагогічним тактом, методами педагогічної діяльно- сті, високим рівнем комунікативних та сугестивних здібностей; формувати культуру навчальної праці; уміти пробуджувати інтерес до предмета, реалізовуючи прин- цип переконання учнів у дієвості знань; навчати їх самостійно регулювати свою розумову діяльність; 247 особистісно орієнтована освіта вільно орієнтуватися в нових педагогічних технологіях, ак- тивно здійснювати пошук нових методичних ідей і концепцій [81, с. 91–108]. 4.1.5. Технології формування творчої особистості Творча особистість — це індивід, для якого характерним є ви- сокий рівень знань, який має потяг до нового, оригінального; це креативна особистість, яка в результаті впливу зовнішніх факторів набула необхідних для актуалізації творчого потенці- алу людини додаткових мотивів, особистісних здібностей, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи кіль- кох видах творчої діяльності [77, с. 113, 114]. Учитель повинен опанувати модель продуктивного пізнання та впроваджувати її в діяльності, пізніше її може бути покладено в основу розвитку творчого потенціалу учнів. При цьому вчитель має усвідомити зміст та значення кожної ланки моделі: |