все вопросы. 2. Топографічна анатомія і оперативна хірургія ділянок мозкового і лицевого відділів голови
 Скачать 276.2 Kb.
|
|
медіальна - найширша м'яз спини; латеральна - зовнішня косий м'яз живота; нижня - клубова кістка; дно трикутника - внутрішня косий м'яз живота. Практичне значення трикутника полягає в тому, що сюди можуть проникати гнійники заочеревинної клітковини і дуже рідко в цьому місці виходять поперекові грижі. 2. Spatium lumbale - трикутник або ромб Лесгафта-Грюмвельда, утворюється між верхнім краєм внутрішнього косого м'яза живота і нижнім краєм задньо-нижньої зубчастої м'язи. Кордони: верхня - нижній край зубчастої м'язи (іноді в освіті верхнього краю бере участь XII ребро, тоді простір має форму ромба); нижня - задній край внутрішнього косого м'яза живота; медійна - латеральний край розгинача спини; дно - апоневроз поперечної м'язи живота; У трикутник Лесгафта-Грюнфельда нерідко виходять гнійники заочеревинної клітковини, чому сприяє отвір у апоневрозі поперечної м'язи живота через який проходять підреберну судини і нерв. У забрюшинной клітковині розташовуються наступні органи: нирки, сечоводи, підшлункова залоза, надниркові залози; а також великі судини: аорта, нижня порожниста вена, загальні клубові артерії; 110. Топографічна анатомія нирок: синтопія, скелетотопія, проекція. Нирки розташовуються в поперековій області, з боків від хребта на рівні XII грудного хребця і I-II поперекових, причому ліва сягає XI хребця. Функція нирки - регуляція гомеостазуорганізму. Нирка оточена трьома оболонками: фіброзна капсула (щільно прилягає до паренхімі нирки), паранефрон (клітковина), зовнішня капсула нирки (утворена забрюшинной фасцією. Синтопія нирок: зі сторони поперекової ділянки нирки прилягають до поперекової частини діафрагми, а медіально — до поперекового м'яза. Позаду частини нирки, яка лежить вище XII ребра, знаходиться плевральний мішок. Зі сторони черевної порожнини права нирка прилягає своєю передньою поверхнею до правої частки печінки, низхідної частини дванадцятипалої кишки, частини висхідної ободової кишки і її правого згину. Передня поверхня лівої нирки прикрита шлунком, хвостом підшлункової залози, лівим згином ободової кишки і петлями тонких кишок, а її передньо-зовнішній край покритий лівим згином і початковим відділом низхідної ободової кишки. Парієтальна очеревина, яка відокремлює органи заочеревинного простору від органів черевної порожнини, переходить на нирки з сусідніх органів, утворюючи складки або зв'язки. До верхнього полюсу правої та лівої нирки прилягають надниркові залози. Поблизу воріт правої нирки лежить нижня порожниста вена і низхідна частина дванадцятипалої кишки. Поблизу лівої нирки лежить черевна частина аорти. Співвідношення елементів ниркової ніжки таке: ниркова миска і початок сечоводу розміщуються позаду, попереду проходить ниркова артерія зі своїми гілками і нервами, що їх обплітають, а ще більш попереду — ниркова вена. Інколи до нижнього полюсу нирки підходять додаткові судини. Студенти вивчають джерела кровопостачання нирки та венозний відтік, шляхи лімфовідтоку, іннервацію (ниркове сплетення, його утворення, топографію, відмінності в будові). 111. Топографічна анатомія сечоводів: відділи, звуження. Сечовід – парний орган довжиною 25–З0 см, , ширина якої поступово збільшується від 3 — 4 до 7 — 8 мм. У сечоводах (ureteres) розрізняють: - черевну частину (parsabdominalis); - тазову частину (parspelvica); - внутрішньостінкову частину (parsintramuralis). Сечоводи мають 4 звуження - при переході ниркової миски (pelvisrenalis) у сечовід (ureter); - при переході черевної частини (parsabdominalis) в тазову (parspelvica); - протягом тазової частини (parspelvica); - при переході сечоводів (ureteres) у сечовий міхур (vesicaurinaria). Топографія: сечовід знаходиться в черевній та тазовій порожнинах. Стінка сечоводів (paries ureterum) складається з зовнішньої,м’язової, та слизової оболонок(tunica adventitia, muscularis, mucosa). М’язова оболонка (tunica muscularis) має зовнішній коловий та внутрішній поздовжній шари. У нижній третині сечовода м’язова оболонка має ще циркулярний шар. Голотопія: лежить за очеревиною (ретроперитонеально) в позаочеревинному просторі (spatium extraperitoneale), сечовід знаходиться в черевній та тазовій порожнинах. Скелетотопія: сечовід починається зі звуженої частини ниркової миски і впадає в сечовий міхур, косо проходячи через його стінку. Синтопія: попереду правого сечовода розміщені: низхідна частина дванадцятипалої кишки, пристінкова очеревина, a. et v. ileocolica, radix mesenterici, a. et v. testicularis (ovarica), петлі тонкої кишки і червоподібний відросток. Попереду лівого сечовода розміщені пристінкова очеревина, a. et v. mesenterica inferior, a. et v. colica sinistra, a. et v. testicularis (ovarica), брижа сигмоподібної ободової кишки. Синтотопія у органах малого тазу відповідно органів жінок і чоловіків. Тому у порожнині малого таза у жінок сечоводи проходять позаду широкої зв'язки матки, вздовж заднього, вільного краю яєчника. Огинають нижній край широкої зв'язки матки, проходять між передньою стінкою піхви і сечовим міхуром і підходять до дна сечового міхура ззаду. У чоловіків сечоводи проходять спочатку латерально від сім'явиносної протоки, а потім пересікають її ззаду і входять в сечовий міхур попереду і нижче верхівок сім'яних міхурців. Сечовід кровопостачається сечовідними гілками ниркової артерії, внутрішньої клубової артерії, нижньої міхурової артерії, яєчкової (яєчникової) артерії. Інервація парасимпатична та симпатична та чутливими волокнами симпатичних і парасимпатичних нервів.Парасимпатична іннервація здійснюється аксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлівяні нерви. Симпатична іннервація відбувається нирковим, сечовідним, нижнім підчеревним сплетеннями. 112. Топографічна анатомія черевної аорти, її гілки. Черевна частина аорти (pars abdomi-nalis aortae), або черевна аорта (aorta abdominalis починається на рівні ТХП хребця і на всьому протязі розташована за очеревиною, де безпосередньо прилягає до передньобічної поверхні хребтового стовпа, ліворуч від серединної площини. Праворуч від аорти проходить нижня порожниста вена. Спереду її перетинає pancreas, pars horisontalis duo-deni і ліва ниркова вена, а також корінь брижі тонкої кишки. Гілки черевної частини аорти поділяються на: - пристінкові гілки (rr. parietales) та - нутрощеві гілки (rr. viscerales), що поділяються на: - парні гілки; - непарні гілки. До пристінкових гілок черевної частини аорти (rr. parietales partis abdominalis aortae) належать: - нижня діафрагмова артерія (a. phrenica inferior) – парна, розгалужується на верхні надниркові артерії (aa. suprarenales superiores) і кровопостачає: - нижню поверхню діафрагми (facies inferior diaphragmatis) та очеревину (peritoneum), що її вкриває; - поперекові артерії (aa. lumbales) – чотири пари, відходять від задньої поверхні аорти (facies posterior aortae) і кровопостачають: - задню групу м’язів живота (m. quadratus lumborum – квадратний м’яз попереку); - поперекові м’язи (mm.psoates major et minor); - шкіру задньої стінки черевної порожнини (cutis parietis posterioris cavitatis abdominis); - шкіру спини (cutis dorsi); - шкіру попереку (cutis lumbalis); - оболони спинного мозку (matres spinales). - серединна крижова артерія (a. sacralis mediana) – непарна, відходить від місця роздвоєння аорти (bifurcatio aortae) і заходить в малий таз (pelvis minor), закінчуючись сліпо. До парних нутрощевих гілок черевної частини аорти (rr.viscerales partis abdominalis aortae) належать: - середня надниркова артерія (a. suprarenalis media), яка відходить на рівні ІІ поперекового хребця (vertebra lumbalis) і, анастомозуючи з верхніми наднирковими артеріями (aa.suprarenales superiores) та нижніми наднирковими артеріями (aa.suprarenales inferiores), кровопостачає: - надниркову залозу (glandula suprarenalis); - ниркова артерія (a. renalis), що відходить від аорти (aorta) на рівні ІІ поперекового хребця (vertebra lumbalis) і заходить у ниркові ворота (hilum renale). У паренхімі нирки (parenchyma renis) ниркова артерія (a. renalis) розходиться відповідно: - до ниркових сегментів (segmenta renalia); - і ниркових часток (lobi renales). На своєму шляху ниркова артерія (a. renalis) віддає нижню надниркову артерію (a. suprarenalis inferior); - парні яєчкова артерія (a. testicularis) у чоловіків та яєчникова артерія (a. ovarica) у жінок відходять від аорти (aorta) нижче ниркової артерії (a. renalis) і проходять: - у чоловіків у складі сім’яного канатика (funiculus spermaticus) до яєчка (testis); - у жінок йде у товщі підвішувальної зв’язки яєчника (lig. suspensorium ovarii) до яєчника (ovarium). До непарних нутрощевих гілок черевної частини аорти (rr. viscerales partis abdominis aortae) належать: - черевний стовбур (truncus coeliacus); - верхня брижова артерія (arteria mesenterica superior); - нижня брижова артерія (arteria mesenterica inferior). Ці артерії відходять від передньої поверхні черевної аорти. Черевний стовбур (truncus coeliacus) Черевний стовбур має довжину 1,5–2 см, починається від черевної частини аорти (pars abdominis aortae) на рівні грудного хребця (vertebra thoracica duodecima [XII]) і розгалужується на три артерії: - ліву шлункову артерію (a. gastrica sinistra); - загальну печінкову артерію (a. hepatica communis); - селезінкову артерію (a. splenica). Ліва шлункова артерія (a. gastrica sinistra) лягає уздовж малої кривини шлунка (curvatura minor gastris), кровопостачає: - шлунок (gaster); - малий чепець (omentum minus); - черевну частину стравоходу (pars abdominalis oesophagi). Ліва шлункова артерія (a. gastrica sinistra) анастомозує з правою шлунковою артерією (a. gastrica dextra). Загальна печінкова артерія (a. hepatica communis) відходить від черевного стовбура (truncus coeliacus), повертає направо і розгалужується на дві артерії: - власну печінкову артерію (a. hepatica propria); - шлунково–дванадцятипалокишкову артерію (a. gastroduodenalis). Власна печінкова артерія (a. hepatica propria) іде в товщі печінково–дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale) до печінки (hepar) і в ділянці її воріт (porta hepatis) роздвоюється на: - праву гілку (r. dexter); - ліву гілку (r. sinister). Від правої гілки власної печінкової артерії (r. dexter arteriae hepaticae propriae) відходить жовчноміхурова артерія (a. cystica) до: - жовчного міхура (vesica biliaris). Від власної печінкової артерії (a. hepatica propria) відходить права шлункова артерія (a. gastrica dextra), яка, анастомозуючи по малій кривині (curvatura minor) з лівою шлунковою артерією (a. gastrica sinistra), кровопостачає: - шлунок (gaster); - малий чепець (omentum minus). Шлунково–дванадцятипалокишкова артерія (a. gastroduodenalis) проходить позаду воротарної частини шлунка (pars pylorica gastris) і розгалужується на: - праву шлунково–чепцеву артерію (a. gastroomentalis dextra); - задню верхню підшлунково–дванадцятипалокишкову артерію (a. pancreaticoduodenalis superior posterior); - передню верхню підшлунково–дванадцятипалокишкову артерію (a. pancreaticoduodenalis superior anterior). Права шлунково–чепцева артерія (a. gastroomentalis dextra) іде по великій кривині шлунка (curvatura major gastris) і, анастомозуючи з лівою шлунково–чепцевою артерією (a. gastroomentalis sinistra), кровопостачає: - шлунок (gaster); - великий чепець (omentum majus). Від задньої верхньої підшлунково–дванадцятипалокишкової артерії (a. pancreatoduodenalis superior posterior) та передньої верхньої підшлунково–дванадцятипалокишкової артерії (a. pancreaticoduodenalis superior anterior) відходять гілки до підшлункової залози (pancreas) і дванадцятипалої кишки (duodenum). Селезінкова артерія (a.splenica; a.lienalis) – найдовша артерія черевного стовбура (truncus coeliacus), проходить вздовж верхнього краю підшлункової залози (margo superior pancreatis) до селезінки (splen), розгалужується на: - короткі шлункові артерії (aa. gastricae breves) до дна шлунка (fundus gastricus); - гілки підшлункової залози (rr. pancreatici) до підшлункової залози (pancreas). Біля селезінкових воріт (hilum splenicum) від селезінкової артерії (a. splenica) відходить ліва шлунково–чепцева артерія (a. gastroomentalis sinistra), яка йде вздовж великої кривини шлунка (curvatura major gastris) і, анастомозуючи з правою шлунково–чепцевою артерією (a. gastroomentalis dextra), кровопостачає: - шлунок (gaster); - великий чепець (omentum majus). Верхня брижова артерія (arteria mesenterica superior Верхня брижова артерія відходить від черевної частини аорти (pars abdominalis aortae), дещо нижче від черевного стовбура, на рівні І поперекового хребця (vertebra lumbalis [І]) і йде донизу між головкою підшлункової залози (caput pancreatis) і горизонтальною частиною дванадцятипалої кишки (pars horisontalis duodeni). Від верхньої брижової артерії (arteria mesenterica superior) відходять: - нижня підшлунково–дванадцятипалокишкова артерія (a. pancreaticoduodenalis inferior), що кровопостачає: - підшлункову залозу (pancreas); - дванадцятипалу кишку (duodenum); - порожньокишкові артерії (aa. jejunales) і клубовокишкові артерії (aa. ileales) – в кількості 12–18, які кровопостачають: - брижову частину тонкої кишки (pars mesenterica intestini tenis); - клубово–ободовокишкова артерія (a. ileocolica), що кровопостачає: - клубово–сліпокишковий кут і від неї відходить артерію червоподібного відростка (a. appendicularis); права ободовокишкова артерія (a. colica dextra), що кровопостачає: - висхідну ободову кишку (colon ascendens ); - середня ободовокишкова артерія (a. colica media), що кровопостачає: - поперечну ободову кишку (colon transversum). Нижня брижова артерія (arteria mesenterica inferior) Вона починається від черевної частини аорти (pars abdominalis aortae) на рівні ІІІ поперекового хребця (vertebra lumbalis) і розгалужується на такі артерії: - ліву ободовокишкову артерію (a. colica sinistra), що кровопостачає : - низхідну ободову кишку (colon descendens); - сигмоподібні артерії (aa. sigmoideae), що кровопостачають: - сигмоподібну ободову кишку (colon sigmoideum); - верхню прямокишкову артерію (a. rectalis superior), що кровопостачає: - верхній відділ прямої кишки (rectum). Анастомоз між середньою ободовокишковою артерією (a.colica media) і лівою ободовокишковою артерією (a. colica sinistra) називається дугою Ріолана (arcus Riolani). На рівні ІV поперекового хребця (vertebra lumbalis [ІV]) є роздвоєння аорти (bifurcatio aortae). Це місце, де черевна частина аорти (pars abdominalis aortae) розгалужується на дві спільні клубові артерії (arteriae iliacae communes) – праву та ліву. 113. Топографічна анатомія нижньої порожнистої вени. Нижня порожниста вена починається забрюшинно на рівні IV-V поперекових хребців з злиття двох спільних клубових вен. Це місце прикрите правої загальної клубової артерією. Далі від місця свого початку нижня порожниста вена піднімається вгору, спереду і праворуч від хребта у напрямку до печінки і власним отвору в діафрагмі. Синтопия нижньої порожнистої вени Кпереди від нижньої порожнистої вени знаходяться париетальная очеревина правого брижових синуса, корінь брижі тонкої кишки з проходять в ньому верхніми брижових судин, горизонтальна (нижня) частина дванадцятипалої кишки, головка підшлункової залози, воротная вена, задненіжніх поверхню печінки. Нижню порожнисту вену у її початку перетинає спереду a. iliaca communis dextra, а вище - a. testicularis dextra (a. ovarica). Зліва від нижньої порожнистої вени майже на всьому протязі лежить аорта. Справа нижня порожниста вена примикає до поперекової м'язі, правому сечоводу, медіальний краях правої нирки і правого наднирника. Вище вена лежить в вирізці заднього краю печінки, паренхіма якої оточує вену з трьох сторін. Далі нижня порожниста вена вступає в грудну порожнину через foramen venae cavae в діафрагмі. Позаду нижньої порожнистої вени проходять права ниркова артерія і праві поперекові артерії. Ззаду і справа знаходиться поперековий відділ правого симпатичного стовбура. У нижню порожнисту вену забрюшинно впадають наступні вісцеральні і парієтальні вени. Парієтальні вени нижньої порожнистої вени: 1. Поперекові вени, Vv. lumbales, по чотири з кожного боку. 2. Нижня діафрагмальна вена, V. phrenica inferior, парна, впадає в нижню порожнисту вену над печінкою. Вісцеральні вени нижньої порожнистої вени: 1. Права Яічковая (яєчникова) вена, V. testicularis dextra (ovarica), впадає безпосередньо в нижню порожнисту вену, ліва - в ліву ниркову вену. 2. Ниркові вени, Vv. renales, впадають в нижню порожнисту вену майже під прямим кутом на рівні міжхребцевого хряща I і II поперекових хребців. Ліва вена впадає зазвичай трохи вище правої. 3. Надниркових вени, Vv. suprarenales (vv. centrales), парні. Безпосередньо в нижню порожнисту вену впадає права над-почечніковая вена, а ліва - у ліву ниркову вену. 4. Печінкові вени, Vv. hepaticae, впадають в нижню порожнисту вену по виході з паренхіми печінки, протягом заднього краю печінки, майже у отвори нижньої порожнистої вени в діафрагмі. |