185_kucinko_profesi Професійний довідник учителя літератури. Видавнича група "Основа"
 Скачать 1.9 Mb.
|
|
тематичні — проводяться у зв’язку з вивченням однієї чи де- кількох взаємопов’язаних тем предмета, що вивчається; комплексні — охоплюють взаємопов’язані теми двох або де- кількох навчальних предметів. За часом проведення (щодо матеріалу, що опрацьовується) екс- курсії можуть бути: вступними — ознайомлюють учнів із новим для них навчаль- ним матеріалом; учні отримують наочні уявлення чи набувають практичного досвіду, здатного допомогти у вивченні теми; супровідними — забезпечують глибше та наочніше розуміння учнями теми, що вивчається, практичну значущість і пробле- матизацію теоретичного матеріалу; підсумковими ( або заключними) — ними завершується вивчен- ня розділу навчальної програми, проводяться з метою узагаль- нення та систематизації навчального матеріалу, виявлення його зв’язків із реальними процесами та явищами. Урок самостійної роботи учнів насамперед сприяє формуванню в процесі навчання активного і самостійного творчого мислен- ня школярів. Учням потрібно допомогти позбутися стереотипного (шаблон- ного) мислення й стандартних настанов; у них має формуватися здатність до самостійної навчальної діяльності та самостійного здобуття знань. 42 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури Під час самостійної роботи в учнів формується самостійність: мислення — проявляється під час розгляду суті явищ, подій, процесів та веде до формування переконань (з нею пов’язана також самостійність у використанні навичок і вмінь, методів пізнання та прийомів розумової праці); характеру та поведінки особистості — проявляється в умінні діяти згідно зі своїми поглядами, у певному ставленні до ото- чення; поштовху до діяльності та її мотивів — для чого є важливими прояви інтересу, творчості, ініціативи; у практичній діяльності. Уроки самостійної роботи учнів можуть передбачати репродук- тивну (виконання усних та письмових вправ) та творчу роботу. Види репродуктивної роботи Контрольна чи самостійна робота за конкретними завдан- нями; робота за картками для індивідуальної роботи (виконання за- вдань самостійно кожним учнем на рівні його навчальних можливостей). Цю форму роботи використовують і в умовах програмового та комп’ютерного навчання; складання плану прочитаного текста; складання тез прочитаного; читання й аналіз текста підручника, виконання відповідних вправ; індивідуальне опрацювання життєпису письменника (науков- ця, митця тощо), уривку з твору, статті в газеті тощо. Види творчої роботи Робота з підручником; написання твору (творчої роботи), що допомагає школяреві ви- явити власні творчі нахили; ведення словника і словникова робота. Для підвищення активності та самостійності на уроках можна використати такі форми словникової роботи: самостійне з’ясування значення слова за допомогою довідни- ків, словників, енциклопедій тощо; складання усних (письмових) оповідань-мініатюр, есе з відо- мими вже словами та термінами; рецензування оповідань, складених іншими учнями; добір слів і термінів, що стосуються певної теми, розділу; різноманітні форми роботи з картками тощо. 43 типи, види уроків Для того щоб самостійна робота учнів була ефективною, по- трібно дотримуватись таких умов: чітка та конкретна постановка завдань перед учнями; зміна характеру завдань і запитань для самостійної роботи та їх складність на різних етапах навчання; доступність і посильність для самостійної роботи; диференціація завдань для самостійної роботи (можна поділи- ти учнів класу на певні групи за рівнем їх знань і вмінь); систематичність і послідовність застосування самостійної робо- ти учнів у процесі навчання; взаємозв’язок різних видів самостійної роботи учнів на уроці та їх урізноманітнення; взаємозв’язок класної і домашньої самостійної роботи. Залежно від дидактичної мети уроки самостійної роботи поді- ляють на такі: спеціалізовані (переважає одна мета); комбіновані (дві або більше рівнозначних мети). Різновидами уроку самостійної роботи є уроки: опанування нових знань; опанування умінь і навичок; застосування знань, умінь і навичок; контролю та корекції знань, умінь і навичок; узагальнення та систематизації знань ( див. розділ 2.4.1). Елементи уроку зумовлюються завданнями, які належить роз в’я зувати на уроках певного типу для успішного досягнення певних дидактичних цілей. Тому кожний тип уроку має власти- ву тільки йому структуру, що створюється за допомогою набору конкретних елементів (див. розділ 3.3). Завдяки активній праці творчих учителів та їх пошукам з’яви- лисяь нові, відмітні від типових, види уроків: уже згадані уроки ділової гри (див. розділ 3.6.1), уроки-конференції, уроки-КВК, уроки-змагання, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-ви на хо- ди, уроки-заліки, для яких є характерними максимальна щіль- ність, насиченість різними видами пізнавальної діяльності, запро- вадження самостійної діяльності учнів, використання проблемного чи програмованого навчання, здійснення міжпредметних зв’язків. Усі вони спрямовані на досягнення навчальної мети й усунення перевантаженості учнів. Слід наголосити, що кожний учитель перед тим, як обрати форму роботи на уроці, мусить чітко усвідомити мету уроку, а вже 44 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури потім визначати для себе способи її досягнення. Не можна захо- плюватись одними формами і при цьому ігнорувати інші, однак і використовувати їх потрібно з певною освітньою метою, інакше може виникнути ситуація, коли форму використовують заради са- мої форми. Урок літератури та види робіт із літератури Безпосередньо уроки літератури поділяють на такі: вивчення художніх творів (включно із уроками художнього сприйняття, поглибленої роботи над текстом, узагальнюваль- ними уроками); вивчення основ теорії літератури; розвитку зв’язного мовлення [47, с. 169–170] ( див. розділ 3.14); виразного читання (див. розділ 4.2.2); подорожі; проблемні з елементами дослідницької роботи; дослідження; філософські роздуми; аналізу ліричного, епічного і драматургічного творів. Основними видами класних і домашніх письмових робіт із лі- тератури є такі (див. розділ 3.15.2): відповідь на поставлене вчителем або в підручнику запитання; написання класних і домашніх творів; виконання самостійних творчих робіт (написання переказів (творчих, докладних, вибіркових та стислих), есе, оповідань, віршів, створення проектів, підготовка доповідей, рефератів тощо); складання планів (простих і складних); складання таблиць, схем римування, написання конспектів (у 10–11-х класах), робота із цитатним матеріалом, з літератур- ними джерелами, додатковою критичною, науковою і довід ни- ко во-словниковою літературою та інші види робіт, передбачені чинними програмами для базової та профільної школи; тестування. Основними видами класних і домашніх усних робіт із літерату- ри є такі (див. розділи 3.14; 3.15.1): виразне читання художніх текстів; переказ (докладний, вибірковий і стислий); відповідь на поставлене учителем або в підручнику запитання; загальний чи поглиблений аналіз художнього твору (за запро- понованою схемою). 45 методика побудови сучасного уроку 3.3 методика побудови сучасного уроку За оцінками сучасних російських психологів, старший школяр може, читаючи очима, запам’ятати 10 % інформації, слухаючи — 25 %, розглядаючи — 30 %, слухаючи і розглядаючи — 50 %, об- говорюючи — 70 %, використовуючи особистий досвід — 80 %, під час спільної діяльності з обговоренням — 90 %, навчаючи інших — 95 %. Цілком закономірним постає питання: як побудувати урок так, щоб від нього була якомога більша користь для учня? Відомий методист Є. Пасічник писав: «…як вистава складаєть- ся з окремих яв, від взаємозв’язку і взаємозумовленості залежить її загальний малюнок, так і урок літератури є взаємопов’язаний ланцюг навчальних ситуацій, і чим тісніший, логічно виправда- ний цей зв’язок, тим вдалішою буде його структура» [68]. Ґрунтуючись на законах пізнання та враховуючи психолого- вікові особливості сприйняття учнями нового матеріалу, науков- ці М. Махмутов та Ю. Бабанський визначили дидактичну модель уроку, що містить такі етапи: I. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок учнів. II. Формування нових знань та способів дії. III. Практичне застосування знань, умінь і навичок. Згідно зі згаданою дидактичною структурою структура три- компонентного уроку літератури має бути такою: І. Активізація опорних знань 1. Очікування. 2. Окреслення мети ІІ. Усвідомлення змісту навчання 1. Змістово-пошукова діяльність. 2. Адаптивно-перетворювальна діяльність ІІІ. Рефлексія Системно-узагальнювальна діяльність 3.3.1. Загальна структура сучасного уроку Структура уроку, тобто послідовність його частин і елементів, залежить передусім від мети та змісту уроку і не може будуватися стихійно. Зрозуміло, що не існує універсальних схем, придатних для всіх випадків організації навчання, однак є загальні структур- ні особливості найпоширеніших типів уроків. 46 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури Структура уроку засвоєння нових знань 1. Перевірка домашнього завдання. 2. Актуалізація та корекція опорних знань. 3. Повідомлення учням теми, мети і завдання уроку. 4. Мотивація учіння. 5. Сприймання та усвідомлення учнями матеріалу, осмислення зв’язків і залежностей між його елементами. 6. Узагальнення та систематизація знань. 7. Підсумки уроку. 8. Повідомлення домашнього завдання. Структура уроку формування вмінь і навичок 1. Актуалізація та корекція опорних знань, умінь і навичок (зо- крема, перевірка домашнього завдання). 2. Повідомлення учням теми, мети і завдань уроку та мотивація учіння. 3. Вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні й пізнаваль- ні вправи). 4. Первинне застосування нових знань (пробні вправи). 5. Самостійне застосування учнями знань у нових ситуаціях (тре- нувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням). 6. Творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи). 7. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. Структура уроку застосування знань, умінь і навичок 1. Актуалізація та корекція знань, умінь і навичок (зокрема, пе- ревірка домашнього завдання). 2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація учіння школярів. 3. Осмислення змісту, послідовності застосування способів вико- нання дій. 4. Самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допо- могою вчителя. 5. Звіт учнів про роботу. 6. Теоретичне обґрунтування результатів. 7. Підсумки уроку. 8. Повідомлення домашнього завдання. Структура уроку узагальнення і систематизації знань 1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку та мотивація учіння. 2. Відтворення та узагальнення понять і опанування відповідної системи знань. 47 методика побудови сучасного уроку 3. Узагальнення та систематизація основних теоретичних поло- жень науки і відповідних ідей. 4. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. Структура уроку перевірки та корекції знань, умінь і навичок 1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння. 2. Перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять. 3. Перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх уза- гальнення. 4. Застосування учнями знань у стандартних і змінених умовах. 5. Перевірка, аналіз і оцінювання виконаних робіт. 6. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. Структура уроку-практикум (див. розділ 3.2) 1. Повідомлення вчителем теми та мети практикуму. 2. Актуалізація опорних знань учнів. 3. Мотивація їх навчальної діяльності, ознайомлення з інструк- цією. 4. Добір необхідного обладнання та матеріалів. 5. Виконання власне роботи учнями. 6. Складання звіту. 7. Обговорення й теоретична інтерпретація отриманих результа- тів. 8. Захист результатів. 9. Рефлексія діяльності. Структура уроку — ділової гри (див. розділ 3.6.1) 1. Спонукання учнів до дії: роз’яснення потреб, мотивація, ви- значення кола інтересів; прагнення, що визначають бажання брати участь у грі. 2. Добір засобів і способів ігрової діяльності. 3. Обігравання ролей. 4. Коригування та стимулювання активності в ігровій діяльності. Структура комбінованого уроку (див. розділ 3.2) 1. Перевірка виконання учнями домашнього завдання практич- ного характеру. 2. Перевірка раніше опанованих знань. 3. Повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація навчан- ня школярів. 4. Сприймання та усвідомлення учнями нового матеріалу. 48 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури 5. Осмислення, узагальнення і систематизація знань. 6. Підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання. Структура уроку — групового заняття 1. Перевірка домашнього завдання. 2. Підготовка до групової роботи: інструктування учнів щодо по- слідовності та правил проведення роботи, роздавання карток з однаковими або диференційованими завданнями, створення проблемної ситуації, постановка проблеми. 3. Ознайомлення із завданнями, обговорення і складання плану виконання завдання. 4. Виконання учнями отриманих завдань. 5. Звіт про виконану роботу. 3.3.2. Структура сучасного уроку літератури Структура уроку літературного читання (у 5–9-х класах) 1. Тема уроку, епіграф, завдання уроку. 2. Літературна хвилинка. 3. Слово вчителя з елементами співбесіди (підготовка до сприй- няття художнього твору). 4. Читання художнього тексту вчителем. 5. Читання художнього тексту учнями «ланцюжком». 6. Читання художнього тексту учнями під музику. 7. Навчальна пауза. 8. Читання художнього тексту учнями «ланцюжком». 9. Словникова робота. 10. Бесіда (перевірка розуміння прочитаного). 11. Переказ учнями окремих уривків із художнього твору. 12. Висновки. 13. Домашнє завдання; завершальне слово вчителя [74, с. 149]. Пропонована структура може змінюватися залежно від змісту тексту, контингенту учнів тощо. Структура уроку позакласного читання 1. Актуалізація опорних знань (відомості про автора, його твори та країну, у якій жив). 2. Бесіда про прочитаний твір. 3. Читання й обговорення уривків твору. 4. Перегляд ілюстрацій до твору та учнівських малюнків за моти- вами твору. 49 методика побудови сучасного уроку 5. Перегляд уривків екранізації твору. 6. Творча робота або підсумкова бесіда. 7. Підсумки уроку, домашнє завдання. Структура уроків зв’язного мовлення має певну специфіку (див. розділ 3.15). Структура уроку розвитку зв’язного мовлення (у 5–9-х класах) 1. Вступна бесіда. 2. Слово вчителя (слово про письменника, епоху, художника тощо). 3. Бесіда за темою. 4. Словникова робота. 5. Елементи аналізу твору (понять), картини тощо. 6. Слухання музичного твору, що відповідає темі. 7. Складання плану твору. 8. Самостійна робота учнів (усний чи письмовий твір, презентація). Структура уроку навчального переказу 1. Вступна бесіда. 2. Читання тексту. 3. Бесіда за змістом прочитаного. 4. Складання плану. 5. Мовний аналіз тексту. 6. Повторне читання тексту. 7. Підготовка чорнового варіанту переказу. 8. Редагування роботи та переписування її начисто. 9. Перевірка та аналіз робіт. 10. Доопрацювання переказів. Структура уроку переказу з творчим завданням 1. Вступне слово вчителя. 2. Перше читання тексту. 3. Ознайомлення учнів із додатковим завданням. 4. Повторне читання. 5. Написання учнями творчої роботи на чернетці. 6. Удосконалення написаного. 7. Виконання роботи в чистовому варіанті (переписування). 8. Самоперевірка учнями написаного в чистовому варіанті. 9. Оцінювання переказу із творчим завданням. Структура уроку контрольного переказу 1. Вступне слово вчителя. 2. Читання вчителем тексту. 50 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури 3. Пояснення нових слів та їх запис на дошці. 4. Самостійне складання учнями переказу. 5. Повторне читання вчителем тексту. 6. Написання переказу в чорновому варіанті. 7. Переписування робіт начисто. 8. Самостійна перевірка написаного. Структура уроку аналізу контрольного переказу 1. Вступне слово вчителя. 2. Загальна оцінка якості виконання переказу. 3. Аналізування найкращих робіт. 4. Аналізування допущених у переказі типових недоліків та по- милок. 5. Виконання вправ на подолання помилок. 6. Визначення домашнього завдання. Структура уроку навчального твору 1. Вступна бесіда. 2. Ознайомлення зі зразком (уривок твору письменника або од- ним із найкращих учнівських творів). 3. Робота над усвідомленням теми й основної думки твору. 4. Колективне складання плану письмової роботи. 5. Складання усного твору. 6. Написання твору на чернетці. 7. Удосконалення написаного (саморедагування твору). 8. Перевірка й аналізування творів. 9. Доопрацювання робіт і переписування їх начисто. Структура уроку підготовки до контрольного твору 1. Вступна бесіда. 2. Повторення видових особливостей твору. 3. Читання й аналіз зразка. 4. Лексико-стилістична робота. 5. Визначення домашнього завдання. Структура уроку контрольного твору 1. Вступне слово вчителя. 2. Самостійне складання плану твору. 3. Написання роботи в чорновому варіанті. 4. Редагування твору та переписування його начисто. 5. Самостійна перевірка написаного. 51 методика побудови сучасного уроку Структура уроку аналізу контрольного твору 1. Вступне слово вчителя. 2. Загальна характеристика виконання твору. 3. Розгляд найкращих робіт або фрагментів із них. 4. Колективний аналіз допущених недоліків і помилок. 5. Виконання вправ на подолання помилок. 6. Індивідуальна робота учнів над виправленням творів. 7. Визначення домашнього завдання. Структура уроку виразного читання (див. розділ 3.14) 1. Читання тексту (з чергуванням відомих учителю прийомів ме- тоду творчого читання). 2. Словникова робота. 3. Бесіда за запитаннями: Про що прочитали? Як прочитали? Як необхідно прочитати? Структура уроку аналізу художнього твору (див. розділи 3.11; 3.12) 1. Підготовка до сприйняття художнього твору. 2. Читання тексту. 3. Навчальна пауза. 4. Підготовка до аналізу прочитаного твору. 5. Аналіз художнього тексту. 6. Підсумки, завдання додому. Структура елемента уроку аналізу художнього тексту «услід за автором» 1. Правильне і виразне читання уривка художнього тексту. 2. Словникова робота. 3. Бесіда. 4. Дослідницька робота [74, с. 152]. Структура елемента уроку вивчення біографії та творчого шляху письменника 1. Літературна хвилинка (читання віршів, присвячених письмен- никові). 2. Повідомлення теми, її мотивація. 3. Робота з епіграфом — ключем до теми. 4. Робота з портретом письменника. 5. Лекція вчителя в співавторстві з учнями класу, які мали ви- переджальні завдання. 52 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури Основні етапи уроку-дискусії (диспуту) (див. розділ 3.2): 1. Підготовча частина: уточнити й записати на дошці тезу уроку-диспуту; об’єднати клас у групи, які братимуть участь у диспуті (що під- тримують ідею, заперечують її, нейтральна група); визначити групу інформаційної підтримки стверджувальної групи і розподілити її учасників за секторами «експерт», «ар- хівіст» тощо; визначити групу інформаційної підтримки заперечувальної групи і розподілити її учасників за секторами «експерт», «ар- хівіст» тощо; визначити з-поміж решти учнів групи, які записуватимуть найвагоміші аргументи та контраргументи двох перших груп. 2. Основна частина: слово «захисника» стверджувальної групи; слово всіх учасників групи підтримки стверджувальної групи; слово «захисника» заперечувальної групи; слово всіх учасників інформаційної підтримки заперечуваль- ної групи; завершальний (підсумковий) диспут «захисників» із метою з’ясу- вання фактів, аргументів, позицій, доказів тощо. Використання під час виступів схем, таблиць, наочності є обо- в’язковим. 3. Заключна частина: слово учнів, що записували стверджувальні аргументи; слово учнів, що записували заперечувальні аргументи; слово учнів, що бажають висловитися з приводу диспуту; вироблення аргументів і контраргументів шляхом спільного об- говорення (можна використати прийом «мозкового штурму»); підбиття підсумків уроку; оцінювання учасників дискусії та домашнє завдання. Час і місце, відведені на кожний структурний елемент уроку, визначаються будовою уроку загалом. Учитель мусить ураховувати тему і зміст, найдоцільніші мето- дичні засоби і прийоми, конкретні умови, у яких проводитиметься урок, рівень підготовленості учнів тощо. 3.3.3. Види навчальної діяльності Фронтальна робота. У розв’язанні поставлених учителем про- блемних запитань чи пізнавальних завдань беруть участь усі учні. 53 методика побудови сучасного уроку Вони пропонують різні варіанти розв’язання, перевіряють їх, об- ґрунтовують, розвивають найвдаліші форми, відкидають неправиль- ні. Учитель керує колективним пошуком учнів, спрямовує їх пізна- вальну активність. Така робота забезпечує одночасне керівництво всіма учнями, управління сприйманням інформації, її закріпленням та систематизацією. Однак такий вид діяльності недостатньо вра- ховує індивідуальні особливості учнів, зокрема темп їх навчально- пізнавальної діяльності та рівень попередньої підготовленості. Групова робота полягає в спільних зусиллях учнів із метою роз в’язання поставлених учителем завдань: спільне планування роботи, обговорення й обирання способів розв’язання навчально- пізнавальних завдань, взаємодопомога та співпраця, взаємокон- троль і взаємооцінка. Учнів об’єднують у групи по 5–6 осіб: групи формують з однаковим (для виконання диференційованих завдань) або зі змішаним складом учнів за успішністю. Ефективнішою є група зі змішаним складом учнів; однак склад груп не повинен бути сталим. Групову навчальну роботу організовують під час уро- ків засвоєння, повторення, застосування набутих знань і вмінь, узагальнення та систематизації знань. Перевага групової форми навчальної діяльності — у можливості врахування навчальних ін- тересів учнів, кооперування їх навчально-пізнавальної діяльності, взаємоконтролю за її результатами. Недоліки — пасивність окре- мих учнів, можливість списування. Парна робота передбачає взаємодопомогу, взаємодію або допомо- гу більш підготовленого учня менш підготовленому. Пари визначає вчитель, зважаючи на обставини (інколи симпатії учнів) або праце- здатність учнів. Вони можуть бути змінного або постійного складу. Така структура дає можливість учити кожного й учитися кожному. Основним у парній організації роботи є взаємонавчання і взаємокон- троль. Після виконання індивідуальних завдань учні в парі можуть обмінюватися роботами й перевіряти їх. Також пара може працювати над одним завданням, спільно знаходячи шляхи його розв’язання. Індивідуальна робота. Індивідуальний підхід до учнів є одним із найважливіших моментів у процесі навчання. Існують такі спо- соби індивідуалізації навчання: під час пояснення нового матеріалу вчитель особливу увагу звертає на учнів, для яких матеріал може бути незрозумілим; під час виконання самостійної роботи частіше підходить до менш підготовлених учнів, допомагає їм і підбадьорює їх; індивідуалізує домашнє завдання; частіше здійснює вибіркову перевірку зошитів учнів, яким важче навчатися. 54 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури 3.4 технологія підготовки до уроку Попередня підготовка до уроку передбачає вивчення навчаль- ної програми: її пояснювальної записки, змісту самої програми, усвідомлення мети й завдань навчальної дисципліни загалом та мети і завдань, які постають перед вивченням кожної теми. Учитель має ознайомитися з підручником (якщо їх декілька, то з усіма, якими учні користуватимуться), навчальними посібни- ками, зі спеціальною, педагогічною та методичною літературою, із досвідом роботи інших учителів, аналізує власний досвід (добре, якщо такий аналіз буде самокритичним.) Учитель має знати, що учні вже вивчали з цього предмета в по- передніх класах, що вивчатимуть у наступних. Для здійснення міжпредметних зв’язків слід орієнтуватись у змісті суміжних на- вчальних дисциплін (наприклад, для успішного вивчення світової літератури необхідно володіти знаннями з історії, рідної літерату- ри, літератури національних меншин, якщо можливо — інозем- ною мовою тощо). Перед початком навчального року вчитель розподіляє час на вивчення всіх тем програми, визначаючи відповідні календарні терміни з урахуванням кількості тижневих годин, відведених на цей предмет навчальним планом і розкладом занять. До початку вивчення розділу або великої теми вчитель планує систему уроків (тематичне планування), що забезпечує логіку ви- вчення змісту матеріалу, формування вмінь і навичок учнів. Плануючи роботу з конкретної теми, учитель: 1) визначає її місце в системі курсу, одночасно продумуючи, які нові ідеї, поняття, уміння, навички слід сформувати в учнів під час вивчення цієї теми. При цьому потрібно постійно вра- ховувати, які знання із вивчених раніше розділів програми можна використати, щоб учні, спираючись на нього, змогли добре зрозуміти новий матеріал (до питань, вивчених раніше, варто також повернутися, щоб за допомогою нового матеріалу краще з’ясувати їх); 2) продумує: практичні роботи та пов’язує теорію з практикою; екскурсії; зв’язки з іншими навчальними предметами; 55 технологія підготовки до уроку які нові знання має повідомити вчитель, а які учні можуть опанувати самостійно; які тренувальні вправи і творчі роботи запропонувати учням; контрольні роботи й самоконтроль учнів; де, з якою метою і як саме застосовувати варіанти завдань; у яких частинах роботи з теми і якими засобами вплинути на емоційні переживання школярів; як завершити роботу з теми й домогтися, щоб усі учні повно- цінно опанували передбачені програмою знання, а також на- були відповідних умінь і навичок. У процесі попередньої підготовки до уроку вчителеві бажано ознайомитися не тільки з підручниками й посібниками, а й пере- глянути документальні фільми та екранізації творів, послухати звукові посібники. Особливу увагу потрібно звернути на матері- альне забезпечення занять (за відсутності необхідного обладнання його слід виготовити або придбати). Попередньо готуючись до роботи в конкретному класі, корисно вивчити стиль викладання в цьому класі інших учителів, ознайо- митися з особливостями учнів, їх ставленням до навчання, навчаль- них предметів і вчителів. Це допоможе швидше зорієнтуватись в обстановці, знайти правильне розв’язання можливих ситуацій. Послідовність безпосередньої підготовки до уроку 1. Формулювання мети і завдань уроку Мета уроку має бути: навчальна — домагатися міцного засвоєння учнями знань, фор- мувати практичні вміння та навички з конкретного навчально- го матеріалу; розвивальна — розвивати мовлення, пам’ять, увагу, уяву, ми- слення, спостережливість, активність і самостійність учнів; виховна — сприяти формуванню наукового світогляду, мораль- них, естетичних та інших якостей особистості кожного учня, вихованню колективу класу. 2. Визначення обсягу і змісту навчального матеріалу Опрацьовуючи програму, підручники і посібники, учитель ви- значає основні положення та ідеї і практичний матеріал для їх розкриття. Слід окреслити внутрішньопредметні та міжпредметні зв’язки, дібрати нові факти, приклади для наповнення теми но- вим змістом. У цього матеріалу має бути належний виховний по- тенціал, він також має сприяти формуванню навичок практичної роботи, розвивати інтереси та здібності учнів. 56 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури 3. Добір форм організації навчання Визначившись з типом уроку, необхідно опрацювати його ра- ціо нальну структуру, визначити тривалість кожного її елемента. Важливо продумати можливість поєднання на уроці фронтальної, групової, парної та індивідуальної роботи. Використовуючи актив- ні методи роботи, необхідно передбачити «запасний» варіант — на випадок, якщо обрана технологія «не спрацює». 4. Добір методів і прийомів навчання Готуючись до уроку, необхідно визначити, які методи вико- ристовувати на кожному етапі уроку, їх поєднання, взаємодо- повнення, спираючись на потреби максимальної пізнавальної ді- яльності уч нів. При цьому потрібно брати до уваги провідні мо- тиви, інте рес уч нів до предмета, ставлення їх до уроків і вчителя, рівень сформованості в учнів уміння навчатися, працездатність, регулярність навчальної праці, виконання домашнього завдання, здіб ності та потенційні можливості кожного. Вдало дібрані методи та прийоми допомагають підвищити активність учнів на уроках, покращити їх уважність і дисциплінованість учнів, сформувати вміння застосовувати знання на практиці. 5. Наочно-технічне оснащення уроку Учитель визначає, яку наочність або технічні засоби навчан- ня і яким чином буде використано на уроці. Однак специфіка ви- вчення літератури спонукає обережніше ставитися до питання про використання наочності під час вивчення літературно-художніх творів. Продумуючи додаткові засоби досягнення результативності уроку, учитель звертає увагу на таке: підручники, посібники, додаткову літературу, які доцільно ви- користати під час уроку; набори портретів письменників, твори яких вивчають за шкіль- ною програмою, ілюстрації до художніх творів тощо; періодичні видання (газети, журнали); словники всіх типів (тлумачний, літературний, іншомовних слів); фонотеку, фільмотеку; мультимедійний проектор, комп’ютерну техніку (мультиме- дійна дошка). Під час добору матеріалів слід звертати увагу на те, щоб вони не були застарілими; відповідали новим вимогам, які висувають до вивчення творів світової культури; містили корисну інформацію, 57 технологія підготовки до уроку що зацікавить учнів і допоможе досягти освітньо-виховної мети. Працюючи над творами, перекладеними українською мовою, до- цільно мати переклади, здійснені декількома авторами. Слід пам’ятати, що основне місце на уроці літератури посідає худож- ній твір. Відвідання театру чи перегляд фільму за мотивами літе- ратурного твору доцільно пропонувати учням у позаурочний час, можливо, як домашнє завдання. 6. Визначення змісту й методики виконання домашнього завдання Обсяг домашнього завдання має бути таким, щоб не переван- тажувати учнів. Добре, якщо учень має можливість обирати із запропонованих учителем варіантів; завдання можуть бути як за- гальними (для всього класу), так і індивідуальними (доцільною є практика використання випереджальних завдань). Учитель му- сить продумувати зміст інструктажу щодо його виконання. 7. Складання плану-конспекту уроку В остаточному підсумку підготовки до уроку на основі тема- тичного плану (з урахуванням його реальності під час вивчення теми) учитель зазначає: тему уроку; епіграф; освітньо-виховну мету; завдання уроку; обладнання уроку і ТЗН; його тип; структуру — послідовність навчальних ситуацій під час ви- кладання навчального матеріалу та самостійної роботи учнів, перелік і місце навчальних демонстрацій, час на кожний етап уроку, необхідні для проведення уроку обладнання та навчаль- ні посібники; тези або конспект уроку. 8. Перевірка готовності вчителя до уроку Перед уроком учитель має подумки визначити міру опану- вання змісту навчального матеріалу, методів і прийомів його роз- криття. Обов’язково потрібно передбачити труднощі, що можуть виникнути під час уроку, та способи їх подолання. 9. Перевірка готовності учнів до уроку Така перевірка здійснюється на організаційному етапі та під час перевірки виконання учнями домашнього завдання. Для успішного щоденного і перспективного планування необ- хідно: 58 Розділ 3. урок як основна форма організації навчання літератури визначити найскладніший для опанування матеріал, для окре- мих тем програми доцільно мати резервні години за рахунок ущільнення доступнішої для учнів інформації; знати рівень підготовленості учнів до опанування програми курсу; добирати навчальний матеріал, що дає можливість успішно формувати в учнів світогляд, творчу активність і пізнавальну самостійність; осмислити внутрішньопредметні та міжпредметні зв’язки явищ, що вивчаються; знайти та систематизувати в матеріалі програми інформацію, цікаву для учнів, яка могла б активізувати увагу та сприяти вихованню творчих і вольових зусиль; продумати систему використання наочних посібників, додат- кової інформації на кожному уроці, систему практичних робіт відповідно до вимог навчальної програми; визначити систему категорій і понять, осмислення яких є під- ґрунтям для опанування матеріалу програми; визначити обсяг знань і вмінь, які мають опанувати всі учні. |