Методичка-Органічна хімія. Методичні вказівки для студентів до практичних занять. Заняття Тема Основи будови органічних сполук. Техніка безпеки. Ізомерія, номенклатура, класифікація органічних сполук
Скачать 1.57 Mb.
|
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
Теоретична частина Фенолами називаються похідні ароматичних вуглеводнів у яких один або більше атомів гідрогену в ядрі замінені на одну або більше гідроксильних груп. За числом гідроксильних груп вони поділяються на одноатомні двоатомні і поліатомні. Це ароматичні сполуки, які подібні за фізичними, хімічними властивостями до спиртів. За замісниковою номенклатурою ІЮПАК назви фенолів утворюються від назв відповідних ароматичних сполук додаючи префікс гідроксі. В більшості для фенолів використовуються тривіальні назви. Для них характерна структурна ізомерія: ізомерія положення замісників та ланцюга. Їх одержують: а) з природних джерел; б) з аренів; в) декарбоксилуванням ароматичних карбонових кислот ; г) з солей діазонію. За хімічними властивостями феноли проявляють властивості як спиртів так і ароматичних сполук. Як спирти утворюють прості і складні ефіри, як ароматичні сполуки вступають в реакції сульфування, нітрування, алкілування, ацилування та ін. Крім того феноли вступають в реакції оксидації і відновлення. Ідентифікують феноли хімічними методами (кольорова реакція з FeCl3) а також реакція азосполучення з солями діазонію і фізичними спектральними методами. Важливе значення мають амінофеноли. Це біфункціональні сполуки, які проявляють властивості як фенолів так і ароматичних амінів. Амінофеноли утворюють N-ацильні похідні, які використовуються у виробництві медичних препаратів болезаспокійливої і температурознижуючої дії. Медичні препарати: крезоли, тімол, резорцин, адреналін, фенацетин, парацетамол і ін. Практична роботаВластивості фенолів, та їх похідних. Дослід 1. Розчинність фенолу у воді. Помістити у пробірку 2-3 крупинки фенолу (Обережно!). Фенол викликає опіки шкіри. Додати 3 краплі води і струсити. Утвориться каламутна рідина (емульсія фенолу). Дати їй постояти. Звернути увагу, що при стоянні емульсія розшаровується: внизу буде розчин води в фенолі, вгорі-розчин фенолу у воді (фенольна або карболова вода). Даний розчин випробувати індикатором і зберегти для другого досліду.
Дослід 2. Кислотний характер фенолу. До фенольної води, одержаної у попередньому досліді, додати ще 1 краплю фенолу. До утвореної емульсії фенолу у воді додати 2 краплі розчину натрій гідроксиду. Розчин зберегти для третього досліду.
Дослід 3. Розклад натрій феноляту кислотою. До одержаного у попередньому досліді натрій феноляту додати 1-2 краплі 2н розчину хлоридної кислоти.
Дослід 4. Осадження білка фенолом. Помістити на предметне скло 2-3 краплі рідкого фенолу і 1-2 краплі розчину яєчного білка. Що спостерігається? Зробити висновок. Дослід 5. Реакція фенолів з розчином ферум (ІІІ) хлоридом. У пробірку налити 3 краплі розчину фенолу і додати 1 краплю 0,1н розчину FeCl3. Що спостерігається? Проробити аналогічно реакції з 1% розчинами гідрохінону, пірокатехіну, резорцину, пірогалолу, α-нафтолу і β-нафтолу. Звернути увагу, що феноли можна ідентифікувати за цією реакцією. Дані досліду оформити у вигляді таблиці.
Дослід 6. Реакція фенолу з бромною водою (фармпроба). У пробірку помістити три краплі бромної води і додати дві краплі розчину фенолу.
Дослід 7. Реакції фенолів з реактивом Марки. Кристалик резорцину помістити на годинникове скло і змочити його 1-2 краплями реактиву Марки (СН2О+Н2SO4(конц.)). Добуту суміш залишити на 5 хв.
Дослід 8. Відновні властивості багатоатомних фенолів. Взяти три пробірки, в першу з них налити 5 крапель розчину пірокатехіну, у другу-стільки ж розчину резорцину, в третю-гідрохінону. У кожну пробірку додати по 1-2 краплі розчину аргентум нітрату.
Дослід 9. Кольорова індофенолова проба. Налити у пробірку 2-3 краплі розчину фенолу, додати 3 краплі 2н розчину амоній гідроксиду і 3 краплі бромної води. Через кілька хвилин у пробірці спостерігається поява синього забарвлення, яке пов'язане з утворенням індофенолу. ЛІТЕРАТУРА Основна:
Додаткова:
Методичні вказівки для студентів до практичних занять. ЗАНЯТТЯ № Тема: Альдегіди і кетони аліфатичного ряду. Актуальність теми: Альдегіди та кетони є карбонільними органічними сполуками, які по-різному відносяться до реакцій оксидації. Багато органічних сполук містять альдегідну або кетонну групи в тому числі і лікарські препарати. Тому знання даної теми необхідні для їх одержання та ідентифікації. Навчальні цілі: Теоретичне і практичне засвоєння будови, властивостей, одержання та застосування альдегідів і кетонів. Малий практикум. Знати:
Вміти:
Самостійна позааудиторна робота 1. Вивчити теоретичний матеріал і вміти дати відповіді на контрольні питання теми.. 2. Написати формули ізомерів валерянового альдегіду. Дати їм назви. 3. Оформити три перші графи протоколу.
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
|