Навчальний посібник За загальною редакцією доктора медичних наук, професора В. І. Бойка
 Скачать 1.81 Mb.
|
|
Упродовж менструального циклу: 1 Гонадотропін-рилізинг-гормон стимулює тонічну постійну) секрецію гонадотропінів, що обумовлює ріст і розвиток фолікулів, секретом яких є естрогени. 2 Циклічна (пульсуюча) секреція гонадотропін- рилізинг-гормону стимулює утворення максимальної кількості гонадотропінів та естрогенів, що викликає овуляцію. 3 Велика кількість естрогенів, які циркулюють на цей час у крові, пригнічує подальшу секрецію фолікулостимулювального гормону, що призводить до активізації лютеїнізуючого гормону. 4 Лютеїнізуючий гормон стимулює утворення жовтого тіла (для цього також необхідний гормон пролактин), секретом якого є прогестерон. 5 Збільшена кількість прогестерону, у свою чергу, гальмує секрецію лютеїнізуючого гормону. Під впливом естрогенів, які накопичуються в організмі, залози шийки матки виділяють рідкий, тягучий, слизистий секрет (фертильний слиз), який жінка звичайно відчуває на статевих органах за кілька днів до овуляції. Коли рівень естрогенів досягає максимуму, один, а іноді й кілька фолікулів розриваються, вивільняючи яйцеклітину. Період життя яйцеклітини надзвичайно короткий, приблизно 12 годин, іноді – більше ніж одна доба. 38 Яйцеклітина потрапляє в одну з маткових труб, а по ній – у матку. Якщо під час проходження яйцеклітини по матковій трубі в останній знаходяться сперматозоїди (здорові), один з них може запліднити яйцеклітину. Внаслідок впливу підвищеного рівня естрогенів у період овуляції шийка матки пом'якшується, піднімається дещо вище в піхву, зволожується і розкривається. Жінки в цей час можуть відчувати біль внизу живота, іноді з'являються виділення або навіть кровотеча (так звані овуляторні чи міжменструальні). Якщо яйцеклітина запліднилася, вона переміщується у матку і прикріплюється до її стінки. Після овуляції фолікул, з якого звільнилася яйцеклітина, перетворюється на жовте тіло, що виділяє естрогени і прогестерон. Під впливом прогестерону цервікальний слиз із вологої змазки перетворюється на густе й липке середовище. Зростаючий рівень прогестерону спричиняє підвищення базальної температури тіла (в стані спокою) не менше ніж на 0,2 °С. Якщо яйцеклітина не запліднена, вона розпадається, а рівні естрогену і прогестерону залишаються високими упродовж 10–15 днів, після цього починають знижуватися. Зниження вмісту гормонів у крові викликає відторгнення функціонального шару ендометрію і початок менструації. У менструальному циклі жінки розрізняють три фази: 1 Відносно безплідну (ранню) інфертильну, яка починається одночасно з менструацією. 2 Фертильну, в яку входить день овуляції і дні безпосередньо напередодні та після овуляції, під час яких статеві зносини можуть стати причиною запліднення. 39 3 Постовуляторну (пізню) інфертильну, що починається після завершення фертильної фази і продовжується до початку менструації. Механізм менструального циклу досить складний: вищеописана гормональна взаємозалежність забезпечується шляхом реципрокних зворотних зв'язків, які надають йому характеру системи саморегуляції. На менструальний цикл впливає діяльність центральної нервової системи, причому багато структур мозку контролюють репродуктивну функцію. Система гіпоталамус – гіпофіз зазнає дії імпульсів, що надходять від вегетативної нервової системи, а також від матки, біогенних амінів: катехоламінів, серотоніну, простагландинів, біологічно активних речовин шишкоподібної залози, гормонів периферичних ендокринних залоз (щитовидної, надниркових, підшлункової). До чоловічої репродуктивної системи належать: 1) дві статеві залози або яєчка, в яких утворюються чоловічі статеві клітини – сперматозоїди, і синтезуються чоловічі статеві гормони – андрогени; 2) копулятивний орган – статевий член (реnis), за допомогою якого статеві клітини вводяться у піхву жінки; 3) парний довгий трубчастий вивідний канал складної конфігурації, який з'єднує кожне яєчко із статевим членом. Він забезпечує дозрівання утворених в яєчках клітин і збереження їх до моменту надходження в орган під час статевих зносин; 4) спеціальні додаткові статеві залози, 40 стінки яких багаті на гладком'язові клітини. Залози виділяють рідке середовище – носій для сперматозоїдів (сперму), а рефлекторне скорочення гладких м'язів у їх стінці викликає швидке виштовхування сперматозоїдів разом зі спермою із статевого члена під час статевого акту. Цей процес, в якому також беруть участь деякі групи скелетної мускулатури, називається еякуляцією. Яєчка розвиваються в очеревині з індиферентних гонад, але перед народженням плода опускаються в мошонку. Тестикулярне формування в організмі плода відбувається упродовж 45 днів внутрішньоутробного розвитку. Варто зазначити, що яєчка відіграють активну роль у диференціації гонад чоловічого типу, тоді як розвиток жіночого типу відбувається більш пасивно. Подібність будови сім'яників та яєчників виражена лише на ранніх етапах еволюції. Потім у міру диференціювання гонад чоловічого типу фолікулярні й інтерстиціальні клітини не лише підтримують розвиток статевих клітин, а й забезпечують їх рух по сім'яних канальцях із подальшою сперміацією. Клітини сперматогенного епітелію в сім'яниках беруть участь у процесі сперматогенезу, який являє собою довгу серію цитологічних перетворень, що приводять до формування з відносно малодиференційованих сперматогоній високоспеціалізованої клітини – сперматозоїда, всі органели якого влаштовані таким чином, щоб забезпечити пошук, розпізнавання та запліднення яйцеклітини. Сперматогенез можна поділити на три етапи: 1 Спермацитогенез – розмноження сперматогоній, кожна наступна генерація клітин виявляється більш диференційованою, ніж попередня. 41 2 Мейоз – період сперматогенезу. Під час мейозу відбувається спарювання хромосом, кросинговер – обмін генними локусами і два поділи дозрівання, які приводять до скорочення кількості хромосом вдвічі та утворення із сперматоцитів сперматид. 3 Сперміогенез – гаплоїдні клітини (сперматиди) перетворюються на сперматозоїди. Статеве дозрівання чоловічого організму відбувається у віці від 12 до 18 років (на території України – від 14 до 16 років). За нормою, спочатку починається ріст волосся на зовнішніх статевих органах. Приблизно через півроку після появи волосся на лобку спостерігається оволосіння пахвових ямок (фізіологічні межі – 12,5–16,5 року). У цьому ж віці з'являються полюції. Репродуктивна активність чоловіка оцінюється за результатами дослідження складу еякуляту – сім'яної рідини (спермограми). За нормою, в 1 мл сперми міститься від 60 до 120 млн сперматозоїдів, з яких рухомих – 70– 90 %, поодинокі лейкоцити, епітеліальні клітини, клітини Сертолі. Наявність в 1 мл від 30 до 50 млн сперматозоїдів називається олігоспермією; від 1 до 30 млн – гіпоспермією, а відсутність сперми і клітин сперматогенного епітелію – аспермією. Ці стани, як і порушення статевого дозрівання (затримка чи передчасне статеве дозрівання), зазвичай є наслідком органічних чи функціональних порушень у чоловічій репродуктивній сфері та вимагають відповідного обстеження й лікування. Виходячи з того, що відомо про чоловічу фертильність (організм продукує сперму безперервно, а сперматозоїди після еякуляції живуть від 24 до 120 годин) і про жіночу фертильність (овуляція відбувається один раз за цикл, а яйцеклітина живе від 12 до 24 годин), можна 42 визначити період можливого запліднення. Насамперед варто враховувати період життєздатності як сперматозоїда, так і яйцеклітини. На виживання сперматозоїда та його здатність проникати через статеві шляхи жінки в місце запліднення – фаллопієву трубу – впливає також якість цервікального слизу. Рідка, в'язка цервікальна змазка допомагає сперматозоїдам потрапити в матку і може бути резервуаром сперми. Сперматозоїди, що потрапили в рідкий, тягучий фертильний слиз за кілька днів до овуляції і впродовж 24 годин після неї, здатні запліднити яйцеклітину. Отже, період можливого запліднення обумовлений як чоловічими, так і жіночими факторами і може тривати 2–6 днів або навіть більше залежно від того, скільки часу щодо періоду овуляції виділяється фертильний слиз. Із підвищенням рівня естрогенів в організмі жінки і наближенням овуляції ймовірність запліднення зростає. Після овуляції така ймовірність різко зменшується. Зазначені процеси, що відбуваються в організмі як жінки, так і чоловіка, сприяють формуванню єдиної парної функції в людини – статевої, яка відіграє найважливішу роль у забезпеченні відтворення. Її здійснення тісно пов'язане не лише з функціонуванням нервової та ендокринної систем партнерів, а й із взаємною психологічною адаптацією та емоційним настроєм. Статева функція впливає на формування сексуальності, яка є складним процесом, що починається під час ембріонального періоду онтогенезу і завершується із статевим дозріванням. Уже з перших днів життя дитини соціально-психологічні фактори впливають на її психо- сексуальний розвиток, формуючи статеву самосвідомість та сексуальну орієнтацію. 43 У сучасній сексології розрізняють кілька етапів формування та виявлення сексуальності: 1 Пренатальний період, в якому відбувається диференціація гонад, геніталій, структур мозку. 2 Парапубертатний період (7–11 років), коли дитина усвідомлює статеву належність, починає розрізняти стать тих, хто її оточує, і незмінність статевої належності (формування статевого самоусвідомлення). 3 Передпубертатний період (12–18 років) – формування платонічного та еротичного лібідо. 4 Перехідний період сексуальності (16–26 років) – формування сексуального лібідо і початок сексуальних відносин. 5 Період зрілої сексуальності (26–55 років) – регулярні статеві відносини, входження у смугу умовно- фізіологічного ритму. 6 Інволюційний період (55–70 років) – зниження статевої активності, регрес лібідо до рівня платонічного та еротичного. Крім фізіологічних процесів, що проходять у психічній, ендокринній, статевій та інших системах, сексуальна сфера впливає на формування соціально- поведінкових, особистих реакцій. Від сукупності цих факторів залежить сексуальне здоров'я особистості, яке, за визначенням ВООЗ (Женева, 1974), є комплексом соматичних, емоційних та соціальних аспектів сексуального існування людини, що позитивно збагачують особистість, підвищують комунікабельність особи та її здатність кохати. В основі сексуального здоров'я особистості лежить право на інформованість щодо питань сексуальності та статеву освіченість; воно також 44 передбачає свободу від страху, почуття сорому і провини, хибних уявлень та інших психологічних факторів, що пригнічують сексуальну реакцію і порушують сексуальне взаєморозуміння. Однак повноцінного сексуального взаєморозуміння неможливо досягти за умови наявності постійного страху настання небажаної вагітності. У зв'язку з цим особливого значення набувають методи попередження непланованої вагітності, а саме ефективна й безпечна контрацепція. Під час загального ознайомлення з фізіологією репродуктивної системи людини може скластися враження, що вона досить стійка і надійно захищена від дії різноманітних шкідливих факторів. Таке враження помилкове. Специфічні й неспецифічні захворювання статевої сфери, різноманітна соматична патологія, психічні фактори можуть спровокувати порушення, часто досить серйозні, на будь-якому рівні. Наприклад, сильні емоційні потрясіння можуть спричинити патологічні зміни менструального циклу в жінки аж до повного його зникнення, а в чоловіка викликати стійку імпотенцію. Штучне переривання вагітності може призвести до ще тяжчих наслідків – порушення дітородної функції та подальшої безплідності. 45 РОЗДІЛ 4 КОНСУЛЬТУВАННЯ Консультування є важливою умовою для початку та продовження використання пацієнтом методу планування сім’ї. Консультування – це комплекс заходів, спрямованих на усвідомлення пацієнтом своїх проблем у сфері репродуктивного та сексуального здоров`я, пошук шляхів їх вирішення та способів досягнення прийнятих рішень, включаючи зміну поведінки в бік менш ризикованої. Медичні спеціалісти будь-якого рівня надання допомоги повинні бути підготовлені для проведення консультування з усіх наявних методів контрацепції. При цьому вони не повинні застосовувати ніяких методів стимулювання чи примушення пацієнтів до використання як планування сім’ї в цілому, так і будь- якого окремого методу контрацепції. Консультування – інструмент, що широко використовується в галузі інтелектуальних технологій. Консультативна робота засто- совується в різноманітних галузях і сферах фахової діяльності та життя людини. Існують різні види консультування: медичне, психологічне, організаційне, управлінське, педагогічне, профорієнтаційне, кадрове і маркетингове. Часто консультування як одну з форм роботи застосовують у тих галузях, де необхідне використання психологічних знань, оскільки консультування є процесом спілкування, який передбачає аспект впливу. Консультування – основний етап надання допомоги пацієнтам. Його використовують в усіх галузях медицини. 46 Консультування – це конфіденційна бесіда, що передбачає двостороннє спілкування (діалог, а не монолог) і концентрується на індивідуальних потребах пацієнта. Консультант надає пацієнтові чітку, об’єктивну та вичерпну інформацію і допомагає зробити усвідомлений вибір (прийняти поінформоване і добровільне рішення). У процесі консультування беруть участь дві сторони: консультант і пацієнт. Консультування залежно від тривалості спілкування та кількості зустрічей поділяють на: Короткотривале консультування Спрямоване на вирішення приватних проблем пацієнта. Такий вид консультування зазвичай проводять у випадках, коли проблема, з якою звертається до спеціаліста пацієнт, не є складною. Так, наприклад, звернення пацієнта з проблемою вибору певного виду презерватива не вимагає від консультанта складного діагностичного вивчення особистісних і поведінкових дій пацієнта. У цьому разі консультантові необхідно поінформувати пацієнта про наявні види презервативів із нагадуванням про їх відмінні властивості та характерні якості й позитивно «підкріпити» рішення пацієнта використовувати цей спосіб запобігання вагітності, ІПСШ/ВІЛ. Тривале консультування Орієнтоване на особистісні характеристики пацієнта. Складність проблеми вимагає від консультанта проведення серйозного психодіагностичного вивчення особистості пацієнта, кропіткого аналізу проблеми, наполегливого психокорекційного впливу. Вирішення таких проблем неможливо обмежити короткостроковим консультуванням. 47 Оперативне консультування Спрямоване на надання термінової медико- психологічної допомоги пацієнтові. Проблема, з якою звертається пацієнт до консультанта, може бути досить складною і потребувати надання термінової допомоги. Консультування залежно від типу поділяють на: Індивідуальне Індивідуальне консультування є основним видом діяльності консультанта. Воно передбачає високий ступінь конфіденційності та високий рівень довіри. Тому цей вид консультування передбачає певні вимоги до професійних дій консультанта, а також відповідні умови організації консультативного процесу. Сімейне Це окремий випадок групового консультування, який застосовують у разі роботи з подружніми парами або сім'ями. Психологічні проблеми пари в сімейному житті є взаємозв’язаними. Вони зазвичай створюють єдину подружню психологічну проблему, яку необхідно вирішувати з позицій парного підходу. Групове Це будь-які форми надання консультативної допомоги групі. Розмір групи залежить від завдань та умов проведення консультування, проте не повинен перевищувати 30 осіб. Групове консультування має свої переваги. Воно дозволяє заощаджувати час консультанта. До групи можуть входити: студенти, вчителі, лікарі, спеціалісти соціальних служб або спеціально підібрана група пацієнтів. Групове консультування передбачає наявність уміння в консультанта «вести» групу, відстежувати психологічну динаміку як кожного члена, 48 так і загальну групову. Консультування залежно від виду призначення поділяють на: Довідково-інформаційне Цей вид консультування спрямований на те, щоб з'ясувати інформаційні прогалини і надати пацієнтові відсутню в нього інформацію. Діагностичне Проводиться для детального аналізу проблеми пацієнта і проведення серйозних корекційних впливів. Консультантові необхідно більш повно визначити психологічні особливості пацієнта. Крім того, діагностика особистості пацієнта може бути також самоціллю, наприклад за запитом самого пацієнта. Коригувальне Основним завданням є проведення корекції неадекватного сприйняття, оцінювання, реагування та поведінки пацієнта. Спрямоване на формування та розвиток особистості пацієнта Його основне завдання – формування та розвиток певних умінь і навичок пацієнта. Наприклад, уміння сказати «ні», навичок контролю своєї поведінки. Таке консультування може проводитися як для пацієнтів, які звертаються до консультанта за допомогою, так і для спеціалістів стосовно їх підготовки до проведення консультування (консультування певних груп). Пcихологічні бар’єри щодо консультування та їх попередження У процесі консультування можуть виникнути проблеми, які призводять до виникнення психологічних бар'єрів, що мають суб'єктивні та об'єктивні причини як із 49 боку пацієнта, так і з боку консультанта. Суб'єктивні причини з боку пацієнта: • неадекватний емоційний стан (наприклад, агресія); • недостатній інтелектуальний рівень; • погане фізичне самопочуття. Отже, перш ніж розпочати консультування, спеціаліст повинен установити доброзичливі стосунки, уточнити стан пацієнта, проводити бесіду з пацієнтом доступною мовою та, якщо потрібно, перенести консультування на інший час. |